Постанова від 02.05.2024 по справі № 905/1965/19 Східний апеляційний господарський суд

open

Головна
Судові рішення
Постанова
Постанова від 02.05.2024 по справі № 905/1965/19 Східний апеляційний господарський суд

скопійовано

Документ має містити точну фразу

Документ не має містити наступного терміну

Документ має містити один з двох термінів

Документ має містити обидва терміни

Замінює символ або декілька символів наприкінці терміну

* Правила використання інтелектуального пошуку

скопійовано

16.10.2024
Засідання

17.09.2024
Засідання

16.10.2024
Засідання

17.09.2024
Засідання

Справа № 905/1965/19

Картка справи

Справа № 905/1965/19

Картка справи

Єдиний державний реєстр судових рішень

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2024 року м. Харків Справа № 905/1965/19

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Тихий П.В., суддя Плахов О.В. , суддя Терещенко О.І.

за участю секретаря судового засідання Березки О.М..

та представників учасників справи про банкрутство:

МЮУ Н.В. Колотілова;

ліквідатор В.Г. Паркулаб;

ПрАТ НВК Гірничі машини В.В. Середа (в режимі відеоконференції);

АТ АК Київводоканал - О.І. Плясун (в режимі відеоконференції);

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Міністерства юстиції України (вх.№378Д/1-43) на ухвалу Господарського суду Донецької області від 03.04.2023 (повний текст складено та підписано 03.04.2023, суддя Зекунов Е.В) на наслідками розгляду заяви Міністерства юстиції України про визнання грошових вимог кредитора до боржника у справі № 905/1965/19

за заявою Приватного акціонерного товариства Науково-виробнича компанія Гірничі машини, м. Київ

до боржника Акціонерного товариства К.Енерго, м. Курахове, Донецька область;

про банкрутство

ліквідатор арбітражний керуючий Паркулаб В.Г.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 08.11.2019 прийнято до розгляду заяву Приватного акціонерного товариства Науково-виробнича компанія Гірничі машини (код ЄДРПОУ 34046713) до боржника Акціонерного товариства К.Енерго (код ЄДРПОУ 00131305) про відкриття провадження у справі про банкрутство; проведення підготовчого засідання призначено на 18.11.2019.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 18.11.2019 відкрито провадження у справі про банкрутство Акціонерного товариства К.Енерго; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном Акціонерного товариства «К.Енерго» строком на сто сімдесят календарних днів до 06.05.2020 року; призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Драліна Андрія Володимировича; встановлено дату попереднього засідання суду на 23.01.2020.

21.11.2019 за номером 64202 на офіційному веб-сайті Вищого Господарського суду України в мережі Інтернет оприлюднено оголошення (повідомлення) про відкриття провадження у справі про банкрутство Акціонерного товариства К.Енерго (код ЄДРПОУ 00131305).

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 12.08.2020 затверджено реєстр вимог кредиторів Акціонерного товариства К.Енерго (код ЄДРПОУ 00131305); призначено дату підсумкового засідання суду на 24.09.2020 та призначено дату проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів на 21.08.2020 року відповідно до ст. 48 Кодексу України з процедур банкрутства.

Постановою Господарського суду Донецької області від 24.09.2020 визнано банкрутом боржника - Акціонерне товариство К.Енерго, відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців, призначено ліквідатором боржника - Акціонерного товариства К.Енерго арбітражного керуючого Паркулаба Володимира Григоровича.

27.03.2020 за вх.№63872/20 Міністерство юстиції України звернулося до Господарського суду Донецької області із заявою про визнання грошових вимог б/н від 23.03.2020, за змістом якої просило суд прийняти дану заяву до провадження у справі №905/1965/19; визнати грошові вимоги Міністерства юстиції України в інтересах держави Україна до АТ «К.Енерго», що складаються із збитків, завданих Державному бюджету України у сумі 54 179 613,40 грн, судових витрат за подання позову у розмірі 240 000,00 грн, судових витрат за подання апеляційної скарги у розмірі 360 000,00 грн та судових витрат за подання заяви про грошові вимоги у розмірі 4 204, 00 грн; грошові вимоги Міністерства юстиції України в інтересах держави Україна включити до реєстру вимог кредиторів у першу чергу; справу слухати за участю Мін`юсту (т. 223, а.с.1-6).

Міністерство юстиції України з посиланням на абз.2 та 4 п.1 ч. 1 ст.64 Кодексу України з процедур банкрутства мотивує заяву, зокрема наступними обставинами.

Рішення національного суду, незважаючи на відсутність вжиття заходів примусового виконання зі сторони державних органів, АТ «К.Енерго» виконано не було, що відповідно зумовило звернення заявника до Європейського суду з прав людини; подання заяви про примусове виконання рішення до державної виконавчої служби є правом, а не обов`язком ТОВ "Золотой Мандарин Ойл", від якого не залежить обов`язок відповідача виконати рішення національного суду; держава не позбавлена права зворотної вимоги до винної особи при досягненні дружнього врегулювання у Європейському суді; на думку заявника, під державним органом розуміється ПAT "Київенерго", яке перебувало під контролем держави у зв`язку з тим, що держава володіла 50% + 1 акцій в корпоративних правах, в підтвердження чого позивачем наданий лист Фонду державного майна України від 23.04.2019 №10-17-7836; надані відповідачем копії заяв про зарахування зустрічних однорідних вимог від 06.11.2013 №42/92П3/8200 на суму 9182823,64 грн та від 25.11.2013 №42/92П3/8908 на суму 6808928,00 не є належними, достатніми та достовірними доказами зменшення заборгованості ПАТ "Київенерго" перед ТОВ "Золотой Мандарин Ойл" на загальну суму 15 991 751,64 грн.

Постанова Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2020 у справі №910/22855/17, якою апеляційні скарги Міністерства юстиції України задоволено, рішення Господарського суду м. Києва від 02.10.2019 та додаткове рішення від 06.11.2019 скасовано, прийнято нове рішення, яким позов Міністерства юстиції України задоволено повністю, набрала законної сили.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 03.04.2023 у справі №905/1965/19 відмовлено у задоволенні кредиторських вимог Міністерства юстиції України до АТ "К.Енерго", що складаються зі збитків, завданих Державному бюджету України у розмірі 54 179 613,40 грн, витрати по сплаті судового збору у розмірі 240000,00 грн за подання позовної заяви, 360 000,00 грн судового збору за подачу апеляційної скарги та судових витрат за подання заяви про грошові вимоги у розмірі 4204,00 грн. (т.223а, а.с.147-155).

В обґрунтування відмови у задоволенні кредиторських вимог Міністерства юстиції України до АТ "К.Енерго", суд першої інстанції дійшов висновку про таке.

Встановивши, що ПАТ "Київенерго" не був та не є державним органом чи державним підприємством; наявність частки держави у статутному капіталі ПАТ "Київенерго" (АТ «К.Енерго») не зумовлює відповідальність держави за дії чи бездіяльність АТ «К.Енерго»; враховуючи, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Золотой Мандарин Ойл" тривалий час, а саме з 2009 року по 2015 рік не зверталося до органів виконавчої служби з заявою про примусове виконання рішення суду у справі №41/207, та відповідно держава Україна не була обізнана щодо невиконання рішення суду, суд прийшов до висновку про відсутність вини АТ «К.Енерго» у завданій державі Україна шкоді та відсутності причинного зв`язку між діями АТ «К.Енерго» та шкодою, заподіяною державі Україна у розмірі 54 179 613,40 грн.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, Міністерство юстиції України звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу Господарського суду Донецької області від 03.04.2023 у справі №905/1965/19 та постановити нове рішення про задоволення заяви Міністерства юстиції України в інтересах держави Україна про визнання кредиторських вимог, що складаються із збитків, завданих Державному бюджету України у сумі 54 179 613,40 грн, судових витрат за подання позову у розмірі 240 000,00 грн, судових витрат за подання апеляційної скарги у розмірі 360 000,00 грн та судових витрат за подання заяви про грошові вимоги у розмірі 4204,00 грн.; включити грошові вимоги Міністерства юстиції України до реєстру вимог кредиторів у першу чергу; розглядати апеляційну скаргу у судовому засіданні з повідомленням учасників справи за участю Міністерства юстиції України. (т.223б, а.с.118-137).

В обґрунтування апеляційної скарги, апелянт посилається на наступні обставини.

Суд першої інстанції в межах справи про банкрутство наділений повноваженнями розглядати спір по суті у разі, якщо до цього суду надійдуть матеріали справи, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство.

Враховуючи розгляд Північним апеляційним господарським судом вимог Міністерства юстиції України про стягнення коштів в порядку регресу у справі №910/22855/17, Господарський суд Донецької області мав би лише встановити наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника, а не «встановлювати усі обставини, які вказують на наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення». Апелянт наголосив на тому, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 24.11.2020 у справі №910/22855/17 підтвердив позицію Міністерства юстиції України.

