ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2024 рокуЛьвівСправа № 464/1483/24 пров. № А/857/9027/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя Довга О.І.,

суддя Запотічний І.І.,

суддя Шавель Р.М.

секретар судового засідання Слободян І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 04 квітня 2024 року (головуючий суддя Шашуріна Г.О., м.Львів) у справі № 464/1483/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

09.03.2023 позивач звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив визнати незаконною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 59 від 19 лютого 2024 року.

Позов обґрунтовує тим, що протокол про адміністративне правопорушення від 09 лютого 2024 року складений з суттєвими порушеннями вимог ст.256 КпАП України, що виключає можливість притягнення до адміністративної відповідальності на підставі такого протоколу та є підставою для скасування оскаржуваної постанови. Крім того, в посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_3 відсутні повноваження складати протокол про адміністративне правопорушення. Більше того, твердження щодо незаконності його дій, наведені в постанові № 59 від 19 лютого 2024 та акті № 1 від 05 січня 2024 року є необґрунтованими, незаконними та не відповідають дійсності. Позивач вказує, що при прийнятті оскаржуваної постанови взагалі не відбувався розгляд справи, а йому відразу ж вручили заздалегідь підписану керівником ОРТЦК постанову.

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 04 квітня 2024 позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови залишено без задоволення, а постанову № 59 начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 від 19 лютого 2024 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу 5100 гривень за ч.2 ст.210-1 КУпАП залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права просив скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення про задоволення адміністративного позову. Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам позовної заяви. Крім того, апелянт вказує, що суд першої інстанції не дослідив повно та всебічно обставини, що мають значення для справи та не надав оцінки всім доказам і аргументам позивача, неправильно застосував норми матеріального права, а висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, що свідчить про те, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необгрунтованим та невмотивованим.

10.05.2024 відповідачем до суду подано відзив на апеляційну скаргу. У відзиві зазначає, що адміністративне правопорушення кваліфіковано за ч.2 ст.210-1 КУпАП, оскільки ОСОБА_1 , будучи посадовою особою вчинив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, а саме порушив п.20, 34 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», затвердженого Постановою КМУ №1487 від 30.12.2022 року, вимоги абз.6, абз.7, абз.13 ч.1 ст.21 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та абз.3 ч.2 ст.16 Закону України «Про оборону України». Отже, постанова про притягнення до адміністративного правопорушення № 59 на в.о. директора ЛКП «Муніципальна варта» ОСОБА_1 , як на керівника юридичної особи, прийнята відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України, обставин, які б могли потягнути за собою визнання постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності незаконною, не виявлено. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з`явились. Водночас, відсутність сторін у справі, належних чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України, не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до норми ст.313 цього Кодексу. Згідно ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з огляду на наступні підстави.

Судом встановлені наступні обставини.

Позивач ОСОБА_1 працює на посаді в.о. директора ЛКП «Муніципальна варта» та несе відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

25 січня 2024 року посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_4 проводилась планова перевірка ЛКП «Муніципальна варта». Під час проведення перевірки стану військового обліку виявлено ведення військового обліку з порушенням вимог Постанови Кабінету Міністрів № 1487 від 30 грудня 2022 року, що зафіксовано в Акті перевірки функціонування системи військового обліку громадян України в органах державної влади, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях на території міста Львова.

За результатами перевірки, 09 лютого 2024 року ІНФОРМАЦІЯ_4 , за фактом порушення правил війкового обліку на позивача був складений протокол про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.210-1 КУпАП.

На підставі даного протоколу, Постановою № 59 начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 від 19 лютого 2024 року на позивача накладено штраф у сумі 5 100 гривень.

Вважаючи таку постанову протиправною, позивач звернувся в суд першої інстанції з позовом

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржувана постанова прийнята відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України, обставин, які б могли потягнути за собою визнання постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності незаконною, не виявлено.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно вимог частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Суд апеляційної інстанції перевіривши оскаржуване рішення на відповідність критеріям, наведеним у ч.2 ст.2 КАС України приходить до висновку, що прийнято воно з порушенням норм чинного законодавства, виходячи з наступного.

