ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2024 року

м. Київ

Справа № 990/53/24

Провадження № 11-49заі24

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Кривенди О. В.,

суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Короля В. В., Мазура М. В., Пількова К. М., Погрібного С. О., Ступак О. В., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.

розглянула в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11 березня 2024 року (судді Ханова Р. Ф., Бившева Л. І., Васильєва І. А., Олендер І. А., Хохуляк В. В.) у справі № 990/53/24 за його позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія) про визнання протиправним і скасування рішення в частині, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИЛА:

1. 27 лютого 2024 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції надійшов позов ОСОБА_1 до ВККС, у якому він просив:

? визнати протиправними та нечинними пункти 3 та 4 рішення ВККС у складі колегії від 15 листопада 2023 року № 10/ко-23 «Про проведення співбесіди в межах кваліфікаційного оцінювання судді Межівського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 на відповідність займаній посаді» (далі - Спірне рішення) та скасувати їх;

? зобов`язати ВККС внести рекомендацію Вищій раді правосуддя про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Межівського районного суду Дніпропетровської області.

2. На обґрунтування позову зазначив про незаконність пунктів 3, 4 Спірного рішення, якими ВККС вирішила:

- рішення колегії ВККС набирає чинності відповідно до вимог Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) та Регламенту, затвердженого рішенням ВККС від 13 жовтня 2016 року № 81/зп-16 (далі - Регламент)( пункт 3);

- передати пленарному складу ВККС для підтримання рішення колегії щодо відповідності судді Межівського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 займаній посаді (пункт 4).

3. Наполягає на тому, що процедура оцінювання на відповідність займаній посаді судді здійснюється виключно колегіями ВККС у порядку, визначеному Законом № 1402-VIII, нормами якого на час проходження ним оцінювання участь Комісії у пленарному складі не була передбачена.

4. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 11 березня 2024 року повернув позивачеві його позовну заяву разом з доданими до неї документами, вказавши, що заяву подано з порушенням установленого законом строку звернення до адміністративного суду, а підстави його пропуску визнав неповажними.

5. ОСОБА_1 не погодився із цією ухвалою та звернувся до Великої Палати Верховного Суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене судове рішення.

6. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 18 березня 2024 року відкрила апеляційне провадження в цій справі, а ухвалою від 17 квітня 2024 року призначила її до розгляду в порядку письмового провадження.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

7. 27 лютого 2024 року до Верховного Суду як суду першої інстанції надійшов позов ОСОБА_1 до ВККС про часткове скасування Спірного рішення, яке ухвалено 15 листопада 2023 року.

8. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 01 березня 2024 року залишив цю позовну заяву без руху та надав позивачу десятиденний строк із дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду та доказів на підтвердження поважності причин його пропуску.

Також суд витребував у ВККС інформацію щодо дати та часу розміщення на офіційному сайті повного тексту Спірного рішення та щодо звернення ОСОБА_1 із запитом про отримання цього рішення і надання йому повного його тексту.

9. 07 березня 2024 року на виконання вимог зазначеної ухвали ОСОБА_1 подав уточнену позовну заяву, у якій просив поновити строк звернення до суду із цим адміністративним позовом, обґрунтовуючи його пропуск тим, що відповідач не вручав і не направляв йому Спірне рішення, з повним текстом якого він ознайомився лише після виклику на пленарне засідання 01 лютого 2024 року шляхом самостійного відшукання на сайті ВККС, а раніше не цікавився рішенням, оскільки мав законні сподівання на відсутність у ньому пунктів 3 і 4, які тепер і змушений оскаржувати.

10. Оцінюючи клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду із цим позовом, суд виходив з того, що частково оскаржуване позивачем рішення вже 16 листопада 2023 року (наступного дня після його прийняття) було розміщене на офіційному вебсайті Комісії і доступ до такої інформації є вільним. А відповідно до пункту 107 Регламенту (в редакції рішення ВККС від 19 жовтня 2023 року № 119/зп-23) копія рішення Комісії надається особі, стосовно якої його ухвалено, лише за відповідним зверненням такої особи. Позивач, як установив суд першої інстанції, не звертався до ВККС із проханням надати йому копію Спірного рішення.

