ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2024 року

м. Київ

справа № 225/8618/21

провадження № 51-893 км 24

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Дзержинського міського суду Донецької області від 29травня 2023року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 15 листопада 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021052220000601, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м.Бодайбо Іркутської області, РФ, зареєстрованого у АДРЕСА_1 , раніше судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 391 КК України.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Дзержинський міський суд Донецької області вироком від 29травня 2023року визнав ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.391КК України, і призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.

На підставі положень ч.1 ст.71 КК України до призначеного покарання частково приєднав невідбуту частину покарання за вироком Апеляційного суду Донецької області від27квітня 2017року та остаточно призначив йому покарання у виді 1року і 1дня позбавлення волі.

За вироком суду ОСОБА_7 , перебуваючи в місцях позбавлення волі, та з 20.07.2018 відбуваючи покарання за вироком Апеляційного суду Донецької області від 27.04.2017 у виді позбавлення волі строком на 5 років у ДУ «Торецька виправна колонія (№2)» по вул. Херсонській, 32 у м. Торецьку Донецької область, будучи ознайомленим з вимогами Кримінально-виконавчого кодексу України, Правилами внутрішнього розпорядку установи виконання покарань, Кримінального кодексу України, в тому числі з положеннями статті 391 КК України, на шлях виправлення не став та умисно, з метою порушення режиму утримання, систематично, а саме 15 разів за період відбування покарання, вчиняв непокору законним вимогам адміністрації установи, з них 10 разів у 2021 році, порушуючи вимоги ч.1 ст.9, ч.ч.3, 4 ст.107 КВК України та пунктів 3, 4 розділу ІІ Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 28.08.2018 № 2823/5, у зв`язку з чим 15 разів притягувався до дисциплінарної відповідальності, у тому числі до дисциплінарного стягнення у виді переведення до приміщення камерного типу.

Зокрема, за фактом порушення засудженим ОСОБА_7 режиму відбування покарання, яке мало місце 25.07.2021 та полягало у зберіганні речей, заборонених до використання в колонії та перешкоджанні персоналу колонії виконувати свої обов`язки, на підставі ухвали Дзержинського міського суду Донецької області від 03.08.2021 засуджений 05.10.2021 був підданий дисциплінарному стягненню у виді переведення до приміщення камерного типу строком на 1 місяць.

По відбуттю вказаного дисциплінарного покарання ОСОБА_7 належних висновків для себе не зробив та продовжував чинити непокору законним вимогам адміністрації УВП.

Зважаючи на численні порушення режиму утримання, 17.11.2021 за вчинення порушення режиму відбування покарання за вмотивованою постановою начальника колонії засудженого ОСОБА_7 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у виді поміщення в дисциплінарний ізолятор строком на 7 діб, де останній належних висновків для себе не зробив та продовжив чинити непокору законним вимогам адміністрації УВП.

Зокрема, відповідно до пункту 6 розділу ХХІ Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, засуджені, які тримаються у дисциплінарних ізоляторах, карцерах, приміщеннях камерного типу (одиночних камерах), санітарну обробку проходять окремо від інших засуджених. Прибирання камер дисциплінарних ізоляторів, карцерів, приміщень камерного типу та одиночних камерах проводиться засудженими, які в них тримаються, почергово за графіком.

Відповідно до діючого розпорядку дня засуджених, що утримуються в ДІЗО/ПКТ, на 2021 рік, затвердженого наказом начальника ДУ «Торецька виправна колонія (№2)» № 86 від 04.02.2021, в період часу з 06 години 00 хвилин до 06 голини 30 хвилин засуджені мають прибирати камери, в яких утримуються.

18.11.2021 о 06:00 годині під час перевірки дисциплінарною комісією санітарного стану камер ДІЗО/ПКТ було встановлено, що камера № 7 знаходиться в неналежному санітарному стані: пил на підвіконнику, брудна підлога.

Після цього начальником ДУ «Торецька виправна колонія (№2)» ОСОБА_8 згідно з графіком прибирання в камері № 7 ДІЗО/ПКТ на листопад 2021 року в період часу з 06 години 01 хвилина до 06 години 02 хвилини було пред`явлено засудженому ОСОБА_7 законну вимогу приступити до виконання обов`язків чергового по камері, витерти пил та помити підлогу, однак ОСОБА_7 приступити до виконання законних вимог адміністрації виправної колонії відмовився.

Під час пред`явлення законних вимог ОСОБА_7 на стан здоров`я не скаржився, тому ОСОБА_7 за станом здоров`я міг виконувати обов`язки чергового.

Після цього начальником ДУ «Торецька виправна колонія (№ 2)» ОСОБА_8 засудженому ОСОБА_7 о 06 годині 03 хвилини знову було пред`явлено законну вимогу приступити до виконання обов`язків чергового по камері № 7 ДІЗО/ПКТ. Виконати цю вимогу засуджений категорично відмовився, чим порушив вимоги ч.1 ст. 9, ч. 3, 4 ст.107 КВК України та п. п. 3, 4 розділу ІІ Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 28.08.2018 № 2823/5, тим самим вчинив злісну непокору законним вимогам адміністрації установи виконання покарань.

Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 15листопада 2023року апеляційні скарги захисника та обвинуваченого залишив без задоволення, а вирок суду першої інстанції без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник,посилаючись на істотні порушенням вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати оскаржувані судові рішення і призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

На обґрунтування своїх вимог захисник зазначає, що поза увагою апеляційного суду залишились доводи про незаконність поміщення ОСОБА_7 в ДІЗО усупереч положенням ч.6 ст.135КВК України, й це носило явно провокативний характер.

Також, на думку захисника, про провокацію ОСОБА_7 на вчинення правопорушення свідчить графік чергувань, на який послався суд, в якому чергування ОСОБА_7 було дописано, і тому відсутня дата затвердження цього документа. Крім цього, на переконання сторони захисту, те, що 18листопада 2021року разом з начальником колонії о 06.00год. прийшов і в.о.начальника медичної частини, який вказав, що ОСОБА_7 працездатний, хоча згідно з розпорядком дня огляд лікаря мав відбутися з 11.30до 12.00год., також свідчить про провокацію.

Крім цього, захисник стверджує, що апеляційний суд належним чином не перевірив доводів скарги про те, що поміщення засудженого ОСОБА_7 в ДІЗО раніше відбувалося на підставі рішень дисциплінарних комісій, які не були затверджені спостережними комісіями.

Також захист посилається на упередженість головуючого в апеляційному суді судді ОСОБА_9 , який був головуючим у справі про перегляд в апеляційному порядку ухвали Дзержинського районного суду про поміщення ОСОБА_7 до приміщення камерного типу, тому сформував заздалегідь визначену думку щодо винуватості засудженого.

Крім цього, захисник у скарзі зазначає, що оскаржувані судові рішення щодо ОСОБА_7 ухвалені на підставі копій документів, що суперечить вимогам ч.3 ст.99КПК України.

Прокурор подав заперечення на касаційну скаргу захисника, у якому наводив аргументи на спростування доводів касаційної скарги і просив залишити оскаржувані судові рішення без змін.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор заперечувала проти задоволення касаційної скарги і просила залишити оскаржувані судові рішення без зміни.

Інші учасники судового провадження були повідомлені про дату, час тамісце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.

Мотиви Суду

За змістом статей433,438 КПКУкраїни, суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, а тому перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.

Відповідно до положень ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

За змістом положень ч. 2 ст. 418, ст. 419 КПК України рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, крім іншого, мають бути зазначені узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Перевіривши кримінальне провадження в касаційному порядку, колегія суддів вбачає, що вказаних вимог закону суди дотрималися.

Щодо тверджень захисника про незаконне, усупереч положенням ч.6 ст.135КВК України поміщення ОСОБА_7 у ДІЗО, оскільки начальник установи своєю постановою мав право помістити засудженого до дисциплінарного ізолятора строком до однієї доби і за виключного переліку підстав, то колегія суддів вбачає їх необґрунтованими.

За змістом положень ст.132КВК України за невиконання покладених обов`язків та порушення встановлених заборон до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, може застосовуватися стягнення у виді поміщення засуджених чоловіків, які тримаються у виправних колоніях, у дисциплінарний ізолятор з виведенням або без виведення на роботу чи навчання на строк до чотирнадцяти діб, а засуджених жінок - до десяти діб.

Відповідно до ч.8 ст.134КВК України поміщення засудженого в дисциплінарний ізолятор або в карцер чи переведення засудженого до приміщення камерного типу (одиночної камери) проводиться за вмотивованою постановою начальника колонії або особи, яка виконує його обов`язки, з визначенням строку тримання.

Частиною 1 ст.135 КВК України визначено, що питання про доцільність застосування стягнення до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, вирішується на засіданні дисциплінарної комісії установи виконання покарань.

Таким чином, за змістом вказаних положень закону, начальник колонії наділений повноваженнями приймати рішення про поміщення засудженого в дисциплінарний ізолятор на строк до 14 чи 10 діб відповідно, за наявності визначених для цього законом підстав.

При цьому в матеріалах провадження також наявні повідомлення ОСОБА_7 від 16листопада 2021року про те, що 17листопада 2021року відбудеться засідання дисциплінарної комісії з питань допущеного порушення режиму відбування покарання, з яким засудженого ознайомлено 16листопада 2021року, про що наявний його підпис (т. 1 а. с. 133), а також витяг з протоколу засідання дисциплінарної комісії від 17листопада 2021року, з якого вбачається, що ОСОБА_7 оголошено ДІЗО 7 діб правами начальника установи (т. 1 а. с. 130).

За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду не вбачає умотивованими доводи скарги про незаконність поміщення ОСОБА_7 в ДІЗО.

Доводи щодо провокування засудженого на вчинення кримінального правопорушення були предметом перевірки апеляційного суду, який вказав, що висування законних вимог не може бути провокацією злочину, з чим погоджується і Верховний Суд.

Вказівки захисника про провокування ОСОБА_7 у зв`язку з присутністю в.о. начальника медичної частини та недоліками оформлення графіку чергувань, колегія суддів не вбачає обґрунтованими, оскільки захисник не вказує, яким чином це вплинуло чи могло вплинути на спонукання до вчинення кримінального правопорушення.