Докази, на які посилається в оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції, а також надає їм оцінку в матеріалах справи №905/1965/19 відсутні, а саме: платіжне доручення від 24.02.2016 №918 та від 22.02.2016 №810, виконавче провадження №47633239. Цитуючи в оскаржуваній ухвалі мотивувальні частини постанов Верховного Суду у справі №910/22855/17 від 28.03.2019, 24.11.2020, 27.07.2021, судом порушується принцип офіційного з`ясування зібраних у справі доказів та нівелюється інститут доказування обставин у справі.

При постановленні оскаржуваної ухвали суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи. Судове засідання 03.04.2023, як і судове засідання від 20.02.2023 відбулося за відсутності представників боржника та кредитора, оскільки у задоволенні клопотань представника Мін`юсту про проведення судових засідань в режимі відеоконференції ухвалами суду від 17.02.2023 та від 31.03.2023 було відмовлено з посиланням на те, що відповідно до наказу Господарського суду Донецької області №20 від 28.02.2022 у вказаному суді встановлено особливий режим роботи. При цьому, клопотання про розгляд вказаної заяви за відсутністю представника Мін`юсту не подавалось. Отже, в даному випадку частина 1 статті 202 ГПК України не підлягала застосуванню, а суд мав відкласти розгляд справи.

Висновок суду про те, що «суд не вбачає вини та причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) АТ «К.Енерго» та заподіяною державі України шкодою у розмірі 54 179 613,40 грн» зроблено з невірним застосуванням норм права та помилковим їх тлумаченням.

Не зважаючи на те, що регресні вимоги Мін`юсту у справі №910/22885/17 заявлені внаслідок відшкодування коштів за рішенням ЄСПЛ, суд першої інстанції переглядає та надає оцінку фактам та обставинам, які вже встановлені рішенням ЄСПЛ.

Не можна ставити в одну площину рішення національних судів і рішення ЄСПЛ при застосуванні та формальному тлумаченні положень чинного законодавства, яке регулює питання щодо звільнення від доказування. Враховуючи юридичну природу рішень Європейського суду з прав людини, віднесення українським законодавством практики Європейського суду з прав людини до джерел права в Україні, факти і обставини, які встановлені рішеннями Європейського суду з прав людини, не можуть бути поставлені під сумнів і не потребують додаткового чи повторного доказування.

За даною справою наявний повний склад умов, за яких настає цивільно-правова відповідальність, а саме:

шкода мала місце фактична виплата із Державного бюджету за рішенням ЄСПЛ на користь Заявника грошових коштів у розмірі 54 179 613,40 грн.;

протиправні дії така виплата була присуджена ЄСПЛ у зв`язку із тим, що по відношенню до Заявника (ТОВ "Золотой Мандарин Ойл") було допущено порушення Конвенції та Протоколу 1, що було встановлено відповідним рішенням ЄСПЛ у справі "Золотой Мандарин Ойл" проти України;

причинно-наслідковий зв`язок внаслідок тривалого невиконання рішення національного суду, АТ «К.Енерго» було спричинено порушення Конвенції та Першого Протоколу; Рішенням ЄСПЛ було констатовано ці порушення. Внаслідок виплати відшкодування було спричинено збиток Державному бюджету;

вина боржник, тривалий час вчиняв дії (бездіяльність) щодо невиконання рішень національних судів, що зумовило порушення Конвенції. В межах цього судового провадження відбувалось примусове виконання судового рішення в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» щодо повернення майна. Тому, на думку апелянта, невиконання рішення національного суду сталося з вини саме боржника.

Відповідно витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 26.04.2023 року сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Радіонова О.О., судді Медуниця О.Є., Попков Д.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.05.2023 відмовлено Міністерству юстиції України в задоволенні клопотання про зупинення виконання ухвали Господарського суду Донецької області від 03.04.2023 у справі №905/1965/19 (зупинення її дії). Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду Донецької області від 03.04.2023 у справі №905/1965/19. Встановлено учасникам справи строк до 16.05.2023 року включно, для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання іншим учасникам справи. Призначено справу до розгляду на "26" червня 2023 р. о 14:30 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №131.

16.05.2023 через Електронний суд (в межах строку, встановленого ухвалою від 01.05.2023) від арбітражного керуючого Паркулаба В.Г. надійшов відзив (з додатками) на апеляційну скаргу, за змістом якого останній просить суд залишити апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду Донецької області від 03.04.2023 у справі №905/1965/19 про відмову у задоволенні кредиторських вимог Міністерства юстиції України до АТ К.Енерго без задоволення, а ухвалу Господарського суду Донецької області від 03.04.2023 у справі №905/1965/19 залишити без змін (т.223г, а.с.8-40).

В обґрунтування своєї правової позиції арбітражний керуючий, зокрема, посилався на те, що оскільки, судами достовірно встановлено, що причиною не виконання в добровільному порядку рішення у справі №41/207 ПАТ "Київенерго" була відсутність достатніх грошових коштів у боржника через його скрутне фінансове становище, що підтверджується ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2012 у справі №41/207, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2012 про розстрочення виконання ухвали суду від 12.05.2009, якою змінено спосіб та порядок виконання рішення від 21.04.2009 у справі №41/207, яка набрала законної сили, а примусове виконання судового рішення в обов`язковому порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", стягувачем не було реалізоване протягом тривалого часу, то вина АТ К.Енерго у відшкодуванні збитків Державного бюджету у вигляді виплачених Міністерством юстиції України грошових коштів за Рішенням Європейського суду з прав людини у справі за заявою №63403/13 ТОВ "Золотой Мандарин Ойл" проти України в сумі 54 179 613,40 грн, відсутня.

Крім того, арбітражний керуючий вказує, що на момент прийняття рішення ЄСПЛ рішення Господарського суду м. Києва у справі №41/207 було виконано частково шляхом проведення зарахування однорідних зустрічних вимог, а залишок заборгованості складав 38 187 861, 76 грн. Відтак, у Міністерства юстиції України були відсутні підстави для оплати коштів з Державного бюджету України в розмірі 54 179 613,40 грн. на виконання Рішення Європейського суду з прав людини від 20.10.2015 №63403/13.

Вважає, що ухвала Господарського суду Донецької області від 03.04.2023, якою відмовлено у задоволенні кредиторських вимог Міністерства юстиції України до АТ К.Енерго є законною та обґрунтованою, оскільки:

- на дату постановлення оскаржуваної ухвали були відсутні (як і відсутні до нині) будь-які рішення суду, що набрали законної сили, якими встановлено наявність боргу АТ К.Енерго перед кредитором;

- ТОВ "Золотой Мандарин Ойл" як стягувач у виконавчому провадженні упродовж тривалого часу не ініціювало примусове виконання відповідного судового рішення, що є обов`язковим;

- оформлений заявами ПАТ "Київенерго" від 06.11.2013 №42/92ПЗ/8200 та від 25.11.2013 № 42/92ПЗ/8908 правочин щодо зарахування зустрічних однорідних вимог на загальну суму 15 991 751,64 грн. не оспорювався ТОВ "Золотий Мандарин Ойл", чим презюмується правомірність цього правочину;

- причиною не виконання в добровільному порядку рішення у справі №41/207 ПАТ "Київенерго" була відсутність достатніх грошових коштів у боржника через його скрутне фінансове становище, що підтверджується ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2012 у справі №41/207, зважаючи на доведеність в суді обставин справи про збитковість діяльності ПАТ "Київенерго" на той час;

- держава Україна відповідає перед заявниками у ЄСПЛ також за дії (бездіяльність) підприємства приватної форми власності, яке у період тривалого невиконання судового рішення перебувало під контролем держави як володільця корпоративних прав у статутному капіталі лише в межах частки держави у статутному капіталі такого підприємства, при цьому, держава Україна не відповідає за відсутність коштів у господарського товариства та зумовлене цим невиконання таким товариством у добровільному порядку судового рішення, яке набрало законної сили;

-відсутні правові підстави для відшкодування АТ К.Енерго збитків на виконання рішення ЄСПЛ від 20.10.2015 №63403/13 у порядку регресу згідно приписів ст.1166, ч.1 ст.1191 ЦК України;

- справа за заявою №63403/13, поданою ТОВ Золотий Мандарин Ойл проти України не розглядалась Європейським судом з прав людини по суті. Визначальною відмінністю між оригінальним текстом рішення ЄСПЛ від 20.10.2015 за заявою №63403/13 та офіційним перекладом є втрата в останньому комунікативно важливого складника вказівки на те, що на момент повідомлення сплаті підлягає та сума заборгованості, яка все ще не погашена, тобто заборгованість, яку Уряд України все боргує заявникові.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 26.06.2023 ухвалу Господарського суду Донецької області від 03.04.2023 у справі №905/1965/19 змінено, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В іншій частині ухвалу Господарського суду Донецької області від 03.04.2023 у справі №905/1965/19 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.11.2023 закрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.06.2023 та ухвалу Господарського суду Донецької області від 03.04.2023 у справі №905/1965/19.

