22.05.24

22-ц/812/878/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 487/6880/14-ц

Провадження № 22-ц/812/878/24

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2024 року Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах :

головуючого Темнікової В.І.,

суддів Крамаренко Т.В., Тищук Н.О.,

із секретарем судового засідання Біляєвою В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 15 квітня 2024 року, постановлену під головуванням судді Притуляк І.О., в приміщенні того ж суду, у цивільній справі за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» на дії старшого державного виконавця Заводського відділу ДВС у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Черткової Ольги Василівни, -

В С Т А Н О В И В :

В грудні 2023 року ТОВ «Брайт Інвестмент» звернулося до суду зі скаргою на дії старшого державного виконавця Заводського відділу ДВС у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Черткової О.В.

Скарга мотивована тим, що рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 02.10.2014 року у справі № 487/6880/14 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ Комерційний банк «Надра» заборгованість за кредитним договором № 08/04/2008/840К-1024 від 07.04.2008 року в сумі 12030,01 доларів США, з яких 3 528,64 доларів США - заборгованість по кредиту, 2 501,37 доларів США - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 6 000 доларів США - сума нарахованої пені, що за курсом НБУ еквівалентно 141 713,52 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 417,14 грн.

На підставі зазначеного рішення судом видано виконавчий лист по справі №2/487/2443/14.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 27.06.2023 року було задоволено заяву ТОВ «Брайт Інвестмент» про заміну сторони стягувача у виконавчому листі №2/487/2443/14 та поновлення строків для його пред`явлення до виконання.

Постановою про відкриття виконавчого провадження було відкрито виконавче провадження №73476442 з примусового виконання вищезазначеного виконавчого документа про стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості.

12 грудня 2023 року на адресу ТОВ «Брайт Інвестмент» надійшла постанова про закінчення виконавчого провадження № 73476442 від 04.12.2023 року за п. 3. ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки боржник померла, актовий запис про смерть № 282 від 05.05.2020 року.

Скаржник вважає, що постанова про закінчення виконавчого провадження №73476442 від 04.12.2023р. старшого державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Чертковою О. В. є незаконною та винесеною в порушення ст. ст. 18, 39 Закону України «Про виконавче провадження», а тому має бути скасована, а виконавче провадження №73476442 відновлено.

Проаналізувавши правовий висновок, викладенийу постановіВеликої ПалатиВерховного Судуу справі№ 916/617/17,положення ч.1ст.13,ч.5ст.15,п.3ч.3ст.18,ч.1ст.28,п.5ч.1ст.34 ЗаконуУкраїни «Провиконавче провадження»,№ 1404-VIII,абз.2п.1 розділу II, п. 6 розділу І, пунктів 12, 13 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції № 512/5 від 02.04.2012 року, зазначає, що у разі вибуття однієї зі сторін виконавчого провадження (припинення юридичної особи, а також в інших випадках заміни сторони у виконавчому провадженні), якщо правовідносини допускають правонаступництво, виконавець за заявою сторони виконавчого провадження, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником. На підставі постановленої судом ухвали виконавець своєю постановою замінює сторону виконавчого провадження. Ухвала суду та постанова виконавця долучаються до виконавчого документа при його передачі до іншого органу державної виконавчої служби або приватного виконавця або поверненні його стягувану чи до суду.

Правонаступництво можливе на всіх стадіях виконавчого провадження - з моменту відкриття виконавчого провадження до його закінчення. Після заміни вибулої сторони виконавчого провадження її правонаступником виконавець продовжує виконання виконавчого провадження в порядку, встановленому Законом № 1404-VIII, пунктом 3 частини першої та частини другої статті 39 якого передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника.

Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини. Закінчення виконавчого провадження без належних правових підстав грубо порушує права стягувача на неупереджене, ефективне, своєчасне і в повному обсязі виконання судового рішення.

Вважає, що отримавши дані про смерть фізичної особи - сторони виконавчого провадження, виконавець має отримати підтвердження чи спростування таких даних, звернувшись відповідно до пункту 3 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII із запитом до органу державної реєстрації актів цивільного стану згідно з компетенцією останнього, визначеного Законом України від 01 липня 2010 року № 2398-VI «Про державну реєстрацію актів цивільного стану».

Після отримання даних про смерть сторони виконавчого провадження виконавець має звернутися до компетентних органів/осіб для отримання відомостей про заведення спадкової справи, видачу свідоцтва про право на спадщину. Це дасть змогу виконавцеві з`ясувати, які особи як спадкоємці померлої сторони виконавчого провадження зверталися за отриманням спадщини та що саме ними було успадковано згідно зі свідоцтвом про право на спадщину.

Отже, виконавець, встановивши на підставі відповідних доказів факт смерті фізичної особи, яка була стороною виконавчого провадження, має вчинити дії щодо отримання даних, необхідних для вирішення питання про заміну такої сторони її спадкоємцями та надалі за заявою сторони звернутися до суду з відповідним поданням про заміну сторони виконавчого провадження. Смерть, оголошення померлою або визнання безвісно відсутньою фізичної особи, яка була стороною виконавчого провадження, має виступати підставою для його закінчення лише коли виконання обов`язків такої особи чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва.

Якщо ж виконавче провадження було закінчене виконавцем, у тому числі у зв`язку зі смертю боржника, і виконавець при цьому не врахував відповідні вимоги чинного законодавства щодо можливого правонаступництва боржника, постанову про закінчення виконавчого провадження можна оскаржити в судовому порядку.

У разі задоволення скарги можна вирішувати питання щодо заміни сторони виконавчого провадження правонаступником, у тому числі у зв`язку зі смертю боржника. Такі висновки містяться в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 761/22518/17 від 29 червня 2022 року, у справі № 2022/2-182/11 від 21 грудня 2022 року.

