ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2024 р. Справа№ 910/12321/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Станіка С.Р.

за участю секретаря судового засідання: Гончаренка О.С.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 21.05.2024 у справі №910/12321/22 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Науково-виробнича компанія «Гірничі Машини»

на рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2023, повний текст якої складений 04.12.2023,

у справі № 910/12321/22 (суддя Марченко О.В.)

за позовом Антимонопольного комітету України

до Приватного акціонерного товариства «Науково-виробнича компанія «Гірничі машини»

про стягнення 3 318 600 грн. штрафу і 3 318 600 грн. пені

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2022 року Антимонопольний комітет України звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Науково-виробнича компанія «Гірничі машини», в якому просив стягнути з відповідача штраф в сумі 3 318 600,00 грн., накладений рішенням тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 15.10.2019 № 61-р/тк «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» у справі № 3-01-101/2017, та пеню в сумі 3 318 600,00 грн., нараховану відповідно до приписів ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», за несвоєчасну сплату вказаного штрафу.

Стягувані суми позивач просив зарахувати в дохід загального фонду Державного бюджету України за вказаними у позовній заяві реквізитами.

У відзиві на позов відповідач проти його задоволення заперечив, пославшись на те, що суми штрафу і пені не відповідають дійсності, оскільки при розрахунку штрафу було використано помилкові фінансові показники, які не відповідають вимогам статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

У відповіді на відзив позивач зауважив на тому, що:

- господарським судом не можуть братися до уваги доводи особи, стосовно якої прийнято рішення (заявника, відповідача, третьої особи в розумінні ст. 39 Закону України «Про захист економічної конкуренції»), з приводу незаконності та/або необґрунтованості цього рішення, якщо такі доводи заявлено після закінчення строків, встановлених ч. 2 ст. 47 та ч. 1 ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції», оскільки дана особа не скористалася своїм правом на оскарження відповідного акта державного органу, а перебіг зазначеного строку виключає можливість перевірки законності та обґрунтованості рішення органу Комітету;

- в свою чергу відповідачем будо оскаржено рішення тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 15.10.2019 № 61-р/тк «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» у справі № 3-01-101/2017 (справа № 910/267/20), і остаточним судовим рішення у вказаній справі у задоволенні позову було відмовлено), а відтак, законність зазначеного рішення № 61-р/тк було підтверджено рішеннями судів у справі № 910/267/20, які набрали законної сили та є обов`язковим для виконання;

- оскільки вказане рішення № 61-р/тк у судовому порядку не скасоване, воно є законним та відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та ст. 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» є обов`язковим до виконання.

Також під час розгляду справи в суді першої інстанції провадження у справі зупинялось до закінчення перегляду за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2020 у справі №910/267/20 та набрання рішенням з цієї справи законної сили.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.11.2023 у справі № 910/12321/22 позовні вимоги задоволені повністю, до стягнення з відповідача в дохід загального фонду Державного бюджету України присуджено 3 318 600,00 грн. штрафу і 3 318 600,00 грн. пені, з відповідача на користь позивача присуджено 99 558,00 грн. судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивачем належним чином доведено несплату відповідачем штрафу в сумі 3 318 600,00 грн., накладеного рішенням тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 15.10.2019 № 61-р/тк «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» у справі № 3-01-101/2017, з огляду на що відповідач має право як на стягнення вказаного штрафу, так і на стягнення пені, нарахованої відповідно до положень ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Що ж до доводів відповідача стосовно того, що позивач неправильно нараховано суму штрафу, суд першої інстанції зазначив про те, що Закон України «Про захист економічної конкуренції» не містить норм, які надавали б господарському суду право зменшувати розмір (а відтак і суму) стягуваного, зокрема, штрафу, окрім того, наведене питання мало ставитися відповідачем під час розгляду судом справи №910/267/20 про оскарження рішення №61-р/тк.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Приватне акціонерне товариство «Науково-виробнича компанія «Гірничі Машини» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2023 у справі № 910/12321/22 та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У апеляційній скарзі апелянт послався на те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права,

