ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2024 року

м. Київ

cправа № 922/206/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бакуліна С.В. - головуючий, Кібенко О.Р., Кондратова І.Д.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 (головуючий - Плахов О.В., судді: Терещенко О.І., Тихий П.В.) та ухвалу Господарського суду Харківської області від 30.01.2024 (суддя Лаврова Л.С.) про забезпечення позову

у справі №922/206/24

за позовом Комунального підприємства "Харківводоканал"

до 1.Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго",

2.Акціонерного товариства "Харківобленерго",

3.Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Енергозбут" Виробничій підрозділ Харківське регіональне відділення "Енергозбут"

про зобов`язання провести перерахунок обсягів електричної енергії,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 13.05.2024 №32.2-01/839 "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи" у зв`язку з відпусткою судді Студенця В.І. проведено повторний автоматизований розподіл судової справи №922/206/24, за результатами якого визначено наступний склад колегії суддів: Бакуліна С.В. - головуючий, Кібенко О.Р., Кондратова І.Д.

1.Короткий зміст обставин справи та оскаржуваних судових рішень

1.1.Комунальне підприємство "Харківводоканал" (далі - КП "Харківводоканал") звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (далі - ДПЗД "Укрінтеренерго"), Акціонерного товариства "Харківобленерго" (далі - АТ "Харківобленерго"), Акціонерного товариства "Українська залізниця" у особі Філії "Енергозбут" Виробничій підрозділ Харківське регіональне відділення "Енергозбут" (далі - ВП "Харківське регіональне відділення" "Енергозбут") в якому просило суд:

- зобов`язати АТ "Харківобленерго" провести перерахунок обсягів електричної енергії, спожитих в період з грудня 2022 року по грудень 2023 року КП "Харківводоканал", розподілених під час виконання договорів споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.01.2019 №1,01 та від 01.01.2019 №4;

- зобов`язати ВП "Харківське регіональне відділення" "Енергозбут" провести перерахунок вартості послуг, наданих на підставі договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.01.2019 №807УЗ у зв`язку з відповідністю КП "Харківводоканал" вимогам споживача напруги 1-го класу, що відобразити в актах приймання - передачі послуг з розподілу електричної енергії за період з грудня 2022 року по грудень 2023 року;

- зобов`язати ДПЗД "Укрінтеренерго" на підставі здійсненого АТ "Харківобленерго" перерахунку обсягів електричної енергії та підтверджених даних щодо відповідності КП "Харківводоканал" вимогам споживача напруги 1-го класу виставити КП "Харківводоканал" нові рахунки на оплату вартості електричної енергії, спожитої за період з грудня 2022 року по грудень 2023 року за умовами договорів №56/1-ПД-23 від 30.01.2023, №38/4-ПД/23 від 25.04.2023, №29/8-ПД/23 від 17.08.2023, №33/10-ПД/23 від 19.10.2023.

1.2.В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що між КП "Харківводоканал" (споживач) та постачальником останньої надії - ДПЗД "Укрінтеренерго" (постачальник) в період з грудня 2022 року по грудень 2023 року діяли договори про постачання електричної енергії постачальником останньої надії №56/1-ПД-23 від 30.01.2023, №38/4-ПД/23 від 25.04.2023, №29/8-ПД/23 від 17.08.2023, відповідно до умов яких постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору, що зазначені в додатках 1 до договорів (комерційні пропозиції).

Розрахунок вартості спожитої електричної енергії за договорами про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" ґрунтується на розрахунках обсягів електричної енергії, розподілених АТ "Харківобленерго" та ВП "Харківське регіональне відділення" "Енергозбут", які відображаються в актах приймання - передачі розподіленої енергії, та саме на підставі наданих АТ "Харківобленерго" та ВП "Харківське регіональне відділення" "Енергозбут" даних ДПЗД "Укрінтеренерго" формує та направляє рахунки та акти купівлі-продажу споживачу КП "Харківводоканал".

