ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2024 року справа №200/7277/23

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Компанієць І.Д., Геращенка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 січня 2024 р. у справі № 200/7277/23 (головуючий І інстанції Голошивець І.О. ) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі відповідач, УПФУ), в якому просив:

-визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 19.09.2023 № 045550019724 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років згідно зі ст. 86 Закону України «Про прокуратуру»;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області з 12.09.2023 (дата звернення за призначенням пенсії) призначити та виплачувати пенсію за вислугу років згідно зі ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» у розмірі 60 відсотків від усіх складових заробітної плати, зазначених у довідці Донецької обласної прокуратури від 07.09.2023 № 21-499вих-23.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 26 січня 2024 року позовні вимоги задоволено частково, а саме суд:

Визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (ЄДРПОУ: 20987385) від 19.09.2023 №045550019724 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) за вислугу років згідно зі ст.86 Закону України Про прокуратуру №1697-VII.

Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (ЄДРПОУ: 20987385) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) половину строку навчання на економіко-правовому факультеті Донецького державного університету денної форми навчання за спеціальністю Правознавство з 01 вересня 1995 року по 26 червня 2000 року в загальну вислугу (стаж) та стаж роботи на посадах прокурора, що дають право на пенсію за вислугу років згідно Закону України Про прокуратуру №1697-VII вiд 14.10.2014.

Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (ЄДРПОУ: 20987385) призначити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) пенсію за вислугу років, на підставі ст. 86 Закону України "Про прокуратуру від 14.10.2014 № 1697-VII, починаючи з 12 вересня 2023 року.

Стягнув з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (адреса: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, буд.83, ЄДРПОУ: 20987385) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 коп.

В решті позовних вимог відмовив.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволені позову відмовити повністю.

В обґрунтуванні апеляційної скарги зазначено, що спірним питанням в даній справі є не зарахування Позивачу половини строку періоду його навчання у Донецькому державному університеті з 01.09.1995 по 26.06.2000 передбаченої ч.6 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII (далі Закон №1697-VII) та як наслідок не призначення позивачу пенсії передбаченої ст.86 Закону №1697-VII за вислугою років.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку розгляд документів, наданих позивачем для переведення на пенсію за вислугу років провадився за принципом «екстериторіальності» Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області відмовлено позивачу у призначенні пенсії за вислугу років у зв`язку з відсутністю належно підтверджених 25 років стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років. Повідомлено, що за доданими до заяви про призначення пенсії за вислугу років документами до страхового стажу зараховано всі періоди.

До періодів стажу на прокурорських посадах не зараховано половину строку навчання у Донецькому національному університеті з 01.09.1995 по 26.06.2000, оскільки, згідно довідки від 30.06.2023 № 129/01-13/01 та листа від 18.07.2023 № 542/01-09/01.1 заявник навчався на економічно-правовому факультеті Донецького національного університету, назву якого було змінено на юридичний факультет з 13.05.2014, що не відповідає терміну навчання.

Таким чином, період навчання належним чином не підтверджено, а Головне управління не має права зараховувати період до спеціального стажу для призначення пенсії за вислугу років.

Частиною 8 статті 86 Закону 1697-VII, визначені періоди, які зараховуються до вислуги років, що дають право на пенсію згідно з цією статтею. Зокрема, до вислуги років зараховується половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання. Іншого чинним законодавством не передбачено.

Відмова відбулась у зв`язку з відсутністю підтвердження навчання на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання, а саме право визначається за умови підтвердження спеціального стажу належними документами відповідно до частини 8 статті 86 Закону 1697-VII .

Щодо зобов`язання призначити Позивачу пенсію за вислугу років, на підставі ст.86 Закону 1697-VII, починаючи з 12.09.2023, скаржник зазначає, що суд не уповноважений встановлювати наявність чи відсутність всіх підстав для призначення чи відмови у призначенні пенсії, у випадку , якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки. А тому, вирішення питання про призначення пенсії без перевірки наявності, чи відсутності усіх для цього підстав є передчасним, так, як органам Пенсійного фонду кореспондований обов`язок здійснити повну перевірку поданих позивачем документів та винести обґрунтоване рішення відповідно до норм чинного законодавства.

Також скаржник не погоджується з рішенням суду в частині стягнення судового збору.

Від позивача надійшов відзив на скаргу в якому проси в залишити її без задоволення, а рішення суду без змін.