У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на ті ж самі обставини, що й під час розгляду справи в суді першої інстанції, а саме на те, що сума штрафу і пені не відповідає дійсності, оскільки при розрахунку було використано помилково фінансові показники, що не відповідають вимогам статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції», зазначивши, що суд першої інстанції помилково визнав встановленою і недоведену з боку позивача обставину, а саме розрахунок і складові показники розрахунку суми штрафу , розмір якого не відповідає фактичним погодження відповідачем факту оплати продукції за більшою ціною, що є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення з відповідним зменшенням розміру суми основного боргу та перерахуванням пені/інфляційних втрат в бік зменшення (виходячи з погодженої сторонами вартості продукції).

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.12.2023, справу № 910/12321/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю..

З огляду на те, що апеляційна скарга надійшла до Північного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що у даному випадку унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування матеріалів даної справи у суду першої інстанції та відкладення вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2023 у Господарського суду міста Києва витребувано матеріали справи № 910/12321/23, а також відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи № 910/12321/23.

29.12.2023 від Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали даної справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Науково-виробнича компанія «Гірничі Машини» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2023 у справі № 910/12321/22, розгляд апеляційної скарги призначено на 13.02.2024 о 10:45 год.

17.01.2024 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому позивач, з посиланням на ті ж самі обставини, що й під час розгляду справи в суді першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

09.02.2023 до суду від відповідач надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи, в якому відповідач, з посиланням на зайнятість свого представника Дробот Н.В. в іншому судовому засіданні, просить відкласти розгляд справи №910/12321/22 та не здійснювати розгляд без представника відповідача.

У зв`язку з перебуванням судді Шаптали Є.Ю. у відрядженні розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-08/555/24 від 12.02.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/12321/22.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.02.2024, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Тищенко О.В., Гончаров С.А..

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2024 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Науково-виробнича компанія «Гірничі Машини» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2023 у справі № 910/12321/22 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Тищенко О.В., Гончаров С.А..

09.02.2023 до суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи, в якому відповідач, з посиланням на зайнятість свого представника Дробот Н.В. в іншому судовому засіданні, просить відкласти розгляд справи №910/12321/22 та не здійснювати розгляд без представника відповідача.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2024 клопотання Приватного акціонерного товариства «Науково-виробнича компанія «Гірничі Машини» про відкладення розгляду справи задоволено, розгляд апеляційної скарги відкладено на 02.04.2024 об 11:30 год.

У зв`язку з перебуванням суддів Тищенко О.В. та Гончарова С.А. у відпустці розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-08/1448/24 від 01.04.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/12321/22.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.04.2024, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Шаптала Є.Ю., Станік С.Р..

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2024 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Науково-виробнича компанія «Гірничі Машини» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2023 у справі № 910/12321/22 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Шаптала Є.Ю., Станік С.Р..

01.04.2023 до суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи, в якому відповідач, з посиланням на зайнятість свого представника Дробот Н.В. в іншому судовому засіданні, просить відкласти розгляд справи №910/12321/22 та не здійснювати розгляд без представника відповідача.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2024 клопотання Приватного акціонерного товариства «Науково-виробнича компанія «Гірничі Машини» про відкладення розгляду справи задоволено, розгляд апеляційної скарги відкладено на 21.05.2024 об 11:45 год.

17.05.2024 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Корум Україна» надійшла заява про вступ у справу як третьої особи, в якій заявник просить залучити його до справи № 910/12321/22 у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача.

Порадившись на місці колегія суддів не знайшла підстав для задоволення вказаного клопотання, з огляду на наступне.

