ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4683/24 Справа № 202/14788/23 Суддя у 1-й інстанції - Бєсєда Г.В. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2024 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Халаджи О. В.

суддів: Гапонова А.В., Космачевської Т.В.,

секретар Піменова М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12 лютого 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про визнання правочину недійсним (суддя першої інстанції Бєсєда Г.В.),

В С Т А Н О В И В:

27 липня 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Індустраільного районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про визнання правочину недійсним, в якому просив визнати недійсним односторонній правочин про відмову від підтримання ділових відносин (відмову в обслуговуванні) його, шляхом розірвання ділових відносин (розірвання договору і закриття рахунків), що вчинений акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» на підставі рішення від 25 квітня 2022 року.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12 лютого 2024 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про визнання правочину недійсним відмовлено.

Із вказаним рішенням суду не погодився ОСОБА_1 та подав апеляційну скаргу, вважає, що воно ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також без належного з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Скаргу мотивуєтим,щовідповідачем не доведено належним чином правові підстави для встановлення позивачу неприйнятно високого ризику. Матеріали справи таких доказів не містять.

Посилання банку на висновок свого внутрішнього розслідування, який не може бути розголошений, без наведення конкретних обставин, які свідчать про наявність таких підстав, є недостатнім.

Наголошує на тому, що Банк зазначив, що володіє інформацією про те, що ОСОБА_1 є фігурантом у кримінальному проваджені №12022100100000443 від 05.02.2022 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358 КК України. Натомість по цим фактам станом на 18.03.2024 року позивач не отримував ніяких підозр чи чогось, банк не є потерпілою стороною у відносинах з позивачем.

ОСОБА_1 просив рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12 лютого 2024 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Від представника АТ «Державний ощадний банк України» Тихонова В.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він наголошує на тому, що інформація відносно клієнта ОСОБА_1 , викладена в заяві про вчинення кримінального правопорушення № 100.27/01-1528/2022-26 вих., направленій до Київської міської прокуратури та підтверджена висновком попереднього почеркознавчого дослідження від 24.12.2021 №8, а також відкрите кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення пов`язаного з підробленням та використанням завідомо підробленого документу свідчать про наявність підстав для встановлення Позивачу неприйнятно високого ризику ділових відносин та відповідно відмови від підтримання ділових відносин.

Факт правомірності встановлення Банком Позивачу неприйнятно високого ризику ділових відносин та відповідно відмови від підтримання ділових відносин встановлено судовими рішеннями у справі № 759/4315/22.

ОСОБА_2 просив рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12 лютого 2024 року залишити без змін. У судовому засіданні підтвердив свої заперечення та просив залишити рішення суду без змін.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 згідно довідки від 04 березня 2021 року № 3008-5000345141 взятий на облік як внутрішньо переміщена особа із зареєстрованим місцем проживання: Донецька область, м. Макіївка, фактичне місце проживання/перебування АДРЕСА_1 .

Згідно копії довіреності, виданої ОСОБА_3 10 серпня 2021 року, він уповноважив ОСОБА_1 одержувати належну йому пенсію в будь-якій банківській, фінансовій установі, в тому числі в будь-якому відділенні ПАТ «Державний ощадний банк України».

Згідно листа від 25 квітня 2022 року № 310-033/222 АТ «Ошадбанк» керуючись нормами абзацу 3 частини 1 статті 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» від 06.12.2019 №361-IX 25.04.2022 прийняв рішення про відмову від підтримання ділових відносин (виконання функцій довіреної особи клієнтів) з ОСОБА_1 в зв`язку з встановленням неприйнятно високого рівня ризику.

