ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.05.2024 року м.Дніпро Справа № 904/5753/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді (доповідача) - Іванова О.Г.

суддів: Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2024 (повне рішення складено 22.01.2024, суддя Красота О.І.) у справі №904/5753/23

за позовом Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до ОСОБА_1 , м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу теплової енергії

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 і просить суд стягнути заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 2 219,32 грн., пеню у розмірі 2 006,86 грн., 7% штрафу у розмірі 155,35 грн., 3% річних у розмірі 185,50 грн., інфляційні втрати у розмірі 902,04 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов Договору купівлі-продажу теплової енергії № 1513 від 11.12.2013 в частині повної та своєчасної оплати поставленої теплової енергії.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2024 позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 2 219,32 грн., 7% штрафу у розмірі 155,35 грн., 3% річних у розмірі 185,50 грн., інфляційні втрати у розмірі 902,04 грн., судовий збір у розмірі 1 699,11 грн.

В решті позову відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся ОСОБА_1 , в якій, з посиланням на порушення при його ухваленні норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду скасувати, ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник посилається на те, що:

-зважаючи на те, що для суб`єкта господарювання комунального сектору економіки не передбачено альтернативного способу подання процесуальних документів, крім як виключно в електронному вигляді з КЕП, то усі без виключення процесуальні документи подані ОСОБА_2 на користь AT «Криворізька теплоцентраль» (ЄДРПОУ 00130850) у справі 904/5753/23 у електронному вигляді з ЕЦП, так і у паперовому вигляді, - є поданими у спосіб, який прямо суперечать положенням ст.6 ГПК України, п.п.8-16 розд.1 гл.3 Положення про ЄСІТС, а розгляд судом таких документів поданих у електронному вигляді з ЕЦП та у паперовому вигляді суперечить положенням ГПК України, ст.15-1 Закону України від 02.06.2016 оку № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», Закон України від 05.10.2021 № 2155-VIII «Про електронні довірчі послуги»;

-позовна заява, яка підписана «представником» ОСОБА_3 , не відповідає вимогам частини другої статті 162 ГПК України, оскільки підписана особою, яка не має права її підписувати;

-Постановою Кабінету міністрів України №206 від 5 березня 2022 року в редакції станом на момент звернення ОСОБА_3 до суду «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 Про введення воєнного стану в Україні, Кабінет Міністрів України постановив, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги", стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, утвореної після 24 лютого 2022 року з дати початку по дату завершення бойових дій.

Від Позивача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено матеріали справи, прийнято вірне рішення у відповідності до норм чинного законодавства, доводи скаржника, в свою чергу, які зазначені в апеляційній скарзі є безпідставними та необґрунтованими.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.02.2024 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Іванова О.Г. (доповідач), судді Верхогляд Т.А., Парусніков Ю.Б.

З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 01.03.2024 здійснено запит матеріалів справи №904/5753/23 із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

06.03.2024 матеріали справи №904/5753/23 надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.03.2024р. у даній справі апеляційну скаргу залишено без руху внаслідок оформлення її з порушенням вимог, встановлених ст.258 Господарського процесуального кодексу України.

08.04.2024 від скаржника надійшла заява про усунення недоліків та надано докази направлення скарги позивачу, заяву/клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на оскарження рішення суду з відповідними доказами.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.04.2024р. відкрито провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2024 у справі №904/5753/23; ухвалено розглянути апеляційну скаргу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

11.12.2013 між Державним підприємством "Криворізька теплоцентраль", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль", (далі Позивач, Теплопостачальна організація-Продавець) та Фізичною особою-підприємцем Бетєєвим Євгенієм Христофоровичем (далі Відповідач, Споживач-Покупець) укладено Договір купівлі-продажу теплової енергії № 1513 (далі Договір).

Згідно з п. 1.1 Договору за цим Договором Теплопостачальна організація-Продавець бере на себе зобов`язання постачати Споживачеві-Покупцю теплову енергію у потрібних йому обсягах, а Споживач-Покупець зобов`язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими згідно чинного законодавства тарифами (цінами) у терміни, передбачені цим Договором.

Відповідно до п. 1.2 Договору сторони зобов`язуються керуватись цим Договором, діючим законодавством України та, зокрема такими нормативно-правовими актами: Закон України "Про теплопостачання", Закон України "Про житлово-комунальні послуги", Правила технічної експлуатації електричних станцій і мереж ГКД 34-20.507-2003, Правила технічної експлуатації теплових установок і мереж № 71 від 14.02.2007, Правила користування тепловою енергією, затверджені постановою КМУ № 1198 від 03.10.2007, рішення виконавчого комітету Криворізької міської ради № 343 від 12.10.2011.

