Провадження № 2/760/5749/24

Справа № 760/1157/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2024 року м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва в складі: головуючого судді - Зуєвич Л.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (участі) учасників справи (в письмовому провадженні) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 /далі - ОСОБА_1 / (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до товариства з обмеженою відповідальністю «Інтрасистемс» /далі - ТОВ «Інтрасистемс»/ (ЄДРПОУ: 40607814; адреса: 03124, м. Київ, вул. Радищева, буд. 10/14, корп. Б, оф. 403; e-mail: info@intrasystems.ua) про зобов`язання сплатити страхові внески,

В С Т А Н О В И В:

Рух справи

16.01.2024 до Солом`янського районного суду міста Києва надійшла вказана позовна заява, датована 15.01.2024, за підписом позивача, в якій вона просить суд:

- зобов`язати ТОВ «Інтрасистемс» сплатити виходячи з розміру заробітної плати єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на відповідний рахунок органу доходів і зборів за місцем обліку за період роботи ОСОБА_1 в ТОВ «Інтрасистемс» з 02.04.2018 по 01.01.2019;

- стягнути з ТОВ «Інтрасистемс» 7 500,00 грн витрат на правничу допомогу.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.01.2024 для розгляду зазначеної позовної заяви визначено суддю Зуєвич Л.Л.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 22.01.2024 позов було залишено без руху та надано строк для виправлення недоліків.

21.02.2024 на виконання ухвали суду 22.01.2024 до суду надійшла заява позивача про усунення недоліків (з додатком).

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 23.02.2024 вказану позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України /далі - ЦПК України/).

Доводи позову

В обґрунтування позовних вимог вказується, що позивач працювала в ТОВ «Інтрасистемс» в період з 02.04.2018 по 30.09.2019 на посаді заступника директора з розвитку бізнесу.

Зазначається, що відповідно до довідки форми ОК-5 єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з квітня 2018 року по січень 2019 року ТОВ «Інтрасистемс» не сплачено.

У позові стверджується, що внаслідок невиконання відповідачем обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлена соціальної захищеності та пенсійного стажу за спірний період на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

При цьому, у позові зауважується, що про несплату відповідачем внесків за час роботи в період з 02.04.2018 по 30.09.2019 на посаді заступника директора з розвитку бізнесу позивач дізналася 10.01.2024, після того, як побачила відсутність відомостей про сплату внесків за період з 02.04.2018 по 01.01.2019. Отже, на думку позивача, строк позовної давності відраховується від 10.01.2024.

За таких обставин, позивач вважає, що відповідач зобов`язаний сплатити єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період роботи позивача в ТОВ «Інтрасистемс» в період з 02.04.2018 по 30.09.2019 на посаді заступника директора з розвитку бізнесу.

Щодо правової позиції відповідача

13.03.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить залишити позовні вимоги без задоволення (а.с. 59-62).

Як стверджується у відзиві, 10.01.2024 на запит позивача ТОВ «Інтрасистемс» видало довідку про місце роботи і займану посаду, відповідно до якої громадянка України ОСОБА_1 працювала в ТОВ «Інтрасистемс» з 02.04.2018 по 30.09.2019 на посаді заступника директора з розвитку бізнесу.

Зазначається, що 11.03.2024 Пенсійним фондом України листом № 2800-050102-8/153001 була надана відповідь на адвокатський запит представника ТОВ «Інтрасистемс» - адвоката Абрамович Р.М.

При цьому, зауважується, що у своєму листі Пенсійний фонд України зазначає, що станом на 06.03.2024 в реєстрі застрахованих осіб наявна інформація про нарахування страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування щодо ОСОБА_1 за період з квітня 2018 року по вересень 2019 року, сформоване на підставі звітних відомостей страхувальника ТОВ «Інтрасистемс».

Також, відповідач наголошує, що інформація про повну сплату ЄСВ щодо ОСОБА_1 ТОВ «Інтрасистемс» підтверджується й індивідуальними відомостями про застраховану особу ОК-5, виданими Пенсійним фондом України.

Вказується, що на сторінках 4 та 5 цього документу у графі коду Страхувальника внесений код ЄДРПОУ ТОВ «Інтрасистемс», а саме: 40607814, та відповідно, відображена за цим кодом інформація про повну сплату підприємством єдиного соціального внеску не лише протягом оспорюваного періоду, але й за весь час роботи ОСОБА_1 у ТОВ «Інтрасистемс».

З огляду на викладене, відповідач вважає, що позовні вимоги, сформовані в позовній заяві ОСОБА_1 є необгрунтованими та такими, що не відповідають дійсності.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин в їх сукупності, суд встановив наступне.

Судом встановлено, в період з 02.04.2018 по 30.09.2019 позивач працювала на посаді заступника директора з розвитку бізнесу у ТОВ «Інтрасистемс» (а.с. 34, 35).

З наданого відповідачем витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 66-69), вбачається код ЄДРПОУ ТОВ «Інтрасистемс» - 40607814.