Згідно постанови Київського апеляційного судом 26.10.2022 під час розгляду справи №759/4315/22 апеляційним судом встановлені такі обставини: «Згідно копії заяви про приєднання № 309267111/190421 до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки), підписаної ОСОБА_1 . Згідно п. 3.1 заяви, шляхом підписання цієї Заяви про приєднання до Договору клієнт беззастережно приєднується до договору в редакції, яка на день підписання цієї Заяви про приєднання розміщена на інтернет-сторінці банкуwww.oschadbank.ua та укладає з банком договір, складовою частиною якого є умови договору банківського рахунку, договору банківського вкладу, кредитного договору, умови надання інших послуг та підтверджує своє ознайомлення з умовами договору. Відповідно до копії висновку спеціаліста від 24 грудня 2021 року № 8, складеного ПП «Консалтинг Експерт Груп» Діктум-Фактум «Центр Експертиз та оцінки» за заявою від 13 грудня 2021 року начальника філії-Головного управління по м. Києва та Київській області АТ «Ощадбанк», згідно якого рукописні записи, а саме у графах: «_» ___ 20_р.», «(прізвище, ім я, по батькові, посада уповноваженого працівника банку)», «(прізвище та ініціали)» на Заяві про виплату пенсії або грошової допомоги від імені ОСОБА_4 від 02 вересня 2021 року - виконані ОСОБА_1 ; підписи у графах: «(підпис одержувача)», «Уповноважений працівник банку ___ (підпис)» на Заяві виплату пенсії або грошової допомоги від імені ОСОБА_4 від 02 вересня 2021 року - виконані не ОСОБА_5 , а іншою особою, ймовірно виконані ОСОБА_1 12 січня 2022 року. Філія-Головне управління по м. Києва та Київській області АТ «Ощадбанк» звернулося до Київської міської прокуратури з заявою про вчинення кримінального правопорушення, в якій повідомляла, що в жовтні 2021 року виявлено факт підробки Заяви про виплату пенсії або грошової допомоги на ім`я клієнта з числа внутрішньо переміщених осіб ОСОБА_4 та можливого протиправного використання при цьому печатки ТВБВ № 10026/0128. В заяві зазначено, що внаслідок зафіксованих дій ОСОБА_1 було вчинено діяння, що має ознаки складу злочину, передбаченого ч. 1, 3ст. 358 КК України. Додатком до заяви є копія висновку спеціаліста від 24 грудня 2021 року № 8. Згідно копії витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером кримінального провадження 12022100100000443, зареєстрованого 05 лютого 2022 року, правова кваліфікація - ч. 3ст. 358 КК України, короткий виклад обставин - 05 лютого 2022 року до слідчого відділу Шевченківського УП ГУНП у м. Києві надійшов рапорт про те, що у жовтні 2021 року ОСОБА_1 спільно зневстановленою особоюпідробили підписвід імені ОСОБА_4 ,заповнили заявуна виплатупенсії абогрошової допомогивнутрішньо переміщенійособі.Відповідно докопії витягуз Договорукомплексного банківськогообслуговування фізичнихосіб,затвердженого постановоюправління АТ«Ощаданк» від05серпня 2015року №694(знаступними змінамита доповненнями),згідно п.9.14якого банкмає правовідмовляти Клієнтуу підтриманніділових відносин(утому числішляхом розірванняділових відносин)або проведенняфінансової операціїчи відмовитиКлієнту вобслуговуванні (утому числішляхом розірванняділових відносин),що здійснюютьсяна підставідоговору (наданніпослуг)або зупинятитакі фінансовіоперації (наданняпослуг),якщо такавідмова/зупиненняобґрунтоване здійсненнямбанком заходів,реалізації повноважень,виконанням обов`язків,встановлених законодавствомз питаньпротидії легалізації(відмиванню)доходів,одержаних злочиннимшляхом,або фінансуваннютероризму чифінансуванню розповсюдженнязброї масовогознищення тавалютним законодавством.В такомувипадку банкне єтаким,що порушивдоговір,не несевідповідальності завідмову/зупиненняфінансових операцій(наданняпослуг)та зазбитки,спричинені такоювідмовою/зупиненням.»

Відмовляючі у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги ОСОБА_1 щодо безпідставного встановлення відповідачем неприйнятно високого ризику ділових відносин, протиправної відмови в односторонньому порядку від договірних зобов`язань не знайшли свого підтвердження.

Апеляційний суд погоджується з даним висновком суду першої інстанції.

Згідно п.1 Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженогопостановою НБУ від 19 травня 2020 року № 65(далі - Положення), це Положення розроблене відповідно дозаконів України "Про Національний банк України", "Про банки і банківську діяльність", "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", з метою запобігання використанню банківської системи для легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення. Цим Положенням установлюються загальні вимоги Національного банку України (далі - Національний банк) щодо виконання банками законодавства України з питань фінансового моніторингу.Вимоги цього Положення поширюються на банки, відокремлені підрозділи банків, філії іноземних банків (далі - банки).

Пунктом 61 Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженогопостановою НБУ від 19 травня 2020 року № 65передбачено, щобанк установлює неприйнятно високий ризик ділових відносин(фінансової операції без встановлення ділових відносин) стосовно клієнтів у випадках, визначених частиною шостоюстатті 7 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", в інших випадках, визначених банком самостійно у внутрішніх документах банку з питань запобігання та протидія легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, атакож щодо клієнтів (осіб), щодо яких у банку за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта є обґрунтовані підозри про здійснення нимиоперацій по легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та/або фінансування розповсюдження зброї масового знищення,інших злочинів.

