Номер провадження: 11-кп/813/1079/24

Справа № 490/6113/22

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 травня 2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі:

головуючий суддя ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретар судового засідання ОСОБА_5 ,

за участі:

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , на вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 08 листопада 2023 року у кримінальному провадженні № 42022230000000044 від 08 березня 2022 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Чумаки (Жовтневе), Миколаївської області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, голови фракції ПП « Блок ОСОБА_8 » в Херсонській міській раді, депутата Херсонської міської ради Херсонського району Херсонської області VIII скликання, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, документованого паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 від 16.01.1998, РНКОП (ІПН): НОМЕР_2 ,

- у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 111, ч. 5 ст. 111-1, ч. 1 ст. 436-2 КК України, суд, -

установив:

Зміст оскарженого судового рішення.

Оскаржуваним вироком ОСОБА_8 , у порядку спеціального судового провадження (in absentia), визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених, ч. 1 ст. 436-2, ч. 5 ст. 111-1, ч. 2 ст. 111 КК України, та призначено йому покарання:

- за ч. 1 ст. 436-2 КК України у виді трьох років позбавлення волі;

- за ч. 5 ст. 111-1 КК України у виді 10 (десяти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах влади, установах, підприємствах та організаціях незалежно від форми власності строком на 15 (п`ятнадцять) років, без конфіскації майна;

- за ч. 2 ст. 111 КК України у виді 15 (п`ятнадцяти) років позбавлення волі з конфіскацією майна;

На підставі ч. 1 та 3 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворих покарань, призначених судом даним вироком, більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_8 покарання у виді п`ятнадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими повноваженнями на підприємствах, установах і організаціях всіх форм власності строком на 15 років.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою, застосований у відношенні ОСОБА_8 ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 21.12.2022 року (спр. № 490/5865/22, пр. 1-кс/490/3376/2022), до набрання вироком законної сили - залишено без змін. (Т. № 2, а.с.132-144)

Строк початку відбування покарання ОСОБА_8 визначено обчислювати з моменту приведення даного вироку до виконання.

Вироком вирішено питання щодо долі речових доказів та процесуальних витрат.

Відповідно до оскаржуваного вироку, 24.02.2022 року, о 5 годині 15 хв., збройні сили російської федерації (рф), діючи з метою фактичного знищення держави Україна, зміни меж території та державного кордону України, вчинили військову агресію відносно народу України, безпосередньо акти насильства щодо цивільного населення, з метою тероризування населення та поєднані з вбивствами цивільних осіб, а також напади на об`єкти військової та критичної інфраструктури.

У зв`язку з цим, Указом Президента України від 24.02.2022 р. № 64/2022 в Україні з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 р. було введено воєнний стан строком на 30 днів. Зазначений Указ затверджений прийнятим Верховною Радою України Законом України від 24.02.2022 року № 2102-ІХ. Вищевказаний Указ Президента України про введення воєнного стану неодноразово продовжувався та діє до теперішнього дня.

За результатами воєнних дій, 03.03.2022 року, збройними силами російської федерації, невстановленими представниками збройних сил та її спецорганів, здійснено незаконне вторгнення у АДРЕСА_2 , фактично була здійснена її окупація, що згідно положень Гаазької Конвенції, 1907 року, є діями по усуненню законних органів влади, що діють на вказаних територіях, з метою повалення і захоплення влади на порушення порядку, встановленого Конституцією України.

Херсонський район на час вчинення злочинів вважався окупованою територією відповідно до "Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блоковані) станом на 25.04.2022 року, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75 (з подальшими змінами).

Громадянин України ОСОБА_8 , діючи з ідеологічних та корисливих мотивів, переслідуючи мету заподіяння шкоди суверенітету, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, усвідомлюючи характер своїх суспільно небезпечних дій і бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, умисно сприяв рф у період дії воєнного стану в підривній діяльності проти України, за наступних обставин.

16.03.2022 року, на виконання завдання представників рф, ОСОБА_8 взяв участь у публічному заході, який відбувався у залі для публічних виступів Херсонської обласної державної адміністрації за адресою: м. Херсон, площа Свободи, 1, де за головування ОСОБА_10 було проголошено про створення « Комитета спасения за мир и порядок », підпорядкованого військовим та спецслужбам рф, метою діяльності якого була необхідність у переконанні мешканців Херсонської області у втраті здатності держави України здійснювати управління Херсонською областю та проголошення закликів до підтримки окупації регіону рф, створення якого підтримано у тому числі і особисто ОСОБА_8 шляхом персонального голосування.

Також, починаючи з 18.03.2022 року, ОСОБА_8 , перебуваючи у тимчасово окупованому місті Херсон, добровільно надав належне йому житло для розміщення офіцерського складу збройними силами рф.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, 02.06.2022 року, ОСОБА_8 , перебуваючи у місті Херсон, не маючи намірів дотримуватися вимог присяги депутата місцевої ради, за вказівкою представників рф та спільно з невстановленими військовослужбовцями збройних сил держави-агресора, з метою створення позитивного іміджу рф, виклику почуття зневаги до легітимної влади України, використовуючи штучні умови інформаційної ізоляції населення, діючи умисно, у захопленому військовими рф приміщенні кіноконцертного залу «Ювілейний», провів видачу гуманітарної допомоги від партії рф «единая россия», тим самим популяризував військово-політичне керівництво рф, агітував до здійснення колабораційної діяльності присутніх.

Крім того, починаючи з 26.04.2022 року, громадянин України ОСОБА_8 , сприяючи військово-політичному керівництву рф на території тимчасово окупованої Херсонської області, приступив до організації створення військова цивільна адміністрація Херсонської області з розташуванням у приміщенні Херсонського апеляційного суду у АДРЕСА_3 . Виконуючи адміністративно-господарські функції, ОСОБА_8 забезпечив формування структури окупаційного органу та налагодив його кадрове забезпечення, сформував всі служби, установи області у всіх сферах життя регіону, забезпечив вплив на місцеве населення з метою співпраці і надання допомоги представникам військових формувань рф.