На думку позивача, визначені оператором системи розподілу - АТ "Харківобленерго" обсяги електричної енергії за період з грудня 2022 року по грудень 2023 року, не відповідають фактичним обсягам електричної енергії, що КП "Харківводоканал" спожило у цей період, тому виставлені ДПЗД "Укрінтеренерго" рахунки на оплату не відповідають вартості фактично спожитої позивачем електричної енергії за період з грудня 2022 року по грудень 2023 року та, відповідно, без проведення АТ "Харківобленерго" коригувань обсягів електричної енергії за цей період неможливо правильно визначити їх вартість та виставити ДПЗД "Укрінтеренерго" правильні рахунки на оплату цих обсягів.

Окрім викладеного позивач зазначав, що розрахунок вартості електричної енергії, що було зроблено АТ "Харківобленерго" на підставі даних ВП "Харківське регіональне відділення" "Енергозбут" за період з грудня 2022 року по грудень 2023 року є неправильними, оскільки рахунки були виставлені КП "Харківводоканал" як споживачу 2 класу, що не відповідає дійсності та неодноразово було встановлено в рішеннях суду.

1.3.КП "Харківводоканал" подано до Господарського суду Харківської області заяву про забезпечення позову, в якій позивач просив суд вжити заходи забезпечення позову та заборонити ДПЗД "Укрінтеренерго", АТ "Харківобленерго", Філії "Енергозбут", до вирішення по суті спору у справі №922/206/24 вчиняти будь-які дії з припинення та/або обмеження постачання та/або розподілу (передачі) електричної енергії за договором про постачання електричної енергії.

1.4.Обґрунтовуючи підстави для задоволення вказаної заяви, позивач наголошував на існуванні надзвичайних обставин, які можуть призвести до зупинки виробничої діяльності КП "Харківводоканал" - єдиного підприємства централізованого водопостачання та водовідведення міста Харкова та 52-х міст Харківської області, яке згідно з розпорядженням Харківської обласної військової адміністрації від 06.06.2023 №249В визначене критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період і таким, що має важливе значення для задоволення потреб територіальних громад Харківської області.

Зокрема, позивач посилався на те, що між КП "Харківводоканал" та ДПЗД "Укрінтеренерго" на виконання спеціального наказу Міністерства енергетики України від 13.04.2022 №148, яким затверджено "Положення про особливості постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану" було укладено договори про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" на умовах приєднання споживача до умов публічного договору в наступних редакціях №33/10-ПД/23 від 19.10.2023, №29-8-ПД-23 від 17.08.2023, №38/4-ПД/23 від 25.04.2024, №56/1-ПД/23 від 30.01.2023.

Пунктом 7 наказу №148 було встановлено гарантії того, що постачальник "останньої надії" у період дії воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування (крім випадку зміни постачальника за ініціативою споживача в порядку глави 6.1 розділу VI Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312 (далі - ПРРЕЕ), здійснює постачання електричної енергії тим споживачам, у яких відсутній електропостачальник, в тому числі яким станом на 04.03.2022 постачання електричної енергії здійснював постачальник "останньої надії".

В підпункті 2 пункту 8 наказу №148 було прямо застережено, що забороняється відключення споживача без погодження відповідною військовою адміністрацією на адміністративній території розташування об`єкта споживача у разі, якщо об`єкт споживача забезпечує, зокрема надання життєво важливих послуг для населення.

Разом з тим, наказом Міністерства енергетики України від 10.10.2023 №307 визнано таким, що втратив чинність наказ Міністерства енергетики України №148, а тому гарантії щодо забезпечення електропостачанням таких суб`єктів як КП "Харківводоканал" були втрачені, що, на думку позивача, є неприпустимим під час військового стану, особливо в області, яка є оборонним рубежем у протистоянні з російською агресією.

