ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.2024 Справа № 914/2694/23

Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В., за участю секретаря Клим О. Ю., розглянувши матеріали справи за позовом: Керівника Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону, м. Миколаїв, в інтересах держави в особі

позивача-1: Міністерства оборони України, м.Київ;

позивача-2: Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ;

до відповідача: Приватного підприємства «Сіті Лайн», м. Пустомити, Пустомитівського району, Львівської області;

про визнання недійсним п. 4 договору № 32, специфікації до договору та стягнення коштів в сумі 99543,49грн.

За участю представників сторін:

від прокуратури: Брагар Дмитро Вікторович представник;

від позивача-1: Шведа Олена Богданівна - представник;

від позивача-2: ОСОБА_1 - представник;

від відповідача: не з`явився.

Відводів складу суду та секретарю судового засідання сторонами не заявлено.

Розгляд справи судом.

На розгляд Господарського суду Львівської області поступив позов Керівника Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону в інтересах держави в особі позивача-1: Міністерства оборони України, позивача-2: Військової частини НОМЕР_1 до Приватного підприємства «Сіті Лайн» про визнання недійсним п. 4 договору № 32, специфікації до договору та стягнення коштів в сумі 99543,49грн., з яких 93 916,67 грн. безпідставно сплачені кошти, 3 712,46 грн. - інфляційні втрати та 1 914,36 грн. 3 % річних.

Ухвалою суду від 04.10.2023р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 31.10.2023р.

Через систему «Електронний суд» відповідач 15.09.2023р. подав відзив на позовну заяву за вх. №22501/23 від 18.09.2023р.

Через систему «Електронний суд» позивач-1 31.10.2023р. подав клопотання за вх. №4358/23 про зупинення провадження у справі та пояснення за вх. № 26360/23.

Ухвалою суду від 31.10.2023р. відкладено підготовче засідання на 21.11.2023р.

Через систему «Електронний суд» позивач-1 16.11.2023р. подав уточнене клопотання за вх. №4606/23 від 17.11.2023р. про зупинення провадження у справі.

Ухвалою суду від 21.11.2023р. продовжено строк підготовчого провадження у справі на тридцять днів та відкладено розгляд справи на 05.12.2023р.

Ухвалою суду від 05.12.2023р. відкладено розгляд справи на 19.12.2023р.

На адресу суду від прокуратури 08.12.2023р. надійшли заперечення за вх. № 30125/23 проти клопотання позивача-1 про зупинення провадження у справі.

Через систему «Електронний суд» позивач-2 15.12.2023р. подав пояснення за вх. №30835/23 від 18.12.2023р.

На електронну адресу суду 18.12.2023р. від позивача-2 надійшли пояснення за вх. №30840/23

Через систему «Електронний суд» позивач-1 18.12.2023р. подав клопотання за вх. №30985/23 про долучення доказів.

Ухвалами суду від 19.12.2023р., від 30.01.2024р. та від 20.02.2024р. відкладено розгляд справи на 05.03.2024р.

На електронну адресу суду 28.02.2024р. від прокуратури надійшли додаткові пояснення за вх.№ 5811/24.

Через систему «Електронний суд» позивач-2 28.02.2024р. подав заяву за вх.№ 5829/24 про долучення документів до матеріалів справи.

Через систему «Електронний суд» позивач-1 04.03.2024р. подав пояснення за вх.№ 6247/24.

Ухвалою суду від 05.03.2024р. відкладено розгляд справи на 26.03.2024р.

На адресу суду від позивача-2 13.03.2024р. надійшла заява за вх.№ 7195/24 про долучення документів до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 26.03.2024р. відкладено розгляд справи на 09.04.2024р.

На адресу суду від прокуратури 09.04.2024р. надійшли додаткові пояснення за вх. № 9754/24.

Ухвалою суду від 09.04.2024 року відмовлено у задоволенні клопотань Міністерства оборони України за вх. №4358/23 та за вх. №4606/23 про зупинення провадження у справі, закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 14.05.2024 року.

