Справа № 420/25174/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2024 рокум. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПотоцької Н.В.

за участі секретаряЗагрійчук О.В.

сторін:

представника позивачаНеклеси М.М.

представника відповідачаПроцюк В.В.

розглянувши за правилами загального позовного провадження (у відкритому судовому засіданні по суті) адміністративну справу за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі Державної служби України з безпеки на транспорті в якому позивач просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі Державної служби України з безпеки на транспорті №356643 від 05.09.2023 року, про застосування до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 , адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

05.09.2023 року, Відділом державного нагляду (контролю) у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі Державної служби України з безпеки на транспорті, було винесено постанову про застосування адміністративногосподарського штрафу №356643, про стягнення з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у сумі 17 000,00 грн., за порушення вимог ст.ст. 34,39 Закону України «Про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 60 Закону України Про автомобільний транспорт».

З вказаної вище постанови, вбачається, що 21.07.2023 року о 13 год. 00 хв., ОСОБА_1 , рухаючись по дорозі Т-0447, 0 км. + 0,50, що у Дніпропетровській обасті, допустив порушення вимог ст.ст. 34,39 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме, що ОСОБА_1 не забезпечив виконання вимог цього закону та інших законних актів України у сфері перевезення пасажирів, а саме відсутній Договір із замовником транспортних послуг.

Разом з тим Позивач зазначає, що 21.07.2023 року, він їхав з села Суханова, Бериславського району Херсонської області до лікарні, що знаходиться у м. Кривому Розі, забирати свою жінку з обстеження. Знайомі ОСОБА_1 , а саме ОСОБА_2 (номер мобільного телефону: НОМЕР_1 ), ОСОБА_3 (номер мобільного телефону: НОМЕР_2 ), ОСОБА_4 (номер мобільного телефону: НОМЕР_3 ), а знайомий його батька прізвище якого він не пам`ятає (номер мобільного телефону: НОМЕР_4 ), знаючи, що він буде їхати до міста Кривого Рогу, попрохали ОСОБА_1 підвезти їх до міста. Вони не платили за проїзд, як пасажири. Приблизно о 13 год. 00 хв., його зупинили працівники патрульної поліції та склали відносно нього постанову за неналежне тонування транспортного засобу. Окрім цього, поліцейські ніяких додаткових документів не просили пред`явити та за перевезення пасажирів ніякої інформації не уточнювали.

Про складений відносно позивача акт №003984 від 21.07.2023 року, ОСОБА_1 не знав, його ніхто з ним навіть не ознайомлював, що у свою чергу свідчить про те, що при оформленні акту проведення перевірки посадова особа відповідача не надала водію можливості викласти в акті свої пояснення та заперечення, а безпідставно зазначила, що водій відмовився від підпису та пояснень.

З зазначеною постановою Позивач не погоджується, оскільки остання є незаконною, безпідставною, винесеною із порушеннями матеріального та процесуального права, а отже є такою, що підлягає скасуванню, у зв`язку з тим, що Позивач не є відповідним суб`єктом застосування адміністративно-господарського штрафу, оскільки не здійснював платне перевезення пасажирів, а про проведення стосовно нього перевірки та винесення постанови .

Процесуальні дії

Ухвалою суду від 26.09.2023 року залишено позовну заяву без руху.

04.10.2023 року до суду за вхід. №ЕС/11465/23 від представника позивача надійшла заява на виконання ухвали з доказами сплати судового збору.

Ухвалою суду від 06.10.2023 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 06.12.2023 року продовжено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 06.12.2023 року витребувано з Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі належно завірені копії матеріалів здійснення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Ухвалою суду від 18.12.2023 року задоволено клопотання представника ОСОБА_1 за вхід. №ЕС/18860/23 від 15.12.2023 року та призначено розгляд справи №420/25174/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в онлайн системі відеоконференцзв`язку «EASYCON».

Ухвалою суду від 26.12.2023 року повторно витребувано з Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі належно завірені копії матеріалів здійснення перевірки та зупинено провадження по справі до 30.01.2024 року.

28.12.2023 року до суду за вхід. № ЕС/20386/23 надійшов відзив, в якому зазначено, що Відділ державного нагляду (контролю) у Херсонській обл., АР Крим та м. Севастополі є територіальним (структурним) підрозділом Державної служби України з безпеки на транспорті, та не є окремою юридичної особою, а тому відповідно до статті 43 КАС України не має адміністративної процесуальної правосуб`єктності та не може виступати відповідачем по справі.