За умовами п. 2.1 Договору теплова енергія постачається Споживачу-Покупцю в обсягах, визначених у Додатку 1 до Договору, що є його невід`ємною частиною, на такі потреби: опалення та вентиляцію в період опалювального періоду; гаряче водопостачання - протягом року (за наявності виділеного об`єму природного газу).

Відповідно до пп. 3.2.5 п. 3.2 Договору Споживач-Покупець зобов`язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які визначені Договором.

Згідно з пп. 4.2.5 п. 4.2 Договору до обов`язків Теплопостачальної організації-Продавця належить, зокрема виписувати рахунки та акти передачі-прийняття теплової енергії Споживачеві-Покупцю для оплати спожитої ним теплової енергії у звітному періоді не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, а також направляти акти передачі-прийняття теплової енергії, які підтверджують обсяг отриманої теплової енергії та які повинні бути повернуті Споживачем-Покупцем у підписаному, зі своєї сторони, вигляді Теплопостачальній організації-Продавцю до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.

За умовами п. 5.1 Договору облік споживання Споживачем-Покупцем теплової енергії проводиться за приладами комерційного обліку, у разі їх відсутності розрахунковим способом.

Відповідно до п. 6.1 Договору розрахунки за теплову енергію, що споживається Споживачем-Покупцем, проводяться в грошовій формі за розрахунковий період, відповідно до тарифів, встановлених згідно чинного законодавства України.

Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.2 Договору).

Згідно з п. 6.3 Договору оплата за теплову енергію здійснюється Споживачем-Покупцем виключно грошовими коштами відповідно до тарифів, встановлених згідно з чинним законодавством України, шляхом 30 відсоткової попередньої оплати вартості планових обсягів споживання теплової енергії за 5 днів до початку здійснення споживання. Решта 70 відсотків вартості планових обсягів споживання теплової енергії сплачується Споживачем-Покупцем протягом місяця споживання теплової енергії. Кошти, які надійшли при цьому від Споживача-Покупця, зараховуються як передплата за умови відсутності заборгованості Споживача-Покупця за Договором. Остаточний розрахунок за фактично спожиту Споживачем-Покупцем теплову енергію здійснюється до 20-го числа місяця, наступного за місяцем споживання теплової енергії.

Відповідно до п. 7.3 Договору за порушення строків сплати Споживачем-Покупцем за отриману теплову енергію у нього стягується пеня у розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ, за які допущено прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної суми. Період, за який нараховуються штрафні санкції, становить 3 роки. Строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій встановлено строком у 3 роки.

За умовами п. 10.1 Договору цей Договір набирає чинності з моменту фактичного надання послуг з теплопостачання та діє до 31.12.2014, з урахуванням частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України.

Договір припиняє свою дію у випадках: закінчення строку, на який він був укладений; взаємної згоди сторін про його припинення; прийняття відповідного рішення Господарським судом; ліквідації однієї із сторін.

Відповідно до п. 10.2 Договору припинення дії Договору не звільняє Споживача-Покупця від обов`язку повної сплати за спожиту теплову енергію.

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення дії Договору не буде письмово заявлено однією із сторін (п. 10.3 Договору).

Відповідно до Додатку № 3 до Договору Дислокація об`єктів - об`єктом теплопостачання є магазин, Кремлівська, 18/23.

Доказів визнання Договору недійсним у судовому порядку, його зміни або припинення до матеріалів справи сторонами не долучено. Отже, Договір був чинним протягом спірного періоду.

Згідно зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 18.06.2010 приміщення №23 за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Кремлівська (нова назва Січеславська), 18, належить на праві приватної власності Відповідачу.

Позивач зазначає, що будинок № 18 по вул. Січеславська є багатоповерховим, опалення приміщення № 23 цього будинку здійснюється через внутрішньобудинкову систему опалення, система опалення нежитлового приміщення Відповідача є єдиною та невід`ємною частиною внутрішньобудинкових систем будинку, а отже, Відповідач фактично отримував (споживав) теплову енергію.

Згідно з актом від 26.06.2019 введено в експлуатацію вузол обліку теплової енергії за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Січеславська, 18.

На виконання рішень Виконавчого комітету Криворізької міської ради "Про початок опалювального сезону 2019-2020 років" від 18.09.2019 № 448, "Про закінчення опалювального сезону 2019/2020 років" від 23.03.2020 № 168, "Про початок опалювального сезону 2020/2021 років" від 16.09.2020 № 466, "Про закінчення опалювального сезону 2020/2021 років" від 17.03.2021 № 119 Позивач розпочинав та закінчував опалювальні сезони 2019-2021 років у м. Кривому Розі.

