ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.2024 року м.Дніпро Справа № 912/1107/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:Кощеєва І.М. (доповідач)

суддів:Чус О.В., Дарміна М.О.,

секретар судового засідання: Манець О.В.

представники сторін:

від прокурора: Шустова В.А. - посвідчення №069879 від 01.03.2023р.

від позивача -1: не з`явився

від позивача -2: Неборак А.В. - представник у порядку самопредставництва, витяг з ЄДР

від відповідача -1: Шаповалов Д.В. - адвокат, ордер серії ВА № 1057682 від 13.07.2023р.

від відповідача -2: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Фізичної особи - підприємця Арсірій Оксани Вікторівни

на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 27.10.2023 р.

( суддя Глушков М.С., м. Кропивницький, повний текст рішення складено 06.11.2023 р.)

у справі

за позовом

Керівника Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області

( м. Олександрія, Кіровоградська область )

в інтересах держави в особі:

Кіровоградської обласної ради

( м. Кропивницький, Кіровоградська область ),

Північно-Східного офісу Держаудитслужби

в особі управління Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області

( м. Полтава )

до відповідача -1:

Фізичної особи-підприємця Арсірій Оксани Вікторівни

( м. Кропивницький, Кіровоградська область )

до відповідача -2:

Комунального закладу "Новопразька спеціальна школа Кіровоградської обласної ради"

( смт Нова Прага, Олександрійський район, Кіровоградська область )

про визнання недійсним додаткових угод,

стягнення 245 695,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Керівника Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі Кіровоградської обласної ради та Північно-Східного офісу Держаудитслужби в особі управління Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області до Фізичної особи-підприємця Арсірій Оксани Вікторівни, Комунального закладу "Новопразька спеціальна школа Кіровоградської обласної ради" про таке:

1. Визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 10.03.2022 р. до Договору № 1 від 06.01.2022 р., укладену між ФОП Арсірій Оксана Вікторівна та КЗ "Новопразька спеціальна школа Кіровоградської обласної ради" ( вимога до ФОП Арсірій Оксана Вікторівна та КЗ "Новопразька спеціальна школа Кіровоградської обласної ради" ).

2. Визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 13.06.2022 р. до Договору №1 від 06.01.2022 р., укладену між ФОП Арсірій Оксана Вікторівна та КЗ "Новопразька спеціальна школа Кіровоградської обласної ради" ( вимога до ФОП Арсірій Оксана Вікторівна та КЗ "Новопразька спеціальна школа Кіровоградської обласної ради" ).

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Арсірій Оксана Вікторівна на користь бюджету кошти, які перерахувати на розрахунковий рахунок, який належить КЗ "Новопразька спеціальна школа Кіровоградської обласної ради" грошові кошти у розмірі 245 695 грн ( вимога до ФОП Арсірій Оксана Вікторівна ).

4. Судові витрати, сплачені Кіровоградською обласною прокуратурою за даною позовною заявою у розмірі 9 053,42 грн, стягнути з відповідачів на користь Кіровоградської обласної прокуратури.

В обґрунтування позовних вимог Прокурором зазначено про те, що оспорювані додаткові угоди суперечать п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки укладені без належного підтвердження коливання цін на ринку в період виконання умов договору. У зв`язку з чим на підставі додаткових угод надмірно сплачено бюджетних коштів на загальну суму 245 695,00 грн.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області області від 27.10.2023 р. позов задоволено повністю.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись з вказаним рішенням суду, через систему "Електронний суд", до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулась Фізична особа - підприємець Арсірій Оксана Вікторівна, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Кіровоградської області від 27.10.2023 р. у справі № 912/1107/23 та відмовити Керівнику Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області, що діє в інтересах Кіровоградської обласної ради та Північно - східного офісу Держаудитслужби в особі управління Північно - східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області, до ФОП Арсірій О.В. та КЗ "Новопразька спеціальна школа Кіровоградської обласної ради", в задоволенні позовних вимог повністю.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник вказує на те, що при зверненні з даним позовом керівник Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області не мав повноважень через порушення територіальної юрисдикції визначеної Наказом № 39 від 17.02.2021 р. Офісу Генерального прокурора України «Про окремі питання забезпечення початку роботи кружних прокуратур» виданим на виконання Закону України «Про прокуратуру», а відповідно перевищує свої повноваження та не є прокурором, який звертається до суду в інтересах держави в розумінні ч. 4 ст. 53 ГПК України.

Водночас, на думку Скаржника, у правовідносинах щодо визнання недійсними додаткових угод укладених між ФОП Арсірій О.В. та КЗ «Новопразька спеціальна школа Кіровоградської обласної ради» Північно - східний офіс Держаудитслужби в особі управління Північно - східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області не наділено компетенцією щодо звернення до суду з позовними вимогами, як заявлені у справі № 912/1107/23. В зв`язку з цим, Північно - східний офіс Держаудитслужби в особі управління Північно - східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області не може виступати Позивачем у справі № 912/1107/23. При цьому, позовні вимоги керівника Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області з приводу представництва інтересів держави в особі Кіровоградської обласної ради є штучними, оскільки останній не надано навіть можливості реалізувати звернення до суду самостійно.

