Справа № 136/721/24

провадження № 2-а/136/7/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2024 р. м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Шпортун С.В.,

за участі секретаря судового засідання Белінської С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець, у порядку письмового провадження, за правилами спрощеного позовного провадження, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Хмельницькій області ДПП Національної поліції України, старшого інспектора ВБДР управління патрульної поліції в Хмельницькій області старшого лейтенанта поліції Назар Андрія Федоровича про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту позивач) звернувся до суду із вищевказаним позовом до старшого інспектора ВБДР управління патрульної поліції в Хмельницькій області старшого лейтенанта поліції Назар Андрія Федоровича, підставність якого обґрунтував тим, що 27.03.2024 постановою у справі про адміністративне правопорушення, складеною старшим інспектором Назаром А.Ф., його, ОСОБА_1 , було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 680 грн., за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КУпАП, у зв`язку із тим, що 27.03.2024 о. 06 год. 47 хв. на автодорозі Н03, 197 км, він керував маршрутним ТЗ, який використовується для надання послуг з перевезення пасажирів, в якого на вітровому склі присутні тріщини в районі склоочисників, чим порушив п.6.8. ДСТУ 3649, п.31.4.7 ПДР інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатації його забороняється, переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.

Позивач вважає вищевказане рішення посадової особи суб`єкта владних повноважень незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки його притягнуто до відповідальності за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2ст. 121 КУпАП, який полягає у керуванні транспортним засобом, що має технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, тоді як сама собою наявність технічних несправностей не є достатньою підставою для притягнення до відповідальності, при цьому, саме за порушення Правил дорожнього руху України, а не стандартів ДСТУ настає адміністративна відповідальність, утім зі змісту п.31.4.7. ПДР, тріщина на склі відсутня у переліку вимог, за наявності якої забороняють експлуатацію транспортного засобу.

Наведені обставини послугували підставою звернення до суду позивача із даним позовом, в якому він просить визнати протиправною та скасувати постанову серія ЕНА №1754440 від 27.03.2024 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.121 КУпАП, а провадження у справі закрити.

Ухвалою судувід 11.04.2024позовна заявабула прийнятасудом дорозгляду тавідкрито провадженняу справі,розгляд вирішенопроводити заправилами спрощеногопозовного провадження,без викликусторін,також витребуванов Головногоуправління національноїполіції уХмельницькій області матеріали справи про адміністративне правопорушення, стосовно ОСОБА_1 про притягнення до відповідальності зач.2 ст. 121 КУпАП, у якій було винесено постанову серії ЕНА №1754440 від 27.03.2024, та в ОСОБА_1 оригінал постанови Серії ЕНА №1754440 від 27.03.2024.

Ухвалою суду від 24.04.2024 замінено неналежного відповідача Головне управління національної поліції у Хмельницькій області на належного - Управління патрульної поліції в Хмельницькій області ДПП Національної поліції України та визначено строк для надання відзиву.

Заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторонами не надано.

За таких обставин, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, за відсутності клопотань будь-якої зі сторін про інше, за наявними у справі матеріалами.