В обґрунтування зазначено, зокрема, що згідно з ч. 6 ст. 86 Закону №1697-VII до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується: час роботи на посадах прокурорів (в тому числі адміністративних) органів прокуратури, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів; половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання.

З 01.09.1995 по 26.06.2000 позивач навчався на економіко-правовому факультеті Донецького державного університету, за результатом чого отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» та здобув кваліфікацію юриста.

Факт такого навчання, його денна форма, а також належність економіко-правовому факультеті Донецького державного університету до юридичних факультетів вищих навчальних закладів підтверджується: дипломом спеціаліста від 26.06.2000 серія НОМЕР_2 ; додатком до диплому від 30.06.2000 серія НОМЕР_2 ; довідкою Університету від 30.06.2023 № 129/01-13/01; довідкою Університету від 30.06.2023 № 130/01-13/01.

Таким чином, за цей період набув 2 роки 4 місяці 28 днів вислуги років (половина від 4 років 9 місяців 26 днів).

З 03.07.2000 по 18.04.2005 та з 30.06.2005 по теперішній час працює в органах прокуратури на прокурорських посадах (помічник, старший помічник прокурора, прокурор відділу, заступник прокурора, заступник начальника відділу, начальник відділу).

Факт такої роботи, належність вказаних посад до прокурорських підтверджується: трудовою книжкою; довідкою Донецької обласної прокуратури від 06.09.2023 № 07-1286вн-23.

Позивач зазначає, що умовою зайняття посади прокурора є саме наявність юридичної освіти (ст. 46 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-XII, ст. 27 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII). Наявність юридичної освіти підтверджується дипломом НОМЕР_2 від 26.06.2000, де у графі спеціальність міститься запис «Правознавство», а отримана кваліфікація - «Юрист».

Таким чином, на день звернення за призначенням пенсії вислуга років складала 25 років 4 місяці 21 день, з яких 22 роки 11 місяців 23 дні - на посадах прокурорів.

Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

Позивач навчався на економіко-правовому факультеті Донецького державного університету за спеціальністю Правознавство денної форми навчання з 01.09.1995 та закінчив який 26.06.2000 отримавши кваліфікацію юриста, що підтверджується наступними документами: дипломом спеціаліста серії НОМЕР_2 від 26.06.2000; додатком до диплома спеціаліста № НОМЕР_2 від 30.06.2000; дублікатом трудової книжки серії НОМЕР_3 дата заповнення 03.07.2000 (номер запису 2 в трудовій книжці); довідкою Донецького національного університету імені Василя Стуса від 30.06.2023 №129/01-13/01; довідкою Донецького національного університету імені Василя Стуса від 30.06.2023 №130/01-13/01.

Позивач працював на різних посадах в органах прокуратури, що підтверджується: дублікатом трудової книжки серії НОМЕР_3 дата заповнення 03.07.2000; довідкою виданою Донецькою обласною прокуратурою від 06.09.2023 №07-1286вн-23.

Позивач звернувся засобами вебпорталу до територіальних органів ПФУ від 12.09.2023 з заявою про призначення йому пенсії за вислугою років, що підтверджується відповідною копією заяви наявною в матеріалах справи.

За принципом екстериторіальності для розгляду заяви позивача було визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, що також не заперечується відповідачем по справі.

За результатом розгляду заяви позивача про призначення йому пенсії за вислугу років, відповідачем було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії №045550019724 від 19.09.2023, відповідно до якого було зазначено наступне, відмова про призначення пенсії за вислугу років згідно Закону України Про прокуратуру (далі - Закон 1697-VІІ) ОСОБА_1 . Дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 12.09.2023. Вік заявника 47 років. Статтею 86 Закону 1697-VII Про прокуратуру визначено умови призначення пенсії за вислугу років: прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років з 1 жовтня 2020 року і пізніше - 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 15 років. Частиною 8 статті 86 Закону 1697-VІІ передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають особи, які безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії працюють в органах прокуратури чи в науково-навчальних закладах Офісу Генерального прокурора, а також особи, звільнені з прокурорських посад органів прокуратури за станом здоров`я, у зв`язку з ліквідацією чи реорганізацією органу прокуратури, в якому особа обіймає посаду, або у зв`язку із скороченням кількості прокурорів, у зв`язку з обранням їх на виборні посади в органах державної влади чи органах місцевого самоврядування. Частиною 8 статті 86 Закону 1697-VІІ визначені періоди, які зараховуються до вислуги років, що дають право на пенсію згідно з цією статтею. Зокрема, до вислуги років зараховується половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання. Страховий стаж особи становить 27 років 4 місяці 28 днів. Стаж роботи на прокурорських посадах становить 22 роки 9 місяців 21 день. Стаж роботи за вислугу років становить 22 роки 9 місяців 21 день. Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди; до періодів стажу на прокурорських посадах не зараховано половину строку навчання у Донецькому національному університеті з 01.09.1995 по 26.06.2000, оскільки, згідно довідки від 30.06.2023 № 129/01-13/01 та листа від 18.07.2023 № 542/01-09/01.1 заявник навчався на економічно-правовому факультеті Донецького національного університету, назву якого було змінено на юридичний факультет з 13.05.2014, що не відповідає терміну навчання. Враховуючи вищевикладене, прийнято рішення відмовити в призначення пенсії відповідно Закону 1697-VІI Про прокуратуру за відсутністю необхідного стажу роботи за вислугу років 25 років. Працює. На обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує.

