ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/3944/23 Суддя (судді) першої інстанції: Василь ГАВРИЛЮК

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2024 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Заїки М.М.,

суддів - Ганечко О.М., Кузьменка В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради про визнання протиправними, скасування рішень та зобов`язання вчинити певні, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) звернулась до Черкаського окружного адміністративного суду із позовом до Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради (далі - Департамент, відповідач), в якому просила суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради б/н від 26.01.2023 та рішення Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради б/н від 07.04.2023 про відмову у призначенні компенсації ОСОБА_1 , як фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі;

- зобов`язати Департамент соціальної політики Черкаської міської ради здійснити призначення та виплату компенсації ОСОБА_1 , як фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі з моменту звернення, а саме з 01.12.2022.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 16.01.2024 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради б/н від 26.01.2023 про відмову ОСОБА_1 у призначенні компенсації, як фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі. Визнано протиправним та скасовано рішення Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради б/н від 07.04.2023 про відмову ОСОБА_1 у призначенні компенсації, як фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі. Зобов`язано Департамент соціальної політики Черкаської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.12.2022 (вх. № 22005/28-5/01-9) про призначення компенсації як фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі ОСОБА_2 із доданими матеріалами та прийняти рішення за наслідками розгляду заяви з урахуванням висновків суду у мотивувальній частині цього рішення. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

При цьому суд першої інстанції виходив з того, що відмовляючи у призначенні компенсації ОСОБА_1 , як фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, відповідач у рішенні від 26.01.2023 не зазначив жодних обставин, що вказували б на те, що позивачка проживає окремо від чоловіка та не здійснює за ним догляд. Посилання у спірному рішенні на висновки Акту обстеження спільного проживання не є обґрунтованими, оскільки на дату постановлення спірного рішення обстеження спільного проживання відповідач так і не здійснив. Рішення від 26.01.2023 є необґрунтованим, оскільки у ньому не визначено, які саме фактичні підстави слугували його прийняттю.

Рішення відповідача про відмову у призначенні компенсації від 07.04.2023 також є необґрунтованим, адже не містить жодних посилань на нормативно-правовий акт, який визначає, що у разі визначення ступеня індивідуальних потреб (55 і вище) спірна компенсація не призначається.

Суд зауважив, що у спірних правовідносинах наявні усі умови встановлені ч. 6 ст. 13 Закону України № 2671-VIII від 17.01.2019 "Про соціальні послуги" (далі - Закон № 2671-VIII) для надання позивачкою соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі та відповідно для отримання спірної компенсації. Разом з цим, перевірка наявності підстав та умов для призначення спірної компенсації відноситься до компетенції та повноважень відповідача, у зв`язку із чим необхідно зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивачки від 01.12.2022 (вх. № 22005/28-5/01-9) про призначення компенсації як фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі ОСОБА_2 із доданими матеріалами та прийняти рішення за наслідками розгляду заяви з урахуванням висновків суду.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16.01.2024 скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що компенсації як фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, призначається за місцем проживання особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.

Для підтвердження факту спільного проживання з особою, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі та догляду за нею, складається акт про проведення обстеження сім`ї фахівцями уповноваженого органу.

17.01.2023 спеціалістами Департаменту здійснено вихід за вказаною у заяві адресою місця проживання особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі. Відповідно до акта обстеження сім`ї № 76 встановлена відсутність позивачки та її чоловіка, на телефонний дзвінок позивачка не відповідала.

У зв`язку з неможливістю скласти акт 17.01.2023, спеціалісти департаменту здійснили повторний вихід за вказаною адресою 20.01.2023. Відповідно до акта обстеження № 96 від 20.01.2023 позивачки з чоловіком вдома не було. Спеціалістами залишено записку в поштовій скриньці позивачки щодо необхідності проведення акта обстеження сім`ї.

Відповідно до акта обстеження сім`ї № 110 від 24.01.2023 на записку відреагувала дочка позивачки, яка зазначила, що батьки ( ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ) за вказаною адресою не проживають, фактично мешкають в селі Черкаської області. Враховуючи вищезазначене підтвердити факт спільного проживання та здійснення позивачем догляду спеціалістами департаменту було неможливо.

При повторній оцінці індивідуальних потреб фахівцем департаменту згідно з висновком про результати комплексного визначення індивідуальних потреб ОСОБА_2 сума балів становила 74, тобто особа не потребує постійного стороннього догляду, у зв`язку із чим правомірно прийнято оскаржуване рішення від 07.04.2023.

