Єдиний державний реєстр судових рішень
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 травня 2024 року № 320/11466/21
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши у місті Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту з питань виконання кримінальних покарань про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,
в с т а н о в и в:
До Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Департаменту з питань виконання кримінальних покарань (далі відповідач), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність, що полягає у відмові надати позивачу довідку з інформацією про сплачені суми страхових внесків під час проходження служби в органах Державної кримінально-виконавчої служби України у період з 10.06.2008 по 10.07.2017;
- зобов`язати Департамент з питань виконання кримінальних покарань надати позивачу довідку з інформацією про сплачені суми страхових внесків під час проходження служби в органах Державної кримінально-виконавчої служби України у період з 10.06.2008 по 10.07.2017.
Позов мотивовано тим, що з 10.06.2008 по 10.07.2017 позивач проходив службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України, проте відповідно до інформації Пенсійного фонду України вказаний період служби не входить до трудового стажу. У зв`язку з чим позивач звернувся до відповідача з відповідним зверненням, проте відповідач протиправно, на думку позивача, відмовив у наданні довідки про сплачені страхові внески під час проходження служби в органах Державної кримінально-виконавчої служби України за період з 10.06.2008 по 10.07.2017.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.09.2021 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання.
Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній позову не визнав, у його задоволенні просив відмовити. Стверджує, що надання інформації фізичним особам для внесення даних в Державний реєстр загальнообов`язкового соціального страхування, зокрема персоніфікованих відомостей про сплату страхових внесків, не передбачено законодавством.
Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 є громадянкою України, що підтверджується паспортом НОМЕР_1 від 20.11.2007 р.
ОСОБА_1 25.05.2021 звернулась до відповідача із запитом на інформацію, в якому, для зарахування органами Пенсійного фонду України періоду служби з 10.06.2008 по 10.07.2017 до страхового стажу, просила надати:
- довідку про проходження служби в органах Державної кримінально-виконавчої служби України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з 10.06.2008 по 10.07.2017;
- довідку про сплачені суми страхових внесків під час проходження служби в органах Державної кримінально-виконавчої служби України у період з 10.06.2008 по 10.07.2017.
Листом від 03.06.2021 № 8/1-204-21/171-ПІ відповідач повідомив позивачу, що відповідно до Порядку зарахування періодів служби до страхового стажу військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам начальницького і рядового складу та подання відсутніх у Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування відомостей про грошове забезпечення та сплату страхових внесків стосовно військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб начальницького і рядового складу, поліцейських, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 770 (далі Порядок № 770), не передбачено надання інформації фізичним особам для внесення даних в Державний реєстр загальнообов`язкового страхування, зокрема, персоніфікованих відомостей про сплату страхових внесків.
Також відповідачем повідомлено, що відповідно до пункту 2 статті 14 розділу ІІІ Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу України» час проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі України зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Однак, подання до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру відомостей про нарахування заробітку застрахованим особам страхувальникам, які нараховують та сплачують єдиний соціальний внесок за осіб із числа військовослужбовців діє лише з 01.06.2016.
На даний час Мінсоцполітики повідомило, що ПФУ розробляються проекти нормативно-правових актів на виконання Постанови № 770 та узгоджується протокол обміну інформацією між ПФУ та Державною податковою службою України щодо надання інформації з податкового розрахунку сум доходу.
Також відповідачем до листа-відповіді від 03.06.2021 № 8/1-204-21/171-ПІ було додано довідку № 1355 від 03.06.2011 про проходження служби з 17.06.2008 по 20.07.2017 та послужний список.
Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі відповідно до Конституції України визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII).