Належне виконання зобов`язань Позивачем із надання послуги з теплопостачання Відповідачу за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Січеславська, 18, прим. 23 підтверджується актами подачі та припинення подачі теплоносія від 04.11.2019, від 15.04.2020, від 30.10.2020, від 14.04.2021.

На виконання умов Договору Позивач за період з 01.01.2020 по 30.04.2021 поставив, а Відповідач спожив теплову енергію на загальну суму 2 416,58 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи акти передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг):

- № 292 від 31.01.2020 на суму 240,12 грн.;

- № 1432 від 29.02.2020 на суму 240,12 грн.;

- № 2978 від 31.03.2020 на суму 154,37 грн.;

- № 3615 від 30.04.2020 на суму 120,06 грн.;

- № 5179 від 30.11.2020 на суму 186,67 грн.;

- № 6447 від 31.12.2020 на суму 373,36 грн.;

- № 323 від 31.01.2021 на суму 360,61 грн.;

- № 1475 від 28.02.2021 на суму 340,58 грн.;

- № 2683 від 31.03.2021 на суму 260,45 грн.;

- № 3818 від 30.04.2021 на суму 140,24 грн.

Вказані акти разом із рахунками на оплату були надіслані на адресу Відповідача супровідними листами і отримані останнім, окрім рахунків та актів за надані послуги з теплопостачання у січні 2020 року, січні 2021 року, лютому 2021 року, березні 2021 року, квітні 2021 року, які повернуто Позивачу відділенням поштового зв`язку з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Проте, Відповідачем акти передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) не підписані.

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази наявності претензій Відповідача щодо обсягів, строку, вартості та якості наданих послуг. Відомості щодо їх наявності суду також не повідомлені.

Позивач зазначає, що оскільки Відповідач спожив теплову енергію для обігріву належного йому на праві приватної власності нежитлового приміщення, то ним при розрахунку наданих Відповідачу послуг застосовувались тарифи, передбачені для групи "інші споживачі".

На виконання рішення Адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 16.08.2022 у справі № 54/50-21, з урахуванням постанови Центрального апеляційного господарського суду від 04.04.2023 у справі № 904/2888/22, Позивачем 31.05.2023 здійснено перерахунки розміру нарахувань за теплову енергію для категорії споживачів "Бюджетні установи" та "Інші споживачі" за період з грудня 2019 року по квітень 2020 року, у зв`язку зі зміною для Позивача ціни природного газу протягом опалювального періоду 2019-2020 р.р., а тому Відповідачу, котрий відноситься до категорії "інші споживачі", було здійснено перерахунок, відповідно до якого заборгованість за спожиту теплову енергію складає 2 219,32 грн., а саме за актами передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг):

- № 292 від 31.01.2020 у розмірі 197,66 грн.;

- № 1432 від 29.02.2020 у розмірі 178,88 грн.;

- № 2978 від 31.03.2020 у розмірі 105,50 грн.;

- № 3615 від 30.04.2020 у розмірі 75,37 грн.;

- № 5179 від 30.11.2020 у розмірі 186,67 грн.;

- № 6447 від 31.12.2020 у розмірі 373,36 грн.;

- № 323 від 31.01.2021 у розмірі 360,61 грн.;

- № 1475 від 28.02.2021 у розмірі 340,58 грн.;

- № 2683 від 31.03.2021 у розмірі 260,45 грн.;

- № 3818 від 30.04.2021 у розмірі 140,24 грн.

У претензії за № 6607/30 від 23.08.2023, надісланій Відповідачу, Позивач просив сплатити заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 2 219,32 грн. Однак, вказана претензія повернута Позивачу відділенням поштового зв`язку з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Відповідач не розрахувався з Позивачем за поставлену теплову енергію у розмірі 2 219,32 грн., що і є причиною виникнення спору.

Частково задовольняючи позов, господарський суд керувався законністю, обґрунтованістю та доведеністю вимог позивача. Розрахунок сум штрафу, інфляційних нарахування та 3% річних визнаний судом вірним.

Оскільки сторони не узгодили у Договорі конкретний розмір пені, то нарахування її Позивачем у розмірі подвійної облікової ставки НБУ є неправомірним, у зв`язку з чим суд відмовив в її стягненні.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Згідно зі?ст. 11 Цивільного кодексу України?цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

За приписами?ст. 509 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з положеннями?ст. 173 Господарського кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених?ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

В силу положень?ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно частини 7?ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими?Цивільним кодексом України?з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

За приписами ч. 7 ст. 276 Господарського кодексу України оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Положеннями ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Частиною 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" встановлено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 № 2189-VIII до житлово-комунальних послуг належать, зокрема комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору. Виконавцями комунальних послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація (п. 2 ч. 1 ст. 1, ч. 2 ст. 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 № 2189-VIII).