Касаційну скаргу Міністерства юстиції України задоволено частково. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.06.2023 у справі №905/1965/19 скасовано. Справу №905/1965/19 в частині визнання кредиторських вимог Міністерства юстиції України до АТ "К.Енерго" передано на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Східного апеляційного господарського суду від 09.02.2024 для розгляду справи №905/1965/19 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Тихий П.В, суддя Терещенко О.І., суддя Плахов О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.02.2024 прийнято справу №905/1965/19 до провадження та призначити її до розгляду на "20" березня 2024 р. о 15:00 у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань. № 132.

Від представника приватного акціонерного товариства Науково-виробнича компанія Гірничі машини адвоката Віталія Вікторовича Середи надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку (вх.№3923 від 18.03.2024).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.03.2024 задоволено клопотання представника приватного акціонерного товариства Науково-виробнича компанія Гірничі машини адвоката Віталія Вікторовича Середи про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

19.03.2024 від ліквідатора АТ "К.Енерго" В.Г. Паркулаба надійшли додаткові пояснення (вх.№4002), в яких він просить Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду Донецької області від 05.04.2023 у справі №905/1965/19 залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Донецької області від 05.04.2023 у справі №905/1965/19 залишити без змін.

19.03.2024 від Міністерства юстиції України надійшла заява про приєднання доказів (вх.№4034), в якій він просить суд визнати поважними причини неподання доказів у справі та приєднати до матеріалів справи № 905/1965/19 такі докази: - платіжне доручення № 918 від 24.02.2016 на суму 44 996 789,76 грн; - платіжне доручення №810 від 22.02.2016 на суму 9 182 823,64 грн; - постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №49670204 від 01.03.2016.

В судове засідання 20.03.2024 з`явились представник апелянта МЮУ, ліквідатор АТ "К.Енерго" В.Г. Паркулаб та представник ПрАТ НВК Гірничі машини.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 в судовому засіданні оголошено перерву до "18" квітня 2024 р. о 11:00 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м. Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань №131.

11.04.2024 від ліквідатор АТ "К.Енерго" В.Г. Паркулаба надійшли додаткові письмові пояснення (вх.№5146).

Від представника приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал адвоката Олександра Івановича Плясуна надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку (вх.№5163 від 11.04.2024).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 задоволено клопотання представника приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал адвоката Олександра Івановича Плясуна про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

В судове засідання 18.04.2024 з`явились представник апелянта МЮУ, ліквідатор АТ "К.Енерго" В.Г. Паркулаб, представники ПрАТ НВК Гірничі машини та АТ АК Київводоканал (в режимі відеоконференції).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.04.2024 в судовому засіданні оголошено перерву до "02" травня 2024 р. об 11:00 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м. Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань №131.

В судове засідання 02.05.2024 з`явились представник апелянта МЮУ, ліквідатор АТ "К.Енерго" В.Г. Паркулаб, представники ПрАТ НВК Гірничі машини та АТ АК Київводоканал (в режимі відеоконференції).

Представник МЮУ (в режимі відеоконференції) підтримав свою апеляційну скаргу та просить її задовольнити. Представник АТ АК Київводоканал (в режимі відеоконференції) також підтримує апеляційну скаргу МЮУ.

Ліквідатор АТ "К.Енерго" В.Г. Паркулаб та представник ПрАТ НВК Гірничі машини (в режимі відеоконференції) заперечують проти апеляційної скарги МЮУ та просять залишити оскаржувану ухвалу без змін.

Інші учасники справи про банкрутство були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази, однак, наданим їм процесуальним правом не скористалися та в судове засідання не з`явилися, своїх повноважних представників не направили, про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи положення ч.12 ст.270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю останніх.

Щодо розумності строку розгляду справи судова колегія зазначає наступне.

За змістом ч. 1 ст. 273 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, який в подальшому продовжувався Указами Президента України.

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного апеляційного перегляду справи, розгляд скарги здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши в судовому засіданні уповноваженого представника апелянта, арбітражного керуючого та представників кредиторів, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Господарського суду міста Києва від 21.04.2009 у справі №41/207 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотой Мандарин Ойл" задоволено частково, зобов`язано повернути зі зберігання на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотой Мандарин Ойл" мазут марки М-100 загальною кількістю 24 627,097 тонн заставною вартістю 54179613,40 грн, що знаходиться на зберіганні на "Теплоелектроцентраль №5 Київенерго "АЕК "Київенерго" (т.223а, а.с.22-25).

06.05.2009 на примусове виконання вказаного рішення видано судовий наказ.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2009 задоволено заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотой Мандарин Ойл", Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ресурси" та Дочірнього підприємство "Стальінвест" Товариства з обмеженою відповідальністю "Донметалзбут" про зміну способу та порядку виконання рішення Господарського суду м. Києва від 21.04.2009 у справі 41/207, змінено спосіб та порядок виконання рішення господарського суду від 21.04.2009 у справі №41/207, зокрема, стягнуто з Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотой Мандарин Ойл" 54 179 613,40 грн вартості мазуту (т.223а, а.с.25 зворот. бік-27).

Визнано таким, що втратив чинність наказ Господарського суду міста Києва №41/207 від 06.05.2009 про зобов`язання Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" повернути зі зберігання на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотой Мандарин Ойл" мазут марки М-100 загальною кількістю 24 627,097 тонн заставною вартістю 54179613,40 грн, що знаходиться на зберіганні на "Теплоелектроцентраль №5 Київенерго "АЕК "Київенерго".

13.05.2009 на примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2009 № 41/207, яке набрало законної сили 06.05.2009 та ухвали від 12.05.2009 видано судовий наказ.

Рішення суду у справі №41/207 відповідачем виконано не було.

30.01.2012 АЕК Київенерго змінило назву на Публічне акціонерне товариство (надалі - ПАТ) Київенерго.

30.08.2019 ПАТ "Київенерго" змінило назву на АТ "К.Енерго", що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

25.09.2013 Товариство з обмеженою відповідальністю "Золотой Мандарин Ойл" звернулося до Європейського суду з прав людини із заявою, в якій скаржилося за пунктом 1 статті 6 та статтею 13 Конвенції, а також статтею 1 Першого протоколу.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 20.10.2015 за заявою №63403/13, поданою ТОВ "Золотой Мандарин Ойл" проти України, суд дійшов висновку, що спір було вирішено в значенні підпункту "b" пункту 1 статті 37 Конвенції та що повага до прав людини, визначених у Конвенції та протоколах до неї, не вимагає подальшого розгляду заяви за пунктом 1 статті 37.

Міністерство юстиції України в інтересах держави Україна звернулось до Господарського суду м.Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Київенерго про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виконання рішення Європейського суду у справі ТОВ Золотой Мандарин Ойл проти України у розмірі 54 179 613,40 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.07.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2018, у справі №910/22855/17 позов задоволено повністю. Стягнуто з ПАТ Київенерго на користь Державного бюджету України грошові кошти в розмірі 54 179 613,40 грн. Стягнуто з ПАТ Київенерго на користь Міністерства юстиції України витрати по сплаті судового збору в розмірі 240 000,00 грн.

Постановою Верховного Суду від 28.03.2019 у справі №910/22855/17 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Київенерго на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2018 у справі №910/22855/17 задоволено частково, постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2018 у справі №910/22855/17 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду, враховуючи вказівки суду касаційної інстанції, Господарським судом міста Києва ухвалою від 22.04.2019 залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Золотой Мандарин Ойл", як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.10.2019 у справі №910/22855/17 під час нового розгляду даної справи у задоволенні позову відмовлено.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 06.11.2019, суд керуючись приписами ст.ст. 129, 244 ГПК України, враховуючи прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, вирішив стягнути з Міністерства юстиції України на користь Акціонерного товариства К. Енерго судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 360 000,00 грн, судовий збір за подання касаційної скарги у сумі 480 000,00 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2019 у справі №910/22855/17 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 у справі №910/22855/17. Об`єднано апеляційні скарги Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2019 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 у справі №910/22855/17 в одне апеляційне провадження; прийнято доповнення до апеляційної скарги скаржника від 05.11.2019 до розгляду.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2020 у справі №910/22855/17 рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2019 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства К.Енерго на користь Державного бюджету України грошові кошти в розмірі 54179613,40 грн. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства К. Енерго на користь Міністерства юстиції України витрати по сплаті судового збору в розмірі 240000,00 грн за подання позовної заяви, 360000,00 грн судового збору за подачу апеляційної скарги.

Постановою Верховного Суду від 24.11.2020 у справі №910/22855/17 постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2020 скасовано, справу передано до Північного апеляційного господарського суду на новий розгляд.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2022 провадження за апеляційними скаргами Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2019 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 у справі №910/22855/17 зупинено.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2023 поновлено апеляційне провадження у справі №910/22855/17.

