ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2024 р. справа № 300/1348/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Микитюка Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій

ВСТАНОВИВ:

Представник ОСОБА_1 (далі також позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі також ГУ ПФУ в Івано-Франківській області - відповідач), Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі також відповідач, ГУ ПФУ в Сумській області) про визнання протиправною відмову в призначені пенсії за вислугу років відповідно до ст.86 Закону України Про прокуратуру викладену в листі від 01.12.2022 №0900-0214-8/41196; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянути заяву позивача від 22.01.2024 про призначення пенсії за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII, із зарахуванням до вислуги років половину періоду навчання з 01.09.1994 до 17.06.1996 в Чернігівському юридичному коледжі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 22.01.2024 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області про призначення пенсії за вислугу років відповідно до ст.86 Закону України Про прокуратуру. Листом ГУ ПФУ в Івано-Франківській області від 31.01.2021 за №0900-0208-8/6289, якого позивач отримав 08.02.2024 повідомлено позивача про те, що рішенням ГУ ПФУ в Сумській області від 29.01.2024 №092850023212 відмовлено у призначенні пенсії. Згідно цього рішення позивачу відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років через відсутність спеціального стажу роботи, що дає право працівникам прокуратури на пенсію за вислугу років, - 25 років. Також зазначено, що відповідно до наданих документів страховий стаж 28 років 11 місяців 21 день, спеціальний стаж роботи 23 роки 9 місяців 5 днів, стаж на посадах прокурорів 21 рік 04 місяці 5 днів, а також вказано, що період навчання у Чернігівському юридичному коледжі не зараховано до спеціального стажу, оскільки на момент навчання з 01.09.1993 по 17.06.1996 він не був вищим навчальним закладом. Позивач вважає таку відмову протиправною.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.03.2024 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.42-43).

Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області скористалося правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 25.03.2024. Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечила з підстав, наведених у відзиві, який міститься в матеріалах справи (а.с.54-59). Вказала, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 29.01.2024 №092850023212 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону України Про прокуратуру у зв`язку відсутністю необхідного стажу, який дає право для призначення такої пенсії. Зазначила, що Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області листом від 31.01.2024 №0900-0208-8/6289 повідомило позивача про прийняте рішення. Звернула увагу суду, що до вислуги років ОСОБА_1 не враховано: період навчання з 01.09.1993 по 17.06.1996 у Чернігівському юридичному коледжі, оскільки він не був вищим навчальним закладом. Просила суд в задоволенні позову відмовити.

25.03.2024 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив (а.с.47-50).

Відповідно до частини 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розгляд яких проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), заявами по суті справи є позов та відзив. Враховуючи, що приписами частини 3 статті 263 КАС України сторони позбавлені права подання відповіді на відзив та заперечення, пояснення, міркування та аргументи, викладені позивачем у відповіді на відзив не можуть бути предметом дослідження судом при розгляді та вирішенні даної справи.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, встановив такі обставини.

Як вбачається з трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 24.05.2002, копія якої міститься в матеріалах справи, ОСОБА_1 у період з 01.09.1993 до 17.06.1996 навчався в Чернігівському юридичному коледжі, з 24.05.2002 і станом на 22.01.2024 працював в органах прокуратури (а.с.15-16).

Період навчання позивача в Чернігівському юридичному коледжі за спеціальністю право і організація соціального забезпечення підтверджується також копіями диплома молодшого спеціаліста серії ІЗ №0015 від 17.06.1996 реєстраційний №257 та додатку до вказаного диплома (а.с.17-19).

Як встановлено судом, 22.01.2024 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України Про прокуратуру (а.с.12-13).

Органом призначення пенсії за принципом екстериторіальності визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області.

За результатами розгляду поданих позивачем до заяви документів ГУ ПФУ в Івано-Франківській області листом від 31.01.2024 за №0900-0208-8/6289, надіслано позивачу рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 29.01.2024 (помилково у рішенні зазначено 29.01.2023) за №092850023212, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону України Про прокуратуру у зв`язку з відсутністю необхідної вислуги років.

