РІШЕННЯ

Іменем України

15 травня 2024 року

м. Київ

справа №990/94/24

адміністративне провадження № П/990/94/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Єресько Л.О.,

суддів: Загороднюка А.Г., Мельник-Томенко Ж.М., Губської О.А., Мартинюк Н.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Орел П.Ю.,

представника ВККС України - Предоляк Н.Ю.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу №990/94/24 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

Зміст позовних вимог та предмет спору

1. У квітні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся через підсистему «Електронний Суд» до Верховного Суду як до суду першої інстанції з позовною заявою до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - відповідач, ВККС України, Комісія), у якій просить:

1.1. визнати протиправним і скасувати рішення ВККС України від 04.03.2024 № 59/ас-24 «Про розгляд питання щодо допуску ОСОБА_1 до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в конкурсі на зайняття вакантних посад суддів апеляційних судів, оголошеному рішенням ВККС України від 14.09.2023 №94/зп-23»;

1.2. зобов`язати ВККС України зарахувати до стажу роботи судді, стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) тривалістю 5 років, яка вимагається законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення на посаду судді (02.07.2020);

1.3. зобов`язати ВККС України повторно розглянути питання допуску ОСОБА_1 до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі у конкурсі на зайняття 550 вакантних посад суддів апеляційних судів, оголошеному рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 14.09.2023 № 94/зп-23 «Про оголошення конкурсу на зайняття вакантних посад суддів апеляційних судів» (зі змінами).

2. На обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зауважує, що ухвалюючи оскаржуване рішення ВККС України безпідставно виходила з того, що положення частини другої статті 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII), згідно з якою до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, для цілей конкурсу не застосовується, оскільки регулює правовідносини, які виникають при вирішенні питань забезпечення суддів, а саме обчислення суддівської винагороди та реалізації права на відставку.

2.1. Позивач доводить, що частина друга статті 137 Закону № 1402-VIII не містить жодних обмежень щодо застосування при визначенні стажу роботи судді за частиною першою статті 28 цього ж Закону, та звертає увагу, що правила обчислення стажу є єдиними не лише для вирішення питань забезпечення суддів (розділ ІХ Закону), але також при вирішенні питання права на відставку (стаття 116 розділу VII Закону). Підкреслює, що законодавець не встановив розмежування у застосуванні статті 137 Закону № 1402-VIII, як це було у попередніх законах, а тому у такий спосіб уніфікував визначення стажу роботи на посаді судді сферою застосування всього Закону, а не лише у межах певної статті чи розділу.

2.2. На переконання ОСОБА_1 , ВККС України в порушення принципу правової визначеності допустила довільне тлумачення статті 137 Закону № 1402-VIII, яка, на його погляд, дозволяла позивачу розраховувати на розумну та передбачувану стабільність наявного законодавства та можливість передбачати наслідки застосування частини другої статті 137 цього Закону (легітимні очікування), а саме щодо зарахування .до стажу роботи судді стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) тривалістю щонайменше 5 років, яка вимагається законом для призначення на посаду судді.

2.3. Покликаючись на юридичну позицію Конституційного Суду України (абзац 2,3 підпункту 4.2 пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 26.03.2024 № 3-р(ІІ)/2024) щодо єдиного статусу суддів, який означає однаковість юридичного становища в усіх аспектах, передусім, однаковість їх гарантій незалежності та недоторканості, позивач уважає, що Комісією через застосування різного підходу до зарахування стажу на посаді судді, визначеного частиною другою статті 137 Закону № 1402-VIII, допущено дискримінаційний підхід по відношенню до статусу судді.

2.4. Принагідно звертає увагу Суду, що Верховним Судом вже неодноразово досліджувалося питання стажу роботи на посаді судді, зокрема, у постановах від 17.09.2020 у справі № 9901/302/19, від 08.10.2020 у справі № 9901/537/19, від 30.05.2019 у справі 9901/805/18, від 15.02.2024 у справі № 420/14019/23.

Позиція інших учасників справи щодо позовної заяви

3. У відзиві на цю позовну заяву ВККС України просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість її доводів.