Прокурор взяв участь у судовому засіданні 14.05.2024р. в режимі відеоконференції, надав суду усні пояснення щодо предмета спору, підтримав позовні вимоги.

Представник позивача-1 в судове засіданні 14.05.2024р. з`явився, надав суду усні пояснення щодо предмета спору, підтримав позовні вимоги прокуратури.

Представник позивача-2 взяв участь у судовому засіданні 14.05.2024р. в режимі відеоконференції, надав суду усні пояснення щодо предмета спору, підтримав позовні вимоги прокуратури.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання 14.05.2024р. не забезпечив, причин неявки суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Відповідно до частин третьої та сьомої ст.120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження не поступало.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17 отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення особи і на неї, як на суб`єкта господарської діяльності покладається обов`язок належної організації отримання поштової кореспонденції пов`язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

За змістом статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. (Постанова Верховного Суду від 11.12.18р. у справі № 921/6/18.).

Ухвали суду від 04.10.2023р., від 21.11.2023р. , від 05.12.2023р., від 19.12.2023р., від 30.01.2024р., від 20.02.2024р надіслано відповідачу поштовою рекомендованою кореспонденцією та вручено відповідачу, що підтверджується трекінгами № 0600050772273, № 0600064052354, № 0600066595100, № 0600071649277, № 0600083663305, № 0600090525872 . Ухвала суду від 26.03.2024р. була внесена до АСДС та автоматично направлена в електронний кабінет відповідача 26.03.2024р., та доставлена до електронного кабінету 26.03.2024р. о 17:32год.; ухвала суду від 09.04.2024р. була внесена до АСДС та автоматично направлена в електронний кабінет відповідача 09.04.2024р., та доставлена до електронного кабінету 09.04.2024р. о 16:22год., що підтверджується довідками про доставку електронного листа. Також, ухвали суду у справі № 914/2694/23 було оприлюднено в електронній формі в Державному реєстрі судових рішень.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

В пунктах 41-42 постанови Верховного Суду від 30.08.2022р. у справі № 459/3660/21 викладена правова позиція, що довідка про доставку документа в електронному вигляді до «Електронного кабінету» є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення.

За змістом статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. (Постанова Верховного Суду від 11.12.18р. у справі № 921/6/18.).

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема відповідачу надіслано ухвалу Господарського суду Львівської області до Електронного кабінету, та доставлено до електронного кабінету 09.04.2024р. о 16:22год., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа. Отже, судом виконані всі необхідні та можливі заходи, щодо сповіщення усіх учасників про розгляд справи.

Позиції учасників справи.

Позиція прокуратури.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Миколаївською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Південного регіону під час виконання повноважень, визначених ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», встановлено наявність підстав для представництва інтересів держави у сфері оборони щодо визнання недійсним в частині договору від 17.11.2022р. № 32, укладеного військовою частиною НОМЕР_1 (військова частина НОМЕР_1 , замовник, позивач-2) і Приватним підприємством «Сіті Лайн» (ПП «Сіті Лайн», виконавець, відповідач), та стягнення з виконавця коштів у сумі 93 916,67 грн., безпідставно сплачених як податок на додану вартість (ПДВ) за вказаним договором у складі товарів, які звільнені від оподаткування ним, а також інфляційних втрат у сумі 3 712,46 грн. і 3 % річних у сумі 1 914,36 гривень.

Прокурор зазначає, що Указом Президента України від 24.02.2022р. № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022р. № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб., строки дії якого неодноразово продовжувалися та який триває по теперішній час.

Після запровадження правового режиму воєнного стану в Україні військовою частиною НОМЕР_1 та ПП «Сіті Лайн» укладено договір від 17.11.2022р. №32 (договір №32) про закупівлю товарів за кошти Державного бюджету України, а саме мастильні матеріали, код за ДК 021-2015:09210000-4 - Мастильні засоби.

