ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/23666/23 Головуючий у 1 інстанції: Шевченко А.В.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Аліменка В.О.

Ключковича В.Ю.

За участю секретаря Заміхановської Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛЕУМ ГАЗ» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ОЛЕУМ ГАЗ» (далі - ТОВ «ОЛЕУМ ГАЗ») звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі - ГУ ДПС у Київській області), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.04.2023 року № 0053190706.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 07.04.2023 № 0053190706 про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю «ОЛЕУМ ГАЗ» від`ємного значення суми податку на додану вартість на 2 256 001 грн.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Головне управління ДПС у Київській області звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує, що приписами п. 50.2 ст. 50 ПК України встановлена заборона платникам податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок (з урахуванням термінів продовження, зупинення або перенесення термінів її проведення) подавати уточнюючі податкові декларації (розрахунки) до поданих ним раніше податкових декларацій з відповідного податку і збору за звітний (податковий) період, який перевіряється контролюючим органом. Апелянт зазначає, що за наслідком факту повернення ТОВ «НИКМЕТТОРГ» передплати за товар позивачем в податковій декларації за грудень 2022 року зменшено суму податкових зобов`язань з податку на додану вартість у розмірі 50 639,4 грн., що відображено у рядку 7 «Коригування податкових зобов`язань» податкової декларації. При цьому, розрахунки коригувань на повернення коштів ні позивачем, ні ТОВ «НИКМЕТТОРГ» в базі ЄРПН не зареєстровані.

29 березня 2024 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛЕУМ ГАЗ» надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.

Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 23 березня 2023 року ТОВ «ОЛЕУМ ГАЗ» отримало від ГУ ДПС у Київській області Акт № 3809/10-36-07-06 від 17.03.2023 документальної позапланової виїзної перевірки щодо дотримання податкового законодавства при декларування за грудень 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість (далі - Акт перевірки).

У зазначеному Акті перевірки контролюючим органом встановлені порушення п.44.1 ст.44, п.п.192.1.1 п.192.1, п.198.3, 198.6 ст.198, п.200.1, 200.4 ст.200, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов`язань з ПДВ за грудень 2022 року у розмірі 50639 грн. внаслідок недекларування (включення до складу податкових зобов`язань) податкових накладних від 14.12.2022 №16 та №17, виписаних на адресу ТОВ «НИКМЕТТОРГ» та завищення рядка 21 податкової декларації з ПДВ за грудень 2022 року у розмірі 2 205 362 грн. внаслідок відсутності в додатку 2 до останньої розшифровки суми від`ємного значення - місяців та років виникнення від`ємного значення.

21 квітня 2023 року ТОВ «ОЛЕУМ ГАЗ» отримало податкове повідомлення-рішення №0053190706 від 07 квітня 2023 року про зменшення від`ємного значення суми податку на додану вартість на 2 256 001 грн.

ТОВ «ОЛЕУМ ГАЗ» оскаржило вказане податкове повідомлення-рішення до Державної податкової служби України. За наслідками розгляду скарги Товариства, Державною податковою службою України було прийнято рішення про результати розгляду скарги від 14.06.2023 № 15210/6/99-00-06-01-05-06, яким скаргу Товариства залишено без задоволення.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також, через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статі 14 ПК України, податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.

Підпунктом 14.1.156-1. пункту 14.1. статі 14 ПК України визначено, що податкове зобов`язання (для цілей розділу V цього Кодексу) - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом.

За приписами п.п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Статтею 185 ПК України визначено об`єкт оподаткування податку на додану вартість.

Так, пунктом 185.1 статті 185 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування податком на додану вартість, є операції платників податку: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно пункту 187.1 статті 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

За приписами абзацу другого пункту 201.10 статті 201 ПК України, податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п. 192.1 ст. 192 ПК України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Розрахунок коригування до податкової накладної не може бути зареєстрований в Єдиному реєстрі податкових накладних пізніше 1095 календарних днів з дати складання податкової накладної, до якої складений такий розрахунок коригування.

Розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку, підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних:

постачальником (продавцем) товарів/послуг, якщо передбачається збільшення суми компенсації їх вартості на користь такого постачальника або якщо коригування кількісних та вартісних показників у підсумку не змінює суму компенсації;

отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу.

В силу вимог п.п. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192 ПК України, якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов`язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв`язку з отриманням таких товарів/послуг.

Постачальник має право зменшити суму податкових зобов`язань лише після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної.

Приписами п. 192.3 ст. 192 ПК України закріплено, що результат перерахунку податкових зобов`язань і податкового кредиту постачальника та отримувача відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Пунктом 21 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 2015 року № 1307 передбачено, що у разі здійснення коригування сум податкових зобов`язань, а також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, не пов`язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг, відповідно до статті 192 розділу V Податкового кодексу України постачальник (продавець) товарів/послуг складає розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (далі - розрахунок коригування) за формою згідно з додатком 2 до податкової накладної.

