ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/10673/21 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О.,

Сорочка Є.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2023 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області (далі - відповідач, ГУ НП в Київській області), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Київській області, щодо не зарахування ОСОБА_1 до вислуги років у Національній поліції, наявну на момент зарахування на службу до Національної поліції України, вислугу років у податковій міліції, що станом на 22.09.2016 становила 06 років 07 місяців 05 днів;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Київській області зарахувати ОСОБА_1 до вислуги років у Національній поліції, наявну на момент зарахування на службу до Національної поліції України, вислугу років у податковій міліції, що станом на 22.09.2016 становила 06 років 07 місяців 05 днів;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Київській області внести зміни у наказ №88 о/с від 19.03.2021, у якому зарахувати ОСОБА_1 до вислуги років у Національній поліції, наявну на момент зарахування на службу до Національної поліції України, вислугу років у податковій міліції, що станом на 22.09.2016 становила 06 років 07 місяців 05 днів;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 різницю надбавки за стаж служби в Національній поліції України за період з 22.09.2016 по 22.03.2021 з врахуванням вислуги років у податковій міліції, що станом на 22.09.2016 становила 06 років 07 місяців 05 днів у розмірі 28684,00 грн.;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, з врахуванням перерахунку надбавки за стаж до місячного грошового забезпечення, а саме за 11 повних років у розмірі 37212,00 грн.;

- визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Київській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за 95 днів невикористаної щорічної чергової відпустки та додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 22.09.2016 по 22.03.2021, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення у розмірі 66200,75 грн.;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 кошти за весь час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 22.03.2021 станом на постановлення рішення по суті спору, виходячи з середньоденного розміру грошового забезпечення та діб фактичної затримки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, на думку позивача, протиправно відмовлено у зарахуванні йому до вислуги років у Національній поліції вислугу років у податковій міліції, період з 01.09.2009 по 07.04.2016 (6 років 07 місяців 05 днів) та не проведено перерахунок і виплату грошового забезпечення в частині надбавки за вислугу років за весь час служби в органах поліції, з урахуванням вислуги років в податковій міліції. Також позивач зазначив, що, на його думку, відповідачем протиправно не нараховано та не виплачено йому одноразову грошову допомогу та грошову компенсацію за 2016-2021 роки невикористаної щорічної чергової відпустки та додаткової відпустки, як учаснику бойових дій.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2023 року позов задоволено частково:

- визнано протиправними дії Головного управління Національної поліції в Київській області щодо не зарахування ОСОБА_1 стажу служби в податковій міліції за період з 01.09.2009 по 07.04.2016 до стажу служби в поліції;

- зобов`язано Головне управління Національної поліції в Київській області зарахувати ОСОБА_1 стаж служби в податковій міліції за період з 01.09.2009 по 07.04.2016 до стажу служби в поліції;

- зобов`язано Головне управління Національної поліції в Київській області внести зміни у наказ №88 о/с від 19.03.2021 в частині обчислення стажу службу в поліції, з урахуванням висновків суду у даному рішенні;

- визнано протиправними дії Головного управління Національної поліції в Київській області щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації за невикористані дні щорічної чергової відпустки у період з 22.09.2016 по 22.03.2021 та додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2018 рік, 2020 рік та 2021 рік;

- зобов`язано Головне управління Національної поліції в Київській області нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані дні щорічної чергової відпустки у період з 22.09.2016 по 22.03.2021 та додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2018 рік, 2020 рік та 2021 рік;

- в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду в частині задоволених позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує, що правила обчислення стажу служби в поліції регламентовані ч. 2 ст. 78 Закону України «Про Національну поліцію», якою не передбачено можливості зарахування до стажу служби в поліції періоду служби в податковій міліції. Також, апелянт акцентує увагу і на тому, що законодавством не передбачено можливості заміни додаткової відпустки грошовою компенсацією, тому є необґрунтованим висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині зобов`язання відповідача виплатити грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку, передбачену окремим категоріям працівникам -учасникам бойових дій. Апелянт стверджує, що грошова компенсація нараховується та виплачується та виплачується лише за невикористану в році звільнення відпустку.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 ст. 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, колегія суддів вважає можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був курсантом з 01.09.2009 по 30.09.2013 в Національному університеті державної податкової служби України (факультет податкової міліції) (а.с.38).

