ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/9906/23 пров. № А/857/801/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Онишкевича Т.В., Сеника Р.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2023 року у справі № 380/9906/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про зобов`язання вчинити певні дії,-

суддя в 1-й інстанції Качур Р.П.,

час ухвалення рішення 26.12.2023 року,

місце ухвалення рішення м. Львів,

дата складання повного тексту рішення не зазначено,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), у якому просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо не нарахування та невиплати надбавки позивачу як військовослужбовцю, який працював в умовах режимних обмежень у період з 01.01.2020 року по 25.11.2022 року;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити надбавку позивачу, як військовослужбовцю, який працював в умовах режимних обмежень у період 01.01.2020 року по 25.11.2022 року з урахуванням раніше виплачених сум;

- здійснити перерахунок та виплатити позивачу суму одноразової грошової допомоги при звільненні, а також грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2018 - 2022 роки з урахуванням надбавки, як військовослужбовцю, який працював в умовах режимних обмежень з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати відповідача включити до розрахунку грошового забезпечення для призначення пенсії позивачу надбавку, як військовослужбовцю, який працював в умовах режимних обмежень, за період з листопада 2020 по жовтень 2022 з врахуванням недоплаченої суми та подати зазначену довідку до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області для здійснення перерахунку (донарахування) розміру пенсії за вислугу років з моменту її призначення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у період з 01.01.2020 по 25.11.2022 позивачу не виплачувалася надбавка за роботу з таємними документами, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.1994 № 414 Про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці та наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам. Вказав, що така надбавка повинна бути виплачена позивачу у зв`язку з виконанням обов`язків за займаною у спірний період посадою. Стверджує, що спірна надбавка повинна виплачуватися позивачу у розмірі 15 % від посадового окладу. У зв`язку з тим, що заяву позивача про нарахування і виплату надбавки за службу в умовах режимних обмежень у розмірі 15 % залишено відповідачем без задоволення, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2023 року у справі № 380/9906/23 позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15% посадового окладу за період з 01.01.2020 по 06.03.2022 включно, з урахуванням проведених виплат.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15% посадового окладу за період з 01.01.2020 по 06.03.2022, з урахуванням проведених виплат.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на нього апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм як матеріального так і процесуального права.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що підставою для виплати військовослужбовцям ІНФОРМАЦІЯ_3 , надбавки до посадових окладів у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, є накази про встановлення надбавки військовослужбовцям відповідного районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки. При цьому повідомив, що позивач проходив військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_4 , який перебуває на фінансовому забезпеченні у ІНФОРМАЦІЯ_5 . Також вказав, що в архівній відомості № 3 за 2020 рік відображено виплати на підставі щомісячних наказів начальника Стрийського ОМВК, відповідно до яких за лютий, березень, травень, червень, серпень, вересень виплата спірної надбавки визначена у розмірі 10%, за квітень, липень, жовтень 15%. При цьому вказав, що у відомості відображені виплати в поточному місяці за попередній місяць. Відповідач стверджує, що наказ ІНФОРМАЦІЯ_6 про виплату надбавки за роботу в умовах режимних обмежень за результатами роботи з документами, що містять державну таємницю ОСОБА_1 на підставі яких відповідачем здійснюється нарахування та виплата цієї надбавки, за 2021 рік не оформлявся. За 2022 рік позивач отримував надбавку за роботу в умовах режимних обмежень на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 від 07.03.2022 № 3, згідно з яким спірна надбавка виплачується надбавка в розмірі 10% від посадового окладу з 07.03.2022. Таким чином вважає, що спірна надбавка виплачена позивачу у правильних розмірах, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2023 року у справі № 380/9906/23 та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скаржника, виходячи із такого.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Задовольняючи частково позовні вимоги у справі, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять доказів того, що під час проходження позивачем військової служби, в межах спірного періоду, останньому було скасовано доступ до державної таємниці. Доказів того, що позивач таку роботу не здійснював відповідачем також суду надано не було.