При цьому Скаржник зазначає, що Прокурор подає позов до відповідачів ФОП Арсірій О.В. та КЗ "Новопразька спеціальна школа Кіровоградської обласної ради", які є самостійними суб`єктами господарських правовідносин, незалежно від Кіровоградської обласно ради та Північно - східного офісу Держаудитслужби, та просить стягнути кошти у розмірі 245 695,00 грн. з одного Відповідача - ФОП Арсірій О.В. на користь іншого Відповідача - КЗ "Новопразька спеціальна школа Кіровоградської обласної ради". Тож очевидним є той факт, що Керівник Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області у справі № 912/1107/23 обрав не той орган чиї інтереси необхідно представляти з метою захисту інтересів держави у сфері пбулічних закупівель.

Скаржник наголошує на тому, що доводи суду щодо не прийняття висновків за результатами цінового моніторингу Кіровоградської ТПП, через не відображення в них коливання ціни, є ні чим іншим, як необгрунтованим припущенням суду, що не ґрунтуються на законі. Відповідно до абзацу 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» істотні умови договору можуть змінюватись не тільки за умови збільшення ціни за одиницю товару до 10 %, але й одночасно за умови, що таке збільшення не призведе до збільшення суми визначеної в договорі про закупівлю, а тому повинні розглядатись у взаємозв`язку. Остаточно вартість за одиницю товару та загальна сума договору № 1 від 06.01.2022 р. були встановлені в додатку № 3 від 08.08.2022 р. до договору. Позивачі не оспорюють додаткову угоду № 3 від 08.08.2022 р. до Договору № 1 від 06.01.2022 р., хоча саме нею і встановлено ціну за одиницю товару в розмірі 6 000,54 грн., а також загальну суму договору в розмірі 1 473 500 грн., шляхом затвердження нової редакції додатку 1 і 2 до договору.

Скаржник вважає, що визнання недійсними додаткової угоди № 1 та № 2 до договору № 1 від 06.01.2022 р. не може мати жодних правових наслідків, в тому числі і стягнення коштів, оскільки поставки товару відбулися 10.08.2022 р. та 20.09.2022 р. після укладення додаткової угоди № 3 до договору № 1 від 06.01.2022 р. і оплата також здійснена на виконання додаткової угоди № 3, а не 1 та 2.

Крім того, Скаржник просить стягнути з Позивачів на користь ФОП Арсірій О.В. понесені судові витрати, що складаються з витрат на правничу (правову) допомогу у розмірі 20 000 грн. за представництво інтересів в суді апеляційної інстанції та судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 13580,13 грн. На підставі ст. 129 ГПК України ФОП Арсірій О.В. заявляє, що докази на підтвердження судових витрат в суді апеляційної інстанції будуть подані протягом 5 днів після ухвалення рішення суду.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Від Керівника Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Прокурор не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.

Зокрема, Прокурор посилається на те, що питання територіальної юрисдикції відповідає вимогам ч. 5 ст. 29 ПІК України, а саме позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів. Місцем виконання вказаного договору є смт. Нова Прага Олександрійського району Кіровоградської області, а від так справа є підсудною Господарському суду Кіровоградської області. Крім того, відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про прокуратуру» Прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави. Окрім цього, Олександрійською окружною прокуратурою опрацьовувалася інформація факту порушення Закону України «Про публічні закупівлі» при здійсненні закупівлі твердого палива безпосередньо Комунальним закладом «Новопразька спеціальна школа Кіровоградської обласної ради. Таким чином, територіальна юрисдикція під час подання позовної заяви керівником Олександрійської окружної прокуратури до фізичної особи-підприємця Арсірій Оксана Вікторівна та Комунального закладу «Новопразька спеціальна школа Кіровоградської обласної ради» не порушена.

Крім того, у відзиві Прокурор посилається на те, що звернення Прокурора до суду в інтересах держави, а саме: Північно-Східного офісу Держаудитслужби України в особі Управління Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області, Кіровоградської обласної ради є правомірним і виправданим, оскільки, вказаними органами самостійно таких заходів не вжито і, як наслідок, інтереси держави залишилися незахищеними. Діючим законодавством України не передбачено направлення будь-яких матеріалів відповідному суб`єкту владних повноважень для складання га подання ним позову.

Прокурор також вказує на те, що безпідставно сплачені кошти за вугілля мають бути обов`язково повернуті до доходів загального фонду обласного бюджету шляхом повернення на рахунок школи та подальшого неминучого перерахування до доходів загального фонду обласного бюджету Кіровоградської області, оскільки іншого порядку повернення коштів не визначено. Вказане підтверджується листом Головного управління державної казначейської служби в Кіровоградській області, який доданий до позовної заяви.

Крім того, Прокурор зазначає про те, що не будь-який висновок уповноваженого органу про піну товару на ринку є належним підтвердженням та підставою для зміни ціни у договорі після його підписання, а лише який містить інформацію про коливання ціни такого товару на ринку.