11. Суд зазначив, що позивач був присутній при винесенні колегією ВККС Спірного рішення, відтак знав про нього у цей же день, тобто 15 листопада 2023 року.

12. Також в оскаржуваній ухвалі йдеться про те, що відповідно до пункту 8 Регламенту принцип публічності в роботі Комісії полягає в тому, що її засідання є відкритими, за винятком його закритої частини та закритих засідань. Інформація про засідання Комісії, перелік питань, що виносяться для розгляду, результати засідань Комісії розміщуються на її вебсайті.

13. Суд першої інстанції встановив, що в інформації про результати засідання колегії ВККС, яке відбулося 15 листопада 2023 року, крім іншого, зазначалося про те, що рішення стосовно ОСОБА_1 набирає чинності відповідно до Закону № 1402-VIIIта Регламенту та передано пленарному складу ВККС для підтримання рішення колегії Комісії.

14. На переконання суду, позивач уже наступного дня після ухвалення рішення колегією ВККС мав можливість ознайомитися з його висновками, зокрема у випадку, якщо він не зрозумів чи не почув, яке саме рішення було прийнято та який порядок набрання ним чинності.

15. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 11 березня 2024 року повернув позивачеві його позовну заяву разом з доданими до неї документами, вказавши, що заяву подано з порушенням установленого законом строку звернення до адміністративного суду, а обставини, на які посилається позивач в обґрунтування недотримання ним строків звернення до суду, не дають достатніх і переконливих підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду та його поновлення.

16. Суд при цьому врахував підхід Великої Палати Верховного Суду щодо порядку обчислення строків звернення до суду у справах з подібними правовідносинами, а також оцінки поважності причин їх пропуску, сформульований у постановах від 22 січня 2020 року у справі № 9901/518/19 (провадження № 11-1190заі19), від 05 лютого 2020 року у справі № 901/520/19 (провадження № 11-1191заі19), від 30 вересня 2020 року у справі № 9901/68/20 (провадження № 11-157заі20), від 09 лютого 2022 року у справі № 9901/473/21 (провадження № 11-515заі21), від 08 грудня 2022 року у справі № 990/102/22 (провадження № 11-119заі22).

Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог

17. В апеляційній скарзі позивач просить скасувати ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11 березня 2024 року і направити справу для продовження розгляду до цього суду, оскільки суд неповно з`ясував обставини щодо початку перебігу строку позовної давності, що призвело до невідповідності його висновків фактичним обставинам справи та порушення норм процесуального права.

18. Обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу, ОСОБА_1 зазначає, що під час оголошення рішення колегії ВККС він почув фразу про набрання цим рішенням чинності відповідно до Закону № 1402-VIII та Регламенту. Проте навіть гадки не мав, що Комісія може порушувати закон, а тому не вважав за необхідне витребувати Спірне рішення.

19. Вважає безпідставними посилання суду на те, що відповідно до положень Регламенту Комісія надсилає рішення лише у випадку, якщо особа звернулася з проханням про його надання, оскільки в Регламенті, на його думку, йдеться про рішення Комісії, а не про рішення її колегії.

20. Твердить ОСОБА_1 і про те, що рішення колегії ВККС як акт індивідуальної дії впливає на його права, тому будь-які положення Регламенту в частині, що копія рішення надається лише за запитом, не можуть обмежувати його право на ознайомлення з повним текстом цього рішення для його оскарження.

21. В апеляційній скарзі йдеться також про те, що суд першої інстанції послався на нерелевантну практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), а також не встановив, коли саме Спірне рішення з`явилося на офіційному вебсайті відповідача.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

22. Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

23. Відповідно до частини першої статті 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

24. Згідно із частиною п`ятою статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

25. За правилами, визначеними статтею 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

26. Як видно з матеріалів справи, суд першої інстанції, дослідивши та проаналізувавши наведені позивачем підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду, визнав їх неповажними та повернув ОСОБА_1 його позовну заяву.

27. Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

28. Відповідно до частини першої статті 98 Закону № 1402-VIII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) організаційними формами діяльності ВККС є засідання у пленарному складі Комісії, у складі її палат та колегій залежно від питань, визначених цим Законом та Регламентом.

29. Згідно із частиною п`ятоюстатті 101 Закону № 1402 -VIIIрішення ВККС, палат та колегій Комісії викладаються у письмовій формі. У рішенні зазначаються дата і місце ухвалення рішення, склад Комісії (палати, колегії), питання, що розглядалося, мотиви ухваленого рішення.

30. Положеннями пункту 8 Регламенту визначено, що принцип публічності у роботі ВККС полягає в тому, що засідання Комісії є відкритим, за винятком його закритої частини та закритих засідань. Інформація про засідання ВККС, проєкти порядку денного, результати засідань Комісії розміщуються на її вебсайті.

31. Копія рішення Комісії надається особі, стосовно якої його ухвалено, за відповідним зверненням такої особи.

32. Як установив суд першої інстанції, ОСОБА_1 був присутній 15 листопада 2023 року при винесенні колегією ВККС Спірного рішення, а відтак знав про нього цього ж дня.

33. Наступного дня, тобто 16 листопада 2023 року, інформація про результати засідання колегії ВККС, яке відбулося 15 листопада 2023 року, була розміщена на офіційному вебсайті Комісії. У цій інформації, крім іншого, зазначалося про те, що рішення стосовно ОСОБА_1 набирає чинності відповідно до Закону № 1402- VIII та Регламенту та передано пленарному складу ВККС для підтримання рішення колегії Комісії.

34. Із заявою до ВККС про надання йому копії Спірного рішення ОСОБА_1 не звертався, а його позов про визнання цього рішення протиправним надійшов до суду лише 27 лютого 2024 року.

35. За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач звернувся до суду після закінчення строків, установлених законом, а наведені ним підстави для поновлення пропущеного строку визнав неповажними.

36. Велика Палата Верховного Суду не може погодитися з доводами апеляційної скарги про те, що норма Регламенту, якою передбачено надання копії рішення ВККС лише за зверненням особи, щодо якої його ухвалено, стосується рішення саме Комісії, а не її колегії, а тому суд першої інстанції безпідставно послався на цю норму.

37. Як зазначалося вище, організаційними формами діяльності ВККС є засідання у пленарному складі Комісії, у складі її палат і колегій залежно від питань, визначених цим Законом та Регламентом (частина перша статті 98 Закону № 1402-VIII).

38. Відповідно до частини четвертої статті 101 цього Закону палати та колегії ВККС ухвалюють свої рішення від імені Комісії, зазначаючи склад палати чи колегії, який розглядав конкретну справу.

39. Тому встановлений пунктом 107 Регламенту порядок надання копії рішення Комісії за зверненням особи, стосовно якої його ухвалено, поширюється на надання копій рішень, ухвалених як у пленарному складі ВККС, так і у складі її палат чи колегій.

40. Велика Палата Верховного Суду вважає необґрунтованими й доводи апеляційної скарги про те, що оскільки рішення колегії ВККС як акт індивідуальної дії впливає на права позивача, то будь-які положення Регламенту в частині, що копія рішення надається лише за запитом, не можуть обмежувати його право на ознайомлення з повним текстом цього рішення для його оскарження.

41. У зв`язку із цим варто зауважити, що установлення законом процесуальних строків має на меті своєчасне виконання учасниками адміністративного судочинства передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, а їх недотримання зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.

42. Ні Закон № 1402-VIII, ні Регламент не містять положень, які б передбачали обов`язок ВККС надати особі, стосовно якої ухвалено рішення Комісії, копію такого рішення без відповідного звернення.

43. Натомість визначений Регламентом порядок проведення засідань Комісії, розміщення на її офіційному вебсайті інформації про проєкти порядку денного та результати засідань, надання копії рішення Комісії за зверненням особи, стосовно якої його ухвалено, забезпечують такій особі можливість бути своєчасно обізнаною з відповідною інформацією та у випадку незгоди з рішенням отримати його копію для оскарження в суді.