Станом на момент ухвалення цією постанова апеляційне провадження за апеляційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2019 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 у справі №910/22855/17 не закінчено.

Відтак, станом на момент винесення оскаржуваної ухвали суду першої інстанції від 03.04.2023 та на момент винесення цієї постанови відсутні будь-які рішення суду, що набрали законної сили, якими встановлено наявність боргу АТ "К.Енерго" перед Міністерством юстиції України.

З матеріалів справи вбачається, що 27.03.2020 Міністерство юстиції України звернулося до Господарського суду Донецької області із заявою про визнання грошових вимог до АТ "К.Енерго" в межах справи про банкрутство №905/1965/19, у якій зазначило, що рішенням Європейського суду з прав людини від 20.10.2015 за заявою №63403/13, поданою ТОВ "Золотий Мандарин Ойл" проти України, ЄСПЛ взято до уваги умови декларації про дружнє врегулювання між заявником та Урядом, за якою Уряд України зобов`язався сплатити кошти, присуджені заявнику ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.05.2009, якою змінено спосіб виконання рішення того ж суду від 21.04.2009 (т.223, а.с.1-6).

Заявник вказує, що уряд зобов`язався забезпечити виконання вищевказаного рішення протягом трьох місяців з дати повідомлення про ухвалення Європейським судом рішення відповідно до пункту 1 статті 37 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Виконання ухвали Господарського суду м. Києва від 12.05.2009, якою змінено спосіб виконання рішення того ж суду від 21.04.2009, становитиме остаточне вирішення цієї справи.

Міністерство юстиції України зазначає, що на виконання рішення Європейського суду з Державного бюджету України на рахунок заявника сплачено присуджені Європейським судом кошти у сумі 54 179 613,40 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 24.02.2016 № 918 та від 22.02.2016 №810. (т.223 И, а.с. 52-53).

Заявник стверджує, що відшкодовані за рішенням Європейського суду в справі ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» проти України» з Державного бюджету України кошти у сумі 54 179 613,40 грн є збитками Державного бюджету України.

Керуючись приписами ч. 5 ст. 9 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст.ст. 1166, 1191, Цивільного кодексу України, ст.ст. 45,64 Кодексу України з процедур банкрутств, Міністерство юстиції України просило суд визнати грошові вимоги в інтересах держави Україна до АТ "К. Енерго", що складаються зі збитків, завданих Державному бюджету України у розмірі 54 179 613,40 грн, витрати по сплаті судового збору у розмірі 240 000,00 грн за подання позовної заяви, 360 000,00 грн судового збору за подачу апеляційної скарги та судових витрат за подання заяви про грошові вимоги у розмірі 4 204,00 грн.

У заяві про визнання грошових вимог Міністерство юстиції України посилається зокрема, на наступні обставини: рішення національного суду, незважаючи на відсутність вжиття заходів примусового виконання зі сторони державних органів, АТ «К.Енерго» виконано не було, що відповідно зумовило звернення заявника до Європейського суду з прав людини; подання заяви про примусове виконання рішення до державної виконавчої служби є правом, а не обов`язком ТОВ " Золотой Мандарин Ойл ", від якого не залежить обов`язок відповідача виконати рішення національного суду; держава не позбавлена права зворотної вимоги до винної особи при досягненні дружнього врегулювання у Європейському суді; на думку заявника, під державним органом розуміється ПAT "Київенерго", яке перебувало під контролем держави у зв`язку з тим, що держава володіла 50% + 1 акцій в корпоративних правах, в підтвердження чого позивачем наданий лист Фонду державного майна України від 23.04.2019 № 10-17-7836; надані відповідачем копії заяв про зарахування зустрічних однорідних вимог від 06.11.2013 №42/92П3/8200 на суму 9182823,64 грн та від 25.11.2013 №42/92П3/8908 на суму 6808928,00 не є належними, достатніми та достовірними доказами зменшення заборгованості ПАТ "Київенерго" перед ТОВ "Золотой Мандарин Ойл" на загальну суму 15991751,64 грн.

Міністерство юстиції України у своїх поясненнях суду першої інстанції зазначає, що на виконання рішення Європейського суду з прав людини від 20.10.2015 у справі за заявою №63403/13 ТОВ "Золотой Мандарин Ойл" проти України, на виконання взятих Урядом України зобов`язань, з Державного бюджету України на рахунок заявника сплачено кошти в сумі 54 179 613,40 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №918 від 24.02.2016 та № 810 від 22.02.2016.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів КГС від 24.11.2020 касаційну скаргу АТ «К.Енерго» задоволено частково, постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2020 у справі № 910/22855/17 скасовано, справу передано на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Доводи щодо безпідставності позову Міністерства юстиції України не можуть розглядатися та досліджуватися у цій справі, оскільки вказані обставини є предметом розгляду справи № 910/22855/17 та саме під час розгляду вказаної справи, з урахуванням висновків Верховного Суду, Північним апеляційним господарським судом буде надаватися оцінка доводам та доказам сторін по справі (т.223а, а.с.125-130).

03.04.2023 ухвалою Господарського суду Донецької області відмовлено у задоволенні кредиторських вимог Міністерству юстиції України до АТ "К.Енерго", що складаються зі збитків, завданих Державному бюджету України у розмірі 54 179 613,40 грн, витрати по сплаті судового збору у розмірі 240 000 грн за подання позовної заяви, 360 000 грн судового збору за подачу апеляційної скарги та судових витрат за подання заяви про грошові вимоги у розмірі 4 204,00 грн.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що боржник - АТ "К.Енерго" не був державним органом, державним підприємством, як вважає Міністерство юстиції України; корпоративні права держави у ПАТ "Київенерго", управління якими здійснювали державні органи, не зумовлюють наявність відповідальності держави за дії чи бездіяльність ПАТ "Київенерго"; стягувач ТОВ "Золотой мандарин Ойл" тривалий час, а саме з 2009 року по 2015 рік не зверталося до органів державної виконавчої служби з заявою про примусове виконання рішення суду, та відповідно держава Україна не була обізнана щодо невиконання рішення суду у справі №41/207. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність вини та причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) АТ "К.Енерго" та заподіяною державі Україна шкодою у розмірі 54 179 613,40 грн.

26.06.2023 постановою Східного апеляційного господарського суду ухвалу Господарського суду Донецької області від 03.04.2023 у справі №905/1965/19 змінено, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В іншій частині ухвалу Господарського суду Донецької області від 03.04.2023 у справі №905/1965/19 залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції визнав передчасним висновок суду першої інстанції з посиланням на справу №910/22855/17, якою не вирішено спір між сторонами.

Колегія суддів вважала, що справа за заявою №63403/13, поданою ТОВ "Золотий Мандарин Ойл" проти України, не вирішувалась Європейським судом з прав людини по суті, тому питання прийнятності даної заяви комітетом Суду не розглядалось та не вирішувалось, оскільки на підставі п. 1 ст. 39 Конвенції Суд надає себе у розпорядження заінтересованих сторін для забезпечення дружнього врегулювання спору.

Таким чином, твердження заявника стосовно встановленого в рішенні Європейського суду з прав людини від 20.10.2015 порушення Конвенції та Протоколів до неї внаслідок тривалого невиконання рішення національного суду, що спричинило збиток Державному бюджету, жодним чином не підтверджені, а наведені аргументи стосовно преюдиційності рішення Європейського суду з прав людини не спростовують найвищий стандарт доказування, що закріплений положеннями ч. 4 ст.75 ГПК України.

Суд апеляційної інстанції також зазначив, що з урахуванням положень статей 204, 601 Цивільного кодексу України та статті 203 Господарського кодексу України оформлений заявами ПАТ "Київенерго" від 06.11.2013 №42/92ПЗ/8200 та від 25.11.2013 №42/92ПЗ/8908 правочин щодо зарахування зустрічних однорідних вимог на загальну суму 15 991 751,64 грн не оспорювався ТОВ "Золотой Мандарин Ойл", чим презюмується правомірність цього правочину. Отже, за висновком суду, на момент прийняття рішення Європейського суду з прав людини рішення Господарського суду міста Києва у справі №41/207 було виконано частково шляхом проведення зарахування однорідних зустрічних вимог, а залишок заборгованості склав 38 187 861,76 грн. Таким чином, апеляційний господарський суд визнав необґрунтованими доводи заявника стосовно шкоди у розмірі 54 179 613,40 грн.

Колегія суддів визнала правомірним висновок місцевого господарського суду про те, що за відсутності звернення ТОВ "Золотой Мандарин Ойл" до органів державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду, держава Україна не була учасником спірних відносин з приводу виконання наказу Господарського суду міста Києва від 13.05.2009 у справі №41/207, а тривале невиконання рішення відбулось саме з вини стягувача.