Позивач працював з 30.09.2013 по 06.02.2015 слідчим другого відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань Білоцерківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області, з 06.02.2015 по 07.04.2016 слідчим другого відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, що підтверджується послужним списком позивача (а.с.38).

Відповідно до наказу Головного управління Національної поліції в Київській області від 22.09.2016 №552 о/с по особовому складу ОСОБА_1 призначено згідно частини першої статті 56 Закону України "Про Національну поліцію" (як переможця конкурсу) слідчим слідчого відділу Білоцерківського відділу поліції (а.с.34).

Наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 19.03.2021 №88 о/с по особовому складу відповідно до Закону України "Про Національну поліцію" звільнено капітана поліції ОСОБА_1 , старшого слідчого слідчого відділу Обухівського районного управління поліції, 22.03.2021, встановивши щомісячну премію за березень 2021 року у розмірі 82,727 відсотка (а.с.35).

У вказаному наказі, зокрема, зазначено наступне:

Станом на день звільнення:

вислуга років для виплати надбавки за стаж служби складає 04 роки 06 місяців 00 днів;

стаж служби в поліції для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції - немає;

час навчання - немає;

усього вислуги років - 04 роки 06 місяців 00 днів.

Кількість днів для відрахування з грошового забезпечення за надмірно використану частину відпустки у році звільнення - 09.

Позивач стверджує, що при обрахуванні трудового стажу в поліції, відповідачем не ураховано стаж роботи позивача в органах податкової поліції, який становить 06 років 07 місяців 05 днів.

06.03.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив внести зміни в наказ від 09.03.2021 №88 о/с та зарахувати ОСОБА_1 до вислуги років у Національній поліції 04 роки 06 місяців 00 днів, наявну на момент зарахування на службу до Національної поліції України вислугу років у податковій міліції, що станом на 22.09.2016 становила 06 років 07 місяців 06 днів та провести перерахунок і виплату грошового забезпечення в частині надбавки за вислугу років за весь час служби в органах поліції, з урахуванням вислуги років в податковій міліції (а.с.25-26).

У відповідь, листом "Про надання відповіді" від 27.04.2021 №Д-378 відповідач проінформував позивача, що відповідно до статті 78 Закону України "Про Національну поліцію" підстав для зарахування до стажу служби в поліції проходження служби в органах податкової міліції (поліції) немає (а.с.27-30).

На запит позивача від 07.04.2021, відповідач листом від 30.04.2021 №Д-387 повідомив позивача, що у щорічній черговій відпустці за 2016 та 2019 рік та у додатковій відпустці, відповідно до пункту 12 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та частини другої статті 92 Закону України "Про Національну поліцію", за 2018, 2020 та 2021 роки позивач не перебував (а.с.46).

Листом від 13.08.2021 №29/Д-349 відповідач, у відповідь на заяву позивача від 05.07.2021, повідомив про те, що виплата працівникам (у тому числі поліцейським) у разі звільнення грошової компенсації за невикористані дні відпустки, визначеної статтею 16-2 Закону України "Про відпустки" не передбачена, а отже для нарахування такої компенсації законних підстав немає (а.с.57-59).

