ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2024 р. Справа № 480/2410/19Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Чалого І.С. , Ральченка І.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.10.2019, головуючий суддя І інстанції: О.М. Кунець, повний текст складено 10.10.19 по справі № 480/2410/19

за позовом Заступника військового прокурора Хмельницького гарнізону Західного регіону України в інтересах держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України

до ОСОБА_1 третя особа Національна академія Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького

про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням в академії

ВСТАНОВИВ:

01.07.2019 Заступник військового прокурора Хмельницького гарнізону Західного регіону України звернувся до суду в інтересах держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України з позовною заявою до ОСОБА_1 , третя особа - Національна академія Державної прикордонної служби України ім. Б.Хмельницького, у якій просить суд про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням в академії.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 р. адміністративний позов Заступника військового прокурора Хмельницького гарнізону Західного регіону України в інтересах держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Адміністрації Державної прикордонної служби України грошові кошти в розмірі 177024 грн. 15 коп. - витрати, пов`язані з його утриманням у Національній академії Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького.

ОСОБА_1 , не погодившись з рішенням суду першої інстанції , подав апеляційну скаргу , вважає судове рішення незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню з підстав порушення Сумським окружним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права. Вказує , що у законах України є відсутніми умови щодо відшкодування, повернення правильно обрахованих та виплачених сум грошового забезпечення військовослужбовця, у тому числі з підстав розірвання контракту, звільнення з військової служби, навіть з підстав притягнення до відповідальності за тяжкі злочини, у зв`язку із чим умови Порядку № 964, Наказу № 419 є такими, що мають дискримінаційні ознаки, а також такими, що не відповідають нормам вищою юридичної сили - частині третій статті17, статтям 22,41,43 Конституції України, статті 25 Закону «Про військовий обов`язок і військову службу»,статті 16 Закону № 1934-ХІІ, статтям2.9 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Оскільки грошове забезпечення військовослужбовця, за своїм змістом, є винагородою за державну службу особливого характеру - виплата грошового забезпечення є мінімальною державною гарантією в оплаті праці (професійної діяльності), гарантією соціального захисту військовослужбовця. З аналізу вищенаведених норм права можна зробити висновок про відсутність підстав для стягнення з колишнього курсанта витрат, пов`язаних із утриманням під час навчання, як особі, яка перебувала на публічній службі, у частині відшкодування сум грошового забезпечення у розмірі 127797,62 грн, оскільки суми грошового забезпечення військовослужбовця не визначені законом такими, що включаються у витрати, пов`язані із утриманням військовослужбовця у вищому навчальному закладі. Отже, закони України не містять умов щодо можливого зворотного стягнення (відшкодування) сум грошового забезпечення військовослужбовця та сум компенсації втрат доходів від утримання ПДФО, у разі, якщо відповідні виплати нараховані правильно. Таким чином, заявлене втручання у право відповідача на майно не здійснюватиметься згідно із законом, втручання не має легітимної мети та є непропорційним, тобто таким що вчиняється в інтересах суспільства.

Звертає увагу суду , що в поданих позивачем документах чітко вказано, що прокурор звернувся в інтересах Адміністрації Державної прикордонної служби України виключно з мотивів уникнення оплати судового збору третьою особою у даній справі - Національна академія Державної прикордонної служби України ім. Б.Хмельницького, яка є самостійною юридичною особою із власним бюджетом. В матеріалах справи відсутнє жоден допустимий та належний доказ на підтвердження бездіяльності як Адміністрації Державної прикордонної служби України, так і Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Б.Хмельницького, а відтак і не обґрунтовані підстави для звернення до суду саме прокурором.