Вищенаведене також було продубльовано відповідачем у його відзиві на адміністративну позовну заяву.

Позивач звертаючись з даним адміністративним позовом, у своїй позовній заяві зазначив, що за період навчання з 01.09.1995 по 26.06.2000 (4 роки 9 місяців 26 днів), набув половину 2 роки 4 місяці 28 днів вислуги років, які необхідно зарахувати до його загального стажу роботи за вислугою років 22 роки 9 місяців 21 день, що загалом становить 25 років 4 місяці 21 день, тобто відповідно до умов щодо призначення пенсії за вислугою років передбаченою ЗУ №1697-VII є достатнім для призначення йому пенсії.

Отже спірним питанням в даній справі є не зарахування відповідачем позивачу половини строку періоду його навчання у Донецькому державному університеті з 01.09.1995 по 26.06.2000 передбаченої ч.6 ст.86 Закону України Про прокуратуру та як наслідок не призначення позивачу пенсії передбаченої ст.86 Закону України Про прокуратуру №1697-VII за вислугою років.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

14 жовтня 2014 року прийнято Закон України «Про прокуратуру», який набрав чинності 15 липня 2015 року.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру", прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше, зокрема, з 1 жовтня 2020 року і пізніше - 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 15 років.

Пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Згідно частини 13 статті 86 Закону №1697 пенсії за вислугу років відповідно до цієї статті призначаються, перераховуються і виплачуються уповноваженими на це державними органами.

Зі спірного рішення слідує, що відповідачем -позивачу до стажу для призначення пенсії за вислугу років, відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру», не зараховано половину строку навчання, оскільки відповідно до диплому виданого Донецьким державним університетом заявник навчався на економіко правовому факультеті, інформація щодо навчання на юридичному факультеті відсутня.

Частиною 6 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на посадах прокурорів (в тому числі адміністративних) органів прокуратури, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів; слідчими, суддями; на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, податкової міліції, кримінально-виконавчої служби, офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законодавства України військових формувань, на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою; у науково-навчальних закладах Офісу Генерального прокурора працівникам, яким до набрання чинності цим законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), у тому числі час наукової та викладацької роботи в інших науково-навчальних закладах, якщо вони мали науковий ступінь чи вчене звання; на адміністративних та викладацьких посадах, посадах наукових працівників у Тренінговому центрі прокурорів України; на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, яким до набрання чинності цим Законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), були направлені туди, а потім повернулися в органи прокуратури; військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання; відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, якщо така відпустка надавалася.

Згідно із п. «д» ч. 3 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Згідно з абз. 5 п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про вищу освіту", вища освіта - сукупність систематизованих знань, умінь і практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, інших компетентностей, здобутих у закладі вищої освіти (науковій установі) у відповідній галузі знань за певною кваліфікацією на рівнях вищої освіти, що за складністю є вищими, ніж рівень повної загальної середньої освіти.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 28 Закону України "Про вищу освіту", в Україні діють заклади вищої освіти таких типів, зокрема:

університет - багатогалузевий (класичний, технічний) або галузевий (профільний, технологічний, педагогічний, фізичного виховання і спорту, гуманітарний, богословський/теологічний, медичний, економічний, юридичний, фармацевтичний, аграрний, мистецький, культурологічний тощо) заклад вищої освіти, що провадить інноваційну освітню діяльність за різними ступенями вищої освіти (у тому числі доктора філософії), проводить фундаментальні та/або прикладні наукові дослідження, є провідним науковим і методичним центром, має розвинуту інфраструктуру навчальних, наукових і науково-виробничих підрозділів, сприяє поширенню наукових знань та провадить культурно-просвітницьку діяльність;

академія, інститут - галузевий (профільний, технологічний, технічний, педагогічний, богословський/теологічний, медичний, економічний, юридичний, фармацевтичний, аграрний, мистецький, культурологічний тощо) заклад вищої освіти, що провадить інноваційну освітню діяльність, пов`язану з наданням вищої освіти на першому і другому рівнях за однією чи кількома галузями знань, може здійснювати підготовку на третьому і вищому науковому рівнях вищої освіти за певними спеціальностями, проводить фундаментальні та/або прикладні наукові дослідження, є провідним науковим і методичним центром, має розвинуту інфраструктуру навчальних, наукових і науково-виробничих підрозділів, сприяє поширенню наукових знань та провадить культурно-просвітницьку діяльність.

Відповідно до ч.1 ст. 49 Закону України "Про вищу освіту", особа має право здобувати вищу освіту в різних формах або поєднувати їх.

Основними формами здобуття вищої освіти є: інституційна (очна (денна, вечірня), заочна, дистанційна, мережева); дуальна.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 61 Закону України "Про вищу освіту", особами, які навчаються у закладах вищої освіти, є: 1) здобувачі вищої освіти; 2) інші особи, які навчаються у закладах вищої освіти.

Здобувачами вищої освіти є, зокрема, студент - особа, зарахована до закладу вищої освіти з метою здобуття вищої освіти ступеня молодшого бакалавра, бакалавра чи магістра.

Із змісту наведених правових норм слідує, що університет та академія є вищими навчальними закладами, основними структурними підрозділами яких є факультет і кафедра. У вищих навчальних закладах здійснюється підготовка фахівців з вищою юридичною освітою.

Колегія суддів зазначає, що на теперішній час в Україні не існує закону про правничу (юридичну) освіту або іншого спеціального закону, який би врегульовував суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації права особи на правничу (юридичну) освіту як передумови до юридичної професії.

Разом з тим, виключно законами України визначаються вимоги до осіб, які можуть обіймати посади, пов`язані зі здійсненням правничої (юридичної) професійної діяльності, зокрема, й посади прокурора.

Однією з умов для зайняття посади прокурора є саме наявність юридичної освіти.

Законодавець, закріплюючи у Законі України «Про прокуратуру» приписи щодо навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання керувався саме кінцевою метою - отримання освіти правознавця (юриста).

Отже половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання враховується виключно при визначенні чи достатній у особи час роботи на прокурорських посадах для призначення йому пенсії за вислугою років (наприклад постанова Верховного Суду від 25 серпня 2021 року по справі №751/4203/17).

Довідкою виданою Донецьким національним університетом імені Василя Стуса від 30.06.2023 №129/01-13/01 підтверджується, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дійсно навчався у Донецькому державному університеті на економіко-правовому факультеті за спеціальністю Правознавство денної форми навчання з 01.09.1995 року. Після закінчення навчання 26.06.2000 було видано диплом спеціаліста НОМЕР_2 від 26.06.2000 року та присвоєно кваліфікацію юриста. Відповідно до Переліку напрямів підготовки фахівців з вищою освітою за професійним спрямуванням і спеціальностей різних кваліфікаційних рівнів та робітничих професій, затверджених постановою КМУ від 18.05.1994 року №325 спеціальність 7.060101 Правознавство відносилась до галузі знань Право. Додатково було повідомлено, що 11 вересня 2000 року Указом Президента Про надання деяким вищим навчальним закладам статусу національних Донецькому державному університету було надано статус національного (наказ МОН України № 505 від 30.10.2000 р.). Наказом Міністерства освіти і науки України № 758 від 12.07.2016 року прийнято пропозицію трудового колективу щодо присвоєння Донецькому національному університету імені Василя Стуса. В Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 04.10.2016 року були внесені відповідні відомості про найменування університету - Донецький національний університет імені Василя Стуса. Іншою довідкою виданою Донецьким національним університетом імені Василя Стуса від 18.07.2023 №542/01-09/01.1 було окрім вищенаведеного зазначено наступне, що з 13.05.2014 року було змінено назву економіко-правового факультету на юридичний факультет (наказ № 102/05 від 13.05.2014 року), який закінчив ОСОБА_1 26.06.2000 року.