Реалізація ОСОБА_8 зазначених функцій забезпечувалася, силовою підтримкою військовослужбовців збройних сил рф та фактичним примушуванням місцевих мешканців до визнання його повноважень.

Крім того, в період з 26.04.2022 по 15.12.2022 року, обіймаючи посаду т.зв. «голови військово-цивільної адміністрації Херсонської області», пов`язану з виконанням організаційно-господарських та адміністративно-господарських функцій, та користуючись підтримкою окупаційних військ держави-агресора, ОСОБА_8 активно сприяв зусиллям рф у заподіянні шкоди національній безпеці України, зокрема шляхом втручання у внутрішню політику України, розпалювання сепаратистських настроїв серед населення регіону, участі в інформаційній експансії з боку рф, створенні умов для діяльності на території України представників держави-агресора, впровадженні на окупованій території законів та інших нормативно -правових актів рф, створенні окремої від української влади та бюджету системи оподаткування, вжитті заходів щодо встановлення економічної залежності окупованих територій від рф. З метою досягнення вищевказаних цілей ОСОБА_8 видавалися відповідні «укази», які були обов`язковими для виконання усіма мешканцями тимчасово окупованої частини Херсонської області.

Крім того, ОСОБА_8 , сповідуючи антиукраїнські та проросійські погляди, усвідомлюючи, що рф здійснює збройну агресію проти України, підтримуючи дії осіб, які здійснювали збройну агресію, публічно заперечував встановлення, утвердження тимчасової окупації росією частини території України та збройну агресію рф проти України.

Так, обіймаючи посаду голови, так званої «Військово-цивільної адміністрації Херсонської області», ОСОБА_11 , під час проведення наради з іншими представниками окупаційної влади окупованих територій Херсонської області здійснив висловлювання, які заперечують встановлення, утвердження тимчасової окупації росією частини території України та збройну агресію російської федерації проти України. Відеозапис з вказаною подією був опублікований на каналі так званої ВГА Херсонской области» месенджера «Telegram» від 19.05.2022 р.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Захисник ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , звернувся до суду із апеляційною скаргою, яку у подальшому доповнив, у якій вказує, що вирок суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та постановленим всупереч вимог кримінального та кримінального процесуального Законів з наступних підстав:

1) досліджені судом докази ніяким чином прямо не підтверджують вчинення обвинуваченим ОСОБА_8 інкримінованих кримінальних правопорушень. Той факт, що у документах згадується ОСОБА_8 , як керівник відповідного органу, ніяким чином не підтверджує, що ним вчинялися дії, спрямовані на шкоду державі Україні у всіх аспектах. При цьому, висновки суду про те, що ОСОБА_8 свідомо, добровільно, без примусу вчиняв ті чи інші дії є необґрунтованим;

2) судом першої інстанції порушено принцип безпосередності дослідження доказів, оскільки суд обмежений лише дослідженням протоколів огляду, без дослідження оригіналів документів, які були виявлені;

3) надані стороною обвинувачення докази є неналежними та недопустимими, а саме:

- протокол огляду з додатками від 26.04.2022 року, протокол огляду від 26.04.2022 року; протокол огляду з додатками від 27.04.2022 року; протокол огляду від 01.05.2022 року, оскільки, предметами оглядів, була інформація, яка розміщена на різних інтернет ресурсах, достовірність якої невстановлена;

- висновок судово-лінгвістичної експертизи № 252/1 від 30.11.2022 року, оскільки предметом дослідження були виступи, публікації, розміщені на різних інтернет ресурсах, каналах офіційність та належність яких конкретним особам, чи організаціям, не встановлена, а також тих публікацій третіх осіб, тому висновок експерта за доктриною "плодів отруйного дерева" є недостовірним доказом;

- матеріали НСРД, оскільки не встановлено, чи надавався слідчим суддею дозвіл на проведення таких дій; за результатами спостереження складається протокол, до якого долучаються отримані фотографії та/або відеозапис, тобто, аудіозапис не передбачений як можливий результат проведення саме цієї негласної дії; не надано жодних відомостей, що номер телефону « НОМЕР_3 » належить ОСОБА_8 , а саме, як контракт про користування послугами оператора мобільного зв`язку з використанням абонентом конкретного номеру; також відсутні будь-які інші відомості, що акаунт в телеграм каналі належить ОСОБА_8

- показання свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , викликають певні сумніви, в силу того, що такі показання носять оціночний характер, є результатом власних міркувань та суб`єктивного сприйняття подій, що відбувалися, при складних життєвих обставинах. Важливим для врахування є те, що свідки не є людьми близького оточення ОСОБА_8 в силу чого не можуть дати оцінку на предмет присутності в діяннях обвинуваченого прямого умислу, а також не можуть підтвердити, що діяння останній вчиняв не під примусом, погрозами тощо.

На підставі наведеного, захисник просить оскаржуваний вирок скасувати та закрити провадження на підставі п. 3 ч.1 ст. 284 КПК України.

На апеляційну скаргу надійшли заперечення від прокурора, в яких останній зазначив, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню.

Позиція учасників судового розгляду в судовому засіданні.