Позивачі та Відповідач -2 не скористалися своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 ГПК України та не надали суду відзивів на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.11.2023 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді Дармін М.О., Чус О.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.11.2023 р. витребувано у Господарського суду Кіровоградської області матеріали справи/копії матеріалів справи № 912/1107/23. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи -підприємця Арсірій Оксани Вікторівни на рішення Господарського суду Кіровоградської області області від 27.10.2023 р. у справі № 912/1107/23 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.

20.11.2023 р. матеріали справи № 912/1107/23 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.11.2023 р. апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Арсірій Оксани Вікторівни на рішення Господарського суду Кіровоградської області області від 27.10.2023 р. у справі № 912/1107/23 залишено без руху, надано Апелянту строк для усунення недоліків, а саме, для надання суду доказів сплати судового збору.

Від Скаржника до суджу надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.11.2023 р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначити апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 13.03.2024 р..

Від представника Управління Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області - Неборак Анни Віталіївни, надійшла заява про її участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів та Підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.02.2024 р. судове засідання у справі № 912/1107/23 призначене на 13.03.2024 р., вирішено провести з представником Управління Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області, в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду ( зал судового засідання № 511 ) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в підсистеми ЄСІТС.

Від представника Фізичної особи-підприємця Арсірій Оксани Вікторівни, надійшло клопотання про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів та Підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.03.2024 р. судове засідання у справі № 912/1107/23 призначене на 13.03.2024 р., вирішено провести з представником Фізичної особи-підприємця Арсірій Оксани Вікторівни, в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду ( зал судового засідання № 511 ) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в підсистеми ЄСІТС.

13.03.2024 р. в систему "Діловодство спеціалізованого суду" внесено інформаційну довідку, відповідно до якої та з урахуванням п.2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центрального апеляційному господарському суді, у зв`язку з перебуванням у відпустці члена колегії - судді Дарміна М.О. розгляд справи № 912/1107/23 в судовому засіданні не відбувся.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.03.2024 р. розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 22.05.2024 р..

Позивач -1 та Відповідач -2 не скористалися своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечили явку уповноважених представників, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Беручи до уваги, що неявка вказаних учасників провадження у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників Позивача -1 та Відповідача -2.

В судовому засіданні 22.05.2024 р. оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

7. Встановлені судом обставини справи

У 2021 році Комунальним закладом "Новопразька спеціальна школа Кіровоградської обласної ради" (далі - Замовник) проведено відкриті торги по закупівлі UА-2021-11-26-012828-а) ДК 021:2015:09110000-3:Тверде паливо.

У відкритих торгах брали участь два суб`єкти господарювання, а саме: ПП "Інвест Альянс" з остаточною пропозицією 2 153 000,00 грн; ФОП Арсірій О.В. з остаточною пропозицією 2 153 650,00 грн.

За результатами вказаних торгів Замовником з переможцем відкритих торгів ФОП Арсірій О.В. (Учасник) укладено 06.01.2022 договір №1 про закупівлю товарів (далі - Договір, а.с. 36-39 т. 1), відповідно до п. 1.1. якого Учасник зобов`язується поставити Замовникові товари, а саме тверде паливо (код ДК 021:2015:09110000-3), зазначене в Додатку 1 до цього договору в обсягах і порядку, передбачених Договором, а Замовник зобов`язується прийняти і оплатити такі товари у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених Договором.

Найменування товару зазначено в Додатку 1 до цього Договору (п. 1.2. Договору).

Ціна цього Договору становить 2 153 650,00 грн з урахуванням ПДВ - 356 941,67 грн (п. 3.1. Договору).

Відповідно до п. 3.2. Договору ціна може бути зменшена за взаємною згодою Сторін. У Замовника виникають бюджетні зобов`язання за цим Договором виключно у разі наявності та в межах відповідних бюджетних асигнувань.

Як передбачено у п. 5.1., 5.2. Договору строк (термін) поставки (передачі) товарів до 30.12.2022. Місце поставки (передачі) товарів: 28042, Кіровоградська область, смт Нова Прага, вул. Тітаренка, буд. 24.

Згідно з п. 10.1. Договору останній вступає в силу з моменту підписання сторонами та діє до 31.12.2022.

Усі додатки та Додаткові Угоди до Договору набувають чинності з моменту їх підписання повноважними представниками сторін та діють протягом строку дії Договору, якщо сторонами не встановлено інше (п. 11.1. Договору).

У п. 11.2. Договору сторонами погоджено, що цей Договір може бути змінено та доповнено за згодою сторін, що оформляється в письмовій формі та підписується уповноваженими представниками обох сторін.

За умовами передбаченими у п. 11.5. Договору істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених Договором та ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Додатком 1 до Договору - Специфікацією на постачання твердого палива сторони визначили найменування товару - вугілля кам`яне марки ДГ (30-80) в кількості 430,730 тонн, ціною за 1 тонну - 5 000,00 грн з ПДВ на загальну суму 2 153 650,00 грн з ПДВ (а.с. 40 т. 1).

У Додатку 2 до Договору передбачені якісні показники твердого палива (а.с. 41 т. 1).

