Справа № 991/7518/23

Провадження № 1-кп/991/93/23

УХВАЛА

про призначення судового розгляду

16 травня 2024 рокумісто Київ

Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів ОСОБА_1 (головуючий), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ,

представника цивільного позивача (потерпілого) ОСОБА_16 ,

розглянув у підготовчому судовому засіданні питання можливості призначення судового розгляду обвинувального акта у кримінальному провадженні № 52022000000000399 про обвинувачення ОСОБА_7 за ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, ОСОБА_17 за ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України.

На розгляді Вищого антикорупційного суду на стадії підготовчого судового засідання перебуває кримінальне провадження № 52022000000000399.

Дослідивши обвинувальний акт та заслухавши думку учасників кримінального провадження, колегія суддів доходить висновку про можливість призначення судового розгляду.

(1) Щодо питань, передбачених ст. 314 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК)

У підготовчому засіданні суду необхідно з`ясувати, чи немає підстав для прийняття рішень, зазначених у пунктах 1-4 частини третьої статті 314 КПК, а у разі їх відсутності - провести підготовку до судового розгляду.

Вказаними нормами КПК передбачено, що у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення:

- затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування;

- закрити провадження;

- повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу;

- направити обвинувальний акт до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження.

У підготовчому судовому засіданні прокурор вважав можливим призначити кримінальне провадження до судового розгляду, оскільки обвинувальний акт складений із дотриманням вимог ст. 291 КПК, а підстав для його повернення, закриття провадження, внесення подання про визначення підсудності немає.

Водночас, захисники ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_15 , ОСОБА_12 зверталися до суду з клопотаннями про повернення обвинувального акта, вважаючи його таким, що не відповідає вимогам КПК. Ухвалою суду від 24.04.2024 у задоволенні наведених клопотань відмовлено.

Отож, суд встановив, що обвинувальний акт складено згідно з вимогами КПК, інших підстав для його повернення чи закриття кримінального провадження не встановлено, будь-які угоди до суду не надходили. Вимоги підсудності дотримано.

У зв`язку з викладеним, під час підготовчого судового засідання не встановлено підстав для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини третьої статті 314 КПК.

(2) Щодо питань, передбачених ст. 315 КПК

Суд також провів підготовку до судового розгляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 КПК з метою підготовки до судового розгляду суд:

- визначає дату та місце проведення судового розгляду;

- з`ясовує, у відкритому чи закритому судовому засіданні необхідно здійснювати судовий розгляд;

- з`ясовує питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді;

- розглядає клопотання учасників судового провадження про: здійснення судового виклику певних осіб до суду для допиту, витребування певних речей чи документів, здійснення судового розгляду в закритому судовому засіданні;

- вчиняє інші дії, необхідні для підготовки до судового розгляду.

Під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу (ч. 3 ст. 315 КПК).

Судовий розгляд має бути призначений не пізніше десяти днів після постановлення ухвали про його призначення (ч. 2 ст. 316 КПК).

З урахуванням засад гласності та відкритості судового провадження, його необхідно здійснювати відкрито, з обов`язковою участю сторін кримінального провадження: прокурора, обвинувачених та їх захисників.

Також, колегія суддів розглянула клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу, скасування арешту майна та витребування документів.

(2.1.1) Короткий виклад змісту клопотання про зміну запобіжного заходу

Захисник ОСОБА_10 подав клопотання про зміну запобіжного заходу у вигляді застави обвинуваченому ОСОБА_7 .

У клопотанні вказує, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22.09.2022 до ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 2 080 000 грн та покладено ряд обов`язків строком до 21.11.2022.

При обранні запобіжного заходу слідчий суддя вважав доведеними існування ризиків - переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні.

22.09.2022 заставу за підозрюваного було внесено юридичною особою ТОВ «Юнайтед Енерджі», що підтверджується платіжним дорученням № 4705.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17.11.2022 строк дії обов`язків ОСОБА_7 продовжено до 17.01.2023. При цьому, констатовано зменшення ризиків, адже, про існування ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів сторона обвинувачення навіть не заявляла.

17.01.2023 строк дії обов`язків продовжено до 18.02.2023. При цьому, у судовому рішенні зазначено, що ризики переховуватися від органу досудового розслідування та суду, а також впливу на свідків, зі спливом часу зменшилися (втім продовжують існувати та виправдовують продовження строку дії покладених обов`язків).

