МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2024 р. № 400/1843/24

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Устинова І.А. розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачівІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_3 ,

провизнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_3 (далі відповідач 1), ІНФОРМАЦІЯ_4 (далі відповідач 2), в якому просить:

- визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_3 у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на підставі ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацією», який є здобувачем фахової передвищої освіти та навчається за денною формою здобуття освіти;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) надати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як здобувачу фахової передвищої освіти, який навчається за денною формою здобуття освіти.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він особисто використовуючи засоби поштового зв`язку надав органу, в якому перебуває на військовому обліку документи, що підтверджують його право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Тобто, позивач виконав вимоги щодо особистого повідомлення відповідача 1 про наявність в нього підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацією», який є здобувачем фахової передвищої освіти та навчається за денною формою здобуття освіти та надав підтверджуючі документи. Однак, відповідач листом протиправно відмовив йому у наданні відстрочки від призову з причин уникнення явки до ІНФОРМАЦІЯ_6 без поважних причин. Але на думку позивача, обов`язок «особисто повідомити» та «особисто прибути» не є тотожнім у спірних правовідносинах.

Відвідповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначає, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки не видають відстрочки від мобілізації, а лише їх оформлюють. А також, ІНФОРМАЦІЯ_7 вважає, що саме ІНФОРМАЦІЯ_8 є належним відповідачем по справі, адже предметом оскарження є рішення ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Від відповідача 1 відзив до суду не надходив, ухвала про відкриття провадження отримана ним 05.03.2024 о 21:40 год через особистий кабінет підсистему «Електронний суд».

Від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він заперечив обґрунтування відповідача 2 та зазначив, що оскільки законодавством визначено, що військовозобов`язаний повинен надавати органу, у якому він перебуває на військовому обліку документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, то саме цей орган уповноважений приймати рішення про надання зазначеної відстрочки та оформити її. Відповідач-2 у відзиві на позовну заяву також не наводить іншого порядку надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Згідно військового квитка офіцера запасу серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 06.04.2016 року взято на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_10 , що на теперішній час іменується як ІНФОРМАЦІЯ_11 , що є структурним підрозділом ІНФОРМАЦІЯ_12 . Тому ІНФОРМАЦІЯ_13 уповноважений приймати рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації позивачу. Позивач повністю підтримав позовні вимоги.

Від позивача до суду надійшла друга відповідь на відзив, в якій він додатково зазначив, що у відповіді на даний адвокатський запит Вознесенська районна військова адміністрація повідомила, що вона не уповноважена розглядати заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час проведення мобілізації та приймати рішення про надання або ненадання такої відстрочки. Також, позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі, при цьому зазначив, що у разі необхідності, вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав громадянина у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень на підставі ч. 2 ст. 9 КАС України.

Відповідно до ст.262 КАС України справа розглядається без проведення судового засідання в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідив матеріали справи, суд встановив наступне.

09.11.2023 року ОСОБА_1 звернувся з письмовою заявою до ІНФОРМАЦІЯ_3 з проханням надати йому відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у зв`язку з тим, що він є здобувачем фахової передвищої освіти та навчається за денною формою навчання в Криворізькому фаховому коледжі торгівлі та готельно-ресторанного бізнесу, групи М-23-1 курсу І на основі повної загальної середньої освіти, спеціальності Менеджмент, термін навчання з 01.09.2023 до 31.01.2026р.р. У заяві позивач просив долучити до його особової справи дану заяву та документи зазначені у додатках, надати йому відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на період навчання, надати документ, який є підтвердженням надання йому відстрочки, про результати розгляду заяви повідомити мого представника адвоката Максименко В.В. за поштовою адресою. До зазначеної заяви позивачем було долучено оригінали, а також належним чином завірені копії документів, що підтверджують його право на відстрочку.

Заява позивача про надання відстрочки від 09.11.2023 року разом з додатками до неї була отримана ІНФОРМАЦІЯ_12 , що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (№5550114361427), на якому міститься підпис отримувача та працівника поштового зв`язку, без зазначення дати отримання, згідно даних офіційного сайту Укрпошти (трекінгу відправлення), відправлення №5550114361427 було вручено за довіреністю 13.11.2023 року.

