КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2024 року Київ справа №320/30421/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Басая О. В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

у с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, у якому просить суд:

- визнати противоправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови судді у відставці ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці та зарахуванні до стажу роботи на посаді судді, який дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання: календарного періоду проходження позивачем строкової військової служби тривалістю 2 роки 29 днів (період з 17.05.1979 по 15.06.1981), половини строку (2 роки) навчання за денною формою навчання у Вищій слідчій школі МВС СРСР в місті Волгограді з 1982 року по 1986 року, а також періоду роботи на посадах слідчого та старшого слідчого органів МВС України з 01.09.1986 по 24.03.1993;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до стажу роботи на посаді судді, що дає право ОСОБА_1 на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці: половину строку (2 роки) навчання за денною формою навчання у Вищій слідчій школі МВС СРСР в місті Волгограді з 1982 року по 1986 року, що становить 2 роки, календарний період проходження строкової військової служби тривалістю 2 роки 29 днів (період з 17.05.1979 по 15.06.1981) та період роботи на посадах слідчого та старшого слідчого органів МВС України з 01.09.1986 по 24.03.1993, що складає 6 років 6 місяців та 24 дні, визначивши загальний стаж на посаді судді, який повинен бути врахований при обчисленні (розрахунку) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 40 років 7 місяців 10 днів, а також виплачувати позивачу щомісячне грошове утримання у розмірі, визначеному та розрахованому з урахуванням цього стажу;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з дати звернення до відповідача із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, тобто з 08.06.2023 перерахунок та виплату судді у відставці ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням стажу, який дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання 40 років 7 місяців 10 днів зі збільшенням на 2 % грошового утримання за кожний рік роботи з урахуванням стажу роботи понад 20 років, та виплатити різницю щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням вже виплачених сум з 08.06.2023 до моменту здійснення перерахунку.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відмова відповідача зарахувати до стажу роботи на посаді судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, календарний період проходження позивачем строкової військової служби тривалістю 2 роки 29 днів (період з 17.05.1979 по 15.06.1981), половину строку (2 роки) навчання за денною формою навчання у Вищій слідчій школі МВС СРСР в місті Волгограді з 1982 року по 1986 року, а також період роботи на посадах слідчого та старшого слідчого органів МВС України з 01.09.1986 по 24.03.1993 є протиправною. Вказано, що стаж роботи позивача на посаді судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці складає 40 років 7 місяців 10 днів, а тому відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIІІ він має право на перерахунок розміру призначеного йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90 % суддівської винагороди.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.09.2023 (суддя Шевченко А. В.) відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

На підставі розпорядження керівника апарату Київського окружного адміністративного суду, у зв`язку з перебуванням судді Шевченко А. В. у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, проведено повторний автоматизований розподіл справи № 320/30421/23. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею, який буде розглядати адміністративну справу № 320/30421/23, визначено Басая О. В.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.03.2024 (суддя Басай О. В.), зокрема прийнято до провадження адміністративну справу № 320/30421/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві позов не визнало, до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (від 22.09.2023 № 2600-0903-8/187622), де зазначено, зокрема, що розмір щомісячного довічного грошового утримання позивача, який складає 99 319,50 грн, розрахований як 70 % від суми суддівської винагороди. До стажу роботи судді, що дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці зараховано періоди роботи з 25.03.1993 по 19.04.2015 на посаді судді Калінінського районного суду м. Донецька та з 20.04.2015 по 07.06.2023 на посаді судді Дарницького районного суду м. Києва, відповідно до положень статті 137 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Інших перерахунків чинним законодавством не передбачено, а тому жодних підстав для визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, не має. Відтак, відповідач просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Розглянувши позовну заяву, відзив на позовну заяву, а також докази наявні в матеріалах справи, оцінивши їх у сукупності, суд встановив таке.

ОСОБА_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорту серії НОМЕР_1 , виданим Калінінським РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області 26.12.1995.

Рішенням Вищої Ради Правосуддя від 23.05.2023 № 496/0/15-23 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Дарницького районного суду міста Києва у зв`язку з поданням заяви про відставку" звільнено ОСОБА_1 з посади судді Дарницького районного суду міста Києва у зв`язку з поданням заяви про відставку (далі рішення 23.05.2023 № 496/0/15-23).