В той же час Указом Президента України від 07.11.2023 № 737/2023 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України "Щодо додаткових заходів із посилення стійкості функціонування енергетичної системи та підготовки національної економіки до роботи в осінньо-зимовий період 2023/24 року", яким передбачено комплекс заходів, направлених на посилення стійкості функціонування енергетичної системи в умовах воєнного стану, підпунктом а) пункту 1 якого було ухвалено Кабінету Міністрів України прийняти в місячний строк рішення щодо погашення заборгованості державних та/або комунальних підприємств критичної інфраструктури, а також бюджетних установ перед постачальником "останньої надії" та постачальниками універсальних послуг за спожиту електричну енергію.

Проте зазначений пункт рішення Кабінетом Міністрів України не виконано, що, за твердженням заявника, свідчить про відсутність вини позивача в неможливості розрахунку з постачальником "останньої надії".

Позивач також зазначав, що приписами статті 6 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" визначено, що державна політика у сфері питної води та питного водопостачання будується на принципах гарантованого першочергового забезпечення питною водою населення для забезпечення питних, фізіологічних, санітарно-гігієнічних та побутових потреб, а також заборони відключення об`єктів питного водопостачання від системи енерго-, газо-, теплопостачання як об`єктів життєзабезпечення і стратегічного значення.

Втім, незважаючи на встановлену Законом України "Про питну воду та питне водопостачання" заборону відключення (припинення або обмеження постачання) КП "Харківводоканал" від енергопостачання, на адресу КП "Харківводоканал" надійшло від ДПЗД "Укрінтеренерго" попередження про припинення постачання електричної енергії №44/11-16/П69/В від 10.11.2023, яким встановлено, що постачання електричної енергії на об`єкти КП "Харківводоканал" буде припинено 26.12.2023 з 9:00 години. Крім того, від операторів систем розподілу, які відповідно до ПРРЕЕ безпосередньо здійснюють відключення об`єктів споживача від системи енергопостачання, також надійшли лист-повідомлення AT "Харківобленерго" №06-56к/05-4934 від 21.11.2023 та лист-повідомлення ВП "Харківське регіональне відділення" "Енергозбут" №17/1563/2 від 07.11.2023 про припинення (обмеження) електропостачання КП "Харківводоканал" з посиланням на те, що вони будуть керуватися інформацією ДПЗД "Укрінтеренерго" щодо припинення постачання електричної енергії для позивача.

Позивач також наголошував, що припинення надання послуг з водовідведення та постачання води унеможливить нормальне, безпечне та безперебійне функціонування об`єктів Збройних Сил України (військових формувань, правоохоронних органів із спеціальним статусом, тощо), закладів охорони здоров`я, закладів освіти, об`єктів інфраструктури міста (транспорту, зв`язку, тощо), об`єктів, включених до "Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 №83, які розташовані в місті Харкові.

Враховуючи викладене, у зв`язку з: (1) наявністю грошових вимог (рахунків на оплату за електричну енергію, що була розподілена в період з грудня 2022 року по грудень 2023 року), які, як стверджував позивач, не підтверджуються належними документами та є предметом розгляду цієї справи, (2) неприйняттям рішення Кабінету Міністрів України про погашення заборгованості комунальних підприємств критичної інфраструктури перед постачальником "останньої надії" та постачальниками універсальних послуг за спожиту електричну енергію, існує загроза повного відключення позивача від живлення електричної енергії.

1.5.Господарський суд Харківської області ухвалою від 30.01.2024 у справі №922/206/24, яку Східний апеляційний господарський суд залишив без змін постановою від 20.03.2024, задовольнив заяву КП "Харківводоканал" про забезпечення позову; вжив заходи забезпечення позову шляхом заборони ДПЗД "Укрінтеренерго", АТ "Харківобленерго", ВП "Харківське регіональне відділення" "Енергозбут", до вирішення по суті спору у справі №922/206/24 вчиняти будь-які дії з припинення та/або обмеження постачання та/або розподілу (передачі) електричної енергії за договором про постачання електричної енергії.

