ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/16518/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2024 рокум. Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Коморного О.І. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про стягнення з Відокремленого підрозділу «Шахта «Степова» Державного підприємства «Львіввугілля», Державного підприємства «Львівугілля» адміністративно-господарських санкцій та пені.

Обставини справи.

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю з вимогою стягнути з Відокремленого підрозділу «Шахта «Степова» Державного підприємства «Львіввугілля» на користь Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю 253196,67 грн. адміністративно господарських санкцій та пені за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідно до ч.1 ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Згідно ч.13 ст.19 Закону, Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з ч.1 ст.19 Закону, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до ст.20 Закону. Для реалізації даної норми Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Про внесення змін до Положення про централізований банк даних з проблем інвалідності» від 07.04.2023 №307. Програмний комплекс «Реєстр роботодавців щодо виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю» Централізованого банку даних з проблем інвалідності забезпечує автоматизоване (без стороннього втручання): 1) опрацювання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності; 2) визначення роботодавців, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною 1 статті 19 Закону; 3) створення розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 Закону. Розрахунок адміністративно-господарських санкцій виконується в автоматизованому режимі без втручання працівників Фонду, для усіх роботодавців. Такі розрахунки у вигляді PDF-файлу за електронним цифровим підписом керівника (заступника керівника) територіального відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю надсилаються до електронного кабінету роботодавця на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України.

Львівським обласним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю у автоматизованому режимі, за допомогою програмного комплексу «Реєстр роботодавців щодо виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю» Централізованого банку даних з проблем інвалідності, сформовано та підписано розрахунок адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (далі - розрахунок АГС) та направлено такий розрахунок відповідачу. Згідно отриманої інформації: середньооблікова кількість штатних працівників: 872 особи; середньооблікова кількість штатних працівників, яким встановлена інвалідність: 34 особи; норматив працевлаштування осіб з інвалідністю: 35 осіб. Отже, норматив робочих місць по працевлаштуванню осіб з інвалідністю протягом звітного 2022 року відповідачем не виконано на 1 особу.

Законом встановлено, що адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого ч.1 ст.19 Закону.

Згідно норми Закону, відповідачу за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю нараховано адміністративно-господарські санкції відповідно до ч.1 ст.20 Закону в сумі 236367,32 гривень та 16829,35 гривень пені на підставі ч.2 ст.20 Закону та Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2007 № 233, оскільки самостійно не сплачено суму АГС у строки встановлені законодавством.

Зазначає, що відповідачем не виконано нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю протягом звітного 2022 року, у зв`язку з чим звернувся до суду з позовом.

Ухвалою суду від 20 липня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 21 листопада 2023 року у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін відмовлено.

Ухвалою суду від 21 листопада 2023 року у задоволенні заяви відповідача про залучення третьої особи на стороні позивача відмовлено.

Ухвалою суду від 21 листопада 2023 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача Державне підприємство «Львіввугілля». Розгляд справи розпочато спочатку.

Ухвалою суду від 21 листопада 2023 року витребувано у відповідачів документи.

Відокремлений підрозділ «Шахта «Степова» Державного підприємства «Львіввугілля» подало суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує, просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Обґрунтовуючи відзив відповідач зазначив, що відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно із ч. 1 ст. 19 Закону № 875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону (ч. 3 ст. 19 Закону № 875-ХІІ).

У листопаді 2022 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту соціальних, трудових та інших прав фізичних осіб, у тому числі під час воєнного стану, та спрощення обліку робочих місць для осіб з інвалідністю» від 18.10.2022р. № 2682-ІХ.

До внесення змін позивачу надавався звіт - юридичної особи Державного підприємства «Львіввугілля» про зайнятість та працевлаштування інвалідів по формі № 10-ПІ за всю структуру юридичної особи (роботодавця) - 22 відокремлені підрозділи (розрахунок здійснювався в межах всіх відокремлених підрозділів, як складової юридичної особи).

Законом № 2682-IX скасовано подання звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за формою № 10-ПОІ. Тобто, за 2022 рік до 01.03.2023 р. роботодавцем цей звіт вже не подається. Всю інформацію щодо зайнятості та працевлаштування осіб з інвалідністю та виконання нормативу з працевлаштування осіб з інвалідністю від підприємств до Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю надає Пенсійний фонд України, а саме:

- про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю;

- необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування, осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою ст. 19 Закону № 875-ХІІ.

В той же час вимоги законодавства стосовно працевлаштування та зайнятості осіб з інвалідністю відповідно до Закону № 875-XII, виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, а також нарахування і сплати адміністративно-господарських санкцій за його не виконання, залишились без змін. Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (далі - Розрахунок) за попередній рік, обчислених відповідно до ст. 20 Закону № 875-XII. Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України. Новий порядок, структура та формат надання вищезазначеної інформації затверджена локальними нормативними актами зі змісту, яких вбачається, що створення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів і надалі покладається на юридичні особи та фізичні особи, які використовують найману працю.