При цьому в матеріалах кримінального провадження наявна копія графіку прибирання засудженими в камері №7 на листопад місяць 2021року (т. 1 а. с. 80), затвердженого начальником ДУ«Торецька виправна колонія (№2)». Засуджений ОСОБА_10 був ознайомлений з цим графіком 17листопада 2021року, що підтверджується його розпискою на зворотній стороні аркуша, й це сам засуджений підтвердив в судовому засіданні суду першої інстанції.

Колегія суддів не вважає, що зміст чи оформлення графіку, а також присутність під час перевірки комісією санітарного стану камер ДІЗО/ПКТ працівників медичної частини, свідчить про провокування засудженого на вчинення злісної непокори законним вимогам адміністрації установи виконання покарань.

Також апеляційний суд належним чином перевірив доводи апеляційної скарги щодо порушення порядку накладення на ОСОБА_7 попередніх стягнень, які є аналогічними доводам касаційної скарги.

Спростовуючи їх апеляційний суд послався на конкретні рішення про застосування стягнень до засудженого ОСОБА_7 . Зокрема суд вказав, що ухвалою Дзержинського міського суду Донецької області від 03.08.2021 до засудженого ОСОБА_7 застосовано стягнення у виді переведення до приміщення камерного типу строком на 1 місяць. Зазначена ухвала була перевірена апеляційним судом і ухвалою від 22вересня 2021року залишена без зміни (т. 1 а. с. 87-93).

Указане підтверджується також даними постанови в.о. начальника установи від 05.10.2021 про переведення засудженого ОСОБА_7 в приміщення камерного типу (окрему камеру) установи виконання покарань (т. 1 а. с. 82), постанови начальника установи від 17.11.2021 щодо поміщення ОСОБА_7 за вчинення порушення режиму відбування покарання в ДІЗО установи на 7 діб (т. 1 а. с. 120).

У матеріалах справи відсутні дані про скасування цих рішень. Не зазначає про це і сторона захисту у касаційній скарзі. За таких обставин касаційний суд не вбачає достатніх підстав ставити під сумнів законність цих рішень.

Крім цього, в матеріалах провадження наявна довідка щодо заохочень та стягнень засудженого ОСОБА_7 від 16листопада 2021року, видана в.о. начальника відділення СПС ст. лейтенантом внутрішньої служби ОСОБА_11 , відповідно до якої до ОСОБА_7 14 разів застосовувались різні стягнення за відсутності заохочень (т. 1 а.с. 129).

Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду вважає зазначені доводи касаційної скарги безпідставними.

Стосовно доводів касаційної скарги про упередженість головуючого в апеляційному суді у зв`язку з тим, що він раніше був головуючим у справі про перегляд в апеляційному порядку ухвали Дзержинського районного суду про поміщення ОСОБА_7 до приміщення камерного типу то вони не підтверджуються матеріалами справи.

Положення статей 75, 76КПК України не містять заборони участі судді у кримінальному провадженні щодо особи, щодо якщо він вирішував питання, пов`язане з виконанням вироку в порядку статей 537, 539КПК України.

Засуджений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_6 брали участь в апеляційному розгляді в режимі відеоконференції, на запитання головуючого повідомили про відсутність відводів складу суду, під час розгляду сумнівів щодо неупередженості судді ОСОБА_9 не висловлювали. Враховуючи викладене, доводи про упередженість судді колегія суддів вважає безпідставними.

Доводи про те, що оскаржувані судові рішення постановлені на підставі копій документів, що, на переконання сторони захисту суперечить положенням ч.3 ст.99КПК України, колегія суддів також не вбачає обґрунтованими.

Зазначені копії документів отримані з ДУ«Торецька виправна колонія (№2)», де засуджений ОСОБА_7 відбував покарання, завірені уповноваженою особою, містять надпис «з оригіналом згідно», підпис уповноваженої особи, дату та відтиск печатки установи «для довідок».

При цьому під час вирішення питання допустимості як доказу певного документу, який наданий суду в копії, урахуванню підлягають не лише формальні аспекти щодо виготовлення та/або належного завірення такої копії, але й наявність чи відсутність в учасників провадження обґрунтованих сумнівів у відповідності даних, які містяться у копії документу, його оригіналу. Враховуючи, що сторона захисту не висловлює конкретних сумнівів у відповідності наявних у матеріалах справи копій документів їх оригіналами, вказані доводи не вбачаються обґрунтованими.

Дніпровський апеляційний суд, переглянувши вирок в апеляційному порядку, дав належну оцінку доводам апеляційних скарг ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 й обґрунтовано вказав, що висновок про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.391КК України, ґрунтується на зібраних у встановленому законом порядку та досліджених у судовому засіданні доказах, тому обґрунтовано залишив апеляційні скарги без задоволення, а вироксуду першої інстанції без зміни. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, не встановлено.

Тому, керуючись положеннями ст. ст. 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Дзержинського міського суду Донецької області від 29травня 2023року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 15 листопада 2023 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 без задоволення.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, єостаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3