Згідно вказаного рішення, відповідач повідомив заявника, що станом на 29.01.2024 вислуга років ОСОБА_1 на посадах у органах прокуратури становить 21 рік 04 місяці 5 днів, а загальний страховий стаж 28 років 11 місяці 21 день. В той же час, при розгляді заяви позивача, відповідачем не зараховано до вислуги років позивача період навчання з 01.09.1993 по 17.06.1996 у Чернігівському юридичному коледжі, оскільки на момент навчання позивача він не був вищим навчальним закладом.

Вважаючи відмову відповідача в призначенні пенсії за вислугу років протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає таке.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних правовідносин.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII (далі також Закон №1697-VII), визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.

Статтею 86 Закону №1697-VII визначено підстави та порядок призначення пенсії за вислугу років.

Відповідно до вказаної норми, прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше, зокрема, з 1 жовтня 2020 року і пізніше - 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 15 років.

Частиною 6 вказаної статті визначено, до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на посадах прокурорів (в тому числі адміністративних) органів прокуратури, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів; слідчими, суддями; на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, податкової міліції, кримінально-виконавчої служби, офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законодавства України військових формувань, на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою; у науково-навчальних закладах Офісу Генерального прокурора працівникам, яким до набрання чинності цим законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), у тому числі час наукової та викладацької роботи в інших науково-навчальних закладах, якщо вони мали науковий ступінь чи вчене звання; на адміністративних та викладацьких посадах, посадах наукових працівників у Тренінговому центрі прокурорів України; на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, яким до набрання чинності цим Законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), були направлені туди, а потім повернулися в органи прокуратури; військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання; відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, якщо така відпустка надавалася.

У відповідності до ст. 15 Закону №1697-VII прокурором органу прокуратури є:

Генеральний прокурор; перший заступник Генерального прокурора; заступник Генерального прокурора; заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури; перший заступник керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури; заступник керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури; керівник підрозділу Офісу Генерального прокурора; керівник підрозділу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури; заступник керівника підрозділу Офісу Генерального прокурора; заступник керівника підрозділу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури; прокурор Офісу Генерального прокурора; прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури; керівник обласної прокуратури; перший заступник керівника обласної прокуратури; заступник керівника обласної прокуратури; керівник підрозділу обласної прокуратури; заступник керівника підрозділу обласної прокуратури; прокурор обласної прокуратури; керівник окружної прокуратури; перший заступник керівника окружної прокуратури; заступник керівника окружної прокуратури; керівник підрозділу окружної прокуратури; заступник керівника підрозділу окружної прокуратури; прокурор окружної прокуратури (у тому числі прокурор - стажист окружної прокуратури.

До стажу роботи на посадах прокурорів, необхідного для призначення пенсії за вислугу років, зараховуються періоди роботи на прокурорських посадах, зазначених у ст. 15 Закону №1697-VII та періоди роботи на посадах помічника (старшого помічника) прокурора до 20.05.2012 (до внесення змін до ст. 56 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-XII).

За вимогами ч.6 ст. 86 Закону №1697-VII до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи, зокрема, на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання.

Аналіз вказаної норми свідчить, що право на пенсійне забезпечення за вислугу років у відповідності до Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII мають громадяни України, які поряд з іншими підставами здобули і мають вищу юридичну освіту, пропрацювали на посадах прокурорів і слідчих встановлений для цього Закону час або виконували роботу, співмірну з роботою па прокурорських посадах, чи займалися діяльністю, необхідною для того, щоб обійняти посаду прокурора чи слідчого, зокрема, навчалися у вищому юридичному навчальному закладі і здобули освіту, що за рівнем відповідає вищій юридичній освіті.

Як встановлено матеріалами справи, з 01.09.1993 до 17.06.1996 позивач навчався на денній формі навчання в Чернігівському юридичному коледжі за спеціальністю "Право і організація соціального забезпечення", після закінчення якого отримав диплом з кваліфікацією юриста.