У поданій заяві Товариство з обмеженою відповідальністю «Корум Україна» зазначає про те, що рішення суду у цій справі може вплинути на права та інтереси ТОВ «Корум Україна», так як:

- рішенням тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 15.10.2019 № 61-р/тк «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» у справі № 3-01-101/2017 стягнення штрафу та пені за яким є предметом спору у цій справі штраф, крім відповідача накладено ще і на заявника, а при розрахунку штрафних санкцій, позивачем було використано єдину методику розрахунку для обох порушників, тобто застосовано однаковий підхід;

- під час розгляду цієї справи судом розглядаються питання підстав, правильності розрахунку та визначення розміру застосованих позивачем, штрафних санкцій до одного з порушників справи №3-01-101/2017 від 15.10.2019 №61-р/тк;

- переглядаючи рішення першої інстанції по справі №910/12321/22 апеляційний суд, розглядаючи обґрунтованість розрахунку та визначення розміру застосованих позивачем, штрафних санкцій може встановити факти, які в свою чергу будуть стосуватися не лише відповідача по справі, а також матимуть вплив на права та інтереси ТОВ «Корум Україна», як іншого порушника, до якого було застосовано аналогічні штрафні санкцій, що і до відповідача (ПрАТ «НВК «Гірничі машини»);

- залучення ТОВ «Корум Україна», як третьої особи до справи дозволить суду здійснити всебічне та повне з`ясування усіх обставин справи оскільки ТОВ «Корум Україна» може надати пояснення стосовно нарахування штрафу і пені.

Згідно з ч. 1 ст. 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Отже, підставою для залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, є те, що рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін.

Враховуючи те, що предметом розгляду у цій справі є вимоги про стягнення штрафу та пені, а вимоги про визнання недійсним рішенням тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 15.10.2019 № 61-р/тк «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» у справі № 3-01-101/2017, підстави для залучення до участі у справі Товариства з обмеженою відповідальністю «Корум Україна» як третьої особи, що не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача, відсутні.

При цьому колегія суддів зауважує на тому, що з матеріалів справи та відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень слідує, що як відповідачем (справа №910/267/20), так і ТОВ «Корум Україна» (справа №910/269/20) реалізовано право на оскарження рішення тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 15.10.2019 № 61-р/тк «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» у справі № 3-01-101/2017. При цьому остаточними судовими рішеннями у вказаних справах у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Станом на 21.05.2024 до Північного апеляційного господарського суду відзивів на апеляційну скаргу, інших клопотань від учасників справи не надходило.

Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити, представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні, з наступних підстав.

Рішенням тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 15.10.2019 № 61-р/тк «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» у справі № 3-01-101/2017 (далі Рішення), серед іншого:

- визнано, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Корум Україна» та відповідач вчинили порушення, передбачене п. 4 ч. 2 ст. 6, п. 1 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю ДК 021:2015: 43122000-4 - Врубові машини для добування вугілля чи гірських підприємством «Львіввугілля» (ідентифікатор закупівлі UA-2017-06-30-001927-b) (п. 1 резолютивної частини Рішення);

- за порушення, зазначене в пункті 1 резолютивної частини Рішення, накладено штраф на відповідача у сумі 1 106 200,00 грн. (п. 3 резолютивної частини Рішення);

- визнано, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Корум Україна» та відповідач вчинили порушення, передбачене п. 4 ч. 2 ст. 6 та п. 1 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю ДК 021:2015: 42417000-2 - Елеватори та конвеєри (Торги № 2), проведених Державним підприємством «Львіввугілля» (ідентифікатор закупівлі в системі «Prozorro» UA-2017-07-18-000176-а) (п. 4 резолютивної частини Рішення);

- за порушення, вказане у п. 4 резолютивної частини Рішення, накладено штраф на відповідача у сумі 1 106 200,00 грн. (п. 6 резолютивної частини Рішення);

- визнано, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Корум Україна» та відповідач вчинили порушення, передбачене п. 4 ч. 2 ст. 6 та п. 1 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю ДК 02ГД015: 43122000-4 - Врубові машини для добування вугілля чи гірських порід (Торги № 3, лот № 1, лот № 2, лот № 3, лот № 4), проведених Державним підприємством «Львіввугілля» (ідентифікатор закупівлі в системі «Prozorro» UA-2017-09-28-001474-с) (п. 7 резолютивної частини Рішення №);

- за порушення, зазначене в п. 7 резолютивної частини Рішення, накладено штраф на відповідача у сумі 1 106 200,00 грн. (п. 9 резолютивної частини Рішення).

Частина 1 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» встановлює, що рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.