Розрахунок коригування складається особами, визначеними відповідно до пункту 1 цього Порядку.

Порядок складання розрахунку коригування та його реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних аналогічний порядку, передбаченому для податкових накладних, крім випадків, передбачених цим Порядком.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «ОЛЕУМ ГАЗ» (Постачальник) та ТОВ «НИКМЕТТОРГ» (покупець) укладено Договір поставки скрапленого газу від 14 грудня 2022 року №Г-14-1/12/2022 (Т. 1 а.с. 72-78).

На виконання вимог Договору поставки, ТОВ «НИКМЕТТОРГ» 14 грудня 2022 року здійснено перерахування передплати за придбаний товар на загальну суму 774 059,40 грн., в тому числі ПДВ 50639,40 грн (Т. 1 а.с. 79-80).

ТОВ «ОЛЕУМ ГАЗ» було складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 14 грудня 2022 року №16 та №17 на загальну суму ПДВ - 50639 грн. (Т. 1 а.с. 83-84).

Разом з тим, у зв`язку з несвоєчасним постачанням скрапленого газу, позивач отримав від ТОВ «НИКМЕТТРОГ» лист № 19/12 з проханням повернути сплачені кошти (Т. 1 а.с. 82).

26 грудня 2022 року ТОВ «ОЛЕУМ ГАЗ» здійснено повернення коштів ТОВ «НИКМЕТТОРГ» на загальну суму 774059,4 грн., згідно платіжного доручення №3168 від 26.12.2022 року, в тому числі ПДВ - 50639,40 грн. (Т. 1 .а.с. 81).

Так, апелянт зазначає, що за наслідком факту повернення ТОВ «НИКМЕТТОРГ» передплати за товар позивачем в податковій декларації за грудень 2022 року зменшено суму податкових зобов`язань з податку на додану вартість у розмірі 50 639,4 грн., що відображено у рядку 7 «Коригування податкових зобов`язань» податкової декларації.

При цьому, апелянт вказує, що розрахунки коригувань на повернення коштів ні позивачем, ні ТОВ «НИКМЕТТОРГ» в базі Єдиного реєстру податкових накладних податкові не зареєстровані.

Водночас, позивач стверджує, що ним 26 грудня 2022 року складено розрахунки коригування № 18 та № 19 до податкових накладних від 14 грудня 2022 року №16 та №17 та надіслав ТОВ «НИКМЕТТРОГ» для подальшої реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Слід зазначити, що вищевказані доводи позивача підтверджуються наявними в матеріалах справи розрахунками коригування кількісних і вартісних показників від 26 грудня 2022 року №18 та №19 до податкових накладних від 14 грудня 2022 року №16 та №17 (Т. 1 а.с. 85-88).

Разом з тим, апелянт вказує, що дані розрахунки коригування не були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних до початку проведення перевірки, що є порушенням вимог п. 50.2 ст. 50 ПК України.

З даного приводу, слід зазначити наступне.

Відповідно до пункту 50.2 статті 50 ПК України, платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок (з урахуванням термінів продовження, зупинення або перенесення термінів її проведення) не має права подавати уточнюючі податкові декларації (розрахунки) до поданих ним раніше податкових декларацій з відповідного податку і збору за звітний (податковий) період, який перевіряється контролюючим органом.

Це правило не поширюється на випадки, встановлені абзацом третім пункту 50.1 статті 50 цього Кодексу.

Згідно пункту 50.3 статті 50 ПК України, у разі якщо платник податків подає уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, або не подає уточнюючий розрахунок протягом 20 робочих днів після дати складення довідки про проведення електронної перевірки, якою встановлено порушення податкового законодавства, відповідний контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта щодо обмеження подачі уточнюючих розрахунків, оскільки, згідно з нормами 50.1, 50.2 статті 50 ПК України, таке обмеження платника податків можливе лише під час перевірки, однак, платник податків не позбавлений можливості подати таку звітність після її проведення, що й було вчинено позивачем.

Системний аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що платник податків може скористатися своїм правом на виправлення значень податкових зобов`язань у разі самостійного виявлення помилки шляхом відображення відповідних сум в податковій декларації за звітний податковий період або внесення змін до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 ПК України.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 24 лютого 2020 року у справі №440/4443/18 (де також була проведена документальна виїзна перевірка) наголосив, що встановлене пунктом 50.2 статті 50 ПК України обмеження стосується виключно подання уточнюючого розрахунку та виключно в період здійснення контрольного заходу (документальної планової та позапланової перевірки). При цьому норми ПК України не визначають, що уточнюючі розрахунки неможливо подати і після проведення перевірки.

Можливість уточнення показників податкової звітності за періоди, які вже перевірено контролюючим органом, передбачена пунктом 50.3 статті 50 ПК України, згідно з яким у разі якщо платник податків подає уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, або не подає уточнюючий розрахунок протягом 20 робочих днів після дати складення довідки про проведення електронної перевірки, якою встановлено порушення податкового законодавства, відповідний контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період.

