П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/13514/23

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваля М.П.,

суддів Осіпова Ю.В.,

Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційні скарги адвоката Верченко Ольги Олександрівни в інтересах ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року, прийнятого за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні суддею Лісовською Н.В. в місті Миколаїв, по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2023 року представник Верченко Ольга Олександрівна в інтересах ОСОБА_1 (далі Позивач, ОСОБА_1 ) за допомогою системи «Електронний суд» подала до Миколаївського окружного адміністративного суду адміністративний позов до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі Відповідач-1, ГУ ПФУ в Миколаївській області) в якому просила суд:

- визнання протиправним та скасування рішення № 056650009350 від 19.09.2023 року ГУ ПФУ в Миколаївській області про відмову в призначенні пенсії;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Миколаївській області зарахувати до пільгового стажу роботи з повним робочим днем під землею, який дає право на призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоди відпусток без збереження заробітної плати, навчання ТБ, навчання в учбових пунктах;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Миколаївській області зарахувати до пільгового стажу роботи з повним робочим днем під землею, який дає право на призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоди проходження військової служби в особливий період один день служби за три з 02.03.2022 року по 07.09.2022 року, з 09.10.2022 року по 09.02.2023 року, з 17.02.2023 року по 02.07.2023 року, з 19.08.2023 року по 29.08.2023 року у відповідності до ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», пункту 3, 4 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393 та пункту 2.3. розділу 2 Положення затвердженого Наказом Міністерства оборони України № 530 від 14.08.2014 року;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Миколаївській області призначити з 11.09.2023 року пенсію за віком відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

- відшкодувати судові витрати.

Вимоги адміністративного позову обґрунтовано протиправною відмовою ГУ ПФУ в Миколаївській області у призначені ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» через неврахування до пільгового стажу періоди відпусток без збереження заробітної плати, навчання ТБ, навчання в учбових пунктах, а також періоди проходження військової служби в особливий період на пільгових умовах із розрахунку один місяць служби за три місяці.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 08.11.2023 року відкрито провадження в адміністративній справі № 400/13514/23 за вищезазначеним позовом ОСОБА_1 , а також, крім іншого, залучено до участі у справі в якості співвідповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі Відповідач-2, ГУ ПФУ в Донецькій області).

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року позов задоволено частково, а саме:

- визнано протиправним та скасовано рішення № 056650009350 від 19.09.2023 року ГУ ПФУ в Миколаївській області про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії;

- зобов`язано ГУ ПФУ в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи з повним робочим днем під землею, який дає право на призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоди відпусток без збереження заробітної плати, навчання ТБ, навчання в учбових пунктах;

- зобов`язано ГУ ПФУ в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.09.2023 р. про призначення пенсії;

- в решті позовних вимог відмовлено;

- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Миколаївській області судовий збір у сумі 429, 44 грн. на користь ОСОБА_1 ;

- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Донецькій області судовий збір у сумі 429, 44 грн. на користь ОСОБА_1 ..

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, адвокат Верченко О.О. в інтересах ОСОБА_1 звернулась до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій вважає його таким, що винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, та без повного з`ясування усіх обставин, які мають значення для справи, тому просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення у частині відмови у задоволенні позовних та постановити нове судове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, сторона не погоджується та вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що до спірних відносин не підлягає застосуванню положення наказу Міноборони України від 14.08.2014 року № 530 з огляду на не врахування судом висновків Верховного Суду, що викладені у постановах від 05.06.2018 року по справі № 348/347/17, від 30.07.2019 року по справі № 346/1454/17 та від 02.04 2020 року по справі № 185/4140/17, де суд, з огляду на пункт 2.3 розділу 2 Положення № 530, дійшов висновку, що час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за три.

Також адвокат не погоджується із обраним судом першої інстанції способом захисту порушених прав Позивача шляхом повторного розгляду його заяви про призначення пенсії від 11.09.2023 року, оскільки у випадку визнання протиправною відмову у призначенні пенсії, єдиним логічним, справедливим та законним способом захисту права Позивача залишається покладення судом на Відповідача обов`язку прийняти рішення про призначення пенсії, так як законодавство не передбачає для Відповідача іншого виду рішення. Врахувавши періоди проходження військової служби в особливий період один день служби за три з 02.03.2022 року по 07.09.2022 року, з 09.10.2022 року по 09.02.2023 року, з 17.02.2023 року по 02.07.2023 року, з 19.08.2023 року по 29.08.2023 року стаж роботи складе 3 роки 9 місяців 12 днів, що сумарно з врахованим стажем роботи 24 роки 4 місяці 5 днів та періодами відпусток без збереження заробітної плати, навчання ТБ, навчання в учбових пунктах перевищить 25 років необхідного підземного стажу роботи для призначення пенсії, а отже єдиним належним способом захисту прав Позивача буде зобов`язання Відповідача саме призначити пенсію.

