ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2024 р.Справа № 440/18297/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: П`янової Я.В.,

Суддів: Курило Л.В. , Русанової В.Б. ,

за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.

представника відповідача: Черніченко І. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.02.2024, головуючий суддя І інстанції: К.І. Клочко, м. Полтава, повний текст складено 16.02.24 у справі № 440/18297/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Біланівський гірничо-збагачувальний комбінат"

до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Біланівський гірничо-збагачувальний комбінат" (далі за текстом також позивач, ТОВ "Біланівський ГЗК") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі та текстом також відповідач, Північне міжрегіональне управління ДПС), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 47735000702 від 07.11.2023.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2024 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби України № 47735000702 від 07.11.2023.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Біланівський гірничо-збагачувальний комбінат" судові витрати зі сплати судового збору в сумі 26840,00 грн.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, а викладені у ньому висновки не відповідають обставинам справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач наводить обставини справи та нормативно-правове обґрунтування, зазначені ним у відзиві на позовну заяву. За результатами апеляційного розгляду відповідач просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, з дослідженням усіх доказів та встановленням усіх обставин у справі. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Представник позивача надав клопотання про розгляд справи за його відсутністю.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника відповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що в період з 05.09.2023 по 28.09.2023 Північним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Біланівський ГЗК" щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за липень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за наслідками якої складено акт перевірки від 05.10.2023 за № 543/35-00-07/36601298 (далі - Акт перевірки) /а.с. 12-22/.

Перевіркою встановлено порушення платником податків п. 200.4, п. 200.7, п. 200.14 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого відмовлено в отриманні бюджетного відшкодування задекларованого платником податків в декларації з ПДВ за липень 2023 року, реєстраційний № 9209517743 від 17.08.2023, з урахуванням уточнюючого розрахунку № 9222934324 від 31.08.2023 в сумі 16410142,00 грн.

На підставі Акта перевірки Північним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків винесено податкове повідомлення-рішення № 47735000702 від 07.11.2023 про відсутність у ТОВ "Біланівський ГЗК" права на отримання бюджетного відшкодування від`ємного значення ПДВ за липень 2023 року в сумі 16410142,0 грн.

Скориставшись правом на оскарження рішення відповідача у судовому порядку, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із відсутності підстав для винесення Північним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків ДПС податкового повідомлення - рішення № 47735000702 від 07.11.2023.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, та виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України".

Відповідно до підпунктів 14.1.18., 14.1.178., 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування це відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника; податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу; податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з підпунктом а) пункту 198.1, пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з, окрім іншого, придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 Кодексу).

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За приписами пунктів 200.1., 200.4. статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу;

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (пункт 200.7. статті 200 Податкового кодексу України).

Отже, сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між загальною сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту за звітний період.

Як убачається зі змісту п.п. 3.3.1 п. 3.1 Акта перевірки, перевіркою достовірності і правильності визначення сум від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду (показник рядка 19 Декларації) порушень не встановлено.

Отже, правильність визначення суми бюджетного відшкодування відповідачем під сумнів не ставиться.

Натомість відповідач, керуючись пунктом 200.14 статті 200 Податкового кодексу України, дійшов висновку про відсутність у ТОВ "Біланівський ГЗК" права на бюджетне відшкодування від`ємного значення ПДВ за липень 2023 року з посиланням на санкції, накладені на позивача рішенням РНБО від 18.06.2021, та на арешт корпоративних прав позивача, накладений ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.03.2023 у справі № 910/268/23.

Надаючи оцінку зазначеним підставам відмови позивачу у бюджетному відшкодуванні від`ємного значення ПДВ за липень 2023 року, колегія суддів виходить з такого.

Преамбулою Закону України "Про санкції" № 1644-VII від 14 серпня 2014 року (далі за текстом Закон № 1644) встановлено, що закон спрямований на невідкладне та ефективне реагування на наявні і потенційні загрози національним інтересам і національній безпеці України, включаючи ворожі дії, збройний напад інших держав чи недержавних утворень, завдання шкоди життю та здоров`ю населення, захоплення заручників, експропріацію власності держави, фізичних та юридичних осіб, завдання майнових втрат та створення перешкод для сталого економічного розвитку, повноцінного здійснення громадянами України належних їм прав і свобод.

Зі змісту частини першої статті 1 Закону № 1644 убачається, що з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (далі - санкції).

Частиною першою статті 2 Закону № 1644 визначено, що правову основу застосування санкцій становлять Конституція України, міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, закони України, нормативні акти Президента України, Кабінету Міністрів України, рішення Ради національної безпеки та оборони України, відповідні принципи та норми міжнародного права.

Частиною третьою статті 5 Закону № 1644 встановлено, що рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо окремих іноземних юридичних осіб, юридичних осіб, які знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність (персональні санкції), передбачених пунктами 1-21, 23-25 частини першої статті 4 цього Закону, приймається Радою національної безпеки та оборони України та вводиться в дію указом Президента України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту видання указу Президента України і є обов`язковим до виконання.

03 липня 2021 року у газеті "Урядовий кур`єр" опубліковано Указ Президента України № 266/2021 від 24 червня 2021 року "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18 червня 2021 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)".

Відповідно до пункту 1 Рішення РНБОУ Рада національної безпеки та оборони України вирішила підтримати внесені Національним банком України пропозиції щодо застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) та застосувати такі заходи (санкції) до юридичних осіб згідно з Додатком 2.

Пунктом 536 додатку 2 до рішення РНБОУ визначено юридичну особу, до якої застосовуються обмежувальні заходи (санкції): ТОВ "Біланівський ГЗК" (ідентифікаційний код юридичної особи № 36601298. Місцезнаходження юридичної особ: Україна, 39802, Полтавська область, м. Горішні Плавні, вул. Будівельників, 16) та Спеціальний дозвіл № 3571 з видом обмежувальної санкції - анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами, строком застосування безстроково.