У вказаному рішенні від 23.05.2023 № 496/0/15-23 зазначено, що додані до заяви документи свідчать, що суддя Домарєва О. В. має достатній для звільнення у відставку стаж роботи, визначений на підставі статей 116, 137 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", а також абзацу 4 пункту 34 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону в редакції Закону України "Про вищу раду правосуддя".

07.06.20203 відповідно до наказу Дарницького районного суду міста Києва № 12-ОС, позивача було відраховано зі штату Дарницького районного суду міста Києва, як такого, що звільнений з посади судді у зв`язку з поданням заяви про відставку відповідно до рішення від 23.05.2023 № 496/0/15-23.

Позивачем додано довідку Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці від 15.05.2023 № 153, станом на 01.05.2023 (далі довідка від 15.05.2023 № 153).

Згідно з цією довідкою від 15.05.2023 № 153 розмір суддівської винагороди, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 141 885,00 грн.

Як випливає з матеріалів справи, позивач звернувся до Головного Управління Пенсійного Фонду України в м. Києві із заявою від 08.06.2023 № 6625 про призначення/перерахунок пенсії.

Головне Управління Пенсійного Фонду України в м. Києві (Дарницький район) рішенням від 16.06.2023 № 262240007533, відповідно до положень частини 3 статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" призначило позивачу довічне грошове утримання судді у відставці (далі рішення від 16.06.2023 № 262240007533).

У вказаному рішенні від 16.06.2023 № 262240007533 зазначено, що розмір щомісячного грошового утримання призначено позивачеві за стажем роботи судді (з 25.03.1993 по 19.04.2015 на посаді судді Калінінського районного суду м. Донецька та з 20.04.2015 по 07.06.2023 на посаді судді Дарницького районного суду міста Києва), що разом складає 30 років 2 місяці 14 днів та розрахований як 70 % від суддівської винагороди.

До позову додано заяву ОСОБА_1 від 22.06.2023, адресовану начальникові Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, про зарахування до стажу роботи на посаді судді: періоду проходження строкової військової служби; половини строку навчання за денною формою навчання у Вищій слідчій школі МВС СРСР в місті Волгограді; періоду роботи на посадах слідчого та старшого слідчого органів МВС України з 01.09.1986 по 24.03.1993.

У відповідь на таку заяву, Головне Управління Пенсійного Фонду України в м. Києві листом від 23.06.2023 № 2600-0306-8-125181 повідомило позивача, що розмір щомісячного грошового утримання, який складає 99 319,50 грн, розрахований як 70 % від суми суддівської винагороди 141 885,00 грн. До стажу роботи судді, що дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці зараховано період роботи з 25.03.1993 по 19.04.2015 на посаді судді Калінінського районного суду м. Донецька та з 20.04.2015 по 07.06.2023 на посаді судді Дарницького районного суду міста Києва, відповідно до положень статті 137 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Інших перерахунків чинним законодавством не передбачено.

З матеріалів справи випливає, що пенсійним органом при проведенні обрахунку щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці, не було враховано до стажу роботи позивача, який дає право на отримання довічного грошового утримання, календарний період проходження позивачем строкової військової служби тривалістю 2 роки 29 днів (період з 17.05.1979 по 15.06.1981), половини строку (2 роки) навчання за денною формою навчання у Вищій слідчій школі МВС СРСР в місті Волгограді з 1982 року по 1986 року, а також періоду роботи на посадах слідчого та старшого слідчого органів МВС України з 01.09.1986 по 24.03.1993.

Період проходження позивачем строкової військової служби тривалістю 2 роки 29 днів (період з 17.05.1979 по 15.06.1981), навчання за денною формою навчання у Вищій слідчій школі МВС СРСР в місті Волгограді з 1982 року по 1986 року, а також періоду роботи на посадах слідчого та старшого слідчого органів МВС України з 01.09.1986 по 24.03.1993 підтверджується копією трудової книжки позивача НОМЕР_2 , Послужним списком Н-704888, довідкою про роботу в органах МВС, військовим квитком НОМЕР_3 , Дипломом НВ № 752990

Не погодившись з такою позицією відповідача, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі.

Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами спору, суд зазначає таке.

У частині 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями частини 1 статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

У свою чергу в пункті 6 частини 1 статті 92 Конституції України зазначено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Відповідно до положень статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

У частині 1 статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Підставою для звільнення судді, зокрема, є подання заяви про відставку.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 11.10.2005 № 8-рп/2005 зазначив, що право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов`язків судді. Надання судді за рахунок держави матеріального і соціального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя.

У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.