Обвинувачений ОСОБА_8 про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, а саме: судові повістки були направлені на адресу місця проживання обвинуваченого ( АДРЕСА_1 ), органами поштового зв`язку були повернуті на адресу суду з відмітками про неможливість їх вручення у зв`язку з закінченням терміну зберігання та відмітками про неможливість їх вручення у зв`язку з відсутністю адресата (а.с. 211 - 212, 217 т.8); судові виклики були опублікуванні у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, а саме у газеті «Урядовий кур`єр» (а.с. 189,216 т.8); судові виклики були опублікуванні на веб-сайті Офісу Генерального прокурора (а.с. 198, 218 т.8); судові виклики були опублікуванні на веб-сайті Одеського апеляційного суду (а.с. 199,210 т.8). Крім того, копії повісток надсилається захиснику ОСОБА_7 .

Вислухавши думку захисника та прокурора, які вважали за можливим проводити розгляд справи за відсутності обвинуваченого, апеляційний суд дійшов висновку розглядати апеляційну скаргу за відсутності обвинуваченого, оскільки апеляційним судом вжиті всі можливі заходи у відповідності до положень ч. 8 ст. 135 КПК України, для повідомлення обвинуваченого про призначення судового засідання в апеляційному суді.

У судовому засіданні захисник підтримав апеляційну скаргу та просив задовольнити її у повному обсязі.

Прокурор уважав апеляційну скаргу необґрунтованою і просив залишити її без задоволення, а вирок суду без зміни.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали провадження, апеляційний суд приходить до висновків про таке.

Мотиви апеляційного суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно зі ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Положеннями ст. 84 КПК України регламентовано те, що доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Так, згідно зі ст. 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом (ч. 1 ст. 86 КПК України). Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 86 КПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Статтею 23 КПК України визначено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Таким чином, обвинувачення особи у вчиненні кримінального правопорушення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних у результаті порушення або обмеження її конституційних прав і свобод, крім випадків, у яких Основний Закон України допускає такі обмеження.

Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Верховний Суд, стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як ті, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і ті, що визначають його суб`єктивну сторону.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи в цьому контексті означає, що для визнання винуватості доведеною поза розумним сумнівом версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що стосуються події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

З одного боку, стандарт доведення поза розумним сумнівом передбачає, що сумнів не повинен бути суто умоглядним, а має ґрунтуватися на певних установлених судом обставинах або недоведеності важливих для справи обставин, що дає підстави припускати такий розвиток подій, який суперечить версії обвинувачення і який неможливо спростувати наданими сторонами доказами.

З іншого боку, для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням (див. постанови Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 688/788/15-к, від 08 жовтня 2019 року у справі № 195/1563/16-к, від 21 січня 2020 року у справі № 754/17019/17, від 16 вересня 2020 року у справі № 760/23459/17 та ін.).

Повертаючись до матеріалів цього кримінального провадження, колегія суддів зазначає, що цей стандарт у кримінальному провадженні стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 111, ч. 5 ст. 111-1, ч. 1 ст. 436-2 КК України, було дотримано.

Так, свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 111, ч. 5 ст. 111-1, ч. 1 ст. 436-2 КК України, суд першої інстанції обґрунтував, покладаючись, зокрема, на наступні докази:

- показання свідка ОСОБА_12 , яка під час судового розгляду кримінального провадження суду першої інстанції пояснила, що ОСОБА_8 під час окупації міста Херсона розмістив у своєму будинку російських військових, завжди пересувався містом з охороною у складі російських військових, мав проросійську позицію, виходячи з виступів по телебаченню та у соціальних мережах, займав посаду керівника області від окупаційної влади;

- показання свідка ОСОБА_13 , який під час судового розгляду кримінального провадження суду першої інстанції пояснив, що знав обвинуваченого ще до початку широкомасштабної агресії рф на територію України, йому було відомо про антиукраїнську позицію обвинуваченого. Під час окупації м. Херсона він бачив як ОСОБА_8 брав участь у проросійських заходах, перебував на посаді «голови військової цивільної адміністрації» від окупаційної влади та співробітничав із окупантами, на його думку, без примусу;

- протокол огляду з додаткам від 13.12.2022 року, згідно якого оглянуто приміщення Херсонського апеляційного суду, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , де під час окупації м. Херсону військами рф, розташовувався незаконно створений орган окупаційної влади - військово-цивільна адміністрації Херсонської області. У ході проведення зазначеного огляду було виявлено та вилучено папку з документами (а.с.2-4 т.3);

- протокол огляду від 18.12.2012 року з додатками, згідно якого оглянуто оригінали та копії документів, які були вилучені протоколом огляду від 13.12.2022 року, у якому зафіксовано діяльність так званої військово-цивільної адміністрації Херсонської області - незаконного органу, створеного окупаційною адміністрацією російської федерації, а також діяльність ОСОБА_8 на посаді керівника вказаного органу (а.с.5-29 т.3);

- протокол огляду з додатками від 26.04.2022 року, згідно якого оглянуто офіційний сайт Херсонської міської ради, де міститься відомості про депутата 8-го скликання вказаної Ради ОСОБА_8 , а також щодо його діяльності на посаді депутата, контактні дані, відомості про помічників, місце та час прийому громадян, а також міститься зміст присяги депутата (а.с.11-32 т.6);

- протокол огляду з додатками від 26.04.2022 року, згідно якого оглянуто відкритий ресурс у мережі Інтернет, персональну сторінку у соціальній мережі ФЕЙСБУК ОСОБА_14 (міський голова м. Херсон), де міститься друкований текст, у якому автор повідомляє, що керівному складу Херсонського виконавчого комітету, а також головам районних рад був представлений так званий «голова адміністрації Херсона» - ОСОБА_15 , який підпорядковується «новому голові Херсонської обласної адміністрації» ОСОБА_8 ; (а.с.1- 10 т.6);

- протокол огляду з додатками від 27.04.2022 року, згідно якого оглянуто відкритий ресурс у мережі Інтернет, персональну сторінку у соціальній мережі ФЕЙСБУК ОСОБА_16 , де міститься друкований текст наступного змісту: «прийнявший на себе повноваження голови Херсонської області ОСОБА_17 доставив благодатний вогонь до Свято-Духовського кафедрального собору. Добрий початок шляху на посту губернатора області». ( а.с.33-37 т.6);