На підставі викладеного ТОВ «Брайт Інвестмент» просило:

визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Заводського ВДВС у місті Миколаєві ПМУ МЮ Черткової О. В. у частині винесення постанови про закінчення виконавчого провадження №73476442 від 04.12.2023 року;

зобов`язати старшого державного виконавця Заводського ВДВС у місті Миколаєві ПМУ МЮ Черткову О. В. відновити виконавче провадження ВП №73476442 з примусового виконання виконавчого листа Заводського районного суду м. Миколаєва від 02.10.2014 року по справі № 487/6880/14-ц, про стягнення з ОСОБА_1 12 030, 01 доларів США грн. заборгованості та судового збору у розмірі 1 417,14 грн;

зобов`язати старшого державного виконавця Заводського ВДВС у місті Миколаєві ПМУ МЮ Черткову О. В. звернутися до компетентних органів щодо виявлення спадкоємців боржника ОСОБА_1 .

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 15 квітня 2024 року (з урахуванням ухвали Заводського районного суду м. Миколаєва від 22 квітня 2022 року про виправлення описки) відмовлено у задоволені скарги ТОВ«Брайт Інвестмент» на діїстаршого державного виконавця Заводського відділу ДВС у містіМиколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Черткової ОльгиВасилівни по винесенню 04 грудня 2023 року постанови прозакінчення виконавчого провадження №73476442.

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив із того, що рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 02 жовтня 2014 року у справі №487/6880/14 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором №08/04/2008/840К-1024 від 07.04.2008 року в сумі 12030,01 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 141713,52 грн; а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1417,14 грн.

05 листопада 2014 року, на виконання даного рішення було видано виконавчий лист №2/487/2443/14, який перебував на виконанні у Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві ПМУ МЮ (м. Одеса) (ВП №45802585) та постановою державного виконавця від 30.03.2020 року був повернутий стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII, у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 27.06.2023 року, було замінено стягувача ПАТ КБ «Надра» його правонаступником ТОВ «Брайт Інвестмент» у виконавчому листі №2/487/2443/14.

За заявою стягувача ТОВ «Брайт Інвестмент» 01.12.2023 року старшим державним виконавцем Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві ПМУ МЮ (м. Одеса) відкрито виконавче провадження №73476442 з виконання виконавчого листа №2/487/2443/14 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №08/04/2008/840К-1024 від 07.04.2008 року в сумі 12030.01 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 141713,52 грн; а також витрат по сплаті судового збору у розмірі 1417,14 грн.

Відповідно до наявного у матеріалах виконавчого провадження Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть №00042543766 від 01.12.2023 року, боржник ОСОБА_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 05.05.2020 року складено актовий запис №282.

04 грудня 2023 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №73476442 на підставі ч.1 ст.39, ст.40 Закону №1404-VIII, а саме у зв`язку зі смертю боржника.

Приймаючи рішення у справі, суд також зазначив, що питання щодо закінчення виконавчого провадження у випадку смерті боржника - фізичної особи було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі №916/617/17 , за результатами якого було прийнято постанову від 03.11.2020 року, на яку у своїй скарзі посилається представник ТОВ «Брайт Інвестмент». Разом з тим у вказаній справі судом перевірялась правомірність закриття виконавцем виконавчого провадження у разі смерті боржника фізичної особи, факт, якої мав місце під час здійснення виконавчого провадження. У даному ж випадку смерть боржника ОСОБА_1 настала поза межами виконавчого провадження, а саме 29.04.2020 року.

Також суд першої інстанції виходив з того, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна боржника в зобов`язанні внаслідок його смерті та прийняття спадщини спадкоємцями, яке відбувається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. У зв`язку із заміною боржника в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад.

Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони в матеріальному правовідношенні її правонаступником). Процесуальне правонаступництво передбаченест. 55 ЦПК України. Це перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. У зв`язку із цим для вирішення судом питання щодо процесуальної заміни сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи-правонаступника.

Законодавець не ототожнює «процесуальне правонаступництво» і «заміну сторони виконавчого провадження», оскільки цим інститутам присвячені дві окремі статтіЦПК України- 55 та 442 відповідно. Також це опосередковано випливає зі змісту пункту 28 частини першоїстатті 353 ЦПК, відповідно до якого ухвала про заміну сторони у справі (процесуальне правонаступництво) та ухвала про заміну сторони виконавчого провадження відокремлені одна від одної як такі, на які можуть подаватись скарги окремо від рішення суду.

Процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні-це заміна на будь-якій стадії саме виконавчого провадження як юридичного процесу, стягувача або боржника іншою особою у зв`язку з її вибуттям, тобто підставою заміни стягувача внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов`язки або пряма вказівка акту цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.

Станом на дату смерті боржника ОСОБА_1 - 29.04.2020 виконавчий лист № 2/487/2443/14 на виконанні не перебував.

Відповідно до змісту частини п`ятоїстатті 442 ЦПК України, частини шостої статті 12, пункту 1 частини першої, частини п`ятої статті 26, частини п`ятої статті 37Закону №1404-VIII, поза межами відкритого виконавчого провадження як юридичного процесу стягувач користується правами у виконавчому провадженні як завершальній стадії судового провадження на підставі відповідного статусу стягувача у виконавчому документі.

Проаналізувавши положення ст. ст.25, 26, 46, 47,48 ЦПК України, суд дійшов висновку,що на момент звернення із заявою щодо примусового виконання рішення суду та відкриття виконавчого провадження стягувач має бути живим, в іншому випадку виконавче провадження не може бути відкрито, а відкрите - підлягає закриттю.

У разі вибуття стягувача у зобов`язанні до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється на підставістатті 55 ЦПК України.

Таким чином, суд першої інстанції вважав, що посилання представника ТОВ «Брайт Інвестмент», на незаконність оскаржуваної постанови та не виконання державним виконавцем обов`язку вчинити дії по зупиненню виконавчого провадження, встановленню спадкоємців померлого боржника, та зверненню до суду з поданням про заміну сторони виконавчого провадження, не ґрунтуються на встановлених обставинах справи та нормах законодавства, а отже, державним виконавцем після отримання даних щодо смерті боржника ОСОБА_1 , яка настала до відкриття виконавчого провадження, правомірно було винесено постанову про його завершення.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ТОВ «Брайт Інвестмент» звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду від 15 квітня 2024 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити скаргу.