Також, із рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог не погодилось ГУ ПФУ в Миколаївській області, тому звернулося до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій вважає його таким, що винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, тому просить суд апеляційної інстанції скасувати його в цій частині та постановити нове судове рішення, яким повністю відмовити у задоволені позовних вимог.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, сторона не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зарахування до пільгового стажу Позивача навчання в учбових пунктах, оскільки до заяви про призначення пенсії документів про підтвердження періодів навчання в учбовому пункті, передбачених Порядком № 637, надано не було. При цьому апелянт зазначає, що до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії відповідно до пункту 3 статті 114 Закону № 1058 зараховується, зокрема, періоди роботи повного робочого дня на підземних роботах, тому і навчання робітників підземним професіям повинно проходити протягом повного робочого дня. Проте, надані Позивачем документи, не містять такої інформації, отже відсутні підстави для зарахування періодів навчання до пільгового стажу роботи з повним робочим днем під землею.

Крім цього, скаржник також не погоджується із висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для зарахування до пільгового стажу Позивача періоди відпусток без збереження заробітної плати з огляду неподання документів, які б підтверджували факт його перебування у відпустках без збереження заробітної плати у зв`язку з виробничою необхідністю. В той же час, Верховний Суд у постанові від 19.03.2019 року по справі № 295/8979/16-а та постанові від 26.03.2020 року по справі № 423/2860/16-а зазначив, що час простою та періоди відпусток без збереження заробітної плати, якщо вони були пов`язані з виробничою необхідністю, працівникам, які працюють у шкідливих і важких умовах праці, можуть бути зараховані до пільгового стажу, але не більше одного місяця в календарному році.

Дана справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що

апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на таке.

Положеннями ч. 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено колегією суддів, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, 11.09.2023 року звернувся до ГУ ПФУ в Донецькій області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058).

19.09.2023 року ГУ ПФУ в Миколаївській області розглянуло заяву ОСОБА_1 за принципом екстериторіальності та прийняло рішення № 056650009350 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно ч. 3 ст. 114 Закону № 1058 у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу на підземних роботах.

Зі змісту рішення встановлено, що вік заявника 45 років 9 місяців, страховий стаж становить 44 роки 08 місяців 29 днів (у тому числі додатково за 18 повних років на підземних роботах). Стаж роботи на підземних роботах, який дає право на призначення пенсії за віком відповідно до частини 3 статті 114 Закону № 1058 24 роки 4 місяці 5 днів, в тому числі:

- 1 рік 11 місяців стаж роботи на підземних роботах;

- 16 років 9 місяців 29 днів (в пільговому обчисленні 21 рік 16 днів) стаж роботи за провідними професіями на підземних роботах;

- 1 рік 4 місяці 19 днів військова служба в особливий період.

До страхового стажу зараховано всі періоди, до пільгового стажу на підземних роботах зараховано всі періоди роботи, крім періодів відпусток без збереження заробітної плати, навчання ТБ, навчання в учбових пунктах.

Вважаючи протиправними дії ГУ ПФУ в Миколаївській області, які полягають в непризначені пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з мотивів відсутності необхідного страхового стажу на підземних роботах, ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів на належне пенсійне забезпечення.

Розглянувши справу по суті, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову та наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення пенсійного органу з огляду на його протиправність, оскільки пенсійним органом не було враховано усі обставини та положення законодавства, що мають значення для призначення пенсії Позивачу, як наслідок, Відповідач-1 допустив неналежний розгляд поданої заяви і документів та, відповідно, прийняв необґрунтоване рішення про відмову у зарахуванні до пільгового стажу періодів відпусток без збереження заробітної плати, навчання ТБ, навчання в учбових пунктах, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Разом з тим, суд першої інстанції відмовив Позивачу у задоволені позову в частині зарахування до пільгового стажу періодів проходження військової служби в особливий період із розрахунку один місяць служби за три місяці через відсутність правових підстав, оскільки на час звернення за призначенням пенсії редакція пп. «а» п. 3 Порядку № 393 зазнала змін, відповідно до яких зарахування на пільгових умовах до вислуги років спірного періоду, застосовується виключно для визначення розміру пенсії, а не для призначення пенсії, як передбачала попередня редакція пп. «а» п. 3 Порядку № 393.