- протокол огляду з додатками від 01.05.2022 року, згідно якого оглянуто відкритий ресурс у мережі Інтернет відеохостингу ЮТУБ, а саме: публікації з каналу « Телеканал ВТВ плюс » відеоролик від 30.04.2022 року під назвою «Херсон факти». На вказаному відео репортер телеканалу ВТВ ПЛЮС бере інтерв`ю у ОСОБА_18 , який представлений в нижній частині екрану як «глава военно-гражданской администрации Херсонской области». У ході інтерв`ю ОСОБА_8 пишається військовими рф, які на його переконання захищають мешканців міста Херсон та надають допомогу, розповідає про взаємодію так званих «військово-цивільних адміністрацій» з військовими рф, пропонує мешканцям міста звертатись за допомогою до військової комендатури та військової поліції рф, розповідає про те, що українська влада самоусунулась від виконання своїх повноважень на території Херсонської області, рекомендує мешканцям міста не виходити на мітинги проти референдуму та присутності російських військових в місті, розповідає про налагодження роботи фіскальних органів для наповнення бюджету області, перехід на рублі у розрахунках, закликає мешканців області виконувати наказ так званого «військового коменданта» про введення комендантської години. (а.с.46-50 т.6);

- протокол огляду з додатками від 01.05.2022 року, згідно якого оглянуто відкритий ресурс у мережі Інтернет, Телеграм-каналу « ІНФОРМАЦІЯ_2 », з публікацію під назвою « Сегодня состоялся первый брифинг главы военно-гражданской администрации Херсонской области ОСОБА_8 ». На вказаному відео ОСОБА_17 висловлює вдячність військових рф, які начебто захищають мешканців міста Херсон та надають допомогу, розповідає про взаємодію так званих «військово-цивільних адміністрацій» та військовими рф, пропонує мешканцям міста звертатись за допомогою до військової комендатури та військової поліції рф, розповідає про створення «нових правоохоронних органів» на території області, розповідає про те, що можливі провокації на свято 9 травня з боку ЗСУ, перехід на рублі у розрахунках (а.с. 51-57 т. 6);

-протокол огляду з додатками від 15.12.2022 року, згідно якого оглянуто відкритий ресурс у мережі Інтернет, відеохостингу ЮТУБ, а саме публікації з каналу « ІНФОРМАЦІЯ_4 » відеоролик під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_3. На вказаному відео ОСОБА_8 у присутності «голови днр» ОСОБА_19 та інших осіб з символікою «Z» на одязі розповідає про умови життя в Херсонській області в окупації, вважає добрим те, що жителі рф можуть вільно пересуватись територією області, а також повідомляє, що Херсонщина стала частиною великої сім`ї під назвою росія» (а.с.67-72 т. 6);

-протокод огляду з додатками від 04.06.2022 року, згідно якого оглянуто відкритий ресурс у мережі Інтернет, Телеграм-каналу - офіційної сторінки « ІНФОРМАЦІЯ_6 », де виявлено публікацію, датовану 19.05.2022 року, яка містить відеозапис, на якій обвинувачений ОСОБА_8 , як керівник незаконно створеного органу окупаційної влади проводить робочу нараду у так званій «военно-гражданской администрации Херсонской области» з іншими так званими «главами районов Херсонской области», на якій обговорюється перспективи розвитку регіону у складі рф (а.с. 73-82 т. 6);

-висновок судово-лінгвістичної експертизи № 252/1 від 30.11.2022 року, відповідно до якого - ОСОБА_8 як голова окупаційної адміністрації Херсонської області: закликає всіх присутніх на нарді до співпраці з державою-агресором; заперечує встановлення, утвердження тимчасової окупації Росією частини території України, збройну агресію Російської Федерації проти України; не визнає поширення державного суверенітету України на тимчасово окуповані території Херсонської області (а.с.90-95 т. 6);

-протокол огляду з додатками від 15.12.2022 року, згідно якого оглянуто відкритий ресурс у мережі Інтернет, Телеграм-каналу « Владимир ОСОБА_8 », де виявлено відеозапис фрагменту з прямого ефіру телеканалу «РОССИЯ 24», на якому присутній ОСОБА_8 та ведучій вказаного каналу. На відео обвинувачений розповідає про налагодження життя на окупованих територіях Херсонської області за допомогою рф. Розповідає про проведену ним роботу на посаді голови окупаційної військово-цивільної адміністрації Херсонської області (а.с.96-102 т. 6);

- протокол НСРД, відповідно до якого здійснено візуальне спостереження за публічно доступним місцем - сесійною залою та малим залом Херсонської міської ради, якою встановлено, що у зібранні взяли участь обвинувачений ОСОБА_8 - так званий «голова вца Херсонської області», ОСОБА_20 - так званий «заступник голови вца Херсонської області з питань соціально-гуманітарної сфери», ОСОБА_21 - так звана «керівник департаменту освіти у вца Херсонської області», ОСОБА_22 - депутат держдуми рф так званий «куратор з питань освіти». Згідно аудізапису НСРД ОСОБА_8 захоплюється військовими рф, зокрема роботою ППО рф, які начебто захищають мешканців міста Херсон та надають допомогу, розповідає про взаємодію так званих «військово-цивільних адміністрацій» та військовими рф, а також про те, що найближчим часом буде розпочато роботу правоохоронних органів у місті та області, буде здійснено перехід на рублі у розрахунках та формування бюджету області у взаємодії із рф, закликає працівників освіти, які присутні на нараді, налагоджувати освітній процес з нового учбового року за стандартами держави-окупанта, пропонує писати присутнім заяви на отримання допомоги у сумі 10 000 рублів (а.с.11-17, т.7);