В матеріалах справи міститься копія довідки форми ОК-5 Пенсійного фонду України індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 (а.с. 18-23), зі змісту якої вбачається, що страхувальником (код ЄДРПОУ 40607814) у період з квітня 2018 року по вересень 2019 року сплачувались страхові внески, що підтверджується позначками: «знаменник - ліва частина: кількість днів трудових або цивільно-правових відносин, проходження військової служби в місяці; знаменник - права частина: позначка про сплату страхових внесків» (а.с. 21-22).

За змістом листа № 2800-050102-8/153001 Пенсійного фонду України на адвокатський запит представника ТОВ «Інтрасистемс» від 11.03.2024 (а.с. 63-64), викладено наступне: «…В межах компетенції повідомляємо, що, станом на 06.03.2024, в реєстрі застрахованих осіб наявна інформація про нарахування страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування щодо ОСОБА_1 за період з квітня 2018 року по вересень 2019 року, сформована на підставі звітних відомостей страхувальника ТОВ «ІНТРАСИСТЕМС».

До позовної заяви також долучено копії: паспорту ОСОБА_1 (а.с. 9-16); дубліката картки фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 (а.с. 17); трудової книжки НОМЕР_2 ОСОБА_1 (а.с. 25-34).

Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

При цьому ст. 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 999 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування містить визначення поняття загальнообов`язкового державного соціального страхування як системи прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом (далі - роботодавець), громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Пенсійне страхування є одним із видів загальнообов`язкового державного соціального страхування, відповідно до ст. 4 Основ.

Принципом загальнообов`язкового державного соціального страхування, в силу ст. 5 Основ, є, серед інших, державна гарантія реалізації застрахованими громадянами своїх прав.

Відповідно до ст.ст. 6, 20 Основ страховиками є цільові страхові фонди, які беруть на себе зобов`язання щодо збору страхових внесків та надання застрахованим особам матеріального забезпечення і соціальних послуг при настанні страхових випадків, основними джерелами коштів яких є внески роботодавців і застрахованих осіб.

Статтею 29 Основ передбачена відповідальність страховиків за невиконання або неналежне виконання умов страхування, згідно з якою вони несуть відповідальність відповідно до законодавства за шкоду, заподіяну застрахованим особам внаслідок несвоєчасного або неповного надання матеріального забезпечення та соціальних послуг, встановлених законодавством.

Преамбулою Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон) визначено, що цей закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Статтею 7 вказаного Закону визначено принципи загальнообов`язкового пенсійного страхування, якими, зокрема, є рівноправність застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов`язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування; диференціація розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу); державні гарантії реалізації застрахованими особами своїх прав, передбачених цим Законом; відповідальність суб`єктів системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов`язків.

Зазначені закони визначають принципи та загальні правові, фінансові та організаційні засади, правову основу, економічні механізми і організаційну структуру загальнообовязкового державного пенсійного страхування громадян.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону суб`єктами солідарної системи є: застраховані особи, а в окремих випадках, визначених цим Законом, - члени їхніх сімей та інші особи; страхувальники; Пенсійний фонд; уповноважений банк; підприємства, установи, організації (далі - організації), що здійснюють виплату і доставку пенсій.

Таким чином, пенсійне страхування є обов`язковим особистим страхуванням.

Так, відповідно до ст. 24 Закону страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Статтями 14, 15 Закону передбачено, що страхувальниками та платниками страхових внесків до солідарної системи за застрахованих осіб є роботодавці.

Підстави, порядок та строки перерахунку пенсій відносяться до компетенції Пенсійного фонду України і передбачені ст.ст. 42-45 Закону.

Платники, ставки збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, а також об`єкти оподаткування визначені Законом України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування».

З правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 78 ЦПК України визначено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Стаття 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частинами першою, другою статті 83 ЦПК України передбачено подання доказів сторонами та іншими учасниками справи безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатись до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. постанову Великої палати Верховного Суду від 11.10.2023 № 756/8056/19, провадження № 14-94цс21).

Як встановлено ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивачем у справі належними та допустимим доказами не доведено, що відповідач не нараховував страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за час роботи позивача в період з 02.04.2018 по 30.09.2019 на посаді заступника директора з розвитку бізнесу.

Крім того, з наданої позивачем довідки форми ОК-5 Пенсійного фонду України індивідуальні відомості про застраховану особу, вбачається, що ТОВ «Інтрасистемс» (код ЄДРПОУ 40607814) у період з квітня 2018 року по вересень 2019 року сплачувались страхові внески.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено нарахування відповідачем страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а отже доводи позивача про порушене, невизнане або оспорюване право, з боку відповідача, спростовано матеріалами справи.

З урахуванням встановлених обставин справи, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог, а тому у позові слід відмовити.

З огляду на відмову у задоволенні позовних вимог судовий збір, сплачений за подання позову, покладається на позивача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 2-13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Інтрасистемс» про зобов`язання сплатити страхові внески, - відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).

Суддя Л. Л. Зуєвич