Справа № 127/6828/24

Провадження № 33/801/454/2024

Категорія: 225

Головуючий у суді 1-ї інстанції Ковальчук Л. В.

Доповідач: Береговий О. Ю.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2024 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Берегового О. Ю.,

розглянув апеляційну скаргу адвоката Сувалова Валерія Олександровича на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 21 березня 2024 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 164 КУпАП,

встановив:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення №240 від 15 лютого 2024 року, цього ж дня о 13:50 год. у м. Вінниці по вул. Бучми, 116 (118), салон краси «Афродіта», ОСОБА_1 здійснювала підприємницьку діяльність без державної реєстрації, а саме на момент перевірки надавала послуги косметолога з 01 січня 2024 року по 15 лютого 2024 року, чим вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164 КУпАП.

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 21 березня 2024 року ОСОБА_1 визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 17000,00 грн в дохід держави. Стягнуто з неї на користь держави 605,60 грн судового збору.

Не погоджуючись з такою постановою суду першої інстанції, захисник ОСОБА_1 адвокат Сувалов В. О. подав апеляційну скаргу та просить оскаржувану постанову скасувати в частині накладення адміністративного стягнення у виді штрафу, звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, оголосивши їй усне зауваження, закрити відносно неї провадження у справі. Адвокат, стверджуючи про обставини, встановлені матеріалами справи, вказує, що в ході судового розгляду ОСОБА_1 свою вину визнала, щиро покаялася та повідомила, що таке правопорушення нею вчинене вперше, вона не встигла відновити діяльність як суб`єкт господарювання, тоді як уже 16 лютого 2024 року (наступного дня після проведення фактичної перевірки) зареєструвалася як фізична особа-підприємець. Вважає можливим, враховуючи характер вчиненого правопорушення, обставини, за яких воно вчинене, свідоме усвідомлення ОСОБА_1 своєї протиправної поведінки, дані про особу винної, яка, як вбачається з доданих доказів, відновила свою господарську діяльність відповідно до закону, а також обставини, що пом`якшують відповідальність, відсутність обтяжуючих обставин вчиненого правопорушення, ступінь вини останньої у вчиненому правопорушенні, її відношення до вчиненого, визнання нею вини та щире каяття, звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 164 КУпАП, за малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення, на підставі ст. 22 КУпАП.

Крім того, в апеляційній скарзі захисником порушується питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, обґрунтоване тим, що апеляційна скарга попередньо уже була подана у строки, визначені КУпАП, - 29 березня 2024 року.

Відповідно до ч. 2 ст.294КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Як убачається із матеріалів справи, копію оскаржуваної постанови ОСОБА_1 отримала 22 березня 2024 року, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції вперше була подана засобами поштового зв`язку 28 березня 2024 року безпосередньо до апеляційного суду. 03 квітня 2024 року така апеляційна скарга була направлена до суду першої інстанції для виконання вимог ст. 294 КУпАП. Після отримання 08 квітня 2024 року матеріалів справи, постановою Вінницького апеляційного суду від 10 квітня 2024 року апеляційна скарга була повернута особі, яка її подала, оскільки подана і підписана адвокатом Суваловим В. О. без надання доказів повноважень на подання апеляційної скарги. Надалі апеляційна скарга повторно направлена засобами поштового зв`язку адвокатом Суваловим В. О. 24 квітня 2024 року.

З огляду на вищенаведене, з метою забезпечення конституційного права особи на оскарження судового рішення, про яке стверджується в рішеннях Європейського суду з прав людини, апеляційний суд дійшов висновку, що строк на апеляційне оскарження постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 21 березня 2024 року пропущений з поважних причин та підлягає поновленню.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши учасників провадження, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, співставивши їх з наявними в матеріалах справи доказами, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Статтею 245 КУпАП визначені завдання провадження у справах про адміністративні правопорушення. Це своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган ( посадова особа ) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо підчас розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом. Згідно з п. 2 ч. 8 цієї статті за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Відповідно до положень статті 251 КУпАП вина особи у вчиненні адміністративного правопорушення доводиться доказами. Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган ( посадова особа ) встановлює наявність чи від-сутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків.

З матеріалів справи слідує, що відповідно до положень ПК України, Закону України «Про державну реєстрацію юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», наказу від 13 лютого 2024 року №775к Головним управлінням ДПС у Вінницькій області проведена фактична перевірка платника податків фізичної особи ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_1 (салон краси «Афродіта»).

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення №240 від 15 лютого 2024 року, цього ж дня о 13:50 год. у м. Вінниці по вул. Бучми, 116 (118), салон краси «Афродіта», ОСОБА_1 здійснювала підприємницьку діяльність без державної реєстрації, а саме на момент перевірки надавала послуги косметолога з 01 січня 2024 року по 15 лютого 2024 року.

У своїх письмових поясненнях ОСОБА_1 зазначила, що на момент перевірки 15 лютого 2024 року о 13:50 год. надавала послуги косметолога в салоні «Афродіта» за адресою: м Вінниця, вул. Бучми, 118; загальна сума замовлення складає 800,00 грн. Послуги косметолога надає з 01 січня 2024 року, як приватний підприємець не зареєстрована.

За змістом ст.9КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частиною 1 ст. 164 КУпАП передбачена відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, а так само без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом ( крім випадків застосування принципу мовчазної згоди ). Головною складовою даного складу адміністративного правопорушення є провадження господарської діяльності особою, яка не має державної реєстрації як суб`єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чи здійснення таких видів господарської діяльності з по-рушенням, умов ліцензування, а так само без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом.