У визначений судом строк представником відповідача Управління патрульної поліції в Хмельницькій області ДПП Національної поліції України ОСОБА_2 було надано відзив, відповідно до якого він просили в задоволенні позову відмовити у повному обсязі, мотивуючи тим, що 27.03.2024 інспектором ОСОБА_3 під час виконання службових обов`язків було зафіксовано порушення водієм ОСОБА_1 п.31.4.7. Правил дорожнього руху, а саме: наявність на вітровому склі тріщин в зоні роботи склоочисників, за що передбачена адміністративна відповідальність ч.2 ст.121 КУпАП, внаслідок чого за наслідками розгляду справи на ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в межах та спосіб визначений нормами КУпАП. При цьому, у відзиві представник відповідача зазначив, що відповідно до п. 31.4.7 «в» ПДР України, забороняється експлуатація транспортних засобів, якщо встановлено на скло додаткові предмети або нанесено покриття, які обмежують оглядовість з місця водія, і погіршують його прозорість, а згідно Правил дорожнього руху з коментарями та ілюстраціями узгодженими з ЦЕДР та АС при МВС України, до п.31.4.7 «в» зазначено - не допускається наявність тріщин на вітровому склі в зоні роботи склоочисників. При цьому, ч.2 ст.122 КУпАП передбачає відповідальність за керування водієм транспортним засобом, який використовується для надання послуг з перевезення пасажирів, що має несправності, передбачені частиною першою цієї статті, або технічний стан і обладнання якого не відповідають вимогам стандартів, правил дорожнього руху і технічної експлуатації. У даному випадку не було дотримано позивачем п. 6.8.5 ДСТУ 3649:2010, оскільки на вітровому склі КТЗ не дозволено сколи чи тріщини в зоні роботи склоочисників. Отож вважає, що оскаржувана позивачем постанова серії ЕНА №1754440 від 27.03.2024 є правомірною, законною, а стягнення накладено в межах та спосіб визначений КУпАП.

Суд вивчивши та дослідивши матеріали справи, оцінивши усі зібрані у справі докази, а також надані на виконання вимог ухвали суду від 11.04.2024 встановив, що 27.03.2024 лейтенантом поліції ОСОБА_3 інспектором ВБДР управління ПП в Хмельницькій області, була винесена постанова серії ЕНА №1754440 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.121 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 680 гривень.

Відповідно до вказаного рішення посадової особи суб`єкта владних повноважень, 27.03.2024 о 06 год. 47 хв. на автодорозі Н03, 197 км., водій ОСОБА_1 керував маршрутним ТЗ, Mersedes-Benz Sprinter АВ39-32ЕР, який використовується для надання послуг з перевезення пасажирів, в якого на вітровому склі присутні тріщини в районі склоочисників, чим порушив ДСТУ 3649 п.6.8.7., п.31.4.7 ПДР інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатації його забороняється, переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.

У п.7 постанови зазначено, що до неї додаються фото.

Позивач, не погодившись із рішенням посадової особи суб`єкта владних повноважень, вважаючи його незаконним, звернувся до суду із даним позовом про оскарження індивідуального акту.

За приписами ч. ч. 1, 2 ст.71КАСУкраїни кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч. 1ст. 72 КАС Українивизначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі показань свідків, письмових, речових і електронних доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 1ст. 77 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отож обов`язок доказування правомірності накладення адміністративного стягнення на позивача в даній категорій справ покладений виключно на відповідача - суб`єкта владних повноважень.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 27 червня 2019 року в справі N 560/751/17, яка відповідно до ч. 5ст. 242 КАС Україниє обов`язковою для врахування судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Суд звертає увагу, що переконливість кожного доказу доводиться у змагальній процедурі безпосередньо перед тим складом суду, який дає цьому доказу юридично значущу оцінку.

Визначення доказів в справі про адміністративне правопорушення та їх перелік регламентованийст. 251 КУпАП.

Зі змісту оскаржуваної постанови слідує, що ОСОБА_1 притягується до відповідальності за порушення п.6.8. ДСТУ-3649, п.31.4.7. ПДР та такі дії посадовою особою кваліфіковано за ч.2 с.121 КУпАП.

Відповідно до ч. 5ст. 14 Закону України "Про дорожній рух"учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цьогоЗакону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

Згідно зп. 1.9 ПДРособи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідальність за ч.2 ст.121 КУпАП настає за керування водієм транспортним засобом, який використовується для надання послуг з перевезення пасажирів, що має несправності, передбачені частиною першою цієї статті, або технічний стан і обладнання якого не відповідають вимогам стандартів, правил дорожнього руху і технічної експлуатації.