21.12.2023 року представником позивача адвокатом Максименко В.В. було направлено адвокатський запит до ІНФОРМАЦІЯ_12 з приводу поданої ОСОБА_1 заяви від 09.11.2023р., з проханням надати документ, який слугував підтвердженням надання відстрочки від призиву на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1

29.01.2024 року ІНФОРМАЦІЯ_12 надано відповідь - лист №237 на адвокатський запит від 21.12.2023 року стосовно заяви від 09.11.2023 року про надання відстрочки від призову ОСОБА_1 . У зазначеній відповіді відповідач повідомив, що оскільки ОСОБА_1 порушує правила військового обліку, умисно затягує процес проходження ВЛК для визначення його ступеня придатності до військової служби, уникає явки до ІНФОРМАЦІЯ_6 без поважних причин, йому не може бути надана відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації. Прийняте рішення за заявою може бути оскаржене відповідно до положень чинного законодавства.

Позивач вважаючи вищезазначене рішення протиправним звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір між сторонами суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» № 2232-XII від 25.03.1992 року захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає у тому числі проходження військової служби.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому відповідними указами Президента України було продовжено дію воєнного стану, який діє і на теперішній час.

Згідно з ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 року №3543-XII (далі - Закон №3543-XII) встановлено правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначено засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Відповідно до ст.1 Закону №3543-XII мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

У відповідності до ч. 1 ст. 22 Закону №3543-XII громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період; надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, Оперативно-рятувальній службі цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом.

Поряд з цим статтею 23 Закону №3543-XII передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.

Згідно з абз. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи за умови, що такі особи з інвалідністю не мають інших працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону їх утримувати.

В силу абзацу 17 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особи з інвалідністю, а також особи, зазначені в абзацах четвертому - дванадцятому частини першої цієї статті, у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їхньою згодою і тільки за місцем проживання.

З матеріалів справи вбачається, що позивач особисто 09.11.2023 використовуючи засоби поштового зв`язку подав відповідачу заяву про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та документи, що підтверджують його право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

До заяви позивачем були додані: копія паспорту та коду заявника на 2 арк.; копія витягу з Єдиного державного демографічного реєстру на 1 арк.; Довідка Криворізького фахового коледжу торгівлі та готельно-ресторанного бізнесу від 25.09.2023 року за №57 на 1 арк.; копія наказу №83-с від 11.08.2023 року про зарахування з 1 вересня 2023 року студентами 1 курсу очної денної форми здобуття освіти за спеціальностями(спеціалізаціями) завіреного вузом на 1 арк.; копія додатків до наказу про зарахування на навчання, завірених вузом на 4 арк.; договір про надання освітніх послуг Криворізьким фаховим коледжем торгівлі та готельно-ресторанного бізнесу №24 від 11.08.2023 року; копія студентського квитка серії НОМЕР_4 завіреного нотаріально на 1 арк.; копія договору на 1 арк.; копія свідоцтва на 1 арк.; копія ордеру на 1 арк.; опис вкладення у цінний лист на 1 арк.

В подальшому представником позивача було надіслано адвокатський запит поданої ОСОБА_1 заяви від 09.11.2023р., з проханням надати документ, який слугував підтвердженням надання відстрочки від призиву на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 .

Листом № 237 відповідач повідомив стосовно заяви позивача, що оскільки ОСОБА_1 порушує правила військового обліку, умисно затягує процес проходження ВЛК для визначення його ступеня придатності до військової служби, уникає явки до ІНФОРМАЦІЯ_6 без поважних причин, йому не може бути надана відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації. Прийняте рішення за заявою може бути оскаржене відповідно до положень чинного законодавства.

Щодо посилань відповідача на неявку позивача особисто, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.11 ст.38 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що призовники, військовозобов`язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи, посади зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.

«Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487, визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації).

Відповідно до п. 2 «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з пп. 8 п. 1 «Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (додаток 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів») призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

З урахуванням зазначеного, військовозобов`язані повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних та надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

В той же час, обов`язок «особисто повідомити» та «особисто прибути» не є тотожнім у спірних правовідносинах. При цьому, відповідачем не ставиться під сумнів, що заява позивача була направлена ним особисто.

З огляду на наведене, суд відхиляє доводи відповідача щодо неналежного звернення позивача із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Відповідно до п. 19 «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» призовники, військовозобов`язані та резервісти, винні в порушенні вимог правил військового обліку, несуть відповідальність згідно із законом.

Згідно з п. 4 «Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» громадяни, які ухиляються від військового обліку, навчальних (перевірочних) або спеціальних зборів, від призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, несуть кримінальну відповідальність.