44. Як убачається з матеріалів справи, відповідач не обмежив право ОСОБА_1 на ознайомлення з рішенням колегії ВККС, оскільки з відповідною заявою про ознайомлення із цим рішенням чи надання його копії позивач до Комісії не звертався.

45. Велика Палата Верховного Суду вважає, що суд першої інстанції, мотивуючи своє рішення, обґрунтовано послався на практику ЄСПЛ, зокрема на рішення у справах «Пономарьов проти України» та «Устименко проти України».

Так, у пункті 41 рішення від 03 квітня 2008 року справі «Пономарьов проти України» ЄСПЛ зазначив: «[…] Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження […]».

У пункті 48 рішення ЄСПЛ у справі «Устименко проти України» йдеться про те, що сама концепція «поважних причин», згідно з якою національні суди виправдали відновлення провадження у справі заявника, не є чіткою. За таких обставин для національних судів ще важливішим було вказати причини свого рішення про поновлення пропущеного строку і відновлення провадження у справі заявника.

46. Оскільки у зазначених рішеннях ЄСПЛ містяться, крім іншого, й висновки щодо застосування національними судами норм, які регламентують питання поновлення пропущеного процесуального строку, суд першої інстанції слушно послався на ці висновки.

47. Ще один довід апеляційної скарги полягає в тому, що суд, на думку ОСОБА_1 , не встановив, коли саме Спірне рішення з`явилося на офіційному вебсайті відповідача.

48. Проте, як убачається з матеріалів справи, цю обставину суд установив, а інформацію відповідача щодо розміщення на офіційному вебсайті Комісії повного тексту Спірного рішення - дослідив та проаналізував.

49. Так, згідно з пунктом 105 Регламенту повний текст рішення Комісії має бути виготовлений не пізніше 7 робочих днів з дня проголошення його вступної та резолютивної частини.

50. Згідно з інформацією, наданою ВККС суду першої інстанції (а.с. 43), повний текст Спірного рішення опубліковано на офіційному вебсайті Комісії 08 грудня 2023 року о 13:38:02.

51. Аналізуючи цю інформацію, суд першої інстанції зазначив, що виготовлення повного тексту Спірного рішення з порушенням установленого Регламентом строку не вплинуло на права позивача, оскільки сам ОСОБА_1 стверджував, що не вважав за необхідне ознайомлюватися із цим рішенням.

52. Велика Палата Верховного Суду погоджується з такими висновками суду, оскільки встановлено, що навіть після розміщення на офіційному вебсайті Комісії повного тексту Спірного рішення позивач не вживав заходів для ознайомлення з ним чи отримання його копії.

53. Суд першої інстанції слушно зауважив, що позивач не навів змістовних і вагомих доводів щодо вчинення ним усіх необхідних і можливих дій, які б указували на бажання реалізувати свої процесуальні права з метою їх захисту в судовому порядку, а пропуск строку на звернення до суду через пасивну поведінку позивача щодо реалізації своїх процесуальних прав не є поважною причиною для його поновлення.

54. Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що саме позивач як особа, стосовно якої вирішується питання на відповідність займаній посаді судді, має бути зацікавлений у тому, щоб бути вчасно обізнаним про наслідки розгляду свого питання. Водночас триваюча пасивна поведінка позивача з урахуванням наявної у нього об`єктивної можливості ознайомитися з повним текстом рішення Комісії щодо його питання не свідчить про намагання дотриматися строку звернення до суду в разі оскарження цього рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

55. Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

56. Велика Палата Верховного Суду вважає, що ухвалу суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм процесуального права, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильності висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, а тому підстав для скасування оскаржуваної ухвали немає.

Керуючись статтями 311, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА :

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11 березня 2024 року у справі № 990/53/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. В. Кривенда

Судді: О. О. Банасько К. М. Пільков

О. Л. Булейко С. О. Погрібний

І. А. Воробйова О. В. Ступак

М. І. Гриців І. В. Ткач

Ж. М. Єленіна О. С. Ткачук

І. В. Желєзний В. Ю. Уркевич

В. В. Король Є. А. Усенко

М. В. Мазур Н. В. Шевцова