Також суд першої інстанції відмовив Позивачу в частині зобов`язання призначити пенсію, оскільки призначення пенсії є дискреційними повноваженнями органів ПФУ, суд не має повноважень визначати всі необхідні умови для призначення пенсії, у тому числі обраховувати необхідний страховий/пільговий стаж, та зобов`язувати органи ПФУ призначити пенсію. Обираючи спосіб захисту порушеного права Позивача, суд вважав достатнім зобов`язати Відповідача-2 зарахувати до пільгового стажу спірні періоди та повторно розглянути заяву про призначення пенсії.

Вирішуючи спірне питання, колегія суддів виходить з наступного.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

За змістом частини 1 статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом (п. 1).

В силу приписів частини 1 статті 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:

1) пенсія за віком;

2) пенсія по інвалідності;

3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Частино 1 статті 114 Закону № 1058-IV передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років (ч. 3 ст. Закону № 1058-IV).

Відповідно до частин 1, 4 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

До набрання чинності Законом № 1058-IV діяв Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XII (далі Закон № 1788-ХІІ).

Як зазначено ч. 1 ст. 56 Закону № 1788-XII, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру її тривалості роботи і тривалості перерв.

Крім того, до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі, що передбачено пунктом «д» частини 3 статті 56 Закону № 1788-XII.

Статтею 62 Закону № 1788-XII визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За змістом пунктів 1-3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 (далі Порядок № 637) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

В той же час, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

При цьому, колегія суддів зазначає, що інші документи необхідні для підтвердження трудового стажу лише за відсутності трудової книжки або у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.

Як встановлено колегією суддів, Позивачу необхідно мати 25 років стажу на підземних роботах для призначення пенсії за віком відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону № 1058.

Проте, оскаржуваним рішенням пенсійним органом зараховано лише 24 роки 4 місяці 5 днів стажу на підземних роботах без врахування періодів відпусток без збереження заробітної плати, навчання ТБ, навчання в учбових пунктах.

Щодо зарахування до пільгового стажу періодів відпусток без збереження заробітної плати, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається із записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 01.08.1993 року, Позивач з 18.04.2005 року по 08.10.2015 року, а також з 08.11.2017 року по день мобілізації до 26.02.2022 року працював в ДП «Вугільна компанія «КРАСНОЛИМАНСЬКА» на посаді, що визначена Списком № 1.

Зазначена також підтверджується Довідкою ДП «Вугільна компанія «КРАСНОЛИМАНСЬКА» № 01/11-182/10 від 14.07.2023 року про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній відносно Позивача.

Оскаржуваним рішенням ПФУ не зараховував до стажу на підземних роботах Позивача періоди відпусток без збереження заробітної плати (далі Б/В) та періоди вимушеного простою (далі В/П), тобто за час праці в ДП «Вугільна компанія «КРАСНОЛИМАНСЬКА», а саме:

- періоди Б/П: з 31.12.2007 року по 01.01.2008 року, 31.01.2009 року, 30.04.2009 року, 31.07.2009 року, 31.12.2011 року, з 27.02.2013 року по 28.02.2013 року, з 29.11.2013 року по 30.11.2013 року, з 30.03.2014 року по 02.04.2014 року, з 30.05.2014 року по 31.05.2014 року та 31.08.2019 року;

- періоди В/П: з 24.12.2019 року по 31.12.2019 року, з 23.01.2020 року по 03.02.2020 року, з 28.03.2020 року по 31.03.2020 року, з 29.05.2020 року по 31.05.2020 року, з 13.07.2020 року по 01.08.2020 року та з 29.03.2021 року по 06.04.2021 року.

Крім того, ПФУ не було зараховано до пільгового стажу на підземних роботах Позивача періоди Б/П з 30.10.2017 року по 03.11.2017 року за час праці в ДП «МИРНОГРАДВУГІЛЛЯ» на посаді, що визначена Списком № 1.