Враховуючи встановлені під час розгляду справи обставини, судом встановлено протиправність дій щодо ненарахування та невиплати надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15% посадового окладу за період з 01.01.2020 по 06.03.2022 включно з урахуванням проведених виплат.

При цьому, з 07.03.2022 спірну надбавку встановлено у розмірі 10% від посадового окладу, що відповідає розміру, визначеному начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 . Тому в позовні вимог за вказаний період задоволенню не підлягають, оскільки не встановлено протиправності дій відповідача щодо виплати надбавки за таємністю.

Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 у спірний період проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується витягом з послужного списку позивача.

Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (по стройовій частині) № 369 від 25.11.2022 підполковника ОСОБА_1 з 25.11.2022 виключено зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_3 та всіх видів забезпечення.

Листом від 28.03.2023 відповідач повідомив позивача про те, що надбавку в умовах режимних обмежень за 2020 рік ОСОБА_1 отримував, що відображено в архівній відомості за 2020 рік. Також повідомив, що за 2021 рік ІНФОРМАЦІЯ_4 не було видано накази відповідно до абзацу першого пункт 3 розділу 11 наказу Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260, який є підставою для нарахування та виплати надбавки. Вказав, що за 2022 рік надбавку в мовах режимних обмежень позивач отримував з березня 2022 року, відповідно до наказу ІНФОРМАЦІЯ_3 від 07.03.2022 № 3 Про визначення розмірів і порядку надання компенсації військовослужбовцям і працівникам у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці.

З наявних у справі доказів, а саме: архівних відомостей за 2020, 2022 роки слідує, що спірну надбавку виплачено позивачу у січні, березні, квітні, червні, липні, вересні, жовтні 2020 року та з квітня по грудень 2022 року у розмірі 10% від посадового окладу. У травні, серпні та листопаді 2020 року спірну надбавку виплачено позивачу у розмірі 15% від посадового окладу. У лютому, грудні 2020 березні 2022 року спірна надбавка позивачу не виплачувалася. При цьому, як повідомив відповідач, вказана інформація свідчить про виплату надбавки за попередній місяць (наприклад у березні 2020 року за лютий 2020 року і т.д.).

Крім того, на підтвердження правомірності виплати надбавки у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, відповідач надав витяги з наказів військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3 від 02.03.2020 № 22, від 01.04.2020 № 28, від 04.05.2020 № 31, від 01.06.2020 № 36, від 02.07.2020 № 44, від 03.08.2020 № 50, від 01.09.2020 № 56, від 01.10.2020 № 62, від 30.10.2020 № 70, якими зокрема наказано виплатити надбавку за роботу, з матеріальними носіями секретної інформації, позивачу у розмірі 10% від посадового окладу за лютий, березень, травень, червень, серпень, вересень 2020 року відповідно.

Позивач вважає дії відповідача щодо не нарахування та невиплати надбавки позивачу як військовослужбовцю, який працював в умовах режимних обмежень у період з 01.01.2020 року по 25.11.2022 року, а також щодо не перерахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2018 - 2022 роки з урахуванням надбавки як військовослужбовцю, який працював в умовах режимних обмежень, а також щодо включення такої надбавки до розрахунку грошового забезпечення для призначення пенсії, тому звернувся із цим позовом до суду.

З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII від 20.12.1991держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів, а відповідно до вимог ч. 4 цієї норми, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів, порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України.

Відповідно до ч.5 ст.9 Закону № 2011-XII за військовослужбовцями, які тимчасово проходять військову службу за межами України, зберігається виплата грошового забезпечення в національній валюті та виплачується винагорода в іноземній валюті за нормами і в порядку, що визначаються Кабінетом Міністрів України.

При цьому згідно ч.2 ст.9 цього Закону до складу грошового забезпечення входять:

-посадовий оклад, оклад за військовим званням;

-щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

-одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1294 від 07.11.2007 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством інфраструктури, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державною пенітенціарною службою, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (далі - державні органи)п.2 постанови Кабінету Міністрів України № 1294.