Шостим апеляційним адміністративним судом ухвалою від 26.03.2024 відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

Позивачка не подала відзив на апеляційну скаргу відповідача.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.05.2024 справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою з інвалідністю I групи, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ № 357052 від 03.11.2021, виданою Обласною МСЕК № 1, потребує постійної сторонньої допомоги, частково залежний від сторонніх осіб. Ступінь втрати професійної працездатності - 90 %.

16.12.2021 ОСОБА_2 Державною установою "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Черкаській області" надано висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійної основі, відповідно до якого рекомендовано ОСОБА_2 отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійної основі від фізичної особи - безтерміново.

Рішенням від 08.02.2022 Департамент соціальної політики Черкаської міської ради призначив ОСОБА_1 компенсацію фізичним особам, які надають соціальні послуги, з 03.11.2021 довічно.

02.12.2022 ОСОБА_1 повторно звернулась до Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради із заявою про отримання за надання соціальних послуг на непрофесійній основі.

Згідно висновку від 06.01.2023 № 12 про результати комплексного визначення індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг комісією встановлено що ОСОБА_2 потребує надання соціальних послуг з догляду, сума балів становить 44,5.

17.01.2023 спеціалістами Департаменту здійснено вихід за вказаною у заяві адресою місця проживання особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі. Відповідно до акта обстеження сім`ї № 76 встановлена відсутність позивачки та її чоловіка, на телефонний дзвінок позивачка не відповідала.

У зв`язку з неможливістю скласти акт 17.01.2023, спеціалісти департаменту здійснили повторний вихід за вказаною адресою 20.01.2023. Відповідно до акта обстеження № 96 від 20.01.2023 позивачки з чоловіком вдома не було. Спеціалістами залишено записку в поштовій скриньці позивачки щодо необхідності проведення акта обстеження сім`ї.

Відповідно до акта обстеження сім`ї № 110 від 24.01.2023 на записку відреагувала дочка Позивачки, яка зазначила, що батьки ( ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ) за вказаною адресою не проживають, фактично мешкають в селі Черкаської області. Враховуючи вищезазначене підтвердити факт спільного проживання та здійснення позивачем догляду спеціалістами департаменту було неможливо.

Рішенням від 26.01.2023 Департамент соціальної політики Черкаської міської ради відмовив позивачці у призначенні компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги, зазначивши, що позивачка немає права на державну соціальну допомогу за висновком Акту обстеження спільного проживання.

09.03.2023 позивачка повторно звернулася до Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради із заявою про отримання за надання соціальних послуг на непрофесійній основі.

24.03.2023 спеціалістами Департаменту здійснено вихід за вказаною у заяві адресою місця проживання особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі. Відповідно до акту обстеження сім`ї № 310 встановлена відсутність позивачки та її чоловіка, на телефонний дзвінок позивачка повідомила, що перебуває з чоловіком у поліклініці.

Відповідно до акту проведення обстеження сім`ї від 31.03.2023 № 342 посадові особи відповідача здійснили вихід за місцем проживання позивачки, та підтвердили, що вона проживає з чоловіком, соціальні послуги надаються частково без дотримання державних стандартів соціальних послуг.

Згідно висновку від 06.04.2023 № 7 про результати комплексного визначення індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг комісією встановлено що ОСОБА_2 не потребує надання соціальних послуг з догляду, сума балів становить 74.

Рішенням від 07.04.2023 Департамент соціальної політики Черкаської міської ради відмовив позивачці у призначенні компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги, зазначивши, що позивачка немає права на державну соціальну допомогу, оскільки сума балів індивідуальних потреб від 55 і вище.

Вважаючи протиправними вказані рішення відповідача від 26.01.2023 та від 07.04.2023 про відмову у призначенні компенсації, позивачка звернулась до суду із вказаним позовом.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані рішення відповідача необґрунтовані, адже у рішенні від 26.01.2023 не зазначено жодних обставин, що вказували б на те, що позивачка проживає окремо від чоловіка та не здійснює за ним догляд, а рішення від 07.04.2023 не містить жодних посилань на нормативно-правовий акт, який визначає, що у разі визначення ступеня індивідуальних потреб (55 і вище) спірна компенсація не призначається.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне.

Відповідно до частин 6 і 7 статті 13 Закону № 2671-VIII фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, можуть надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг отримувачам соціальних послуг з числа членів своєї сім`ї, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права і обов`язки та є, зокрема, особами з інвалідністю I групи, громадянами похилого віку з когнітивними порушеннями, невиліковно хворими, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися.

Фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, виплачується компенсація за догляд.