1.6.Відповідні висновки судів з посиланням на положення статті 136 ГПК мотивовані тим, що, з огляду на характер господарської діяльності КП "Харківводоканал", його завдання та ризики, пов`язані з можливою паралізацією такої діяльності в умовах воєнного стану, в прифронтовій області, наявні правові підстави для вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони ДПЗД "Укрінтеренерго", АТ "Харківобленерго", ВП "Харківське регіональне відділення" "Енергозбут", до вирішення по суті спору у справі №922/206/24 вчиняти будь-які дії з припинення та/або обмеження постачання та/або розподілу (передачі) електричної енергії за договором про постачання електричної енергії.

2.Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

2.1.ДПЗД "Укрінтеренерго" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 30.01.2024 у цій справі і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.

2.2.Скаржник, підставою касаційного оскарження зазначає неправильне застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального права (Закон України "Про ринок електричної енергії" та ПРРЕЕ) та порушення норми процесуального права (статті 73, 74, 76, 79, 86, 270, 277 ГПК). Скаржник вказує, що:

- у цій справі заявлені вимоги позивача зводяться фактично до незгоди КП "Харківводоканал" з наказом Міністерства енергетики України від 10.10.2023 року №307 "Про визнання таким, що втратив чинність, наказу Міністерства енергетики України від 13.04.2022 №148";

- судами при забезпеченні позову було здійснено втручання в діяльність усіх відповідачів, а також у компетенцію Міністерства енергетики України, оскільки, за відсутності рішення суду про визнання протиправним та нечинним або скасування наказу №307, судами фактично було надано можливість позивачу протягом тривалого часу не виконувати умови законодавства, що регулює відносини у сфері енергетики;

- оскільки строк постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" КП "Харківводоканал", прямо встановлений положеннями статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії", закінчився 06.12.2023, а відповідно до обов`язків, визначених статтею 57 цього Закону, постачальник "останньої надії" зобов`язаний, зокрема, здійснювати постачання електричної енергії споживачам у випадках, визначених цією статтею, до обрання споживачами електропостачальника, але не більш як протягом 90 днів, з 00:00 06.12.2023 ДПЗД "Укрінтеренерго" не може бути і не є постачальником електричної енергії для КП "Харківводоканал", оскільки не має правових підстав для цього;

- відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.12.2022 року у справі №904/1513/22, суд не може заборонити сторонам вчиняти будь-які дії, спрямовані на припинення ділових (договірних) відносин з позивачем, адже право, зокрема, на припинення/розірвання відносин/договорів гарантоване Конституцією та законами України;

- висновки судів стосовно наявності правових підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову є передчасними, оскільки заявник не надав будь - яких доказів на підтвердження своїх доводів про те, що наявний реальний факт порушення або оспорення його права, а судами не було досліджено всі обставини справи;

- задовольняючи заяву про забезпечення, суд фактично унеможливив припинення договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" у передбачених чинним законодавством випадках (встановлених положеннями частини дев`ятої статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" та пункту 5.4.2 глави 5.4 розділу V ПРРЕЕ), що по змісту є тотожним задоволенню позовних вимог про заборону відповідачам вчиняти будь-які дії з припинення договірних відносин, у тому числі з припинення та/або обмеження постачання та/або розподілу (передачі) електричної енергії постачальником "останньої надії" для КП "Харківводоканал" до вирішення по суті спору у справі;

- судами не було враховано принципи співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, в результаті чого вони дійшли до неправильних та необґрунтованих висновків про наявність підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову;

- суди не врахували, що вжиття заходів забезпечення позову призводить до істотних негативних наслідків, а саме до порушення прав та охоронюваних законом інтересів ДПЗД "Укрінтеренерго" на вільне володіння, користування та розпорядження своїм майном та призвело до втручання в господарську діяльність підприємства.