Пунктом 2 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно- господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю затвердженого постановою КМУ від 31.01.2007 року №70 (зі змінами) визначено, що роботодавці сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю за місцем їх державної реєстрації, як юридичних осіб або фізичних осіб-підприємців на рахунки, відкриті в органах державного казначейства до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. Також в п. 3 додатку (Форма розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій) до Порядку надсилання розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 10.03.2023 року № 14-1, наказом Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю від 10.03.2023 року № 17 мова йде за юридичних та фізичних осіб.

Підсумовуючи зазначає, що відокремлений підрозділ юридичної особи не є окремим суб`єктом вказаних правовідносин (лише в структурі юридичної особи) і вимоги законодавства, щодо створення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів і притягнення до відповідальності за його невиконання на нього не поширюється.

Враховуючи наведене, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову.

Державне підприємство «Львіввугілля» подало суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує, просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Обґрунтовуючи відзив відповідач зазначив, що 06.11.2022 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту соціальних, трудових та інших прав фізичних осіб, у тому числі під час воєнного стану, та спрощення обліку робочих місць для осіб з інвалідністю» № 2682-ІХ від 18.10.2022 року.

Законом № 2682-IX внесено зміни, зокрема до Закону України від 08.07.2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» із змінами. Так, ч. 1 ст. 17 Закону № 2464-VI викладено в новій редакції, відповідно до якої інформація з Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - Державний реєстр) використовується з додержанням вимог законів України «Про інформацію» та «Про захист персональних даних» виключно для потреб, визначених Законом № 2464-VI та законами з окремих видів загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також для: - призначення всіх видів державної соціальної допомоги та субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива;- виявлення порушень законодавства про працю, у тому числі фактів використання праці неоформлених працівників, вимог законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавцями; - моніторингу дотримання законодавства про соціальний діалог, про професійні спілки, права та гарантії їх діяльності; - обміну інформацією з Централізованим банком даних з проблем інвалідності; - накопичення, зберігання та використання відповідно до законодавства інформації про сформовані (видані), продовжені листки непрацездатності.

Інформація з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру також може надаватися центральним органам виконавчої влади та державним підприємствам, що належать до сфери їх управління, роботодавцям, банкам, підприємствам, установам та організаціям з метою її використання для обслуговування громадян (за їхньою згодою або у випадках, встановлених законом щодо захисту персональних даних) у порядку, що затверджується Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Законом № 2682-IX ч. 3 ст. 17 Закону № 2464-VI доповнено новим абзацом - другим, відповідно до якого інформація з Державного реєстру про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю надається Пенсійним фондом України Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення. Закон № 2682-IX також передбачив, що коли після проведених автоматизованих розрахунків Фонд виявить недотримання в попередньому році нормативу з працевлаштування осіб з інвалідністю, то до 10 березня поточного року Фонд має надіслати у формі е-документа через електронні кабінети роботодавців на порталі ПФУ Розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій. Такий Розрахунок сум адміністративно- господарських санкцій по ВП «Шахта «Степова» ДП «Львіввугілля» надійшов через електронний кабінет ВП «Шахта «Степова» ДП «Львіввугілля» на порталі ПФУ вже після спливу строку сплати штрафних санкцій - 17.04.2023року, в порушення вимог Закону № 2682-IX, а тому позивачем втрачено право вимагати від підприємства сплати таких штрафних санкцій. До внесення змін позивачу надавався звіт - юридичної особи Державного підприємства «Львіввугілля» про зайнятість та працевлаштування інвалідів по формі № 10-ПI за всю структуру юридичної особи (роботодавця) - 22 відокремлені підрозділи (розрахунок здійснювався в межах всіх відокремлених підрозділів, як складової юридичної особи).

З набранням чинності Закону № 2682-IX скасовано подання звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за формою № 10-ПОІ, тобто, за 2022 рік роботодавцем цей звіт вже не подається.

Зазначає, що у відокремленому підрозділі «Шахта «Степова» Державного підприємства «Львіввугілля» в 2022 році працювало достатньо осіб з інвалідністю, про що свідчать копії довідок МСЕК. Отже, норматив зайнятості осіб з інвалідністю по відокремленому підрозділі Шахта «Степова» Державного підприємства «Львіввугілля» в 2022 році є виконаним.

Таким чином, у підрозділі було достатньо працівників серед числа осіб з інвалідністю для виконання нормативу, а також, відповідно, підприємство не створювало окремих робочих місць для осіб з інвалідністю.

Враховуючи наведене, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову.