Обставини щодо надання позивачем послуг з перевезення пасажирів, факту керування та правомірності зупинки транспортного засобу під керуванням позивача, сторонами спору визнавались, отож доказуванню в силу приписів ст..78 КАС України, не підлягають.

На підтвердження обставин зазначених у відзиві та наявності тріщин на вітровому склі транспортного засобу, яким керував позивач, відповідачем надано фото, що зафіксовані на DVD-R диску, у вигляді чотирьох файлів, які були безпосереднім предметом дослідження судом, на яких зафіксовано транспортний засіб Mersedes-Benz Sprinter, державний номерний знак НОМЕР_1 , на вітровому склі якого на одній із чотирьох фото обведені червоним кольором два фрагменти, з яких проглядається тріщина в районі склоочисників, якість інших фото, на якому відображено транспортний засіб в різних ракурсах не відображає тріщин на вітровому склі.

При цьому, суд звертає увагу, що в п.7 оскаржуваної постанови зазначено про додатки у вигляді фото, отож суд визнає їх належними та допустимими доказами у даній справі.

Крім цього, позивач у позові не заперечував факт наявності тріщини на вітровому склі транспортним засобом яким він керував, при цьому заперечуючи лише наявність складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП в його діях.

Згідно вимог п. 31.1 ПДР України технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.

Відповідно до положень п. 31.4 ПДР України, забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: п. 31.4.1. Гальмові системи; п. 31.4.2. Рульове керування; п. 31.4.3. Зовнішні світлові прилади; п. 31.4.4. Склоочисники і склообмивачі вітрового скла; п. 31.4.5. Колеса і шини; п. 31.4.6. Двигун; п. 31.4.7. Інші елементи конструкції.

Забороняється експлуатація транспортних засобів за наявності таких технічних несправностей і невідповідності вимогам, визначеним підпунктом "в" п. 31.4.7.ПДР, а саме: встановлено на скло додаткові предмети або нанесено покриття, які обмежують оглядовість з місця водія, і погіршують його прозорість.

На верхній частині вітрового скла автомобілів і автобусів можуть бути прикріплені прозорі кольорові плівки. Дозволяється застосовувати тоновані стекла (крім дзеркальних), світлопропускання яких відповідає вимогам ГОСТ 5727-88. Дозволяється застосовувати занавіски на бокових вікнах автобусів (Примітка до підпункту "в" п. 31.4.7ПДРУкраїни).

Виходячи із аналізу положень п. 31ПДРУкраїни слід дійти висновку, що визначений цим пунктом перелік інших технічних несправностей не містить вказівки на такого роду несправність як «тріщина на вітровому склі в зоні роботи склоочисників».

Відповідно до ч. 1, 2ст. 23 Закону України "Про стандартизацію"національні стандарти та кодекси усталеної практики застосовуються безпосередньо чи шляхом посилання на них в інших документах. Національні стандарти та кодекси усталеної практики застосовуються на добровільній основі, крім випадків, якщо обов`язковість їх застосування встановлена нормативно-правовими актами.

Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28.12.2010 N 630затверджено національний стандарт України ДСТУ 3649:2010 "Колісні транспортні засоби. Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання".

Відповідно до ст. 1 ДСТУ 3649:2010 цей стандарт поширюється на колісні транспортні засоби (далі - КТЗ) категорій M, MG, N, NG, O, призначені для перевезення вантажів та (або) пасажирів, а також на КТЗ, які за своєю конструкцією та обладнанням призначені для виконання спеціальних робочих функцій, або призначені для перевезення пасажирів чи вантажів певних категорій, на дорогах загального користування.

Пункт 5.1. ДСТУ 3649:2010 передбачає, що технічний стан колісних транспортних засобів повинен відповідати вимогам законодавства, чинних нормативних документів щодо безпеки дорожнього руху й охорони навколишнього середовища.

Розділом 6 ДСТУ 3649:2010 встановлено вимоги щодо безпечності колісного транспортного засобу, де п.6.8 передбачає вимоги до інших елементів конструкції.