2.3.АТ "Харківобленерго" подало відзив на касаційну скаргу, в якому, зокрема, зазначає, що оскільки позов у цій справі поданий про виконання зобов`язань у договірних правовідносинах, то обраний позивачем спосіб забезпечення позову шляхом заборони вчиняти будь-які дії з припинення договірних відносин не відповідає вимогам щодо адекватності та співмірності. Крім того, у раніше ухвалених постановах від 27.07.2022 у справі №904/6015/20 та від 14.12.2022 у справі №904/1513/22 Верховний Суд сформулював спільний висновок про те, що суд не може заборонити сторонам вчиняти будь-які дії, спрямовані на припинення ділових (договірних) відносин з позивачем, адже право, зокрема, на припинення/розірвання відносин/ договорів гарантоване Конституцією та законами України. Тому суд касаційної інстанції погоджувався з висновками судів попередніх інстанцій, які з цих підстав відмовляли у вжитті таких заходів. Тотожної позиції дійшов Верховний Суд під час розгляду касаційної скарги АТ "Харківобленерго" та ДПЗД "Укрінтеренерго" у справі №922/5184/23. З огляду на викладене АТ "Харківобленерго" просить задовольнити касаційну скаргу ДПЗД "Укрінтеренерго".

2.4.КП "Харківводоканал" подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено, що:

- наслідки, які можуть виникнути через зупинку енергопостачання КП "Харківводоканал" є приблизно відомими та вкрай негативними, тому діяльність, направлена на зупинку роботи його об`єктів породжує усі види відповідальності, передбачені чинним законодавством, у тому числі персональну. Дія вжитих заходів забезпечення позову не призведе до невиправданих, вкрай негативних наслідків для відповідачів, оскільки зазначені заходи мають тимчасовий характер, а незастосування цих заходів у межах спірних правовідносин створює очевидну небезпеку та ускладнення ефективного захисту (поновлення) оспорюваних прав та інтересів позивача (його споживачів), за захистом яких він звернувся до суду, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову;

- системи водопостачання й водозабезпечення не можуть бути відключені від енергоживлення в силу приписів статті 6 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", а також, враховуючи, що вони відносяться до цивільних об`єктів, на які поширюються норми міжнародного права щодо захисту цивільного населення, в тому числі у міжнародних збройних конфліктах в контексті статті 52 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (протокол І, від 08.06.1977, а відтак, в умовах воєнного стану, що діє на території України, особливо в умовах прифронтового знаходження об`єктів КП "Харківводоканал", зупинка системи водопостачання може привести систему в непридатний стан, і, як наслідок, спалах епідемій, як то холера, дифтерія;

- у порядку та на умовах, визначених Договором на виконання мобілізаційного завдання від 06.02.2023 №77, укладеним між Харківською районною державною адміністрацією (замовник) та КП "Харківводоканал" (виконавець), виконавець зобов`язується виконати мобілізаційні завдання на надання комунальних послуг для задоволення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань, правоохоронних органів із спеціальним статусом, Держспецтрансслужби, Держзв`язку, сил цивільного захисту для забезпечення системи життєзабезпечення населення, для виконання робіт з технічного прикриття об`єктів водопровідно-каналізаційного господарства для забезпечення функціонування національної економіки в особливий період. У свою чергу, виконання мобілізаційного завдання, яке поставлено перед оператором критичної інфраструктури в особливий період, без електричної енергії неможливе, оскільки від електричної енергії повністю залежить робота технологічно виробничо-господарського комплексу водопровідних споруд з виробництва, транспортування, розподілу та реалізації питної води споживачам системи групового водопостачання м. Харкова і Харківської області. Робота системи водовідведення та очищення рідких відходів, яка також залежить від електричної енергії, має не менше значення в забезпеченні санітарного та епідемічного благополуччя споживачів послуг;

- припинення позивачем надання послуг з водовідведення та постачання води унеможливить нормальне, безпечне та безперебійне функціонування об`єктів Збройних Сил (військових формувань, правоохоронних органів із спеціальним статусом, тощо), закладів охорони здоров`я, закладів освіти, об`єктів інфраструктури міста (транспорту, зв`язку, тощо), об`єктів, включених до "Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 №83, які розташовані у місті Харкові;

