СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, E-mail: inbox@adm.su.court.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2024 року Справа № 480/916/24

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Павлічек В.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/916/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Берестовська, 1,м. Суми, Сумська область,40009) , в якій просить:

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 184250010794 від 26.01.2024 р. про відмову у призначенні позивачці пенсії за віком на пільгових умовах на підставі пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області, зарахувати до пільгового стажу позивачки за Списком №1 один місяць за 1999 рік, один місяць за 2000 рік за період знаходження у відпустках без збереження заробітної плати з 01.11.1999 р. по 25.11.1999 р., з 01.12.1999 р. по 16.12.1999 р., з 10.01.2000 р. по 29.02.2000 р., з 03.04.2000 р. по 28.04.2000 р., з 15.05.2000 р. по 10.06.2000 р„ з 10.07.2000 р. по 31.08.2000 р.; та період з 10.01.2004 р. по 30.06.2005 р. знаходження позивачки у відпустці по догляду за дитиною віком від 3-х до 6-ти років (відпустка по довідці ЛКК) в Державному підприємстві «Шосткинський завод «Зірка», та зобов`язати відповідача-1 призначити позивачці пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з дати звернення за нею, тобто з 18.01.2024 р.

Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що 18.01.2024 р. позивач звернулася із заявою до органів Пенсійного фонду України про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 1. Однак рішенням від 26.01.2024 № 184250010794 Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області відмовило в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 1. При цьому до пільгового стажу позивача не було зараховано період перебування у відпустках без збереження заробітної плати з 01.11.1999 р. по 25.11.1999 р., з 01.12.1999 р. по 16.12.1999 р., з 10.01.2000 р. по 29.02.2000 р., з 03.04.2000 р. по 28.04.2000 р., з 15.05.2000 р. по 10.06.2000 р., з 10.07.2000 р. по 31.08.2000 р. згідно пільгової довідки від 11.01.2024 р. № 11, виданої ДП «ШЗ «Зірка», та період з 10.01.2004 р. по 30.06.2005 р. перебування у відпустці по догляду за дитиною віком до 6-ти років (відпустка по довідці ЛКК) згідно наданої пільгової довідки від 11.01.2024 р. № 12, виданої ДП «ШЗ «Зірка». Позивач не погоджується з даним рішення відповідача, вважає його протиправним та таким, що порушує її права.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження та встановлено строк відповідачам для подання відзиву та доказів, які наявні у відповідача. Також даною ухвалою було витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області належним чином завірені копії матеріалів пенсійної справи позивача.

На виконання вимог суду представником Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області через систему "Електронний суд " надано відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в їх задовоенні, зокрема, зазначивши, що позивач 15.12.1974 року народження, 18.01.2024 звернулась до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України „Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІV (надалі по тексту Закон № 1058-ІV). На момент звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України за призначенням пенсії, вік позивача становив - 49 років 1 місяць. На підстави заяви та наданих документів, Головним управлінням 26.01.2024 винесено рішення № 184250010794 про відмову у призначенні пенсії у зв`язку з тим, що позивач на момент звернення за призначенням пенсії не досягла 50 років. Необхідний вік, страховий та пільговий стаж визначено на підставі п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-ІV, відповідно до якої на пільгових умовах пенсія за віком призначається після досягнення 50 років при страховому стажі 20 років та пільговому стажі 7 років 6 місяців. Після перевірки наданих Позивачем документів. Головним управлінням було встановлено, що страховий стаж становить - 24 роки 1 місяців 7 днів, пільговий стаж роботи становить - 9 років 11 місяців 27 днів. Враховуючи те, що позивач не досягла встановлено законодавством пенсійного віку 50 років, у Головного управління були відсутні правові підстави для прийняття будь-якого іншого рішення, окрім як про відмову у призначенні пенсії. Також представник відповідача-1 зазначив, що положення ст. 13 Закону № 1788-ХІІ, на які посилається позивач, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки з 11.10.2017 положення Закону № 1788-ХІІ в частині призначення пенсії за віком на пільгових умовах не застосовуються. Окрім того, будь-які закони та нормативно-правові акти застосовуються виключно в частині, що не суперечить Закону № 1058-ІV. Відтак, спірні правовідносини регулюються саме п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-ІV, відповідно до якої для призначення пенсії Позивачу необхідно досягнути 50-річного віку (а.с. 34-38).