В свою чергу, відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 08.02.2016 року № 713/039/161-16 час простою та періоди відпусток без збереження заробітної плати, якщо вони були пов`язані з виробничою необхідністю, працівникам, які працюють в шкідливих і важких умовах праці, можуть бути зараховані до пільгового стажу, але не більше 1 місяця в календарному році.

Верховний Суд у постанові від 19.03.2019 року по справі № 295/8979/16-а та постанові від 26.03.2020 року по справі № 423/2860/16-а зазначив, що час простою та періоди відпусток без збереження заробітної плати, якщо вони були пов`язані з виробничою необхідністю, працівникам, які працюють у шкідливих і важких умовах праці, можуть бути зараховані до пільгового стажу, але не більше одного місяця в календарному році.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Колегія суддів зазначає, що право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк або подання додаткових документів має застосовуватися органом Пенсійного фонду з урахуванням пункту 1 статті 7 Закону № 1058-ІV, згідно з яким загальнообов`язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципом гласності, прозорості та доступності діяльності Пенсійного фонду. Тобто у разі можливості усунення недоліків у поданих документах, орган Пенсійного фонду має повідомити про це зацікавлену особу та зажадати такого усунення, а не відмовляти одразу з формальних підстав. Відмова у призначенні (перерахунку) пенсії повинна свідчити про відсутність у особи відповідного права, бути остаточною на час розгляду відповідного звернення компетентним органом. Таке відповідатиме принципу правової визначеності та належного урядування, про необхідність дотримання яких неодноразово вказувалося у рішеннях ЄСПЛ.

Не зважаючи на наявність відповідного права, Відповідачем-1 не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можливо було б підтвердити зв`язок відпусток без збереження заробітної плати у спірний період роботи Позивача з виробничою необхідністю.

Не проведення перевірки підприємства, яким видано довідку, не є підставою для неврахування такої довідки при обчислення розміру пенсії за віком на пільгових умовах при призначенні пенсії. При цьому, невідповідність довідки встановленій формі не може порушувати право Позивача на соціальний захист.

Більш того, колегія суддів зазначає, що у спірному рішенні Відповідач-1 взагалі не вказав, які саме періоди не були враховані та з яких підстав.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що належними та допустимими доказами не спростовується, що періоди відпусток без збереження заробітної плати стались через виробничу необхідність, а тому вказані періоди мають бути зараховані до пільгового стажу Позивача, але не більше 1 місяця в календарному році.

Крім того, як вбачається з Довідки ДП «Вугільна компанія «КРАСНОЛИМАНСЬКА» № 01/11-182/11 від 14.07.2023 року про відсутність на роботі, Позивач не працював через вимушений простій підприємства у наступні періоди: у грудні 2019 року 8 днів; в 2020 році: в січні 9 днів, в лютому 3 дня, в березні 4 дня, в травні 3 дня, в липні 19 днів, в серпні 1 день; в 2021 році: в березні 3 дня та в квітні 6 днів.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 113 КЗпП України (в редакції, чинній впродовж спірного періоду), час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Тобто, зі змісту вказаної довідки достеменно вбачається, що роботодавець підтверджує простій в роботі в ці періоди не з вини Позивача.

Відповідно до статті 34 КЗпП України простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

В листі Міністерства соціальної політики України від 08.02.2016 року № 713/039/161-16 надано роз`яснення, в якому зазначено, що відповідно до статті 34 Кодексу законів про працю України простій це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.

Час простою та періоди відпусток без збереження заробітної плати, якщо вони були пов`язані з виробничою необхідністю, працівникам, які працюють в шкідливих і важких умовах праці, можуть бути зараховані до пільгового стажу, але не більше 1 місяця в календарному році.

Враховуючи викладене, період вимушеного простою та періоди відпусток без збереження заробітної плати Позивача має бути зараховані Відповідачем-2 до пільгового стажу Позивача, але не більше 1 місяця в календарному році, з урахуванням висновків суду.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання Відповідача-1 на не подання Позивачем разом із заявою про призначення пенсії документів, які б підтверджували факт його перебування у відпустках без збереження заробітної плати у зв`язку з виробничою необхідністю, адже згідно з пунктом 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Щодо зарахування до пільгового стажу періодів навчання з ТБ, навчання в учбових пунктах, колегія суддів виходить з наступного.