Також, вказує на подання адміністративного позову поза межами строків на звернення до адміністративного суду. Так, прокурором подано позов з порушенням строку на його подачу тому що згідно частин 1-2 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строю звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Як свідчить з матеріалів позовної заяви, відповідач ОСОБА_1 звільнений з військової служби наказом ректора Національної академії Державної прикордонної служби України ім.Б.Хмельницького від 24.04.2017 №260-ос. Наказом ректора Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Б.Хмельницького від 24.05.2017 №320-ос виключено ОСОБА_1 зі списків особового складу Національної академії та всіх видів забезпечення. Прокурором позовну заяву було подано до суду 03.07.2019 . Тобто, виходячи з вимог абз.2 ч.2 ст.122 КАС України, позивач пропустив і тримісячний і шести місячний строк звернення до суду з даним позов, звернувшись до суду через 2 роки і один місяць після звільнення відповідача. Тобто, три місячний строк на звернення з відповідним позовом закінчився 24.08.2017 року (остання дата подання). Вважає, що подання Прокурором в інтересах держави в особі Державної прикордонної служби України ім. Б.Хмельницького адміністративного позову з пропуском процесуального строку, та поновлення судом строку на подання позову з зазначених прокурором причин, а саме: зміну правової позиції Верховним судом від 12.12.2018р. (Постанова ВП ВС у справі №804/285/16 та від 30.01.2019 року у справі № 810/2610/16) - є необґрунтованим та безпідставним. Вважає, що суд безпідставно поновив строк прокурору- позивачу та відкрив провадження по справі за відсутності належного обґрунтування, підстав та поважності причин для задоволення клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначених підстав пропуску строку.

Також, звертає увагу суду на те , що ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 23.07.2019 відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в письмовому провадженні. Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк протягом 15 днів з дня отримання ухвали для подання письмового відзиву на позовну заяву. 16.09.2019р. на адресу суду повернувся конверт з поштовим повідомленням, яке було направлено судом відповідачу за адресою : АДРЕСА_1 , в якому направлялась ухвала про відкриття провадження по даній справі, з позначкою поштового відділення «повернуто. Причини: інші причини невручення». 19.09.2019р. Сумським окружним адміністративним судом було здійснено запит в ЦНАП м.Суми, на який отримано інформацію щодо місця реєстрації відповідача, у відповідь на яку зазначено, що відповідач - ОСОБА_1 зареєстрований за місцем мешкання, а саме - АДРЕСА_1 . Звертаємо увагу, що відповідь ІДНАП м.Суми. датована від 03.09.2019р. (тобто інформація на 03 вересня 2019р.). В той же час, відповідно до паспорта громадянина України. ОСОБА_1 з 17.09.2019р. був зареєстрований за місцем мешкання АДРЕСА_2 (копія паспорта - додаток до апеляційної скарги). Таким чином, на момент отримання адміністративним судом відповіді на запит в ЦНАП м.Суми - відповідач не мешкав за адресою АДРЕСА_1 . не отримував судових ухвал, позову і повісток, не знав про відкрите судове провадження, у зв`язку з чим не міг реалізувати право на захист і надати відзив на позов та пояснення суду, а також реалізувати інші права та процесуальні обв`язки відповідача по справі.

Таким чином, вважає , що наведені вище порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права є підставою для скасування рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.10,2019 та є підставами для відмови у задоволенні позову Заступника військового прокурора Хмельницького гарнізону Західного регіону України в інтересах держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України до ОСОБА_1 про стягнення заявлених витрат.

Посилаючись на доводи та обґрунтування , викладенні в апеляційній скарзі, просить суд скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 10.10.2019;прийняти нове рішення . яким в задоволені позовних вимог Заступника військового прокурора Хмельницького гарнізону Західного регіону України в інтересах держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України до ОСОБА_1 , третя особа - Національна академія Державної прикордонної служби України ім. Б.Хмельницького про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням в академії відмовити.

Національна академія Державної прикордонної служби України ім. Богдана Хмельницького подала до суду пояснення на апеляційну скаргу , вважає доводи та обґрунтування . викладенні в апеляційній скарзі необґрунтованими, такими , що не відповідають дійсності, є цілком безпідставними та не підтверджуються жодними доказами та іншими розрахунками. Розрахунок витрат складений у відповідності до Порядку. Із загальним розрахунком витрат на утримання в Національній академії №13 від 23.05.2017 ОСОБА_1 ознайомився 24.05.2017, про що свідчить його особистий підпис, заяв, заперечень не висловлював. Жодного заперечення щодо визначених вказаним розрахунком сум Відповідачем не зазначено і на самому розрахунку. Вважає, що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.10.2019 у справі №480/2410/19 відповідає дійсним обставинам справи, прийняте з дотриманням норм процесуального та матеріального права, в результаті чого є законним. Просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі, а рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.10.2019 у справі №480/2410/19 залишити без змін.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч.1 ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Оскільки оскаржуване рішення суду першої інстанції було розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи і заявником не наведено достатніх мотивів для необхідності призначення справи до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні, колегія суддів вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Учасникам по даній справі було направлено судом апеляційної інстанції та отримано останніми копії ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, у т.ч. копію апеляційної скарги, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи у їх сукупності , колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи рішення по справі, суд першої інстанції дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог , виходячи з наступного.

