Справа № 740/7883/23

Провадження № 2/740/296/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2024 року м.Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючої судді Гагаріної Т.О.,

при секретарі Філоненко О.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Дорошенка Г.М.,

представників органу опіки та піклування виконавчого комітету Ніжинської міської ради Савостьянової О.Г, Єрофєєвої Л.Г.,

неповнолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ніжині справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , орган опіки та піклування виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

встановив:

позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 відносно його малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнення аліментів на утримання дітей у розмірі 1/3 частки заробітку відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

В обґрунтування позову посилається на наступні обставини.

Сторони перебували у шлюбі, який розірвано згідно рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 27.06.2022. Від шлюбу вони мають спільних дітей. Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьками дітей є ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . Батько дітей ухиляється від виконання своїх батьківських обовязків щодо виховання та розвитку дітей. Не цікавиться їх навчанням, не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, не забезпечує х необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікуванням, не спілкується з ними, не виявляє інтересу до дітей. Відповідач не виконує покладених законом на батьків обов`язків, не бере педагогічної, матеріальної або будь-якої участі у вихованні дітей.

Рішенням виконавчого комітету Ніжинської міської ради від 05.10.2023 №437 та від 02.11.2023 №494 затверджено висновки органу опіки та піклування про доцільність позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав стосовно неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою судді Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 07.12.2023 вказану вище позовну заяву прийнято до розгляду та відкрите провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 15.01.2024 підготовче провадження у справі закрито, призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач у судовому засіданні пояснила, що вони з її колишнім чоловіком є внутрішньо переміщеними особами і проживали разом за адресою: АДРЕСА_1 . Влаштувалися на роботу в ТОВ «ПАРИТЕТ-К», де разом працювали. Перед початком війни відповідач залишив їх та перестав підтримувати стосунки, як з нею так і з дітьми. Зв`язок із відповідачем відсутній. Він не цікавиться дітьми, не підтримує матеріально.

Представник позивача адвокат Дорошенко Г.М. позовні вимоги підтримав та просив задовольнити з підстав викладених у позовній заяві .

Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не зявився, про місце, день та час слухання справи був повідомлений шляхом направлення рекомендованого повідомлення на адресу останнього відомого місця його проживання. Про причини неявки в судове засідання суд не повідомив, будь-яких заяв по суті справи чи з процесуальних питань не подавав, відзиву, заперечень проти позову або заяви про розгляд справи без його участі не надав.

Відповідно до оголошення про розгляд справи, розміщеного на офіційному веб-сайті судової влади України, відповідача повідомлено про розгляд даної справи у суді.

Таким чином, судом вжиті належні заходи для повідомлення відповідача про розгляд справи та реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, оскільки при підготовці справи до розгляду дотримано вимоги ЦПК України щодо належного повідомлення сторін у справі про розгляд справи.

Представник третьої особи органу опіки та піклування виконавчого комітету Ніжинської міської ради Савостьянова О.Г. в судовому засіданні поданий позов підтримала, просила його задовольнити.

Представник третьої особи органу опіки та піклування виконавчого комітету Ніжинської міської ради Єрофєєва Л.Г. в судовому засіданні 20.05.2024 позовні вимоги підтримала.

Допитані у судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 показали, що вони працюють на ТОВ «ПАРИТЕТ-К», де працює позивач та раніше працював відповідач ОСОБА_4 . Вони знайомі з цією сім`єю тривалий час, ходили та ходять на дні народження дітей. Відповідач ще перед початком війни залишив сім`ю, не бере участі у вихованні та матеріальному забезпеченні своїх малолітніх дітей, а цим займається виключно позивач.

Неповнолітній ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснив, що останній раз з батьком бачився у 2019 році під новий рік, з тих пір не спілкувалися. Відносини з батьком були нормальні, він має бажання і у подальшому спілкуватися з батьком.

Неповнолітня ОСОБА_3 пояснила, що з батьком бачилася востаннє у 2019 році. Потім батько пішов, куди їм невідомо, нікому не телефонував. Вона писала йому та телефонувала щоб запитати як у нього справи, але він не відповідає. Бажає бачитися та спілкуватися з батьком.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу,дослідивши усі докази по справі, суд дійшов наступного висновку.

Згідно копій свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 22.04.2016 ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , та серії НОМЕР_2 від 22.04.2016 ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьками зазначені ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (а.с.14,16).

Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 22.06.2022 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 розірвано (а.с.12).

Відповідно до рішення виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області від 05.10.2023 затверджено висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_4 щодо малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.13).

Рішенням виконавчого комітету Ніжинської міської ради від 02.11.2023 №494 затверджено висновки органу опіки та піклування про доцільність позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав стосовно малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.37-39).

Згідно характеристик учнів 5-А класу Ніжинської гімназії №17 ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , діти з 01.09.2022 перебували на дистанційному навчанні, а з 10.10.2022 на сімейній формі навчання. Склали семестрове оцінювання. Мати ОСОБА_1 співпрацює з класним керівником, займається вирішенням питань навчання дітей. Батько ОСОБА_4 не цікавиться навчальним процесом та досягненнями дітей, не спілкується з класним керівником та педагогами (а.с.18-19).

З акту від 12.06.2023, складеного за місцем проживання по АДРЕСА_1 , сусідами, вбачається, що ОСОБА_1 проживає за вказаною адресою разом з дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , батько не з`являється, участі у вихованні дітей не приймає (а.с.22).

Згідно з ч.3 ст.51 Конституції України сімя, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною 1 ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сімї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобовязані виховувати дитину, піклуватися про її здоровя, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (ч.1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною 7 ст.7 Сімейого Кодексу України (далі СК України) передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до п.п.1, 2 ст.3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно з частинами 1-4 ст.150 СК України батьки зобовязані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сімї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоровя дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до ч.1 ст.155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обовязків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені ч.1 ст.164 СК України.

Зокрема, п.2 ч.1 ст.164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони, він ухиляються від виконання своїх обовязків по вихованню дитини. Ухилення батьків від виконання своїх обовязків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обовязками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст.166 СК України).

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Ухилення батьків від виконання своїх обовязків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обовязками.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обовязків. Ухвалюючи таке рішення, суд має право вирішити питання про відібрання дитини у відповідача і передачу органам опіки та піклування (якщо цього потребують її інтереси), але не повинен визначати при цьому конкретний заклад.

Згідно ст.171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сімї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сімї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Отже, із досягненням віку десяти років у дитини зявляється право не тільки бути вислуханою і почутою, але й право брати активну участь у вирішенні своєї долі.

Аналогічні положення закріплені у ст.12 Конвенції про права дитини, згідно з якою держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

Як кореспондує ст.6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки і приділяє їм належну увагу.

З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою під час будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. Закріплення цього права підкреслює, що дитина є особистістю, з думкою якої потрібно рахуватись, особливо при вирішенні питань, які безпосередньо її стосуються.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що рівність прав батьків витікає з прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначенні інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.

Суд, бере до уваги безпосереднє висловлювання в судовому засіданні під час розгляду справи дітьми ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , своєї думки щодо спору, виходячи першочергово з якнайкращих інтересів самих дітей, а потім уже інтересів батьків, судом зясовано, що у дітей є особиста прихильність до батька, оскільки вони бажають спілкуватися з ним, під час спільного проживання мали добрі стосунки.

Судом враховані і інші обставини, що мають істотне значення, зокрема факт зареєстрованого місця проживання відповідача ОСОБА_4 у м.Горлівка Донецької області.

Відповіднодо Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022у звязку з військовою агресією РФ проти України на всій території України введено воєнний стан.

Частиною 2 ст.2 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визначено, що окремі території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей, є окупованими Російською Федерацією (у тому числі окупаційною адміністрацією Російської Федерації) починаючи з 07.04.2014. Межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях з цієї дати, визначено Президентом України за поданням Міністерства оборони України, підготовленим на основі пропозицій Генерального штабу Збройних Сил України.

Указом Президента України «Про межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях» від 07.02.2019 № 32/2019місто Горлівка (у тому числі АДРЕСА_2 ) віднесено до переліку районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих.

Громадяни України мають право на вільний та безперешкодний вїзд на тимчасово окуповану територію і виїзд з неї.

Тобто, суд враховує і те, що перебування (можливе перебування) відповідача ОСОБА_4 в м.Горлівка, яке віднесено до переліку тимчасово окупованих міст, допускає можливість того, що останній обмежений у повноцінному спілкуванні з дітьми та виконанні батьківських обов`язків.

Право батька на спілкування з дітьми є його незаперечним правом, а спілкування дітей з батьком відповідає їх інтересам.