Під господарською діяльністю у статті третій Господарського кодексу України розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Відповідно до підпункту 14.1.36. статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом ( виготовленням ) та/ або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, дорученням та агентськими договорами.

Статтею 42 ГК України передбачено, що підприємництво як вид господарської діяльності - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини в сфері господарської діяльності», під господарською діяльністю слід розуміти діяльність фізичних і юридичних осіб, пов`язану з виробництвом чи реалізацією продукції (товарів), виконанням робіт чи наданням послуг з метою одержання прибутку (комерційна господарська діяльність) або без такої мети (некомерційна господарська діяльність). Підприємницька діяльність є одним із видів господарської діяльності, обов`язкові ознаки якої - безпосередність, систематичність її здійснення з метою отримання прибутку.

Визнаючи ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, накладаючи на неї стягнення, визначене санкцією цієї норми Закону, суд першої інстанції виходив з того, що вина особи цілком доведена матеріалами справи. Такі висновки суду першої інстанції підтверджуються сукупністю доказів, перевірених у ході судового розгляду, належно оцінених судом та скаржником об`єктивно не оспорюються.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 адвокат Сувалов В. О. просить закрити провадження у справі за малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення.

За змістом ст.22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

Відповідно до примітки ст. 22 КУпАП положення цієї статті не застосовуються до правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 121, частиною п`ятою статті 122, статтями 122-2, 122-4, частиною третьою статті 123, частинами другою - п`ятою статті 126, статтями 130 та 161-1 цього Кодексу.

Тобто законодавцем чітко визначено перелік адміністративних правопорушень, які не можуть бути визнані малозначними, адміністративне правопорушення, яке передбачене ст. 164 КУпАП, до нього не входить, а тому, у даному випадку може бути застосована ст. 22 КУпАП.

При цьому зазначена норма Закону не містить будь-якого переліку умов або обставин, наявність яких дозволила би судити про малозначність правопорушення, а також застережень щодо неможливості її застосування до цього складу адміністративного правопорушення.

При вирішенні питання про застосування положень ст. 22 КУпАП суд враховує Узагальнення практики Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України та Управління узагальнення судової практики Верховного Суду України щодо розгляду судами справ про адміністративні правопорушення де зазначено, що визначення малозначного правопорушення законодавчо не закріплено.

Проте, у кожному конкретному випадку судом має вирішуватися питання про визнання діяння малозначним, виходячи з того, що його наслідки не представляють суспільної шкідливості, не завдали або не здатні завдати значної шкоди суспільним або державним інтересам, правам та свободам інших осіб.

Встановлення зауваження, як засобу впливу, дає підстави говорити про невідворотність реагування на кожне правопорушення, хоча це не є заходом державного примусу та адміністративним стягненням.

По суті правопорушник звільняється від правових наслідків свого протиправного діяння виходячи із засад гуманності, хоча саме по собі це діяння як під час вчинення, так і під час звільнення від відповідальності, залишається правопорушенням.

Висновки щодо малозначності діяння обґрунтовуються наявністю пом`якшуючих обставин, зокрема, щирим каяттям винного, вчинення адміністративного правопорушення уперше, а також відсутністю суспільної шкідливості вчиненого діяння правопорушника та наявністю доказів, що підтверджують наведене.

Однак, апеляційний суд вважає, що при вирішенні питання про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення суд першої інстанції обґрунтовано врахував усі фактичні обставини та характер вчиненого правопорушення, безальтернативність визначеного законом адміністративного стягнення, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 164 КУпАП, усі дані про особу правопорушника. Застосування ж ст. 22 КУпАП є правом суду, а не його обов`язком. При прийнятті рішення враховуються положення передбаченого законами та нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого учасники судового провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачені нормативно-правовими актами.

Доводи захисника про наявність підстав для звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, на підставі ст.22КУпАП з оголошенням усного зауваження, апеляційний суд не може взяти до уваги, оскільки під час апеляційного перегляду даної справи не встановлено обставин, за яких можливо було б застосувати вказану норму закону, крім того, на думку апеляційного суду, застосуванням ст.22КУпАП не буде досягнуто мети виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та попередження вчинення нею інших адміністративних правопорушень.

Будь-які інші доводи, які б давали підстави для скасування чи зміни судової законної постанови, в апеляційній скарзі не наведені та під час перегляду справи в межах скарги апеляційним судом не встановлені. Слід також зауважити, що зазначаючи про відновлення ОСОБА_1 господарської діяльності як фізичної особи-підприємця та вказуючи у апеляційній скарзі про надання відповідних доказів, такі докази, зрештою, суду фактично надані не були, а інформація про державну реєстрацію ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця отримана судом із відкритих відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

З огляду на викладене апеляційний суд не знаходить законних, ґрунтовних та об`єктивних підстав для скасування правильної, вмотивованої та справедливої постанови судді Вінницького міського суду Вінницької області від 21 березня 2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 164 КУпАП.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

постановив:

Клопотання захисника ОСОБА_1 адвоката Сувалова Валерія Олександровича про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити.

Поновити захиснику ОСОБА_1 адвокату Сувалову Валерію Олександровичу строк на апеляційне оскарження постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 21 березня 2024 року.

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Сувалова Валерія Олександровича залишити без задоволення.

Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 21 березня 2024 року у справі про притягнення ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 164 КУпАП - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя

Вінницького апеляційного суду О. Ю. Береговий