Апеляційний господарський суд погодився із висновком суду першої інстанції, що за умови відсутності всіх елементів цивільного правопорушення відповідальність АТ "К.Енерго" у вигляді відшкодування збитків у сумі 54 179 613,40 грн не настає.

Крім того, апеляційний господарський суд зауважив, що не вбачає порушень процесуального законодавства при розгляді справи судом першої інстанції з урахуванням Наказу Господарського суду Донецької області "Про встановлення особливого режиму роботи Господарського суду Донецької області" №20 від 28.02.2022.

Направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, Верховний Суд в постанові від 23.11.2023 зазначив про таке: « 147. Суд апеляційної інстанції, в оскаржуваній постанові погодився із висновком суду першої інстанції про відмову у визнанні грошових вимог заявника з мотиву того, що відповідальність АТ "К.Енерго" у вигляді відшкодування збитків у сумі 54 179 613,40 грн не настає, оскільки відсутні всі елементи цивільного правопорушення, адже за відсутності звернення ТОВ "Золотой Мандарин Ойл" до органів державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду, держава Україна не була учасником спірних відносин з приводу виконання наказу Господарського суду міста Києва від 13.05.2009 у справі №41/207.

148. Водночас, зі змісту постанови апеляційного господарського суду не вбачається підтвердження чи спростування наявності в матеріалах цієї справи зазначених доказів (платіжних доручень та матеріалів виконавчого провадження), на яких ґрунтується заява з грошовими вимогами Міністерства юстиції України до боржника.

149. Слід зазначити, що платіжні доручення, у даному випадку, є первинними документами для цілей розгляду грошових вимог кредитора, які підтверджують наявність та розмір заявленої кредитором суми вимоги. Отже, встановлення сукупності первинних документів та їх дослідження судом на предмет належності, достатності та допустимості мало б бути першочерговим для з`ясування наявності та підстав для виникнення у боржника відповідного грошового зобов`язання перед кредитором.

150. Відповідно до частин першої, другої статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

151. За змістом частини першої статті 282 ГПК України у постанові апеляційної інстанції мають бути зазначені, зокрема, мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

152. Таким чином, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, суд апеляційної інстанції повинен у мотивувальній частині постанови навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.

153. Однак, суд апеляційної інстанції не переглянув та не перевірив законності і обґрунтованості ухвали суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги Міністерства юстиції України, дійшовши передчасних висновків про відмову у визнанні грошових вимог з підстав відсутності чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, а постанова суду апеляційної інстанції не містить аргументованих мотивів прийняття чи відхилення доводів апеляційної скарги, що не відповідає критеріям, які визначені у частині першій статті 282 ГПК України.».

У відповідності до ч. 1 ст. 316 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції є обов`язковими для суду апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Щодо доводів апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, судова колегія зазначає про таке.

Так, апелянт посилається на те, що при постановленні оскаржуваної ухвали суд першої інстанції порушив норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи. Зазначає, що судове засідання 03.04.2023, як і судове засідання від 20.02.2023 відбулося за відсутності представників боржника та кредитора, оскільки у задоволенні клопотань представника Мін`юсту про проведення судових засідань в режимі відеоконференції ухвалами суду від 17.02.2023 та від 31.03.2023 було відмовлено з посиланням на те, що відповідно до наказу Господарського суду Донецької області №20 від 28.02.2022 у вказаному суді встановлено особливий режим роботи. При цьому, клопотання про розгляд вказаної заяви за відсутністю представника Мін`юсту не подавалось. Отже, в даному випадку частина 1 статті 202 ГПК України не підлягала застосуванню, а суд мав відкласти розгляд справи.

Відповідно до ч. 1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Як вбачається зі змісту ухвали Господарського суду Донецької області від 20.02.2023 у справі №905/1965/19, що 16.02.2023 на електронну адресу суду з накладанням ЄЦП надійшли пояснення Міністерства юстиції України через особу щодо заявлених кредиторських вимог, з яких вбачається, що останній просив суд відкласти розгляд заяви Міністерства юстиції України про грошові вимоги у справі №905/1965/19 на інший день, але за можливості не раніше прийняття рішення Північним апеляційним господарським судом у справі № 910/22855/17.

Враховуючи наявність клопотання про відкладення та неможливість розгляду усіх питань у даному судовому засіданні, суд відклав розгляд заяви Міністерства юстиції України про визнання грошових вимог кредитора до боржника на 03.04.2023 о 10:00, зал судового засідання № 412. Явка сторін у судове засідання не визнавалась обов`язковою (т.223а, а.с.137-138).

30.03.2023 до Господарського суду Донецької області на електронну пошту надійшло клопотання Міністерства юстиції в інтересах держави Україна через особу, яка діє від імені Міністерства юстиції України завідуюча сектору судової роботи у Харківській області Управління судової роботи та міжнародної правової допомоги Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Колотілову Н. про проведення судового засідання 03.04.2023 в режимі відеоконференції (т.223а, а.с.139-142).

В задоволенні зазначеного клопотання судом було відмовлено ухвалою від 31.03.2023 у справі № 905/1965/19 з посиланням на те, що під час воєнного стану Господарський суд Донецької області виконує свою роботу у дистанційному режимі віддалено. У зв`язку з триваючою збройною агресією РФ проти України місто Харків знаходиться під загрозою обстрілів, що реально загрожує життю, здоров`ю учасників судового провадження при перебуванні у приміщенні Господарського суду Донецької області в місті Харкові.

Наказом Господарського суду Донецької області «Про встановлення особливого режиму роботи Господарського суду Донецької області» № 20 від 28.02.2022 встановлено особливий режим роботи суду в умовах воєнного стану, тимчасово, до усунення обставин, які зумовили загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів, працівників суду, в умовах воєнної агресії проти України, обмежено доступ до приміщення суду.

Також в ухвалі зазначено, що сторони не позбавлені можливості подавати в електронному вигляді на електронну пошту суду або через особистий кабінет в системі «Електронний суд», заяви по суті справи, заяви з процесуальних питань, клопотання, пояснення, додаткові письмові докази, висновки експертів.

Як вбачається зі змісту ухвали суду від 03.04.2023 у справі №905/1965/19, яка є предметом апеляційного перегляду, судове засідання 03.04.2023 відбулось за відсутності представників сторін, явка яких обов`язковою судом не визнавалась. Сторони про час та дату розгляду справи повідомлені альтернативними засобами. Надсилання ухвал здійснювалось шляхом електронного листування на електронні адреси учасників справи.

До того ж суд врахував, що сторони обізнані про справу та мали можливість цікавитися ходом розгляду справи в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

З огляду на те, що під час розгляду справи судом було створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених статтями 42,46 ГПК України, зважаючи на наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для розгляду заяви кредитора Міністерства юстиції України про грошові вимоги у справі №905/1965/19, суд вважав за можливе розглянути заяву за відсутності представників сторін та за наявними в ній матеріалами.

Норми ч. 2 ст.202 ГПК України передбачають підстави, з яких суд відкладає розгляд справи у судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку:

1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;

2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;

3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;

4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Отже, враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів вважає, що жодної з підстав, визначених ч. 2 ст.202 ГПК України у суду першої інстанції в межах розгляду заяви кредитора Міністерства юстиції України про грошові вимоги у справі №905/1965/19 для відкладення розгляду справи не було, тому доводи скаржника щодо порушення судом норм процесуального права є безпідставними.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам по суті заяви про визнання кредиторських вимог, колегія суддів зазначає про таке.

Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначає, що грошове зобов`язання (борг) - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

Кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника.

Відповідно до положень частин першої, третьої, шостої статті 45 КУзПБ:

- конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство;

- до заяви в обов`язковому порядку додаються, зокрема, документи, які підтверджують грошові вимоги до боржника;

- заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

Набуття статусу кредитора законодавець пов`язує з наявністю у особи (як фізичної, так і юридичної) грошових вимог до боржника, поданих у встановленому законом порядку. Відповідний висновок наведений Верховним Судом у постановах від 25.06.2020 у справі № 916/1965/13, від 21.09.2020 у справі № 916/2878/14, від 04.11.2020 у справі № 904/9024/16, постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 16.01.2021 у справі № 916/4181/14.

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 15.03.2023 у справі № 904/10560/17 звернув увагу на усталені висновки Верховного Суду стосовно порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство та ролі й обов`язків суду на цій стадії провадження у справі про банкрутство, зокрема:

- заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги (постанови: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16).

- обов`язок здійснення правового аналізу заявлених у справі кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (постанови: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 18.04.2019 у справі №914/1126/14, від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);

- завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанови: від 05.03.2019 у справі №910/3353/16, від 18.04.2019 у справі №914/1126/14, від 20.06.2019 у справі №915/535/17, від 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 07.11.2019 у справі №904/9024/16);

- у справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (від 26.02.2019 у справі №908/710/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17). Зазначені висновки не втратили своєї актуальності з введенням в дію з 21.10.2019 КУзПБ (відповідно до пункту 4 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" якого з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство), оскільки Кодекс (статті 45 - 47) містить аналогічне правове регулювання порядку звернення кредиторів із заявами із вимогами до боржника у справі про банкрутство та порядку розгляду цих заяв судом.