Конституційний Суд України також висловлював аналогічні позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у рішеннях від 24.06.1999 № 6-рп/99 (справа про фінансування судів), від 20.03.2002 № 5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій та гарантій), від 01.12.2004 № 19-рп/2004 (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу), від 11.10.2005 № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії та щомісячного довічного грошового утримання), від 18.06.2007 № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів).

Конституційний статус судді зумовлює обов`язок держави гарантувати достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці - щомісячне довічне грошове утримання. Статус судді та його елементи, зокрема, матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а виступає засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 28.08.2023 у справі № 360/6255/21.

За приписами пункту 14 частини 1 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються: судоустрій, судочинство, статус суддів.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі Закон № 1402-VIII).

Згідно із пунктом 2 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., № № 41-45, ст. 529; 2015 р., № № 18-20, ст. 132 із наступними змінами), крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.

Згідно з частиною 1 статті 142 Закону № 1402-VI судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

У частині 2 статті 142 Закону № 1402-VIII встановлено, що суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до частин 3, 4, 5 статті 142 Закону № 1402-VI щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, встановлений Законом № 1402-VIII, визначається з урахуванням трьох складових: 1) стажу роботи на посаді судді; 2) розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді; 3) відсоткового значення суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

При цьому варто звернути увагу на те, що при визначенні відсоткового значення суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, необхідно враховувати розмір, встановлений частиною 3 статті 142 Закону № 1402-VIII, а саме: 50 відсотків зі збільшенням на 2 відсотки за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір.

Відповідно до положень статті 137 Закону № 1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Як вже було зазначено судом вище, відповідачем при здійсненні обрахунку щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 , як судді у відставці, було враховано стаж роботи на посаді судді 30 років 2 місяці 14 днів (30 повних років стажу на посаді судді).

З матеріалів справи випливає, що пенсійним органом при проведенні обрахунку щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці, не було враховано до стажу роботи позивача, який дає право на отримання довічного грошового утримання, календарний період проходження позивачем строкової військової служби тривалістю 2 роки 29 днів (період з 17.05.1979 по 15.06.1981), половини строку (2 роки) навчання за денною формою навчання у Вищій слідчій школі МВС СРСР в місті Волгограді з 1982 року по 1986 року, а також періоду роботи на посадах слідчого та старшого слідчого органів МВС України з 01.09.1986 по 24.03.1993.

Водночас варто зауважити, що у абзаці 4 пункту 34 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII встановлено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Аналогічні положення закріплювались статтею 135 "Стаж роботи судді" Закону України "Про судоустрій і статус суддів від 07.07.2010 № 2453-VI та пунктом 11 "Перехідних положень" вказаного Закону, у редакції чинній до 28.03.2015, згідно з яким судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

Матеріалами справи підтверджується, що позивача призначено на посаду судді 25.03.1993. Таким чином, суд звертає увагу на те, що на час обрання ОСОБА_1 на посаду судді (1993 рік) питання визначення стажу, який давав право на відставку судді, регулювалося частиною 4 статті 43 Закону України від 15.12.1992 № 2862-XII "Про статус суддів" (далі Закон № 2862-XII) та Указом Президента України від 10.07.1995 № 584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів".

Так, згідно з положеннями частини 4 статті 43 Закону № 2862-XII (у редакції, чинній на час призначення (обрання) позивача на посаду судді) судді, який пішов у відставку, за наявності відповідного віку і стажу роботи виплачується пенсія на загальних підставах. Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія на загальних підставах або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді менше 20 років і досяг 55-річного віку (для жінок 50 років), розмір щомісячного грошового утримання обчислюється пропорційно кількості повних років роботи на посаді судді або, за його вибором, призначається пенсія на загальних підставах.

Згодом у частині 4 статті 43 Закону № 2862-XII зі змінами, внесеними Законом України від 24.02.1994 № 4015-XII "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус суддів" (у редакції, чинній на час здійснення позивачем повноважень судді) було визначено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних із керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Відповідно до положень частини 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (частина 1 статті 2 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2397-VIII від 05.04.2018 ), час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно з абзацом 2 статті 1 Указу Президента України від 10.07.1995 № 584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.

Після втрати чинності статті 1 Указу Президента України від 10.07.1995 № 584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" питання зарахування в стаж роботи судді інших періодів діяльності було врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 11.06.2008 № 545.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11.06.2008 № 545 пункт 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865 (865-2005-п) "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" доповнено абзацом такого змісту: "До стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби".