Згідно із ч. 1 ст. 18 Закону № 2671-VIII надання соціальних послуг здійснюється шляхом ведення випадку, що включає такі етапи:

1) аналіз заяви/звернення про надання соціальних послуг, повідомлення про осіб/сім`ї, які перебувають у складних життєвих обставинах або в ситуаціях, що загрожують життю чи здоров`ю особи;

2) оцінювання потреб особи/сім`ї у соціальних послугах;

3) прийняття рішення про надання соціальних послуг з урахуванням індивідуальних потреб особи/сім`ї;

4) розроблення індивідуального плану надання соціальних послуг;

5) укладення договору про надання соціальних послуг;

6) виконання договору про надання соціальних послуг та індивідуального плану надання соціальних послуг;

7) здійснення моніторингу надання соціальних послуг та оцінки їх якості.

За приписами статті 20 № 2671-VIII оцінювання потреб особи/сім`ї у соціальних послугах здійснюється шляхом аналізу документів, фактів та інформації, зібраних під час спілкування з особою/сім`єю та їхнім найближчим оточенням, а також отриманих від юридичних та фізичних осіб у встановленому порядку.

Оцінювання потреб особи/сім`ї у соціальних послугах здійснюють фахівець із соціальної роботи, соціальний працівник, соціальний менеджер. У разі необхідності до оцінювання потреб особи/сім`ї у соціальних послугах залучаються медичні, педагогічні працівники, психологи, реабілітологи, ерготерапевти та інші фахівці.

Оцінювання потреб особи/сім`ї у соціальних послугах здійснюється протягом п`яти робочих днів з дня одержання заяви, звернення, повідомлення про надання соціальних послуг.

Відповідно до частин 1-4 статті 21 Закону № 2671-VIII рішення про надання чи відмову у наданні соціальних послуг за рахунок бюджетних коштів приймає структурний підрозділ з питань соціального захисту населення уповноважених органів системи надання соціальних послуг, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 11 цього Закону.

Рішення про надання чи відмову у наданні соціальних послуг приймається протягом 10 робочих днів з дня одержання заяви, звернення, повідомлення про надання соціальних послуг за результатами оцінювання потреб особи/сім`ї у соціальних послугах.

Рішення про надання чи відмову у наданні соціальних послуг не пізніше трьох робочих днів після його прийняття видається або надсилається заявнику. У рішенні про надання соціальних послуг обов`язково зазначаються результати оцінювання потреб особи/сім`ї у соціальних послугах та надавач соціальних послуг. Рішення про відмову у наданні соціальних послуг має бути вмотивованим.

Рішення про відмову у наданні соціальної послуги може бути оскаржено у судовому порядку.

Механізм призначення і виплати компенсації за догляд (далі - компенсація), що призначається фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду без провадження підприємницької діяльності на непрофесійній основі, без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг (далі - фізична особа, яка надає соціальні послуги) особам із числа членів своєї сім`ї, які спільно з нею проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (далі - соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі) та є, зокрема, особами з інвалідністю I групи, громадянами похилого віку з когнітивними порушеннями, встановлює Порядок подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затверджений Постановою Кабінет Міністрів України від 23.09.2020 № 859 (далі - Порядок № 859).

Відповідно до пункту 7 Порядку № 859 призначення і виплата компенсації здійснюються уповноваженим органом з місяця подання фізичною особою, яка надає соціальні послуги, зокрема наступних документів у паперовій формі: заяви про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі; заяви про згоду отримувати соціальні послуги; декларації про доходи та майновий стан (заповнюється на підставі довідок про доходи кожного члена сім`ї) за формою, затвердженою Мінсоцполітики. У декларації також зазначається інформація про склад сім`ї фізичної особи, яка надає соціальні послуги; копії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією (для осіб з інвалідністю); висновку лікарської комісії медичного закладу щодо потреби в догляді громадян похилого віку внаслідок когнітивних порушень за формою, затвердженою МОЗ; висновку лікарської комісії медичного закладу щодо потреби в догляді невиліковно хворих осіб, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися, за формою, затвердженою МОЗ.

Уповноважений орган протягом двох робочих днів після отримання заяв про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі та про згоду отримувати соціальні послуги здійснює комплексне визначення ступеня індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг, за показниками згідно з додатком.

Комплексне визначення ступеня індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг, здійснюється фахівцями уповноваженого органу разом із представниками закладу охорони здоров`я, надавачів соціальних послуг із залученням особи, яка потребує надання соціальних послуг, та/або її законного представника.

За результатами комплексного визначення ступеня індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг, уповноваженим органом готується висновок за формою згідно з додатком.