Додатковою угодою №1 від 10.03.2022, укладеною між замовником та ФОП Арсірій О.В. до Договору, у зв`язку з підвищенням ціни на вугілля кам`яне марки ДГ (30-80) на ринку, сторони збільшили ціну за одиницю товару на вугілля кам`яне марки ДГ (30-80) на 460,00 грн з ПДВ, при цьому зменшивши обсяги закупівлі вугілля кам`яне марки ДГ (30-80) на 36,2886 тонн (а.с. 42 т. 1).

Дана додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання.

Додаткову угоду №1 від 10.03.2022 укладено на підставі п. 1, 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та на підставі висновку за результатами цінового моніторингу Кіровоградської регіональної торгово-промислової палати від 24.01.2022 №В-33, в якому вказано середню ринкову вартість вугілля кам`яного марки ДГ (30-80) станом на 24.01.2022, надісланого листом ФОП Арсірій О.В. від 10.03.2022 №12 (а.с. 45-46 т. 1).

Додатковою угодою №2 від 13.06.2022, укладеною між замовником та ФОП Арсірій О.В. до Договору, у зв`язку з підвищенням ціни на вугілля кам`яне марки ДГ (30-80) на ринку, сторони збільшили ціну за одиницю товару на вугілля кам`яне марки ДГ (30-80) на 540,54 грн без ПДВ, при цьому зменшивши обсяги закупівлі вугілля кам`яне марки ДГ (30-80) на 35,532 тонн (а.с. 47 т. 1).

Дана додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання.

Додаткову угоду №2 від 13.06.2022 укладено на підставі п. 1, 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та на підставі висновку за результатами цінового моніторингу Кіровоградської регіональної торгово-промислової палати від 02.06.2022 №В-225, в якому вказано середню ринкову вартість вугілля кам`яного марки ДГ (30-80) станом на 02.06.2022, надісланого листом ФОП Арсірій О.В. від 13.06.2022 №11 (а.с. 50-51 т. 1).

Додатковою угодою № 3 від 08.08.2022, укладеною між замовником та ФОП Арсірій О.В. до Договору, сторонами погоджено викласти підпункт 3.1. Договору в наступній редакції: "Ціна цього Договору становить 1 473 500,00 грн без ПДВ" (а.с. 52 т. 1).

Крім того, вказаною додатковою угодою Додатки №1, №2 до Договору викладено в новій редакції, що додаються (а.с. 53-54 т. 1).

Договір, додатки та додаткові угоди до нього підписано сторонами та скріплено печатками.

За твердженням прокурора, вказані вище додаткові угоди №1 та №2 до Договору укладено в порушення вимог чинного законодавства України про публічні закупівлі, за відсутності доказів на підтвердження коливання цін на ринку, надані висновки Торгово-промислової палати не можуть слугувати достатньою підставою для зміни істотної умови за договором №1 від 06.01.2022 в частині підвищення ціни за одиницю товару.

За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників Прокурора, Позивача -2 та Відповідача -1 дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 3 ст. 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно із частиною 3 ст. 41 ГПК України у господарських справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

У ст. 53 ГПК України унормовано, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу Позивача.

Відповідно до частини 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема, цивільних правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в пунктах 6.21, 6.22 постанови від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, в пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, пункті 26 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, пункті 8.5 постанови від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, пункті 80 постанови від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (пункт 35 постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо Позивач визначив стороною у справі певний орган (пункт 35 постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18, пункт 27 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України ( частина 2 ст. 19 Конституції України).

Пунктом 3 частини 1 ст. 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Згідно з абзацами 1, 2 частини 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується Прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом 4 цієї частини.

Абзац 3 частини 3 цієї статті передбачає заборону здійснення Прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань.

Здійснивши аналіз абзацу 1 частини 3 ст. 23 названого Закону, Велика Палата Верховного Суду в пункті 37 постанови від 26.06.2019 р. у справі № 587/430/16-ц дійшла висновку, що Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

У пункті 76 постанови від 26.05.2020 р. у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду підтримала вищевказаний висновок та зазначила, що відповідно до частини 3 ст. 23 Закону прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. При цьому поняття "компетентний орган" у цій постанові вживається в значенні органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (пункт 27 зазначеної постанови).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.07.2021 р. у справі № 911/2169/20 (пункти 8.10, 8.11) констатувала, що заборона на здійснення Прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом 3 частини 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", має застосовуватись з урахуванням положень абзацу 1 частини 3 цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи. У контексті засадничого положення частини 2 ст. 19 Конституції України відсутність у Законі інших окремо визначених заборон на здійснення представництва Прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці 1 частини 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.

Вказаний висновок було підтверджено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23.11.2021 р. у справі № 359/3373/16-ц (пункт 85). Водночас Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові у пунктах 82- 84 зазначила, що міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи відповідно до ст. 28 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" наділені повноваженням звернення до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень (пункт 48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 р. у справі № 925/929/19). Отже, незалежно від того, хто саме звернувся до суду - орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах, чи Прокурор, у судовому процесі (в тому числі у цивільному) держава бере участь у справі як Позивач, а відповідний орган (незалежно від наявності в нього статусу юридичної особи) або Прокурор здійснюють процесуальні дії на захист інтересів держави як суб`єкта процесуальних правовідносин. Таким чином, фактичним Позивачем за позовом, поданим в інтересах держави, є держава, а не відповідний орган ( незалежно від наявності в нього статусу юридичної особи ) або Прокурор.