Позивач, вважаючи дії відповідача щодо невиплати йому відсоткової надбавки за вислугу років, не нарахування та невиплати йому грошової компенсації за невикористані дні щорічної чергової відпустки та додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, неврахування до стажу служби час роботи в податковій міліції неправомірними та такими, що порушують його права та інтереси, звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що дії Головного управління Національної поліції у Київській області щодо не зарахування ОСОБА_1 стажу служби в податковій міліції за період з 01.09.2009 по 07.04.2016 до стажу служби в поліції, - є протиправними. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправними дій Головного управління Національної поліції в Київській області щодо не зарахування ОСОБА_1 стажу служби в податковій міліції за період з 01.09.2009 по 07.04.2016 до стажу служби в поліції та зобов`язання Головного управління Національної поліції у Київській області зарахувати ОСОБА_1 стаж служби в податковій міліції за період з 01.09.2009 по 07.04.2016 до стажу служби в поліції. Оскільки судом встановлено протиправні дії відповідача щодо неврахування позивачу стажу служби у податковій міліції, то позовна вимога про зобов`язання Головного управління Національної поліції у Київській області внести відповідні зміни у наказ №88 о/с від 19.03.2021, підлягає задоволенню, як похідна. Також, суд дійшов висновку, що відповідачем всупереч вимог діючого законодавства при звільненні позивача зі служби в поліції протиправно не було здійснено нарахування та виплату останньому грошової компенсації за 14 днів невикористаної ним додаткової відпустки як учаснику бойових дій за спірні періоди. Таким чином, суд дійшов висновку щодо задоволення даної позовної вимоги шляхом визнання протиправними дій Головного управління Національної поліції в Київській області щодо не нарахування та невиплати грошової компенсації за невикористані дні щорічної чергової відпустки у період з 22.09.2016 по 22.03.2021 та додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2018 рік, 2020 рік та 2021 рік.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Щодо зарахування до стажу в поліції періоду служби в податковій міліції, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За визначенням ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII) Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

Завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: забезпечення публічної безпеки і порядку; охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; протидії злочинності; надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги (ст. 2 Закону № 580-VIII).

За приписами ч. 1 та 2 ст. 59 Закону № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно до ч. 1 ст. 78 Закону № 580-VIII стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.

До стажу служби в поліції зараховуються: 1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду; 2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту; 3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду; 4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції; 5) час роботи в органах прокуратури і суді осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих, а також служба у Службі судової охорони (із змінами, внесеними згідно із Законом України від 12 липня 2018 року №2509-VIII); 6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР (ч. 2 ст. 78 Закону №580-VIII).

За приписами п. 348.1 ст. 348 Податкового кодексу України (у редакції, чинній з 12 серпня 2012 року; далі - ПК України) податкова міліція складається із спеціальних підрозділів по боротьбі з податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних органів державної податкової служби, і здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції.

Завданнями податкової міліції є: запобігання кримінальним та іншим правопорушенням у сфері оподаткування та бюджетній сфері, їх розкриття, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення; розшук осіб, які переховуються від слідства та суду за кримінальні та інші правопорушення у сфері оподаткування та бюджетній сфері; запобігання і протидія корупції у контролюючих органах та виявлення її фактів; забезпечення безпеки діяльності працівників контролюючих органів, захисту їх від протиправних посягань, пов`язаних з виконанням службових обов`язків (п. 348.2 ст. 348 ПК України).

Згідно з п. 353.1 ст. 353 ПК України особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

Відповідно до п. 356.1 ст. 356 ПК України держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20-23 Закону України "Про міліцію" та Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист".

У ч. 4 ст. 78 Закону №580-VIII зазначено, що порядок обчислення вислуги років у поліції встановлює Кабінет Міністрів України.

Приписами пп. 3-6 п. 7 р. XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 580-VIII зобов`язано Кабінет Міністрів України в місячний строк: прийняти нормативно-правові акти, що випливають із цього Закону; привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити перегляд і приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом; забезпечити прийняття міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що випливають із цього Закону.

Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їхніх сімей" від 23 грудня 2015 року №900-VIII, який набрав чинності 29 грудня 2015 року, п. 15 р. XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 580-VIII доповнено абзацами другим і третім такого змісту: "За колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб. Право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію"".