Згідно ст. 43 Закону Української РСР "Про освіту" від 23.05.1991 № Ю60-ХІІ (в редакції що діяла па час навчання позивача в Чернігівському юридичному коледжі) вищими навчальними закладами є: технікум (училище), коледж, інститут, консерваторія, академія, університет та інші.Статтею 5 чинного Закону України "Про вищу освіту" від 01.07.2014 № 1556VII передбачено рівні та ступені вищої освіти: початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти: перший (бакалаврський) рівень: другий(магістерський) рівень: третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень

Здобуття вищої освіти на кожному рівні вищої освіти передбачає успішне виконання особою освітньої програми, що є підставою для присудження відповідного ступеня вищої освіти: 1) молодший бакалавр: 2) бакалавр; 3) магістр: 4) доктор філософії доктор мистецтва.

Молодший бакалавр - це освітній або освітньо-професійний ступінь, що здобувається на початковому рівні (короткому никлі) вищої освіти і присуджується закладом вищої освіти у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти освітньої програми, обсяг якої становить 120 кредитів ЄКТС. Для здобуття освітнього ступеня молодшого бакалавра на основі фахової передвічної освіти заклад вищої освіти мас право визнати та перезарахувати кредити ЄКТС, максимальний обсяг яких визначається стандартом вищої освіти.

Відповідно до ст. 28 Закону України "Про вищу освіту" від 01.07.2014 № 1556-VII в Україні діють заклади вищої освіти таких типів: університет. академія, інститут, коледж.

Згідно ст. 9 Закону України "Про вищу освіту" № 2984-Ш в редакції від 17.01.2002 встановлюються такі види документів, які засвідчують здобуття особою вищої «світи та кваліфікації за певними освітньо-кваліфікаційними рівнями: диплом молодшого спеціаліста, диплом бакалавра; диплом спеціаліста; диплом магістра.

Підпунктом 4 пункту 2 розділу XV "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону України "Про вишу освіту" від 01.07.2014 № 1556-VII передбачено, шо після набрання чинності цим Законом диплом про вищу освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста (початкова вища освіта) прирівнюється до диплома про вищу освіту за освітньо-професійним ступенем молодшого бакалавра.

У свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України "Про вищу освіту" від 01.07.2014 № 1556-VI1 диплом молодшого бакалавра є одним із документів про виту освіту.

Таким чином, рівень освіти, одержаний позивачем в 1996 ропі, відноситься до 1 (першого) рівня вищої освіти з освітньо-кваліфікаційним рівнем "молодший спеціаліст .

Тому отриманий диплом підтверджує, що позивач отримав сукупність систематизованих знань, умінь і практичних навичок в юридичній сфері, здобув вищу освіту за спеціальністю "Право і організація соціального забезпечення", в результаті чого присвоєно кваліфікацію юриста.

Оскільки період навчання ОСОБА_2 у Чернігівському юридичниму коледжі, за спеціальністю "Право і організація соціального забезпечення" із здобуттям кваліфікації юриста відповідає першому рівню вищої освіти з освітньо-кваліфікаційним рівнем "молодший спеціаліст", то половина такого періоду повинна бути врахована пенсійним органом до вислуги років, що дає право па призначення йому пенсії відповідно до ч, 6 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII.

Отже, враховуючи приписи ч. 6 ст. 80 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII. слід вважати безпідставним незарахування до вислуги років, що дає право для призначення пенсії позивачу, половини строку навчання у Чернігівському юридичному коледжі.

Таким чином, половина періоду навчання позивача з 01.09.1993 до 17.06.1996 в Чернігівському юридичному коледжі за спеціальністю Право і організація соціального забезпечення із здобуттям кваліфікації юриста, яка відповідає першому рівню вищої освіти, повинна бути врахована пенсійним органом до вислуги років, що дає право на призначення пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст.86 Закону №1697-VІІ.

Одночасно суд наголошує, що позивач просив суд визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області в призначені пенсії за вислугу років відповідно до ст.86 Закону України Про прокуратуру викладену в листі від 31.01.2024 №0900-0208-8/6289.