Натомість, належним відповідачем в даній справі є Державна служба України з безпеки на транспорті, що має статус юридичної особи.

Положеннями чинного законодавства покладено на перевізника обов`язок з забезпечення, а водія - пред`явлення для перевірки відповідних документів.

21.07.2023 посадовими особами Укртрансбезпеки проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів.

Так, було зупинено транспортний засіб MERCEDES-BENZ державний номерний знак НОМЕР_5 , водій ОСОБА_1 .

Під час здійснення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом встановлено порушення, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ. Здійснення перевезення вантажу за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 39 Закону № 2344-ІІІ: а саме: відсутній договір з замовником транспортних послуг та протокол технічного стану транспортного засобу.

Позивач завчасно був повідомлений про розгляд справи засобами поштового зв`язку та електронної пошти, а також йому було відомо про складений відносно нього акт від 21.07.2023 АР № 003984 та підстави його складання.

На розгляд акту позивач будь-яких пояснень чи заперечень не надавав.

Також Відповідач звертає увагу на тому, що позивач є фізичною особою-підприємцем та відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видами економічної діяльності позивача є: 49.31 пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення (основний); 49.39 інший пасажирський наземний транспорт, н.в.і.у; 49.32 надання послуг таксі; 49.42 надання послуг перевезення речей (переїзду).

Враховуючи викладені обставини, відповідач наполягає, що доводи та твердження позивача не підтверджують факту порушення Укртрансбезпекою законодавства про автомобільний транспорт, а оскаржувана постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу є правомірною та такою, що відповідає вимогам законодавства України, а відтак не підлягає скасуванню.

29.12.2023 року до суду за вхід. № ЕС/20386/23 від Державної служби України з безпеки на транспорті надійшли додаткові пояснення.

Ухвалою суду від 30.01.2024 року поновлено провадження по справі.

Ухвалою суду від 30.01.2024 року продовжено на тридцять днів строк для проведення підготовчого провадження по адміністративній справі.

Ухвалою суду від 20.02.2024 року задоволено клопотання представника Державної служби України з безпеки на транспорті за вхід. №ЕС/7155/24 від 19.02.2024 року та призначено розгляд справи №420/25174/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в онлайн системі відеоконференцзв`язку «EASYCON».

В підготовчому засіданні 22.02.2024 року оголошено перерву на 11.03.2024 року.

Ухвалою суду від 13.03.2024 року задоволено заяву представника позивача за вхід. №ЕС/4467/24 від 30.01.2024 року про виклик та допит свідків.

Ухвалою суду від 11.03.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті 04.04.2024 року.

Ухвалою суду від 04.04.2024 року зупинено провадження по справі до 23.04.2024 року.

Ухвалою суду від 12.04.2024 року задоволено заяву представника ОСОБА_1 (адвоката Неклеси Миколи Миколайовича) за вхід. №14431/24 від 12.04.2024 року про забезпечення позову по справі №420/25174/23.

Ухвалою суду від 23.04.2024 року із занесенням до протоколу судового засідання поновлено провадження по справі.

ОБСТВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем та відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видами економічної діяльності позивача є: 49.31 пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення (основний); 49.39 інший пасажирський наземний транспорт, н.в.і.у; 49.32 надання послуг таксі; 49.42 надання послуг перевезення речей (переїзду).

Відповідно до Протокола перевірки технічного стану транспортного засобу №01606-01892-23 від 21.07.2023 року MERCEDES-BENZ SPRINTER 316, державний номерний знак НОМЕР_5 , після технічного контролю визнано технічно справним.

21.07.2023 року посадовими особами Укртрансбезпеки, відповідно до направлення на рейдову перевірку від 14.07.2023 року №014527, проведено перевірку транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ, державний номерний знак НОМЕР_5 , водій ОСОБА_1 (посвідчення водія НОМЕР_6 від 30.03.2007 року), власником якого є ФОП ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_7 від 30.06.2023 року.

Під час здійснення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом встановлено порушення, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ. Здійснення перевезення вантажу за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 39 Закону № 2344-ІІІ, а саме: відсутній договір з замовником транспортних послуг та протокол технічного стану транспортного засобу.

За результатами перевірки складено акт №003984 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 21.07.2023 року, в якому зафіксовані вищезазначені порушення Закону України «Про автомобільний транспорт».

В акті №003984 від 21.07.2023 року міститься запис про те, що водій відмовився від підписання акту, пояснення не надав.