Статтею 2 вказаного закону регламентовано, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Згідно із абзацом 2 частини 1 статті 8 Закону № 2011-XII час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Порядок зарахування періодів служби до страхового стажу військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам начальницького і рядового складу за період з 1 січня 2004 р. по 31 грудня 2006 р., який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №770 (далі - Порядок №770) регулює питання зарахування до страхового стажу періодів служби з 1 січня 2004 р. по 31 грудня 2006 р. військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам начальницького і рядового складу (далі - застраховані особи), які звернулися за призначенням пенсії та
- не набули право на пенсію за вислугу років згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон) на момент досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування";
- не мають права на пенсію за вислугу років згідно із Законом внаслідок позбавлення військових або спеціальних звань, звільнення із служби у зв`язку із засудженням за умисне кримінальне правопорушення, вчинене з використанням свого посадового становища, або притягненням до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією;
- набули право на отримання пенсії згідно із Законом, але виявили бажання отримувати пенсію в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"
За правилами пункту 2 Порядку №770 під час звернення за призначенням пенсії (переведенням на пенсію відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування") особою, яка належить до однієї із категорій, зазначених у пункті 1 цього Порядку, територіальний орган Пенсійного фонду України перевіряє індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 1 січня 2004 р. по 31 грудня 2006 р., що містяться в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб).
Територіальний орган Пенсійного фонду України зараховує відповідні періоди служби до страхового стажу на підставі реєстру застрахованих осіб, якщо в ньому є необхідні для обчислення страхового стажу відомості щодо грошового забезпечення та сплати страхових внесків.
У разі відсутності в реєстрі застрахованих осіб відомостей щодо грошового забезпечення страховий стаж зараховується на підставі довідки про нараховані суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески, виданої військовою частиною чи органом, який виплачує (виплачував) грошове забезпечення.
У разі передачі справ до архівних установ довідки про нараховані суми грошового забезпечення та про сплачені страхові внески подаються військовою частиною чи органом, який сплачував грошове забезпечення, на підставі інформації з архівних установ.
У разі ліквідації (припинення діяльності) військової частини чи органу, який виплачує (виплачував) грошове забезпечення, довідки про нараховані суми грошового забезпечення та про сплачені страхові внески видаються правонаступниками або органами, які уповноважені рішеннями керівників державних органів.
Форми довідок про нараховані суми грошового забезпечення та про сплачені страхові внески затверджуються правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики.
Якщо документи про нараховані суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески зберігаються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, знищені у зв`язку із стихійним лихом, аваріями, катастрофами або з інших незалежних від застрахованої особи обставин, суми грошового забезпечення розраховуються в порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням із Мінсоцполітики.
Поряд з цим, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №770 також затверджено Порядок подання відсутніх у Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування персоніфікованих відомостей про грошове забезпечення та сплату страхових внесків за період з 1 липня 2000 р. по 31 грудня 2016 р., необхідних для призначення пенсій військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам начальницького і рядового складу, поліцейським (далі - Порядок), який установлює механізм, форму та строки подання до управлінь Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об`єднаних управлінь (далі - територіальні органи Пенсійного фонду України) необхідних для призначення пенсій військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам начальницького і рядового складу, поліцейським персоніфікованих відомостей про грошове забезпечення та сплату страхових внесків за період з 1 липня 2000 р. по 31 грудня 2016 р. у разі їх відсутності в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб).
Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку відомості про періоди служби, суми грошового забезпечення та сплату страхових внесків вносяться Пенсійним фондом України до реєстру застрахованих осіб на підставі інформації з податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за формами № 8 ДР і № 1 ДФ, які ДФС передає Пенсійному фонду України в електронному вигляді на центральному рівні в порядку, встановленому Пенсійним фондом України та ДФС. При цьому Пенсійний фонд України обчислює щомісячні суми грошового забезпечення виходячи із середнього розміру сум доходу квартальної звітності за формами № 8 ДР і № 1 ДФ за період, за який подано інформацію.
У разі відсутності інформації з податкового розрахунку сум доходу відомості про періоди служби, суми грошового забезпечення та сплату страхових внесків вносяться територіальними органами Пенсійного фонду України до реєстру застрахованих осіб на підставі поданого військовими частинами чи органами, які виплачують (виплачували) грошове забезпечення (далі - страхувальники), або подаються органами, які уповноважені рішеннями керівників державних органів (далі - уповноважені органи), до територіальних органів Пенсійного фонду України у вигляді звіту за формою згідно з додатком.