Після закінчення цього строку, орган досудового розслідування не звертався з клопотаннями про продовження строку дії обов`язків.

Захисник робить висновок, що детективами НАБУ та прокурорами САП визнано належною поведінку ОСОБА_7 та такою, що не потребує подальшого продовження обов`язків.

Захисник вважає, що заявлені прокурором, під час обрання запобіжного заходу, ризики є формальними та належним чином доведені не були, а прийняті судом до уваги - на даний час відсутні. А тому, подальше застосування запобіжного заходу у вигляді застави є невиправданим та занадто суворим.

Належна процесуальна поведінка обвинуваченого за весь час досудового розслідування свідчить про те, що немає жодної потреби у застосуванні до нього будь-якого запобіжного заходу. Він не вчиняв жодних дій, які б свідчили про існування встановлених ризиків, не порушував умови запобіжного заходу та покладені на нього обов`язки.

Захисник просить скасувати обраний ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді застави та повернути її заставодавцю.

(2.1.2) Позиції учасників кримінального провадження

Сторона захисту підтримала подане клопотання та просила його задовольнити.

Прокурор заперечив щодо цього клопотання. Вказав, що обвинувачений, дійсно, не допускав порушення процесуальної поведінки, однак, обраний запобіжний захід і по сьогоднішній день виконує ті завдання, задля яких він був обраний. Він забезпечує належну процесуальну поведінку обвинуваченого. Ризики, встановлені слідчим суддею, під час обрання йому запобіжного заходу, на даний час залишаються актуальними. Стороною захисту не наведено достатніх мотивів для зменшення розміру застави.

(2.1.3) Мотиви, з яких виходив суд під час вирішення клопотання

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши подане клопотання та додані до нього матеріали, колегія суддів доходить висновку, що воно не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 201 КПК обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання. Таке клопотання розглядається судом згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ст. 177 КПК).

Крім цього, у ст. 178 КПК визначений перелік обставин (в т.ч. характеризуючих відомостей про особу), що враховуються при застосуванні запобіжного заходу.

Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

За змістом клопотання та доводів, наведених у судовому засіданні підставою для зміни застосованого до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді застави є відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК.

Під час досудового розслідування цього кримінального провадження, ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22.09.2022 до ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 2 080 000 грн та покладено ряд обов`язків.

В ухвалі слідчий суддя дійшов висновку про достатні підстави вважати наявним ризик можливого переховування підозрюваного з метою ухилення від кримінальної відповідальності, особливо в умовах воєнного стану. При цьому, враховано: 1) викладені в клопотанні обставини вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень та додані матеріали, що обґрунтовують підозру, 2) наявність у його власності та членів родини нерухомого майна, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, витягом з Державного реєстру-фізичних осіб - платників податків про джерела та суми доходів, отриманих фізичними особами від податкових агентів, а також суми доходів, отриманих самозайнятими особами, 3) наявність закордонних паспортів та здійснення регулярних виїздів за кордон до 24.02.2022 та наявність дозволу на виїзд за кордон в період воєнного стану, що підтверджується копією переліку водіїв підприємств, які здійснюють вантажні автомобільні перевезення, для надання можливості виїзду за межі України в умовах правового режиму воєнного стану строком на три календарних місяці, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України № 519 від 13.07.2022, а також 2 виїзди за кордон в період дії воєнного стану.

Також, слідчий суддя встановив існування ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. При цьому, було встановлено, що документи, які мають істотне значення для встановлення обставин даного кримінального провадження вже фактично вилучені органом досудового розслідування в ТОВ «Юнайтед Енерджі». Разом з тим, підозрюваний є засновником та директором ТОВ «Юнайтед Енерджі». Стороною захисту не спростовано, що діяльність ПАТ «Центренерго» та ТОВ «Юнайтед Енерджі» є предметом досудового розслідування ще й в іншому кримінальному провадженні №52020000000000277 від 22.04.2020 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України, в якому досліджуються обставини та перевіряється правомірність дій службових осіб ПАТ «Центренерго» та ТОВ «Юнайтед Енерджі» щодо реалізації електричної енергії за заниженою вартістю. Слідчий суддя дійшов висновку, що гіпотетично підозрюваний може вживати заходів, спрямованих на знищення речей і документів, які містять сліди злочину, а також вживати заходів для приховування злочинного походження відповідних коштів, й тому вважав доведеним існування даного ризику.