ОСОБА_1 проходив військову службу (навчання) в Національній академії Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького з 31.08.2015 року на підставі контракту про проходження військової служби (навчання) курсантами вищого військового навчального закладу Державної прикордонної служби України від 31.08.2015 (а.с.17)

22.03.2017 сержантом ОСОБА_1 було подано рапорт про відрахування його з числа курсантів Національній академії Державної прикордонної служби України ім.Б.Хмельницького (а.с.17).

24 квітня 2018 року наказом ректора Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького №320-ос "Про особовий склад" з сержантом ОСОБА_1 , за підпунктом "е" (через службову невідповідність) частини 6 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та підпунктом 6 пункту 280 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, припинено (розірвано) контракт про проходження військової служби (навчання) з 24 квітня 2017, зобов`язано відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням в Національній академії в сумі 177024,15 грн. (а.с.20).

24.05.2017 Національною академією Державної прикордонної служби України ім.Б.Хмельницького було складено та вручено ОСОБА_1 розрахунок №13 від 23.05.2017 про відшкодування витрат пов`язаних з його утриманням в Національній академії в сумі 177024,15 грн., що підтверджується підписом відповідача (а.с.21).

Курсанти, які навчаються в Національній академії Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького перебувають на повному державному забезпечені. Кошти, які витрачаються на їх навчання є державними (бюджетними).

Разом з тим, будучи обізнаним під час підписання контракту про необхідність відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням в навчальному закладі у разі дострокового розірвання контракту, відповідач на даний час зазначену вище суму коштів в повному обсязі не відшкодував, що є підставою для задоволення позову повністю.

Станом на час розгляду справи, відповідач не надав доказів про відшкодування витрат, пов`язаних з його утриманням у навчальному закладі.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем доведена правомірність та обґрунтованість вимог про стягнення з відповідача сум витрат, пов`язаних з його утриманням у навчальному закладі, натомість відповідачем не було надано суду жодного доказу щодо спростування позиції позивача, викладеної в заявленому позові, та доказів добровільної сплати зазначеної суми боргу на момент розгляду справи.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає таке.

Так, доводи апеляційної скарги , крім інших, стосуються дотримання позивачем строку звернення до суду з даним позовом.

Позиція апелянта з цього питання полягає в тому, що звернення до суду з даним позовом 01.07.2019 року відбулось з пропуском строку звернення до суду, встановленого ст.122 КАС України.

Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Крім цього, законодавець встановлює певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 р. № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Положеннями статті 122 КАС України (в редакції станом на дату подання позову та прийняття рішення у справі) визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Абзацом 2 частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Частиною третьою статті 122 КАС України встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Положеннями частини п`ятої статті 122 КАС України закріплено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Отже, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити день коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду.

Вираз «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №340/1019/19).

Отже, вирішальним у визначенні строків звернення до адміністративного суду є встановлення фактів, коли та за яких обставин позивач дізнався про порушення своїх прав та мав можливість вчинити дії, направлені на їх відновлення.

Статтею 171 КАС України передбачені дії, які зобов`язаний здійснити суддя після отримання позовної заяви. Зокрема, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 171 КАС України, суддя з`ясовує відповідність позовної заяви вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Статтею 160 КАС України передбачено вимоги щодо форми та змісту позовної заяви, яка стандартизує структуру позовної заяви, а саме: містить перелік загальних для всіх позовних заяв елементів (реквізитів), які дають необхідну інформацію для вирішення судом питання про відкриття провадження в адміністративній справі.

Статтею 161 КАС України встановлено документи, що додаються до позовної заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити) (ч. 2 ст. 169 КАС України).

Згідно вимог ч.ч. 1, 2 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Отже, суд зобов`язаний з`ясувати в кожному випадку чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161 КАС України, чи подано адміністративний позов у строк, встановлений законом, а якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.