Листом від 09.08.2023 року №60250/39/24-23 ОСОБА_1 запрошено на розгляд акту на 05.09.2023 року. Вказаний лист 10.08.2023 року направлено на електронну пошту позивача (зазначену в Реєстрі) та засобами поштового зв`язку.

Зпрошення від 09.08.2023 року №60250/39/24-23 разом з копією акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 21.07.2023 АР №003984 засобами поштового зв`язку отримано ОСОБА_1 особисто 24.08.2023, про що свідчить копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (трек-номер 7303000476585).

ОСОБА_1 на розгляд не з`являвся, жодних пояснень чи спростувань викладених у акті проведення перевірки обставин не надавав.

05.09.2023 року в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, що входить до складу Державної служби України з безпеки на транспорті, винесено Постанову №356643 щодо стягнення з ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000, 00 грн. на підставі Акту №003984 від 21.07.2023 року.

Вказана Постанова разом із супровідним листом направлена засобами поштового зв`язку та отримана ОСОБА_1 особисто 13.09.2023, про що свідчить копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (трек-номер 7303000477468)

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень врегульовано Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-ІІІ (далі - Закон №2344-ІІІ у редакції на час спірних відносин).

Статтею 2 Закону №2344-ІІІ передбачено, що законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України «Про транспорт», «;Про дорожній рух», чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

Відповідно до статті 5 Закону №2344-ІІІ основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

За змістом частини дванадцятої статті 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

В силу частини сьомої статті 6 Закону № 2344-III центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті; контроль за дотриманням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах.

Приписами частини чотирнадцятої статті 6 Закону № 2344-III визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно з частинами сімнадцятої - двадцятої статті 6 Закону № 2344-III рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, мають право: використовувати спеціалізовані автомобілі; використовувати спеціальне обладнання, призначене для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку; супроводжувати транспортний засіб, що має ознаки порушення нормативів вагових або габаритних параметрів, до найближчого місця зважування (на відстань не більше 50 кілометрів) для здійснення габаритно-вагового контролю, а також забороняти подальший рух такого транспортного засобу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; здійснювати габаритно-ваговий контроль транспортних засобів; використовувати стаціонарні або пересувні пункти габаритно-вагового контролю; використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі;у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред`являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства; здійснювати опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення адміністративного правопорушення, свідками якого вони були або могли бути.

Автомобільні перевізники, їх уповноважені особи (водії), автомобільні самозайняті перевізники, суб`єкти господарювання, які надають автостанційні послуги, мають право фіксувати процес проведення планової, позапланової або рейдової перевірки (перевірки на дорозі) засобами фото- і відеотехніки, не перешкоджаючи проведенню таких перевірок.

Процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначає Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок №1567 у редакції на час спірних відносин).

Відповідно до пункту 2 Порядку №1567 рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Згідно з пунктом 4 Порядку №1567 рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) можуть проводитися із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, органу місцевого самоврядування та/або місцевої держадміністрації, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Укртрансбезпеки, та власників (балансоутримувачів) пунктів габаритно-вагового контролю (за погодженням з їх керівниками).

За приписами пункту 14 Порядку № 1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Відповідно до пункту 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання приписів щодо усунення порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, винесених за результатами розгляду справ про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, які можливо перевірити під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі); виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Отже, під час проведення рейдової перевірки перевіряється наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Стаття 39 Закону №2344-ІІІ визначає перелік документів, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

За змістом частини першої статті 39 вказаного Закону автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Відповідно до ч. 9 ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» документами для фізичної особи, що здійснює перевезення пасажирів легковими автомобілями на замовлення є: для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із замовником послуги, інші документи, передбачені законодавством України; для водія легкового автомобіля - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, копія договору із замовником послуги, інші документи, передбачені законодавством України.

Документами для водія юридичної особи, фізичної особи на перевезення пасажирів легковими автомобілями для власних потреб є посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, інші документи, передбачені законодавством України (частини одинадцята дванадцята статті 39 Закону).

За приписами пунктів 86, 104, 105 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 №176 (в редакції на час спірних відносин) автомобільний перевізник, автомобільний самозайнятий перевізник, які здійснюють перевезення пасажирів та їх багажу на таксі (далі - послуги таксі), повинен дотримуватися вимог законодавства про автомобільний транспорт та захист прав споживачів.

Для надання послуг з перевезення легковими автомобілями на замовлення (далі - перевезення на замовлення) автомобільний перевізник зобов`язаний використовувати транспорті засоби, які належать йому на праві власності чи користування, що підтверджується відповідними реєстраційними документами, мати відповідну ліцензію.