Також, слідчий суддя дійшов висновку про наявність ще одного ризику - незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні. При цьому, було встановлено, що з метою уникнення кримінальної відповідальності підозрюваний, використовуючи свій авторитет, може здійснювати вплив на свідків та інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні, які ще не допитані органом досудового розслідування та/або судом з метою зміни чи відмови від наданих ними показань, тобто є наявним ризик незаконного впливу підозрюваного на таких осіб.

Під час обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя також врахував що:

1) надані відомості свідчать про вагомість на даному етапі досудового розслідування наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінальних правопорушень;

2) інкриміновані йому кримінальні правопорушення класифікуються як тяжке та нетяжке, тобто у разі визнання підозрюваного винуватим з урахуванням його ролі підбурювача у вчиненні кримінального правопорушення, та доведеності вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб, йому може загрожувати покарання у виді позбавлення волі на строк до 6 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, без можливості застосування інституту кримінального права щодо звільнення від покарання з випробуванням;

3) на теперішній час підозрюваному виповнилось 49 років та відсутня інформація щодо його стану здоров`я;

4) підозрюваний перебуває у зареєстрованому шлюбі з 23.06.2000 та має доньку 2000 року народження, матір похилого віку, що свідчить про міцність його соціальних зв`язків;

5) підозрюваний має постійне місце праці, під час введеного воєнного стану активно займається волонтерською/благодійною діяльністю;

6) майновий стан підозрюваного належить оцінити як забезпечений - має стабільні високі доходи, володіє нерухомим майном, автомобілем;

7) підозрюваний раніше не судимий, у нього наявний невисокий ступінь продовження ним протиправної поведінки.

Отже, слідчим суддею було встановлено три ризики, передбачені пунктами 1, 2 та 3 ч. 1 ст. 177 КПК.

Фактично, клопотання захисника про зміну запобіжного заходу, в більшій мірі, стосується незгоди з ухвалою слідчого судді, якою обрано такий запобіжний захід. Так, захисник у своєму клопотанні вказує: «Сторона захисту вважає, що заявлені прокурором під час обрання запобіжного заходу ризики, передбачені ст. 177 КПК, належним чином доведені не були … Як на даний час, так і при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу, ризики, наведені прокурором, не знаходять свого підтвердження, сторона захисту вважає вказані ризики безпідставними, та такими, що ґрунтуються лише на суб`єктивних припущеннях прокурора … ризик переховування, як і усі інші ризики, перелічені детективом у клопотанні - є надуманим і штучно створеним стороною обвинувачення».

Суд зауважує, що під час розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу суд не перевіряє обґрунтованість підстав застосування запобіжного заходу, а заявниками не можуть ставитися під сумнів висновки, які були покладені в основу такого рішення слідчого судді. Зміна запобіжного заходу передбачає виникнення після постановлення ухвали про застосування запобіжного заходу нових обставин, які свідчать про зміну обставин підозри, зміну або зменшення встановлених ризиків, які впливають на виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Тому, суд не переглядає рішення про застосування запобіжного заходу, а на підставі наданих сторонами відомостей встановлює наявність нових обставин, які можуть вплинути на застосований до обвинуваченого відповідний захід або його виконання та які виникають у зв`язку з плином часу досудового розслідування та судового розгляду.

Суд доходить висновку про наявність та актуальність всіх ризиків, встановлених під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу ОСОБА_7 .

Так, ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити. Отже ризики, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови достатньої їх ймовірності.

Досліджуючи наявність ризику ОСОБА_7 переховуватися від суду, колегія суддів доходить висновку, що більшість доводів та аргументів захисника, вже були предметом розгляду раніше та ретельно досліджувалися.

Враховуючи встановлені слідчим суддею обставини, а також твердження захисника, суд доходить висновку про наявність такого ризику.

Захисником ніяким чином необґрунтовано відсутність встановленого слідчим суддею ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Перевіряючи актуальність ризику та надаючи оцінку можливості обвинуваченому незаконно впливати на інших учасників кримінального провадження, суд доходить до таких висновків.

