КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2024 року № 640/21767/22

Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області

зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

I. Зміст позовних вимог

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд:

-визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у перерахунку пенсії від 26.07.2022 №13383/03-16, прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області;

-зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до стажу державної служби період військової служби в Радянській Армії з 01.03.1982 по 05.03.1984;

-зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до стажу державної служби період роботи в Державній податковій адміністрації у м. Києві з 01.09.2000 по 25.03.2002;

-зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перевести позивача з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII від 16 грудня 1993 року та здійснити нарахування та виплату пенсії державного службовця в повному обсязі з 22 липня 2022 року (з дня звернення із відповідною заявою).

II. Позиція позивача та заперечення відповідача

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач безпідставно не зарахував до загального стажу зазначені періоди, оскільки стаж підтверджується трудовою книжкою, а тому вважає такі дії протиправними.

Відповідач своїм правом на надання відзиву не скористався.

III. Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 17.02.2023 позовну заяву залишено без руху.

Позивач, у строк та спосіб викладений в ухвалі, усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 17.03.2023 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Наказом Голови Держспецзв`язку від 11.07.2022 №659-ос позивача було звільнено з державної служби 15.07.2022.

До Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому позивач перебуває на обліку як пенсіонер, позивачем була подана заява від 22.07.2022 №10903 про перехід на пенсію державного службовця згідно із положеннями статті 37 Закону України «Про державну службу» у зв`язку з припиненням державної служби.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 05.08.2022 №2600- 0205-8/95719 позивача повідомлено про відмову у проведенні перерахунку (переведенні на інший вид пенсії) на підставі рішення про відмову у перерахунку пенсії від 26.07.2022 №13383/03-16, прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області.

Відповідно до рішення про відмову до стажу державної служби позивача зараховані періоди з 01.03.2000 по 31.08.2000 та з 11.01.2007 по 01.05.2016, що загалом складає 09 років 09 місяців 21 день. При цьому не враховано такі періоди: а) з 01.03.1982 по 05.03.1984 військова служба в Радянській Армії згідно із військовим квитком НОМЕР_1 ; б) з 01.09.2000 по 25.03.2002 робота в Державній податковій адміністрації у м. Києві згідно записів №№17 21.

Вважаючи, що така відмова відповідача є протиправною, позивач звернувся з позовом до суду.

V. Норми права, які застосував суд

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1ст. 46 Конституції України передбачено, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та інших випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною першою та другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом визначено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі Закон №1058-IV).

Згідно частини 1 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно до статті 8 Закону №1058-IV передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Згідно частини 1 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.

Відповідно до частини другої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Зокрема, ч. 1 ст. 26 Закону №1058-IV визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років.

Абзацом другим частини першої статті 26 Закону №1058-IV встановлено, що починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.

VI. Оцінка суду

Аналіз норм чинного законодавства дозволяє зробити висновок, що необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі також - Порядок №637).

Відповідно до п.3 зазначеного Порядку, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Наказом Міністерства праці України №58 від 29.07.1993 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників.

Згідно пункту 1.1. цієї Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. До трудової книжки вносяться відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди (п.п.2.2 Інструкції).

Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону (пункт 2.3 Інструкції).

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (пункт 2.4. Інструкції).

Щодо незарахування до стажу державної служби періоду військової служби в Радянській Армії, суд зазначає таке.

Судом досліджено військовий квиток позиваач НОМЕР_1 , в якому міститься запис про те, що позивач проходив службу в ІНФОРМАЦІЯ_1 з 01.03.1982 по 05.03.1984.

Абзацом п`ятим пункту 3 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283, визначено, що до стажу державної служби включається також час військової служби у Збройних Силах та інших військових формуваннях».

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Згідно частині першій статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Наведені доводи узгоджуються із правовою позицією Шостого апеляційного адміністративного суду м. Києва, викладеної в постанові від 08 квітня 2021 року у справі №640/18277/19, та Хмельницького окружного адміністративного суду, викладеної в рішенні від 13 травня 2021 року у справі №560/8851/20.