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 № 2189-VIII комунальні послуги надаються споживачу безперебійно, за винятком часу перерв на міжопалювальний період.

Згідно з ч.ч. 2, 3, 7 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 № 2189-VIII виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період. Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом статей 193, 202 Господарського кодексу України, статтями 525, 526, 599 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом; зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Апеляційний суд зазначає, що строк оплати за поставлену теплову енергію за період з 01.01.2020 по 30.04.2021 є таким, що настав (п. 6.3 Договору, ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України), відповідач доказів розрахунку з позивачем за поставлену теплову енергію у розмірі 2 219,32 грн. не надав.

З урахуванням чого, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову в частині стягнення з Відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 2 219,32 грн. та в цій частині позов підлягає задоволенню.

Позивачем також нараховані та заявлені до стягнення з відповідача пеня у розмірі 2006,86 грн., 7% штрафу у розмірі 155,35 грн., 3% річних у розмірі 185,50 грн., інфляційні втрати у розмірі 902,04 грн.

Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частинами 4, 6 статті 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За змістом п. 7.3 Договору за порушення строків сплати Споживачем-Покупцем за отриману теплову енергію, у нього стягується пеня у розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ, за які допущено прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної суми. Період, за який нараховуються штрафні санкції, становить 3 роки. Строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій встановлено строком у 3 роки.

За приписами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснені розрахунки, апеляційний господарський суд встановив, що нараховані позивачем 3 % річних та інфляційних втрат за заявлені періоди та штрафу, є арифметично вірними та такими, що ґрунтуються на договірних й законодавчих нормах.

У задоволенні пені в сумі 2 006,86 грн., судом першої інстанції відмовлено, оскільки умовами договору не визначено конкретного розміру пені, а лише зазначено її граничний розмір, який не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, і при цьому Законом, у даному випадку, не передбачено розміру штрафних санкцій, що не оскаржується апелянтом.

Щодо доводів апеляційної скарги, то апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 263 ГПК України, учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.

Керуючись своїм правом у строк встановлений судом Позивач подає відзив на апеляційну скаргу та вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, надуманою та такою, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст.162 ГПК України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Частинами 1, 5 ст. 12 ГПК України визначено, що господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 2) позовного провадження (загального або спрощеного). Для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 58 ГПК України при розгляді справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених статтею 59 цього Кодексу.

До позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача (ч. 5 ст. 164 ГПК України).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 60 ГПК України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: 1) довіреністю фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч. 3 ст. 60 ГПК України довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.

Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами (ст. 246 ЦК України).

Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами (ч. 5 ст. 65 ГК України).

З довіреності № 289/01 від 17.01.2023 на ім`я Шульги Д.В. вбачається, що її підписав т.в.о. Голови Правління АТ «Криворізька теплоцентраль» Угрюмов А., який діє на підставі Статуту. Наведеною довіреністю Шульзі Д.В. (як фізичній особі) надано право представляти інтереси товариства з розгляду цивільних, адміністративних та господарських справ з усіма правами, наданими законодавством позивачу, відповідачу, третій особі, заявнику, зацікавленій особі.

Відтак, довіреність Шульги Д.В. відповідає вимогам чинного законодавства та в якій зазначено інформацію, яка дозволяє ідентифікувати повірену особу, при розгляді малозначних справ.

Щодо реєстрації юридичної особи, суд зазначає, що відповідно до п. 9 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 119 від 22.01.1996 (далі Положення № 118-96-п) ведення Реєстру здійснюється: на державному рівні - уповноваженим Держстатом органом державної статистики; на територіальному рівні - територіальними органами державної статистики.

Згідно з п. 11 Положення № 118-96-п територіальні органи державної статистики: 1) забезпечують ведення єдиного державного обліку суб`єктів на відповідній території; 2) передають державним реєстраторам ідентифікаційні коди і здійснюють контроль за їх використанням; 3) перевіряють відомості, що містяться у реєстраційних картках, отриманих від державних реєстраторів, та здійснюють актуалізацію даних Реєстру; 4) визначають відповідно до статистичної методології основний фактичний вид економічної діяльності суб`єктів; 5) присвоюють класифікаційні коди суб`єктам відповідно до державних класифікаторів; 6) вносять до Реєстру дані щодо виробничих та фінансово-економічних показників діяльності суб`єктів; 7) забезпечують автоматизоване ведення Реєстру на територіальному рівні; 8) передають інформацію про зміни та доповнення до Реєстру державного рівня; 9) видають бюлетені і збірники з питань Реєстру; 10) взаємодіють з інформаційними системами територіальних органів державної влади за погодженням із Держстатом; 11) надають інформацію з Реєстру на запити юридичних та фізичних осіб відповідно до законодавства.