КПК встановлює наступну процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме, спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК).

Отже, такий ризик як вплив на учасників, зокрема, свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Під час досудового розслідування обвинуваченому очевидно стали відомі матеріали кримінального провадження, зокрема, протоколи допитів встановлених досудовим розслідуванням свідків, а тому, обвинувачений знає як їх дані, так і зміст наданих ними свідчень, що й надалі дає підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість незаконного впливу на свідків.

Суд доходить висновку про достатню вірогідність такого ризику. ОСОБА_7 може здійснювати на них вплив, з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм відомі.

Отже, ризик незаконно впливати на учасників у цьому кримінальному провадженні є наявним, що не може бути підставою для зміни запобіжного заходу.

Належна процесуальна поведінка та відсутність порушень з боку ОСОБА_7 покладених на нього обов`язків не свідчить про істотне зменшення ризиків у кримінальному провадження, як про це стверджує сторона захисту, натомість підтверджує, що застосований слідчим суддею вид запобіжного заходу та визначений розмір застави є таким, що достатньою мірою гарантує виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, забезпечує його належну процесуальну поведінку в цьому кримінальному провадженні.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що у клопотанні захисника про зміну запобіжного заходу слід відмовити.

(2.2.1) Короткий виклад змісту клопотань про скасування арешту майна

Захисник ОСОБА_18 подала клопотання про скасування та про часткове скасування арешту майна.

У першому клопотанні вона просить скасувати арешт, який накладено на земельну ділянку загальною площею 0,1 га (кадастровий номер 3220888000:04:002:0447), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Вона зареєстрована за дружиною обвинуваченого - ОСОБА_19 .

Цей арешт накладено в межах кримінального провадження № 52020000000000379 (з якого було виділено матеріали кримінального провадження № 52022000000000399, яке наразі розглядається Вищим антикорупційним судом). А саме, ухвалою слідчого судді від 01.11.2022, шляхом позбавлення права на відчуження та розпорядження майном.

У другому клопотанні захисник просить скасувати частково арешт, який накладено ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 26.09.2022 в межах кримінального провадження № 52020000000000379. А саме: 1) земельну ділянку площею 0,25 га (кадастровий номер 3225582701:02:001:0019), розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; 2) земельну ділянку загальною площею 0,164 га (кадастровий номер 3225582701:02:001:0017), розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; земельну ділянку загальною площею 0,1777 га (кадастровий номер 3225582701:02:001:0018), розташована за адресою: АДРЕСА_3 ; 4) частки житлового будинку загальною площею 99 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 ; 5) земельну ділянку загальною площею 0,0763 га (кадастровий номер 3220888001:01:011:0365), розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; 6) домоволодіння загальною площею 57,20 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .

Захисник вказує, що такий арешт накладено на майно, зареєстроване за ОСОБА_7 , шляхом позбавлення права на відчуження та розпорядження майном.

Захисник зазначає, що майно, на яке накладено арешти, набуте ОСОБА_19 та ОСОБА_7 під час перебування у шлюбі у 2006, 2016-2018 роках. Таке майно є спільною сумісною власністю.

Воно набуте задовго до подій, які орган досудового розслідування вважає кримінальним правопорушенням. А тому, є очевидним, що таке майно не було набуте подружжям внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Арешти накладені з метою забезпечення цивільного позову про стягнення шкоди, поданого ПАТ «Центренерго», в межах кримінального провадження. Однак, відсутні будь-які правові підстави для задоволення позовних вимог за рахунок такого майна.

Цими арештами порушено майнові права ОСОБА_19 , яка не несе відповідальності за дії чоловіка. Вона має право на володіння, користування і розпорядження майном, що набуте у період перебування у шлюбі, незалежно від того чи таке майно зареєстроване за нею, чи за її чоловіком - ОСОБА_7 Обмеження таких прав є протиправним. Вона не є особою, до якої може бути заявлено цивільний позов, або яка за законом несе відповідальність за шкоду, завдану діями іншої особи.

Накладення арешту на майно є необґрунтованим та неспівмірним із завданнями кримінального провадження. Таке рішення приймалося без її участі.

Санкції статей, за якими обвинувачується ОСОБА_7 , не передбачає можливості застосування покарання у вигляді конфіскації майна.