З огляду на вище наведене суд доходить висновку, що період військової служби в Радянській Армії з 01.03.1982 по 05.03.1984 має бути зарахований до стажу державної служби.

Щодо незарахування до стажу державної служби періоду роботи в Державній податковій адміністрації у м. Києві у зв`язку із тим, суд зазначає таке.

Суд дослідив трудову книжку позивача НОМЕР_2 , згідно записів №17-21 позивач працював в Державній податковій адміністрації у м. Києві з 01.03.2000 по 25.03.2002.

10 грудня 2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про державну службу» № 889-VIII, який набрав чинності 01 травня 2016 року.

Згідно із підпунктом 1 пункту 2 Розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» №889-VIII втратив чинність Закон України «Про державну службу» №3723-XII від 16 грудня 1993 року, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 наведеного розділу.

Відповідно до пункту 10 Розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» №889-VIII від 10 грудня 2015 року державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» №3723-XII від 16 грудня 1993 року та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16 грудня 1993 року у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

В абзаці першому статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16 грудня 1993 року визначається, зокрема, таке: на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців.

Станом на 15.07.2022 (на момент звільнення з державної служби) позивачу було понад 63 роки, страховий стаж складав понад 44 роки відповідно до рішення 262240001658 від 07.11.2022 про перерахунок пенсії у зв`язку із зміною прожиткового мінімуму.

Законом України «Про державну службу» №3723-XII від 16 грудня 1993 року в редакції від 29.05.1999, який був чинним на 01.09.2000, визначено, зокрема, таке: «Стаття 1. Державна служба і державні службовці Державна служба в Україні це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Стаття 2. Посада і посадова особа Посадовими особами відповідно до цього Закону вважаються керівники та заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій.

Стаття 9. Особливості правового регулювання статусу державних службовців державних органів та їх апарату. Регулювання правового становища державних службовців, що працюють в апараті органів прокуратури, судів, дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки, внутрішніх справ та інших, здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено законами України.

Стаття 33. Оплата праці Умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України. Джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є Державний бюджет України та інші джерела, визначені для цієї мети положеннями про органи державної виконавчої влади, затвердженими указами Президента України та постановами Кабінету Міністрів України».

Підпунктом 7 частини другої статті 46 Закону України «Про державну службу» №889-VIII від 10 грудня 2015 року визначено, що до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.

Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, правове становище посадових осіб податкових органів, був Закон України «Про державну податкову службу в Україні» №509-XII від 04 грудня 1990 року.

Зазначеним Законом у редакції від 10.07.2000, який був чинним на 01.09.2000, тобто на дату, коли позивачу було присвоєно спеціальне звання радника податкової служби ІІІ рангу, визначено, зокрема, таке: «Стаття 6. Фінансування органів державної податкової служби. Видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету.

Стаття 15. Посадові особи органів державної податкової служби Посадові особи органів державної податкової служби не мають права займатися підприємницькою діяльністю, а також працювати за сумісництвом на підприємствах, в установах і організаціях (крім наукової та викладацької діяльності). Посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації. Порядок атестації визначається Державною податковою адміністрацією України. Посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються спеціальні звання, зокрема, радник податкової служби ІІІ рангу. Положення про спеціальні звання та порядок їх присвоєння, розмір надбавок за звання затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 18. Обов`язкове державне особисте страхування посадових осіб органів державної податкової служби Посадові особи органів державної податкової служби підлягають обов`язковому державному особистому страхуванню за рахунок коштів державного бюджету на випадок загибелі або смерті на суму десятирічної заробітної плати за їх останньою посадою, а в разі поранення, контузії, травми або каліцтва, захворювання чи інвалідності, що сталися у зв`язку з виконанням службових обов`язків, - у розмірі від шестимісячної до п`ятирічної заробітної плати за їх останньою посадою (залежно від ступеня втрати працездатності). Порядок та умови страхування посадових осіб органів державної податкової служби встановлюються Кабінетом Міністрів України.».