Суд всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та,-

встановив:

Державне підприємство «Львіввугілля» (далі - ДП «Львіввугілля») є юридичною особою, яке зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом 32323256, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до інформації з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ДП «Львіввугілля» має відокремленні підрозділи юридичної особи, зокрема Відокремлений підрозділ «Шахта «Степова» Державного підприємства «Львіввугілля», код ЄДРПОУ ВП 26360457 (далі ВП «Шахта «Степова» ДП «Львіввугілля») до якого саме Львівське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю заявило позов, здійснило розрахунок адміністративно-господарських санкцій та пені.

ДП «Львіввугілля» та ВП «Шахта «Степова» ДП «Львіввугілля» перебувають на обліку в Львівському обласному відділенні Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю.

Львівським обласним відділенням фонду соціального захисту осіб з інвалідністю в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності сформовано розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік, та розміщено його в електронному кабінеті ВП «Шахта «Степова» ДП «Львіввугілля» на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України 17.04.2023.

Згідно розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік:

- середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за рік - 872 особи;

- середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність 34 особи;

- норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця, округлені до цього значення) - 35 осіб;

- фонд оплати праці штатних працівників 206112304,20 гривень;

- середня річна заробітна плата штатного працівника (04/01) 236367,32 гривень;

- кількість робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю для роботодавців, у яких працює 26 осіб і більше 1 особа;

- сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю 236367,32 гривень.

Відповідно до розрахунку розміру пені за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році, ВП «Шахта «Степова» ДП «Львіввугілля» нараховано пеню у розмірі 16829,35 гривень.

Оскільки відповідач не виконав нормативу по працевлаштуванню у 2022 році осіб з інвалідністю та в строк до 15.04.2023 самостійно не сплатив адміністративно-господарські санкції в розмірі 236367,32 гривень і пені в розмірі 16829,35 гривень за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, позивач звернувся за стягненням до суду.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантії для них щодо рівних з усіма іншими громадянами можливостей для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначає Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 №875-XII (далі Закон №875-XII).

Згідно з ч.1 ст.17 Закону №875-XII з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Відмова в укладенні трудового договору або в просуванні по службі, звільнення за ініціативою адміністрації, переведення особи з інвалідністю на іншу роботу без її згоди з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров`я перешкоджає виконанню професійних обов`язків, загрожує здоров`ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров`я осіб з інвалідністю (ч.3 ст.17 Закону №875-XII).

Відповідно до положень ч.1 ст.18 Закону №875-XII забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Згідно з ч.1 ст.19 Закону №875 для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Частиною 2 ст.19 Закону №875 передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Відповідно до ч.4 ст.19 Закону №875-XII виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

Згідно з ч.6 ст.19 Закону №875-XII Пенсійний фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію:

- про працевлаштованих осіб з інвалідністю;

- про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю;

- необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті.

Частинами 12 та 13 ст.19 Закону №875-XII передбачено, що Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.

Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.

Згідно з ч.1, 2 ст.20 Закону №875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Відповідно до ч.4, 5 ст.20 Закону №875-XII адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.

Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю, його відділення мають право захищати свої права та законні інтереси, у тому числі в суді (ч.10 ст.20 Закону №875-XII).

З аналізу норм Закону №875-XII вбачається, що обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця, натомість вимагає від нього вжиття заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю, визначених у статті 18 Закону №875-XII.

При цьому, при вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій суд виходить із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов`язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій, та враховує, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв`язку між самим порушенням та його наслідками.

Згідно з ч.1 ст.217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визначаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Відповідно до ч.1 ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною 2 ст.218 Господарського кодексу України встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Серед переліку адміністративно-господарських санкцій, встановленого у ч.1 ст.239 Господарського кодексу України вказано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб`єктів господарювання, зокрема, адміністративно-господарський штраф, а також і інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.

Спірні у цій справі санкції застосовуються до суб`єктів господарювання уповноваженими органами державної влади за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, а тому є адміністративно-господарськими санкціями, про що також вказано у ст.20 Закону № 875-ХІІ.

Отже, законом передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій для підприємств, які не забезпечили середньооблікову чисельність працюючих інвалідів відповідно до установленого нормативу.

Згідно із п.4 ч.3 ст.50 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 №5067-VI (далі - Закон №5067-VI) роботодавці зобов`язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: - попит на робочу силу (вакансії); - заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання не пізніше ніж за два місяці до вивільнення (не пізніше ніж за 30 календарних днів до вивільнення у разі звільнення державних службовців відповідно до пунктів 1 та 1-1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу»). Інформація щодо вивільнення працівників відповідно до пункту 6 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України подається не пізніш як за 10 календарних днів до вивільнення.

На виконання вищевказаної норми Закону №5067-VI, наказом Міністерства економіки України №827-22 від 12.04.2022 затверджено Порядок подання форми звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» (далі - Порядок №827-22).