Пунктом 12 Положення № 118-96-п передбачено, що підставою для внесення до Реєстру або виключення з нього даних щодо суб`єктів, а також внесення змін до Реєстру є надходження від державного реєстратора до органу державної статистики інформації про вчинення реєстраційних дій, передбачених Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».

Порядок надання інформації для внесення до Реєстру та інформації про дату взяття на облік і зняття з обліку в органах державної статистики затверджується Держстатом разом із Держпідприємництвом.

Органи державної статистики перевіряють повноту заповнення реєстраційної картки та відповідність відомостей державним класифікаторам і вносять їх до реєстру.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - витяг) - документ у паперовій або електронній формі, що сформований програмним забезпеченням Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за зазначеним заявником критерієм пошуку та містить відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, які є актуальними на дату та час формування витягу або на дату та час, визначені у запиті, або інформацію про відсутність таких відомостей у цьому реєстрі.

Частиною 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» передбачено, що у єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: зокрема п. 16) вид установчого документа (установчий акт, статут, модельний статут, засновницький договір, одноособова заява (меморандум), положення тощо) та установчий документ, а також цифровий код модельного статуту (якщо модельний статут є багатоваріантним); п.45) відомості про ліцензування виду господарської діяльності суб`єкта господарювання: вид господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, який має право провадити ліцензіат; дата і номер рішення органу ліцензування про видачу ліцензії на право провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню; перелік видів робіт, на які видано ліцензію, - у разі, якщо ліцензія видається на окремі види робіт; дата видачі ліцензії, строк дії ліцензії (у разі встановлення строку дії ліцензії законом); дата і номер рішення органу ліцензування про залишення заяви про отримання ліцензії без розгляду та відмову у видачі ліцензії (із зазначенням підстави для залишення заяви про отримання ліцензії без розгляду та відмови), внесення змін до переліку видів робіт, на які видано ліцензію, або відмову у внесенні змін до такого переліку; дата і номер рішення органу ліцензування щодо розширення, звуження провадження виду господарської діяльності ліцензіатом; відомості про місця провадження ліцензіатом виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню (у тому числі дата внесення відомостей про місця провадження виду господарської діяльності);

підстава, дата і номер рішення про переоформлення ліцензії; дата і номер рішення органу ліцензування про зупинення дії ліцензії повністю або частково на право провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню (із зазначенням назви частини виду господарської діяльності, яка зупиняється), дата набрання ним чинності; дата і номер рішення органу ліцензування про відновлення дії ліцензії повністю або частково на право провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню; дата і номер рішення про анулювання ліцензії повністю або частково на право провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, дата набрання ним чинності; дата і номер повідомлення спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування про прийняття до розгляду Експертно-апеляційною радою з питань ліцензування скарги із зазначенням інформації про зупинення рішення органу ліцензування, що оскаржується; дата і номер розпорядження спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування про розгляд скарги із зазначенням результату її розгляду; відомості про оскарження ліцензіатом до суду рішення органу ліцензування; відомості щодо рішення суду із зазначенням результату розгляду оскаржуваного рішення органу ліцензування; дата і номер рішення органу ліцензування про скасування прийнятого ним рішення на підставі розпорядження спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування про розгляд скарги, суду; відомості про визнання ліцензії недійсною, у тому числі дата і номер рішення (за наявності); відомості про державний орган (найменування, ідентифікаційний код) та прізвище, ім`я, по батькові посадової особи, що внесла запис до Єдиного державного реєстру.