За визначенням у ч. 1 ст. 17 Закону України «Про професійно-технічну освіту» заклад професійної (професійно-технічної) освіти це заклад освіти, що забезпечує реалізацію потреб громадян у професійній (професійно-технічній) освіті, оволодінні робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до їх інтересів, здібностей, стану здоров`я.

До закладів професійної (професійно-технічної) освіти належать, зокрема навчальний центр.

Пунктом 2.19. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України за № 58 від 29.07.1993 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 року за № 110, передбачено, що до трудових книжок за місцем роботи вносяться окремим рядком з посиланням на дату, номер та найменування відповідних документів такі записи про час навчання у професійних навчально-виховних закладах та інших закладах у навчально-курсових комбінатах (центрі, пункті тощо).

Абзацом 1 пункту 8 Порядку № 637 визначено, що 8. період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

Час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців (ч. 1 ст. 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту»).

Як встановлено колегією суддів, спірним рішенням ПФУ не зараховував до пільгового стажу на підземних роботах Позивача періоди навчання з техніки безпеки (далі ТБ) та періоди навчання в учбовому пункті (далі УП), а саме:

- періоди навчання з ТБ: з 18.04.2005 року по 26.04.2005 року та з 08.11.2017 року по 16.11.2017 року;

- періоди навчання в УП: з 18.02.2002 року по 25.02.2002 року, з 04.10.2016 року по 13.10.2016 року та з 29.11.2016 року по 30.11.2016 року.

В свою чергу, як вже зазначалось вище, 18.04.2005 року та 08.11.2017 року, це дати прийняття Позивача на роботу в ДП «Вугільна компанія «КРАСНОЛИМАНСЬКА» на посаду гірника очисного забою підземний з повним робочим днем під землею, що визначена Списком № 1, що підтверджується трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 01.08.1993 року та Довідкою ДП «Вугільна компанія «КРАСНОЛИМАНСЬКА» № 01/11-182/10 від 14.07.2023 року про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Пунктами 3.1. та 3.16. Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці № 15 від 26.01.2005 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.02.2005 року, передбачено, що працівники під час прийняття на роботу і в процесі роботи, а також учні, курсанти, слухачі та студенти під час трудового і професійного навчання проходять на підприємстві за рахунок роботодавця інструктажі, навчання та перевірку знань з питань охорони праці, надання домедичної допомоги потерпілим від нещасних випадків, а також правил поведінки у разі виникнення аварії.

Не допускаються до роботи працівники, у тому числі посадові особи, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з питань охорони праці.

Отже, обов`язковою передумовою для допуску до роботи працівника є проходження таким працівником навчання з техніки безпеки, що в даному випадку мало місце у період з 18.04.2005 року по 26.04.2005 року (9 днів) та з 08.11.2017 року по 16.11.2017 року (9 днів).

Щодо періодів навчання в учбовому пункті, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до запису № 7 трудової книжки Позивача серії НОМЕР_1 від 01.08.1993 року, останнього 18.02.2002 року прийнято в ш. «Родинська» учнем гірника підземного та згідно запису № 8 26.03.2002 року переведений на посаду гірника підземного.

В той же час, з довідки ДП «МИРНОГРАДВУГІЛЛЯ» № 1-431 від 16.08.2023 року про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній вбачається, що Позивач працював повний робочий день на підземних роботах в ш. «Родинська», виконуючи гірничі роботи з видобутку вугілля підземним способом, а саме:

- у період з 18.02.2002 року по 25.02.2002 року навчався в учбовому пункті;

- у період з 26.02.2002 року по 25.03.2002 року за посадою учня гірника підземного;

- 26.03.2002 року переведений на посаду гірника підземного.

Крім того, відповідно до записів № 19, 20, 21 та 22 трудової книжки Позивача, останнього прийнято до ш. «Родинська» ДП «КРАСНОАРМІСЬКВУГІЛЛЯ», а саме:

- у період з 04.10.2016 року по 13.10.2016 року навчався в учбовому пункті;

- у період з 14.10.2016 року прийнятий гірником підземним з повним робочим днем в шахті;

- у період з 29.11.2016 року по 30.11.2016 року навчався в учбовому пункті;

- 01.12.2016 року переведений на посаду гірника підземного з повним робочим днем в шахті.