Особа потребує надання соціальних послуг, якщо за результатами комплексного визначення ступеня індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг, їй установлено IV чи V групу рухової активності.

Відповідно до пунктів 10, 10-1 Порядку № 859 компенсація призначається на 12 місяців і виплачується щомісяця.

Для продовження виплати компенсації на наступний строк подаються заява про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, декларація про доходи та майновий стан (заповнюється на підставі довідок про доходи кожного члена сім`ї), документи, зазначені в абзацах шостому - дванадцятому підпункту 1 пункту 7 цього Порядку, крім копії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, висновку лікарської комісії медичного закладу щодо потреби в догляді, якщо їх видано безстроково або строк не зазначено.

Згідно із пунктом 11 Порядку № 859 виплата компенсації припиняється в разі:

1) зміни місця проживання/перебування особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, чи фізичної особи, яка надає соціальні послуги;

2) смерті особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі;

3) смерті фізичної особи, яка надавала соціальні послуги;

4) отримання особою, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, соціальних послуг з догляду вдома, паліативного, стаціонарного догляду або перебування такої особи на повному державному утриманні;

5) перебування фізичної особи, яка надає соціальні послуги, за межами України понад 30 календарних днів.

6) перебування фізичної особи, яка надає соціальні послуги, на стаціонарному або санаторно-курортному лікуванні протягом 30 календарних днів.

Відповідно до пункту 14 Порядку № 859 компенсація призначається з місяця звернення за нею, якщо протягом місяця з дня звернення подано всі необхідні документи.

Рішення про призначення компенсації або про відмову в її наданні приймається уповноваженим органом протягом 10 днів з дати подання документів, зазначених у пункті 7 цього Порядку, і наступного дня після його прийняття надсилається фізичній особі, яка надає соціальні послуги.

Для підтвердження факту спільного проживання з особою, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, та догляду за нею складається акт про проведення обстеження сім`ї фахівцями уповноваженого органу. Форма акта про проведення обстеження сім`ї затверджується Мінсоцполітики.

Якщо фізична особа надає соціальні послуги за місцем проживання/перебування особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, але має інше зареєстроване місце проживання, обстеження сім`ї для встановлення факту догляду є обов`язковим.

Встановлено, що рішенням від 26.01.2023 Департамент соціальної політики Черкаської міської ради відмовив позивачці у призначенні компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги. В обґрунтування такого рішення зазначено «за висновком акту обстеження спільного проживання».

Так, відповідно до актів проведення обстеження сім`ї від 17.01.2023, 20.01.2023, 24.01.2023 посадові особи відповідача здійснили вихід за місцем проживання позички, проте обстеження не здійснили зазначивши, що заявниці та її чоловіка не було вдома.

Колегія суддів враховує доводи відповідача про те, що він не зобов`язаний здійснювати багаторазові виходи чи інші заходи з метою обстеження сім`ї для встановлення факту догляду.

Разом з цим, апеляційний суд зауважує, що відповідно до частини третьої статті 21 Закону № 2671-VIII рішення про відмову у наданні соціальних послуг має бути вмотивованим та обґрунтованим, а за змістом пункту 14 Порядку № 859 обстеження сім`ї для встановлення факту догляду є обов`язковим у разі якщо фізична особа надає соціальні послуги за місцем проживання/перебування особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, але має інше зареєстроване місце проживання.

Встановлено, у даному випадку ОСОБА_2 та ОСОБА_1 мають однакове зареєстроване місце проживання, а саме: АДРЕСА_1 , що підтверджується відомостями про зареєстроване місце проживання у паспортах громадянина України

При цьому, зміст актів проведення обстеження сім`ї від 17.01.2023, 20.01.2023, 24.01.2023 свідчить про відсутність позивачки та її чоловіка за зареєстрованим місцем проживання у моменти здійснення відповідних виходів.

Однак, відповідачем не складено акту проведення обстеження сім`ї, у якому однозначно зафіксовано факт того, що ОСОБА_2 чи ОСОБА_1 змінили місце проживання після первинного призначення компенсації 08.02.2022 та проживають окремо, не пов`язані спільним побутом, не мають взаємні права та обов`язки, тобто не встановлено обставин, що прямо позбавляють позивачку права на отримання спірної компенсації.

До того ж, відповідно до акту проведення обстеження сім`ї від 31.03.2023 № 342 посадові особи відповідача здійснили вихід за місцем проживання позивачки, та підтвердили, що вона проживає з чоловіком, соціальні послуги надаються частково без дотримання державних стандартів соціальних послуг.