3.1. На переконання Комісії, положення статті 137 Закону № 1402-VIII для цілей конкурсу на посаду судді апеляційного суду не застосовується, оскільки регулює правовідносини, які виникають при вирішенні питань забезпечення суддів, а саме обчислення суддівської винагороди та реалізація права на відставку, на що вказує і віднесення законодавцем цієї статті до розділу ІХ «Забезпечення суддів» цього Закону.

3.2. У цьому зв`язку, відповідач вважає помилковими посилання позивача на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 9901/302/19, від 08.10.2020 у справі № 9901/537/19, від 30.05.2019 у справі 9901/805/18, від 15.02.2024 у справі № 420/14019/23, оскільки правовідносини в них були зумовлені реалізацією суддею права на відставку та, відповідно, не стосуються предмета заявленого позивачем позову.

3.3. Відповідно до частини першої статті 52 зазначеного Закону суддею є громадянин України, який відповідно до Конституції України та цього Закону призначений суддею, займає штатну суддівську посаду в одному з судів України і здійснює правосуддя на професійній основі. Тобто, стаж на посаді судді починає свій обрахунок з моменту заняття посади судді. Відповідач стверджує, що Закон висуває до кандидата на посаду судді, зокрема, судді апеляційного суду, кваліфікаційну вимогу щодо мінімального стажу професійної діяльності у сфері права, обчислену у конкретному часовому вимірі. Цей період часу становить строк, обчислений в роках, зі спливом якого Закон пов`язує виконання кваліфікаційної вимоги і до якого застосовуються загальні правила обчислення строків. За змістом пункту 4 частини першої статті 28 указаного Закону під відповідним стажем роботи розуміється саме професійна діяльність на посаді судді, або професійної діяльності адвоката чи стаж наукової роботи у сфері права щонайменше сім років або сукупний стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) відповідно до вимог, визначених пунктами 1-3 цієї частини, щонайменше сім років.

3.4. Отже, передбачений пунктом 1 частини першої статті 28 Закону № 1402-VIII стаж роботи на посаді судді є спеціальним і не підлягає широкому тлумаченню, зокрема, як у випадку, встановленому частиною другою статті 137 Закону, що застосовується для визначення розміру суддівської винагороди та інших видів забезпечення судді.

3.5. Комісія підкреслює, що при іншому тлумаченні зазначених норм суддя місцевого суду навіть у перший день призначення вже матиме стаж роботи на посаді судді, достатній для зайняття посади судді апеляційного суду, що, на думку Комісії, по-перше, не відповідає меті встановлення мінімального стажу роботи на посаді судді, а, по-друге, суперечить пункту 4 частини першої статті 28 Закону щодо застосування до сукупного стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) пункту 1 частини першої цієї ж статті, оскільки виключає ситуацію, коли у судді стаж роботи на посаді судді є меншим ніж п`ять років.

3.6. Підсумовуючи наведене, Комісія наголошує, що при встановленні вимог до кандидатів на посаду судді апеляційного суду ВККС забезпечено рівність їхніх прав. Всі зазначені у рішенні про оголошення конкурсу вимоги застосовувалися до всіх осіб, які належали до відповідної категорії кандидатів, однаково і з цілковитою постійністю, а тому оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим, а позовні вимоги - безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

4. ОСОБА_1 , не погодившись із доводами ВККС України, викладеними у відзиві, подав Суду через систему «Електронний суд» відповідь на відзив, за змістом якого указує, що, на його думку, відповідачем не спростовано його доводів з приводу того, що законодавець не встановив розмежування у застосуванні статті 137 Закону № 1402-VIII, тим самим не визначив обмежень щодо її застосування ні самою статтею, ні розділом, у якому її розміщено, а також без обумовлення цілей, для яких здійснюється таке визначення.

Рух справи у суді першої інстанції

5. Ухвалою Верховного Суду (далі - Суд) від 08.04.2024 відкрито провадження за цим позовом в адміністративній справі № 990/94/24, ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін колегією у складі п`яти суддів у відповідності до частини четвертої статті 22 та статті 266 КАС України на 15.05.2024 на 14.30.

6. В судове засідання у призначений час ОСОБА_1 не з`явився, користуючись правом, наданим йому статтею 44 КАС України, подав Суду через систему «Електронний суд» заяву про розгляд справи за його позовом до ВККС України за його відсутності, у зв`язку з проходженням ним служби за мобілізацією в ЗСУ.