Згідно ч.5 ст.19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розвязання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити ОСОБА_4 батьківських прав стосовно малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Проте, суд зазначає, що зазначений висновок має рекомендаційний характер та не є обовязковим для суду (ч.5, 6 ст.19 СК України).

Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків.

Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суд зважує на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та може застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах: від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18 (провадження № 61-8883св19), від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17 (провадження №61-13752св19), від 23 грудня 2020 року у справі № 522/21914/14 (провадження №61-8179св19).

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані ст.8 Конвенції.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

У рішенні по справі «Мамчур проти України» від 16.07.2015 (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18.12.2008 у справі «Савіни проти України»).

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останньої батьківських прав, покладено на позивача.

Проаналізувавши всі надані докази по справі у їх сукупності, виходячи із конкретних обставин даної справи, суд дійшов висновку, що позбавлення батька батьківських прав відносно дітей не буде відповідати меті такого заходу - захисту інтересів дітей.

Згідно з ч.1 ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Як роз`яснено у п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 «Про практику застосування законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або з власної ініціативи вирішити питання про стягнення аліментів на дитину. Відповідно до Конвенції ООН про права дітей від 20.11.1989 (ратифікована Україною Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 № 789-XІІ) держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Дитина, з огляду на її фізичну й розумову незрілість вимагає спеціального захисту й турботи, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження.

Крім того, у відповідності до ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини та ч.ч. 7, 8 ст.7 СК України, під час вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей.

Згідно з ч.2 ст.51 Конституції України та ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 не отримує від відповідача грошової або іншої матеріальної допомоги, діти перебуває на її утриманні.

Позбавлення батьківських прав відповідача, відповідно до ч.2 ст.166 СК України особа не звільняє їх від обов`язку утримувати своїх дітей, у зв`язку з чим, суд приходить до висновку про необхідність у задоволенні вимог позивача про стягнення аліментів на утримання дітей.

За правилами ч.1 ст.183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Враховуючи вимоги ст.ст. 166, 180,184СК України майновий стан відповідачки, яка є особою працездатного віку, відсутність даних про наявність інших утриманців, стан здоров`я дітей та їх вік, а також вимоги щодо мінімального розміру аліментів, який не може бути менший ніж п`ятдесят відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що передбачено ч.2 ст.182 СК України, суд приходить до висновку, що з відповідача слід стягнути аліменти на утримання дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частки усіх її доходів щомісячно і до досягнення дітьми повноліття.

Розмір аліментів, визначений судом, відповідатиме принципам розумності та справедливості.

Щодо вирішення питання про судові витрати, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення аліментів (ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір»).

Виходячи з наведеного, враховуючи, що позов задоволено в повному обсязі, при цьому на момент звернення до суду з позовом позивач була звільнена від сплати судового збору за вимогу про стягнення аліментів, то з відповідача підлягає стягненню у дохід держави судовий збір у сумі 1 073 грн 60 коп.

Що стосується вимоги позивача про стягнення витрат на правничу (правову) допомогу то суд, з урахуванням поданих документів на їх підтвердження, вимог ст.133,134,137 ЦПК України, вважає, що стягненню з відповідача підлягають витрати повязані із підготовкою та подання позовної заяви до суду, участі у судовому засіданні, в сумі 10 000,00 грн, що відповідає критерію реальності наданих адвокатами послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, кількості судових засідань, необхідних процесуальних дій сторони.

На підставівикладеного такеруючись ст.ст.2,4,12,13,81,89,141,223,259,263-265,354ЦПК України,суд,-

ухвалив:

позовні вимоги задовольнити частково.

Попередити відповідача ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про необхідність змінити ставлення до виховання своїх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Покласти на орган опіки та піклування виконавчого комітету Ніжинської міськоїради Чернігівської області обов`язок контролю стосовно виконання ОСОБА_4 своїх батьківських обов`язків відносно малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , що зареєстрований: АДРЕСА_2 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 , аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , на утримання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частки з ycix видiв заробiтку (доходу) платника аліментів, щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня подання позовної заяви 04.12.2023 до повноліття дітей.

Рішення суду в частині стягнення аліментів у розмірі суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , 1073 (одну тисячу сімдесят три) грн 60 коп. судового збору на користь держави.

Стягнути з ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , 10 000 (десять тисяч) грн витрати на правничу (правову) допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , що зареєстрований: АДРЕСА_2 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 23.05.2024.

Суддя Т.О. Гагаріна