Також на виконання вимог суду представником Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області було надано суду через систему "Електронний суд" витребувані докази. Водночас у клопотанні про долучення доказів, представник Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області зазначив, що ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" в зв`язку з недосягненням пенсійного віку 50 років. При цьому страховий стаж особи становить 24 роки 1 місяць 7 днів. Пільговий стаж особи становить 9 років 11 місяців 27 днів. За результати розгляду документів, доданих до заяви до пільгового стажу не зараховано періоди роботи з 01.11.1999 по 25.11.1999, з 01.12.1999 по 16.12.1999, з 10.01.2000 по 29.02.2000, з 03.04.2000 по 28.04.2000, з 15.05.2000 по 10.06.2000, з 10.07.2000 по 31.08.2000 згідно наданої пільгової довідки від 11.01.2024 № 11, оскільки знаходилась у відпустках без збереження заробітної плати, з 10.01.2004 по 30.06.2005 згідно наданої пільгової довідки від 11.01.2024 № 11 та 12, оскільки згідно Індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутнє нарахування та сплата внесків до Пенсійного фонду (а.с. 43-44).

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач 18.01.2024 звернулась до пенсійного органу із заявою про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 1 (а.с.56-57).

Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву позивача.

Рішенням від 26.01.2024 року № 184250010794 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області було відмовлено позивачу у призначенні пенсії відповідно до п. 1 ч. 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". При цьому в даному рішенні зазначено, що вік заявниці 49 років 01 місяць. Страховий стаж особи 24 роки 01 місяць 07 днів. Пільговий стаж особи становить 09 років 11 місяців 27 днів. За наявним пільговим та страховим стажем особа матиме право на пенсійну виплату з 16.12.2024 року.

Водночас в даному рішенні зазначено, що за результати розгляду документів, доданих до заяви, до пільгового стажу не зараховано періоди роботи: з 01.11.1999 по 25.11.1999, з 01.12.1999 по 16.12.1999, з 10.01.2000 по 29.02.2000, з 03.04.2000 по 28.04.2000, з 15.05.2000 по 10.06.2000, з 10.07.2000 по 31.08.2000 згідно наданої пільгової довідки від 11.01.2024 № 11, оскільки знаходилась у відпустках без збереження заробітної плати; з 10.01.2004 по 30.06.2005 згідно наданої пільгової довідки від 11.01.2024 № 11 та 12, оскільки згідно Індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутнє нарахування та сплата внесків до Пенсійного фонду (а.с. 20, 53 (зворотній бік).

Не погодившись з рішенням відповідача щодо відмови у призначенні пенсії, позивач звернулася з даною позовною заявою до суду.

Отже судом встановлено, що згідно оскаржуваного рішення, відповідачем фактично було відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 1, у зв`язку з недосягненням необхідного віку 50 років. При цьому предметом спору також є не зарахування до пільгового стажу позивача періодів роботи: з 01.11.1999 по 25.11.1999, з 01.12.1999 по 16.12.1999, з 10.01.2000 по 29.02.2000, з 03.04.2000 по 28.04.2000, з 15.05.2000 по 10.06.2000, з 10.07.2000 по 31.08.2000 та з 10.01.2004 по 30.06.2005.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (пункт 6 частини 1 статті 92 Конституції України).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

За приписами статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Згідно з пунктом "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (в редакції до внесення змін Законом від 02.03.2015 № 213-VІІІ) (далі по тексту - Закон №1788-XII) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N 1 ( 36-2003-п ) виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам.

Отже, у статті 13 Закону №1788-XII до внесення змін Законом №213-VIII було встановлено такий пенсійний вік: у пункті "а", зокрема. для жінок - 45 років. При цьому, працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, зокрема, на 1 рік 4 місяці - жінкам.

Законом від 02.03.2015 № 213-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" статтю 13 Закону №1788-XII викладено в новій редакції, пунктом "а" якої, зокрема, передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування": чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи; жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.

Отже Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" № 213-VІІІ від 2 березня 2015 року (далі Закон № 213-VІІІ), який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом "а" статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 45 років до 50 років. При цьому, працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зокрема, на 1 рік 4 місяці - жінкам.

З 01.01.2004 року набув чинності Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі по тексту - Закон №1058-IV), який відповідно до його преамбули розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Пунктом 16 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Відповідно до абз.1 п.2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV (в редакції до внесення змін Законом України №2148-VIII від 03.10.2017 року, далі Закон №2148-VIII) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Абзацом 2 пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV (в редакції до внесення змін Законом №2148-VIII) визначено, що до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: 1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення". У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Отже, і після набуття чинності нормами Закону №1058-IV правила призначення пенсій за віком на пільгових умовах за Списком №1 регламентувались п. "а" статті 13 Закону №1788-XII.