Пунктами 1.4 - 1.5 Порядку №827-22 встановлено, що Форма №3-ПН подається юридичними особами, фізичними особами - підприємцями, які в межах трудових відносин використовують працю фізичних осіб (далі - роботодавець), за наявності попиту на робочу силу (вакансії).

Форма №3-ПН заповнюється та подається роботодавцем до філії міжрегіонального/регіонального центру зайнятості (або до міського, районного, міськрайонного центру зайнятості - до дати припинення їхньої діяльності) (далі - центр зайнятості) незалежно від місцезнаходження роботодавця з дня виникнення в нього потреби в підборі працівників та/або з дати відкриття вакансії, але не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення нового робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

З аналізу пунктів 1.4 - 1.5 Порядку №827-22 вбачається, що звітність за формою №3-ПН роботодавці подають до центрів зайнятості за наявності попиту на робочу силу (вакансії), тобто, лише у разі наявності на підприємстві чи в організації вільних робочих місць. Разом з тим, періодичності подачі звітності за формою №3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію.

Отже, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов`язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Проте, обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця. Такий обов`язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в ч.1 ст.18 Закону № 875-XII.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.05.2019 у справі №820/1889/17, від 03.12.2020 у справі №812/1189/18 та від 13.03.2023 у справі №460/5056/21.

Суд відповідно до розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік, наданого Львівським обласним відділенням фонду соціального захисту осіб з інвалідністю встановив, що середньооблікова чисельність штатних працівників, що працювали у відповідача за 2022 рік склала 872 особи, таким чином середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю, відповідно до нормативу, встановленого ч.1 ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» ВП «Шахта «Степова» ДП «Львіввугілля» повинна складати 35 осіб, проте, фактично як зазначає позивач в розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій працювало осіб з інвалідністю 34 осіб, що свідчить про те, що ВП «Шахта «Степова» ДП «Львіввугілля» не виконано норматив робочих місць по працевлаштуванню осіб з інвалідністю протягом 2022 року.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до списку осіб з інвалідністю ВП «Шахта «Степова» ДП «Львіввугілля», які були зайняті на підприємстві у 2022 році, кількість працівників з інвалідністю складає 53 особи, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 .

Факт наявності у даних осіб інвалідності підтверджується довідками до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, які наявні в матеріалах справи.

Таким чином, в матеріалах справи наявні докази, які свідчать про те, що протягом 2022 року у ВП «Шахта «Степова» ДП «Львіввугілля» працювало 53 особи з інвалідністю, тобто більше ніж складає норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, а саме 35 осіб.

Матеріали справи протилежного не містять.

Позивач не надав докази, які спростовують докази ВП «Шахта «Степова» ДП «Львіввугілля» щодо праці 53 осіб з інвалідністю протягом 2022 року.

Отже, відповідач виконав вимоги законодавства щодо забезпечення прав означених осіб на працевлаштування у повному обсязі.

Більш того, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази (позивачем не надані) безпідставної відмови у працевлаштуванні особи з інвалідністю, яка звернулась до роботодавця самостійно чи була направлена до нього державною службою зайнятості.

Крім того, суд вважає, за необхідне зазначити наступне.

Львівське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулося до суду з даним позовом саме до ВП «Шахта «Степова» ДП «Львіввугілля», розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та розрахунок пені також вчинений щодо ВП «Шахта «Степова» ДП «Львіввугілля», а не безпосередньо юридичної особи ДП «Львіввугілля».

Судом під час розгляду справи залучено юридичну особу - ДП «Львіввугілля» в якості другого відповідача, однак всі вимоги та розрахунки вчинені відносно ВП «Шахта «Степова» ДП «Львіввугілля».

Отже, під час розгляду справи, суд також повинен встановити, чи покладено на філію як відокремлений структурний підрозділ підприємства, обов`язок виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю чи такий обов`язок покладено загалом на підприємство, як юридичну особу, до складу якого входять такі структурні підрозділи, як філії.

Так, положеннями ст. ст. 18 та 19 Закону № 875-XII чітко визначено коло суб`єктів, на яких покладено обов`язок по створенню робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, і до таких суб`єктів віднесено саме підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю.

Також слід зазначити, що ст. 20 Закону № 875-XII передбачена відповідальність за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у вигляді адміністративно-господарських санкцій саме для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю.

В свою чергу Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» не містить визначення термінів «підприємства, установи, організації», на яких покладено обов`язок виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. За таких обставин використанню підлягають визначення вказаних термінів, наведені у Цивільному та Господарському кодексах України.

Суд зазначає, що згідно положень ч. 3 ст. 217 Господарського кодексу України, до суб`єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції.

Адміністративно-господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування (ч. 4 ст. 217 ГК України).

