ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2024 року

м. Київ

справа №380/16591/22

адміністративне провадження № К/990/34767/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мельник-Томенко Ж. М.,

суддів - Жука А.В.,

Мартинюк Н.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) Державної прикордонної служби України

на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.02.2023 (головуючий суддя - В.М. Сакалош)

та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.09.2023 (головуючий суддя - І.В. Глушко, судді - О.І. Довга, І.І. Запотічний)

у справі № 380/16591/22

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) Державної прикордонної служби України

про скасування рішення,

установив:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) Державної прикордонної служби України, в якому просив скасувати рішення від 02.09.2022 інспектора прикордонної служби - вищої категорії 2 групи інспекторів прикордонного контролю 1 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 про відмову позивачу у перетині державного кордону України.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що оскаржуваним рішенням позивачу відмовлено у перетині державного кордону України з підстав відсутності дійсних документів на право перетинання держаного кордону. На переконання позивача, у посадових осіб Державної прикордонної служби України не було правових підстав для відмови позивачу у виїзді за межі України, оскільки позивачем при перетині державного кордону України 02.09.2022 надано відповідачу всі необхідні документи, що підтверджують право на виїзд з України.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21.02.2023, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.09.2023, адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення від 02.09.2022 інспектора прикордонної служби - вищої категорії 2 групи інспекторів прикордонного контролю 1 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 про відмову позивачу у перетині державного кордону України.

4. При ухваленні рішення суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем під час перетину державного кордону надано встановлений чинним законодавством України військово-обліковий документ із зазначенням наявності інформації щодо позивача в обліках військовозобов`язаних, яким надано відстрочку від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (на строкову військову службу), також надані документи, які підтверджують статус особи, яка не підлягає призову на військову службу під час мобілізації та має право на виїзд з України. Тому суди дійшли висновку, що рішення відповідача про відмову позивачу в перетинанні державного кордону України є неправомірним.

5. Також суди виснували щодо необґрунтованості оскаржуваного рішення, оскільки в такому не вказано конкретних документів, які не подано позивачем, що стало підставою для відмови у перетині державного кордону України.

Короткий зміст касаційної скарги та її обґрунтування

6. Не погодившись із вказаними судовими рішеннями, відповідачем подано до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, скаржник просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

7. Підстави, на яких подана касаційна скарга скаржник вказує пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Обґрунтовуючи посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, заявник вказує про неправильне застосування судами приписів пункту 2-6 Правил перетинання державного кордону громадянами України, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25.08.2010 № 724), без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 19.09.2023 у справі № 160/14641/22 у подібних правовідносинах.

8. Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, скаржник зауважує, що суди попередніх інстанцій не застосували до спірних правовідносин друге речення пункту 2-6 Правил перетинання державного кордону громадянами України, за приписами якого позивач, як особа, яка належить до категорії осіб, визначених в абзаці другому частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не наділений правом перетину державного кордону в умовах воєнного стану.

Позиція інших учасників справи

9. Позивач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався, відсутність якого, згідно приписів частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України, не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Рух касаційних скарг

10. Ухвалою Верховного Суду від 22.12.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) Державної прикордонної служби України.

11. Ухвалою Верховного Суду від 22.05.2024 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

12. ОСОБА_1 є студентом Страсбурзького університету, зарахований на денну форму навчання на 2022/2023 навчальний рік на здобуття диплому магістра хімії: хімія та матеріалознавство, 2 рік магістратури хімічного факультету.

13. Згідно з довідкою для виїзду за кордон здобувачів фахової передвищої та вищої освіти, асистентів-стажистів, аспірантів та докторантів, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти, виданої начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 від 31.08.2022 № 186 встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до абзацу другого частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» має право на відстрочку від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (на строкову військову службу). Заперечень щодо виїзду позивача з України у встановленому порядку для продовження навчання за кордоном немає.

14. 02.09.2022 позивач прибув до міжнародного автомобільного пункту пропуску «Львів» з метою виїзду з України для навчання у Страсбурзькому університеті.

15. Під час здійснення прикордонного контролю позивачем було надано документи для перетину (виїзду з України) кордону, а саме: паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 від 08.11.2019; міжнародне посвідчення студента; оригінал та завірену та перекладену нотаріальну копію листа про зарахування від 13.05.2022, який підтверджує, що позивача було прийнято до Страсбурзького університету на денну форму навчання; тимчасове посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_3 , в якій зазначено про право на відстрочку; довідку для виїзду за кордон здобувача фахової передвищої та вищої освіти, асистентів-стажистів, аспірантів та докторантів, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти від 31.08.2022 № 186.