Таким чином, порушення військовозобов`язаними вимог правил військового обліку має наслідком настання відповідальності згідно із законом.

Тобто, порушення позивачем вимог правил військового обліку може мати наслідком настання відповідальності, однак це не може бути підставою для не розгляду по суті його заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Відповідно до п. 1, 8, 9, 11 «Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 р. № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.

Завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов`язків є виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, крім іншого: ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам; розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.

Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, крім іншого: оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

З урахуванням зазначеного, відповідач 1 , як суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого належить вирішення питання щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, після отримання поштою від позивача заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та документів на підтвердження цього права повен був прийняти рішення за наслідком розгляду цієї заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивовану відмову в такому.

Разом з цим, відповідач у відповідь на заяву позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та доданих документів у відповідь направив листа, в якому зазначив про порушення позивачем правил військового обліку.

Таким чином, у даних правовідносинах суб`єкт владних повноважень не може утриматись від прийняття рішення, що входить до його виключної компетенції.

В свою чергу, відсутність належним чином оформленого рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивовану відмову в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, свідчить про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а тому визнанню протиправною підлягає бездіяльність відповідача 1, а не відмова у наданні відстрочки.

При прийнятті рішення суд враховує, що бездіяльність - це не вчинення у встановлений законом строк дії, яку суб`єкт владних повноважень повинен вчинити, та в даному випадку вказана бездіяльність стосується саме розгляду заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність відповідача_1 щодо нерозгляду по суті заяви позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації як здобувачу фахової передвищої освіти, який навчається за денною формою здобуття освіти.

Щодо вимоги про зобов`язання відповідача 1 надати позивачу відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, як здобувачу фахової передвищої освіти, який навчається за денною формою здобуття освіти суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Кодексом адміністративного судочинства України також визначено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії (ч. 2 ст. 245 КАС України). В цьому випадку суд повинен зазначити, яку саме дію повинен вчинити відповідач.

Рекомендації R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 зазначає, що під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі.

Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень.

Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Зазначеного правового висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 23.05.2018 у справі №825/602/17, яка відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України підлягає врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Суди не вправі втручатися в діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування при здійсненні ними функцій та повноважень, визначених законодавством, не вправі переймати на себе функції суб`єктів владних повноважень, оскільки чинним законодавством України суди не наділені правом створювати норми права, а наділені лише компетенцією перевіряти уже створені норми права на їх відповідність в ієрархії нормативно-правовим актам.

Суб`єкти владних повноважень застосовують надані їм в межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб`єктами (дискреційні повноваження). Втручання в дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Таким чином, суд не вправі підміняти собою державні органи, компетенція яких чітко регламентована чинним законодавством. Зазначення судом конкретних дій відповідача під час розгляду скарги, є виходом за межі повноважень суду, наданих чинним законодавством при постановленні судових рішень.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №815/3799/17, від 21.08.2018 у справі №810/3393/17.

Суд зауважує, що відповідач при визначенні наявності умов для надання позивачу відстрочки від призову за мобілізацією повинен встановити обґрунтованість підстав для такого, що вирішується у кожному випадку з урахуванням усіх необхідних умов передбачених законом. В свою чергу, як свідчать встановлені обставини даної справи, відповідач розглядаючи відповідну заяву позивача вдався лише до тлумачення норми закону.

За наведених обставин, враховуючи приписи ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Порядку №154, за якими повноваженнями щодо оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації надано безпосередньо відповідному територіальному органу комплектування та соціальної підтримки, суд вважає, що для належного захисту порушених прав та інтересів позивача у даному випадку необхідно зобов`язати відповідача 1 повторно розглянути заяву позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як здобувачу фахової передвищої освіти, який навчається за денною формою здобуття освіти, з урахуванням висновків суду.

Відповідно до ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи викладене, позов підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ) до ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_5 ) ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_6 ) задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_14 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) щодо нерозгляду по суті заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на підставі ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацією», який є здобувачем фахової передвищої освіти та навчається за денною формою здобуття освіти.

3. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на підставі ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацією», який є здобувачем фахової передвищої освіти та навчається за денною формою здобуття освіти, з урахуванням висновків суду.

4. В решті позовних вимог відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_5 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ) судовий збір у сумі 484,48 грн. (чотириста вісімдесят чотири гривні сорок вісім копійок).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України.

Суддя І. А. Устинов