(2.2.2) Позиції учасників кримінального провадження

Сторона захисту підтримала подані клопотання та просила їх задовольнити.

Прокурор заперечив щодо цього клопотання. Вказав, що наявність шлюбних відносин між подружжям була оцінена слідчим суддею, під час накладення таких арештів, така обставина була відома на той час. Рішення про арешти є законним та обґрунтованим. Нових обставин стороною захисту з цього питання не повідомлено.

(2.2.3) Мотиви, з яких виходив суд під час вирішення клопотань

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши подані клопотання та додані до них матеріали, колегія суддів доходить висновку, що вони не підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Згідно з абзацом 1 ч. 1 ст. 174 КПК власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час судового провадження розглядається судом.

Абзац 2 ч. 1 ст. 174 КПК передбачає дві окремі підстави, які дають суду можливість скасувати арешт майна повністю чи частково, якщо:

-в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або ж;

-арешт накладено необґрунтовано.

У своєму клопотанні захисник посилається на те, що власник та володілець майна не була присутньою при розгляді питання про арешти майна та вони накладені необґрунтовано. Такі доводи слід перевірити.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 01.11.2022 накладено арешт на майно, що належить ОСОБА_19 , шляхом заборони відчуження та розпорядження відповідним майно, а саме на земельну ділянку загальною площею 0,1 га (кадастровий номер 3220888000:04:002:0447), розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 26.09.2022 накладено арешт, шляхом позбавлення права на відчуження та розпорядження, зареєстроване за ОСОБА_7 майно, а саме: 1) земельну ділянку площею 0,25 га (кадастровий номер 3225582701:02:001:0019), розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; 2) земельну ділянку загальною площею 0,164 га (кадастровий номер 3225582701:02:001:0017), розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; земельну ділянку загальною площею 0,1777 га (кадастровий номер 3225582701:02:001:0018), розташована за адресою: АДРЕСА_3 ; 4) частки житлового будинку загальною площею 99 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 ; 5) земельну ділянку загальною площею 0,0763 га (кадастровий номер 3220888001:01:011:0365), розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; 6) домоволодіння загальною площею 57,20 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .

Обидва арешти накладено з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), що передбачено п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК.

В обох ухвалах, слідчий суддя, встановив наявність обґрунтованих підстав вважати, що вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову є співмірною розміру шкоди, яка в ньому зазначена.

При цьому, у першому випадку (де йшлося про майна зареєстроване за дружиною) слідчий суддя встановив, що згідно відомостей з Державного реєстру актів цивільного стану громадян між ОСОБА_7 та ОСОБА_19 укладено шлюб у відповідності до актового запису про шлюб від 23.06.2000 № 458. У другому випадку, він встановив, що все майно належить ОСОБА_7 на праві приватної власності.

Інших підстав для арешту, зокрема, конфіскації майна як виду покарання, слідчим суддею встановлено не було. А тому, посилання захисника в цій частині є необґрунтованими.

У відповідності до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження. Статтею 132 КПК встановлені загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження - вони не допускаються, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

- існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

- потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;

- може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК арештом майна є тимчасове позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно, зокрема, необхідне для забезпечення цивільного позову.

Для забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов) арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні (ч. 6 ст. 170 КПК).

Згідно з приписами ч. 10 ст. 170 КПК арешт може бути накладений на рухоме чи нерухоме майно, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (ч. 1 ст. 173 КПК). До таких ризиків вказаний абзац відносить можливість приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна.

До того ж, за змістом ч. 2 ст. 173 КПК при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, серед іншого:

- правову підставу для арешту майна;

- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення;

- розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням;

- розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

- наслідки арешту майна для, зокрема, підозрюваного, третіх осіб.

Отже, суду, при вирішенні, чи підлягають клопотання захисника ОСОБА_18 про скасування та про часткове скасування арешту майна задоволенню, слід оцінити чи відповідає арешт меті відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).

Під час встановлення правової підстави, що зумовлює арешт майна, суд виходить насамперед з того, що згідно з обвинувальним актом та реєстру матеріалів досудового розслідування, 19.09.2022 ОСОБА_7 висунуто обвинувачення за ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України.