Такий стан правового регулювання існував до набрання чинності Законом №2148-VIII (до 11.10.2017 року), яким текст Закону №1058-IV доповнений, зокрема, статтею 114, згідно з ч.1 якої право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-IV, на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

У силу спеціальної вказівки у Законі №2148-VIII наведені вище норми закону почали застосовуватись з 01.10.2017 року.

Відтак, з 01.10.2017 року правила призначення пенсій за віком на пільгових умовах за Списком №1 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: ст.13 Закону №1788-XII в редакції Закону №213-VIII та ч.2 ст.114 Закону №1058-IV.

Положення згаданих законів щодо підстав призначення пенсій на пільгових умовах за Списками були повністю ідентичними.

Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 року №1-р/2020 у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII.

Пунктом 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року N 213-VIII.

Відповідно до п.2 резолютивної частини цього рішення Конституційного Суду України стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року N 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Згідно з п.3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020 застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: „На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам".

Також, у пункті третьому резолютивної частини рішення КСУ від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 викладена юридична позиція щодо порядку виконання цього Рішення, а саме:

застосуванню підлягають положення Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.

Отже, з 23.01.2020 року чинними є два закони, котрі одночасно і по-різному регламентують правила призначення пенсій за Списком №1, а саме: п. "а" ст.13 Закону України №1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом №213-VIII та п.1 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" в редакції Закону України від 03.10.2017р. №2148-VIII.

Вирішуючи питання щодо того, норми якого саме закону - №1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом №213-VIII чи Закону №1058-ІV в редакції Закону №2148-VIII підлягають застосуванню у даному випадку, суд зважає на вищенаведені приписи п.3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020р. №1-р/2020, якою чітко визначено, що застосуванню підлягає, зокрема, стаття 13 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.

При цьому Конституційний Суд України у рішенні від 23.01.2020р. №1-р/2020 зазначив, що особи, що належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об`єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов`язані саме з положеннями Закону № 1788 у редакції до внесення змін Законом № 213. Отже, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

Отже, визначальним у даному випадку є з`ясування обставин щодо того чи працювала особа, яка звертається з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, на посадах, визначених у нормах статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII), саме до 1 квітня 2015 року і у разі якщо так, то при вирішенні питання про призначенні такій особі пільгової пенсії слід керуватися саме статтею 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII).

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом по зразковій справі №360/3611/20 в постанові від 21.04.2021 року.

З матеріалів справи, а саме з копії трудової книжки НОМЕР_1 , довідок про підтвердження наявного пільгового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 11.01.2024 року № 10, № 11 та № 12 та уточнюючої довідки від 11.01.2024 № 7, виданих Державним підприємством "Шосткинський завод "Зірка", суд вбачає, що позивач працювала на посадах визначених у нормах статті 13 Закону №1788-XII до 1 квітня 2015 року, а саме: з 29.06.1993 по 01.10.1997, з 01.10.1997 по 17.03.2002 та з 18.03.2002 по 30.06.2005 (а.с. 63-66, 71-72, 73 (зворотній бік).

А отже в даному випадку до позивача підлягають застосуванню положення ст. 13 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року № 213-VIII та, відповідно, не підлягають застосуванню положення ст. 114 Закону №1058-ІV.

З матеріалів справи, а саме з оскаржуваного рішення, суд вбачає, що вік позивача на час звернення із заявою про призначення пенсії становить 49 років 01 місяць, страховий стаж - 24 роки 01 місяць 07 днів, а пільговий стаж становить 09 років 11 місяців 27 днів (а.с. 53 (зворотній бік).

Відтак, відмова в призначенні позивачу, яка на час звернення із заявою про призначення пенсії досягла віку 49 років, мала страховий стаж роботи 24 роки 01 місяць 07 днів, у тому числі на роботах за списком №1 - 09 років 11 місяців 27 днів, пенсії на пільгових умовах за віком з посиланням на недосягнення нею 50-річного пенсійного віку, визначеного пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-ІV, є протиправною.

Враховуючи викладене та оскільки в даному випадку пенсійним органом за місцем проживання позивача є Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 26.01.2024 року № 184250010794 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити ОСОБА_1 з 18.01.2024 року пенсію на пільгових умовах за Списком № 1, відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з урахуванням рішення Конституційного суду України від 23.01.2020 №1-р/2020.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати до пільгового стажу позивачки за Списком №1 один місяць за 1999 рік, один місяць за 2000 рік за період знаходження у відпустках без збереження заробітної плати з 01.11.1999 р. по 25.11.1999 р., з 01.12.1999 р. по 16.12.1999 р., з 10.01.2000 р. по 29.02.2000 р., з 03.04.2000 р. по 28.04.2000 р., з 15.05.2000 р. по 10.06.2000 р„ з 10.07.2000 р. по 31.08.2000 р., суд зазначає наступне.