Організація перевезення на замовлення здійснюється за договором, який укладається між автомобільним перевізником, автомобільним самозайнятим перевізником та суб`єктом господарювання, у письмовій формі і повинен містити інформацію про основні характеристики обслуговування, відповідальність сторін, форму та строк проведення розрахунку, марку і клас транспортного засобу, його облаштування, наявність додаткового технічного обладнання.

З наведеного слідує, що ліцензія, договір із замовником послуги є тими документами, наявність яких під час здійснення заходів державного контролю є предметом перевірки щодо дотримання вимог законодавства автомобільними перевізниками, які надають послуги з перевезення пасажирів легковими автомобілями на замовлення.

Статтею 49 Закону № 2344-III передбачено, що водій транспортного засобу зобов`язаний: мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень; дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку.

Статтею 18 Закону №2344-III передбачено, що з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Відповідно до пунктів 20 - 22 Порядку №1567 виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

У разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).

У разі відмови водія від підписання акта рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу посадова особа (особи), що провела перевірку, вносить про це запис.

За правилами, встановленими пунктами 25-27 Порядку №1567, справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності). У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

За приписами абзацу третього частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У ході судового розгляду встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач є фізичною особою-підприємцем з 05.06.2023, основний вид господарської діяльності за КВЕД є 49.31 Пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення та має у своїй власності автомобіль марки MERSEDES-BENZ, модель Sprinter, (реєстраційний номер № НОМЕР_5 , шасі (кузов, рама) НОМЕР_8 ).

Обґрунтовуючи неправомірність притягнення до відповідальності, позивач акцентує, що 21.07.2023 не здійснював послуги з перевезення пасажирів, оскільки у цей день вказаний автомобіль використовувався не для перевезень пасажирів, а для особистих потреб, а саме, він їхав з села Суханова, Бериславського району Херсонської області до лікарні, що знаходиться у м. Кривому Розі, забирати свою жінку з обстеження. Знайомі ОСОБА_1 , знаючи, що він буде їхати до міста Кривого Рогу, попрохали ОСОБА_1 підвезти їх до міста. Вони не платили за проїзд, як пасажири.

Заперечуючи позицію позивача, відповідачем зазначено, що ФОП ОСОБА_1 в розумінні Закону №2344-ІІІ є автомобільним перевізником, відтак зобов`язаний дотримуватись вимог законодавства про автомобільний транспорт, не надання документів, на підставі яких здійснюються пасажирські перевезення, є підставою для притягнення такого перевізника до відповідальності.

Отже, у межах спірних правовідносин питання полягає у правомірності застосування адміністративно-господарського штрафу до позивача як до перевізника.

Варто зазначити, що в розумінні положень статті 1 Закону № 2344-III автомобільний перевізник фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; замовник транспортних послуг - юридична або фізична особа, яка замовляє транспортні послуги з перевезення пасажирів чи/та вантажів; пасажирські перевезення - перевезення пасажирів легковими автомобілями або автобусами; перевезення пасажирів легковим автомобілем на замовлення - перевезення пасажирів легковим автомобілем загального призначення, замовленим юридичною або фізичною особою з укладанням письмового договору на кожну послугу чи на обумовлений термін обслуговування, у якому визначають умови обслуговування, вартість послуги, термін її виконання та інші положення за домовленістю сторін; послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.

Як вбачається з матеріалів справи, фактичною підставою для притягнення Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до відповідальності відповідно до положень абзацу 3 частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ стало встановлення посадовими особами територіального органу Укртрансбезпеки факту перевезення позивачем легковим автомобілем пасажирів за відсутності договору із замовником транспортних послуг, документа про сплату послуг і протоколу технічного стану транспортного засобу.

Такий висновок зроблено в Акті перевірки від 21.07.2023 року №003984.

Проте, у вказаному Акті перевірки лише зазначено загальні відомості про автомобіль (марка, номерний знак), серія і номер свідоцтва про реєстрацію, дані про водія та власника, водночас не вказано про наявність пасажирів в транспортному засобі.

У Акті від 21.07.2023 року №003984 відсутні будь-які відомості про пасажирів як замовників послуг, їх кількість, персональні дані, тощо.

Крім того, з Акту перевірки неможливо встановити, на підставі яких ознак посадові особи дійшли висновку про здійснення позивачем саме пасажирських перевезень на замовлення та чи попередньо узгоджувались такі замовлення, а також неможливо встановити факту договірних умов такого перевезення, відсутні пояснення пасажирів щодо здійснення оплати за таке перевезення, в тому числі щодо інших обставин їх перевезення, що у сукупності надавали б можливість підтвердити факт використання транспортного засобу, як такого, на якому здійснюється перевезення пасажирів на комерційний основі.