7. Представник ВККС України в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог з мотивів, викладених у письмовому відзиві.

Фактичні обставини справи, установлені Судом

8. Указом Президента України від 02.07.2020 № 265/2020 ОСОБА_1 призначений на посаду судді Канівського міськрайонного суду Черкаської області (режим доступу: https://www.president.gov.ua/documents/2652020-34325).

9. Рішенням ВККС України від 14.09.2023 № 94/зп-23 (зі змінами, внесеними рішенням Комісії від 14.12.2023 № 171/зп-23) оголошено конкурс на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах, з яких: в апеляційних судах із розгляду цивільних і кримінальних справ, а також справ про адміністративні правопорушення - 425; в апеляційних судах із розгляду господарських справ - 58; в апеляційних судах із розгляду адміністративних справ - 67 (далі - Конкурс) (режим доступу: https://vkksu.gov.ua/accounting/94zp-23).

9.1. Згідно із затвердженими на виконання пункту 2 цього рішення ВККС Умовами проведення конкурсу на зайняття 532 вакантних посад суддів в апеляційних судах (додаток 2 до Рішення № 94/зп-23) до участі в першій стадії конкурсу допускаються особи, які: 1) у порядку та строки, визначені оголошенням, подали всі необхідні документи; 2) на день подання документів відповідають встановленим статтями 28 та 69 Закону № 1402-VIII вимогам до кандидата на посаду судді апеляційного суду.

10. У грудні 2023 року із заявою про участь у Конкурсі та проведення кваліфікаційного оцінювання звернувся ОСОБА_1 , який у заяві просив допустити його до участі в Конкурсі як особу, яка відповідає вимогам пункту 1 частини першої статті 28 Закону № 1402-VIII, оскільки він має стаж роботи на посаді судді не менше п`яти років.

11. Рішенням ВККС України від 04.03.2024 № 59/ас-24 відмовлено ОСОБА_1 у допуску до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в конкурсі на зайняття 550 вакантних посад суддів апеляційних судів, оголошеному рішенням ВККС України від 14.09.2023 № 94/зп-23 (зі змінами) (а.с. 30-32).

12. У цьому рішенні Комісія виходила з того, що ОСОБА_1 призначений на посаду судді Канівського міськрайонного суду Черкаської області Указом Президента України від 02.07.2020 № 265/2020, а отже не має відповідного п`ятирічного стажу станом на день подання ним документів. При цьому Комісія уважала, що положення частини другої статті 137 Закону № 1402-VIII, згідно з яким до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, для цілей конкурсу не застосовується, оскільки регулює правовідносини, які виникають при вирішенні питань забезпечення суддів, а саме обчислення суддівської винагороди та реалізації права на відставку.

13. Комісія зауважила, що за змістом пункту 4 частини першої статті 28 Закону №1402-VIII під відповідним стажем роботи розуміється саме професійна діяльність, зазначена в пунктах 1-3 частини першої цієї статті, тобто професійна діяльність на посаді судді. Водночас при іншому тлумаченні зазначених норм суддя місцевого суду навіть у перший день свого призначення вже буде мати стаж роботи на посаді судді, достатній для судді апеляційного суду, що, на переконання Комісії, по-перше, не відповідає меті встановлення мінімального стажу роботи на посаді судді, а по-друге, суперечить змісту пункту 4 частини першої статті 28 Закону № 1402-VIII щодо застосування для сукупного стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) пункту 1 частини першої цієї ж статті.

14. Комісією враховано, що ОСОБА_1 в анкеті кандидата на посаду судді зазначає про наявність у нього досвіду професійної діяльності адвоката. Водночас Комісією встановлено, що свідоцтво про право адвокатської діяльності кандидат отримав 02.05.2019, що виключає наявність у нього стажу, визначеного пунктами 2 та 4 частини першої статті 28 Закону № 1402-VIII.

15. На підставі наведеного Комісія дійшла висновку про відсутність у ОСОБА_1 відповідного стажу роботи, що є підставою для відмови у допуску до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в конкурсі на посаді судді апеляційного суду.

Оцінка доводів учасників справи та висновки Верховного Суду

16. Суд, вивчивши доводи позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши їх належними і допустимими доказами, виходить із такого.