Зазначена постанова Кабінету Міністрів України (№ 865-2005-п) втратила чинність 01.01.2012.

Відповідно до пункту 1 "Перехідні положення" Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

Як зазначалося вище, відповідно до абзацу 4 пункту 34 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

При цьому обмежень щодо дії цього пункту в часі Законом № 1402-VIII не встановлено.

Такі висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 08.11.2021 у справі № 580/492/21.

Отже, системний аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку, що суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів, календарний період проходження строкової військової служби та час роботи на посаді, зокрема, слідчого.

Стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання є єдиним, обраховується та встановлюється (з`ясовується) при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 06.03.2018 у справі № 308/6953/17 та від 30.01.2020 у справі № 592/3694/17.

Верховним Судом також неодноразово у подібних правовідносинах формувався правовий висновок щодо особливостей зарахування до стажу роботи на посаді судді періодів роботи слідчих, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах та періоду проходження строкової військової служби в армії. Зокрема, у постановах від 19.06.2018 у справі № 243/4458/17, від 13.11.2019 у справі № 521/2593/17, від 05.12.2019 у справі № 592/2737/17, від 13.02.2020 у справі № 592/5433/17, від 24.03.2020 у справі № 559/512/17, від 29.04.2020 у справі № 426/12415/16-а, від 14.05.2021 у справі № 414/529/17, на які покликається позивач у тексті позову, суд касаційної інстанції вказував про те, що невключення до відповідного стажу роботи на посаді судді періодів половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі та роботи на посадах слідчого та прокурора, а також і врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді є неправомірним. Таким чином, не включення до відповідного стажу роботи на посаді судді, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та періоду проходження строкової військової служби в армії, часу роботи на посаді слідчого і врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді, є протиправним.

Така правова позиція є однозначною і сталою, а також наразі підтримується Верховним Судом під час розгляду аналогічних спорів, зокрема, у постановах Верховного Суду від 30.03.2023 № 280/2167/21 та від 28.08.2023 у справі № 360/6255/21.

Відповідно до сформованої практики Верховного Суду період проходження строкової військової служби, навчання в інституті, роботи на посаді слідчого підлягають зарахуванню до стажу роботи на посаді судді.

Таким чином, у цьому разі невключення до відповідного стажу роботи на посаді судді, зокрема, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів, періоду проходження строкової військової служби в армії, часу роботи на посаді слідчого і врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді є неправомірним.

Такі висновки суду узгоджуються з правовою позицією викладеною у постановах Верховного Суду від 18.06.2020 у справі № 498/337/17, від 20.04.2021 у справі № 344/5707/19 та від 30.03.2023 у справі № 280/2167/21 та від 28.08.2023 у справі № 360/6255/21.

Отже, відповідачем допущено порушення вищевказаних положень законодавства, при цьому відповідач вийшов за межі наявних повноважень під час визначення стажу роботи на посаді судді позивача, що призвело як до невірного визначення такого стажу, так і до невірного визначення щодо позивача розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставки.

Критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти під час прийняття рішення на власний розсуд.

Такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки під час розгляду вимог про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, але й у випадку розгляду вимог про зобов`язання відповідного суб`єкта вчинити певні дії після скасування його адміністративного акта.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 22.06.2023 у справі № 480/4288/21, від 22.09.2022 у справі № 380/12913/21.

У ході судового розгляду цієї справи судом надано правову оцінку результату обчислення відповідачем стажу судді позивача. В ході такої оцінки судом, з урахуванням викладених положень законодавства, визначено належний зміст правової поведінки відповідача в юридичній ситуації позивача: відповідач мав лише один правомірний варіант поведінки, що полягав у зарахування до стажу роботи на посаді судді позивача заявлених позивачем періодів.

Стосовно визначення відсотку (обчислення) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці суд зазначає таке.

Як зазначалося вище, відповідно до частин 3, 4, 5 статті 142 Закону № 1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Наведена норма неконституційною не визнавалась.

Отже, відносин з визначення відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці при проведенні його перерахунку відповідно до частини 4 статті 142 Закону № 1402-VIII повинні застосовуватись виключно норми цього Закону.