Колегія суддів звертає увагу , що закріплений у частинах першій-третій статті 123 КАС України порядок дає підстави для висновку, що в обох випадках (як і до, так і після відкриття провадження) застосуванню процесуальних наслідків пропуску строку звернення до суду має передувати оцінка судом зазначених у заяві позивача причин пропуску такого строку.

У разі подання позивачем клопотання про поновлення строку звернення із позовною заявою суд повинен надати йому оцінку та вирішити шляхом визнання/невизнання причин пропуску такого строку поважними/неповажними.

З матеріалів справи вбачається , що ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 04.07.2019 позовну заяву Заступника військового прокурора Хмельницького гарнізону Західного регіону України, який діє в інтересах держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України до ОСОБА_1 , третя особа - Національна академія Державної прикордонної служби України ім. Б.Хмельницького про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням в академії - залишено без руху.

Приймаючи вказану ухвалу , суд першої інстанції виходив з того , що відповідач ОСОБА_1 звільнений з військової служби наказом ректора Національної академії Державної прикордонної служби України ім.Б.Хмельницького від 24.07.2017 №-ос. Наказом ректора Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Б.Хмельницького від 24.04.2017 №320-ос виключено ОСОБА_1 зі списків особового складу Національної академії та всіх видів забезпечення. Дану позовну заяву було подано до суду 01.07.2019 (вказана на конверті дата оформлення поштового відправлення до суду). Тобто, виходячи з вимог абз.2 ч.2 ст.122 КАС України, позивач пропустив тримісячний строк звернення до суду з даним позов.

22.07.2019 до суду першої інстанції надійшла заява від військового прокурора Хмельницького гарнізону Західного регіону України на виконання вимог ухвали Сумського окружного адміністративного суду від 04.07.2019 про поновлення строку звернення до суду з позовом.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 23 липня 2019 року відкрито провадження у справі №480/2410/19, справу призначено до судового розгляду на 16 вересня 2019 року.

Однак, зі змісту ухвали про відкриття провадження у справі №480/2410/19, судова колегія вбачає, що суд першої інстанції послався лише на загальну фразу , що адміністративний позов відповідає вимогам статей 160, 161 КАС України, підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства та підсудний Сумському окружному адміністративному суду, підстав для його повернення, відмови у відкритті провадження або залишення без руху не вбачається, без з`ясування моменту коли позивач фактично дізнався або мав реальну можливість дізнатися про наявність порушення права, без надання оцінки доводам позивача у їх сукупності щодо моменту виникнення права на пред`явлення позову , оцінки поважності причинам пропуску строку звернення до суду із цим адміністративним позовом , поведінки сторони у процесі реалізації права на доступ до правосуддя; не встановив дії, які учасник справи вчиняв, і чи пов`язані вони з підготовкою звернення до суду в строк; не з`ясував чи належно заявник обґрунтовує свою процесуальну поведінку протягом строку, що пропущено.

Усі ці обставини належить оцінювати у сукупності, гарантувавши доступ до правосуддя особам, які вважають, що їхнє право порушене, і які діяли добросовісно, при цьому, такі особи повинні належним чином обґрунтувати свою процесуальну поведінку.

Також, оскаржувана ухвала не містить висновків суду про поважність вказаних позивачем підстав для поновлення строку звернення до суду.

Тобто, фактично суд першої інстанції не дослідив питання наявності поважних причин для поновлення строку звернення до суду саме з визначених позивачем у заяві про поновлення строку звернення до суду, поданій на виконання вимог ухвали суду від 04.07.2019, обставин.

Враховуючи те , що суд першої інстанції не дотримався процесуального порядку вирішення питання щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду , розглянув справу по суті позовних вимог та прийняв рішення у справі , наявність доводів в апеляційній скарзі щодо пропуску строку звернення до суду з даним позовом , колегія зазначає наступне.

Колегія суддів звертає увагу, що у цій справі спірні правовідносини виникли у зв`язку з проходженням позивача публічної (військової) служби.