Згідно з приписами ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 62 Конституції України передбачає, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ч.2 ст.16 Закону України «Про оборону України» посадові особи підприємств, установ та організацій усіх форм власності забезпечують ведення персонального військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, сприяють їх підготовці до військової служби, призову на строкову військову службу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, створенню працівникам належних умов для виконання ними військового обов`язку згідно із законодавством, забезпечують здійснення заходів з їх військово-патріотичного виховання.

Відповідно до ч.1 ст.21 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» підприємства, установи і організації зобов`язані вести військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів із числа працюючих, здійснювати заходи щодо бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та в особливий період і надавати звітність з цих питань відповідним органам державної влади, іншим державним органам та органам місцевого самоврядування в установленому порядку.

Відповідно до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від № 1487 від 30.12.2022, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період. Посадові особи, винні в порушенні законів України та інших нормативно-правових актів з питань мобілізаційної підготовки та мобілізації, а також громадяни за невиконання своїх обов`язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом (ч.1 ст.21 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію»).

Частиною 2 статті 210-1 КУпАП передбачено відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті (порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію), за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вимогами ст. 283 КУпАП передбачено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Так, згідно із ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються: протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Апеляційний суд звертає увагу, що позивачем 08.02.2024 року було подано до ІНФОРМАЦІЯ_5 клопотання, в якому він просив надати належним чином оформлений екземпляр акту перевірки функціонування системи військового обліку громадян України в органах державної влади, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях на території міста Львова №1 від 05.02.2024 та детальну інформацію про зміст та суть встановлених актом перевірки функціонування системи військового обліку громадян України в органах державної влади, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях на території міста Львова №1 від 05.02.2024, порушень та невідповідностей п. 34 постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487 «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», із посиланням на конкретний абзац п. 34 Постанови, що порушений та роз`ясненням конкретних дій/бездіяльності, які спричинили порушення.

При цьому, відповідач ні після складення протоколу, ні під час складення оскаржуваної постанови, так і не надав позивачу жодної інформації запитуваної в клопотанні та/або вмотивованої відмови у її наданні.

Крім того, колегія суддів вважає, що протокол про адміністративне правопорушення складений із суттєвими порушеннями вимог ст. 256 КУпАП, оскільки такий протокол не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП та «Інструкції зі складання ІНФОРМАЦІЯ_6 протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення», затвердженої Наказом МОУ від 01.01.2024 року № 3 (Інструкція).

Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються, зокрема: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Аналогічні вимоги щодо змісту та форми протоколу про адміністративне правопорушення, передбачені Інструкцією.

Таким чином встановлення місця, часу вчинення адміністративного правопорушення при складанні протоколу про адміністративне правопорушення є, згідно з ч. 1 ст. 256 КУпАП, обов`язком особи, яка склала протокол.

Проте, в протоколі про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 210-1 від 09.02.2024 року (розділ «дата, час місце вчинення і суть адміністративного правопорушення»), зазначено наступне: «.... 09.02.24 р. об 14 год. 25 хв. до ІНФОРМАЦІЯ_5 прибув керівник ЛКП «Муніципальна варта», ОСОБА_1 , за викликом начальника Гал.- ІНФОРМАЦІЯ_4 №1185 від 06.02.24. Відповідно до акту перевірки №1 встановлено, що військовий облік в/з та призовників ведеться з порушенням порядку організації та ведення в/о, прибуття в/з до ІНФОРМАЦІЯ_6 не забезпечується, взаємодія з ІНФОРМАЦІЯ_6 не виконується в повному обсязі, у списках персонального в/о не відображається повнота, актуальність облікових даних в/з. Дане правопорушення вчинене в особливий період. Встановлено порушення п. 34 Постанови №1487 КМУ». Тобто вказаним протоколом встановлено лише дату й час прибуття позивача (09.02.2024 року о 14 год. 25 хв ) до ІНФОРМАЦІЯ_5 , а не дату вчинення правопорушення та формально перелічені загальні формулювання начебто вчинених позивачем порушень без посилання на конкретний абзац п. 34 Постанови №1487 КМУ, що описані в акті перевірки №1, який, у свою чергу, неможливо ідентифікувати, позаяк в протоколі він вказаний без зазначення дати його складання.