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04 грудня 1990 року № 509-XII (далі - Закон №509-XII - чинний до 20 листопада 2012 року) податкова міліція складається із спеціальних підрозділів по боротьбі з податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних органів державної податкової служби, і здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції. Завданнями податкової міліції є: запобігання злочинам та іншим правопорушенням у сфері оподаткування, їх розкриття, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення; розшук платників, які ухиляються від сплати податків, інших платежів; запобігання, виявлення та припинення корупційних правопорушень в органах державної податкової служби; забезпечення безпеки діяльності працівників органів державної податкової служби, захисту їх від протиправних посягань, пов`язаних з виконанням службових обов`язків.

У ст. 21 Закону № 509-XII, яка визначала повноваження податкової міліції, зазначено, що податкова міліція відповідно до покладених на неї завдань: приймає і реєструє заяви, повідомлення та іншу інформацію про злочини і правопорушення, віднесені до її компетенції, здійснює в установленому порядку їх перевірку і приймає щодо них передбачені законом рішення; здійснює відповідно до закону оперативно-розшукову діяльність, досудову підготовку матеріалів за протокольною формою, а також проводить дізнання та досудове (попереднє) слідство в межах своєї компетенції, вживає заходів до відшкодування заподіяних державі збитків; виявляє причини і умови, що сприяли вчиненню злочинів та інших правопорушень у сфері оподаткування, вживає заходів до їх усунення; забезпечує безпеку діяльності органів державної податкової служби та їх працівників, а також захист працівників від протиправних посягань, пов`язаних з виконанням ними службових обов`язків; запобігає, виявляє, припиняє корупційні правопорушення працівників органів державної податкової служби; складає протокол про вчинення корупційного правопорушення відповідно до закону; збирає, аналізує, узагальнює інформацію щодо порушень податкового законодавства, прогнозує тенденції розвитку негативних процесів кримінального характеру, пов`язаних з оподаткуванням (частина перша).

За приписами ч. 1 ст. 24 Закону № 509-XII особи начальницького складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького складу органів внутрішніх справ.

Згідно зі ст. 26 Закону № 509-XII держава гарантує правовий і соціальний захист осіб начальницького складу податкової міліції та членів їх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20-23 Закону України "Про міліцію" та Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист".

Спірні правовідносини між сторонами склались з приводу незарахування стажу служби в органах податкової міліції до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення позивачеві надбавки за вислугу років і надання додаткової оплачуваної відпустки.

Як установлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивачу під час проходження служби у податковій міліції (при зарахуванні позивача як курсанта) було присвоєно спеціальне звання молодшого начальницького складу "рядовий податкової міліції" на підставі наказу Національного університету Державної податкової служби України від 10.08.2009 № 1242 (а.с.32).

Наказом Міністерства доходів і зборів України від 26.09.2013 № 3090-о ОСОБА_1 присвоєно перше спеціальне звання начальницького складу як випускнику факультету підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників податкової міліції Національного університету державної податкової служби України: лейтенант податкової міліції (а.с.31).

Після закінчення навчання 30.09.2013, позивач був прийнятий на службу слідчим другого відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань Білоцерківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області.

Таким чином, період проходження навчання курсантом в Національному університеті Державної податкової служби України - є періодом проходження служби позивача в податковій міліції.

Вказані правові висновки, також, відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 07.10.2020 у справі №826/16143/18.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що період навчання курсантом Національного університету ДПС України з 01.09.2009 по 30.09.2013, який по суті є проходженням служби в податковій міліції, та подальша служба позивача в податковій міліції з 30.09.2013 по 07.04.2016 підлягають зарахуванню до стажу служби в поліції.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 78 Закону № 580-VIII до стажу служби в поліції зараховується служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу.

Водночас приписами статей 353, 356 ПК України визначено, що особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ; на них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20-23 Закону України "Про міліцію" та Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист".

Те, що особи начальницького складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького складу органів внутрішніх справ також передбачалось приписами частини першої статті 24 Закону № 509-XII.