Виплати грошового забезпечення військовослужбовцям здійснюються відповідно до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил та деяким іншим особам, затвердженої Наказом Міністра оборони від 11 червня 2008 року №260 (далі Інструкція №260).

Розділом ХІ Інструкції №260 врегульовано питання виплати надбавки військовослужбовцям, які працюють в умовах режимних обмежень.

Відповідно до п.1, п.4 розділу ХІ Інструкції № 260 військовослужбовцям, яким надано доступ до державної таємниці та які виконують службові обов`язки в умовах режимних обмежень у зв`язку з роботою, що передбачає доступ до державної таємниці відповідно до функціональних обов`язків, займаються розробкою, виготовленням, обліком, зберіганням і використанням документів, виробів та інших матеріальних носіїв секретної інформації, приймають рішення з цих питань або здійснюють постійний контроль за станом охорони державної таємниці, виплачується надбавка до посадових окладів.

Надбавка військовослужбовцям, які працюють в умовах режимних обмежень, виплачується із дня вступу до виконання обов`язків за посадами, але не раніше дня отримання допуску до державної таємниці за номенклатурою посад та дня підписання наказу про призначення, у тому числі й у разі тимчасового виконання обов`язків за посадами, до яких вони допущені.

Виплата військовослужбовцям надбавки припиняється із дня:

-наступного за днем звільнення від виконання обов`язків за посадою чи вступу до тимчасового виконання обов`язків за посадою, за якою виплату надбавки не встановлено;

-припинення доступу до матеріальних носіїв секретної інформації;

-закінчення науково-дослідних і науково-конструкторських робіт.

За визначенням, наведеним у ст.1 Закону України від 21 січня 1994 року № 3855-ХІІ «Про державну таємницю» (далі Закон №3855-ХІІ),допуск до державної таємниці - оформлення права громадянина на доступ до секретної інформації; доступ до державної таємниці - надання повноважною посадовою особою дозволу громадянину на ознайомлення з конкретною секретною інформацією та провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею, або ознайомлення з конкретною секретною інформацією та провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею, цією посадовою особою відповідно до її службових повноважень.

За правилами ст.22 Закону № 3855-ХІІ залежно від ступеня секретності інформації встановлюються такі форми допуску до державної таємниці: форма 1 - для роботи з секретною інформацією, що має ступені секретності особливої важливості, цілком таємно та таємно; форма 2 - для роботи з секретною інформацією, що має ступені секретності цілком таємно та таємно; форма 3 - для роботи з секретною інформацією, що має ступінь секретності таємно, а також такі терміни дії допусків: для форми 1 - 5 років; для форми 2 - 7 років; для форми 3 - 10 років (ч.1).

Допуск до державної таємниці надається дієздатним громадянам України віком від 18 років, які потребують його за умовами своєї службової, виробничої, наукової чи науково-технічної діяльності або навчання, органами Служби безпеки України після проведення їх перевірки. Порядок надання допуску до державної таємниці визначається Кабінетом Міністрів України (ч.2 ст. 22 Закону № 3855-ХІІ ).

Надання допуску передбачає: визначення необхідності роботи громадянина із секретною інформацією; перевірку громадянина у зв`язку з допуском до державної таємниці; взяття громадянином на себе письмового зобов`язання щодо збереження державної таємниці, яка буде йому довірена; одержання у письмовій формі згоди громадянина на передбачені законом обмеження прав у зв`язку з його допуском до державної таємниці; ознайомлення громадянина з мірою відповідальності за порушення законодавства про державну таємницю (ч.7 ст. 22 Закону № 3855-ХІІ).