З ухвал слідчого судді, вбачається, що ним досліджувався цивільний позов, поданий ПАТ «Центренерго», відповідно до якого, просили стягнути, зокрема, з ОСОБА_7 на користь ПАТ «Центренерго» грошові кошти у сумі 8 250 508,72 грн.

Такий цивільний позов додано й до обвинувального акта, який надійшов на розгляд Вищого антикорупційного суду.

Тому, необхідність в арешті майна зумовлюється можливим відшкодуванням шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).

Як встановлено слідчим суддею, та не заперечується захисником, одна земельна ділянка зареєстрована за ОСОБА_19 , інша частина майна належить ОСОБА_7 . Згідно відомостей з Державного реєстру актів цивільного стану громадян 23.06.2000 між ОСОБА_7 та ОСОБА_19 укладено шлюб.

З доводів захисника, а також доданих до клопотання про скасування арешту майна додатків вбачається, що таке майно набуте ними за час шлюбу.

Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з ч. 1 та 3 ст. 368 Цивільного кодексу України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, майно про яке йдеться в клопотаннях є спільною сумісною власністю.

Спори щодо виділення частки майна із спільної сумісної власності вирішуються у інший спосіб, при цьому в межах кримінального провадження є неприпустимим вирішення спору про право власності на майно шляхом поділу його з виділенням часток (Постанова від 04.10.2022 у справі № 752/7440/18 колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду).

Оскільки чинне законодавство передбачає можливість звернення стягнення на спільне сумісне майно, однак частки ОСОБА_19 та ОСОБА_7 на цей час не визначені, суд не може на цьому етапі скасувати арешт з частини такого майна. Відповідні питання, в разі задоволення позову, підлягають вирішенню на стадії виконання судового рішення.

Будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. Обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є їй пропорційними. Водночас, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.

Суд переконаний, що тимчасові обмеження, яких наразі зазнає власник майна, відповідають критеріям співмірності та розумності з огляду на завдання цього провадження.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що у клопотаннях захисника про скасування та про часткове скасування арешту майна слід відмовити.

(2.3.1) Короткий виклад змісту клопотань про витребування документів

Захисник ОСОБА_15 звернувся з двома клопотаннями про витребування документів.

У першому він просить витребувати документи, що знаходяться у володінні НАБУ, зокрема, копії табелів обліку використання робочого часу, копії листків непрацездатності та корінців листків непрацездатності, копії розпоряджень/наказів про надання відпусток за період 2020-2023 років щодо детективів НАБУ.

Захисник вказує, що документи, які він просить витребувати, дадуть змогу встановити обставини щодо перебігу строку досудового розслідування та встановити чи належним чином були зібрані докази стороною обвинувачення. Для підтвердження або спростування цих обставин є необхідність у здійсненні витребування інформації щодо перебування детективів НАБУ, які здійснювали досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні у відпустці чи на лікарняному. Такі документи сторона захисту не може отримати самостійно.

У другому клопотанні захисник просить витребувати документи, що знаходяться у володінні Офісу Генерального прокурора. Зокрема, роздруківки інформації або скріншотів екрану, або виготовлення у інший спосіб вичерпних даних з Єдиного реєстру досудових розслідувань, що містяться та мають відношення до кримінальних проваджень № 52020000000000379 від 12.06.2020, № 52021000000000073 від 05.02.2021, № 52022000000000262 (з часу їх реєстрації і по день виділення/об`єднання їх з кримінальним провадженням № 52022000000000399).

Захисник зазначає, що такі відомості дадуть змогу встановити обставини про облік перебігу строків досудового розслідування, засвідчити здійснення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні поза межами строків, передбачених ст. 219 КПК, встановити початок обліку строків досудового розслідування. Такі відомості дадуть можливість встановити або спростувати факти здійснення слідчих або процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень неуповноваженими службовими особами (у період відпустки, лікарняного або особою, яка не була включена в групи слідчих чи прокурорів). Такі документи сторона захисту не може отримати самостійно.

(2.3.2) Позиції учасників кримінального провадження

Сторона захисту підтримала подані клопотання та просила їх задовольнити.

Прокурор вказав, що він позбавлений повноважень висловлювати позицію з цих клопотань. Для належного розгляду таких клопотань необхідно викликати представників Офісу Генерального прокурора та НАБУ.