Відповідно до ст.1,4 Закону України «Про захист прав споживачів»споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на належну якість продукції та обслуговування, звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав.

За змістомстатті 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК Українипередбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.1066,1068 ЦК Україниза договором банківського рахунку банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунку), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Відповідно дост. 525 ЦК Україниодностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 1, 3статті 651 Цивільного кодексу Українизміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ч. 2, 3ст. 1075 ЦК Українибанк має право вимагати розірвання договору банківського рахунка у випадках, передбачених законодавством, що регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення. Залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою чи в порядку, встановленому законом, перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

Відповідно до п. 2 ч. 1ст. 6 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення»(далі - Закон № 361-IX) суб`єктами первинного фінансового моніторингу єбанки, страховики (перестраховики), страхові (перестрахові) брокери, кредитні спілки, ломбарди та інші фінансові установи.

Як суб`єкт первинного фінансового моніторингу АТ «Державний ощадний банк України» на підставі п. 4 ч. 2ст. 8 Закону № 361-IXзобов`язаний здійснювати належну перевірку нових клієнтів, а також існуючих клієнтів.

Питання відмови від встановлення (підтримання) ділових відносин, проведення фінансової операції врегульовано абз. 3 ч. 1ст. 15 Закону № 361-IX, відповідно до якого суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунка (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/відмовитися від проведення фінансової операції у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику або ненадання клієнтом необхідних для здійснення належної перевірки клієнта документів чи відомостей.

Верховним Судом в постанові від 20 січня 2022 року в справі № 910/18504/20 викладено правовий висновок, згідно якого приписистатті 15Закону України«Про запобіганнята протидіюлегалізації (відмиванню)доходів,одержаних злочиннимшляхом,фінансуванню тероризмута фінансуваннюрозповсюдження зброїмасового знищення» наділяють банк правом відмовитися в односторонньому порядку від ділових відносин з клієнтами з неприйнятно високим ризиком, в тому числі шляхом розірвання договорів, а тому у спірних правовідносинах, пов`язаних з фінансовим моніторингом, пріоритетним є застосування норм спеціальногозакону, до чого власне і відсилає пункт 3 частини другоїстатті 1075 Цивільного кодексу України.

Відтак в силу вимог законодавства про запобігання та протидію легалізації доходів банк наділений правом відмовитися від подальших ділових відносин з клієнтом та розірвати відповідний договір в односторонньому порядку у випадку встановлення клієнту неприйнятно високого ризику внаслідок проведення внутрішньої перевірки.

Однак, право банку відмовитися від договірних відносин шляхом розірвання договору банківського рахунка з підстав встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику не є абсолютним, а умовним, таким, що залежить від настання певних визначенихзакономобставин, тобто лише за умови встановлення клієнту неприйнятно високого ризику внаслідок проведення внутрішньої перевірки.

Право банку як суб`єкта первинного фінансового моніторингу відмовитися від договірних відносин шляхом розірвання договору не є необмеженим.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 39Закону № 361-IXвизначено, що неприйнятно високий ризик - максимально високий ризик, що не може бути прийнятий суб`єктом первинного фінансового моніторингу відповідно до внутрішніх документів з питань фінансового моніторингу.

Встановлення банком неприйнятно високого ризику ділових відносин клієнтам (особам), щодо яких у банку за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта є обґрунтовані підозри про здійснення ними злочинів, прямо передбачено п.п. 1 п. 61 Положення про здійснення банками фінансового моніторингу № 65.

Згідно з частинами першою, другою та четвертоюстатті 9 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення»суб`єкт первинного фінансового моніторингу відповідно до законодавства зобов`язаний на підставі поданих клієнтом (представником клієнта) офіційних документів або засвідчених в установленому порядку їх копій(якщо інше не передбачено цим Законом) здійснювати ідентифікацію та верифікацію клієнта (представника клієнта). При цьому документи мають бути чинними (дійсними) на момент їх подання та включати всі необхідні ідентифікаційні дані. Залежно від рівня ризику проведення фінансової операції клієнтом ідентифікація, верифікація клієнта здійснюються також у разі проведення ним фінансової операції на суму, визначену частиною першоюстатті 15 цього Закону, незалежно від того, проводиться така фінансова операція одноразово чи як кілька фінансових операцій, які можуть бути пов`язані між собою. У разі виникнення сумнівів у достовірності чи повноті наданої інформації про клієнта суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний провести поглиблену перевірку клієнта.Частиною другоюстатті 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність»визначено, що банк зобов`язаний ідентифікувати та верифікувати відповідно до вимог законодавства України, зокрема: клієнтів (крім банків, зареєстрованих в Україні), що відкривають рахунки в банку; клієнтів, які здійснюють фінансові операції, що підлягають фінансовому моніторингу; клієнтів (осіб) у разі виникнення підозри в тому, що їх фінансові операції (фінансова операція) можуть (може) бути пов`язані (пов`язана) з фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення; клієнтів, які проводять перекази без відкриття рахунка на суму, що дорівнює чи перевищує 15 000 гривень, або на суму, еквівалентну зазначеній сумі, в тому числі в іноземній валюті, банківських металах, інших активах, одиницях вартості, але є меншою ніж 150 000 гривень, або на суму, еквівалентну зазначеній сумі, в тому числі в іноземній валюті, банківських металах, інших активах, одиницях вартості; клієнтів, що здійснюють фінансові операції з готівкою без відкриття рахунка на суму, що дорівнює або перевищує 150 000 гривень, або у сумі, еквівалентній зазначеній сумі, в тому числі в іноземній валюті, банківських металах, інших активах.