З оскаржуваного рішення судом встановлено, що до пільгового стажу позивача не зараховано, зокрема, періоди роботи: з 01.11.1999 по 25.11.1999, з 01.12.1999 по 16.12.1999, з 10.01.2000 по 29.02.2000, з 03.04.2000 по 28.04.2000, з 15.05.2000 по 10.06.2000, з 10.07.2000 по 31.08.2000, згідно наданої пільгової довідки від 11.01.2024 № 11, оскільки позивач знаходилась у відпустках без збереження заробітної плати.

Так, відповідно до довідки від 11.01.2024 № 11 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, виданої Державним підприємством "Шосткинський завод "Зірка", позивач, працюючи з 01.01.1997 по 17.03.2002 року апаратником рекуперації у Державному підприємстві "Шосткинський завод "Зірка" у періоди з 01.11.1999 по 25.11.1999, з 01.12.1999 по 16.12.1999, з 10.01.2000 по 29.02.2000, з 03.04.2000 по 28.04.2000, з 15.05.2000 по 10.06.2000, з 10.07.2000 по 31.08.2000 перебувала у відпустці без збереження заробітної плати у зв`язку з відсутністю роботи (а.с. 64 (зворотній бік-65).

Отже фактично позивач перебувала у відпустці без збереження заробітної плати у 1999 році - 41 день, а в 2000 році - 157 днів.

Згідно з пунктом 2 Порядку застосування Списків N 1 і N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Мінпраці від 18.11.2005 року N 383, під повним робочим днем слід вважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків.

Згідно ст. 84 Кодексу законів про працю у випадках, передбачених статтею 25 Закону України "Про відпустки", працівнику за його бажанням надається в обов`язковому порядку відпустка без збереження заробітної плати.

За сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та роботодавцем, але не більше 30 календарних днів на рік.

Відповідно до статті 34 Кодексу законів про працю України простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.

Згідно листа Мінсоцполітики України від 08.02.2016 за № 713/039/161-16 підставою для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є: перш за все, наявність професії або посади в списках №1 і №2; підтвердження шкідливих умов праці працівника безпосередньо на робочому місці результатами атестації робочих місць, порядок проведення якої затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 за №442; виконання робіт в умовах, передбачених відповідним списком №1 та №2, протягом повного робочого дня.

Час простою та періоди відпусток без збереження заробітної плати, якщо вони були пов`язані з виробничою необхідністю, працівникам, які працюють в шкідливих і важких умовах праці, можуть бути зараховані до пільгового стажу, але не більше 1 місяця в календарному році.

Дана позиція узгоджується з позицією, викладено у постановах Верховного Суду у від 26.03.2020 у справі № 423/2860/16-а та від 29.07.2020 у справі №165/2354/16-а

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що пенсійним органом було протиправно не зараховано до пільгового стажу позивача 1 місяць у 2019 році та 1 місяць у 2020 році перебування у відпустці без збереження заробітної плати.

А відтак позовні вимоги позивача підлягають задоволенню шляхом про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати до пільгового стажу позивача, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах по Списку № 1, один місяць в 1999 році та один місяць в 2000 році перебування у відпустках без збереження заробітної плати.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати до пільгового стажу позивачки за Списком №1 період з 10.01.2004 р. по 30.06.2005 р. знаходження позивачки у відпустці по догляду за дитиною віком від 3-х до 6-ти років (відпустка по довідці ЛКК) в Державному підприємстві «Шосткинський завод «Зірка», суд зазначає наступне.

З оскаржуваного рішення судом встановлено, що до пільгового стажу позивача не зараховано, зокрема, період роботи з 10.01.2004 по 30.06.2005 згідно наданої пільгової довідки від 11.01.2024 № 11 та 12, оскільки згідно Індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутнє нарахування та сплата внесків до Пенсійного фонду (а.с. 20, 53 (зворотній бік).

При цьому відповідно до довідки від 11.01.2024 № 12 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, виданої Державним підприємством "Шосткинський завод "Зірка", позивач, працюючи з 18.03.2002 року по 30.06.2005 року апаратником рекуперації у Державному підприємстві "Шосткинський завод "Зірка" у період з 10.01.2004 по 10.01.2006 перебувала у відпустці по догляду за дитиною по довідкам ЛЛК (а.с. 66).