Верховний Суд у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі №911/2043/20 дійшов висновку, що наявність боргу при ініціюванні справи про банкрутство підтверджується доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором. Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення. Такими доказами можуть бути, зокрема, банківські виписки, платіжні доручення, видаткові накладні, довідки, листи, протоколи, та будь-які інші

Колегія суддів вважає, що хоча вказаний висновок було викладено відносно розгляду питання відкриття провадження у справі про банкрутство, водночас такий є актуальним і в розрізі порядку розгляду кредиторських вимог на стадії попереднього засідання.

Слід також зауважити, що використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника і відкриття на підставі такої заборгованості провадження у справі про банкрутство. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами, а також порушує права боржника у справі про банкрутство.

Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанови Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №914/2404/19, від 28.01.2021 у справі №910/4510/20, від 01.03.2023 у справі №910/6210/20, від 22.09.2021 у справі №911/2043/20).

Розглядаючи кредиторські вимоги, суд має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (див. висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі №918/99/19, від 29.03.2021 у справі №913/479/18, постанова Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 15.03.2023 у справі №904/10560/17).

Законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.

Покладення обов`язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог. Такий правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 27.08.2020 у справі №911/2498/18.

Як зазначалося вище, заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство.

Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як вбачається з матеріалів справи, регресні вимоги Мін`юсту України у справі №910/22885/17 заявлені внаслідок відшкодування коштів за рішенням ЄСПЛ.

Суд першої інстанції, розглядаючи заяву про кредиторські вимоги Міністерства юстиції України, послався на спір в межах справи №910/22855/17, проте позов Міністерства юстиції України щодо відшкодування коштів за рішенням ЄСПЛ в порядку регресу, судом не вирішено.

Скасовуючи постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2020 у справі №910/22855/17, Верховний Суд в своїй постанові від 24.11.2020 у справі №910/22855/17, дійшов висновку: оскільки неправильне застосування норм матеріального права (статті 204, 601, 1166, 1191 ЦК України) і порушення норм процесуального права (статей 86, 236, 237, 269, 282, 316 ГПК України) допущено судом апеляційної інстанції, а заявлена в касаційній скарзі підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020) отримала підтвердження під час касаційного провадження, то Верховний Суд вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги шляхом скасування оскаржуваної постанови та передачі справи на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Колегія суддів зазначає, що за змістом частини четвертої статті 75 ГПК України учасники господарського процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені (подібні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 24.11.2021 у справі №649/1393/19, від 13.09.2022 у справі №911/731/18).

Верховний Суд неодноразово зазначав, що преюдиціальність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Суб`єктивними межами є те, що у двох справах беруть участь одні й ті самі особи чи їх правонаступники, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Об`єктивні межі стосуються обставин, встановлених рішенням суду (висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №438/723/17).

Преюдиція - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновок суду з посиланням на справу №910/22855/17, за якою не вирішено спір між сторонами, є передчасним.

Доводи апеляційної скарги в цій частині є слушними, проте не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Колегія суддів зазначає, що станом на 03.04.2023 відсутні будь-які рішення суду, що набрали законної сили, якими встановлено наявність боргу АТ К.Енерго перед Міністерством юстиції України. Ця обставина також не спростована апелянтом.

Щодо рішення Європейського суду з прав людини від 20.10.2015 у справі за заявою №63403/13 ТОВ "Золотой Мандарин Ойл" проти України як підстави виникнення зобов`язань колегія суддів зазначає про таке.

Одним із доводів апелянта є те, що суд першої інстанції переглядає та надає оцінку фактам та обставинам, які вже встановлені рішенням ЄСПЛ.

Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Відповідно ст. 14 Закону України "Про міжнародні договори України" міжнародні договори набирають чинності для України після надання нею згоди на обов`язковість міжнародного договору відповідно до цього Закону в порядку та в строки, передбачені договором, або в інший узгоджений сторонами спосіб.

Стаття 15 Закону України "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права.

Відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України, чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовується у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною четвертою статті 11 ГПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року ратифікована Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №№ 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" від 17 липня 1997 року № 475/97ВР (далі - Конвенція).

За змістом ст. 1 Конвенції Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені у розділі 1 цієї Конвенції.

Відповідно до частини 1 статті 2 та статті 3 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року №3477-1V (далі Закон №3477-1V) рішення ЄСПЛ не лише є джерелом права, але є обов`язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції. Виконання рішення здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

Статтею 34 Конвенції встановлено, що Суд може приймати заяви від будь-якої особи, неурядової організації або групи осіб, які вважають себе потерпілими від допущеного однією з Високих Договірних Сторін порушення прав, викладених у Конвенції або протоколах до неї. Високі Договірні Сторони зобов`язуються не перешкоджати жодним чином ефективному здійсненню цього права.

Сторонами у справах, які розглядаються Європейським судом, є заявник та відповідач - Держава, а рішення виносяться ЄСПЛ проти держави-відповідача, а не проти конкретних державних органів, підприємств, установ та організацій, їх посадових осіб.

Держава Україна в особі Уряду України, який у ЄСПЛ представляє Урядовий уповноважений у справах ЄСПЛ, у кожній конкретній справі відповідає перед заявниками у Європейському суді за дії (бездіяльність) того чи іншого державного органу, підприємства, установи, організації, їх посадових осіб.

Відповідно до положень ст. 46 Конвенції Високі Договірні Сторони зобов`язуються виконувати остаточні рішення суду в будь-яких справах, у яких вони є сторонами.

Частиною 5 статті 9 Закону України №3477-1V встановлено, що позивачем у справах про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виплати відшкодування, виступає Орган представництва, який зобов`язаний протягом шести місяців з моменту, визначеного в частині четвертій статті 8 цього Закону, звернутися до суду з відповідним позовом. Загальний строк позовної давності для звернення з такими позовами визначається відповідно до Цивільного кодексу України.

Органом представництва, відповідно до ст. 1 цього Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та постанови Кабінету Міністрів України №784 від 31.05.2006 "Про заходи щодо реалізації Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", є Міністерство юстиції України.

Відповідно до вище наведених норм закону, держава Україна в особі Міністерства юстиції України має право зворотної вимоги до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування у разі встановлення її вини в порушенні Україною міжнародних зобов`язань, а також причинного зв`язку між її діями та моральною шкодою, завданою таким порушенням.

Судами встановлено, що 25.09.2013 ТОВ "Золотой Мандарин Ойл" у зв`язку з тривалим невиконанням відповідачем - ПАТ "Київенерго" рішення Господарського суду міста Києва у справі №41/207 звернулося до Європейського суду з прав людини з заявою проти України, в якій скаржилося за п. 1 ст. 6 та ст. 13 Конвенції, ст. 1 Першого протоколу.

Відповідно до ст.6 Закону України №3477-1V з метою виконання заходів загального характеру держава забезпечує переклад та опублікування повних текстів Рішень українською мовою спеціалізованим у питаннях практики Суду юридичним виданням, що має поширення у професійному середовищі правників.

Автентичність перекладу повних текстів Рішень засвідчується Органом представництва.

Враховуючи, що в матеріалах справи наявне Рішення Європейського суду з прав людини від 20.10.2015 за заявою №63403/13 англійською мовою (т.223а, а.с.111-112), суд апеляційної інстанції звернувся до Офіційного вісника України (електронний варіант) випуск №2, рік 2016, де розміщено Рішення Європейського Суду з прав людини (П`ята секція) за заявою №63403/13, яка подана Товариством з обмеженою відповідальністю «Золотий Мандарин Ойл» проти України від 20 жовтня 2015 року, з метою доступу до офіційного перекладу цього Рішення українською мовою, що додається до матеріалів справи.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 20.10.2015 за заявою №63403/13, поданою ТОВ "Золотий Мандарин Ойл" проти України (далі - Рішення) у розділі «Право», Суд вважає, що спір було вирішено в значенні пп. "b" пункту 1 ст. 37 Конвенції, та що повага до прав людини, визначених у Конвенції та протоколах до неї, не вимагає подальшого розгляду заяви за пунктом 1 статті 37 Конвенції.

Також зазначено, що враховуючи викладене, заяву слід вилучити з реєстру справ.

У відповідності до пп. "b" п. 1 ст. 37 Конвенції суд може на будь-якій стадії провадження у справі прийняти рішення про вилучення заяви з реєстру, якщо обставини дають підстави дійти висновку, що спір уже вирішено.