Згідно з п. 6.8.5 ДСТУ 3649:2010 на вітровому склі КТЗ не дозволено сколи чи тріщини в зоні роботи склоочисників.

Зі змісту позову позивач не заперечує факт наявності на лобовому склі в зоні склоочисників транспортного засобу, яким він керував, однак, на його думку, це не являється правопорушенням, в силу положень ПДР.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справі про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 62 Конституції України передбачає, що вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях і усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, а статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно з пункту 1 статті 247 КпАП України, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення, яка доводиться шляхом надання доказів.

Згідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд вважає, що наявність тріщини на вітровому склі транспортного засобу, яким керував позивач не відповідає вимогам стандарту (ДСТУ 3649:2010) і є підставою для притягнення водія до відповідальності за ч.2 ст.121 КУпАП, оскільки технічний стан та обладнання вказаного автомобіля не відповідає вимогам стандартів.

Таким чином, суд не знаходить достатніх підстав для того, щоб вважати відсутньою подію та склад такого адміністративного правопорушення в діях позивача.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Разом з тим, при вирішенні даного спору, суд бере до уваги встановлені вище обставини даної події, звертає увагу на те, що відомості про попередні притягнення позивача до адміністративної відповідальності відсутні та те, що дії позивача не завдали реальної шкоди.

Згідно ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.293 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: зокрема, скасовує постанову і закриває провадження в справі.

З огляду на зазначене та положення вказаних норм, суд вважає за необхідне скасувати оскаржувану постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, провадження у справі закрити, звільнивши його на підставі ст.22 КУпАП від адміністративної відповідальності за вчинення даного правопорушення, у зв`язку із малозначністю вчиненого правопорушення, з урахуванням приписів ч.2 ст.284 КУпАП відповідно до якої постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження.

Суд вважає, що для виправлення особи та запобіганню вчинення ним нових правопорушень буде достатнім застосування таких заходів.

За таких обставин, суд задовольняє позов частково, оскільки незаконність постанови не доведено.

Відповідно до ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплатусудового збору.

Судом встановлено, що при пред`явленні даного позову позивач сплатив судовий збір відповідно до квитанції (а.с.9) в розмірі 1211,20 грн., тоді як при пред`явленні позову за подання до суду адміністративного позову про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення підлягав сплаті судовий збір у розмірі визначеному Законом України «Про судовий збір», що складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 грн.

З огляду на викладене, а також те, що позов задоволено частково із відповідача за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції належить стягнути на користь позивача 302,80 грн., решту 302,80 віднести на рахунок позивача, а 605, 60 грн. повернути позивачеві як внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

На підставі викладеного, керуючись ст.19, 62 Конституції України, ст.9, 22, 245, 247, 251, 293 КУпАП, ст. 2, 5, 9, 72-79, 139, 241-246, 250, 255, 263, 268-272, 286, 295, 297 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Хмельницькій області ДПП Національної поліції України, старшого лейтенанта поліції Назар Андрій Федорович про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, задовольнити частково.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху Серії ЕНА №1754440 винесену 27.03.2024 інспектором ВБДР Управління патрульної поліції у Хмельницькій області старшим лейтенантом поліції Назар Андрієм Федоровичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 680 гривень.

Звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 121 КУпАП, у зв`язку із малозначністю вчиненого правопорушення, обмежившись щодо нього усним зауваженням, а провадження по справі закрити.

В решті позову відмовити.

Стягнути за рахунокбюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Хмельницькій області ДПП Національної поліції України на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 302 (триста дві) гривні 80 коп.

Повернути ОСОБА_1 605 (шістсот п`ят) гривень 60 коп. відповідно до платіжного документу №85140 від 05.04.2024 як внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом 10-ти днів із дня його проголошення (ч. 4 ст. 286 КАС України) безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Світлана ШПОРТУН