Страхувальники або уповноважені органи подають звіт до територіальних органів Пенсійного фонду України у такі строки:
- за період з 1 липня 2000 р. по 31 грудня 2003 р. - не пізніше ніж 1 грудня 2019 р.;
- за період з 1 січня 2004 р. по 31 грудня 2007 р. - не пізніше ніж 1 травня 2020 р.;
- за період з 1 січня 2008 р. по 31 грудня 2011 р. - не пізніше ніж 1 жовтня 2020 р.;
- за період з 1 січня 2012 р. по 31 грудня 2015 р. - не пізніше ніж 1 жовтня 2021 р.;
- за період з 1 січня 2015 р. по 31 грудня 2016 р. - не пізніше ніж 11 жовтня 2022 року.
Кінцеві строки подання страхувальниками або уповноваженими органами звіту до територіальних органів Пенсійного фонду України, зазначені у цьому пункті, можуть бути змінені відповідними державними органами за погодженням з Пенсійним фондом України, але не пізніше ніж до 11 жовтня 2022 року.
Для формування звіту страхувальники або уповноважені органи та територіальні органи Пенсійного фонду України можуть обмінюватися інформацією на паперових та магнітних (електронних) носіях. При цьому територіальні органи Пенсійного фонду України аналізують отриману від страхувальників та уповноважених органів інформацію, додають інформацію, наявну в Пенсійному фонді України, та повертають таку інформацію до страхувальників або уповноважених органів для заповнення та подання звіту.
Аналізуючи вказані наведені положення Порядку суд приходить до наступних висновків.
По-перше, відомості про періоди служби, суми грошового забезпечення та сплату страхових внесків вносяться Пенсійним фондом України до реєстру застрахованих осіб на підставі інформації з податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за формами № 8 ДР і № 1 ДФ, які ДФС передає Пенсійному фонду України в електронному вигляді на центральному рівні в порядку, встановленому Пенсійним фондом України та ДФС.
По-друге, у разі відсутності інформації з податкового розрахунку сум доходу відомості про періоди служби, суми грошового забезпечення та сплату страхових внесків вносяться територіальними органами Пенсійного фонду України до реєстру застрахованих осіб на підставі поданого військовими частинами чи органами, які виплачують (виплачували) грошове забезпечення (далі - страхувальники), або подаються органами, які уповноважені рішеннями керівників державних органів (далі - уповноважені органи), до територіальних органів Пенсійного фонду України у вигляді звіту за формою згідно з додатком.
Суд відмічає, що матеріали адміністративної справи не містять в собі належних та достатніх доказів на підтвердження вчинення Департаментом з питань виконання кримінальних покарань дій, щодо надання територіальному органу Пенсійного фонду України відомостей, про періоди служби ОСОБА_1 , сум грошового забезпечення та сплату страхових внесків за період служби з 17.06.2008 по 20.07.2017, відповідно до Порядку, визначеного Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №770, чим, в свою чергу, порушуються права позивача, передбачені абзацом 2 частини 1 статті 8 Закону № 2011-XII.
Отже, на переконання суду в цій частині відповідачем допущено протиправну бездіяльність.
В той же час, за загальним правилом суд не може виходити за межі позовних вимог, тобто не може застосовувати інший спосіб захисту, ніж зазначив позивач у позовній заяві.
Відповідно до вимог частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Як роз`яснив Верховний Суд України у п. 3 постанови Пленуму № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення», вихід за межі позовних вимог - це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.
Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Суд вважає, що для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єкта владних повноважень слід вийти за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача подати звіт до територіального органу Пенсійного фонду України щодо відомостей про періоди служби, сум грошового забезпечення та сплату страхових внесків за період служби ОСОБА_1 з 17.06.2008 по 20.07.2017 до Порядку, визначеного Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №770 «Про затвердження порядків зарахування періодів служби до страхового стажу військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам начальницького і рядового складу та подання відсутніх у Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування відомостей про грошове забезпечення та сплату страхових внесків стосовно військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб начальницького і рядового складу, поліцейських».
В той же час, з наведених вище та інших норм права, документів, наявних у матеріалах даної адміністративної справи, суд вбачається за можливе зобов`язати відповідача видати позивачу довідку з інформацією про сплачені суми страхових внесків під час проходження служби в органах Державної кримінально-виконавчої служби України, зокрема, за період з 17.06.2008 по 20.07.2017.
Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Положеннями частини 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Згідно із частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Беручи до уваги наведене у свій сукупності суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
В той же час суд вважає, що позивачем допущено описку у визначенні періоду роботи з 10.06.2008 по 10.07.2017. Згідно наданою відповідачем довідкою № 1355 від 03.06.2011 про проходження служби та послужного списку, позивач проходив службу в період з 17.06.2008 по 20.07.2017.
Отже суд задовольняє позовні вимоги саме в період з 17.06.2008 по 20.07.2017.
Крім того, у позові позивач просить встановити судовий контроль за виконанням рішення суду.
Суд звертає увагу, що відповідно статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України встановлення судового контролю є правом суду.
У даному випадку, позивачем не доведено, що відповідач буде ухилятися від виконання рішення суду.
Більш того, відповідно до положень статті 373 Кодексу адміністративного судочинства України та Закону України "Про виконавче провадження" законодавчо забезпечена можливість позивача, як стягувача, на ефективне примусове виконання судового рішення, яке набрало законної сили.
Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення.
Щодо судових витрат на професійну правничу допомогу.
В позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача 5 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу пов`язану з розглядом справи.
Згідно з ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Однак до позовної заяви позивачем не було додано будь-яких доказів, що ним були понесені витрати на правову допомогу при зверненні з даним позовом. Позовну заяву відписано безпосередньо позивачем. До позовної заяви позивачем не було додано договору про надання правової допомоги, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордеру, акту приймання-передачі наданих послуг, детального розрахунку проведених витрат, опису виконаних робіт.
З огляду на викладені обставини суд вважає, що відсутні взагалі витрати позивача, пов`язані з правничою допомогою адвоката, у зв`язку з чим вони не підлягають задоволенню, оскільки позивачем, на порушення вимог статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, не подано суду доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем сплачено судовий збір на загальну суму 908,00 грн.
Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 908,00 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
в и р і ш и в:
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною бездіяльність, що полягає у відмові надати позивачу довідку з інформацією про сплачені суми страхових внесків під час проходження служби в органах Державної кримінально-виконавчої служби України у період з 17.06.2008 по 20.07.2017.
3. Зобов`язати Департамент з питань виконання кримінальних покарань (04050, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 81; код ЄДРПОУ 43501242) надати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) довідку з інформацією про сплачені суми страхових внесків під час проходження служби в органах Державної кримінально-виконавчої служби України у період з 17.06.2008 по 20.07.2017.
4. Зобов`язати Департамент з питань виконання кримінальних покарань (04050, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 81; код ЄДРПОУ 43501242) подати звіт до територіального органу Пенсійного фонду України щодо відомостей про періоди служби, сум грошового забезпечення та сплату страхових внесків за період служби ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) з 17.06.2008 по 20.07.2017 до Порядку, визначеного Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №770 «Про затвердження порядків зарахування періодів служби до страхового стажу військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам начальницького і рядового складу та подання відсутніх у Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування відомостей про грошове забезпечення та сплату страхових внесків стосовно військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб начальницького і рядового складу, поліцейських».
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у сумі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту з питань виконання кримінальних покарань (04050, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 81; код ЄДРПОУ 43501242).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Я.В. Горобцова
Горобцова Я.В.