(2.3.3) Мотиви, з яких виходив суд під час вирішення клопотань

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши подані клопотання та додані до них матеріали, колегія суддів доходить висновку, що вони не підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 1, 2, 6 ст. 22 КПК кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Сторона захисту здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів (ч. 3 ст. 93 КПК).

КПК надає стороні захисту рівні права із стороною обвинувачення у збиранні доказів та доведенні їх переконливості перед судом. У разі наявності у сторони захисту відомостей, які спростовують покладені в основу обвинувачення обставини або свідчать про недопустимість зібраних обвинуваченням доказів, їй мають бути надані рівні можливості для доведення цих обставин. Невід`ємною складовою такого доведення є збирання доказів та застосування для цього відповідних заходів, визначених КПК, зокрема, шляхом ініціювання перед судом клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження чи питання про витребування документів.

Водночас, доступ особи до документів, які містять охоронювану законом таємницю, здійснюється в порядку, визначеному законом (ч. 6 ст. 163 КПК).

Згідно з ч. 1 ст. 162 КПК до охоронюваної законом таємниці, яка міститься в документах, зокрема, належать: відомості, які можуть становити лікарську таємницю; персональні дані особи, що знаходяться у її особистому володінні або в базі персональних даних, яка знаходиться у володільця персональних даних.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 КПК відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим.

Документи, які захисник просить витребувати, містять охоронювану законом таємницю. А тому, отримання таких документів можливе лише в порядку застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як тимчасовий доступ до речей і документів.

З огляду на викладене, в задоволенні клопотань захисника про витребування документів слід відмовити.

(3) Щодо вирішення скарг на дії та бездіяльність слідчих, прокурорів, а також заперечень на ухвали слідчих суддів

Кримінальний процесуальний закон передбачає право сторони захисту на підготовчому засіданні подати скарги на рішення та дії слідчого або прокурора, які не підлягали оскарженню під час досудового розслідування.

Відповідно до ч. 2 ст. 303 КПК ці скарги можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження в суді згідно з правилами ст. 314-136 КПК.

Частини 1 та 2 статті 309 КПК встановлюють вичерпний перелік ухвал слідчих суддів, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку під час досудового розслідування.

Інші ухвали слідчих суддів відповідно до ч. 3 ст. 309 КПК оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Водночас положення КПК, які регламентують стадію підготовчого судового засідання, жодним чином не регулюють порядок розгляду таких скарг. У законодавстві не передбачено, які рішення суд може ухвалити за результатами їх розгляду. Також не врегульовано строки розгляду заперечень на ухвали слідчих суддів.

Положення ч. 2 ст. 303 КПК не містять імперативної норми вимоги щодо обов`язкового розгляду по суті будь-яких скарг у підготовчому судовому засіданні, а лише вказують на можливість такого розгляду з урахуванням завдань підготовчого провадження, повноважень суду та з дотриманням правил, передбачених статтями 314-318 КПК (зокрема, на це вказує використане законодавцем формулювання «можуть бути предметом розгляду», а не «розглядаються» чи «підлягають розгляду».

Оскільки надані суду скарги на дії/бездіяльність слідчого, прокурора та заперечення на ухвали слідчих суддів стосуються процедури визнання доказів недопустимими та обсягу пред`явленого обвинувачення, їхній розгляд під час підготовчого судового засідання є не доцільним, адже окреслене питання є предметом судового розгляду.

Отже, слід долучити їх для подальшого вирішення.

(4) Щодо питання складення досудової доповіді

Суд вважає за необхідне доручити органу пробації скласти та надіслати до суду досудову доповідь стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 .

Згідно з ч. 5 ст. 314 КПК у підготовчому судовому засіданні суд у випадках, передбачених цим Кодексом, за клопотанням обвинуваченого, його захисника і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини вирішує питання щодо складання досудової доповіді, про що постановляє ухвалу із зазначенням строку підготовки такої доповіді.

Захисник ОСОБА_15 звернувся до суду з клопотанням та просив постановити ухвалу, якою доручити представнику персоналу органу пробації скласти досудову доповідь стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 .

Вказує, що обвинувальний акт не містить інформації, яка характеризує обвинуваченого. А тому, складення досудової доповіді надасть змогу забезпечити суд інформацією, що характеризує обвинуваченого, а також для врахування даної інформації під час ухвалення рішення про міру покарання у випадку його засудження. Її складення сприятиме дотриманню прав людини щодо справедливого рішення в частині міри покарання.