17. Спір у цій справі виник через недопуск позивача до участі в конкурсі на зайняття посади судді апеляційного суду у зв`язку із відсутністю у останнього передбаченого пунктом 1 частини першої статті 28 Закону №1402-VIII п`ятирічного стажу роботи на посаді судді станом на день подання ним документів, чим і обґрунтоване оскаржуване рішення Комісії про відмову позивачеві в допуску до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі у відповідному конкурсі.

18. На переконання позивача до спірних правовідносин слід застосовувати положення частини другої статті 137 Закону №1402-VIII, якою передбачено, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

19. Своєю чергою ВККС України, навпаки, наполягає на тому, що положення частини другої статті 137 Закону №1402-VIII для цілей конкурсу не застосовується, оскільки регулюють правовідносини, які виникають при вирішенні питань забезпечення суддів. Зауважує, що за наведеного позивачем тлумачення суддя місцевого суду вже у перший день призначення матиме стаж роботи на посаді судді, достатній для призначення на посаду судді апеляційного суду.

20. Тож ключове питання у цьому спорі полягає у тому, чи мав відповідач, оцінюючи відповідність позивача вимогам пункту 1 частини першої статті 28 Закону №1402-VIII, застосувати частину другу статті 137 Закону №1402-VIII та обчислити стаж його роботи на посаді судді, який має становити не менше п`яти років, урахувавши п`ятирічний стаж професійної діяльності у сфері права, вимога щодо якого була встановлена законом і надавала позивачеві право на призначення на посаду судді місцевого суду.

21. Відповідаючи на поставлене питання слід проаналізувати норми Закону №1402-VIII, які визначають статус суддів та порядок конкурсу на зайняття вакантної посади судді.

22. За приписами частини першої статті 69 Закону № 1402-VIII на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п`яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п`ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою відповідно до рівня, визначеного Національною комісією зі стандартів державної мови.

23. Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 69 Закону №1402-VIII стажем професійної діяльності у сфері права є стаж професійної діяльності особи за спеціальністю після здобуття нею вищої юридичної освіти.

24. Відповідно до частини першої статті 52 цього Закону суддею є громадянин України, який відповідно до Конституції України та цього Закону призначений суддею, займає штатну суддівську посаду в одному з судів України і здійснює правосуддя на професійній основі.

25. Згідно із частиною другою статті 52 Закону № 1402-VIII судді в Україні мають єдиний статус незалежно від місця суду в системі судоустрою чи адміністративної посади, яку суддя обіймає в суді.

26. Відповідно до частин першої-четвертої та сьомої статті 79 Закону №1402-VIII (у редакції, чинній на час ухвалення рішення про призначення конкурсу та подання позивачем заяви) конкурс на зайняття вакантної посади судді проводиться відповідно до цього Закону та положення про проведення конкурсу.

27. Положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді затверджується ВККС.

28. Для проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді ВККС ухвалює рішення про його оголошення, розміщує відповідну інформацію на своєму офіційному веб-сайті і веб-порталі судової влади та публікує її у визначених нею друкованих засобах масової інформації не пізніш як за місяць до дня проведення конкурсу.

29. Загальний порядок подання заяви для участі у конкурсі та умови його проведення визначаються ВККС.

30. Заяви для участі у конкурсі на зайняття вакантної посади судді подаються до ВККС у встановлений Комісією строк.

31. Відповідно до частини першої статті 28 Закону №1402-VIII (у редакції, чинній на час звернення позивача із заявою) суддею апеляційного суду може бути особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя в апеляційному суді, а також відповідає одній із таких вимог:

1) має стаж роботи на посаді судді не менше п`яти років;

2) має науковий ступінь у сфері права та стаж наукової роботи у сфері права щонайменше сім років;

3) має досвід професійної діяльності адвоката, в тому числі щодо здійснення представництва в суді та/або захисту від кримінального обвинувачення щонайменше сім років;

4) має сукупний стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) відповідно до вимог, визначених пунктами 1-3 цієї частини, щонайменше сім років.

32. Пунктом 34 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

33. 30.12.2023 набрав чинності Закон України від 09.12.2023 № 3511-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар`єри» (далі - Закон № 3511-IX), яким внесено зміни, зокрема, до Закону №1402-VIII.