Судом констатується, що стаж роботи позивача на посаді судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, складає 40 років 7 місяців 10 днів, з яких:

- стаж роботи на посаді судді України 30 років 2 місяці 14 днів;

- стаж роботи на посадах слідчого та старшого слідчого органів МВС України з 01.09.1986 по 24.03.1993, що складає 6 років 6 місяців та 24 дні;

- половина строку (2 роки) навчання за денною формою навчання у Вищій слідчій школі МВС СРСР в місті Волгограді з 1982 року по 1986 року, що становить 2 роки;

- календарний період проходження строкової військової служби тривалістю 2 роки 29 днів (період з 17.05.1979 по 15.06.1981).

Виходячи з наведеного, загальний стаж ОСОБА_1 для обрахунку щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці, у розумінні Закону № 1402-VIII складає повних 40 років (40 років 7 місяців 10 днів) та має розраховуватися як 90 % від суддівської винагороди 141 885,00 грн (50 % + 40 % (збільшення на 2 % за кожний рік роботи з урахуванням стажу роботи понад 20 років).

З огляду на вказане, суд вважає, що стаж роботи позивача на посаді судді, до якого, як вже було зазначено, зараховується календарний період проходження строкової військової служби, стаж роботи на посадах слідчого та старшого слідчого та половина строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі, в свою чергу, дає йому право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 90 % від суддівської винагороди (грошового утримання) судді, який працює на відповідній посаді.

Застосування іншого підходу щодо обчислення відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці буде порушенням принципу незалежності суддів, гарантованого статтею 126 Конституції України.

Окрім цього, з урахуванням вищевказаного, відповідач не має жодного іншого правомірного варіанту поведінки, окрім встановлення позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 % від суддівської винагороди (грошового утримання) судді.

Таким чином, зобов`язуючи відповідача вчинити єдиний можливий правомірний варіант поведінки суд не втручається в дискреційні повноваження відповідача, оскільки вони в спірній ситуації такими не є (іншого правомірного варіанту поведінки у відповідача не існує).

З огляду на викладене, позовні вимоги позивача належать задовольнити.

Вирішуючи питання стосовно розподілу судових витрат, суд враховує таке.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України під час задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у виді сплаченого судового збору на суму 3 220,80 грн, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати противоправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (місцезнаходження: м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. № 16, код ЄДРПОУ: 42098368) щодо відмови судді у відставці ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ) у здійсненні перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці та зарахуванні до стажу роботи на посаді судді, який дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання: календарного періоду проходження позивачем строкової військової служби тривалістю 2 роки 29 днів (період з 17.05.1979 по 15.06.1981), половини строку (2 роки) навчання за денною формою навчання у Вищій слідчій школі МВС СРСР в місті Волгограді з 1982 року по 1986 року, а також періоду роботи на посадах слідчого та старшого слідчого органів МВС України з 01.09.1986 по 24.03.1993.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві в м. Києві (місцезнаходження: м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. № 16, код ЄДРПОУ: 42098368) зарахувати до стажу роботи на посаді судді, що дає право ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ) на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці: половину строку (2 роки) навчання за денною формою навчання у Вищій слідчій школі МВС СРСР в місті Волгограді з 1982 року по 1986 року, що становить 2 роки, календарний період проходження строкової військової служби тривалістю 2 роки 29 днів (період з 17.05.1979 по 15.06.1981) та період роботи на посадах слідчого та старшого слідчого органів МВС України з 01.09.1986 по 24.03.1993, що складає 6 років 6 місяців та 24 дні, визначивши загальний стаж на посаді судді, який повинен бути врахований при обчисленні (розрахунку) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 40 років 7 місяців 10 днів, а також виплачувати позивачу щомісячне грошове утримання у розмірі, визначеному та розрахованому з урахуванням цього стажу

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві в м. Києві (місцезнаходження: м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. № 16, код ЄДРПОУ: 42098368) здійснити з 08.06.2023 перерахунок та виплату судді у відставці ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ) щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням стажу, який дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання 40 років 7 місяців 10 днів зі збільшенням на 2 % грошового утримання за кожний рік роботи з урахуванням стажу роботи понад 20 років, та виплатити різницю щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням вже виплачених сум з 08.06.2023 до моменту здійснення перерахунку.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (місцезнаходження: м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. № 16, код ЄДРПОУ: 42098368) здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ), починаючи з 08.06.2023, у розмірі 90 % від суддівської винагороди (грошового утримання) судді, який працює на відповідній посаді та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум грошового утримання.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (місцезнаходження: м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. № 16, код ЄДРПОУ: 42098368) судові витрати зі сплати судового збору сумі 3 220,80 грн (дві три тисячі двісті двадцять гривень 80 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

СуддяБасай О.В.