На відміну від Прокурора та органів, через які діє держава, юридичні особи, які не є такими органами, діють як самостійні суб`єкти права - учасники правовідносин. Конституцією України та законом не передбачена можливість Прокурора здійснювати процесуальні та інші дії, спрямовані на захист інтересів юридичних осіб. Зокрема, до повноважень Прокурора не належить здійснення представництва в суді державних підприємств. При цьому інтереси юридичної особи можуть не збігатися з інтересами її учасників ( постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 р. у справі № 923/876/16 (пункт 62)). Тому інтереси державного підприємства можуть не збігатися з інтересами держави, яка має статус засновника (вищого органу) такого підприємства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 р. у справі № 910/2861/18 (пункт 71)).

Відповідно до ст. 170 ЦК України держава у цивільних відносинах діє через органи державної влади, а не через державні підприємства.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в пункті 69 постанови від 26.06.2019 р. у справі № 587/430/16-ц, оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав Прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не Прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Відповідно до ст. 142 Конституції України, ч. 3 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 5 Бюджетного кодексу України бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів. Місцевими бюджетами є бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування.

Частиною 5 ст. 64 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що видатки місцевого бюджету здійснюються із загального та спеціального фондів місцевого бюджету відповідно до вимог Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України.

За приписами п. 6 ч.1 ст.7 Бюджетного кодексу України бюджетна система України ґрунтується на таких принципах: ефективності та результативності, при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання публічних послуг при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.

Згідно з положеннями ст. 22 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів, що уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення видатків бюджету, зобов`язані ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти не допущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері.

Статтею 26 Бюджетного кодексу України передбачено, що контроль за дотриманням бюджетного законодавства спрямований на забезпечення ефективного і результативного управління бюджетними коштами та здійснюється на всіх стадіях бюджетного процесу його учасниками відповідно до цього Кодекс та іншого законодавства, а також забезпечує, зокрема, досягнення економії бюджетних коштів, їх цільового використання, ефективності і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів шляхом прийняття обґрунтованих управлінських рішень (п. 3 ч. 1 ст. 26).

Порушення законодавства про публічні закупівлі при укладенні додаткових угод про збільшення ціни товару за тверде паливо після укладення договору про закупівлю, не сприяє раціональному та ефективному використанню бюджетних коштів і створює загрозу порушення інтересів держави.

Як наслідок, укладення додаткових угод з порушенням вимог законодавства може призвести до необхідності додаткового витрачання коштів з бюджету, та свідчить про нераціональне та неефективне використання бюджетних коштів, що створює загрозу порушення інтересів держави у бюджетній сфері.

Зі змісту преамбули Закону України "Про публічні закупівлі" вбачається, що цей Закон установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади. Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції. До основних принципів публічних закупівель віднесено зокрема, їх максимальна економія та ефективність.

Статтею 7 зазначеного вище Закону визначено, що державне регулювання та контроль у сфері закупівель здійснюють Уповноважений орган та інші органи відповідно до їх компетенції.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України "Про публічні закупівлі" центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснює контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією, цим Законом та іншими законами України.

Здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні унормовано положеннями Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" від 26.01.1993 №2939-ХІІ та приписами Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою КМУ від 03.02.2016 №43.

Статтею 2 цього Закону визначено, що головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які невіднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.

Пунктом 10 ст. 10 Закону органу державного фінансового контролю надано право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

У п. 8 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" передбачено право Держаудитслужби порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 р. № 43 затверджено Положення про державну аудиторську службу України, згідно з яким Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань здійснює контроль за цільовим, ефективним використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (пп.4, 9 п.4 Положення).

Органом уповноваженим державою на виконання відповідних функцій у спірних правовідносинах є Північно-Східний офіс Держаудитслужби України в особі управління Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, відобразивши його у постанові від 09.09.2021 у справі № 925/1276/19.

Олександрійською окружною прокуратурою, за результатами опрацювання інформації управління Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області, встановлено факт порушення Закону України "Про публічні закупівлі" при здійсненні закупівлі твердого палива Комунальним закладом "Новопразька спеціальна школа Кіровоградської обласної ради", за результатами відкритих торгів (UА-2021-11-26-012828-а).

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва та з`ясування чи вживалися заходи до відновлення інтересів держави або ж про причини невжиття таких заходів скеровано запит в порядку ст. 23 Закону України "Пропрокуратуру" до Північно-Східного офісу Держаудитслужби України №55-3424вих-23 від 23.05.2023.