Таким чином, висновок відповідача про те, що неможливо підтвердити факт спільного проживання та здійснення позивачем догляду спеціалістами департаменту, який слугував підставою для прийняття рішення від 26.01.2023, колегія суддів вважає передчасним та суперечливим.

Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі №280/4057/19 зауважив, що загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

З огляду на наведене, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що рішення відповідача від 26.01.2023 не є обґрунтованим, що свідчить про наявність підстав для визнання протиправним та скасування такого рішення.

Рішенням від 07.04.2023 Департамент соціальної політики Черкаської міської ради відмовив позивачці у призначенні компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги, зазначивши, що позивачка немає права на державну соціальну допомогу, оскільки сума балів індивідуальних потреб від 55 і вище.

Із вказаного обґрунтування рішення від 07.04.2023 простежується, що відповідачем проведено повторне комплексне визначення індивідуальних потреб ОСОБА_2

Дійсно, згідно із висновком від 06.04.2023 № 7 про результати комплексного визначення індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг комісією встановлено, що ОСОБА_2 не потребує надання соціальних послуг з догляду, сума балів становить 74.

Разом з цим, за змістом пункту 7 Порядку № 859 комплексне визначення ступеня індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг, здійснюється у разі після отримання заяв про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі та про згоду отримувати соціальні послуги.

Водночас, відповідно до пункту 10-1 Порядку № 859 для продовження виплати компенсації на наступний строк не подається заява про згоду отримувати соціальні послуги.

Також нормами Порядку № 859 не передбачено проведення комплексного визначення ступеня індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг, при ініціюванні продовження виплати компенсації на наступний строк.

На користь вказаного висновку свідчить й те, що рішенням від 08.02.2022 Департамент соціальної політики Черкаської міської ради призначив ОСОБА_1 компенсацію фізичним особам, які надають соціальні послуги, з 03.11.2021 довічно.

Крім того, апеляційний суд зазначає, що згідно висновку від 06.01.2023 № 12 про результати комплексного визначення індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг комісією встановлено що ОСОБА_2 потребує надання соціальних послуг з догляду, сума балів становить 44,5, у той час як згідно із висновку від 06.04.2023 № 7 сума балів становить 74.

Наведене свідчить про суттєве поліпшення стану ОСОБА_2 за період з 06.01.2023 по 06.04.2023, що заперечується позивачкою та викликає обґрунтований сумнів, адже матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 безтерміново визнаний особою з інвалідністю I групи, з наявними когнітивними порушеннями громадян похилого віку, унаслідок яких він потребує постійної сторонньої допомоги, частково залежний від сторонніх осіб.

З урахуванням наведеного апеляційний суд вважає, що рішення від 07.04.2023 не є обґрунтованим, адже не містить мотивування його прийняття. Відповідач також не надав доказів обґрунтованості такого рішення, посилаючись виключно на складання такого рішення фахівцем. Тому, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправним та скасування такого рішення відповідача.

Також апеляційний суд вважає правильним вибір судом першої інстанції способу захисту прав позивачки, порушених оскарженими рішеннями відповідача.

Так, завданням адміністративного судочинства, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Разом з цим, питання призначення та виплати компенсації фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, належить до виключної компетенції відповідача.

Суд може втрутитись у дискрецію відповідача та зобов`язати його прийняти рішення конкретного змісту, виключно у разі якщо встановить, що відповідач не має права прийняти рішення іншого змісту.

У даному ж випадку прийняттю рішення про призначення позивачці компенсації фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, має передувати процедура належного розгляду відповідачем заяви позивачки, перевірки наданих нею документів та дотримання усіх умов для призначення вказаної компенсації.

Тому, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що для належного та ефективного захисту прав позивача, порушених оскаржуваними рішеннями відповідача, необхідно зобов`язати Департамент соціальної політики Черкаської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.12.2022 (вх. № 22005/28-5/01-9) про призначення компенсації як фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі ОСОБА_2 із доданими матеріалами та прийняти рішення за наслідками розгляду заяви з урахуванням висновків суду за результатом розгляду даної справи.

Згідно із ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно із пунктом 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», рішення від 10 лютого 2010 року).

Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

З огляду на наведене апеляційний суд надав правову оцінку визначальним доводам апеляційної скарги. Суд зауважує, що не надання оцінки іншим доводам сторін жодним чином не відобразилось на повноті та об`єктивності дослідження судом обставин справи та не вплинуло на результат апеляційного розгляду.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, ухвалив оскаржене рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права та дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 48, 242-244, 250, 271, 272, 286, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 січня 2024 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя М.М. Заїка

Судді О.М. Ганечко

В.В. Кузьменко

Повний текст постанови складено та підписано 21 травня 2024 року.