34. Відповідно до пункту 57 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення) ВККС завершує конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційних судів, оголошений рішенням Комісії від 14.09.2023 № 94/зп-23, за правилами, які діють після набрання чинності Законом № 3511-IX.

35. Статтею 79-3 Закону №1402-VIII у названій редакції визначено особливості проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, зокрема, апеляційного суду. За правилами частин другої, третьої цієї статті у конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду може брати участь особа, яка відповідає вимогам до кандидата на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 28 (для апеляційного суду).

36. З метою допуску до проходження кваліфікаційного оцінювання для участі у конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду або судді Верховного Суду кандидат на посаду судді подає до ВККС:

1) письмову заяву про участь у конкурсі та про проведення кваліфікаційного оцінювання;

2) документи, визначені пунктами 2-13 частини першої статті 72 цього Закону;

3) документи, що підтверджують дотримання однієї з вимог, визначених частиною першою статті 28, частиною першою чи другою статті 33, частиною першою статті 38 цього Закону відповідно.

37. Відповідно до частини четвертої цієї ж статті Закону № 1402-VIII Комісія на підставі поданих документів встановлює відповідність особи вимогам до кандидата на посаду судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду або судді Верховного Суду та формує його досьє. Відповідність особи критеріям компетентності, доброчесності та професійної етики встановлюється Комісією під час проведення її кваліфікаційного оцінювання як кандидата на посаду судді.

38. Згідно із частинами третьою та п`ятою статті 101 Закону №1402-VIII (у редакції, чинній на час ухвалення оспорюваного рішення) рішення колегії ВККС ухвалюється більшістю голосів.

39. Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що положення частини першої статті 28 Закону №1402-VIII є спеціальними у питанні визначення видів та необхідного досвіду професійної діяльності як однієї з кваліфікаційних вимог до особи, яка може бути суддею апеляційного суду.

40. Нормативний зміст всіх без винятку правових норм, які містяться розділі IX «Забезпечення суддів» Закону №1402-VIII поряд зі статтею 137 (стаж на посаді судді) свідчить про те, що ними врегульовано саме питання забезпечення суддів - суддівської винагороди (стаття 135), відпустки (стаття 136), забезпечення житлових умов судді (стаття 138), забезпеченні потреб судді, пов`язаних з його діяльністю (стаття 139), державного захисту суддів та членів їхніх сімей (стаття 140), соціального страхування судді (стаття 141). Тобто, зазначені положення є застосовними до правовідносин, які виникають з питань забезпечення суддів і є спеціальними у їх межах.

41. На переконання колегії суддів, застосовність цих норм до інших сфер, які охоплюються Законом №1402-VIII, зокрема, до визначених статтею 28 вимог, є виправданою, зокрема, якщо:

(1) це прямо передбачено відповідною нормою і вона відсилає до правил, визначених статтею зазначеного розділу Закону (наприклад, за приписами частини першої статті 116 розділу VII «Звільнення судді з посади та припинення його повноважень» Закону № 1402-VIII суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку);

(2) у самій нормі наявне застереження про сферу її застосування (наприклад, стаття 69 Закону №1402-VIII, серед інших вимог до кандидатів на посаду судді, прямо визначає що саме вважається для цілей цього Закону вищою юридичною освітою, стажем професійної діяльності у сфері права, науковим ступенем та стажем наукової роботи);

(3) зумовлено потребою подолання колізії або нормативної невизначеності.

42. Колегія суддів наголошує, що правило, сформульоване у пункті 1 частини першої статті 28 Закону №1402-VIII щодо потреби наявності стажу роботи на посаді судді не менше п`яти років є чітким і не має бланкетного характеру, тобто не потребує застосування правил, визначених іншими правовими нормами і, відповідно, не містить відсилки до них.

43. Із цих міркувань колегія суддів відхиляє доводи позивача про недотримання у цьому випадку вимог юридичної визначеності та критерію якості закону як необґрунтовані.

44. Закон допускає диференціацію кваліфікаційних вимог, що ставляться до суддів, зокрема, різних інстанцій, та переслідує легітимну мету формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів в залежності від їх професійної кваліфікації. Логічно, що вимоги до професійної кваліфікації (в т.ч. стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності)) для судді апеляційної інстанції є вищими ніж для судді першої інстанції, а для суддів спеціалізованих судів та Верховного Суду ці вимоги є ще вищими. Така диференціація до вимог стажу професійної діяльності в залежності від інстанції суду була передбачена усіма попередніми законами про судоустрій.