Згідно з ч. 1, 4 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» для державної реєстрації створення юридичної особи (у тому числі в результаті виділу, злиття, перетворення, поділу), крім створення державного органу, органу місцевого самоврядування, подаються такі документи: 1) заява про державну реєстрацію створення юридичної особи. У заяві про державну реєстрацію створення юридичної особи, утвореної в результаті поділу, виділу, додатково зазначаються відомості про відокремлені підрозділи в частині їх належності до юридичної особи - правонаступника. У заяві про державну реєстрацію створення юридичної особи приватного права може зазначатися, що вона діє на підставі модельного статуту, а також прохання заявника про реєстрацію юридичної особи платником податку на додану вартість та/або обрання спрощеної системи оподаткування, та/або включення до Реєстру неприбуткових установ та організацій. Якщо модельний статут є багатоваріантним, у заяві про державну реєстрацію створення юридичної особи приватного права зазначається редакція модельного статуту, на підставі якого вона діє; 21) примірник оригіналу (нотаріально засвідчену копію) рішення засновників, а у випадках, передбачених законом, - рішення відповідного державного органу, про створення юридичної особи; 3) документ, що підтверджує створення громадського формування, відповідність статуту юридичної особи, на підставі якого діє громадське формування, - у разі державної реєстрації громадського формування, що є самостійним структурним підрозділом у складі іншої юридичної особи; 4) відомості про керівні органи громадського формування (ім`я, дата народження керівника, членів інших керівних органів, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), посада, контактний номер телефону та інші засоби зв`язку), відомості про особу (осіб), яка має право представляти громадське формування для здійснення реєстраційних дій (ім`я, дата народження, контактний номер телефону та інші засоби зв`язку); 5) установчий документ юридичної особи - у разі створення юридичної особи на підставі власного установчого документа; 6) реєстр осіб (громадян), які брали участь в установчому з`їзді (конференції, зборах), - у разі державної реєстрації створення громадських об`єднань, політичної партії; 7) програма політичної партії - у разі державної реєстрації створення політичної партії; 8) список підписів громадян України за формою, встановленою Міністерством юстиції України, - у разі державної реєстрації створення політичної партії; 9) документ про сплату адміністративного збору - у випадках, передбачених статтею 36 цього Закону; 10) документ, що підтверджує реєстрацію іноземної особи у країні її місцезнаходження (витяг із торговельного, банківського, судового реєстру тощо), - у разі створення юридичної особи, засновником (засновниками) якої є іноземна юридична особа; 11) примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) передавального акта - у разі створення юридичної особи в результаті перетворення або злиття; 12) примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) розподільчого балансу - у разі створення юридичної особи в результаті поділу або виділу; 13) документи для державної реєстрації змін про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, визначені частиною четвертою цієї статті, - у разі створення юридичної особи в результаті виділу; 14) документи для державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті злиття та поділу - у разі створення юридичної особи в результаті злиття та поділу; 15) список учасників з`їзду, конференції, установчих або загальних зборів членів профспілки; 16) документ, що містить інформацію про розмір обов`язкових платежів та інших обов`язкових витрат, сплата яких є необхідною для започаткування діяльності товариства, у випадку, передбаченому абзацом шостим пункту 48 частини другої статті 9 цього Закону; 17) структура власності за формою та змістом, визначеними відповідно до законодавства; 18) витяг, виписка чи інший документ з торговельного, банківського, судового реєстру тощо, що підтверджує реєстрацію юридичної особи - нерезидента в країні її місцезнаходження, - у разі, якщо засновником юридичної особи є юридична особа - нерезидент; 19) копія документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство (підданство) особи, яка є кінцевим бенефіціарним власником юридичної особи (нотаріально засвідчена або засвідчена кваліфікованим електронним підписом особи, уповноваженої на подання документів для державної реєстрації створення юридичної особи, якщо такий документ оформлений без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру, - для громадян України); Державний реєстратор встановлює дані про кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи на підставі документів, зазначених у пунктах 17-19 цієї частини.