Таким чином, Верховний Суд у зазначеній справі 440/4443/18 дійшов висновку, що платник податків може скористатись правом подання уточнюючого розрахунку у період після проведення перевірки і до прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення за наслідками такої перевірки, а контролюючий орган, приймаючи у такому випадку відповідне податкове повідомлення-рішення за наслідками перевірки, повинен встановити дійсний обов`язок платника зі сплати податку з урахуванням даних уточнюючого розрахунку.

Аналогічне правозастосування в частині можливості подання уточнюючих розрахунків після проведення перевірки і до прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення, викладене і в постановах Верховного Суду від 19 вересня 2019 року у справі №815/4013/14, від 21 серпня 2019 року у справі №805/4187/16-а.

Слід зазначити, що 20 березня 2023 року ТОВ «ОЛЕУМ ГАЗ» було зареєстровано уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок реєстраційний № 9054459216 до податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2022 року реєстраційний № 9299342689 (Т. 1 а.с. 205-212).

Таким чином, ГУ ДПС у Київській області не враховано, що між датою складання Акту перевірки (17.03.2023) та датою винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення (07.04.2023) позивачем подано уточнюючий розрахунок до декларації з ПДВ за грудень 2022 та зменшено суму від`ємного значення з ПДВ на суму 50639,40 грн.

З приводу завищення платником податку суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (показник рядка 21 Декларації) по декларації за грудень 2022 року у сумі 2256001 грн., слід зазначити наступне.

В обґрунтування виявленого порушення контролюючий орган посилається на той факт, що додаток Д2 до декларації з податку на додану вартість за грудень 2022 року (а саме таблиця 1 додатку) не містить періодів виникнення сум від`ємного значення, маючи при цьому виключно поточний звітний період: « 12.2022 2284319 грн.».

Згідно п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

За приписами п. 200.2 ст. 200 ПК України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до п. 200.4 ст. 200 ПК України, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Не підлягає бюджетному відшкодуванню сума від`ємного значення, до розрахунку якої включено суми податку, сплачені отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам товарів/послуг, які використані або будуть використані в операціях з першого постачання житла (об`єктів житлової нерухомості), неподільного житлового об`єкта незавершеного будівництва/майбутнього об`єкта житлової нерухомості. Суми такого від`ємного значення зараховуються до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду до її повного погашення податковими зобов`язаннями;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Матеріали справи свідчать, що у декларацій з податку на додану вартість за грудень 2022 року ТОВ «ОЛЕУМ ГАЗ» вказано:

Рядок 9 - загальна сума податкових зобов`язань - 364 638 грн.

Рядок 17 - усього податкового кредиту - 2 648 957 грн.

Рядок 21 сума від`ємного значення що зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового (звітного) періоду - 2 284 319 грн.

Отже, розрахунок рядку 21 декларації є результатом обрахунку показників податкового кредиту та податкових зобов`язань відповідного податкового періоду.

Як вірно зауважено судом першої інстанції, у межах спірних правовідносин задекларовані показники податкового кредиту та податкових зобов`язань (за виключенням суми 50639 грн) не ставилися під сумнів. Будь-яких зауважень щодо величини показника рядку 21 декларації не зазначено.

Таким чином, незгода контролюючого органу із правом позивача на суму від`ємного значення (рядок 21) фактично обумовлена виключно відсутністю розшифровки періодів виникнення такого значення у додатку Д2.

При цьому, колегія суддів наголошує, що податкова звітність з податку на додану вартість за грудень 2022 року подана позивачем з врахуванням даних, вказаних у податкових деклараціях за попередні звітні періоди і помилок у декларуванні показників за грудень 2022 року не встановлено.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що, в даному випадку, мала місце механічна помилка позивача при заповненні Додатку № 2 «Довідка про суму від`ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду» (Д2) до декларації з податку на додану вартість за грудень 2022 року в частині періодів, у якому виникло від`ємне значення.

Водночас, контролюючим органом не було враховано, що неточність, яка допущена позивачем під час заповнення податкової звітності, є виключно помилкою (опискою), яка не впливає на фінансовий результат, не призвела до формування необґрунтованих сум від`ємного значення та не може бути підставою для його зменшення.

Разом з тим, помилкове зазначення позивачем звітного (податкового) періоду не вплинуло на розрахунки позивача з бюджетом, а тому, зменшення суми від`ємного значення, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, в даному випадку, є необґрунтованим.

Як наслідок, необґрунтованим є висновок податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, у зв`язку з допущеною платником податку помилкою при подачі декларації, що виразилась у незазначені звітного (податкового) періоду, у якому виникло від`ємне значення.

Враховуючи вищезазначене, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 07.04.2023 № 0053190706 є протиправним та обґрунтовано скасовано судом першої інстанції.

Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛЕУМ ГАЗ» та наявність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Аліменко В.О.

Ключкович В.Ю.

Повний текст постанови виготовлено 23.05.2024 р.