Аналізуючи повноваження, завдання та функції відповідних органів, Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року в справі № 826/16143/18, у якій склалися подібні правовідносини, дійшов висновків про те, що і податкова міліція, і відповідні підрозділи поліції здійснюють оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції. Верховний Суд погодився із висновком судів попередніх інстанцій щодо тотожності правового статусу служби в органах внутрішніх справ і служби в органах податкової міліції, вказавши, що визначаючи наявність чи відсутність права на зарахування спірного стажу служби необхідно враховувати не підпорядкування органів державної влади, а суть діяльності особи, функції, які нею виконувались та визначення чинним на момент проходження служби, статусу такої служби.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що стаж служби позивача в податковій міліції підлягає зарахуванню до стажу служби в поліції, що є правовою підставою для задоволення позовних вимог у цій частині.

Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на необхідності врахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 19.11.2019 у справі № 520/903/19, оскільки правовідносини у справі, що розглядається та у справі № 520/903/19 не є подібними.

Щодо наявності правових підстав для нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної чергової основної відпустки та додаткової відпустки, як учаснику бойових дій.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 22.09.2016 по 22.03.2021 позивач проходив службу в Головному управлінні Національної поліції в Київській області.

Копією посвідчення від 21.05.2018 серії НОМЕР_1 підтверджується набуття позивачем статусу учасника бойових дій (а.с.24).

Відповідно до копій витягів з наказів ГУ НП в Київській області (а.с.46-52) від 12.03.2018 № 143 о/с, від 27.06.2018 № 347 о/с, від 06.09.2019 № 474 о/с, від 20.01.2020 № 10 о/с, від 17.03.2020 № 36 о/с, від 16.02.2021 № 14 о/с та листа ГУ НП в Київській області від 30.04.2021 № Д-387 про розгляд запиту, ОСОБА_1 під час служби в Головному управлінні Національної поліції в Київській області, в період з 22.09.2016 по 22.03.2021 використані/не використані такі відпустки:

невикористана щорічна чергова відпустка за 2016 рік.

за 2017 використав 13 діб щорічної чергової відпустки;

за 2018 рік використав 30 діб щорічної чергової відпустки; додаткову оплачувану відпустку, як учасник бойових дій за 2018 рік не використав;

за 2019 рік не використав щорічну чергову відпустку, використав 14 діб додаткової оплачуваної відпустки, як учасник бойових дій, за 2019 рік;

за 2020 рік використав 15 діб щорічної чергової відпустки; додаткову оплачувану відпустку, як учасник бойових дій, за 2020 рік не використав;

за 2021 рік використав 14 діб щорічної чергової відпустки; додаткову оплачувану відпустку, як учасник бойових дій, за 2021 рік не використав.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Згідно зі ст. 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.

Закон України від 15.11.1996 № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі - Закон № 504/96-ВР) установлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.

Згідно зі ст. 4 Закону № 504/96-ВР установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв`язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону); 3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону); 4) соціальні відпустки: відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв`язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону). Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 59 Закону № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік і форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.

Проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ст. 60 Закону № 580-VIII).

Згідно з ч. 1 ст. 92 Закону № 580-VIII поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом.

Частинами 1-4 ст. 93 Закону № 580-VIII передбачено, що тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки. За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п`ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п`ятнадцять календарних днів. Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби.

Відповідно до ч. 8 - 11 ст. 93 Закону № 580-VIII поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється керівником, який надав її, на підставі відповідного документа, засвідченого у визначеному законом чи іншим нормативно-правовим актом порядку. Поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону. Відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.

Критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання) визначаються положеннями Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 (далі - Порядок № 260).

Приписами п. 8 р. III Порядку № 260 передбачено, що поліцейським, які відповідно до законодавства України мають право на відпустку зі збереженням грошового забезпечення, виплата грошового забезпечення здійснюється в розмірі, що вони одержували на день вибуття у відпустку, з розрахунку посадового окладу, установленого за основною штатною посадою, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії за поточний місяць.

Водночас, нормами п. 8 р. ІІІ Порядку №260 визначено, що за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.

З матеріалів справи вбачається, що станом на момент звільнення позивача зі служби в поліції позивач мав невикористані дні щорічної чергової відпустки у період з 2016-2021 роки. Крім того, на момент звільнення відповідачем грошова компенсація за невикористані дні щорічної чергової відпустки позивачу нарахована та виплачена також не була.