Розглянувши це клопотання, колегія суддів доходить висновку, що воно підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Згідно з ч. 1 ст. 314-1 КПК з метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого, а також прийняття судового рішення про міру покарання представник уповноваженого органу з питань пробації складає досудову доповідь за ухвалою суду.

Досудова доповідь складається щодо особи, обвинуваченої у вчиненні нетяжкого або тяжкого злочину, нижня межа санкції якого не перевищує п`яти років позбавлення волі (ч. 2 ст. 314-1 КПК).

У цьому кримінальному провадженні ОСОБА_6 обвинувачується за ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, що є тяжким та нетяжким злочинами.

Санкція частини другої статті 364 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, частина перша статті 366 - штрафу від двох тисяч до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Отже, нижня межа санкції злочинів, у яких він обвинувачується, не перевищує п`яти років позбавлення волі.

З огляду на викладене, слід доручити органу пробації у строк до 16 червня 2024 року скласти та надіслати до суду досудову доповідь стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 .

(5) Щодо розгляду справи в одноособовому складі суду

Законом України від 24 квітня 2024 року № 3655-IX внесено зміни до ст. 31 КПК.

Цим законом виключено частину дванадцяту статті 31, якою було передбачено, що кримінальне провадження у Вищому антикорупційному суді здійснюється в суді першої інстанції - колегіально судом у складі трьох суддів.

Абзац перший частини другої статті 31 замінено трьома новими абзацами такого змісту: кримінальне провадження в суді першої інстанції здійснюється колегіально судом у складі трьох суддів лише за клопотанням обвинуваченого щодо:

1) злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років;

2) злочинів, у вчиненні яких обвинувачується Президент України, повноваження якого припинено, народний депутат України, Прем`єр-міністр України, член Кабінету Міністрів України, Секретар Ради національної безпеки і оборони України, Генеральний прокурор, заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, Голова Служби безпеки України, Директор Державного бюро розслідувань, Директор Національного антикорупційного бюро України, Голова Національного агентства з питань запобігання корупції, Голова Антимонопольного комітету України, Голова Національного банку України, Голова Рахункової палати, Голова Фонду державного майна України, Голова Центральної виборчої комісії, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Голова та судді Конституційного Суду України, Голова Верховного Суду, голови вищих спеціалізованих судів, Голова Вищої ради правосуддя.

Цей закон набрав чинності 16 травня 2024 року.

За вчинення злочинів в яких обвинувачуються особи, не передбачається покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років. Також, обвинувачені не займають посади, передбачені абзацом другим вказаної частини статті.

У зв`язку з цим, судовий розгляд у кримінальному провадженні № 52022000000000399 слід проводити в одноособовому складі суду, а матеріали справи необхідно передати до канцелярії Вищого антикорупційного суду для визначення одноособового складу суду в порядку, встановленому законом.

На підставі викладеного, суд постановив:

-у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_10 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 відмовити;

-у задоволенні клопотань захисника ОСОБА_18 про скасування та про часткове скасування арешту майна відмовити;

-у задоволенні клопотань захисника ОСОБА_15 про витребування документів відмовити.

-доручити органу пробації у строк до 16 червня 2024 року скласти та надіслати до суду досудову доповідь стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_5 , проживає за адресою: АДРЕСА_6 );

-оцінку доводам скарг на дії та бездіяльність слідчих, прокурорів, а також заперечень на ухвали слідчих суддів надати у ході судового розгляду;

-завершити підготовче провадження

-призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта у кримінальному провадженні № 52022000000000399 на 21.05.2024 о 14:00, на 22.05.2024 о 14:00 год, на 24.05.2024 о 12:00 в судовому залі № 4 приміщення Вищого антикорупційного суду за адресою: місто Київ, проспект Берестейський, 41;

-судовий розгляд проводити в одноособовому складі суду у відкритому судовому засіданні;

-викликати в судове засідання прокурора, обвинувачених, їх захисників, та представника цивільного позивача (потерпілого);

-Матеріали справи передати до канцелярії Вищого антикорупційного суду для визначення одноособового складу суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення й оскарженню не підлягає.

Судді

ОСОБА_2 ОСОБА_1 ОСОБА_3