Листом Північно-Східного офісу Держаудитслужби України №202031-17/2300-2023 від 31.05.2023 повідомлено про те, що Північно-Східний офіс Держаудитслужби України не проводив заходи державного фінансового контролю, якими б була охоплена закупівля та не вживалось в межах повноважень заходів з метою усунення порушень. Управлінням Північно-Східного офісу Держаудитслужи в Полтавській області відповідно до положень ст. 8 Закону України "Про публічні закупівлі" проведено моніторинг закупівлі UА-2021-11-26-012828-а.

Також, виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва та з`ясування чи вживалися заходи до відновлення інтересів держави або ж про причини невжиття таких заходів скеровано запит в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" до управління Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області №55-3161 вих-23 від 11.05.2023.

Листами управління Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області №201625-17/1788-2023 від 15.05.2023 та №201625-17/1909-2023 від 29.05.2023 повідомлено про те, що управлінням Північно-Східного офісу Держаудитслужи в Полтавській області вжито всіх вичерпних заходів, відповідно до ст. 8 Закону України "Про публічні закупівлі".

Прокурор зазначає, що Кіровоградська обласна рада є особою, за рахунок якої Відповідачем -1 безпідставно набуто стягувані грошові кошти (кошти за непоставлений товар - тверде паливо).

Відповідно до п.1,4 Розділу 1 Статуту Комунального закладу "Новопразька спеціальна школа Кіровоградської обласної ради" засновником закладу є Кіровоградська обласна рада.

Олександрійська окружна прокуратура листом № 55-3031 вих-23 від 08.05.2023 повідомила Кіровоградську обласну раду про порушення законодавства під час укладення додаткових угод до Договору та про намір звернутися до суду із позовною заявою на захист інтересів держави.

Листом № 01-35/763-1 від 17.05.2023 Кіровоградською обласною радою повідомлено Олександрійську окружну прокуратуру про те, що цивільні позов не подавалися з приводу стягнення надмірної оплати за товар. У разі подання позову Олександрійською окружною прокуратурою Кіровоградська обласна рада підтримуватиме позовні вимоги.

Інших заходів для усунення порушення вимог законодавства про публічні закупівлі обласною радою не вжито.

Тобто, не дивлячись на наявність повноважень, наділених законодавцем з метою захисту інтересів держави, обізнаність про виявлені порушення законодавства та безпідставне витрачання бюджетних коштів, Кіровоградська обласна рада, не вживала заходів для усунення порушень законодавства та інтересів держави при внесенні змін до Договору про закупівлю твердого палива, що свідчить про нездійснення захисту інтересів держави, яке проявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Приймаючи до уваги те, що правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а додаткові угоди, на підставі яких ці кошти витрачено, такому суспільному інтересу не відповідають, суд першої інстанції дійшов вірного втсновку, що підстави для звернення Прокурора до суду з відповідним позовом в інтересах держави, а саме: Північно-Східного офісу Держаудитслужби України в особі Управління Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області, Кіровоградської обласної ради є правомірним і виправданим, оскільки, як зазначалося вище, вказаними органами самостійно таких заходів не вжито і, як наслідок, інтереси держави залишилися незахищеними.

Частиною 1 ст. 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Дійсно, двостороння реституція є обов`язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов`язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину (аналогічний висновок викладено в пунктах 64 і 65 постанови судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15).

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину, як і про визнання його недійсним, може бути заявлена однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Така вимога може бути об`єднана з вимогою про визнання правочину недійсним, що в цілому сприяє швидкому та ефективному відновленню правового становища сторін, яке існувало до вчинення правочину, або заявлена як самостійна вимога у вигляді окремого позову.

Однак, згідно з частинами 1, 3, 4 статті 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Визначення Відповідача (відповідачів), предмета та підстав позову є правом Позивача. Натомість встановлення належності Відповідача (відповідачів) й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (аналогічний висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц, від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц, від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц, від 12.12.2018 у справах № 570/3439/16-ц і № 372/51/16-ц, від 11.09.2019 у справі № 910/7122/17).

В пункті 7.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 910/17792/17, на яку обґрунтовано послалися суди в оскаржуваних судових рішеннях, сформульовано такий висновок щодо застосування статті 21 ГПК України (в редакції, чинній до 14.12.2017), яка за змістом є подібною до норми статті 45 чинного ГПК України: "За змістом наведеної норми сторони - це суб`єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов`язання (боржник). При цьому відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої, в принципі, можливо було б задовольнити позовні вимоги. З огляду на зміст наведених норм захисту в судовому порядку підлягають порушене право й охоронювані законом інтереси саме від відповідача".

В постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27.01.2020 у справі № 761/26815/17 викладено висновок про те, що недійсність правочину, договору, акта органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. За своєю суттю ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акта органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

Проте подання Прокурором в інтересах держави в особі Кіровоградської обласної ради

та Північно-Східного офісу Держаудитслужби в особі управління Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області про стягнення з Фізичної особи-підприємця Арсірій Оксани Вікторівни ( Відповідач -1 ) фактично на користь Комунального закладу "Новопразька спеціальна школа Кіровоградської обласної ради" ( Відповідач -2 ) спірної суми коштів, отриманих за договором, не призведе до відновлення інтересів держави ані в особі Північно-Східного офісу Держаудитслужби, ані в особі Кіровоградської обласної ради, оскільки ці кошти мали би повертатися Комунальному закладу як суб`єкту господарювання, а не в доход держави. Тобто, заявляючи вимоги про визнання недійсними додатких угод № 1 від 10.03.2022 р. та № 2 від 13.06.2022 р. до Договору № 1 від 06.01.2022 р., та застосування наслідків недійсності таких правочинів, Прокурор по суті намагається захистити Заклад, хоча не має права вимагати стягнення на користь юридичної особи ( Комунального закладу школи ), яка не уособлює державу, за захистом інтересів якої Прокурор звернувся з цим позовом до суду, та є за обставинами, наведеними Прокурором, організатором процедури закупівлі.

Застосування наслідків недійсності правочину на користь одного із Позивачів, який не є стороною оспорюваного договору, або на користь бюджету ( як зазначає Прокурор ) наразі неможливе при застосуванні процесуальної конструкції, запропонованої Прокурором, оскільки кошти підлягають стягненню з Фізичної особи-підприємця Арсірій Оксани Вікторівни на користь Комунального закладу "Новопразька спеціальна школа Кіровоградської обласної ради" як іншої сторони оспорюваного правочину, і, як наслідок, вказана одностороння реституція не відповідає положенням чинного законодавства, адже для захисту інтересів держави нераціонально та неефективно витрачені бюджетні кошти мають повертатися ( стягуватися ) саме на користь держави в особі уповноваженого органу ( Кіровоградської обласної ради ) як головного розпорядника бюджетних коштів, тобто на користь державного бюджету.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.03.2024 р. у справі № 904/192/22. Так, у п. 26. вказаної постанови, об`єднана палата Верховного Суду погодилась з висновком судів попередніх інстанцій в тій частині, що застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину на користь позивача (Міністерства) при застосуванні запропонованої Прокурором процесуальної конструкції, коли грошові кошти стягуються з Відповідача-2 на користь Відповідача-1, є помилковим, оскільки не відповідає положенням ГПК України, позаяк для захисту інтересів держави нераціонально та неефективно витрачені кошти повинні повертатися (стягуватися) саме на користь держави.

У п. 36. постанови Об`єднана палата наголосила, що навіть у випадку визначення Підприємства Позивачем, на користь якого на підставі частини 1 ст. 216 ЦК України підлягали би стягненню грошові кошти, отримані Товариством за договором, задоволення такої вимоги не призвело би до ефективного захисту інтересів держави в особі Мінмолодьспорту України, адже неможливо відновити права та інтереси держави в особі відповідного органу, стягуючи при цьому кошти на користь юридичної особи ( Спортивного центру ), яка є самостійним суб`єктом господарювання, не уособлює державу.

Схожі висновки щодо застосування норм ст. 45 ГПК України та частини 1 ст. 216 ЦК України в подібних правовідносинах у сфері публічних закупівель викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.12.2022 р. у справах № 904/193/22 та № 904/180/22.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції зауважує, що, заявивши позовну вимогу про стягнення спірної суми грошових коштів з Фізичної особи-підприємця на користь школи, Прокурор фактично звернувся за захистом інтересів не Позивачів ( Кіровоградської обласної ради та Північно-Східного офісу Держаудитслужби в особі управління Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області ), а Відповідача -2 за рахунок якого якраз має задовольнятися позов, як того вимагає частина 4 ст. 45 ГПК України.

При цьому Прокурором вказану позовну вимогу пред`явлено в інтересах Відповідача -2 поза відносинами представництва інтересів держави, тобто всупереч положенням частин 3, 4 ст. 53 ГПК України, за змістом яких Прокурор у визначених законом випадках має звертатися до суду виключно в інтересах держави в особі уповноваженого державного органу чи органу місцевого самоврядування як суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, наявне фактичне звернення Прокурора в інтересах Комунального закладу "Новопразька спеціальна школа Кіровоградської обласної ради" не відповідає викладеному в постановах Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, від 23.11.2021 у справі № 359/3337/16-ц, від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 і в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.11.2021 у справі № 917/269/21, від 16.08.2022 у cправі № 905/820/21 висновку про те, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом 3 частини 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", має застосовуватися з урахуванням положень абзацу 1 частини 3 цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого Прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи.

Адже за змістом положень ст. 170 ЦК України держава у цивільних відносинах діє через органи державної влади, а не через державні, комунальні підприємства чи підприємства об`єднань громадян, які не мають статусу суб`єкта владних повноважень.

Разом з тим колегія суддів апеляційного суду при вирішенні цього господарського спору враховує викладений в п. 48 постанови об`єднаної палати від 26.05.2023 р. у справі № 905/77/21 висновок щодо застосування норм частини 3 ст. 215, частин 1, 2 ст. 216 ЦК України: "Позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача".