Статтею 239 Господарського кодексу України передбачені види адміністративно-господарських санкцій, які можуть застосовуватись до суб`єктів господарювання органами державної влади та органами місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом. Серед таких адміністративно-господарських санкцій передбачено і адміністративно-господарський штраф, який за визначенням, наведеним у статті 241 ГК України є грошовою сумою, що сплачується суб`єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

Таким чином, наведеними нормами Господарського кодексу України передбачено можливість застосування адміністративно-господарських санкцій до суб`єкта господарювання за порушення ними встановлених правил здійснення господарської діяльності або у випадках, визначених законодавством.

Відповідно до ст. 55 Господарського кодексу України суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Згідно зі ст. 58 Господарського кодексу України, суб`єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом. Відкриття суб`єктом господарювання філій (відділень), представництв без створення юридичної особи не потребує їх державної реєстрації. Відомості про відокремлені підрозділи суб`єктів господарювання залучаються до її реєстраційної справи та включаються до Єдиного державного реєстру в порядку, визначеному законом.

За нормами ст. 83 Цивільного кодексу України юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом.

Статтею 62 Господарського кодексу України визначено, що підприємство - самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків та може мати печатки.

Підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис (ч. 3 ст. 64 ГК України).

Підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством (ч. 4 ст. 64 ГК України).

При цьому відокремлений підрозділ це підрозділ юридичної особи, що знаходиться поза її місцезнаходженням, здійснює всі або частину її функцій, виконує роботи або операції, надає послуги від імені юридичної особи, або здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи.

Аналогічні положення містить ст. 95 Цивільного кодексу України, яка визначає, що філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Здійснення самостійного обліку результатів фінансово-господарської діяльності не змінює правового статусу філії.

Таким чином аналіз вказаних положень Цивільного та Господарського кодексів України свідчить про те, що під «підприємством» розуміється суб`єкт господарювання - юридична особа, яка має самостійний баланс та яка структурно може мати філії, які входять до складу підприємства, і які не є юридичними особами та не вважаються самостійними суб`єктами господарювання.

Зміст Закону № 875-XII не дає підстав для висновку, що використане законодавцем у статтях 18 та 19 Закону № 875-XII поняття «підприємство» має інше значення, ніж визначене у Цивільному та Господарському кодексах України, та має на увазі, в тому числі, і філію підприємства, як окремого суб`єкта, на якого покладено обов`язок з виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Водночас, суд зазначає, що Відокремлений підрозділ «Шахта «Степова» Державного підприємства «Львіввугілля» зареєстрований як філія (інший відокремлений підрозділ) з присвоєнням ідентифікаційного коду відокремленого підрозділу 26360457, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та не є самостійною юридичною особою.

З огляду на викладене суд зазначає, що в межах спірних правовідносин Відокремлений підрозділ «Шахта «Степова» Державного підприємства «Львіввугілля» не може розглядатись як самостійний суб`єкт, на якого покладено обов`язок з виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. Такий обов`язок покладено загалом на Державне підприємство «Львіввугілля».

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Державне підприємство «Львіввугілля» має ряд відокремлених підрозділів, а саме:

- Відокремлений підрозділ «Шахта «Лісова» Державного підприємства «Львіввугілля», Код ВП:26359891;

- Відокремлений підрозділ «Шахта «Великомостівська» Державного підприємства «Львіввугілля», Код ВП:26307799;

- Відокремлений підрозділ «Червоноградський учбово-курсовий комбінат» Державного підприємства «Львіввугілля», Код ВП:26307888;

- Відокремлений підрозділ «Шахта «Степова» Державного підприємства «Львіввугілля», Код ВП:26360457;

- Відокремлений підрозділ «Шахта «Червоноградська» Державного підприємства «Львіввугілля», Код ВП:26307813;

- Відокремлений підрозділ «Управління «Західвуглепромсанекологія» Державного підприємства «Львіввугілля», Код ВП:26307902;

- Відокремлений підрозділ «Червоноградське спецуправління з гасіння териконів і рекультивації земель» Державного підприємства «Львіввугілля», Код ВП:26307865;

- Відокремлений підрозділ «Шахта «Відродження» Державного підприємства «Львіввугілля», Код ВП:26307842;

- Відокремлений підрозділ «Червоноградське управління виробничо-технологічного зв`язку» Державного підприємства «Львіввугілля», Код ВП:26307859;

- Відокремлений підрозділ «Монтажнопрохідницьке управління» Державного підприємства «Львіввугілля», Код ВП:26411829;

- Відокремлений підрозділ «Шахта «Межирічанська» Державного підприємства «Львіввугілля», Код ВП:26359901;

- Відокремлений підрозділ «Оздоровчо-лікувальний комплекс «Ровесник» Державного підприємства «Львіввугілля», Код ВП:26453503;

- Відокремлений підрозділ «Шахта «Візейська» Державного підприємства «Львіввугілля», Код ВП:26307836;

- Відокремлений підрозділ «Управління «Західвуглепостач» Державного підприємства «Львіввугілля», Код ВП:26360693;

- Відокремлений підрозділ «Шахтоспецмонтажно-налагоджувальне управління» Державного підприємства «Львіввугілля», Код ВП:34987316;

- Відокремлений підрозділ «Вуглезбут» Державного підприємства «Львіввугілля», Код ВП:35749204;

- Відокремлений підрозділ «Вантажно-транспортне управління» Державного підприємства «Львіввугілля», Код ВП:35879833;

- Відокремлений підрозділ «Геологорозвідувальна експедиція» Державного підприємства «Львіввугілля», Код ВП:38693595.