Статтею 92 Конституції України визначено, зокрема, що виключно законами України встановлюються військові звання, дипломатичні ранги та інші спеціальні звання.

Відповідно до наведеної норми Конституції України, Законом України «Про державну податкову службу в Україні» встановлені спеціальні звання.

Натомість, Конституцією України не визначено поняття «ранг державного службовця». Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 затверджено Порядок обчислення стажу державної служби, в якому абзацом третім пункту 2 визначено таке: «До стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів; на посадах суддів, слідчих, прокурорів, інших службових осіб, яким присвоєно персональні звання».

З аналізу наведених норм вбачається, що посадові особи державної податкової служби, яким за наслідками атестації присвоєно спеціальні звання та які обіймають посади в органах державної податкової служби для виконання завдань і функцій держави у сфері податкової політики, одержують заробітну плату та підлягають обов`язковому державному особистому страхуванню за рахунок коштів державного бюджету, перебувають на державній службі та є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII від 16 грудня 1993 року.

Наведені доводи узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду України, викладеної в постанові від 22 жовтня 2013 року у справі № 21-340а13.

Законом України №404-VІІ від 04 липня 2013 року статтю 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 723-XII доповнено такою нормою: "Період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.".

Таким чином, період роботи позивача в Державній податковій адміністрації в м. Києві з 01.09.2000 по 25.03.2002 має бути зарахований до стажу державної служби.

Визначаючись щодо способу поновлення порушеного права позивача, враховуючи встановлені по справі обставини, виходячи з повноважень, визначених ст. 245 КАС України, обираючи належний спосіб захисту порушеного права, суд приходить до переконання, що ефективним способом поновлення порушеного права позивача є: визнання протиправним та скасування рішення про відмову у перерахунку пенсії від 26.07.2022 №13383/03-16, прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області та зобов?язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до стажу державної служби період військової служби в Радянській Армії з 01.03.1982 по 05.03.1984 та період роботи в Державній податковій адміністрації у м. Києві з 01.09.2000 по 25.03.2002.

Правовідносини щодо призначення пенсії та здійснення нарахування та виплати пенсії позивачки відносяться до виключної компетенції працівників Пенсійного фонду України, та є їх дискреційними повноваженнями.

Враховуючи викладене, з метою повного та ефективного захисту та відновлення порушених прав позивача суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо переведення з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» та здійснити нарахування та виплату пенсії державного службовця в повному обсязі з 22 липня 2022 року (з дня звернення із відповідною заявою), з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні, зарахувавши до стажу державної служби військової служби в Радянській Армії з 01.03.1982 по 05.03.1984 та період роботи в Державній податковій адміністрації у м. Києві з 01.09.2000 по 25.03.2002.

VII. Висновок суду

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову частково.

VIII. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Під час звернення до суду із цим позовом позивачем сплачено судовий збір на суму 1073,60 грн.

Оскільки адміністративний позов підлягає задоволенню частково, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві витрати по сплаті судового збору у розмірі 805,20 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у перерахунку пенсії від 26.07.2022 №13383/03-16, прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області.

Зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до стажу державної служби період військової служби в Радянській Армії з 01.03.1982 по 05.03.1984.

Зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до стажу державної служби період роботи в Державній податковій адміністрації у м. Києві з 01.09.2000 по 25.03.2002.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо переведення з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» та здійснити нарахування та виплату пенсії державного службовця в повному обсязі з 22 липня 2022 року (з дня звернення із відповідною заявою), з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні, зарахувавши до стажу державної служби військової служби в Радянській Армії з 01.03.1982 по 05.03.1984 та період роботи в Державній податковій адміністрації у м. Києві з 01.09.2000 по 25.03.2002.

У задоволенні решти адміністративного позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ: 42098368, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 805,20 грн. (вісімсот п`ять грн. 20 коп.)

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Леонтович А.М.

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 23.05.2024