16. Рішенням про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України, який досяг 16-річного віку № 2 від 02.09.2022, виданого інспектором прикордонної служби - вищої категорії 2 групи інспекторів прикордонного контролю 1 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » майстер-сержантом ОСОБА_2 , відмовлено у перетинанні державного кордону на виїзд з України громадянину України ОСОБА_1 на підставі Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», а також Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022», тимчасово обмежено у праві виїзду з України, відповідно до статті 20 Закону України «Про державну прикордонну службу України» відсутні дійсні документи на право перетинання державного кордону.

17. Вказане зумовило звернення позивача до суду з цим позовом.

Позиція Верховного Суду

Релевантні джерела права й акти їхнього застосування (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

18. Відповідно до статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Громадянин України не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися в Україну.

19. Згідно із статтею 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

20. Відповідно до частин першої, другої статті 3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України після пред`явлення одного з документів, зазначених у статті 2 цього Закону.

Правила перетинання державного кордону України громадянами України встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Закону та інших законів України.

21. Постановою від 27.01.1995 № 57 Кабінет Міністрів України затвердив Правила перетинання державного кордону громадянами України (далі - Правила), за приписами пункту 1 якого такі визначають порядок та умови перетинання громадянами України державного кордону.

22. За пунктом 2-6 Правил, яким ці Правила були доповнені згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 383 від 29.03.2022; із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 399 від 01.04.2022; і які діяли на час виникненя спірних правовідносин, у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану право на перетин державного кордону, крім осіб, зазначених у пунктах 2-1 та 2-2 цих Правил, також мають інші військовозобов`язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Ця норма не поширюється на осіб, визначених в абзацах другому - восьмому частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

23. Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» мобілізаційна підготовка та мобілізація є складовими частинами комплексу заходів, які здійснюються з метою забезпечення оборони держави, за винятком цільової мобілізації.

24. Відповідно до частин першої та другої статті 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

Загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

25. Вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення (частина п`ята статті 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).

26. За приписами абзацу 2 частини другої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти.

27. За статтею 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

28. Правовою основою введення воєнного стану, відповідно до статті 2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», є Конституція України, цей Закон та указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України.

29. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в`їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.

30. Згідно з частинами першою, другою статті 6 Закону України «Про прикордонний контроль» перетинання особами, транспортними засобами державного кордону і переміщення через нього вантажів здійснюються лише за умови проходження прикордонного контролю та з дозволу уповноважених службових осіб Державної прикордонної служби України, а у випадках, визначених цим Законом, - посадових осіб Державної прикордонної служби України, якщо інше не передбачено цим Законом.

Початком здійснення прикордонного контролю особи, транспортного засобу, вантажу є момент подання особою паспортного, інших визначених законодавством документів для перевірки уповноваженій службовій особі Державної прикордонної служби України.

31. Відповідно до частини першої статті 14 Закону України «Про прикордонний контроль» іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в`їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у частинах першій, третій статті 8 цього Закону, а також громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв`язку з відсутністю документів, необхідних для в`їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв`язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону про прийняте рішення доповідає начальнику органу охорони державного кордону. Таке рішення набирає чинності невідкладно. Рішення про відмову у перетинанні державного кордону оформляється у двох примірниках. Один примірник рішення про відмову у перетинанні державного кордону видається особі, яка підтверджує своїм підписом на кожному примірнику факт отримання такого рішення. У разі відмови особи підписати рішення про це складається акт.

32. Президент України Указом № 64/2022 (затверджений Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX) (далі - Указ № 64/2022) у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» ввів в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб (згодом строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжено й цей режим діє дотепер).

33. Тим самим Указом (пункт 2) глава держави доручив військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_5 , командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

34. За змістом пункту 3 Указу № 64/2022 у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

35. Одночасно з введенням воєнного стану Президент України Указом від 24.02.2022 № 65/2022 «Про загальну мобілізацію» (далі - Указ № 65/2022), затверджений Законом України від 03.03.2022 № 2105-IX, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України постановив оголосити і провести загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом (строк проведення загальної мобілізації згодом теж неодноразово продовжено).

36. Згідно з пунктами 4 та 5 цього Указу Президент України постановив призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами. Генеральному штабу Збройних Сил України доручено визначити черговість та обсяги призову військовозобов`язаних, резервістів та транспортних засобів національної економіки в межах загального строку мобілізації.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

37. Приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

38. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

39. Верховний Суд враховує, що питання правозастосування, які порушені у касаційній скарзі, неодноразово були предметом розгляду Верховного Суду, зокрема, у постановах від 17.07.2023 у справі № 380/7792/22, від 31.08.2023 у справі № 380/572/23, від 19.09.2023 року у справі № 160/14641/22, від 26.10.2023 у справах № 260/17/23, № 260/3428/22, від 14.02.2024 у справі № 380/18153/22, від 28.02.2024 у справі №240/29892/22, позицію якого з цього приводу стисло можна окреслити так:

- в умовах воєнного стану право вільно залишати територію України, гарантоване статтею 33 Конституції України, може бути обмежене;

- згідно з Указом № 64/2022 (пункт 3) дозволено (встановлено) можливість обмежувати (на період воєнного стану) конституційне право вільно залишати територію України;

- обмеження на виїзд з України для громадян України, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації (віком від 18 до 60 років), зумовлені правовим режимом воєнного стану та конституційним обов`язком захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України (стаття 64 Основного Закону України);

- Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначає правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, але не регулює питань, які стосуються порядку здійснення права громадян України на перетин державного кордону України;

- право громадян України на відстрочку від призову під час мобілізації з підстави, передбаченої, зокрема, в абзаці другому частини другої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не передбачає (на цій підставі) права на виїзд за межі України в умовах дії воєнного стану;

- приписи пункту 2-6 Правил № 57 (у редакції, яка діє з 02.04.2022) обмежують право громадян України, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації (мають право на відстрочку) з підстави, передбаченої, зокрема, в абзаці другому частини другої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», на перетин державного кордону (на виїзд з України) під час дії воєнного стану.

40. Повертаючись до спірних правовідносин, та з обсягу встановлених в цій справі обставин відомо, що позивач, згідно з довідкою для виїзду за кордон здобувачів фахової передвищої та вищої освіти, асистентів-стажистів, аспірантів та докторантів, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти, виданої начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 від 31.08.2022 № 186, ОСОБА_1 відповідно до абзацу другого частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» має право на відстрочку від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (на строкову військову службу).

41. Беручи до уваги правову позицію, якої дотримується Верховний Суд у спорах цієї категорії, колегія суддів у вимірі обставин цієї справи констатує, що відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на яку має право позивач відповідно до абзацу другого частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», в умовах дії воєнного стану не є підставою для зняття обмежень на виїзд з України, які передбачені у пункті 2-6 Правил № 57, та запровадження яких продиктоване необхідністю мобілізації у зв`язку зі збройною агресією російської федерації.

42. З цих міркувань документи, які надав позивач для перетинання державного кордону (02.09.2022) у своїй сукупності не доводили, що він має право на перетин державного кордону (на виїзд з України), відповідно за описаних обставин справи правомірним було рішення посадової особи, яка здійснювала прикордонний контроль, відмовити у перетинанні держаного кордону на виїзд з України громадянину України ОСОБА_1 , що оформлено спірним рішенням.

43. Стосовно висновку судів попередніх інстанцій щодо необґрунтованості оскаржуваного рішення, оскільки в такому не вказано конкретних документів, які не подано позивачем, що стало підставою для відмови у перетині державного кордону України, Суд зазначає таке.

44. Так, рішення відповідача від 02.09.2022 про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України, який досяг 16-річного віку, ОСОБА_3 відповідає формі, затвердженій наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 14.12.2010 № 967.

45. У рішенні наведено персональні дані позивача, його паспортні документи. Вказано правову підставу його прийняття, а саме: Закон України «Про правовий режим воєнного стану», Указ Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022»; вказано, що тимчасово обмежено у праві виїзду з України, відсутні дійсні документи на право перетинання державного кордону.

46. Такими документами, зокрема, могли бути документи, які визначені Правилами № 57, та які могли б підтверджувати визначені цими Правилами підстави для виїзду з України під час дії воєнного стану.

47. Водночас наявність недоліку у спірному рішенні, на які указують суди попередніх інстанцій, на думку Суду, не є безумовною підставою для скасування спірного рішення, яке в цілому відповідає критеріям, визначеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, та не впливає на його законність.

48. Крім того, Суд зазначає, що спірне рішення відповідача має разовий характер і вичерпало свою дію фактом його виконання, тому за наявності на те законних підстав, які дійсно надають право на перетин державного кордону на виїзд з України, оскаржуване рішення відповідача жодним чином не створить перешкод для перетину позивачем кордону України.

49. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 19.09.2023 у справі № 160/14641/22, від 27.09.2023 у справі № 380/16876/22, від 26.10.2023 у справі № 260/3428/22.

50. Тож, колегія суддів дійшла висновку, що рішення про відмову позивачу в перетині державного кордону України прийняте відповідачем в межах та на підставі наданих йому повноважень, це рішення відповідає визначеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, а тому є правомірним.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

51. Відповідно до частин першої та третьої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

52. Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Суд дійшов висновку, що при ухваленні рішень, суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права, що є підставою для скасування судових рішень та ухвалення нового рішення у справі.

Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 351, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

постановив:

1. Касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) Державної прикордонної служби України задовольнити.

2. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.02.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.09.2023 у справі № 380/16591/22 скасувати.

3. Ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) Державної прикордонної служби України про скасування рішення - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ж.М. Мельник-Томенко

Судді А.В. Жук

Н.М. Мартинюк