Отже, спірні правовідносини виникли у зв`язку з тим, що, на думку позивача, відповідач протиправно та без наявних для цього правових підстав не здійснив йому при звільненні виплату компенсації за невикористані дні відпустки за 2015 рік.

Аналізуючи норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, а також вирішуючи питання щодо правильності їх застосування, зауважує, що право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки закріплено Конституцією України. Особу не може бути позбавлено такого права. Види відпусток, які можуть надаватися поліцейським, визначені у ст. 92 Закону № 580-VIII. Її аналіз дозволяє зробити висновок, що поліцейським можуть бути надані такі відпустки: щорічні чергові оплачувані відпустки, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

Правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, про що свідчать положення частин восьмої, одинадцятої статті 93 Закону № 580-VIII, а саме: до яких поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Відкликання поліцейського з чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.

Аналізуючи наведені норми законодавства, суд дійшов висновку, що законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року.

Не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році.

Водночас, надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року.

Таким чином, у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що полягає в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.

Колегія суддів зауважує, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - норми Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

З огляду на відсутність правового врегулювання цього питання положеннями Закону № 580-VIII і Порядку № 260 питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, суд зазначає, що при вирішенні вказаного спору підлягають застосуванню приписи Кодексу законів про працю України і Закону № 504/96-ВР.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 24.06.2021 у справі №520/8054/2020.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону №504/96-ВР і частини першої ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Отже, у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні основної відпустки.

Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, зазначеними у постановах від 04.02.2021 у справі №160/5393/19, від 31.03.2021 у справі №320/3843/20, від 26.05.2021 у справі №360/1362/20, від 24.06.2021 у справі №520/8054/2020.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивач має право на отримання грошової компенсації за невикористану ним частину щорічної чергової відпустки, проте відповідач протиправно під час звільнення останнього її не виплатив.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується відповідачем, що при звільненні позивача з 22.03.2021 зі служби в поліції грошова компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки як учасника бойових дій за 2018 рік, 2020 рік та 2021 рік у кількості 14 днів за кожен рік, відповідачем нарахована та здійснена йому не була.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Як зазначено вище, служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень (ч. 1 ст. 59 Закону № 580-VIII).

Згідно з пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Положеннями ст. 4 Закону України "Про відпустки" передбачено, зокрема, інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Так, відповідно до ст. 16-2 Закону № 504/96-ВР учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Тобто, зазначені вище норми фактично встановлюють право особи, яка є учасником бойових дій, на отримання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів кожного року.

Як зазначалося вище, поліцейським, які відповідно до законодавства України мають право на відпустку зі збереженням грошового забезпечення, виплата грошового забезпечення здійснюється в розмірі, що вони одержували на день вибуття у відпустку, з розрахунку посадового окладу, установленого за основною штатною посадою, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії за поточний місяць.

Водночас, за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення (положення пункту 8 розділу III Порядку №260).

Вказані норми в сукупності свідчать про те, що у випадку звільнення поліцейського - учасника бойових дій, йому виплачується компенсація за всі невикористані ними дні відпустки, у тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України "Про відпустки" та статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

У даному випадку положення Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.05.2020 у справі №360/4127/19, від 14.04.2021 у справі №620/1487/20 та від 31.05.2021 у справі №200/13837/19-а, від 11.11.2021 у справі №360/1874/20.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачем всупереч вказаним вище правовим нормам при звільненні позивача зі служби в поліції протиправно не було здійснено нарахування та виплату позивачу грошової компенсації за 14 днів невикористаної ним додаткової відпустки як учаснику бойових дій за спірні періоди.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткову обґрунтованість позовних вимог позивача та наявність правових підстав для їх часткового задоволення.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Згідно з ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАСУ країни, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2023 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя: А.Б. Парінов

Судді: О.О. Беспалов

Є.О. Сорочко