В апеляційній скарзі зазначає, що виконавцем було відкрито виконавче провадження №73476442 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором 12 030,01 доларів США та витрат по сплаті судового збору у розмірі 1 417,14 грн. та в процесі здійснення виконавчого провадження виконавець дізнався про смерть боржника ОСОБА_1 .

Таким чином, лише отримавши постанову про закінчення виконавчого провадження №73476442 від 04.12.2023 року ТОВ «Брайт Інвестмент» дізнався про смерть боржника ОСОБА_1 .

Крім того, зазначає, що судом в оскаржуваній ухвалі було вказано, що «на момент звернення із заявою щодо примусового виконання рішення суду та відкриття виконавчого провадження стягувач має бути живим», проте, ТОВ «Брайт Інвестмент», яке є стягувачем і яке звернулося із заявою про відкриття виконавчого провадження є юридичною особою, стан діяльності якої не було припинено. Посилання на смерть стягувача, як підставу відмови в задоволенні скарги ТОВ «Брайт Інвестмент», є абсолютно неправомірною, не відповідає об`єктивним обставинам а тому є незаконною в розумінні ст. 263 ЦПК України.

Звертає увагу, що суд в ухвалі фактично здійснив посилання на судову практику Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 червня 2022 року у справі № 932/11378/20 та практично слово в слово застосовує відповідну практику Верховного суду, абсолютно ігноруючи той факт, що ці висновки Верховного суду стосувались не виконавчого провадження, як в оскаржуваній ухвалі, а судового провадження. Тому застосування цих правових висновків у правовідносинах, які не є тотожними, грубо порушує права скаржника ТОВ «Брайт Інвестмент».

Не погоджується з висновком суду, що у даній справі не можна застосовуючи правові висновки, викладені, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2020 року у справі №916/617/17, та посилається на те, що питання правомірності закриття виконавцем виконавчого провадження у випадку, коли боржник помер поза відкритим виконавчим провадженням було предметом розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справа № 461/320/23 від 20 вересня 2023 року, де Верховним Судом було встановлено, що смерть боржника до відкриття виконавчого провадження не є підставою для закінчення виконавчого провадження за п. 3 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження». Чинною практикою Верховного суду передбачено обов`язок державного виконавця відкрити виконавче провадження, якщо виконавчий лист відповідає вимогам, встановленим Закону України «Про виконавче провадження, а також передбачено обов`язок виконавця вчинити дії щодо отримання даних, необхідних для вирішення питання про заміну боржника, що помер, його спадкоємцями.

Відповідне питання також було предметом розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі 759/14126/14-ц від 15 квітня 2024 року.

Таким чином, смерть боржника - фізичної особи не є підставою для повернення виконавчого листа відповідно до частини четвертої статті 4 Закону про виконавче провадження.

Під час здійснення виконавчого провадження виконавець за допомогою автоматизованої системи може сформувати узагальнену інформацію про боржника, його майно, доходи та кошти. Така інформація формується автоматизованою системою на підставі наявних у ній на дату формування відомостей, отриманих виконавцями з реєстрів, баз даних та інших інформаційних систем державних органів, банків або інших фінансових установ, небанківських надавачів платіжних послуг в ході примусового виконання рішень.

Отже, підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання у зв`язку зі смертю боржника у виконавця не було, інформація про боржника - фізичної особи з`ясовується виконавцем після відкриття виконавчого провадження.

У разі смерті фізичної особи-сторони виконавчого провадження виконавець повинен перевірити, чи допускають відповідні правовідносини правонаступництво, чи ні. Якщо ж виконавче провадження було закінчене виконавцем, у тому числі у зв`язку зі смертю боржника, і виконавець при цьому не врахував відповідні вимоги чинного законодавства щодо можливого правонаступництва боржника, постанову про закінчення виконавчого провадження можна оскаржити в судовому порядку. У разі задоволення скарги можна вирішувати питання щодо заміни сторони виконавчого провадження правонаступником, у тому числі у зв`язку зі смертю боржника (постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17, від 11 жовтня 2023 року у справі № 523/2357/20).

Проаналізувавши положення ст. ст. 608, 1218, 1219 ,1281,1282 ЦК України, зазначає, що у випадку смерті боржника за кредитним договором його права й обов`язки за цим договором переходять до спадкоємців, які зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Такі висновки Велика Палата Верховного Суду висловила в пункті 57 постанови від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15, пункті 67 постанови від 13 березня 2019 року в справі № 520/7281/15.

Отже, зі смертю позичальника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, тому правовідносини у справі допускають правонаступництво. Крім того смерть боржника поза відкритим виконавчим провадженням не впливає на обов`язок виконавця відкрити виконавче провадження, а після з`ясування факту смерті - на обов`язок з`ясувати коло правонаступників померлого боржника.

Таким чином, суд першої інстанції виніс ухвалу від 15.04.2024 року по справі №487/6880/14-ц в порушення ч. 4 ст. 263 ЦПК України, чим було порушено процесуальні права заявника ТОВ «Брайт Інвестмент».

Також не погоджується з висновком суду, що ТОВ «Брайт Інвестмент» не обмежене у праві звернутися до суду з заявою про заміну боржника у виконавчому провадженні ОСОБА_1 її спадкоємцями та у подальшому у зверненні виконавчого листа до виконання, так як порядок заміни стягувача у виконавчому провадженні було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі № 2-7763/10 від 08 лютого 2022 року, де Верховним Судом було зазначено, що не можна замінити сторону виконавчого провадження, яке було закінчене, якщо не існує підстав для відновлення виконавчого провадження, з приводу чого особа має звернутися до суду, надавши переконливі аргументи щодо такого відновлення.

Таким чином, оскільки виконавче провадження №73476442 з примусового виконання вищезазначеного виконавчого документа про стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості було закінчено, то ТОВ «Брайт Інвестмент» було зобов`язано звернутись до суду зі скаргою на дії державного виконавця, тим самим скасувати незаконно винесену ним постанову про закінчення виконавчого провадження. В іншому випадку стягувач ТОВ «Брайт Інвестмент» позбавлений права здійснити заміну боржника у виконавчому провадженні, оскільки в такому випадку відсутні підстави для відновлення закінченого виконавчого провадження.