- "так зване втручання", про яке зазначає скаржник, в діяльність ДПЗД "Укрінтеренерго" (у вигляді провомірно вжитих заходів забезпечення позову), не приведе до таких катастрофічних наслідків, як наслідки припинення енергопостачання об`єктів водопостачання та водовідведення м. Харкова та 52 населених пунктів Харківської області, адже неможливість отримання води, як одного з ключових благ для людини, у порівнянні навіть до таких благ як послуги транспорту (зокрема метрополітену) або зв`язку, може призвести до катастрофічних для життєдіяльності міста Харкова наслідків, що було безпосередньо підтверджено висновком Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України у межах справи 922/470/16, обставини та висновки якого покладені в основу рішень, які набрали чинності у зазначеній справі та залишені без змін Верховним Судом.

На підставі вищевикладеного, враховуючи, що рішення судів про забезпечення позову у справі №922/206/24 відповідають судовій практиці з приводу застосування таких заходів відносно відповідачів (постанова Східного апеляційного господарського суду від 06.05.2020 у справі N296з-20, постанова Верховного Суду від 18.08.2022 у справі №72з-22, ухвала Господарського суду Харківської області від 06.07.2021 у справі №922/2091/21), враховуючи, що питання погашення заборгованості перед ДПЗД "Укрінтеренерго" вирішується на державному рівні (рішення РНБО), позивач просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

3.Позиція Верховного Суду

3.1.Господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову (частина перша статті 136 ГПК). Позов забезпечується забороною відповідачу вчиняти певні дії (пункт 2 частини першої статті 137 ГПК).

3.2.Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137 ГПК).

3.3.Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому судових рішень і задоволених вимог позивача.

3.4.При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

3.5.Крім того, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

3.6.Оскільки у цій справі позивач звернувся до суду з вимогами немайнового характеру, то має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (така позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, від 15.01.2020 у справі №915/1912/19 та від 11.02.2021 у справі №915/1185/20).

3.7.Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову (постанова Верховного Суду від 16.11.2023 у справі №921/333/23).

3.8.Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 в справі №753/22860/17).

3.9.Предметом спору у цій справі є вимоги про зобов`язання провести перерахунок обсягів електричної енергії, спожитих в період з грудня 2022 року по грудень 2023 року КП "Харківводоканал", та зобов`язання ДПЗД "Укрінтеренерго" на підставі такого перерахунку виставити КП "Харківводоканал" нові рахунки на оплату вартості електричної енергії, спожитої за період з грудня 2022 року по грудень 2023 року.

3.10.Тобто, між сторонами наявний спір щодо обсягів заборгованості за спожиту електроенергію, на забезпечення якого, з метою недопущення порушення прав позивача, пов`язаних з його відключенням від електропостачання, останній просив суд заборонити відповідачам вчиняти будь-які дії з припинення та/або обмеження постачання та/або розподілу (передачі) електричної енергії за договором про постачання електричної енергії.

3.11.Колегія суддів зазначає, що заходи забезпечення позову повинні узгоджуватись з предметом та підставами позову, можуть бути вжиті судом лише в межах предмету позову та не повинні порушувати права інших осіб.

3.12.Як було зазначено вище, обрання належного, відповідного предмету спору, заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

3.13.Враховуючи наведене вище, оскільки між сторонами наявний спір щодо обсягів заборгованості за спожиту електроенергію, захід забезпечення позову, про вжиття якого просить позивач, про заборону відповідачам вчиняти будь-які дії з припинення та/або обмеження постачання та/або розподілу (передачі) електричної енергії за договором про постачання електричної енергії, не співвідноситься зі спірними правовідносинами.