Вищевказане також підтверджується Довідкою ДП «МИРНОГРАДВУГІЛЛЯ» № 1-434 від 16.08.2023 року про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній вбачається.

Враховуючи положення вищенаведеної ст. 38 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту», Позивач має право на зарахування вищезазначених періодів навчання до його пільгового підземного стажу, оскільки перерва між днем закінчення навчання і днем переведення на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Підсумовуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що матеріалами справи підтверджено право Позивача на зарахування періоду його навчання з ТБ та періодів навчання в учбових пунктах до пільгового стажу, адже перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищало трьох місяців.

Щодо зарахування до пільгового стажу роботи з повним робочим днем під землею періодів проходження військової служби в особливий період із розрахунку один місяць служби за три місяця.

На думку Позивача, зарахування часу проходження служби, протягом якого особа брала участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, зараховується у трикратному розмірі незалежно від того, який вид пенсії та за яким законом вона призначається.

Проте, з таким твердженням Позивача колегія суддів погодитись не може, з огляду на наступне.

Статтею 2 Закону України 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закону № 2232-XII) визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частиною 4 вказаної статті Закону передбачено види військової служби, до яких, зокрема, віднесено й військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період.

Процедуру надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, та категорії таких осіб визначає Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 року № 413 (далі Порядок № 413).

Пунктом 2 Порядку № 413 встановлено, що статус учасника бойових дій надається військовослужбовцям (резервістам, військовозобов`язаним) та працівникам Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, військовослужбовцям військових прокуратур, особам рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС, поліцейським, особам рядового, начальницького складу, військовослужбовцям, працівникам МВС, Управління державної охорони, Держспецзв`язку, ДСНС, ДПС, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.

Пунктом 4 Порядку № 413 визначено підставу надання особі статусу учасника бойових дій: документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення, направлення (прибуття) у відрядження до районів проведення антитерористичної операції, їх перебування в таких районах з метою виконання завдань із захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України шляхом безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення (витяги з наказів керівника Антитерористичного центру при СБУ про залучення до проведення антитерористичної операції, директив, розпоряджень, посвідчень про відрядження, оперативних завдань, журналів бойових дій, бойових донесень, дислокацій, книг нарядів, графіків несення служби, звітів, зведень, донесень, матеріалів спеціальних (службових) розслідувань за фактами отримання поранень, а також інші офіційні документи, видані державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції у районах її проведення).

При цьому, основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом № 2011-XII, який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до статті 1-2 цього Закону військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до статті 6 Закону України від 22.10.1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до учасників бойових дій належать, зокрема військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані), які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.

Абзацом другим пункту 1 статті 8 Закону № 2011-XII визначено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України від 06.12.1991 року №1932-XII «Про оборону України» (далі Закон № 1932-XII), зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону № 1932-XII, особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону № 1932-XII, які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону № 1932-XII, зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Статтею 57 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що військова служба у складі діючої армії у період бойових дій, у тому числі при виконанні інтернаціонального обов`язку, а також перебування в партизанських загонах і з`єднаннях зараховується до стажу роботи на пільгових умовах у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсій за вислугу років військовослужбовцям.

Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсії і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб, визначається постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 (далі Порядок).

При цьому, слід звернути увагу на те, що до 19.02.2022 пунктом 3 Порядку було визначено стаж, який зараховувався до вислуги років при призначенні пенсії у пільговому обчисленні.

Проте, у зв`язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України 16.02.2022 постанови № 119 Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393 така редакція Порядку зазнала змін (набрання чинності 19.02.2022 року).

На час звернення Позивача за призначенням пенсії пункт 2-1 Порядку визначав, що для призначення пенсій обчислення календарної вислуги років проводиться згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови.

Пунктом 1 Порядку установлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, зазначеним у пунктах «б-д», «ж» і «з» статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються, зокрема, служба в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній кримінально-виконавчій службі, податковій міліції на посадах начальницького і рядового складу, в Службі судової охорони на посадах молодшого, середнього і вищого складу, в Національному антикорупційному бюро, Бюро економічної безпеки на посадах начальницького складу з дня призначення на відповідну посаду.