При цьому апеляційний суд вважає, що наведені вище мотиви відмови в задоволенні позовної вимоги про стягнення спірної суми грошових коштів з підприємця на користь школи пов`язані як з неефективністю обраного Позивачем способу захисту своїх прав, так і з допущеним Прокурором порушенням норм процесуального права шляхом його звернення за захистом інтересів не позивачів ( Кіровоградської обласної ради та Північно-Східного офісу Держаудитслужби в особі управління Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області ), а Відповідача -2, за рахунок якого наразі має задовольнятися позов, як того вимагає частина 4 ст. 45 ГПК України.

Оскільки обрання Позивачем неналежного або неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові незалежно від інших встановлених судом обставин (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 54), Великої Палати Верховного Суду від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155)), що в свою чергу виключає як необхідність надання апеляційним судом оцінки будь-яким іншим аргументам Скаржника, так і необхідність подальшого дослідження підстав для визнання недійсними додаткоих угод як оспорюваних правочинів, надання правової оцінки висновкам суду попередньої інстанції в частині застосування односторонньої реституції як такої, що не передбачена нормами законодавства України (схожі висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц (пункт 77), від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20 (пункт 148), від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20 (пункт 8.18)).

У контексті заявлених Прокурором позовних вимог про стягнення грошових коштів на користь Закладу ( Відповідача -2 ) колегія суддів звертає також увагу на викладені в пункті 56 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 р. у справі № 125/2157/19 висновки про те, що вимоги особи, яка в судовому порядку домагається застосування реституції, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який вони мали до вчинення правочину. Застосування реституції як наслідку недійсності правочину насамперед відновлює права учасників цього правочину. Інтерес іншої особи полягає в тому, щоб відновити свої права через повернення майна відчужувачу. Якщо ж повернення майна відчужувачу не відновлює права позивача, то суд може застосувати інший ефективний спосіб захисту порушеного права в межах заявлених позовних вимог (схожий за змістом висновок викладено в пункті 8.49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21).

Оскільки, як зазначено вище, повернення спірної суми коштів Комунальному закладу школі не відновлює права держави в особі Кіровоградської обласної ради або Північно-Східного офісу Держаудитслужби в особі управління Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області ( позивачів), а в межах заявлених позовних вимог не вбачається можливості застосування судом іншого ефективного способу захисту порушених прав держави, то в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю з мотивів, наведених у цій постанові.

Що стосується інших підстав апеляційного оскарження, то з вищезазначених мотивів, наведених цієї постанови, колегія суддів не бере до уваги доводи Скаржника, позаяк обрання неефективного способу захисту, який не призведе до поновлення порушених прав та інтересів держави, є самостійною підставою для відмови в позові незалежно від інших встановлених судом обставин, а відтак виключає необхідність формування відповідного висновку, який в цьому випадку жодним чином не вплине на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення.

За наведених обставин апеляційний суд наголошує, що чинним законодавством, а саме абзацом 3 частини 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" не допускається звернення Прокурора в інтересах держави в особі уповноваженого державного органу, який не є стороною оспорюваного правочину ( заінтересована особа ), з позовом про застосування наслідків недійсності правочину ( реституції ) шляхом стягнення грошових коштів на користь комунального закладу як сторони правочину, який не є суб`єктом владних повноважень у спірних правовідносинах, але Прокурором визначено одним із відповідачів у справі, оскільки в такому випадку Прокурор фактично звертається до суду не в інтересах держави, а в інтересах суб`єкта господарювання поза відносинами представництва, що не відповідає висновку про заборону здійснення Прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, викладеному в постановах Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, від 23.11.2021 у справі № 359/3337/16-ц, від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21.

При цьому задоволення позовної вимоги про визнання недійсним правочинів не є ефективним способом захисту, здатним призвести до реального відновлення порушених прав та інтересів держави без додаткового звернення до суду з новим позовом (позовами).

На підставі викладеного колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду прийнято з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, у зв`язку з чим підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення, яким в задоволені позову Керівника Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі Кіровоградської обласної ради та Північно-Східного офісу Держаудитслужби в особі управління Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області до Фізичної особи-підприємця Арсірій Оксани Вікторівни та Комунального закладу "Новопразька спеціальна школа Кіровоградської обласної ради" слід відмовити, у зв`язку з чим апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Арсірій Оксани Вікторівни підлягає задоволенню.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржників та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

На підставі викладеного, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом допущено невірне застосування норм матеріального права та порушені норми процесуального права, що призвело до ухвалення рішення, яке відповідно до ст. 277 ГПК України підлягає скасуванню.

Враховуючи наведене та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду у даній справі має бути скасоване, в задоволені позову Керівника Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області відмовлено.

10. Судові витрати.

У зв`язку із задоволенням апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на прокуратуру Кіровоградської області.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Арсірій Оксани Вікторівни задовольнити.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області області від 27.10.2023 р. у справі № 912/1107/23 - скасувати.

Прийняти нове рішення.

В позові відмовити.

Стягнути з прокуратури Кіровоградської області на користь Фізичної особи-підприємця Арсірій Оксани Вікторівни 10 864,11 грн. судового збору за подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду, про що видати наказ.

Видачу відповідного наказу, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Кіровоградської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 24.05.2024 р.

Головуючий суддяІ.М. Кощеєв

Суддя О.В. Чус

Суддя М.О. Дармін