ОКРЕМА ДУМКА

16 травня 2024 року м.Суми

Справа №583/5572/23

Провадження № 22-ц/816/748/24

Судді Сумськогоапеляційного судуСобини ОльгиІванівни стосовнопостанови колегіїсуддів Сумськогоапеляційного судуу справіза апеляційноюскаргою ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Красовським Володимиром Миколайовичем на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 29 листопада 2023 року у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Друга Охтирська державна нотаріальна контора, про оголошення фізичної особи безвісно відсутньою,

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката Красовського В.М. звернулася до суду із заявою про оголошення фізичної особи безвісно відсутньою. Свої вимоги мотивувала тим, що між нею та ОСОБА_2 06 травня 1989 року було зареєстровано шлюб. Зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 невстановлені представники підрозділів збройних сил рф, грубо порушуючи закони та звичаї війни, без дозволу власників зайшли в домогосподарство за місцем постійного проживання ОСОБА_2 та, погрожуючи застосуванням вогнепальної зброї, взяли останнього в полон, що підтверджується витягом з ЄРДР по кримінальному провадженню № 42022202520000155 від 29 березня 2022 року за ч. 1 ст. 438 КК України, внесеного до ЄРДР за повідомленням ОСОБА_3 , який є сином заявниці та безвісти зниклого ОСОБА_2 . Тобто з вказаного часу, більше ніж півтора року відсутні будь-які відомості щодо місця перебування захопленого в полон ОСОБА_2 .

Визнання в судовому порядку ОСОБА_2 безвісно відсутнім необхідно з метою захисту його майнових прав та інтересів, відповідно встановлення опіки над його майном.

Посилаючись на вказані обставини, просить визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Річки Білопільського району Сумської області, безвісно відсутнім.

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 29 листопада 2023 року заяву ОСОБА_1 про оголошення фізичної особи безвісно відсутньою залишено без задоволення.

Постановою Сумського апеляційного суду апеляційну скаргу представника було залишено без задоволення, а рішення місцевого суду залишено без змін.

Не погоджуючись із рішенням колегії суддів, на підставі ч.3 ст. 35 ЦПК України вважаю за необхідне зазначити таке.

Суд першої інстанції встановив та з матеріалів справи вбачається, що заявниця ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 (а.с. 7).

Згідно витягу з ЄРДР по кримінальному провадженню № 42022202520000155 від 29 березня 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України, вбачається, що до Охтирського РВП ГУНП в Сумській області надійшло повідомлення від ОСОБА_3 про те, що у точно невстановлений час 14 березня 2022 року невстановлені представники підрозділів збройних сил рф, грубо порушуючи закони та звичаї війни, без дозволу власників зайшли в домогосподарство за адресою: АДРЕСА_1 , та погрожуючи застосуванням вогнепальної зброї, взяли в полон батька заявника власника господарства ОСОБА_2 , який є цивільною особою (а.с. 20).

З відповіді Управління СБУ в Сумській області від 19 липня 2022 року вбачається, що управлінням було розглянуто листа Сумської ОВА про звернення депутатів Боромлянської сільської ради, стосовно, зокрема ОСОБА_2 , який під час окупації Сумської області був захоплений у полон російськими окупаційними військами. У ході опрацювання даного звернення з`ясовано, що вказана особа ініціативно Управлінням СБУ в Сумській області була включена до реєстру полонених Об`єднаного Центру з пошуку та звільнення полонених при СБУ. З метою отримання більш чіткої інформації щодо осіб, які потрапили в полон до держави-агресора та отримання відомостей про підтвердження перебування у полоні, рекомендовано через Центральне агентство з розшуку Міжнародного комітету Червоного Хреста, за належністю звертатись до Національного інформаційного бюро (а.с. 21).