Тобто, твердження суду те, що стягувач ТОВ «Брайт Інвестмент» не обмежений у праві звернутись до суду з заявою про заміну боржника у виконавчому провадженні ОСОБА_1 її спадкоємцями є нікчемним та повністю суперечить чинному законодавству і практиці Верховного Суду викладеній, зокрема у постанові № 2-7763/10 від 08 лютого 2022 року.

Отже, на думку апелянта, суд першої інстанції неповно дослідив докази, обставини справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим було постановлено незаконне і необґрунтоване рішення при винесенні ухвали від 15.04.2024 року по справі №487/6880/14-ц.

Від Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві ПМУ МЮ (м. Одеса) надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що із тлумачень норм п. 3 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» випливає, що в ході здійснення виконавчого провадження обов`язок державного виконавця щодо встановлення правонаступників боржника у виконавчому провадженні стосується лише випадків, коли стороною у виконавчому провадженні виступає юридична особа. Твердження п. 3 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» є імперативною нормою Закону та можливості ухвалення державним виконавцем будь-яких інших процесуальних рішень у разі смерті боржника - фізичної особи даний Закон, не передбачає.

З огляду на зазначене, державний виконавець після смерті боржника - фізичної особи зобов`язаний закінчити виконавче провадження незалежно від того, чи допускають його обов`язки перед кредитором правонаступництво. Можливості прийняття виконавцем будь-яких інших процесуальних рішень у випадку смерті боржника - фізичної особи, даний Закон не передбачає.

В свою чергу, відповідно до ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Також звертається увага суду на те, що посилання скаржника про обов`язковість вчинення дій виконавцем передбачених положеннями ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» є помилковими, оскільки дані положення дають право виконавцю на вчинення тих чи інших дій, але ні яким чином не зобов`язують виконавця вчиняти ті чи інші дії.

Крім того, при попередньому виконанні вищевказаного виконавчого документа виконавче провадження було завершено 30.03.2020 у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» та до моменту відкриття виконавчого провадження №73476442 01.12.2023 сплинув термін більше ніж 3 роки, а не вважається він пропущеним для пред`явлення виконавчого документа до виконання лише у зв`язку з прийняттям Закону України «Про внесення зміни до розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче 4 провадження» за №2129-ІХ від 15.03.2022, яким передбачено, що визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

Звертає увагу суду, що згідно Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть №00042543766 від 01.12.2023 боржник ОСОБА_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто більш ніж як за 3 роки до моменту відкриття виконавчого провадження №73476442, отже стягувач ТОВ «Брайт Інвестмент», як кредитор у зобов`язанні з виконання вищевказаного рішення суду не скористався своїм правом пред`явити свої вимоги до можливих спадкоємців боржника ОСОБА_1 в порядку визначеному статтями 1281, 1282 ЦК України більш ніж як 3 роки.

Посилаючись на положення ст. ст. 1281,1282 ЦК України, вважає, що стягувач ТОВ «Брайт Інвестмент», як кредитор у зобов`язанні з виконання вищевказаного рішення суду не позбавлений права пред`явити свої вимоги до спадкоємців боржника ОСОБА_1 в порядку, визначеному статтями 1281, 1282 ЦК України.

Вважає, що в даному випадку посилання скаржника на постанову Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2020 по справі №916/617/17 та постанову Верховного суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29.06.2022 по справі №761/22518/17 є помилковими, оскільки обставини які були досліджені при розгляді даних касаційних скарг не є подібними до правовідносин у справі що розглядається.

Жодна з наведених скаржником обставин та факти, якими обґрунтовано скаргу, не є такими, що за законодавством є підставами для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали Заводського районного суду м. Миколаєва від 15.04.2024.

Учасники процесу до судового засідання не з`явилися, про час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні ( ст.263 ЦПК України).

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин ( ст. 264 ЦПК України).

Ухвала суду зазначеним вимогам закону не відповідає.

Так, відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив із того, що посилання ТОВ «Брайт Інвестмент» на незаконність оскаржуваної постанови про закінчення виконавчого провадження від 04 грудня 2023 року та не виконання державним виконавцем обов`язку вчинити дії по зупиненню виконавчого провадження, встановленню спадкоємців померлого боржника, та зверненню до суду з поданням про заміну сторони виконавчого провадження, не ґрунтуються на встановлених обставинах справи та нормах законодавства, а отже, державним виконавцем, після отримання даних, щодо смерті боржника ОСОБА_1 , яка настала до відкриття виконавчого провадження, правомірно було винесено постанову про його завершення.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду та переглядаючи ухвалу в межах доводів апеляційної скарги, надаючи оцінку зібраним у справі доказам, визначаючи юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, виходить з наступного.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Стаття 6 Конвенції поширює свою дію і на таку стадію цивільного процесу як виконання судового рішення. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов`язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї зі сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинне розглядатися як невід`ємна частина «процесу» в розумінні статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 28 липня 1999 року в справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії», від 19 березня 1997 року в справі «Горнсбі проти Греції»).

Згідно з положеннями частин першої та другої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до статті 1 Закону про виконавче провадження виконавчим провадженням як завершальною стадією судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) вважається сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконання судового рішення є невід`ємною та заключною частиною судового процесу, яка поєднана із попередніми єдиною та основною метою всього судочинства, яке полягає у захисті прав і охоронюваних законом інтересів осіб.

Згідно із частиною першою та другою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення (згідно із пунктом 1 частини першої статті 26 Закону про виконавче провадження). Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження (згідно із частиною п`ятою статті 26 Закону про виконавче провадження).

Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону про виконавче провадження виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання;3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;5) юридичну особу-боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону;7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю;11) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку;12) відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню, незалежно від дати укладення такої угоди.