Водночас, пунктом 3 Порядку визначено стаж, який зараховується на пільгових умовах до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови.

Таким чином, на час звернення за призначенням пенсії редакція пп. «а» п. 3 Порядку № 393 зазнала змін, відповідно до яких зарахування на пільгових умовах до вислуги років спірного періоду, застосовується виключно для визначення розміру пенсії, а не для призначення пенсії, як передбачала попередня редакція пп. «а» п. 3 Порядку № 393.

Колегія суддів зазначає, що порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсії і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначається постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393 має вищу юридичну силу ніж Наказ Міністерства оборони України № 530 від 14.08.2014 року «Про положення про організацію роботи з обчислення вислуги років», на який посилався суд першої інстанції, а тому має бути застосований до спірних правовідносин.

Колегія суддів вважає помилковим посилання Позивача на правові висновки Верховного Суді у постановах від 05.06.2018 року по справі № 348/347/17, від 30.07.2019 року по справі № 346/1454/17, та від 02.04.2020 року по справі № 185/4140/17, оскільки ці справи були розглянуті до внесення змін до Порядку № 393 від 16.02.2022 року.

Статтею 17 Закону № 2262-ХІІ визначено види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії, а статтею 17-1 Закону № 2262-ХІІ встановлено, що порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Отже, Законом № 2262-ХІІ передбачені пільгові умови для призначення пенсій за вислугу років, які встановлюються урядом, шляхом прийняття підзаконних нормативно-правових актів.

Законодавець чітко визначив, що для встановлення права на призначення пенсії вислуга років визначається виключно в календарному обчисленні без періодів служби на пільгових умовах. Пільгова вислуга років застосовується лише для визначення розміру пенсії. Тобто, після внесення вищезазначених змін в Постанову № 393, було усунуто існуючу на той час колізію в законодавстві щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців.

Зазначений висновок відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 31.08.2023 року по справі № 200/4951/22, від 07.09.2023 року по справі № 560/9478/22, від 15.09.2023 року по справі № 380/10714/22

Враховуючи те, що станом на дату звернення Позивача (11.09.2023 року) із заявою до пенсійного органу щодо оформлення та подання необхідних документів до для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, діяла нова редакція підпункту «а» пункту 3 Порядку № 393, місцевий суд дійшов вірного висновку про відсутність підстав для пільгового стажу Позивача періоду участі у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, яка діє на підставах Указів Президента України із розрахунку один місяць служби за три місяці, тому в задоволені позову в цій частині слід відмовити.

За таких обставин, враховуючи, що спірне рішення ґрунтується на невірному визначенні пільгового стажу Позивача через неврахування до цього стажу періодів відпусток без збереження заробітної плати, вимушеного простою підприємства, навчання з ТБ та навчання в учбових пунктах, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що рішення ГУ ПФУ в Миколаївській області № 056650009350 від 19.09.2023 року, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини 3 статті 114 Закону № 1058 у зв`язку із відсутністю необхідного пільгового стажу 25 років, підлягає скасуванню.

Щодо обраного способу захисту порушеного права, а саме зобов`язати ГУ ПФУ в Миколаївській області призначити ОСОБА_1 з 11.09.2023 року пенсію за віком відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», колегія суддів вважає за необхідним зазначити таке.

У випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов`язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин, оскільки адміністративний суд не вправі перебирати на себе повноваження суб`єкта публічної адміністрації, реалізуючи за нього процедурні дії, ухвалювати рішення чи проводити адміністративну процедуру. Таке втручання може мати місце лише у випадку, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи закону, а суб`єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення.

Тобто, призначення пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу.

У такому випадку, суд може лише зобов`язати пенсійний орган повторно розглянути заяву про призначення пенсії, вказавши на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення.

Отже, вимога Позивача про призначення пенсії не підлягає задоволенню.

Втім, в даному випадку належним та достатнім способом захисту прав Позивача є зобов`язання пенсійного органу повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.09.2023 року про призначення пенсії із зарахуванням до пільгового стажу спірних періодів роботи, з урахуванням висновків суду.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог Позивача та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Твердження апелянтів про порушення і неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 316 КАС України).

Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги адвоката Верченко Ольги Олександрівни в інтересах ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Суддя-доповідач:М.П. Коваль

Суддя:Ю.В. Осіпов

Суддя:В.О. Скрипченко