В свою чергу, згідно уточнюючої довідки від 11.01.2024 № 7, виданої Державним підприємством "Шосткинський завод "Зірка", позивач, працюючи на заводі "Зірка" апаратником рекуперації цеху №5 з 29.06.1993 по 30.06.2005 року, перебувала у відпустці по догляду за дитиною по довідкам ЛЛК з 10.01.2004 по 30.06.2005 (а.с. 73 (зворотній бік).

Отже суд доходить висновку, що у довідці від 11.01.2024 № 12 було помилково зазначено період перебування позивача у відпустці по догляду за дитиною по довідкам ЛЛК з 10.01.2004 по 10.01.2006, оскільки фактично позивач працювала у Державному підприємстві "Шосткинський завод "Зірка" до 30.06.2005 року.

Закон України від 09.07.2003 р. № 1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" набув чинності з 1 січня 2004 року. Саме з цієї дати обчислюється не трудовий, а страховий стаж, який підтверджується даними персоніфікованого обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону № 1058-IV страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Відповідно до п. 8 ст. 11 Закону № 1058-IV загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або при народженні дитини, при усиновленні дитини.

Згідно з ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку та на умовах, які передбачені законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно пункту "ж" ч. 3 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також, зокрема, час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.

Відповідно до частини 1 статті 181 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя і шоста статті 179 цього Кодексу) надаються за заявою матері (батька) дитини або осіб, зазначених у частині сьомій статті 179 цього Кодексу, повністю або частково в межах установленого періоду та оформляються наказом (розпорядженням) роботодавця.

Згідно з частиною 2 статті 181 КЗпП України визначено, що відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя і шоста статті 179 цього Кодексу) зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю. Час відпусток, зазначених у цій статті, до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку, не зараховується.

Частиною 6 статті 179 КЗпП України установлено, що у разі, якщо дитина потребує домашнього догляду, одному з батьків дитини в обов`язковому порядку надається відпустка без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку.

Абзацом 1 частини 2 статті 24 Закону № 1058-IV передбачається, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за тими даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ст. 20 Закону № 1058-IV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

З вказаного вбачається, що для зарахування періоду роботи до страхового стажу необхідною та обов`язковою умовою є сплата страхових внесків за вказаний період.

Згідно з частиною 16 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Отже до 01.01.2004 року до трудового стажу включалися всі періоди перебування у трудових відносинах, в тому числі у періоди відпусток для догляду за дитиною до 3-х років та для догляду за дитиною відповідно до медичного висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку.

Починаючи з 01.01.2004 року час догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку, зараховується до страхового й пільгового стажу у разі отримання відповідної допомоги (за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку).

В свою чергу відпустка по догляду за дитиною від трьох років і до досягнення нею шестирічного віку надається без збереження заробітної плати і, як наслідок, страхові внески страхувальник за застраховану особу не сплачує.

Тобто з 01.01.2004 року до пільгового стажу, що дає право на пенсію на пільгових умовах, зараховується час догляду працюючої особи за дитиною до досягнення нею 3- і 6- річного віку (у разі оформлення відповідної відпустки), лише за умови сплати страхових внесків.

Оскільки згідно Індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутнє нарахування та сплата внесків до Пенсійного фонду за період 10.01.2004 по 30.06.2005, у пенсійного органу були відсутні підстави для зарахування даного періоду до пільгового стажу позивача.

А відтак позовні вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати до пільгового стажу позивачки за Списком №1 період з 10.01.2004 р. по 30.06.2005 р. знаходження позивачки у відпустці по догляду за дитиною віком від 3-х до 6-ти років (відпустка по довідці ЛКК) в Державному підприємстві «Шосткинський завод «Зірка», задоволенню не підлягають.

Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи положення ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України та оскільки оскаржуване рішення було прийнято саме Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області суму судового збору в розмірі 605,60 грн., сплаченого згідно квитанції від 31.01.2024 № 0183210010 (а.с. 26).

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 26.01.2024 року № 184250010794 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Степана Бандери, 43, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 21108013) зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ), що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах по Списку № 1, один місяць в 1999 році та один місяць в 2000 році перебування у відпустках без збереження заробітної плати (у зв`язку з відсутністю роботи).

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Степана Бандери, 43, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 21108013) призначити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) з 18.01.2024 року пенсію на пільгових умовах за Списком № 1, відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з урахуванням рішення Конституційного суду України від 23.01.2020 №1-р/2020.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, буд. 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385) суму судового збору в розмірі 605,60 грн. (шістсот п`ять гривень 60 коп.).

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.О. Павлічек