3.14.Тобто, позов щодо встановлення дійсного розміру заборгованості за електроенергію не може бути забезпечено у спосіб заборони вчинення дій з припинення та/або обмеження постачання та/або розподілу (передачі) електричної енергії за договором про постачання електричної енергії, оскільки така заборона ніяким чином не забезпечує, в разі задоволення позову, права позивача на проведення перерахунку вартості послуг та виставлення йому нових рахунків. Право позивача вимагати вчинення дій з перерахунку і виставлення нових рахунків не буде ускладнене внаслідок вчинення відповідачами дій по припиненню та/або обмеженню постачання та/або розподілу (передачі) електричної енергії відповідно до діючого нормативного регулювання. Заборона суду вчиняти дії відповідно до закону, яка не сприяє виконанню рішенню суду, не тільки не забезпечує балансу інтересів сторін, а є надмірним втручанням в права та обов`язки відповідачів.

3.15.Так, частиною дванадцятою статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що постачальник "останньої надії" зобов`язаний припинити постачання електричної енергії споживачу у разі настання однієї з таких подій:

1)здійснення постачання електричної енергії споживачу іншим електропостачальником на підставі укладеного ними договору постачання електричної енергії відповідно до правил роздрібного ринку;

2)закінчення встановленого цим Законом строку постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".

Постачальник "останньої надії" має право припинити постачання електричної енергії до закінчення визначеного цим Законом строку у разі невиконання споживачем умов договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" щодо повної та своєчасної оплати споживачем вартості електричної енергії.

3.16.Пунктом 5.4.1 ПРРЕЕ визначено, що постачальник "останньої надії", крім прав, визначених пунктом 5.2.1 глави 5.2 цього розділу, має право: 1) після завершення строку (який не може перевищувати 90 днів) припинити електропостачання споживачу шляхом надання оператору системи розподілу повідомлення про припинення електропостачання споживачу. Таке припинення відбувається без додаткового попередження споживача; 2) припинити постачання електричної енергії до закінчення визначеного Законом України "Про ринок електричної енергії" строку у разі невиконання споживачем умов договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" щодо повної та своєчасної оплати споживачем вартості електричної енергії, а також завершення трирічного терміну призначення постачальника "останньої надії" чи шестимісячного терміну тимчасового покладення Кабінетом Міністрів України обов`язків постачальника "останньої надії" на електропостачальника державної форми власності.

3.17.Тобто, відповідно до приписів Закону України "Про ринок електричної енергії" та ПРРЕЕ, існування у споживача заборгованості з оплати вартості електричної енергії не є єдиною підставою, відповідно до якої постачальник "останньої надії" може припинити постачання електричної енергії споживачу.

3.18.Відтак, заява позивача про вжиття заходів забезпечення позову в частині заходів щодо заборони вчиняти будь-які дії відповідачам відносно припинення/обмеження електропостачання споживачу, зокрема й ті, які не пов`язані з обмеженням/припиненням електропостачання у зв`язку з існуванням заборгованості за спожиту електроенергію КП "Харківводоканал", не відповідають принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що безпідставно не враховано судами.

3.19.Наведені судами попередніх інстанцій доводи в обґрунтування вжиття заходів забезпечення позову про те, що відключення позивача від електропостачання не відповідає приписами статті 6 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", що КП "Харківводоканал", у розумінні приписів законодавства, є субланкою територіальної системи цивільного захисту щодо контролю за якістю питної води та джерелами водопостачання в умовах воєнного стану, критично важливим підприємством для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, таким, що має важливе значення для задоволення потреб територіальних громад Харківської області, які також наведені позивачем у відзиві на касаційну скаргу, колегія суддів не вважає слушними, оскільки такі доводи не стосуються правовідносин, які складають предмет спору щодо встановлення розміру заборгованості позивача за договором. Відповідно, мотивування цими доводами вжитих судами заходів забезпечення позову також суперечить принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.