Суд зазначає, що акт перевірки - це лише один із доказів, який повинен братися до уваги під час розгляду справи про адміністративне (чи інше) правопорушення. Чинним законодавством не визначено такий акт як єдиний доказ вчинення правопорушення перевізником. Даний документ є лише службовим документом, який підтверджує факт проведення перевірки і є носієм доказової інформації про виявлення порушень вимог чинного законодавства відповідними суб`єктами, однак наведені в акті обставини повинні бути підтвердженні іншими доказами.

Водночас, саме по собі перевезення ФОП ОСОБА_1 пасажирів не може бути підставою для притягнення його до відповідальності, передбаченої абзацом третім частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ, оскільки контролюючий орган не надав належних, достатніх та беззаперечних доказів на підтвердження того, що під час проведення рейдової перевірки 21.07.2023 позивач на зазначеному транспортному засобі надавав послуги з перевезення пасажирів легковим автомобілем на замовлення та що він є автомобільним перевізником у розумінні Закону №2344-ІІІ.

Разом з тим, в судовому засіданні 23.04.2024 року були допитані свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які підтвердили, що вони з Позивачем є односельцями, за перевезення не платили та послуг з перевезення не замовляли.

Суд наголошує, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Такі висновки узгоджуються із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 25.01.2023 у справі №140/1167/22 (провадження № К/990/26742/22).

Окремо суд зазначає, що зауваження Відповідача в Акті про відсутність протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу спростовуються наявними в матеріалах справи Протоколом №01606-01892-23 від 21.07.2023 року, відповідно до якого MERCEDES-BENZ SPRINTER 316, державний номерний знак НОМЕР_5 , після технічного контролю визнано технічно справним.

З огляду на вищевказане, суд зазначає, що Верховний Суд висловив позицію, що порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.

Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).

Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.

Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultra- invalid). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Суд наголошує, що, у відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Фундаментальне порушення - це таке порушення суб`єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення.

Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Отже, суд, не применшуючи значення необхідності дотримання встановленої законодавством процедури ухвалення того чи іншого рішення, вважає, що порушення такої процедури може бути підставою до скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правильність рішення.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 квітня 2020 року у справі № 813/1790/18.

З огляду на недостатнє встановлення Відповідачем факту здійснення перевезень пасажирів поивачем, як автомобільним перевізником, суд дійшов висновку, що державний інспектор при оформленні акта №003984 допустив істотне порушення процедури, не з`ясував достовірні відомості про факт перевезення пасажирів на підставі належних та достатніх доказів.

Оскільки відповідачем не доведено та показаннями свідків спростовується, що Позивач 21.07.2023 року здійснював господарську діяльність щодо перевезення пасажирів, не укладав із будь-якими особами які з ним їхали договорів на замовлення транспортних послуг та не отримував від них оплати за перевезення пасажирів, відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт на позивача покладена бути не може.

Таким чином, правові підстави для накладення штрафу на ОСОБА_1 відсутні.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, шляхом визнання протиправною та скасування постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області №356643 від 05.09.2023 року про застосування до ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При розподілі судових витрат суд враховує, що позивачем сплачено судовий збір у загальному розмірі 3028,00 грн.

Таким чином, відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, з Державної служби України з безпеки на транспорті за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 слід стягнути судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2684,00 грн.

Керуючись ст. ст. 2-9, 139, 177, 242, 246, 250, 251, 255, 293-297 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі Державної служби України з безпеки на транспорті №356643 від 05.09.2023 року, про застосування до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 , адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 гривень.

Стягнути Державної служби України з безпеки на транспорті на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні) 00 коп. за подання адміністративного позову, сплаченого за квитанціями №Р8ХТ-65ЕВ-В42А-980С від 18.09.2023 року та №С166-75К1-АА64-81М4 від 02.10.2024 року.

Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293-297 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст Рішення складено та підписано 21.05.2024 року у зв`язку з перебуванням головуючого судді у відпустці.

Фізична особа підприємець ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_9 )

Відділ державного нагляду (контролю) у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі Державної служби України з безпеки на транспорті (адреса: 75023, Херсонська обл., с. Музиківка, вул. 40 р. Перемоги,12, ЄДРПОУ 39816845)

Головуючий суддяНінель ПОТОЦЬКА