Тобто положеннямистатті 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність»та частини сьомоїстатті 9 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення»передбачено, що суб`єкт первинного фінансового моніторингу має право витребувати, а клієнт, представник клієнта зобов`язані подати інформацію (офіційні документи), необхідну (необхідні) для ідентифікації, верифікації, вивчення клієнта, уточнення інформації про клієнта, а також для виконання таким суб`єктом первинного фінансового моніторингу інших вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

Частиною п`ятоюстатті 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність»визначено, що у разі ненадання клієнтом (особою, представником клієнта) документів, необхідних для здійснення ідентифікації та/або верифікації (в тому числі встановлення ідентифікаційних даних кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), аналізу та виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, рахунок не відкривається, зазначені в частині другій цієї статті договори (фінансові операції) не укладаються (не здійснюються).

Згідно з частиною шостоюстатті 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність»банк має право відмовитися від підтримання договірних відносин чи проведення фінансової операції у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику.

Наказом Міністерства фінансів України № 584 від 08 липня 2017 року затверджено «Критерії ризику легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення» (даліКритерії), якими передбачено, що ці Критерії використовують у своїй діяльності, зокрема, банки.

У пункті 4 розділу І Критеріїв визначено, що критерій ризикуце ознака, характеристика, параметри або їх сукупність, за якими здійснюється оцінка ризику. Оцінка ризику - аналіз ідентифікаційних даних клієнта, інших наявних відомостей та інформації про клієнта та його діяльність, результатом якого є визначення рівня ризику легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення.

Пунктом 2 розділу 2 Критеріїв передбачено, що суб`єкт первинного фінансового моніторингу самостійно визначає та відображає у внутрішніх документах з питань фінансового моніторингу метод та порядок оцінки ризику з урахуванням вимог та рекомендацій, визначених суб`єктом державного фінансового моніторингу, що здійснює державне регулювання та нагляд за діяльністю відповідного суб`єкта.

Право банку як суб`єкта первинного фінансового моніторингу відмовитися від договірних відносин шляхом розірвання договору банківського рахунка з підстав встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику не є необмеженим.

Судам необхідно в кожному випадку, виходячи з встановлених обставин справи, досліджувати підстави та обґрунтованість встановлення клієнту такої категорії ризику (така правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року у справі № 910/21320/17, від 29 квітня 2020 року у справі № 910/3245/19).

Зі встановлених обставин справи, вбачається, що у Банку були всі правові підстави прийняти рішення про відмову від підтримання ділових відносин з позивачем ОСОБА_1 , оскільки, постановою Київського апеляційного суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 759/4315/22 було встановлено недобросовісність ОСОБА_1 шляхом підроблення підпису на поданих до банку заяв про отримання пенсії чи грошової допомоги, за дани фактом було внесено відомості до ЄДРСР передбачені ч1,3 ст. 358 КК України.

Дані обставини не потребуються доказуванню у відповідності до ст. 82 ЦПК України.

Позивачем належним чином не спростовано наведені у даному рішенні обставини, а тому апеляційний суд вважає, що районний суд дійшов обгрунтованого висновку відмовивши у задоволенні позову.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року).

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження в суді першої інстанції та яким надана відповідна правова оцінка.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року),

Колегія суддів перевірила доводи апеляційних скарг на предмет законності судового рішення виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судом норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин у справі, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції і не дають підстав вважати, що судом порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін

Керуючись ст.ст. 374,375,381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12 лютого 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: О. В. Халаджи

А.В. Гапонов

Т.В. Космачевська

Повний текст судового рішення складено 16 травня 2024 року.

Головуючий-суддя О. В. Халаджи