За змістом вказаного рішення Європейського суду, « 22 липня 2015 року Суд отримав лист Уряду, в якому було зазначено, що заявник не бажає підтримувати свою заяву у зв`язку з підписанням 22 липня 2015 декларації про дружнє врегулювання між заявником та Урядом. Копія декларації додавалась до листа і у відповідних її частинах зазначено таке:

Уряд України зобов`язуєтеся сплатити кошти, присуджені заявнику ухвалою Господарського суду міста Києва від 12 травня 2009 року, якою змінено спосіб виконання рішення того ж суду від 21 квітня 2009 року, з метою забезпечення дружнього врегулювання вищезазначеної справи, що знаходилась на розгляді в Європейському суді з прав людини. Уряд зобов`язується забезпечити виконання вищевказаного рішення протягом трьох місяців з дати повідомлення про ухвалення Судом рішення відповідно до пункту 1 статті 37 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 12 травня 2009 року, якою змінено спосіб виконання рішення того ж суду від 21 квітня 2009 року, становитиме остаточне вирішення цієї справи.

10 серпня 2015 року Суд отримав лист від представника заявника з підтвердженням того, що підприємство-заявник погодилось з умовами декларації про дружнє врегулювання спору».

Європейський суд з прав людини зазначив, що спір було вирішено в значенні пп. "b" п. 1 ст. 37 Конвенції та вирішив вилучити заяву з реєстру справ.

ЄСПЛ констатував у розділі рішення «Право», що повага до прав людини, визначених у Конвенції та протоколах до неї не вимагає подальшого розгляду заяви за пунктом 1 статті 37.

Відповідно до п.3 ст.39 Конвенції Дружнє врегулювання, у разі досягнення дружнього врегулювання Суд вилучає справу з реєстру, шляхом винесення ухвали, яка містить лише стислий виклад фактів і досягнутого вирішення.

Згідно пп. а п.1 ст. 28 Конвенції стосовно заяви, поданої згідно зі статтею 34, комітет може одностайним голосуванням оголосити її неприйнятною або вилучити її з реєстру справ, якщо таке рішення може бути прийняте без додаткового вивчення.

Відповідно до п.4 ст.35 Конвенції Умови прийнятності Суд відхиляє будь-яку заяву, яку він вважає неприйнятною згідно з цією статтею. Він може зробити це на будь-якій стадії провадження у справі.

Порядок виконання рішень Європейського суду з прав людини регулюється Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Законом України "Про виконавче провадження", іншими нормативно-правовими актами з урахуванням особливостей, що передбачені Законом (ст. 2 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").

За змістом статті 1 Закону України №3477-1V рішення - а) остаточне рішення Європейського суду з прав людини у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; б) остаточне рішення Європейського суду з прав людини щодо справедливої сатисфакції у справі проти України; в) рішення Європейського суду з прав людини щодо дружнього врегулювання у справі проти України; г) рішення Європейського суду з прав людини про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України.

Виконанням рішення у розумінні Закону України №3477-1V, є виплата стягувачу (заявнику) відшкодування та вжиття додаткових заходів індивідуального характеру.

Абзацом 8 частини 1 ст.1 Закону України №3477-1V визначено, що відшкодування - а) сума справедливої сатисфакції, визначена рішенням Європейського суду з прав людини відповідно до статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; б) визначена у рішенні Європейського суду з прав людини щодо дружнього врегулювання або у рішенні Європейського суду з прав людини про схвалення умов односторонньої декларації сума грошової виплати на користь стягувача.

Відповідно до ст. 3 Закону України №3477-1V виконання рішення здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

Порядок виконання Рішення встановлено главою 3 Закону України №3477-1V.

З огляду на принцип пріоритету норм міжнародних договорів України, зокрема Конвенції, над нормами законів та підзаконних актів України, основними критеріями щодо рішень ЄСПЛ стосовно дружнього врегулювання, передбаченими міжнародним правом, вважаються такі:

-стислий виклад y рішенні фактів та досягнутого по ним рішення,

- застосування ЄСПЛ під час винесення такого рішення ст. 39 Конвенції.

Колегія суддів звертає увагу, що у резолютивній частині рішення, а саме у реченні, пов`язаному із вилученням заяви з реєстру справ, пряме посилання на ст.39 Конвенції відсутнє.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що справа за заявою №63403/13, поданою ТОВ «Золотий Мандарин Ойл» проти України не вирішувалась Європейським судом з прав людини по суті, тому питання прийнятності даної заяви комітетом Суду не розглядалось та не вирішувалось, оскільки на підставі п.1 ст.39 Конвенції Суд надав себе у розпорядження заінтересованих сторін для забезпечення дружнього врегулювання спору.

Таким чином, твердження апелянта стосовно встановленого в Рішенні ЄСПЛ від 20.10.2015 порушення Конвенції та Протоколів до неї внаслідок тривалого невиконання рішення національного суду, що спричинило збиток Державному бюджету, жодним чином не підтверджені, а наведені апелянтом аргументи стосовно преюдиційності Рішення ЄСПЛ не спростовують найвищій стандарт доказування, що закріплений положеннями частини 4 ст.75 ГПК України.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі здійснив аналіз поданих кредиторських вимог, підстав їх виникнення до боржника, характер, встановлення розміру та виникнення цих грошових зобов`язань та дійшов правомірного висновку про відмову у задоволенні кредиторських вимог Міністерства юстиції, виходячи з такого.

Доводи скаржника про повний склад умов, за яких настає цивільно-правова відповідальність при вирішенні питання щодо заподіяння шкоди, спростовуються матеріалами справи.

За приписами частин 1, 2 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

У відповідності до частини 1 статті 1191 Цивільного кодексу України, визначено загальне правило, відповідно до якого особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ч.1,2 ст.614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність всіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправної поведінка боржника, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов`язання; наявності шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди); причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вини боржника.

При цьому, необхідно встановити, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода - наслідком протиправної дії. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов`язку з відшкодування збитків.

Отже, суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду, що при вирішенні по суті заяви про визнання кредиторських вимог обов`язковим є встановлення всіх обставин, які вказують на наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення.

Через відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування положень ст.1166 та частини 1 статті 1191 ЦК України у подібних правовідносинах відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виплати грошових коштів на виконання рішення ЄСПЛ за заявою, поданою проти України, колегія суддів в постанові від 24.11.2020 у справі №910/22855/17 (п.66 постанови) сформулювала такий правовий висновок:

«За загальним правилом, передбаченим статтею 1166 та частиною 1 статті 1191 ЦК України, після виплати особі на виконання рішення Європейського суду з прав людини присуджених сум за рахунок коштів Державного бюджету України до Держави Україна переходить право зворотньої вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування у разі встановлення її вини, а також причинного зв`язку між її діями та шкодою, завданою таким порушенням. Натомість Держава Україна в особі Уряду України, який у ЄСПЛ представляє Урядовий уповноважений у справах ЄСПЛ, у кожній конкретній справі відповідає перед заявниками у Європейському суді як за дії (бездіяльність) того чи іншого державного органу, підприємства, установи, організації, їх посадових осіб, так і за дії (бездіяльність) підприємства приватної форми власності, яке у період тривалого невиконання судового рішення перебувало під контролем держави як володільця корпоративних прав у статутному капіталі такого підприємства. Водночас, Держава Україна не відповідає за відсутність коштів у господарського товариства та зумовлене цим невиконанням таким товариством у добровільному порядку судового рішення, яке набрало законної сили».

Отже, Держава Україна може нести відповідальність в ЄСПЛ перед заявниками за дії (бездіяльність) підприємства змішаної форми власності, лише в межах частки держави як володільця корпоративних прав у статутному капіталі такого підприємства, яке у період тривалого невиконання судового рішення перебувало під контролем держави, за умови встановлення його вини, а також причинного зв`язку між його діями та шкодою, завданою таким порушенням, однак держава як Висока Договірна Сторона Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №№2,4,7 та 11 до Конвенції», не відповідає за діяння підприємства у випадку невиконання ним в добровільному порядку судового рішення у зв`язку з відсутністю коштів.

Так, 30.01.2012 АЕК «Київенерго», яке змінило назву на ПАТ «Київенерго», звернулось до Господарського суду м.Києва з заявою, в якій просило відстрочити виконання ухвали Господарського суду м.Києва від 12.05.2009 у справі № 41/207 в частині погашення заборгованості перед ТОВ «Золотой Мандарин Ойл»» та ТОВ «Торговий Дім «Ресурси» до 31.12.2014 включно, а також розстрочити виконання ухвали Господарського суду м.Києва від 12.05.2009 у справі № 41/207 в частині погашення заборгованості перед ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» та ТОВ «Торговий Дім «Ресурси» терміном на 30 (тридцять) років у зв`язку зі складним фінансовим становищем.

Ухвалою Господарського суду від 13.02.2012 у справі №41/207 в частині розстрочення виконання ухвали суду по справі № 41/207 від 12.05.2009, задоволено частково та розстрочено виконання ухвали суду по справі № 41/207 від 12.05.2009 строком на 36 місяців згідно графіку, наведеного у резолютивній частині ухвали (з 29.01.2012 по 31.01.2015) (т.223а, а.с.31-33).