Таким чином, смерть боржника - фізичної особи не є підставою для повернення виконавчого листа відповідно до частини четвертої статті 4 Закону про виконавче провадження.

Відповідно до пункту 5 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція), у разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження відносно боржника - фізичної особи виконавцем за допомогою автоматизованої системи формується та подається запит про надання Державною податковою службою України інформації про реєстраційні номери облікових карток платників податків - боржників - фізичних осіб або серію (за наявності) та номер паспорта боржників - фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті відповідно до Порядку надання інформації Державною податковою службою України на запити органів державної виконавчої служби та приватних виконавців, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 21 липня 2020 року № 2483/5/436, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 липня 2020 року за № 690/34973, за виконавчими документами, у яких відсутні такі дані.

Під час здійснення виконавчого провадження виконавець за допомогою автоматизованої системи може сформувати узагальнену інформацію про боржника, його майно, доходи та кошти. Така інформація формується автоматизованою системою на підставі наявних у ній на дату формування відомостей, отриманих виконавцями з реєстрів, баз даних та інших інформаційних систем державних органів, банків або інших фінансових установ, небанківських надавачів платіжних послуг в ході примусового виконання рішень.

Отже, підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання у зв`язку зі смертю боржника ОСОБА_1 у виконавця не було, інформація про боржника - фізичної особи з`ясовується виконавцем після відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до абзацу першого частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї зі сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Під час виконавчого провадження заміна сторони виконавчого провадження відбувається на підставі статті 442 ЦПК України, частинами першою та другою якої визначено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. За змістом пункту 5 частини першої статті 34 Закону № 1404-VIII виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі звернення виконавця та/або заінтересованої особи до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником у порядку, встановленому частиною п`ятою статті 15 цього Закону.

Смерть боржника слід розглядати як вибуття однієї зі сторін виконавчого провадження. Саме тому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 жовтня 2023р. у справі № 523/2357/20 зазначила, що вказаними нормами права, виходячи з їх системного тлумачення, передбачено заміну сторони виконавчого провадження (у разі її смерті) правонаступником.

У свою чергу відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У спірних правовідносинах до складу спадщини входить, зокрема, обов`язок з відшкодування стягнутої за рішенням суду кредитної заборгованості, що належав спадкодавцю ОСОБА_1 за життя. Цей обов`язок не припинився внаслідок смерті боржника та продовжує існувати.

Відтак процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні у разі смерті боржника (фізичної особи) є цілком можливим.

При вирішенні питання заміни учасника справи правонаступником та заміни сторони виконавчого провадження у разі смерті фізичної особи (боржника, відповідача) судам перш за все необхідно з`ясувати коло всіх спадкоємців померлої особи, а також встановити, чи пред`явлено кредитором вимоги до спадкоємців боржника (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17(пункт 101)).

У разі смерті фізичної особи - сторони виконавчого провадження виконавець повинен перевірити, чи допускають відповідні правовідносини правонаступництво, чи ні. Якщо ж виконавче провадження було закінчене виконавцем, у тому числі у зв`язку зі смертю боржника, і виконавець при цьому не врахував відповідні вимоги чинного законодавства щодо можливого правонаступництва боржника, постанову про закінчення виконавчого провадження можна оскаржити в судовому порядку. У разі задоволення скарги можна вирішувати питання щодо заміни сторони виконавчого провадження правонаступником, у тому числі у зв`язку зі смертю боржника (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17(пункти 78-79)).

Статтею1281ЦК Україниу редакції,чинній начас смерті ОСОБА_1 ,було передбачено,що спадкоємці зобов`язаніповідомити кредитораспадкодавця провідкриття спадщини,якщо їмвідомо пройого борги,та/абоякщо вониспадкують майно,обтяжене правамитретіх осіб.Кредиторові спадкодавцяналежить пред`явитисвої вимогидо спадкоємця,який прийнявспадщину,не пізнішешести місяцівз дняодержання спадкоємцемсвідоцтва проправо наспадщину навсе абочастину спадковогомайна незалежновід настаннястроку вимоги. Якщо кредиторспадкодавця незнав іне мігзнати проприйняття спадщиниабо проодержання спадкоємцемсвідоцтва проправо наспадщину,він маєправо пред`явитисвої вимогидо спадкоємця,який прийнявспадщину,протягом шестимісяців здня,коли віндізнався проприйняття спадщиниабо проодержання спадкоємцемсвідоцтва проправо наспадщину. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Оскільки зі смертю боржника його грошові зобов`язання включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитором вимог до спадкоємців боржника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України. Стаття 1281 ЦК України, яка визначає преклюзивні строки пред`явлення таких вимог, застосовується і до боргових зобов`язань. Сплив цих строків має наслідком позбавлення кредитора права вимоги (припинення його цивільного права) за основним і додатковим зобов`язаннями, а також припинення таких зобов`язань (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц (пункти 57-62), від 13 березня 2019 року у справі № 520/7281/15-ц (пункт 69.5), від 1 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункт 39), від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17 (пункти 99-100)).

Відповідно до положень статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

За змістом наведених вище норм права задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ними у спадщину майна. Звідси обов`язок спадкоємців боржника перед кредиторами спадкодавця виникає лише у межах, передбачених статтею 1282 ЦК України, тобто в межах вартості майна, одержаного у спадщину. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна, особа не набуває статусу спадкоємця, і як наслідок у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17 (пункт 98)).

Не визначення вартості успадкованого майна не впливає на вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження. Водночас задовольняючи заяву про заміну учасника справи-боржника у виконавчому провадженні, який помер, його спадкоємцем, суд відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України має визначити розмір боргу, який відповідає частці спадкоємця у спадщині, та вказати, що така заміна здійснюється в межах вартості майна, одержаного у спадщину (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17 (пункт 109)).

Щодо правонаступництва у виконавчому провадженні у разі смерті боржника - фізичної особи відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII.