Однак судом встановлено, що рішення від 29.01.2024 за №0928500123212 про відмову в призначенні позивачу пенсії за вислугу років відповідно до Закону України Про прокуратуру ухвалив пенсійний орган - Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області, а зазначений лист за вих. №0900-0208-8/6289 від 31.01.2024 направило позивачу ГУ ПФУ в Івано-Франківській області.

В свою чергу Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на заяву позивача від 22.01.2024 про призначення йому пенсії за вислугу років жодних рішень не приймало, а тільки надіслало рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області.

Отже, суд вважає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області не вчиняло протиправних дій щодо відмови в призначенні позивачу пенсії за вислугу років.

Разом з цим, відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як наслідок, з урахуванням приписів ч.2 ст.9 КАС України, рішення про відмову у призначенні пенсії від 29.01.2024 за №0928500123212 прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області є протиправним та підлягає до скасування.

Наведені положення правового регулювання спірних правовідносин і встановлені фактичні обставини дають підстави дійти висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 29.01.2024 за №0928500123212 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії, яке підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст. 58 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов`язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.

Згідно з п.4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Саме органи пенсійного фонду визначають правильність та повноту наданих документів для призначення (перерахунку) пенсії.

Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення, перерахунку пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати пільговий стаж позивача, підміняючи дискреційні функції УПФУ.

Отже, після скасування судом зазначеного вище рішення відповідач зобов`язаний повторно розглянути заяву позивача від 22.01.2024 і прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

Суд звертає увагу, що відповідно до абз.2 ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта і владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Враховуючи наведене, для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить, суд вважає за можливе зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянути заяву повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.01.2024 про призначення пенсії за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII, із зарахуванням до вислуги років половину періоду навчання з 01.09.1993 до 17.06.1996 в Чернігівському юридичному коледжі, та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час розгляду справи відповідачі доводи позивача не спростували.

Таким чином, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України суду надано право покласти судові витрати у справі повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір.

У матеріалах даної справи містяться докази понесення позивачем судових витрат в розмірі 1211,20 грн що підтверджується платіжною інструкцією №0.0.3485025217.1 від 20.02.2024 (а.с.9).

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають до задоволення, то слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн, як зі сторони, внаслідок неправильного рішення якої виник спір.

Крім того, представником позивача заявлено клопотання про відшкодування судових витрат по справі.

Дослідивши матеріали клопотання про відшкодування позивачу судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, а також наявні у матеріалах справи докази, суд встановив таке.

Зі змісту клопотання про відшкодування позивачу судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, а також доданих до клопотання доказів, вбачається, що позивачем понесені витрати за вивчення адвокатом законодавства та консультація клієнта, а також складання позовної заяви на суму 5 000 грн.

Відповідно до положень ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 ст. 134 КАС України).

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 3 ст. 134 КАС України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 КАС України).

З огляду на викладене, суд, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, виходив зі складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг).

Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України, для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Враховуючи те, що справа, по якій адвокатом надано послуги, є справою незначної складності, суд зазначає, що консультація клієнта з приводу збору необхідних документів, збір необхідних документів для складання позову, а також складання позовної заяви не потребує значного часу, такі послуги не є послугами значного обсягу, через що суд дійшов висновку про те, що клопотання про відшкодування позивачу судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, підлягає частковому задоволенню у сумі 2000 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ - 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018), Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (код ЄДРПОУ - 21108013, вул. Степана Бандери, 43, м. Суми, 40009) про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 29.01.2024 за №092850023212 (лист від 30.01.2024 № 2951-03-16) про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (код ЄДРПОУ - 21108013, вул. Степана Бандери, 43, м. Суми, 40009) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) від 22.01.2024 про призначення пенсії за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII, із зарахуванням до вислуги років половину періоду навчання з 01.09.1993 до 17.06.1996 в Чернігівському юридичному коледжі.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (код ЄДРПОУ - 21108013, вул. Степана Бандери, 43, м. Суми, 40009) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень двадцять копійок та частину витрат на правничу (правову) допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя /підпис/ Микитюк Р.В.