Для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у тому числі змін до установчих документів юридичної особи, крім змін до відомостей, передбачених частиною п`ятою цієї статті, подаються такі документи: 1) заява про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, в якій також може зазначатися прохання про реєстрацію такої особи платником податку на додану вартість та/або про обрання спрощеної системи оподаткування, та/або про включення до Реєстру неприбуткових установ та організацій; 2) примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про зміни, що вносяться до Єдиного державного реєстру, крім внесення змін до інформації про кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) юридичної особи, у тому числі кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) її засновника, якщо засновник - юридична особа, про місцезнаходження та про здійснення зв`язку з юридичною особою; 3) реєстр осіб (громадян), які брали участь в засіданні уповноваженого органу управління юридичної особи, - у разі внесення змін до відомостей про громадські об`єднання, політичні партії; 4) рішення уповноваженого органу юридичної особи про передачу за договором повноважень виконавчого органу юридичній особі - у разі внесення змін до відомостей про юридичну особу, яка виконує повноваження виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю або товариства з додатковою відповідальністю, що перебуває у статусі резидента Дія Сіті відповідно до Закону України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні" та передало повноваження виконавчого органу такого товариства юридичній особі; 5) відомості про керівні органи громадського формування (ім`я, дата народження керівника, членів інших керівних органів, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), посада, контактний номер телефону та інші засоби зв`язку) - у разі внесення змін до складу керівних органів; 6) документ, що підтверджує реєстрацію іноземної особи в країні її місцезнаходження (витяг із торговельного, банківського, судового реєстру тощо), - у разі змін, пов`язаних із входженням до складу засновників юридичної особи іноземної юридичної особи; 7) документ про сплату адміністративного збору - у випадках, передбачених статтею 36 цього Закону; 8) установчий документ юридичної особи в новій редакції - у разі внесення змін, що містяться в установчому документі; 9) примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) передавального акта або розподільчого балансу - у разі внесення змін, пов`язаних із внесенням даних про юридичну особу, правонаступником якої є зареєстрована юридична особа; 10) примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про вихід із складу засновників (учасників) та/або заява фізичної особи про вихід із складу засновників (учасників), справжність підпису на якій нотаріально засвідчена, та/або договору, іншого документа про перехід чи передачу частки засновника (учасника) у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) юридичної особи, та/або рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про примусове виключення із складу засновників (учасників) юридичної особи або ксерокопія свідоцтва про смерть фізичної особи, судове рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою - у разі внесення змін, пов`язаних із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи; 12) звіт про результати емісії акцій у випадку, передбаченому абзацами третім і четвертим пункту 48 частини другої статті 9 цього Закону; 13) звіт про оцінку майна у випадку, передбаченому абзацом сьомим пункту 48 частини другої статті 9 цього Закону; 14) у разі державної реєстрації змін до відомостей про кінцевих бенефіціарних власників юридичної особи - структура власності за формою та змістом, визначеними відповідно до законодавства; 15) у разі державної реєстрації змін до відомостей про кінцевих бенефіціарних власників юридичної особи - витяг, виписка чи інший документ з торговельного, банківського, судового реєстру тощо, що підтверджує реєстрацію юридичної особи - нерезидента в країні її місцезнаходження, якщо засновником юридичної особи є юридична особа - нерезидент; 16) у разі державної реєстрації змін до відомостей про кінцевих бенефіціарних власників юридичної особи - копія документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство (підданство) особи, яка є кінцевим бенефіціарним власником юридичної особи (нотаріально засвідчена або засвідчена кваліфікованим електронним підписом особи, уповноваженої на подання документів для державної реєстрації, крім випадків, якщо такий документ оформлений із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру, - для громадян України).

Згідно з ч.3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Позивачем до відзиву надано копію Статуту підприємства, з якої вбачається, що Статут Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» (нова редакція) затверджено 22.09.2023 Загальними зборами Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль», протокол позачергових загальних зборів Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» №2/2023.

Статут Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» містить відомості, передбачені ст. 57 ГК України.

При цьому, в Статуті зазначено що Позивач є акціонерним товариством. Частиною 1 ст. 15 Закону України «Про акціонерні товариства» встановлено, що установчим документом акціонерного товариства є його статут.

Відповідно до підп. 7 п. 18.29, розділу 18 Статуту Позивача, Голова правління має право, зокрема, з урахуванням вимог цього Статуту видавати, підписувати та відкликати доручення й довіреності працівникам товариства, іншим фізичним та юридичним особам на здійснення від імені товариства юридично значимих дій.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги, що п. 9 Положення № 118-96-п встановлено, що ведення Реєстру здійснюється: на державному рівні - уповноваженим Держстатом органом державної статистики; на територіальному рівні - територіальними органами державної статистики, ст. 246 ЦК України передбачено, що довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, довіреність № 289/01 від 17.01.2023 видана т.в.о. Головою правління Угрюмовим А. на ім`я Шульги Д.В. відповідає вимогам чинного законодавства, у зв`язку з чим, позов підписаний уповноваженою особою.

При цьому, відсутність у Витязі даних про вид установчого документу, відомостей про ліцензування виду господарської діяльності суб`єкта господарювання, за фактичної реєстрації юридичної особи, наявності наведеної вище іншої інформації про юридичну особу, не може обмежити право особи на звернення до суду за захистом своїх прав та інтересі та на відкриття провадження у справі за позовом такого суб`єкта господарювання, у даному випадку Позивача через свого представника.