З матеріалівсправи вбачається,що виконавчийлист звиконання рішення Заводського районногосуду м.Миколаєва від02.10.2014року усправі №487/6880/14про стягненняз ОСОБА_1 на користь ПАТ Комерційний банк «Надра» заборгованості за кредитним договором №08/04/2008/840К-1024 від 07.04.2008 року в сумі 12 030,01 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 141 713,52 грн., а також судових витрати у розмірі 1 417,14 грн., був виданий 05 листопада 2014 року та перебував на примусовому виконанні до 30 березня 2020р.

30 березня 2020р. державним виконавцем у виконавчому провадженні ВП № 45802585 була винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону «Про виконавче провадження», а саме через відсутність у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення.

29 квітня 2020 року боржник ОСОБА_1 померла, про що 05.05.2020 року складено актовий запис №282.

Ухвалою Заводськогорайонного судум.Миколаєва від27.06.2023року,було заміненостягувача ПАТ КБ«Надра» йогоправонаступником ТОВ«Брайт Інвестмент» увиконавчому листі №2/487/2443/14,виданому 05листопада 2014року уцивільній справі№ №487/6880/14за рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 02.10.2014 року.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 10.10.2023 року відмовлено у задоволенні заяви ТОВ «Брайт Інвестмент» про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання через те, що цей строк не пропущено.

За заявою стягувача ТОВ «Брайт Інвестмент» 01.12.2023 року старшим державним виконавцем Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві ПМУ МЮ (м. Одеса) було відкрито виконавче провадження №73476442, з виконання виконавчого листа №2/487/2443/14 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №08/04/2008/840К-1024 від 07.04.2008 року в сумі 12030.01 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 141713,52 грн; а також витрат по сплаті судового збору у розмірі 1417,14 грн.

Згідно з абзацом першим частини п`ятої статті 15 Закону № 1404-VIII, як уже зазначалося, у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

У пункті 5 частини першої статті 34 цього Закону визначено, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі звернення виконавця та/або заінтересованої особи до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником у порядку, встановленому частиною п`ятою статті 15 цього Закону.

Виконавче провадження підлягає закінченню у разі припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника (пункт 3 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII).

04 грудня 2023 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №73476442 на підставі ч.1 ст.39, ст.40 Закону №1404-VIII у зв`язку зі смертю боржника.

Закінчуючи виконавче провадження державний виконавець, згідно відзиву на позовну заяву, виходив з того, що відповідно до тлумачень норм п. 3 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», обов`язок державного виконавця щодо встановлення правонаступників боржника у виконавчому провадженні стосується лише випадків коли стороною у виконавчому провадженні виступає юридична особа, а також з того, що положення п. 3 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» є імперативною нормою Закону та можливості ухвалення державним виконавцем будь-яких інших процесуальних рішень у разі смерті боржника - фізичної особи даний Закон, не передбачає. Тому державний виконавець після смерті боржника - фізичної особи зобов`язаний закінчити виконавче провадження незалежно від того, чи допускають його обов`язки перед кредитором правонаступництво. Можливості прийняття виконавцем будь-яких інших процесуальних рішень у випадку смерті боржника - фізичної особи, даний Закон не передбачає.

Однак, таке буквальне розуміння норм Закону № 1404-VIII є помилковим, так як цей Закон передбачає обов`язок державного виконавця зупинити виконавче провадження та вирішити питання про залучення правонаступників, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво. Положення щодо закінчення виконавчого провадження у разі смерті боржника (пункт 3 частини першої статті 39 Закон № 1404-VIII) слід розуміти так, що вони стосуються, зокрема, випадків, коли правовідносини не допускають правонаступництва.

Саме протаке застосуваннязазначених нормправа вказанов постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 жовтня 2023р. у справі № 523/2357/20.

Слід також зазначити, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17 у пунктах 99 - 101 вказаної постанови повторила висновок про те, що «оскільки зі смертю боржника грошові зобов`язання включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитором вимог до спадкоємців боржника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України. Стаття 1281 ЦК України, яка визначає преклюзивні строки пред`явлення таких вимог, застосовується і до боргових зобов`язань. Сплив цих строків має наслідком позбавлення кредитора права вимоги (припинення його цивільного права), а також припинення таких зобов`язань (подібний правовий висновок викладено у пункті 39 постанови Великої Палати Верховного суду від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (провадження 14-397цс19)). Звідси сплив строків, визначених частиною четвертою статті 1281 ЦК України, має своїм наслідком і неможливість вимагати у суді захисту відповідного права. За таких обставин при вирішенні питання заміни учасника справи правонаступником в порядку статті 52 Господарського процесуального кодексу України та заміни сторони виконавчого провадження в порядку статті 334 цього ж Кодексу у разі смерті фізичної особи (боржника, відповідача) судам перш за все необхідно з`ясувати коло всіх спадкоємців померлої особи, а також встановити, чи пред`явлено кредитором вимоги до спадкоємців боржника».

Також у пункті 117 згаданої постанови Велика Палата Верховного Суду вказала, що звернення кредитора безпосередньо до суду, зокрема із заявами про процесуальне правонаступництво та (або) про заміну сторони виконавчого провадження, слід розглядати як пред`явлення кредитором вимог до спадкоємця боржника в порядку статті 1281 ЦК України.

У пунктах 99-100, 111, 113-114, 117, 158 - 161 вказаної постанови Велика Палата Верховного Суду нагадала її попередній висновок про те, що кредитор може пред`явити вимогу до спадкоємців боржника (зокрема і заяву про процесуальне правонаступництво чи про заміну сторони виконавчого провадження) лише у межах строків, встановлених статтею 1281 ЦК України. За таких обставин відповідно до положень статті 1281 ЦК України Южненська міськрада повинна пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину (або ж з дня, коли вона дізналася про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину).

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (провадження № 14-397цс19) зроблено правовий висновок про те, що зі смертю боржника його зобов`язання включаються до складу спадщини і відповідно строки пред`явлення вимог до спадкоємців, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України.