В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом ЄДРПОУ 26360457 (що належить ВП «Шахта «Степова» ДП «Львіввугілля»), юридичних осіб не зареєстровано.

Положення ст.64 Господарського кодексу України та ст.95 Цивільного кодексу України, передбачають право підприємства створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством. Підприємства можуть відкривати рахунки в установах банків через свої відокремлені підрозділи відповідно до закону. Відокремлені підрозділи наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.

Таким чином, структурний підрозділ не є суб`єктом господарювання в розумінні Господарського кодексу України, що виключає його із кола роботодавців, що сплачують єдиний соціальний внесок, оскільки роботодавцем в розумінні Закону № 2464-VI є саме юридична особа в цілому.

А сплата страхових виплат за поточними видами загальнообов`язкового державного соціального страхування через рахунок, відкритий юридичною особою на свій відокремлений підрозділ, кошти на якому є майном юридичної особи лише спрямована на досягнення мети сплати обов`язкових податків та зборів Підприємством.

Аналогічний підхід до правозастосування в цілому підтриманий Верховним Судом у постановах від 06.02.2018 у справі № 808/2391/15 та від 11.09.2018 у справі № 808/2756/15.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 червня 2021 року у справі № 760/32455/19 (провадження № 61-16459сво20) зроблено висновок про те, що філії та представництва, які не є юридичними особам, не наділені цивільною процесуальною дієздатністю та не можуть виступати стороною у цивільному процесі. Тому справи, в яких відповідачем виступає філія чи представництво, не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, у зв`язку з відсутністю сторони у цивільному процесі, до якої пред`явлено позов, а отже, неможливістю вирішення цивільного спору. З урахуванням цивільно-правового статусу філій та представництв недопустимою є участь відокремлених підрозділів у певних процесуальних відносинах, оскільки це суперечить цивільно-правовій природі відокремленого підрозділу як складової частини юридичної особи, що його створила.

Варто зазначити те, що використані у ст. 19 та ст. 20 Закону поняття «підприємств, установ, організацій» не є скороченням термінів, визначених у частині 2 статті 1 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», зазначене не свідчить про те, що у статтях 19, 20 цього Закону суб`єктами, які повинні виконувати норматив з працевлаштування осіб з інвалідністю є коло осіб визначене у ч. 2 ст. 1 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».

Так, у ч. 2 ст. 1 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» вказано, що центральні і місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації (незалежно від форми власності і господарювання, виду діяльності і галузевої належності), їх філії, відділення, представництва, що ведуть окремий облік результатів фінансової та господарської діяльності, банки та інші фінансові установи, а також представництва іноземних юридичних осіб (у тому числі міжнародних організацій), які використовують працю найманих працівників - громадян України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - підприємства, установи та організації), фізичні особи, які використовують найману працю, залучають представників громадських об`єднань осіб з інвалідністю до підготовки рішень, що стосуються прав та інтересів осіб з інвалідністю.

Таким чином зі змісту цієї норми слідує, що у ній не наведено визначенням термінів, які використовуються у даному Законі, а наявність поняття «філія» у вказаній нормі Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» не свідчить про те, що обов`язок з виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю покладено на філію підприємства та ніяким чином не тягне за собою виникнення такого обов`язку у філії, яка не є самостійною юридичною особою та не веде окремого обліку результатів своєї фінансової та господарської діяльності.

Як вже зазначалось вище, законодавцем у ст. 19 Закону № 875-XII чітко визначено коло суб`єктів, на яких розповсюджується обов`язок по виконанню нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, і філія в даному випадку до них не відноситься.

На переконання суду, зазначена вимога стосується саме і виключно юридичних осіб, зокрема підприємств. Положеннями цієї статті не передбачено норми про її розповсюдження на такі утворення як філії, представництва, відокремлені підрозділи.

Аналогічний висновок суду, щодо нерозповсюдження відповідальності на такі утворення як філії, представництва, відокремлені підрозділи викладений Восьмим апеляційним адміністративним судом у постанові від 03.04.2024 у справі № 380/15877/23.