Щодо заперечення Відповідача стосовно не своєчасної реєстрації Позивача в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі та, відповідно, порушенні порядку подачі до суду позову до Відповідача (на паперових носіях), то відповідно до ч.6 ст. 6 ГПК України передбачено, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно- комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку. Однак, частиною 8 зазначеної норми визначено, що реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі. Особи, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, можуть подати процесуальні, інші документи, вчинити інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, з використанням власного електронного підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», якщо інше не передбачено цим Кодексом. Особливості використання електронного підпису в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі визначаються Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Таким чином, Позивач не позбавлений можливості подавати позовну заяву у паперовому вигляді. ГПК України передбачена можливість подання процесуальних документів в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Це означає, що документи саме в електронній формі подаються виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи.

Згідно із ст. 51 ЦК України, до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом, або не випливає із суті відносин.

Частиною 3 ст. 46 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців» (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Щодо розгляду даної справи в порядку господарського судочинства.

Відповідно до ст. 52 ЦК України, фізична особа-підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Згідно з ст. ст. 51, 52 ЦК України, однією із особливостей підстав припинення зобов`язань для фізичної особи-підприємця є те, що у випадку припинення суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном (висновок про застосування норм права викладений із врахуванням позицій наведених в постанові Верховного Суду від 04.12.2013 у справі № 6-125цс13, від 09.08.2017 у справі № 915/1056/16 та у постанові Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17).

Відтак, основне зобов`язання за Договором не припинилось, тому немає підстав для невиконання його умов.

ГПК України встановлено, що сторонами в судовому процесі господарської юрисдикції - позивачами і відповідачами - можуть бути і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу.

Відтак, господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.

Згідно з ЦК України, ГК України, ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» однією з особливостей підстав припинення зобов`язань для ФОП є те, що у випадку припинення суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб`єктів підприємницької діяльності) її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. ФОП (навіть ліквідований, як у даному випадку) відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Таким чином, виходячи із суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов`язання за яким у відповідача із втратою його статусу як ФОП не припинились, даний спір належить до господарської юрисдикції.

До такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові Великої Палати від 09.10 2019 у справі № 127/23144/18.

Відтак, позов правомірно розглянуто Господарським судом Дніпропетровської області.

Постанова Кабінету Міністрів України №206 від 05.03.2022 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» не підлягає застосуванню у даній справі, так як Скаржник не відноситься до категорії «населення».

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 869 від 17.06.2011 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги» тарифи формуються для трьох категорій споживачів населення, бюджетних установ, інших споживачів.

У листі Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 18.03.2015 №2450/15/61-15 надано роз`яснення, що оплату за теплову енергію та житлово-комунальні послуги за тарифами «для населення» здійснюють власники чи користувачі квартири, інших приміщень, призначених та придатних для постійного проживання в них, а для власників нежитлових приміщень застосовується тариф як для «інших споживачів».

Оскільки Відповідач спожив теплову енергію для обігріву належного йому на праві приватної власності нежитлового приміщення, то Позивачем, при розрахунках вартості наданих Відповідачу послуг, застосовувалися тарифи, передбачені для групи «інші споживачі», а не «населення».

Окрім того, відповідно до роз`яснення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг № n0013866-12 від 31.12.2012 оплата житлово-комунальних послуг за тарифами для населення здійснюється громадянами, які використовують житло виключно для проживання, а не у інший спосіб.

Так як, приміщення за адресою: АДРЕСА_1 є нежитловим, відповідно, не може використовуватись Відповідачем для проживання, а значить останній не може бути віднесений до категорії споживачів «населення».

Також згідно із роз`ясненням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг № n0013866-12 від 31.12.2012 оплату житлово-комунальних (комунальних) послуг за тарифами для інших споживачів таких послуг здійснюють усі інші особи, які не є громадянами, що використовують житло для проживання, не є релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками (крім тих, що здійснюють виробничо-комерційну діяльність) та не є бюджетними установами.

У силу того, що Відповідач не є ані громадянином, що використовує житло для проживання, ані релігійною організацією та національною творчою спілкою і їх регіональними осередками, ані бюджетною установою, він відносяться до категорії споживачів «інші споживачі».

Відтак, Постанова Кабінету Міністрів України №206 від 05.03.2022 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» не може бути застосовано до ОСОБА_1 , як до споживача послуги з постачання теплової енергії, оскільки останній відносяться до категорії споживачів «інші споживачі», а не «населення».

Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта, наведені в обґрунтування апеляційної скарги.

Таким чином, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені?статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

Відповідно до?статті 129 Господарського процесуального кодексу України?судові витрати по сплаті судового збору покладаються на апелянта.

Керуючись статтями?129, 269,?275-279 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2024 у справі №904/5753/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області 22.01.2024 у справі №904/5753/23 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на? ОСОБА_1 .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду лише у випадках, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 17.05.2024.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя Ю.Б. Парусніков

Суддя Т.А. Верхогляд