Таким чином, апеляційний суд вказує, що жодних відомостей про місце й час вчинення адміністративного правопорушення в протоколі не зазначено, як і не описано належним чином суть адміністративного правопорушення, що є грубим порушенням вимог ст. 256 КУпАП. Відтак, висновки суду першої інстанції стосовно відповідності протоколу про адміністративне правопорушення вимогам ст. 256 КУпАП не відповідають обставинам справи.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Отже, в даному випадку, суд першої інстанції необгрунтовано ототожнює строк накладення адміністративного стягнення зі строком складання протоколу, хоча фактично це є два різні процесуальні строки.

Таким чином, фіксація правопорушення у відповідному протоколі про адміністративне правопорушення є наслідком дій уповноважених осіб з перевірки наявності в діях особи складу адміністративного правопорушення та наявності підстав для притягнення такої особи до адміністративної відповідальності. Ці дії посадових осіб можуть вчинятися лише після виявлення правопорушення, тобто встановлення певного факту та загальних ознак вчиненого діяння (аналогічні висновки наведені у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2022 року у справі №567/309/22).

Як випливає зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення від 09.02.2024 року, факт порушення організації та ведення військового обліку на ЛКП «Муніципальна варта» встановлено на підставі Акту №1 (без зазначення дати) та в протоколі перелічені загальні ознаки правопорушення, які за своїм змістом є тотожними правопорушенням, переліченим в акті перевірки №1 від 25.01.2024 року. Тобто, станом на 25.01.2024 року посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_5 фактично виявлено правопорушення (встановлено факт правопорушення та загальні його ознаки) та посадових осіб, які його вчинили. Проте, протокол про адміністративне правопорушення складено лише 09.02.2024 року, тобто після спливу передбаченого ст. 254 КУпАП строку для складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що складання протоколу про адміністративне правопорушення після спливу визначеного законом строку складання протоколу, свідчить про невідповідність протоколу вимогам закону та неможливість на його підставі встановлювати обставини справи.

Стосовно внесення позивачем до списків персонального військового обліку військовозобов`язаних (резервістів) офіцерського складу без відповідної копії військово-облікового документа, колегія суддів зазначає наступне.

Зазначена інформація стосується працівника ЛКП «Муніципальна варта», ОСОБА_3 , що була внесена до списків на підставі звірки із ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка відбулась 01.11.2022 року. Під час цієї звірки працівник ІНФОРМАЦІЯ_8 вніс правки до Особової картки працівника, де зазначив, що вказаний працівник належить до категорії обліку: командний, складу: офіцерського та має військове звання - молодший лейтенант.

Також, при звірці, що відбувалась 26.10.2023 року, працівник вказаного ІНФОРМАЦІЯ_5 не виявив жодних розбіжностей в облікових даних цього працівника, що підтверджується копією витягу зі Списку персонального військового обліку військовозобов`язаних (резервістів) офіцерського складу, яка додається.

При цьому, за наявною інформацією, військово-обліковий документ вказаного працівника був відсутній, у зв`язку із відсутністю бланків тимчасових посвідчень військовозобов`язаних.

Разом з тим, 29.01.2024 року вказаному працівнику було видано тимчасове посвідчення військовозобов`язаного за №13/2024.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що у позивача, як керівника, об`єктивно була відсутня можливість не вносити інформацію про вказаного працівника у списки персонального військового обліку військовозобов`язаних (резервістів) офіцерського складу, позаяк це було б також порушенням вимог Постанови №1487, зважаючи ще й на те, що вказана інформація відповідає дійсності, є актуальною і достовірною.

Відповідно до частини 3 статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги позивача є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції необхідно скасувати та прийняти постанову про задоволення позову з вищевикладених мотивів.

Керуючись ст.ст. 286, 308, 310, 315, 317, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 04 квітня 2024 року у справі № 464/1483/24 скасувати та прийняти постанову, якою адміністративний позов задовольнити.

Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 59 від 19 лютого 2024 року, а провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.210-1 КУпАП щодо ОСОБА_1 закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. І. Довга судді І. І. Запотічний Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 22.05.24