Також суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до норм діючого законодавства середньооблікова чисельність працівників має визначатись в цілому по підприємству, тобто з урахуванням чисельності працівників його філій.

Суд наголошує, що обов`язок по створенню робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю покладається на роботодавця, тобто на юридичну особу.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону України «Про зайнятість населення» наказом Міністерства економіки України № 827-22 від 12.04.2022 затверджено:

- форму звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)»;

- порядок подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)».

Наказ Міністерства економіки України № 827-22 від 12.04.2022 зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.05.2022 за № 565/37901 (далі Наказ № 827-22).

Відповідно до п. 1.2. розділу І Порядку подання звітності № 3 ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» (далі Порядок № 3-ПН), затвердженого Наказом № 827-22, у цьому Порядку терміни вживаються в такому значенні, зокрема, термін «роботодавець» вживається у значенні, наведеному в Законі України «Про організації роботодавців, їх об`єднання, права і гарантії їх діяльності» від 22.06.2012 року № 5026-VI (далі Закон № 5026-VI).

Пунктом 1.4. розділу І Порядку № 3-ПН форма № 3-ПН подається юридичними особами, фізичними особами - підприємцями, які в межах трудових відносин використовують працю фізичних осіб (далі - роботодавець), за наявності попиту на робочу силу (вакансії).

Згідно п. 1.5. розділу І Порядку № 3-ПН форма № 3-ПН заповнюється та подається роботодавцем до філії міжрегіонального/регіонального центру зайнятості (або до міського, районного, міськрайонного центру зайнятості - до дати припинення їхньої діяльності) (далі - центр зайнятості) незалежно від місцезнаходження роботодавця з дня виникнення в нього потреби в підборі працівників та/або з дати відкриття вакансії, але не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення нового робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Форма № 3-ПН може подаватися роботодавцем в електронній формі (з накладенням чи без накладення електронного підпису або печатки, які базуються на кваліфікованих сертифікатах відкритих ключів) або в паперовій формі (із засвідченням підписом керівника / фізичної особи - підприємця або уповноваженої ним (нею) особи).

Закон України «Про організації роботодавців, їх об`єднання, права і гарантії їх діяльності» від 22.06.2012 року № 5026-VI визначає правові, економічні та організаційні засади створення і діяльності організацій роботодавців, їх об`єднань, особливості правового регулювання та гарантії їх діяльності, а також основні засади їх взаємодії з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, професійними спілками та їх об`єднаннями, іншими об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями.

Закон спрямований на підвищення ролі організацій роботодавців, їх об`єднань у формуванні та реалізації державної соціальної та економічної політики, регулюванні трудових, соціальних, економічних відносин, участі у соціальному діалозі.

Відповідно до ст. 1 Закону № 5026-VI, роботодавець це юридична особа (підприємство, установа, організація) або фізична особа - підприємець, яка в межах трудових відносин використовує працю фізичних осіб.

В свою чергу, визначення «роботодавця», наведене у ст. 1 Закону України «Про організації роботодавців, їх об`єднання, права і гарантії їх діяльності», не включає відокремлені підрозділи (філії) юридичної особи.

Крім того, до внесення змін (до 09.06.2023 року), Порядком подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70, роботодавець, який має відокремлені підрозділи, подає звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю, підготовлений з урахуванням даних цих підрозділів. У разі зміни їх кількості роботодавець разом із звітом про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю подає відомості про такі підрозділи за формою, затвердженою Мінсоцполітики (абз. 1 п. 3 Порядку).

Отже, суд приходить до висновку, що в матеріалах справи наявний необґрунтований розрахунок суми санкцій, який наданий позивачем, оскільки розрахунок повинен стосуватися всього підприємства ДП «Львіввугілля» а не тільки ВП «Шахта «Степова» ДП «Львіввугілля».

Суд також зазначає наступне.

Після затвердження постановою Кабінету Міністрів України №466 від 05.06.2019 «Порядку перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю» та внесення змін до ст.19 Закону №875-ХІІ Фонд захисту прав інвалідів не має права проводити перевірки роботодавців щодо: - реєстрації у Фонді; - подання звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів; - виконання нормативу робочих місць, оскільки таких змін у законодавстві проводити такі перевірки уповноважені саме органи Держпраці.

Частиною 8 ст.19 Закону №875-ХІІ передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, з метою контролю за виконанням нормативу робочих місць, передбаченого частиною першою цієї статті, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, здійснює перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо реєстрації у Фонді соціального захисту осіб з інвалідністю, подання ними звітів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування.

Механізм проведення Держпраці, її територіальними органами планових та позапланових перевірок підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб, щодо дотримання ними вимог статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» регламентовано Порядком проведення перевірки, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2017 №70 (далі Порядок №70).