45. Конституційний Суд України у Рішенні від 05.04.2011 N 3-рп/2011 у справі N 1-10/2011 (справа про стаж для зайняття посади судді в апеляційних, вищих спеціалізованих судах та Верховному Суді України) досліджував питання запровадженої законодавцем диференціації тривалості стажу роботи на посаді судді залежно від рівня суду, на посаду в якому претендує суддя та констатував, що зазначена вимога зумовлена інстанційною структурою єдиної системи судів загальної юрисдикції та обсягом і змістом їх повноважень, зокрема, щодо наявності права суду вищого рівня переглядати рішення судів нижчого рівня, що вимагає практичного досвіду роботи на посаді судді.

46. З урахуванням того, що суддя має особливий (спеціальний) правовий статус, який характеризується наявністю певних вимог, обмежень щодо зайняття цієї посади та гарантій його діяльності, Конституційний Суд України зауважив, що положення закону щодо додаткових вимог стосовно стажу для зайняття посади судді в апеляційних, вищих спеціалізованих судах та Верховному Суді України ґрунтуються на конституційних та забезпечують механізм реалізації права громадян на суддівську діяльність з урахуванням обмежень, які допускаються в демократичному суспільстві. Професійні судді виконують конституційну функцію - здійснення правосуддя, чим обумовлений їх спеціальний правовий статус, при визначенні якого законодавець повноважний установлювати спеціальні вимоги для зайняття таких посад.

47. Конституційний Суд України наголосив, що вимоги стосовно наявності стажу для просування особи на посаді судді кореспондують з вимогами пункту 13 Основних принципів незалежності судових органів, схвалених резолюціями № 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29.11.1995 та від 13.12.1995, в яких зазначено, що підвищення суддів на посаді там, де є така система, слід здійснювати на основі об`єктивних факторів, зокрема, здібностей і досвіду. Тож, за юридичною позицією суду конституційної юрисдикції, встановлення такої вимоги як стаж на посаді судді є об`єктивним критерієм для зайняття посади судді, зокрема, в апеляційних судах, а вказана вимога обумовлена особливим характером процесуальної діяльності цих судів і не порушує принципу рівності громадян України в їх конституційних правах. Встановлення законодавцем додаткових кваліфікаційних вимог до окремих категорій суддів щодо стажу, віку та їх професійного рівня, об`єктивно виправдане, обґрунтоване та справедливе і не може вважатися дискримінаційним.

48. У цьому ж рішенні Конституційний Суд України підкреслив, що недискримінаційність будь-якого розрізнення, недопущення або переваги щодо певної роботи, що ґрунтується на її специфічних вимогах, ідеться в пункті 2 статті 1 Конвенції 1958 року про дискримінацію в галузі праці і занять, згідно з яким будь-яке розрізнення, недопущення або перевага стосовно конкретної роботи, заснованої на специфічних вимогах такої, не вважається дискримінацією. Кваліфікаційна вимога щодо стажу для зайняття посади судді в апеляційних судах не пов`язана з ознаками, визначеними в частині другій статті 24 Основного Закону України, зберігає основний зміст права на суддівську діяльність - можливість займати посаду судді, а тому не є перешкодою для набуття громадянами України статусу професійного судді, якщо вони відповідають кваліфікаційним вимогам, які передбачені Конституцією і законами України, а встановлення додаткових кваліфікаційних вимог щодо стажу для окремих категорій суддів не позбавляє рівних можливостей доступу до посади судді в апеляційних судах усіх, хто відповідає зазначеним вимогам.

49. За юридичною позицією Конституційного Суду України, викладеною у Рішенні від 07.072004 N 14-рп/2004, конституційний принцип рівності не виключає можливості законодавця при регулюванні трудових відносин встановлювати певні відмінності у правовому статусі осіб, які належать до різних за родом і умовами діяльності категорій, у тому числі вводити особливі правила, що стосуються підстав і умов заміщення окремих посад, якщо цього вимагає характер професійної діяльності (абзац четвертий підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини).