Судом було встановлено збитковість діяльності ПАТ «Київенерго» на час виконання рішень у справі №41/207, зважаючи на його специфіку господарської діяльності та несвоєчасність розрахунків споживачів теплової та електричної енергії.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2012 ухвалу Господарського суду м.Києва від 13.02.2012 у справі №41/207 залишено без змін (т.223а, а.с.34-37).

З матеріалів справи вбачається, що Міністерство юстиції України було повідомлено ПАТ «Київенерго» листом від 30.03.2015 на № 5028/0/11-15 від 16.03.2015 «Про надання інформації щодо виконання судового рішення на користь ТОВ «Золотий Мандарин Ойл» (т.223а, а.с.109 зворот. бік-110).

Так, в листі зазначено, що Рішення суду № 41/207 виконано частково. В рахунок погашення боргу за наказом від 13.05.2009 № 41/207 було проведено зарахування взаємних однорідних вимог на суму 15 991 751,64 грн.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що ст.204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

З урахуванням положень статей 204, 601 ЦК України та статті 203 ГК України оформлений заявами ПАТ «Київенерго» від 06.11.2013 № 42/92ПЗ/8200 та від 25.11.2013 №42/92ПЗ/8908 правочин щодо зарахування зустрічних однорідних вимог на загальну суму 15 991 751,64 грн не оспорювався ТОВ «Золотой Мандарин Ойл», чим презюмується правомірність цього правочину.

Згідно ч. 3 ст.203 ГК України господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений або визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. Аналогічна норма міститься в ст.601 ЦК України.

На момент розгляду справи апеляційним судом не встановлено, а в матеріалах справи відсутні будь-які докази недійсності правочину щодо зарахування зустрічних однорідних вимог на загальну суму 15 991 751,64 грн, а відтак діє встановлена ст.204 ЦК України презумпція правомірності правочину.

Таким чином, на момент прийняття рішення ЄСПЛ рішення Господарського суду м.Києва у справі №41/207 було виконано частково шляхом проведення зарахування однорідних зустрічних вимог, а залишок заборгованості склав 38 187 861,76 грн.

Доводи апелянта стосовно шкоди у розмірі 54 179 613, 40 грн спростовуються наведеними обставинами, тому є необґрунтованими.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

У відповідності до преамбули Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (чинного на час виникнення спірних правовідносин), останній визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

За приписами ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Отже, у відповідності до наведених приписів виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.

Згідно п.1 ч. 1 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Стаття 2 Закону України "Про виконавче провадження" визначає, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".

Таким чином, з моменту звернення у належний спосіб до органів виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження, стягувач має право розраховувати, що компетентний орган здійснить всі можливі заходи для виконання постановленого судового рішення, що набрало законної сили.

Судом першої інстанції встановлено, що виконавче провадження №47633239 з виконання наказу Господарського суду м.Києва №41/207, виданого 13.05.2009 про стягнення з Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотой Мандарин Ойл" 54 179 613, 40 грн вартості мазуту було відкрито головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєвим О.В. лише 22 травня 2015 року.

ТОВ "Золотой Мандарин Ойл" як стягувач, тривалий час, а саме з 2009 року по 2015 рік, не подавало до органів державної виконавчої служби заяву про примусове виконання рішення у справі №41/201 та відповідно не ініціювало примусове виконання відповідного судового рішення.

Відсутність звернення стягувача - ТОВ "Золотой Мандарин Ойл" до органів державної виконавчої служби з заявою про примусове виконання наказу Господарського суду міста Києва від 13.05.2009 у справі № 41/207 на виконання судового рішення у зазначеній справі, свідчить про відсутність у держави можливості бути обізнаною про наявність невиконаного рішення суду.

Отже, висновок суду, що за відсутності звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотой Мандарин Ойл" до органів державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду, держава Україна не була учасником спірних відносин з приводу виконання наказу Господарського суду міста Києва від 13.05.2009 у справі №41/207, є правомірним та таким, що відповідає фактичним обставинам справи.

Зазначені обставини, встановлені судовими рішеннями, прийнятими при розгляді питань, пов`язаних з виконанням рішення суду про повернення майна, ухвали про зміну способу і порядку виконання судового рішення, розстрочення виконання рішення та видачі дублікату наказу, які набрали чинності, дають підстави для висновку, що тривале невиконання рішення відбулось саме з вини стягувача.

За умови відсутності всіх елементів цивільного правопорушення, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідальність АТ «К.Енерго» у вигляді відшкодування збитків у сумі 54 179 613,40 грн не настає.

Міністерство юстиції України в своїй заяві вказує, що на виконання рішення Європейського суду з Державного бюджету України на рахунок заявника сплачено присуджені Європейським судом кошти у сумі 54 179 613,40 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 24.02.2016 № 918 та від 22.02.2016 №810. (т.223 И, а.с. 52-53).

Вказані платіжні доручення від 24.02.2016 №918 та від 22.02.2016 №810 на суму 54179613,40 грн досліджено Східним апеляційним господарським судом на виконання вказівки Верховного Суду в постанові від 23.11.2023. (т.223 И, а.с. 52-53).

В цих платіжних дорученнях в графі «призначення платежу» вказано: « 3601170;2800; В.Р.Єврос.С.63403/13 від 20.10.15;ВДВ110/23, Борг. ухвала Госп.с.м. Києва від 12.05.09, яким змін спосіб викон.р.Госп.с.м.Києва від 21.04.09 №401/27».

Як встановлено раніше судовою колегією, рішення ЄСПЛ, на яке посилається заявник в платіжних дорученнях, є процедурним, тобто не створює обов`язків для сторін.

А відтак за умови відсутності рішення ЄСПЛ про стягнення з Уряду грошових коштів, кваліфікація спірних правовідносин має відбуватись в контексті приписів вітчизняного цивільного законодавства про заміну кредитора у зобов`язальному правовідношенні (дружня угода т.223а а.с.111) внаслідок виконання обов`язку боржника третьою особою, а саме за п. 4 ч. 1 ст. 512 та ст. 528 ЦК України, відповідно до умов яких, третій особі дозволяється виконати обов`язок боржника без згоди останнього лише у випадку наявності для такої третьої особи загрози втратити право на майно боржника.

Матеріали справи не містять доказів такої згоди боржника, так само як і доказів наявності у третьої особи - Держави в особі Заявника - Міністерства юстиції України права на майно боржника, а відтак і загрози втратити такого права.

Враховуючи обставини цієї справи, доцільно також звернути увагу на правила та обмеження аналогічного виду цесії в межах європейського правопорядку. З цією метою варто звернутися до положень пункту (b) параграфу (1) статті ІІІ.-2:107 Модельних правил європейського приватного права (Draft Common Frame of Reference. Principles, Definitions and Model Rules of European Private Law, (далі DCFR), за змістом яких третя особа має право виконати зобов`язання замість боржника незалежно від згоди останнього лише у тому разі, коли така третя особа має легітимний інтерес у такому виконанні.

Для того, щоб інтерес був легітимним, він має бути заснованим на нормі закону або іншому правовому акті. При цьому таким правовим актом не може вважатися відповідне рішення Європейського суду з прав людини, на яке посилається заявник, адже це рішення є рішенням про дружнє врегулювання справи, для здійснення виплат за яким за змістом приписів абз. 8 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» сума грошової виплати має бути вказана в самому рішенні, чого зроблено не було.

Більш того, відсутність матеріально-правової підстави для здійснення заміни боржника у спірних правовідносинах зумовило і відсутність процесуального правонаступництва в господарському процесі і, відповідно, у виконавчому провадженні.

У зв`язку з чим, посилання заявника в платіжних дорученнях на виконання ним ухвали Господарського суду міста Києва від 12.05.2009 у справі №401/27 є також безпідставним.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що Держава в особі Міністерства юстиції України добровільно та безпідставно сплатила грошові на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий Мандарин Ойл».

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх доводів і вимог.

Статтею 76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, колегія суддів констатує, що доводи апелянта не є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції про відмову у задоволенні кредиторських вимог Міністерства юстиції України до АТ "К.Енерго", що складаються зі збитків, завданих Державному бюджету України у розмірі 54 179 613,40 грн.

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувану ухвалу господарського суду Харківської області від 03.04.2023 у справі №905/1965/19 слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 254, 269, 271 п.1 ч.1 ст. 275, ст.ст. 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Донецької області від 03.04.2023 у справі №905/1965/19 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку, передбаченому статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 17.05.2024.

Головуючий суддя П.В. Тихий

Суддя О.В. Плахов

Суддя О.І. Терещенко

Джерело: ЄДРСР 119097899

скопійовано

Відновити пароль

Авторизація

Реєстрація

Реєстрація

Навчальні відео: Як користуватись системою

Ця функція стане доступною в повній версії продукту

Зберегти в обраному

Надіслати на вказаний адрес

Шановний користувач!