-протокол НСРД, відповідно до якого отримано доступ до мобільного терміналу з номером НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_8 , на якому встановлено додаток ТЕЛЕГРАММ з аккаунтом ІНФОРМАЦІЯ_5, у якому виявлено переписку з абонентом ОСОБА_23 , (належить ОСОБА_24 ). Вказаний абонент надіслав ОСОБА_8 медіафайли, роздруківка яких додана до протоколу. Також виявлено переписку з абонентом IVAN, вказаний абонент надіслав медіафайли, роздруківка яких додана до протоколу. В доданих відеофайлах містяться електронні копії документів, а саме штатного розпису вца, акти прийому-передачі грошових коштів від « ГУ МЧС Росии по республике Крым » у розмірі 3 789 400 000, скріплений підписом голови ЦВА ОСОБА_8 , «Указ ВГА» «о порядке введения временных администраций» з підписом голови вца ОСОБА_8 , документи щодо передачі АЗС ОККО, VOG, Shell, до оперативного управління ФГ «Новопавловское», та інші ( а.с.25-40 т.7 )

-матеріали виконання тимчасового доступу до речей і документів, що містять банківську таємницю - реєстраційної справи банківських рахунків, відкритих на ім`я ОСОБА_8 у банках АТ «АЛЬФА-БАНК» та АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ», а також відомостями з бази даних «СТРАБІС» Служби Безпеки України, які зокрема містить відомості про те, що ОСОБА_8 використовує номер мобільного телефону НОМЕР_4 (а.с. 44 - 95 т.7).

Наведені докази у своїй сукупності є взаємопов`язаними, узгоджуються між собою, відповідають вимогам належності та допустимості, не містять розбіжностей або суперечностей, які б могли вплинути на правильність висновку суду щодо винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 111, ч. 5 ст. 111-1, ч. 1 ст. 436-2 КК України, а доводи захисника про протилежне апеляційний вважає безпідставними.

Колегія суддів акцентує на тому, що «державна зрада» (ст. 111 КК України) має три форми: 1) перехід на бік ворога в період збройного конфлікту; 2) шпигунство; 3) надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.

Загалом вчинення будь-яких діянь, передбачених ч. 1 ст. 111 КК України, заподіює шкоду національній безпеці України, і розцінюються як підривна діяльність проти неї. Згідно з законодавством України загрози національній безпеці це наявні та потенційно можливі явища і чинники, що створюють небезпеку життєво важливим національним інтересам України.

Надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги у проведенні підривної діяльності проти України полягає у сприянні їх можливим чи дійсним зусиллям заподіяти шкоду національній безпеці України. Види підривної діяльності проти України можуть бути різноманітними.

Треба мати на увазі, що державна зрада є закінченим злочином не з моменту встановлення зв`язку з іноземною державою, іноземною організацією або їх представниками чи з моменту отримання від них злочинного завдання, а з моменту вчинення певних конкретних дій на шкоду Україні.

Вчиняючи державну зраду, винний усвідомлює, що він здійснює перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту (вчинює шпигунські дії, надає іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомогу в проведенні підривної діяльності проти України) і бажає цього.

Також необхідно зазначити, що формулювання «на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України» визначає суб`єктивну спрямованість дій винного, однак не є характеристикою суспільно небезпечних наслідків діяння. Факт заподіяння вказаної шкоди не має значення для кваліфікації діяння за ст. 111 КК України.

Колабораційна діяльність (ст. 111-1 КК України) - це злочин проти основ національної безпеки України, тобто посягання здійснюється на національну безпеку.

Так, у ч. 1 ст. 111-1 КК України передбачено дві форми об`єктивної сторони: 1) публічне заперечення громадянином України здійснення збройної агресії проти України, встановлення та утвердження тимчасової окупації частини території України; 2) публічні заклики громадянином України до підтримки рішень та/або дій держави-агресора, збройних формувань та/або окупаційної адміністрації держави-агресора, до співпраці з державою-агресором, збройними формуваннями та/або окупаційною адміністрацією держави-агресора, до невизнання поширення державного суверенітету України на тимчасово окуповані території України.

Частиною 1 ст. 436-2 КК України передбачено кримінальну відповідальність за виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії російської федерації проти України, глорифікація її учасників.

У ч. 1 ст. 436-2 КК України міститься чотири форми об`єктивної сторони, однією з яких є заперечення збройної агресії рф проти України, розпочатої в 2014 році, у тому числі шляхом представлення збройної агресії рф проти України як внутрішнього громадянського конфлікту, а також заперечення тимчасової окупації частини території України.

Повертаючись до матеріалів цього кримінального провадження, то згідно з установленими судом першої інстанції фактичними обставинами кримінального провадження ОСОБА_8 , будучи громадянином України та депутатом Херсонської міської ради VIII скликання та особою, яка склала присягу депутата Херсонської міської ради та присягнула вірно служити громаді міста Херсона, неухильно дотримуватись Конституції та законів України, - взяв участь у створенні та організації її діяльності незаконного органу влади на окуповані території «ВЦА Херсонської області», зайняв посаду т.зв. «голови ВЦА Херсонської області» та почав здійснювати функції, визначені посадою, - забезпечив формування структури окупаційного органу та налагодив його кадрове забезпечення, сформував всі служби, установи області у всіх сферах життя регіону, забезпечив вплив на місцеве населення з метою співпраці і надання допомоги представникам військових формувань рф; добровільно надав належне йому житло для розміщення офіцерського складу зс рф; публічно закликав до підтримки рішень та дій держави-агресора та окупаційної адміністрації держави-агресора, до співпраці з окупаційною адміністрацією держави-агресора, заперечення збройної агресії рф проти України та окупації частини території України.