Відповідно до ч. 2 ст.26 Закону № 3855-ХІІ скасування раніше наданого допуску до державної таємниці здійснюється органами Служби безпеки України у разі виникнення або виявлення обставин, передбачених статтею 23 цього Закону, або після припинення громадянином діяльності, у зв`язку з якою йому було надано допуск, втрати ним громадянства або визнання його недієздатним на підставі інформації, здобутої органами Служби безпеки України або отриманої від державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій.

Нормами статті 29 Закону України Про державну таємницю передбачені обмеження прав у зв`язку з допуском та доступом до державної таємниці, а саме:

- громадянин, якому було надано допуск та доступ до державної таємниці у порядку, встановленому законодавством, і який реально був обізнаний з нею, може бути обмежений у праві виїзду на постійне місце проживання в іноземну державу до розсекречування відповідної інформації, але не більш як на п`ять років з часу припинення діяльності, пов`язаної з державною таємницею;

- не обмежується виїзд у держави, з якими Україна має міжнародні договори, що передбачають такий виїзд і згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

- на громадянина також поширюються обмеження свободи інформаційної діяльності, що випливають з цього Закону.

Отже, Законом України Про державну таємницю передбачені відповідні обмеження до громадян, які працюють з відомостями, що становлять державну таємницю.

Відповідно до ст.30 Закону № 3855-ХІІ у разі, коли за умовами своєї професійної діяльності громадянин постійно працює з відомостями, що становлять державну таємницю, йому повинна надаватися відповідна компенсація за роботу в умовах режимних обмежень, види, розміри та порядок надання якої встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.1994 №414 затверджено Положення про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці.

Відповідно до п. 2 Положення № 414 особам, які працюють в умовах режимних обмежень, крім працівників режимно-секретних органів, установлюється надбавка до посадових окладів (тарифних ставок), заробітної плати (у разі визначення законом її розміру) залежно від ступеня секретності інформації: відомості та їх носії, що мають ступінь секретності особливої важливості, - 20 відсотків; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності цілком таємно, - 15 відсотків; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності таємно, - 10 відсотків.

За приписами п. 5 Положення № 414 такими, що постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю, вважаються особи, які за своїми функціональними обов`язками або на час виконання робіт згідно з укладеними договорами займаються розробленням, виготовленням, обліком, зберіганням, використанням документів, виробів та інших матеріальних носіїв державної таємниці, приймають рішення з цих питань або здійснюють постійний контроль за станом захисту державної таємниці.

Відповідно до п.6 Положення № 414 такими, що постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю, вважаються особи, які за своїми функціональними обов`язками або на час виконання робіт згідно з укладеними договорами займаються розробленням, виготовленням, обліком, зберіганням, використанням документів, виробів та інших матеріальних носіїв державної таємниці, приймають рішення з цих питань або здійснюють постійний контроль за станом захисту державної таємниці.

Виходячи з наведених правових норм, надання допуску до державної таємниці, зумомлене необхідністю роботи громадянина із секретною інформацією, зокрема у зв`язку із виконання службових/посадових обов`язків, що вимагають доступу до державної таємниці.

Робота в умовах режимних обмежень покладає на особу, якій у встановленому порядку надано допуск до державної таємниці встановленої форми, певні зобов`язання та обмеження. Якщо така робота зумовлена виконанням професійних обов`язків (зокрема за відповідною посадою у державному органі), це означає, що в умовах режимних обмежень особа працює постійно, у зв`язку з чим у неї відповідно до ст. 30 Закону України Про державну таємницю виникає право на отримання компенсації.

Якщо особа отримала у встановленому порядку допуск до державної таємниці, працює, зокрема, в державному органі, і характер умов її праці, з огляду на займану посаду, передбачає режимні обмеження, пов`язані з доступом до державної таємниці, керівник відповідного органу зобов`язаний призначити їй надбавку у розмірі, визначеному Положенням, про що видати відповідний розпорядчий документ.

Факт невиплати надбавки за роботу в умовах режимних обмежень не є і не може бути свідченням невиконання роботи, пов`язаної з доступом до державної таємниці.