Аналізуючи викладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що пунктом 536 додатку 2 до рішення РНБОУ від 18 червня 2021 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" визначено вичерпний перелік санкцій, які застосовуються до ТОВ "Біланівський ГЗК", а саме - анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами.

Як установлено судом та не заперечується сторонами, на виконання рішення РНБОУ Наказом Державної служби геології та надр України № 502 від 05 липня 2021 року спеціальний дозвіл на користування надрами № 3571 від 20 грудня 2004 року, виданий ТОВ "Біланівський ГЗК", для видобування залізних руд на Кременчуцькому (Галещинському) родовищу, що знаходиться в Кременчуцькому районі Полтавської області анульований.

Отже, виходячи з викладеного, на момент прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення обмежувальні заходи (санкції) щодо ТОВ "Біланівський ГЗК" застосовані до комбінату рішенням РНБОУ від 18 червня 2021 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" (пункт 536 Додатку 2 до рішення) виконані в повному обсязі.

Будь-яких інших обмежувальних заходів (санкцій) відносно ТОВ "Біланівський ГЗК", встановлених у рішенні РНБОУ від 18 червня 2021 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", додатку № 2 до нього (пункт 536) та Указі Президента України № 266/2021 від 24 червня 2021 року, судом не встановлено.

Щодо посилання контролюючого органу в Акті перевірки на пункт 200.12-1 статті 200 Податкового кодексу України, як підставу для прийняття оскарженого податкового повідомлення рішення, колегія суддів зазначає таке.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" № 3317 - ІХ від 10.08.2023 до Податкового кодексу України внесено низку змін (далі - Закон № 3317 - ІХ).

Зокрема, доповнено повноваження контролюючого органу виконанням рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), прийнятого у порядку, встановленому Законом України "Про санкції", у сферах відносин, які регулюються цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи" (підпункт 20.1.19-1 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України).

Статтю 200 Податкового кодексу України доповнено пунктом 200.4-1 такого змісту: "Платники податку, щодо яких у порядку, встановленому Законом України "Про санкції", прийняті рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), протягом строку застосування таких санкцій не мають права на отримання бюджетного відшкодування суми від`ємного значення. Суми такого від`ємного значення зараховуються у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду", а також пунктом 200.12-1 такого змісту: "З дати прийняття рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), прийнятого у порядку, встановленому Законом України "Про санкції", зупиняються бюджетне відшкодування узгодженої суми бюджетного відшкодування та перебіг строків здійснення такого бюджетного відшкодування, визначених цією статтею".

Згідно з пунктом 1 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону № 3317 - ІХ цей Закон набирає чинності з дня введення в дію підпункту 2 пункту 3 розділу I Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо застосування санкцій" від 13 липня 2023 року за № 3223-IX, крім підпункту 1 (щодо внесення змін до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального"), абзаців другого - четвертого підпункту "а" підпункту 3 пункту 4 (щодо редакції частини четвертої статті 4 Закону України "Про санкції") та пункту 5 цього розділу, які набирають чинності з дня, наступного за днем опублікування цього Закону.

Водночас за приписами Розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо застосування санкцій" від 13 липня 2023 року за № 3223-IX, підпункт 2 пункту 3 розділу I цього Закону вводиться в дію з дня початку функціонування Державного реєстру санкцій, але не пізніше шести місяців з дня набрання чинності цим Законом.

Зазначені зміни до Податкового кодексу України набули чинності 29.01.2024.

Отже, Північне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків ДПС під час проведення перевірки та під час прийняття податкового повідомлення-рішення № 47735000702 від 07.11.2023 керувалося нечинними нормами Податкового кодексу України, зокрема, пунктом 200.12-1 статті 200 цього кодексу.

Зважаючи на наведене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що відмова ТОВ "Біланівський ГЗК" у бюджетному відшкодуванні від`ємного значення ПДВ за липень 2023, обґрунтована рішенням РНБОУ від 18 червня 2021 року, є протиправною.

Також відповідачем не доведено і наявності підстав для відмови у бюджетному відшкодуванні від`ємного значення ПДВ з огляду на арешт корпоративних прав позивача, накладений ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.03.2023 у справі № 910/268/23.

Окрім того, колегія суддів зауважує, що за змістом пункту 200.14 статті 200 Податкового кодексу України, чинної на момент винесення відповідачем оскарженого податкового повідомлення - рішення, який процитований контролюючим органом в Акті перевірки та зазначений в податковому повідомленні - рішенні № 47735000702 від 07.11.2023, якщо за результатами камеральної або документальної перевірки, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування (підпункт "в").

Натомість у спірних правовідносинах контролюючий орган, установивши, що ТОВ "Біланівський ГЗК" не має права на бюджетне відшкодування від`ємного значення ПДВ за липень 2023, надіслав позивачу не податкове повідомлення, а податкове повідомлення-рішення.

Отже, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для винесення Північним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків ДПС податкового повідомлення-рішення № 47735000702 від 07.11.2023, з огляду на що таке є протиправним та підлягає скасуванню, є обґрунтованим і законним.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними, спростовуються наведеним вище та не впливають на правомірність висновків суду першої інстанції, зміст апеляційної скарги містить виключно суб`єктивне бачення відповідачем обставин справи, які розглянуто судом першої інстанції та надано належну правову оцінку, а також не зазначено, в чому полягає невірність застосування судом норм матеріального права, відтак, підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції відсутні.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Ураховуючи положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат.

Керуючись ст. 139, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.02.2024 у справі № 440/18297/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Я.В. П`яноваСудді Л.В. Курило В.Б. Русанова Повний текст постанови складено 16.05.2024 року