Як зазначив суд першої інстанції, на свідомий і добровільний характер дій ОСОБА_8 вказує сам характер таких дій, їх послідовність, тривалість у часі та динаміка розвитку. Так, ОСОБА_8 приймав активну, послідовну участь у нарадах окупаційної адміністрації, вільно пересувався по окупованої території, видавав накази для виконання, підписував значну кількість різних документів від свого імені, особисто співпрацював з російськими військовослужбовцям, його діяльність була спрямована на впровадження нових правил та норм, які вже запроваджені та існують на території росії, одночасно обвинувачений не визнавав повноваження діючої української влади у місті.

Зважаючи на зазначене, узагальнені доводи захисника про те, що обвинувачений діяв під фізичним чи психічним примусом з боку осіб, які представляли іноземну державу - росію, є необґрунтовані. При цьому, апеляційна скарга захисника взагалі не містить конкретизації як здійснено фізичний та психологічний примус з урахуванням положень ст. 39 КК України.

Безпідставними є доводи захисника про те, що протоколи огляду інтернет-ресурсів є недопустимими та неналежними доказами, оскільки здобуті у порядку, не передбаченому КПК України (не встановлено офіційного існування інтернет-ресурсів їх власників та користувачів, а також відповідальних осіб за розміщення інформації на них і її перевірку).

Відповідно до ч. 1 ст. 223 КПК України слідчими (розшуковими) діями є дії, спрямовані на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні.

Згідно з ч. 1 ст. 237 КПК України з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, на підтвердження винуватості ОСОБА_8 суд першої інстанції посилається, зокрема, на протоколи огляду з додатками відкритих ресурсів у мережі Інтернет, а саме персональної сторінки ОСОБА_14 (міський голова м. Херсон) у соціальній мережі ФЕЙСБУК; каналу « Телеканал ВТВ плюс » із сервісу « Youtube », телеграм-каналу - « ІНФОРМАЦІЯ_6 » та телеграм-каналу «ІНФОРМАЦІЯ_2» із месенджеру «Телеграм», тобто здійснено огляд загальнодоступних джерел інформації.

Оцінивши докази у кримінальному провадженні у цій частині, апеляційний суд констатує, що дані, які містяться у протоколах оглядів відкритих ресурсів у мережі Інтернет та у долучених до них додатках у вигляді роздрукованих безпосередньо із сайтів або зафіксованих за допомогою функції скрин-шоту, узгоджуються з іншими наявними у справі відомостями, а їх огляд здійснено з дотриманням вимог ст. 237 КПК України.

Необґрунтованими також є твердження сторони захисту про недопустимість як доказу висновку судово-лінгвістичної експертизи № 252/1 від 30.11.2022 року, з тих підстав, що предметом дослідження були виступи, публікації, розміщені на різних інтернет ресурсах, офіційність та належність яких не встановлена, тобто за доктриною "плодів отруйного дерева", з огляду на вищезазначене.

Щодо доводів апеляційної скарги захисника про те, що показання свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 викликають певні сумніви, в силу того, що такі показання носять оціночний характер, є результатом власних міркувань та суб`єктивного сприйняття подій, що відбувалися, при складних життєвих обставинах, то колегія суддів зазначає таке.

Статтею 65 КПК України визначено, що свідком є фізична особа, якій відомі або можуть бути відомі обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження, і яка викликана для давання показань.

Згідно зі ст. 95 КК України показання - це відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження.

Апеляційний суд констатує, що свідок під час допиту надає показання щодо відомих йому обставин у кримінальному провадженні, які він сприймав особисто, а суд, ухвалюючи вирок, надає їм відповідну оцінку.

Колегія суддів зазначає, що допит свідків суд першої інстанції провів відповідно до вимог КПК України, зокрема їх було попереджено про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання.

Оцінюючи показання свідків, суд першої інстанції правильно врахував, що ці свідки не мали з обвинуваченим жодних стосунків і, відповідно, не мали підстав обмовляти його.

Слід також зазначити, що суд першої інстанції безпосереднє сприймав показання свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , які розповідали про обставини вчинення злочинів, та спостерігав за їх поведінкою, відповідями та іншими обставинами, які мають суттєве значення для оцінки достовірності таких показань, тому суд першої інстанції, не піддав сумніву достовірність його показань.

Апеляційний суд не бачить підстав ставити під сумнів таке рішення суду першої інстанції, оскільки під час вивчення матеріалів кримінального провадження не виявлено даних, які б давали підстави вважати, що свідки з будь-яких причин обмовили чи могли обмовити обвинуваченого ОСОБА_8 у інкримінованих злочинах.

Сторона захисту стверджує про недопустимість матеріалів НСРД, якими суд першої інстанції обґрунтував вину ОСОБА_8 , з підстав отримання їх з порушенням встановленого КПК України порядку проведення процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини (ст. 87 КПК України). Такі перераховані в частинах 2 та 3 цієї ж статті та не є виключними.

Отже, недопустимими є лише докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду (далі - ВС), викладеної у постанові у справі № 756/10060/17 від 31.08.2022 року, послідовність викладення в диспозиції ст. 2 КПК України завдань кримінального провадження дає підстави для висновку, що застосування належної юридичної процедури є не самоціллю, а важливою умовою досягнення результатів кримінального судочинства, визначених законодавцем як пріоритетні, - захисту особи, суспільства та держави від злочинних посягань, охорони прав і свобод людини, забезпечення оперативного й ефективного розкриття кримінальних правопорушень і справедливого судового розгляду. Невідповідність тим чи іншим вимогам закону нівелює доказове значення відомостей, одержаних у результаті відповідних процесуальних дій, не в будь-якому випадку, а лише в разі, якщо вона призвела до порушення прав людини і основоположних свобод або ж ставить під сумнів походження доказів, їх надійність і достовірність. Адже для прийняття законного й обґрунтованого рішення суд має отримувати максимально повну інформацію щодо обставин, які належать до предмета доказування, надаючи сторонам у змагальній процедурі достатні можливості перевірити й заперечити цю інформацію.