За усталеною практикою Верхового Суду (згідно постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 804/285/16, постанов Верховного Суду від 30 вересня 2019 року у справі № 340/685/19, від 22 липня 2020 року у справі № 1.380.2019.001042, від 29 липня 2020 року у справі № 460/582/19, від 19 жовтня 2020 року у справі № 1.380.2019.004149, від 10 лютого 2021 року у справі № 380/5952/20, від 28 квітня 2022 року у справі № 420/9196/20) спори стосовно проходження публічної служби охоплюють спори, які виникають з моменту прийняття особи на посаду і до її звільнення, зокрема й питання відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що зумовлює відшкодування фактичних витрат, пов`язаних із утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з публічної служби, а тому, до таких спорів підлягають застосуванню приписи частини п`ятої статті 122 КАС України, якою передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

В постанові від 01.07.2020 року по справі №400/1758/19 Верховний суд навів такий правовий висновок: « 48. Верховний Суд наголошує, що спори стосовно проходження публічної служби охоплюють спори, які виникають з моменту прийняття особи на посаду і до її звільнення, зокрема й питання відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що зумовлює відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з публічної служби, а тому до таких спорів підлягають застосуванню приписи частини п`ятої статті 122 КАС України. Тобто, у цьому випадку підлягає застосуванню місячний строк звернення до суду.»

Аналогічна правова позиція викладена також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 року в справі №804/285/16, у постановах Верховного Суду від 10.10.2019 року в справі №140/721/19, від 30.09.2019 року в справі №340/685/19, від 2412.2019 року в справі №824/284/19-а, від 29.04.2020 року в справі №560/1942/19, від 18.06.2020 року в справі №140/2024/19 та ін.

Враховуючи такий правовий висновок Верховного Суду, в рамках даного спору суду необхідно визначити дату початку перебігу строку звернення до суду.

За загальним правилом, яке відображено в частинах 2 та 3 статті 122 КАС України строк звернення до адміністративного суду, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, датою початку перебігу строку звернення до суду з цим позовом має бути дата, яка наступає після спливу терміну на виконання відповідачем свого обов`язку по відшкодуванню понесених Академією витрат на утримання відповідача у вищому навчальному закладі після розірвання контракту.

Колегія суддів звертає увагу на те, що ні Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», ні Порядком відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 року №964 (далі - Порядок), не встановлений строк, протягом якого курсант повинен відшкодувати витрати на своє утримання у вищому навчальному закладі після розірвання контракту. Не встановлено такого строку і в укладеному Академією з ОСОБА_1 контракту від 31.08.2015 року, копія якого долучена до матеріалів справи (т.1 а.с.17).

З наведених положень п.10 ст.25 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» випливає лише те, що такий обов`язок виникає після розірвання контракту, але термін на виконання такого обов`язку ні законом, ні договором не визначений.

В такому випадку слід виходити з загальних правил виконання зобов`язань, визначених Цивільним Кодексом України.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч.3 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В матеріалах справи міститься примірник Розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсантів в Національній академії Державної прикордонної служби України №13 від 27.05.2017року, яким визначена загальна сума відшкодування в розмірі 177024,15 грн., яку має сплатити ОСОБА_1 .

На цьому примірнику розрахунку стоїть підпис ОСОБА_1 про отримання одного екземпляру розрахунку на руки 24.05.2017 року.

Даний Розрахунок витрат підтверджує той факт, що Академія повідомила відповідача про необхідність відшкодування витрат на його навчання в сумі 177024,15 грн. 24.05.2017 року.

Оскільки ні законодавство, ні контракт не визначають конкретного терміну на відшкодування ОСОБА_1 . Академії витрат на його навчання, то в силу вимог ч.3 ст.530 ЦК ОСОБА_1 повинен був добровільно відшкодувати Академії витрати на його утримання протягом семи днів з дня отримання ним примірника вказаного розрахунку витрат, тобто до 31.05.2017 року включно, а відповідно початок перебігу строку звернення до адміністративного суду має відраховуватися з 01.06.2017 року.

Слід зазначити, що на вищевказану дату початку перебігу строку звернення до суду з даним позовом, питання щодо строку звернення до адміністративного суду визначалось статтею 99 КАС України, частина 3 якої також містила норму, аналогічну за змістом частині 5 статті 122 діючої редакції КАС України, і передбачала, що «для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк».

Таким чином, звернення до суду з даним позовом в липні 2019 року відбулось зі значним порушенням строку, визначеного як частиною 3 статті 99 КАС України, в редакції станом на початок перебігу строку звернення до суду з даним позовом, так і діючої редакції ч.5 ст.122 КАС України.