Предметом проведення перевірки, відповідно до п.2 Порядку №70, є реєстрація суб`єктів господарювання у відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів; подання суб`єктами господарювання до відділень Фонду звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю; виконання суб`єктами господарювання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Відповідно до п.16 Порядку №70 проведення перевірки у разі коли за результатами перевірки встановлено факт невиконання суб`єктом господарювання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, неподання до відділень Фонду звіту про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю, вживаються заходи щодо притягнення винних посадових осіб до адміністративної відповідальності.

Пунктом 17 Порядку №70 визначено, що у разі виявлення порушень вимог законодавства посадова особа, яка проводила перевірку, не пізніше 15 календарних днів після закінчення перевірки надсилає копію акта перевірки відділенню Фонду.

З огляду на вищенаведені положення законодавства України, саме на органи Держпраці законодавчо покладений обов`язок перевірки суб`єктів господарювання на виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. За наслідками такої перевірки, у разі підтвердження невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у суб`єкта господарювання виникає обов`язок сплатити адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Нарахування адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв`язку зі скоєнням правопорушення. Такі санкції не можуть застосовуватися у разі відсутності необхідної кількості працевлаштованих інвалідів, якщо при цьому суб`єкт господарювання вжив усіх передбачених Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» заходів для працевлаштування останніх, тобто коли у його діях відсутній склад правопорушення.

Водночас такі обставини можуть бути встановлені лише за наслідками проведення органами Держпраці планових або позапланових перевірок.

Позивач не надав суду доказів проведення перевірки відповідача органами Держпраці на предмет дотримання виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році.

Таким чином, сукупність допущених позивачем під час реалізації своїх функцій, як суб`єктом владних повноважень, порушень не забезпечили послідовність дій, спрямованих на забезпечення принципу законності, при цьому недотримання відповідачем виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю не доведено позивачем належними доказами.

Львівське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю передчасно, не маючи встановлених актом перевірки органами Держпраці доказів про недотримання відповідачем нормативу працевлаштування інвалідів у 2022 році, а лише посилаючись на інформаційно-аналітичні бази даних, звернувся з позовом про стягнення адміністративно-господарських санкцій.

Аналогічні висновки суду, щодо передчасності звернення до суду, без наявності акту перевірки Держпраці про недотримання нормативу працевлаштування інвалідів підтримані Третім апеляційним адміністративним судом у постановах від 24.10.2023 у справах №160/14848/23, №160/15168/23.

Поряд з тим, суд враховує, що інформація з інформаційно-аналітичної бази даних у вигляді PDF-файлу носить виключно інформативний характер та не є належним доказом у розумінні вимог процесуального Закону.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою Верховного Суду, обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця. Такий обов`язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в ч.1 ст.18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».

Підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно вжило необхідних заходів по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало особу з інвалідністю з причин незалежних від нього: відсутність осіб з інвалідністю, їх відмова від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню осіб з інвалідністю.

Крім того, суд враховує і те, що розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, в силу вимог ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», повинен був бути надісланим відповідачу до 10.03.2023, натомість у спірних правовідносинах такий надіслано 17.04.2023.

Щодо пені, то така нараховується з наступного дня граничного строку сплати адміністративного-господарських санкцій, тобто з 16 квітня наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, втім, як видно з матеріалів справи, позивач нарахував відповідачу пеню за період з 16.04.2022 по 13.07.2022 (у цей час у відповідача ще не було зобов`язання по сплаті адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році, такий міг виникнути лише з 16.04.2023).

Зважаючи на викладене та враховуючи, що відповідачем були виконані вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» щодо працевлаштування осіб з інвалідністю, а позивачем не надано доказів того, що відповідач не створив робочі місця для осіб з інвалідністю, відмовляв їм у прийнятті на роботу, несвоєчасно надавав державній службі зайнятості інформацію щодо наявності вакансій, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, суд приходить висновку, що в діях ВП «Шахта «Степова» ДП «Львіввугілля» відсутній склад правопорушення, за вчинення якого Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» передбачено застосування адміністративно-господарських санкцій.

Більш того, ВП «Шахта «Степова» ДП «Львіввугілля» до якого заявлений позов не повинен відповідати за правопорушення за вчинення якого Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» передбачено застосування адміністративно-господарських санкцій, оскільки Законом № 875-XII чітко визначено коло суб`єктів, на яких розповсюджується обов`язок по виконанню нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, і філія в даному випадку до них не відноситься.

За приписами частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами 1 та 4 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, оцінивши докази за правилами ст.ст.72-77, 90 КАС України, підсумовуючи викладене, суд доходить висновку про те, що позовні вимоги безпідставні та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250, Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

1. В позові Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про стягнення з Відокремленого підрозділу «Шахта «Степова» Державного підприємства «Львіввугілля», Державного підприємства «Львівугілля» адміністративно-господарських санкцій та пені - відмовити повністю.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 17.05.2024.

Суддя Коморний О.І.