У постанові у справі № 318/292/18 від 01.12.2020 року ВС зазначив, що норми ст. 87 КПК України не передбачають, що будь-яке формальне недотримання вимог кримінального процесуального закону при отриманні доказу автоматично тягне необхідність визнання доказу недопустимим. Натомість, закон зобов`язує суд дати оцінку доказу з точки зору його допустимості з урахуванням того, чи було допущене порушення КПК істотним та яким чином воно перешкоджало забезпеченню та реалізації прав і свобод особи.

Також у постанові від 25.09.2018 року у справі № 210/4412/15-к ВС зазначив, що перелік діянь, які передбачені у ст. 87 КПК України як підстави для визнання фактичних даних недопустимими як докази, не є вичерпним і становить собою порушення фундаментальних гарантій, що дає певний орієнтир для визначення змісту поняття «істотне порушення» у випадках, які не підпадають під цей перелік. У кожному конкретному випадку суд, оцінюючи допустимість того чи іншого доказу, повинен враховувати істотність допущених порушень кримінального процесуального закону та важливість кожного доказу для встановлення обставин кримінального провадження. Тому кожний доказ повинен оцінюватися автономно, оскільки його безумовне виключення може призвести до негативних наслідків, що виражатимуться в ухваленні незаконного, необґрунтованого та несправедливого судового рішення.

Згідно з правовою позицією ВС, що викладена у постанові від 22.10.2021 року у справі № 487/5684/19, критерії визнання доказів недопустимими обумовлюють диференційований порядок вирішення питання щодо їх недопустимості: під час будь-якого судового розгляду у разі встановлення очевидної недопустимості доказу (ч. 4 ст. 87, ч. 2 ст. 89 КПК України) - у випадках, коли такі докази отримані внаслідок істотного та очевидного порушення прав та свобод людини і їх недопустимість обумовлена такими обставинами, які у будь-якому випадку не можуть бути усунуті в ході подальшого судового розгляду; у нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення по суті (ч. 1 ст. 89 КПК України) - якщо при отриманні доказів допущено процесуальні порушення, які тягнуть інші порушення прав людини та потребують оцінки на підставі всієї сукупності доказів; зумовлюють сумніви у достовірності здобутих відомостей та суд має вирішити питання щодо можливості усунення вказаного сумніву на підставі сукупності інших зібраних допустимих доказів. Вирішуючи на підставі ч. 1 ст. 87 КПК України питання щодо допустимості доказу, який отриманий з істотним порушенням фундаментальних прав чи свобод людини, суд має обґрунтувати, яке саме фундаментальне право чи свобода особи були порушені, в чому саме полягає істотність такого порушення в тій мірі, що обумовлює недопустимість доказу, та за відповідності ситуації переліку критеріїв, наведених в ч. 2 ст. 87 КПК України, послатись на конкретний пункт цієї норми. При вирішенні питання щодо допустимості похідних доказів, суд має встановити не лише те, що первісний доказ отриманий з істотним порушенням фундаментальних прав і свобод людини та використовувався в процедурах, які призвели до отримання похідного доказу, а також те, що похідний доказ здобутий саме завдяки тій інформації, яка міститься в первісному доказі, що визнаний недопустимим на підставі частин 1-3 ст. 87 КПК України. Визнання недопустимими первісних доказів за іншими правилами допустимості, передбаченими КПК України, саме по собі не дає підстав для визнання недопустимими похідних доказів на підставі ч. 1 ст. 87 КПК України. У разі встановлення іншого порушення прав і свобод людини, окрім істотних, суд в кожному конкретному випадку має перевірити, у тому числі, чи вплинуло таке порушення на загальну справедливість судового розгляду за критеріями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практики ЄСПЛ та національного законодавства. Окрім того, при вирішенні питання щодо допустимості фактичних даних, отриманих з порушенням процесуального закону, суд в кожному конкретному випадку має встановити: чи спричинило це порушення появу обґрунтованих сумнівів у достовірності фактичних даних, отриманих в результаті проведення процесуальної дії; чи можливо усунути такі сумніви за допомогою інших доказів чи додаткових процесуальних засобів доказування. У цьому випадку докази, отримані з порушеннями КПК України, можуть бути використані судом як допустимі лише у разі, якщо: ці порушення не є істотними, тобто не могли вплинути та не впливають на достовірність отриманих фактичних даних; порушення є суттєвими (такими, що породжують сумніви у достовірності доказів), втім такі сумніви можуть бути усунуті іншими зібраними допустимими доказами. У разі встановлення порушення, що породжує сумніви в достовірності отриманих фактичних даних, які неможливо усунути на основі інших доказів чи за допомогою проведення додаткових процесуальних дій, суд має визнати такий доказ недопустимим. Суд здійснює встановлення достовірності доказу шляхом дослідження та аналізу його змісту, перевірки та співставлення з іншими доказами на предмет об`єктивного взаємозв`язку та взаємоузгодження.

Саме виходячи з наведених вище класифікації недопустимих доказів та критеріїв перевірки доказів на допустимість суд апеляційної інстанції перевіряє доводи захисту щодо недопустимості фактичних даних, отриманих з істотними порушеннями КПК України.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження в рамках вказаного кримінального провадження проводились НСРД, а саме - візуальне спостереження за публічно доступним місцем з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження - великим та малим залом Херсонської міської ради за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.11-17 т.7); зняття інформації з електронних інформаційних систем (а.с.25-40 т.7).