Згідно листа ДП «Український національний центр розбудови миру» від 02 серпня 2022 року ОСОБА_2 перебуває у реєстрі оборонців України, які перебувають у полоні держави-агресора, що окремо містить інформацію про полонених мирних (цивільних) осіб, які затримані та перебувають під владою держави-агресора (її окупаційних сил окупаційних адміністрацій). Від держави-агресора через Центральне агентство з розшуку Міжнародного комітету Червоного Хреста надійшло підтвердження про перебування ОСОБА_2 у полоні (а.с. 22-23).

З відповіді Департаменту інформатизації від 26 квітня 2023 року на звернення ОСОБА_3 стосовно отримання витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин щодо громадянина ОСОБА_2 , станом на 23 квітня 2023 року згідно з даними системи ІПНП громадянин ОСОБА_2 перебуває у державному розшуку як особа, зникла безвісти на території бойових дій (під час воєнних дій); орган, що здійснює розшук відділення № 1 (Тростянець) Охтирського районного відділу поліції ГУ НП в Сумській області (кримінальне провадження № 42022202520000155 від 29 березня 2022 року) (а.с. 24).

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що фактичне місце знаходження ОСОБА_2 встановлено. Щодо нього як цивільної особи в полоні під владою країни-агресора, держава вживає всіх необхідних заходів з обміну та повернення на територію України. Таким чином заява не містить обґрунтованих даних про обставини, які б давали підстави для визнання ОСОБА_2 безвісно відсутнім у розумінні положень ст. 43 ЦК України. Та обставина, що протягом тривалого часу у заявниці були відсутні відомості про фактичне місце перебування її чоловіка не є безумовною підставою для визнання його безвісно відсутнім.

Не можу погодитись з такими висновками місцевого суду та думкою колегії суддів апеляційної інстанції , виходячи з наступного .

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Цивільне процесуальне законодавство передбачає можливість зміни в судовому порядку правового статусу фізичної особи шляхом визнання її безвісно відсутньою чи оголошення її померлою, що визначено пунктом 3 частини другоїстатті 293 ЦПК України. Необхідність у змініправового статусу фізичної особи виникає у зв`язку з тим, що невизначеність правового становища особи, яка тривалий час відсутня у місці свого постійного проживання, створює певні перешкоди щодо реалізації суб`єктивних прав фізичними та юридичними особами, які перебувають із нею в певних правовідносинах.

Згідно з положеннямистатті 306 ЦПК Україниу заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Відповідно доприписів ст.43ЦК Українифізична особаможе бутивизнана судомбезвісно відсутньою,якщо протягомодного рокув місціїї постійногопроживання немаєвідомостей промісце їїперебування. Уразі неможливостівстановити деньодержання останніхвідомостей промісце перебуванняособи початкомїї безвісноївідсутності вважаєтьсяперше числомісяця,що йдеза тим,у якомубули одержанітакі відомості,а вразі неможливостівстановити цеймісяць -перше січнянаступного року.

Законодавець пов`язує визнання особи безвісно відсутньою зі встановленням відповідного юридичного складу, тобто сукупністю взаємопов`язаних юридичних фактів, що становлять предмет доказування.

Такою сукупністю юридичних фактів, тобто юридичним складом, є:

1) відсутність відомостей про перебування фізичної особи у місці її постійного проживання;

2) відсутність відомостей про дійсне перебування особи і неможливість отримати такі відомості;

3) сплив річного строку з дня одержання останніх відомостей про місце перебування фізичної особи або з дня, визначеного відповідно до частини другої статті 43 ЦК України;

4) наявність у заявника правової зацікавленості у вирішенні питання про визнання особи безвісно відсутньою.

Безвісна відсутність - це посвідчення в судовому порядку тривалої відсутності фізичної особи в місці її постійного проживання за умов, що не вдалося встановити місця її знаходження (перебування).

При визнанні особи безвісно відсутньою застосовується презумпція, що особа є живою, однак встановити її місце знаходження у цей час неможливо, причому вказана презумпція має спростовний характер.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 760/3112/16-ц, від 29 серпня 2019 року у справі № 225/2576/17, від 22 листопада 2018 року у справі № 225/882/17, від 07 травня 2018 року у справі № 225/1297/17.