Отже, позивач навчався та закінчив у 2000 році Донецький державний університет і отримав повну вищу освіту за спеціальністю Правознавство та здобув кваліфікацію юриста, що підтверджується безпосередньо наявною копією диплома серії НОМЕР_2 від 26.06.2000 року та дублікатом трудової книжки серії НОМЕР_3 заповненої на ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , дата заповнення 03.07.2000 року, відповідно до якої під номером запису 2 зазначено з 01.09.1995 по 26.06.2000 Донецький державний університет, в графі на підставі чого внесено запис зазначено Диплом НК №12018312, запис номер 3 зазначено з 03.07.2000 по 20.09.2003 призначений помічником прокурора м. Харцизька, в графі на підставі чого внесено запис зазначено наказ №630 від 03.07.2000.

Керуючись принципом верховенства права, беручи до уваги пріоритетність прав позивача, вважає за необхідне зазначити про необхідність зарахування до стажу позивача, що дає право на отримання пенсії за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру», половину строку навчання у Донецькому державному університеті з 01 вересня 1995 року по 26 червня 2000 року в загальну вислугу (стаж) та стаж роботи на посадах прокурора.

Таким чином, спірне рішення про відмову в призначенні пенсії за вислугу років на умовах ст. 86 Закону України «Про прокуратуру», є протиправним та таким, що підлягає скасуванню із зобов`язанням зарахувати до стажу, що дає право на отримання пенсії за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру», половину строку навчання у Донецькому державному університеті з 01 вересня 1995 року по 26 червня 2000 року.

Щодо рішення суду в частині зобов`язання призначити пенсію за вислугу років, на підставі ст. 86 Закону України "Про прокуратуру від 14.10.2014 № 1697-VII, починаючи з 12 вересня 2023 року, колегія суддів зазначає наступне.

З практики Європейського суду витікає наступне: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 13.02.2018 року у справі № 361/7567/15-а, від 07.03.2018 року у справі № 569/15527/16-а, від 20.03.2018 року у справа № 461/2579/17, від 20.03.2018 року у справі № 820/4554/17, від 03.04.2018 року у справі № 569/16681/16-а та від 12.04.2018 року справа № 826/8803/15, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював позицію з цього питання, згідно якої національні суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (пункт 157 рішення у справі "Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру" (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункт 44 рішення у справі "Брайєн проти Об`єднаного Королівства" (Bryan v. the United Kingdom); пункти 156-157, 159 рішення у справі "Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру" (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункти 47-56 рішення у справі "Путтер проти Болгарії" (Putter v. Bulgaria № 38780/02).

Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційними повноваженнями є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".

Однак, у цій справі відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними, оскільки відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.

Аналогічна позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23.01.2018 року у справі № 208/8402/14-а та від 29.03.2018 справі № 816/303/16.

Згідно судової практики Європейського суду з прав людини (рішення по справі "Олссон проти Швеції" від 24.03.1988 року) запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Колегією суддів враховується, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Матеріали справи свідчать, що станом на час звернення позивача з заявою про призначення пенсії, позивач з урахуванням до стажу половини строку навчання на економіко-правовому факультеті Донецького державного університету денної форми навчання за спеціальністю Правознавство з 01.09.1995 по 26.06.2000, має необхідний стаж, що дає йому право на призначення пенсії за вислугу років на підставі статті 86 Закону № 1697-VII.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення ( Постанова Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі 826/4418/14).

Відповідно до частини 4 статті 245 КАС України суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що повним та ефективним поновленням порушеного права в цій частині буде зобов`язання відповідача призначити пенсію за вислугу років, на підставі ст. 86 Закону України "Про прокуратуру від 14.10.2014 № 1697-VII, починаючи з 12 вересня 2023 року.

Щодо посилання апелянта на необґрунтоване стягнення судом першої інстанції судового збору, суд зазначає наступне.

За ч.1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, оскільки позовні вимоги задоволені, судом обґрунтовано стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати.

За положенням ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язокщодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись статями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 січня 2024 р. у справі № 200/7277/23 - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 січня 2024 р. у справі № 200/7277/23 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 22 травня 2024 року.

Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв

Судді І.В. Геращенко

І.Д. Компанієць