Відповідно до частини третьої статті 246 КПК України рішення про проведення негласних слідчих (розшукових) дій приймає слідчий, прокурор, а у випадках, передбачених КПК України, - слідчий суддя за клопотанням прокурора або за клопотанням слідчого, погодженого з прокурором.

Так, матеріали кримінального провадження містять процесуальні рішення на підставі яких проводились вказані НСРД, а саме, постанова слідчого від 24.05.2022 року про проведення негласної слідчої розшукової дії - візуальне спостереження за публічно доступним місцем з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження - великим та малим залом Херсонської міської ради за адресою: АДРЕСА_2 , строком на 60 діб, (ст. 269 КПК України) (а.с.5-7 т.7), а також ухвала слідчого судді Дніпровського апеляційного суду від 28.04.2022 року про надання дозволу на проведення негласної слідчої розшукової дій відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виді - аудіо-, відеоконтроль особи (ст. 260 КПК України), накладення арешту на кореспонденцію (ст. 261 КПК України), огляд і виїмка кореспонденції (ст. 262 КПК України), зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (ст. 263 КПК України), зняття інформації з електронних інформаційних систем (ст. 264 КПК України) строком на 60 діб (а.с.18-21 т.7), тобто, наявні документи, які стали правовою підставою для проведення НСРД, які стороні захисту у порядку, передбаченому ст. 290 КПК України, відкривалися.

Відповідно до ч.1 ст. 252 КПК України фіксація ходу і результатів НСРД повинна відповідати загальним правилам фіксації кримінального провадження, передбаченим цим Кодексом.

Статтею 104 КПК України визначені вимоги до протоколу відповідної процесуальної дії. Зокрема, за змістом цієї норми вбачається, що у протоколі має бути відображено хід і результати проведення певної процесуальної дії, яка фіксуються у протоколі. Про фіксування процесуальної дії під час досудового розслідування за допомогою технічних засобів має бути зазначено у самому протоколі. При цьому у протоколі зазначається на якому носії інформації зафіксована ця процесуальна дія, а сам носій має бути доданий до цього протоколу. Цей носій із записом є невід`ємним додатком до протоколу. У статті 105 КПК України імперативно зазначено, що додатки до протоколів повинні бути належним чином виготовлені, упаковані з метою надійного збереження, а також засвідчені підписами слідчого, прокурора, спеціаліста, інших осіб, які брали участь у виготовленні та/або вилученні таких додатків.

Порушень приписів ч.1 ст. 252 та ч.1 ст. 104 КПК України судом першої інстанції не встановлено. З таким висновком погоджується й колегія суддів апеляційного суду.

У свою чергу, апеляційний суд вважає слушними твердженнями захисника про те, що за результатами спостереження за публічно доступним місцем (ст. 269 КПК України) складається протокол, до якого долучаються отримані фотографії та/або відеозапис (абз. 2 ст. 269 КПК України), тобто, аудіозапис не передбачений як можливий результат вказаної негласної слідчої дії. Втім, таке порушення не має істотного впливу на права обвинуваченого ОСОБА_8 , зокрема й на захист і, з огляду на це, не містить ознак істотного порушення кримінального процесуального закону. При цьому, з огляду на вищевикладені позиції щодо оцінки допустимості доказів, протокол НСРД від 26 травня 2022 року, відповідно до якого здійснено візуальне спостереження за публічно доступним місцем - сесійною залою та малим залом Херсонської міської ради, та додаток до нього DVD-R диск, з огляду на положення статей 85 - 87 КПК України, отримано у встановленому кримінально процесуальним законодавством порядку, вони походять із належного процесуального джерела, отримані належним суб`єктом, з належним оформленням джерела фактичних даних.

Твердження захисника про те, що не надано жодних доказів, що номер телефону « НОМЕР_5 » належить ОСОБА_8 , є неспроможними оскільки спростовуються сукупністю доказів, які були досліджені та оцінені судом першої інстанції з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, зокрема, документами, отриманими під час тимчасового доступу до документів, що знаходяться у володінні АТ « Альфа Банк» (протокол від 29 липня 2022 року), а саме, заявою від 14.09.2015 року (а.с.80 т.7) та анкетою -заявою від 17.01.2013 року (а.с.81-82 т.7), які засвідчують, що ОСОБА_8 при зверненні до банківської установи особисто вказував свої контакті дані, зокрема вищенаведений номер телефону. Більш того, згідно з даних комп`ютерної програми "СТРАБІС-ВЕБ", яка призначена для здійснення аналітичного пошуку і обробки інформації, що міститься в інформаційних масивах різного типу, як структурованих (баз даних), так і неструктурованих (масиви Інтернет), вставнолено, що номер телефону « НОМЕР_5 » належить ОСОБА_8 (а.с. 45 т.7).

Тому з урахуванням викладеного апеляційний суд дійшов висновку, що вирок місцевого суду є належно вмотивованими й обґрунтованим і за змістом відповідає вимогам статей 370, 419 КПК, у ньому наведено мотиви, з яких виходив суд першої інстанції, та положення закону, яким він керувався, постановляючи рішення.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би підставами для скасування чи зміни судових рішень, у ході перевірки цього кримінального провадження колегія суддів не встановила.

Призначене ОСОБА_8 покарання є таким, що відповідає вимогам статей 50, 65 КК України, є необхідним для виправлення останнього, а також запобігання вчиненню нових злочинів як ним, так і іншими особами.

З огляду на викладене вище, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу адвоката необхідно залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 404, 407, 419 КПК України, апеляційний суд,

ухвалив:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , - залишити без задоволення.

Вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 08 листопада 2023 року у кримінальному провадженні № 42022230000000044 від 08 березня 2022 року, за обвинуваченням ОСОБА_8 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 111, ч. 5 ст. 111-1, ч. 1 ст. 436-2 КК України, - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим - в той же строк з моменту отримання копії ухвали.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3