Верховний Суд у постанові від 25 квітня 2018 року справі № 802/74/15-а висловив правовий висновок, що положення статті 30 Закону № 3855-ХІІ, пункти 2, 5 Положення №414 слід розуміти так, що необхідною умовою отримання компенсації у зв`язку з виконанням робіт, які передбачають доступ до державної таємниці, є наявність в особи допуску до державної таємниці (на підставі якого надається доступ до державної таємниці), а також виконання робіт/завдань та/або посадових обов`язків, які вимагають доступу до державної таємниці чи з огляду на поставлені завдання передбачають виникнення необхідності у такому доступі.

Щодо останнього, то для вирішення питання про те, чи умови праці особи передбачають роботу з відомостями та їх носіями, які становлять державну таємницю, необхідно насамперед з`ясувати обсяг функціональних обов`язків цієї особи за посадою та умови (вимоги, критерії), яким повинна відповідати особа для того, щоб бути призначеною на цю посаду та/або виконувати роботу/завдання, пов`язані з доступом до документів, інших матеріальних носіїв інформації, що становить державну таємницю.

Так, наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що Наказом військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_8 від 02.01.2020 № 14 наказано виплачувати надбавку у 2020 році військовослужбовцям ІНФОРМАЦІЯ_8 , які за умовами своєї професійної діяльності постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю, в наступних розмірах від посадового окладу, зокрема, майору ОСОБА_1 , заступнику військового комісара начальнику мобілізаційного відділення 15%.

Наказом військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_9 від 31.12.2020 № 22 наказано виплачувати надбавку у 2021 році військовослужбовцям ІНФОРМАЦІЯ_9 , які за умовами своєї професійної діяльності постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю, в наступних розмірах від посадового окладу, зокрема, майору ОСОБА_1 , тимчасово виконуючому обов`язки заступника військового комісара начальника мобілізаційного відділення 15%.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 31.12.2021 № 10 наказано виплачувати надбавку у 2022 році військовослужбовцям ІНФОРМАЦІЯ_3 , які за умовами своєї професійної діяльності постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю, в наступних розмірах від посадового окладу, зокрема, майору ОСОБА_1 , заступнику начальника ІНФОРМАЦІЯ_10 начальнику мобілізаційного відділення 15%.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 07.03.2022 № 3 наказано виплачувати надбавку з 07.03.2022 військовослужбовцям ІНФОРМАЦІЯ_3 , які за умовами своєї професійної діяльності постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю, в наступних розмірах від посадового окладу, зокрема, майору ОСОБА_1 , заступнику начальника ІНФОРМАЦІЯ_10 начальнику мобілізаційного відділення 10%.

Таким чином, сукупність вищевказаних фактичних обставин вказує на те, що позивач мав допуск до державної таємниці, а характер його роботи (служби) на посаді передбачав роботу по забезпеченню режиму таємності, а також роботу з документами, справами, матеріальними носіями інформації, які вимагають наявність доступу до державної таємниці, що є підставою для отримання позивачем надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15% від посадового окладу за період з 01.01.2020 по 06.03.2022 включно.

Крім того, судом першої інстанції слушно зауважено, що матеріали справи не містять доказів того, що під час проходження позивачем військової служби останньому було скасовано доступ до державної таємниці. Також відповідачем не спростовано, що позивач за посадою в розумінні п.6 Положення № 414 є таким, що у спірний період постійно працював з відомостями, що становлять державну таємницю.

Аналізуючи наведені правові норми та обставини справи, суд апеляційної інстанції поділяє висновки суду першої інстанції про протиправність дій відповідача щодо не нарахування та невиплати надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 10% посадового окладу.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Відповідно до ст.139 КАС України судовий збір розподілу не підлягає.

Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2023 року у справі № 380/9906/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді Т. В. Онишкевич Р. П. Сеник Повне судове рішення складено 20.05.24