Закон України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» (далі Закон № 2505-VIII) визначає правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, та забезпечує правове регулювання суспільних відносин, пов`язаних із набуттям правового статусу осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, з обліком, розшуком та соціальним захистом таких осіб і членів їхніх сімей.

Цей Закон регулює суспільні відносини, пов`язані з набуттям правового статусу осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, з обліком, розшуком та соціальним захистом таких осіб і членів їхніх сімей ( ч. ст. 3 Закону № 2505-VIII).

Частинами 1-3 ст. 4 Закону № 2505-VIII передбачено, що особа набуває статусу такої, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту внесення про неї відомостей, що містяться у заяві про факт зникнення, до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, у порядку, передбаченому цим Законом, та вважається такою, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту подання заявником заяви про факт зникнення особи.

Особа вважається зниклою безвісти за особливих обставин до моменту припинення її розшуку у порядку, передбаченому цим Законом.

Надання особі статусу зниклої безвісти за особливих обставин відповідно до цього Закону не позбавляє її родичів або інших осіб права звернення до суду із заявою про визнання такої особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою у порядку, передбаченому законодавством.

Згідно ч. 2 ст. 5 Закону № 2505-VIII права та інтереси особи, зниклої безвісти за особливих обставин, а також її майно підлягають захисту до моменту припинення її розшуку у порядку, передбаченому цим Законом, або оголошення її померлою відповідно до законодавства.

Суду апеляційної інстанції представником ОСОБА_1 адвокатом Красовським В.М. було подано клопотання про долучення Витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин № 20240425-1459 від 25 квітня 2024 року.

З вказаного Витягу вбачається, що відомості про ОСОБА_2 внесені до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин на підставі заяви № 991 від 18 квітня 2022 року Відділення поліції № 1 (м. Тростянець) Охтирського районного відділу поліції ГУНП в Сумській області, інформація про обставини зникнення: зник на території бойових дій (під час воєнних дій), особа, зазнала насильницького зникнення (ст. 146-1 КК України), особа, яка перебуває в полоні.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви про визнання ОСОБА_2 безвісно відсутнім, вважав, що його місце знаходження встановлено, оскільки вказана особа перебуває в полоні під владою країни-агресора.

Відповідно до п. 1 Розділу І Порядку тримання військовополонених, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 5 квітня 2022 р. № 413, полон - тимчасове обмеження свободи особи, яка підпадає під одну з категорій осіб, наведених устатті 4Женевської конвенції, та яка брала участь у воєнних діях, з метою недопущення її до подальшої участі в таких діях.

З листа ДП «Український національний центр розбудови миру», в якому, зокрема, йде мова про те, що від держави-агресора через Центральне агентство з розшуку Міжнародного комітету Червоного Хреста надійшло підтвердження про перебування у полоні ОСОБА_2 , зазначено, що держава-агресор не надає інформації про всіх військовополонених та утримуваних цивільних осіб, а також про місце їх тримання та стан здоров`я.

За встановлених обставин справи, на мою думку , суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, про те, що місце перебування ОСОБА_2 відоме, оскільки перебування у полоні це не місце знаходження, а певний статус особи, свобода якої тимчасово обмежена. Відомості про конкретне фактичне місце перебування ОСОБА_2 матеріали справи не містять.

З огляду на зазначене вважаю, що судом достовірно встановлено, щов місці постійного проживання ОСОБА_2 відсутні відомості про місце його перебування строком значно більше одного року, а тому є підстави для визнання його безвісно відсутнім.

Таким чином, вважаю, що рішення місцевого суду щодо відмови в задоволенні заяви про визнання безвісно відсутнім ОСОБА_2 та постанова колегії суддів апеляційного суду не грунтуються на законі і є помилковими .

Суддя Сумського апеляційного суду Собина О.І.