Той факт, що з даним позовом звернувся заступник військового прокурора Хмельницького гарнізону Західного регіону України вищевказаного висновку не змінює, оскільки реалізація прокурором передбаченого ст.23 Закону України «Про прокуратуру» права на представництво інтересів громадянина або держави в суді також повинна відбуватися з дотриманням строку звернення до суду, протягом якого такий позов мав бути поданий особою, в інтересах якої прокурор звертається до суду.

Як слідує з матеріалів справи, Академія ще в вересні 2017 року повідомила військового прокурора Хмельницького гарнізону про існування непогашеної заборгованості ОСОБА_1 перед Академією на суму 177024,15,03 грн. та просила розглянути питання про подання такого позову до суду (т.1 а.с.16).

Також не впливає на спірне питання і той факт, що даний позов був поданий в лютому 2019 року в порядку цивільного судочинства, а ухвалою Ковпаківського районного суду міста Суми від 04.03.2019 відмовлено у відкритті провадження у справі за позовною заявою Заступника військового прокурора Хмельницького гарнізону Західного регіону України в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах Адміністрації Державної прикордонної служби України до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Національна академія Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького про відшкодування витрат, пов`язаних з навчанням у вищому навчальному закладі внаслідок прийняття Великою Палатою Верховного Суду постанови від 12.12.2018 року в справі №804/285/16, в якій зазначила, що вказані спори підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що призвели до відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з державної служби.

Оскільки звернення з даним позовом відбулось більш ніж через шість місяці з дня прийняття Великою Палатою Верховного Суду постанови від 12.12.2018 року в справі №804/285/16, то сам факт зміни судової практики щодо юрисдикції даного спору не вказує на існування поважних причин пропуску місячного строку звернення до суду з цим позовом.

Наведені позивачем підстави пропуску строку звернення до суду мають суб`єктивний характер та не позбавляли останнього можливості звернутись до суду з даним позовом у встановлені КАС України строки.

При цьому підстав неможливості звернення до суду у місячний строк з дня, коли позивачу стало відомо, що такі спори підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства, позивачем до суду надано не було.

В свою чергу невжиття позивачем активних дій протягом значного строку свідчить про пасивність поведінки у реалізації свого права на пред`явлення позову.

Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Ключовими принципами статті 6 є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

У справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (див. Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany)

Право на доступ до правосуддя в Україні, як і в більшості держав світу, не є абсолютним і обмежене передусім встановленим строком звернення до суду. Такий підхід обумовлений необхідністю дотримання іншого, не менш важливого принципу - верховенства права, а точніше, одного з його елементів - принципу правової визначеності.

У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії", зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (AFFAIRE PЙREZ DE RADA CAVANILLES c. ESPAGNE № 116/1997/900/1112).

У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини "Осман проти Сполученого королівства" та пункті 54 рішення "Круз проти Польщі" зазначено, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (CASO OSMAN CONTRA REINO UNIDO № 23452/94; KREUZ v. POLAND № 28249/95).

Жодних доказів, які б свідчили про наявність істотних обставин, перешкод чи труднощів, що унеможливили своєчасне звернення з цим позовом до суду позивачем не надано, а наведені ним у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду обставини щодо пропуску такого строку лише вказують на те, що позивач допустив умисне зволікання з реалізацією наданого йому права на судовий захист та допустив зловживання цим правом.

За установлених обставин колегія суддів дійшла висновку, що позивачем пропущено строк на звернувся до суду із вказаним позовом, а також не наведено поважних причин для поновлення такого строку, що є підставою для залишення позовної заяви без розгляду.

Інші аргументи, наведені сторонами, не вимагають детального обґрунтування, оскільки не є вирішальними.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення допустив порушення норм процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню.

Відповідно до положень ч.1ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238,240 цього Кодексу.

Положеннями пункту 8 частини першої статті 240 КАС України визначено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Як було вказано вище, частиною третьою статті 123 КАС України встановлено обов`язок суду застосувати процесуальні наслідки пропуску строку на звернення до суду у разі визнання причин такого пропуску неповажними, у вигляді залишення позовної заяви без розгляду.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.10.2019 по справі № 480/2410/19 скасувати.

Позовну заяву заступника військового прокурора Хмельницького гарнізону Західного регіону України в інтересах держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України до ОСОБА_1 , третя особа - Національна академія Державної прикордонної служби України ім. Б.Хмельницького про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням в академії залишити без розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді(підпис) (підпис) І.С. Чалий І.М. Ральченко