З матеріалів справи слідує, що Рішення направлено позивачем відповідачу з супровідним листом №143-29/01-14406 від 07.11.2019 та отримано останнім 11.11.2019, що підтверджується відміткою останнього про отримання на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення з штрихкодовим ідентифікатором 0303505584999.

З матеріалів справи слідує, що Рішення було оскаржено відповідачем до Господарського суду міста Києва (справа №910/267/20).

Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 02.09.2020 у справі №910/267/20, залишеним без змін постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.06.2022, у задоволенні позову відмовлено.

Згідно з ч. 8 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» протягом п`яти днів з дня сплати штрафу суб`єкт господарювання зобов`язаний надіслати відповідно до АМК України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.

Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем зобов`язання зі сплати накладеного Рішенням штрафу в сумі 3 318 600,00 грн.

З огляду на вказані обставини позивач звернувся до суду з цим позовом, у якому просив стягнути з відповідача штраф в сумі 3 318 600,00 грн., а також пеню в сумі 3 318 600,00 грн. нараховану за періоди з:

- з 03.09.2020 (наступний день після прийняття судом першої інстанції рішення у справі №910/267/20) по 14.10.2020 включно (день, який передував винесенню ухвали судом апеляційної інстанції про відкриття апеляційного провадження у справі №910/267/20);

- з 03.06.2022 (наступний день після прийняття судом касаційної інстанції постанови у справі №910/267/20) по 29.07.2022 включно (дата, визначено позивачем у розрахунку).

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив у повному обсязі, що колегія суддів вважає вірним з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Стаття 1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» встановлює, що АМК України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Згідно з ч. 4 ст. 4 Закону України «Про захист економічної конкуренції» державний контроль за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції, захист інтересів суб`єктів господарювання та споживачів від його порушень здійснюються органами Антимонопольного комітету України.

Рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов`язковими до виконання (ч. 2 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).

Отже, у з огляду на прийняття позивачем Рішення, у відповідача виник обов`язок сплатити накладений на нього вказаним рішенням штраф в сумі 3 318 600,00 грн. у визначений ч. 3 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» строк, тобто двомісячний строк з дня одержання Рішення (11.11.2019), проте, як встановлено вище, вказаний обов`язок відповідачем виконаний не був.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

За змістом положень 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу.

Водночас, ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» встановлює і те, що нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду.

Як встановлено вище, відповідачем Рішення було оскаржено до Господарського суду міста Києва (справа №910/267/20).

Звертаючись до суду з цим позовом позивач нараховує пеню за періоди з:

- з 03.09.2020 (наступний день після прийняття судом першої інстанції рішення у справі №910/267/20) по 14.10.2020 включно (день, який передував винесенню ухвали судом апеляційної інстанції про відкриття апеляційного провадження у справі №910/267/20);

- з 03.06.2022 (наступний день після прийняття судом касаційної інстанції постанови у справі №910/267/20) по 29.07.2022 включно (дата, визначено позивачем у розрахунку).

При цьому, як вірно встановлено судом першої інстанції:

- позивачем наведені періоди визначено правильно, проте не враховано період з 14.01.2020 (оскільки 13.01.2020 останній день добровільної сплати суми штрафу) по 19.01.2020 (оскільки ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2020 відкрито провадження у справі №910/267/20);

- кількість днів прострочення сплати штрафу становить 105 днів; сума пені за один день прострочення сплати штрафу складає 49 779,00 грн, тому за 105 днів прострочення сплати штрафу з відповідача слід було б стягнути 5 226 795 грн пені (49 779 грн х 105 днів), проте за приписами ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» розмір пені не може перевищувати розміру штрафу (3 318 600,00 грн.), накладеного на відповідача Рішенням, а тому стягненню з відповідача підлягає 3 318 600,00 грн. пені, що також було враховано позивачем.

Щодо заперечень відповідача проти позову, а саме те, що сума штрафу і пені не відповідає дійсності, оскільки при розрахунку було використано помилково фінансові показники, що не відповідають вимогам статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції», слід зазначити наступне.