50. Ці юридичні позиції Конституційного Суду України є актуальними і для обставин цієї справи, хоча спірні правовідносини і врегульовані новим законом про судоустрій (Законом № 1402-VIII), однак підходи законодавця щодо встановлення диференційованих вимог до стажу професійної діяльності для зайняття посади судді в різних інстанціях залишилися незмінними.

51. З огляду на наведене, колегія суддів критично оцінює посилання позивача на те, що визначені частиною другою статті 137 Закону №1402-VIII правила застосовуються в усіх без винятку випадках, які стосуються питань обчислення стажу судді.

52. За правилами пункту 4 частини першої статті 28 Закону № 1402-VIII суддею апеляційного суду може бути особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя в апеляційному суді, а також має сукупний стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) відповідно до вимог, визначених пунктами 1- 3 цієї частини, щонайменше сім років.

53. За обставинами цієї справи Комісія виходила з того, що ОСОБА_1 призначений на посаду судді Канівського міськрайонного суду Черкаської області Указом Президента України від 02.07.2020 № 265/2020, а отже не має відповідного п`ятирічного стажу станом на день подання ним документів. При цьому Комісія обґрунтовано зауважила, що за змістом пункту 4 частини першої статті 28 Закону №1402-VIII під відповідним стажем роботи розуміється саме професійна діяльність, зазначена в пунктах 1-3 частини першої цієї статті, зокрема професійна діяльність на посаді судді.

54. Колегія суддів погоджується із доводами ВККС України, що при іншому тлумаченні зазначених норм суддя місцевого суду навіть у перший день свого призначення вже буде мати стаж роботи на посаді судді, достатній для судді апеляційного суду, що, на переконання Комісії, по-перше, не відповідає меті встановлення мінімального стажу роботи на посаді судді, а по-друге, суперечить змісту пункту 4 частини першої статті 28 Закону № 1402-VIII щодо застосування для сукупного стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) пункту 1 частини першої цієї ж статті

55. Комісією також враховано, що ОСОБА_1 в анкеті кандидата на посаду судді зазначив про наявність у нього досвіду професійної діяльності адвоката, свідоцтво про право адвокатської діяльності кандидат отримав 02.05.2019, що виключає наявність у нього стажу, визначеного пунктами 2 та 4 частини першої статті 28 Закону № 1402-VIII.

56. На підставі наведеного Комісія дійшла цілком обґрунтованого висновку про відсутність у ОСОБА_1 відповідного стажу роботи, що є підставою для відмови у допуску до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в конкурсі на посаді судді апеляційного суду.

57. Підсумовуючи вищевикладене та ураховуючи вищевикладену юридичну позицію Конституційного Суду України, колегія суддів уважає помилковими доводи позивача, який вбачає прояви дискримінації та порушення принципу єдності статусу суддів у наведених відповідачем в оскаржуваному рішенні висновках стосовно того, що у позивача не могло виникнути права на участь в конкурсі на зайняття вакантних посад суддів апеляційних судів в день призначення на посаду судді місцевого суду.

58. Судова колегія також відхиляє посилання позивача на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 17.09.2020 у справі № 9901/302/19, від 08.10.2020 у справі № 9901/537/19, від 30.05.2019 у справі 9901/805/18, від 15.02.2024 у справі № 420/14019/23, оскільки правовідносини в цих справах були зумовлені реалізацією суддею права на відставку та, відповідно, не стосуються предмета позову в справі, яка розглядається, іншими словами, є нерелевантними.

59. Підсумовуючи наведене, колегія суддів уважає правильним висновок Комісії про відсутність у позивача передбаченого пунктом 1 частини першої статті 28 Закону №1402-VIII п`ятирічного стажу роботи на посаді судді станом на день подання ним документів.

60. Оскаржуване рішення Комісія ухвалила на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд не має правових підстав констатувати невідповідність цього рішення вимогам, передбаченим частиною другою статті 2 КАС України, а тому позовні вимоги, є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

61. Відповідно до статті 139 КАС України підстави для вирішення судом питання про розподіл між сторонами судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-243, 246, 266 КАС України, Суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення складене та підписане 21.05.2024.

...........................

...........................

...........................

...........................

...........................

Л.О. Єресько,

А.Г. Загороднюк,

Ж.М. Мельник-Томенко,

О.А. Губська,

Н.М. Мартинюк,

Судді Верховного Суду