3.20.Посилання позивача на правову позицію Верховного Суду від 18.08.2022 у справі №72з-22 колегія суддів вважає безпідставними, оскільки у вказаній справі заявник вказував, що має намір звернутись з позовною заявою до відповідача з метою спонукання останнього виконати належним чином зобов`язання, встановлені договором, на виконання мобілізаційного завдання (замовлення) на постачання теплової енергії в особливий період (з грифом ДСК) від 26.12.2011, а також про зобов`язання відповідача утриматись від зловживання правом на припинення теплової енергії, тоді як у цій справі №922/206/24 предметом спору є вимоги про зобов`язання провести перерахунок обсягів електричної енергії та зобов`язання ДПЗД "Укрінтеренерго" на підставі такого перерахунку виставити КП "Харківводоканал" нові рахунки на оплату вартості електричної енергії.

3.21.Відтак, обставини співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами у вказаних справах не є подібними.

3.22.Крім того, абзацом 4 пункту 7.11 ПРРЕЕ встановлено, що на період розгляду судом спірних питань щодо порушення споживачем цих Правил та/або умов договорів, наявність яких передбачена цими Правилами, припинення електропостачання такого споживача, пов`язане з оскаржуваним фактом порушення, не здійснюється за умови своєчасного надання споживачем до моменту відключення відповідної ухвали суду про прийняття позовної заяви до розгляду. Відкриття провадження у справі після факту відключення споживача є підставою для відновлення електропостачання.

3.23.Норма права, встановлена в абзацу 4 пункту 7.11 ПРРЕЕ, є імперативною для суб`єкта постачання електричної енергії, якому належить право відключити споживача від електропостачання та відновити його. Вказана норма права діє самостійно за наявності визначених в її гіпотезі умов, незалежно від наявності підстав для застосування судом заходів забезпечення позову (пункт 41 постанови Верховного Суду від 06.05.2024 у справі №922/5196/23).

3.24.Підставою для незастосування заходів щодо припинення електропостачання споживачу є ухвала про прийняття позовної заяви, а відкриття провадження у справі після факту відключення споживача є підставою для відновлення електропостачання (постанова Верховного Суду від 08.10.2018 у справі №913/257/18).

3.25.Отже, ініціювання КП "Харківводоканал" спору про зобов`язання провести перерахунок обсягів електричної енергії та зобов`язання ДПЗД "Укрінтеренерго" на підставі такого перерахунку виставити КП "Харківводоканал" нові рахунки на оплату вартості електричної енергії, є самостійною підставою для того, щоб позивача не відключали від електропостачання з підстав існування спірної заборгованості, що не потребує підсилення такого зобов`язання відповідачів у спосіб вжиття аналогічних заходів забезпечення позову.

3.26.Суди попередніх інстанцій також не звернули увагу на те, що позивач заперечує саме розмір заборгованості за спожиту електроенергії, а не факт існування такої заборгованості взагалі.

3.27.Відповідно, у розумінні положень ПРРЕЕ, можливість припинення електропостачання такого споживача з підстав неповної та несвоєчасної оплати останнім вартості електричної енергії не обмежується лише оспорюваним позивачем фактом порушення, що також свідчить про неспівмірність вжитих судами заходів забезпечення позову.

3.24.З огляду на викладене вище, колегія суддів доходить висновку, що оскаржувані судові акти підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні заяви КП "Харківводоканал" про вжиття заходів забезпечення позову.

4.Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

4.1.Згідно з пунктом 3 частини першої статті 308 та частин першої, другої статті 311 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині. Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

4.2.Ураховуючи наведене, касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні заяви КП "Харківводоканал" про вжиття заходів забезпечення позову.

5.Розподіл судових витрат

5.1.Відповідно до частини четвертої статті 129 ГПК судові витрати у справі підлягають розподілу під час вирішення спору по суті, а оскільки за результатами розгляду касаційної скарги спір у справі №922/206/24 не вирішено, розподіл судових витрат за результатами розгляду касаційної скарги є передчасним.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 ГПК, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Касаційну скаргу Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" задовольнити.

2.Постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 30.01.2024 у справі №922/206/24 скасувати.

3.Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви Комунального підприємства "Харківводоканал" про забезпечення позову (б/н від 29.01.2024) у справі №922/206/24 відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Бакуліна

Судді О.Р. Кібенко

І.Д. Кондратова