Згідно з правовою позицією, яка викладена у постанові Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/14222/17, вирішуючи спір про стягнення коштів (штрафу, пені) на підставі рішення Комітету, господарським судам необхідно мати на увазі, що сам собою факт неоскарження рішення особою, якої воно стосується, не є безумовним свідченням законності відповідного акта державного органу. Тобто, для того, щоб дійти висновку про обов`язковість виконання рішення Комітету, господарському суду потрібно досліджувати це рішення на предмет його відповідності вимогам законодавства, якщо таку відповідність заперечує інша сторона у справі. Однак господарський суд не може брати до уваги доводи особи, стосовно якої прийнято рішення (заявника, відповідача, третьої особи в розумінні статті 39 Закону України «Про захист економічної конкуренції»), з приводу незаконності та/або необґрунтованості цього рішення, якщо такі доводи заявлено після закінчення строків, установлених частиною другою статті 47 та частиною першою статті 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції», оскільки ця особа не скористалася своїм правом на оскарження відповідного акта державного органу, а перебіг зазначеного строку виключає можливість перевірки законності та обґрунтованості рішення органу Комітету.

Частиною 1 ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» встановлено, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Як встановлено вище, Рішення отримано відповідачем 11.11.2019, а відтак строк на його оскарження, тобто і для наведення підстав для його скасування, закінчився 11.01.2020, проте наведені вище заперечення відповідач заявив у відзиві на позов, який надійшов до суду 26.12.2022, тобто з порушенням визначеного чинним законодавством строку.

Слід зауважити і на тому, що відповідач правом на оскарження Рішення скористався, подавши до суду відповідний позов (справа №910/267/20), у задоволенні якого рішенням Господарського суду міста Києва від 02.09.2020 у справі №910/267/20, залишеним без змін постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.06.2022, відмовлено.

За приписами ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч. 4 ст.75 ГПК України, згідно якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.05.2018 по справі №910/9823/17.

Преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також рішеннями Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України» та від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Христов проти України», №24465/04, від 19.02.2009, «Пономарьов проти України», №3236/03, від 03.04.2008).

Згідно з ч. 2 ст. 3 ГПК України, якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права

Таким чином, вищезгадані судові рішення Європейського суду з прав людини та сама Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод є пріоритетним джерелом права для національного суду, тому судові рішення в справі № 910/267/20 не можуть бути поставлені під сумнів, а інші рішення, в тому числі і в цій справі (№ 910/12321/22), не можуть їм суперечити. Обставини, встановлені при розгляді справи № 910/267/20, зокрема щодо відсутності підстав для визнання частково недійсним Рішення, є преюдиційними і не потребують доведення в цій справі.

При цьому колегія суддів зауважує відповідачу на тому, що доводи його апеляційної скарги фактично зводяться до необхідності перегляду остаточного судового рішення у справі № 910/267/20, права на перегляд якого суд при розгляді цієї справи не має. Перегляд судового рішення у справі № 910/267/20 також буде суперечити принципу юридичної визначеності..

Слід окремо зауважити і на тому, що, як вірно встановлено судом першої інстанції, положення Закону України «Про захист економічної конкуренції», так і інші норми законодавства не містять норм, які надавали б господарському суду право зменшувати розмір (а відтак і суму) стягуваного штрафу.

Схожа за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.01.2021 у справі № 910/10017/19 у якій касаційним судом зазначено про те, що судові органи не можуть підміняти собою органи Комітету та його функції шляхом визначення в судовому рішенні іншого розміру штрафу (ніж той, що визначений у рішенні Комітету) за допущене суб`єктом господарювання порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача штрафу в сумі 3 318 600,00 грн. та пені в сумі 3 318 600,00 грн.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване судове рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду міста Києва від 27.11.2023 у справі № 910/12321/22, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Враховуючи вимоги та доводи апеляційної скарги, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Науково-виробнича компанія «Гірничі Машини» задоволенню не підлягає.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з цією апеляційною скаргою покладаються на апелянта.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Науково-виробнича компанія «Гірничі Машини» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2023 у справі № 910/12321/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2023 у справі № 910/12321/22 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/12321/22.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 21.05.2024.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді Є.Ю. Шаптала

С.Р. Станік