Як убачаєтьсяз матеріалівсправи,у данійсправі стягувач ТОВ «БрайтІнвестмент» дізнавсяпро смертьборжника тількиотримавши постановудержавного виконавцявід 04грудня 2023року тавже 14грудня 2023року звернувсядо судузі скаргоюна діїдержавного виконавця,посилаючись нанезаконність танеобхідність скасуванняпостанови від04грудня 2023року,яка винесенадержавним виконавцембез перевіркинаявності спадкоємціву померлогоборжника татого,чи отрималивони свідоцтва про право на спадщину.

Данихпро отриманняспадкоємцями ОСОБА_1 свідоцтв про право на спадщину матеріали справи не містять.

Отже,не можнастверджувати,що начас зверненнядо судузі скаргоюстягувачем непропущено строк пред`явлення вимоги до спадкоємців боржника.

Пунктом 3 частини першої та частини другої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника. Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

Закінчення виконавчого провадження без належних правових підстав порушує права стягувача на неупереджене, ефективне, своєчасне і в повному обсязі виконання судового рішення.

Із зазначеного нормативного регулювання випливає, що, дотримуючись засад законності, справедливості, неупередженості та об`єктивності виконавчого провадження, його гласності та відкритості, виконавець зобов`язаний вживати передбачених чинним законодавством заходів щодо примусового виконання рішень, належного вчинення виконавчих дій.

Після отримання даних про смерть сторони виконавчого провадження виконавець має вчинити дії щодо отримання даних, необхідних для вирішення питання про заміну такої сторони її спадкоємцями.

Сукупний аналіз зазначених обставин свідчить про неправомірність дій старшого державного виконавця Заводського ВДВС у м. Миколаєві ПМУ МЮ Черткової О.В. в частині винесення постанови про закінчення виконавчого провадження № 73476442 від 04 грудня 2023р. без перевірки наявності спадкоємців у померлого боржника.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є обов`язковою для застосування судами відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України і Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Хорнсбі проти Греції» («Hornsby v. Greece») від 19 березня 1997 року.

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Войтенко проти України» («Voytenko v. Ukraine») від 29 червня 2004 року суд нагадує свою практику, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до частини другої статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Належним доказом вжиття усіх передбачених законом заходів з примусового виконання рішення суду, що свідчить про повноту виконавчих дії, є повне виконання рішення суду.

Суд зазначеним обставинам належної правової оцінки не надав та помилково дійшов до зворотного висновку, що свідчить про те, що ухвала суду винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

Приймаючи рішення у справі, колегія судді враховує також те, що за змістом частини першої статті 2 ЦПК України метою цивільного судочинства є саме ефективний захист прав та інтересів позивача. Отже, спосіб захисту цивільного права чи інтересу має бути ефективним, тобто призводити у конкретному спорі до того результату, на який спрямована мета позивача, - до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Застосування способу захисту має бути об`єктивно виправданим і обґрунтованим, тобто залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання, оспорення та спричинених відповідними діяннями наслідків.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду вже зауважувала, що у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень, тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог (частина перша статті 13 ЦПК України), але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (пункт 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України). Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (див., наприклад, постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 9901/172/20 (пункти 1, 80-81, 83), від 1 липня 2021 року у справі № 9901/381/20 (пункти 1, 43-47), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункти 6, 20-26, 101, 102), від 1 лютого 2022 року у справі № 750/3192/14 (пункти 4, 26, 47), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункти 4, 36), від 4 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (пункт 31)).

Колегія суддів вважає, що вказані правові висновки застосовні також при вирішенні справ щодо оскарження дій державного виконавця.

Як убачається зі змісту скарги на дії, з якою стягувач звернувся до суду і в якій виклав обґрунтування своїх вимог, мета ТОВ «Брайт Інвестмент» спрямована як на визнання неправомірними дій державного виконавця в частині винесення постанови про закінчення виконавчого провадження № 73476442 від 04 грудня 2023р., так і на скасування її, як незаконної, винесеної в порушення ст. ст. 18,39 Закону України «Про виконавче провадження», а також відновлення виконавчого провадження та зобов`язання державного виконавця звернутися до компетентних органів щодо виявлення спадкоємців боржника ОСОБА_1 , а некоректний виклад вимог в резолютивній частині скарги, не спростовує цієї мети.

В постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 910/7310/20 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що «аналізуючи національнісистеми правовогозахисту напредмет дотриманнястатті 13Конвенції,ЄСПЛ неодноразововказував,що длятого,аби бутиефективним,національний засібюридичного захистумає бути:незалежним відбудь-якоїдискреційної діїдержавних органівта доступнимдля тих,кого вінстосується (див.рішення від06.09.2005у справі«Гурепка протиУкраїни»,заява №61406/00,§ 59);«ефективним» яку законі,так іна практиці,зокрема,у томусенсі,щоб йоговикористання небуло ускладненедіями абонедоглядом органіввлади відповідноїдержави (див.рішення від05.04.2005у справі«Афанасьєв протиУкраїни»,заява №38722/02,§ 75);спроможним запобігтивиникненню абопродовженню стверджуваногопорушення чинадати належневідшкодування забудь-якепорушення,яке вжемало місце(див.рішення від16.08.2013у справі«Гарнага протиУкраїни»,заява №20390/07,§ 29). Враховуючи,що відповіднодо абзацудругого частинипершої статті40Закону №1404-VIIIнаслідком закінченнявиконавчого провадженняє те,що виконавчепровадження,щодо якоговинесено постановупро йогозакінчення,не можебути розпочатезнову,крім випадків,передбачених цимЗаконом,Велика ПалатаВерховного Судупогоджується здоводами ОСББпро те,що постанова,якою закінченовиконавче провадження№ 63537470,перешкоджає йомуреалізувати своїправа напримусове виконанняостаточного судовогорішення. Разом ізцим Закон№ 1404-VIIIпередбачає можливістьвідновлення виконавчогопровадження.Так,згідно ізчастиною першоюстатті 41Закону №1404-VIIIу разіякщо постановавиконавця прозакінчення виконавчогопровадження абоповернення виконавчогодокумента стягувачувизнана судомнезаконною чискасована вустановленому закономпорядку,виконавче провадженняпідлягає відновленнюза постановоювиконавця непізніше наступногоробочого дняз дняодержання виконавцемвідповідного рішення(див.підпункти 6.9,6.10постанови ВеликоїПалати ВерховногоСуду від16.02.2021у справі№ 911/3411/14). Відповідно довисловлених ранішевисновків ВеликоїПалати ВерховногоСуду прозастосування частинипершої статті41Закону №1404-VIII(див.mutatismutandisпункти 77,79постанови від03.11.2020у справі№ 916/617/17)постанову прозакінчення виконавчогопровадження,яка ухваленабез урахуваннявимог закону,можна оскаржитив судовомупорядку,а відновленнявідповідних правскаржника можебути ефективноздійснене уразі задоволенняскарги таскасування такоїпостанови. Також слідзвернути увагуна те,що ВеликаПалата ВерховногоСуду вжескасовувала постановудержавного виконавцяза результатамикасаційного переглядусудових рішеньщодо розглядускарги нарішення,дії табездіяльність державноговиконавця (див.постанову від04.07.2018у справі№761/12665/14-ц).Крім того,Велика ПалатаВерховного Судуврахувала,що зазмістом частинитретьої статті74Закону №1404-VIIIрішення,дії абобездіяльність державноговиконавця такожможуть бутиоскаржені стягувачемдо начальникавідділу,якому безпосередньопідпорядкований державнийвиконавець.Цей начальникпри здійсненніконтролю зарішеннями,діями державноговиконавця підчас виконаннярішень маєправо уразі,якщо вонисуперечать вимогамзакону,своєю постановоюскасувати постановуабо іншийпроцесуальний документ(абоїх частину),винесені увиконавчому провадженнідержавним виконавцем,зобов`язатидержавного виконавцяпровести виконавчідії впорядку,встановленому цимЗаконом. Однак,можливість оскаржитирішення,дії абобездіяльність державноговиконавця впорядку,визначеному частиноютретьою статті74Закону №1404-VIII,не позбавляєстягувача можливостізахистити своїпорушені правата інтересишляхом зверненняз відповідноюскаргою досуду,що передбаченочастиною першоюстатті 74зазначеного Законута частиноюпершою статті339ГПК України.Такий захистмає бутиефективним,зокрема,доступним длятих,кого вінстосується,спроможним запобігтивиникненню абопродовженню стверджуваногопорушення тане залежативід дій,які виконавецьвчиняє насвій розсуд. Беручи до уваги викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що застосоване апеляційним судом у цій справі визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця ВДВС щодо своєчасного не направлення повідомлення про вчинення Товариством (боржником) кримінального правопорушення не відповідає зазначеним критеріям, оскільки постанова про закінчення виконавчого провадження, яка перешкоджає ОСББ реалізувати свої права на виконання остаточного судового рішення, після розгляду судом скарги залишилась чинною. Велика Палата Верховного Суду вважає, що в цій ситуації ефективним засобом, здатним відновити право стягувача на примусове виконання остаточного судового рішення, є скасування постанови, оскільки після її скасування виконавче провадження в силу частини першої статті 41 Закону № 1404-VIII підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного судового рішення».

З урахуванням наведеного Велика Палата Верховного суду констатувала такі висновки щодо застосування норм права : « Передбачений частиною першою статті 74 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» та статтею 339 Господарського процесуального кодексу України судовий захист прав та законних інтересів, порушених рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, має бути ефективним, зокрема, доступним для тих, кого він стосується, спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваного порушення та не залежати від дій, які виконавець вчиняє на свій розсуд. Відповідно до висловлених раніше висновків Великої Палати Верховного Суду про застосування частини першої статті 41 Закону № 1404-VIII (див. mutatis mutandis пункти 77, 79 постанови від 03.11.2020 у справі № 916/617/17) постанову про закінчення виконавчого провадження, яка ухвалена без урахування вимог закону, можна оскаржити в судовому порядку, а відновлення відповідних прав скаржника може бути ефективно здійснене у разі задоволення скарги та скасування такої постанови».

З урахуванням наведено, колегія суддів вважає, що у даній конкретній справі ефективним способом захисту прав стягувача є визнання неправомірними дій старшого державного виконавця Заводського ВДВС у місті Миколаєві ПМУ МЮ Черткової О. В. у частині винесення постанови про закінчення виконавчого провадження №73476442від 04.12.2023року,а такожвизнання незаконноюта скасуванняпостанови старшого державного виконавця Заводського ВДВС у місті Миколаєві ПМУ МЮ Черткової О. В. від 4 грудня 2023 року про закінчення виконавчого провадження №73476442, оскільки після її скасування виконавче провадження в силу частини першої статті 41 Закону № 1404-VIII підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного судового рішення.

З урахуваннямнаведеного скаргаТОВ «БрайтІнвестмент» надії старшого державного виконавця Заводського ВДВС у місті Миколаєві ПМУ МЮ Черткової О. В. підлягає частковому задоволенню.

За такихобставин,ухвала Заводськогорайонного судум.Миколаєва від15квітня 2024року напідставі ст.376ЦПК Українипідлягає скасуваннюз ухваленнямнового судовогорішення про частковезадоволення скаргиТОВ «БрайтІнвестмент» шляхом визнання неправомірними дій старшого державного виконавця Заводського ВДВС у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Черткової Ольги Василівни у частині винесення постанови про закінчення виконавчого провадження №73476442 від 04.12.2023 року; визнання незаконною та скасування постанови старшого державного виконавця Заводського ВДВС у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Черткової О. В. від 4 грудня 2023 року про закінчення виконавчого провадження №73476442.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» задовольнити частково.

Ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 15 квітня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Заводського ВДВС у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Черткової Ольги Василівни у частині винесення постанови про закінчення виконавчого провадження №73476442 від 04.12.2023 року.

Визнати незаконноюта скасуватипостанову старшогодержавного виконавцяЗаводського ВДВСу містіМиколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Черткової О. В. від 4 грудня 2023 року про закінчення виконавчого провадження №73476442.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у порядку та випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий

Судді

Повний текст постанови складено 24 травня 2024 року