ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/25401/23 пров. № А/857/4589/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Онишкевича Т.В., Сеника Р.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22 січня 2024 року у справі № 460/25401/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про зобов`язання вчинити певні дії,-

суддя в 1-й інстанції Щербаков В.В.,

час ухвалення рішення 22.01.2024 року,

місце ухвалення рішення м. Рівне,

дата складання повного тексту рішення 22.01.2024 року,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області, відповідно до якого просив суд:

1) визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області щодо відмови в призначенні пенсії №057250005387 від 15.09.2023

2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Рівненській області зарахувати до страхового та пільгового стажу період навчання позивача з 01.09.1996 року по 19.05.1999, з 29.06.1999 по 03.01.2000, з 01.03.2000 по 05.06.2000 у Селидівському гірничому технікумі

3) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Винницькій області призначити пенсію згідно ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 17.07.2023 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Головне управління Пенсійного фонду України у Рівненській області рішенням №057250005387 від 15.09.2023 відмовило позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку із відсутністю необхідного стажу на підземних роботах. Позивачу не було зараховано до його страхового стажу періоди навчання у Селидівському гірничому технікумі з 01.09.1996 року по 19.05.1999, з 29.06.1999 по 03.01.2000, з 01.03.2000 по 05.06.2000 у Селидівському гірничому технікумі.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 22 січня 2024 року у справі № 460/25401/23 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції оскаржив позивач, подавши на нього апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм як матеріального так і процесуального права.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що на час звернення із заявою про призначення пенсії стаж роботи складав 26 років 09 місяців 7 днів з врахуванням періоду навчання.

Апелянт вважає, що Селидівський гірничий технікум є іншим навчальним закладом, який здійснює професійно-технічне навчання, час навчання в якому підлягає зарахуванню до трудового стажу, що дає право на пільги.

Просить скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22 січня 2024 року у справі № 460/25401/23 та задовольнити позовні вимоги.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скаржника, виходячи із такого.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у справі, суд першої інстанції виходив з того, що Селидівський гірничий технікум не відноситься до професійно-технічних навчальних закладів, час навчання в яких зараховується до пільгового стажу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 23 квітня 2015 року по справі №227/2693/14.

Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що 08.09.2023 позивач звернувся із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За принципом екстериторіальності вказану заяву передано на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області.

Рішенням Головного управління пенсійного фонду України у Рівненській області від 15.09.2023 року № 057250005387, позивачу було відмовлено у призначенні пенсії, в зв`язку з відсутністю необхідного стажу на підземних роботах.

Оскільки, згідно наданих документів та індивідуальних відомостей страховий стаж заявника становить 26 років 08 місяців 29 днів. Пільговий стаж складає 23 роки 1 місяць 21 день.

Як вбачається з розрахунку стажу (Форма РС-Право), Головне управління Пенсійного фонду України у Рівненській області при ухваленні спірного рішення, не зарахувало до пільгового стажу період навчання позивача в Селидівському гірничому технікумі.

З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.3 ст.114 Закону №1058 працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.

Отже, вказаною нормою права визначено те, що право на призначення пільгової пенсії мають особи незалежно від віку, але за умови необхідного спеціального стажу:

працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку - не менше 25 років;

працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень) - не менше 20 років.

Пенсійний орган вказує на недостатність пільгового стажу для призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст.114 Закону №1058 (25 років).

У свою чергу, за позицією позивача, у разі зарахування до пільгового стажу періоду його навчання в технікумі, пільговий стаж буде достатнім для призначення пільгової пенсії на умовах, передбачених ч.3 ст.114 Закону №1058.

Таким чином, визначальним у цій справі є встановлення наявності чи відсутності правових підстав для зарахування до пільгового стажу, який дає право на призначення пенсії за ч.3 ст.114 Закону №1058, періоду навчання позивача навчання у Селидівському гірничому технікумі.

Відповідно до статті 38 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» №103/98-ВР час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Таким чином, за певних умов, до пільгового стажу може бути зарахований час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти.

Встановлені обставини справи, які не заперечуються відповідачами, свідчать про те, що позивач навчався у Селидівському гірничому технікумі у період з 01.09.1996 року по 05.06.2000 року.

Визначаючи статус вказаного навчального закладу, слід застосовувати законодавство, яке було чинним на час навчання позивача.

Так, на момент навчання позивача правовідносини у сфері освіти регулювалися Законом України «Про освіту» відповідно до якого професійно-навчальними виховними закладами є: професійно-технічне училище, професійні училища різних рівнів (ст.41 Закону).

Натомість, статтею 43 вказаного Закону (в редакції на час навчання позивача) визначено, що вищими навчальними закладами є технікум (училище), коледж, інститут, консерваторія, академія, університет та інші .

З наведених норм законодавства вбачається, що технікум не був закладом професійної (професійно-технічної) освіти, а отже вказаний період навчання позивача не може бути віднесений до пільгового стажу.

Подібну правову позицію, висловленою Верховним Судом в постанові від 10.10.2019 у справі № 676/5212/17.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а позов таким що не підлягає до задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Відповідно до ст.139 КАС України судовий збір розподілу не підлягає.

Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22 січня 2024 року у справі № 460/25401/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді Т. В. Онишкевич Р. П. Сеник Повне судове рішення складено 20.05.24