Відповідно до п. 1.1 договору № 32 виконавець зобов`язується поставити мастильні матеріали (код за ДК 021-2015:09210000-4) (мастильні засоби - продукція) для потреб Міністерства оборони України в особі військової частини НОМЕР_1 та Збройних Сил України згідно Специфікації, а замовник - прийняти й оплатити вказану продукцію.

Специфікацією, наведеною в п. 1.1. договору № 32, замовник і виконавець погодили найменування товару - олива моторна JASOL Truck Premium SHPD CI-4/SL 15W/40, загальна кількість товару - 4 900 літрів. Ціна за одиницю товару сторонами погоджена в сумі 115,00 грн разом з ПДВ, загальна вартість товару з ПДВ - 563 500,00 грн., в тому числі ПДВ - 93 916,67 грн.

Аналогічні положення щодо ціни договору містить п. 4.2. договору № 32.

Таким чином, пункт 4.2. договору № 32 та Специфікація, що є додатком № 1 до договору, містять положення про сплату військовою частиною НОМЕР_1 на користь ПП «Сіті Лайн» коштів як ПДВ у сумі 93 916,67 грн. із загальної вартості мастильних засобів, постачання яких передбачено цим договором.

Прокурор зазначає, що на виконання умов договору № 32 ПП «Сіті Лайн» в грудні 2022 року здійснило постачання загалом 4 900 літрів оливи моторної, що підтверджується відповідними видатковими накладними, в свою чергу військова частина НОМЕР_1 перерахувала на користь виконавця кошти в загальній сумі 563 500,00 грн., у тому числі ПДВ - 93 916,67 грн.

Прокурор стверджує, що нульова ставка ПДВ відповідно до пп. «г» пп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України та Постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022р. № 178 «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану» застосовується як до операцій з постачання пального (товар для заправки), так і до операцій з постачання будь-яких інших товарів, що використовуються для забезпечення транспорту (наприклад, але не виключно, інші пально-мастильні матеріали, запасні частини для ремонту автомобільної техніки, комплектуючі, автомобільні шини, охолоджуючі рідини, паливний, повітряний та масляні фільтри, свічки запалювання, акумуляторні батареї для автомобілів, номерні знаки на колісні транспортні засоби, фарба автомобільна, інструменти та додаткове обладнання, визначені відповідними нормативними та технічними документами тощо) за умови, що такі операції з постачання здійснюються категоріям суб`єктів, які визначені Постановою №178.

Таким чином, до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави за договорами, укладеними Міністерством оборони України і в тому числі військовою частиною НОМЕР_1 оподатковуються за нульовою ставкою ПДВ у силу пп. «г» пп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 ПК України та відповідно до Постанови КМ України від 02.03.2022р. № 178.

Натомість п. 4.2. договору №32 та Специфікація до нього містять положення щодо включення ПДВ у розмірі 93 916,67 грн. до ціни продукції.

Тому вказані положення цього договору у частині включення ПДВ до договірної ціни правочину суперечать пп. «г» пп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 ПК України та Постанові КМ України від 02.03.2022р. № 178.

Прокурор вважає, що з огляду на вищенаведене, п. 4.2. договору № 32 та Специфікація до нього, у частині включення ПДВ до договірної ціни підлягають визнанню недійсними на підставі ст. ст. 203, 215, 217 ЦК України, а відтак, грошові кошти в сумі 93 916,67 грн. підлягають стягненню з ПП «Сіті Лайн» на користь військової частини НОМЕР_1 , як такі, що безпідставно отримані внаслідок незаконного збагачення згідно зі ст. 1212 ЦК України, а також інфляційних втрат в розмірі 3 712,46 грн., та 1 914,36 грн. 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання нарахованих в порядку, визначеному ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Прокурор зазначає, що підставою для звернення прокурора до суду в інтересах держави є порушення інтересів держави в оборонній і бюджетній сферах, оскільки укладання оспорюваного у частині договору № 32 разом із безпідставною сплатою коштів у вказаній сумі не спрямовані на забезпечення обороноздатності України в умовах воєнного стану з максимальною економією та ефективністю, із залученням мінімального обсягу бюджетних коштів для цього.

Прокурор вказує, що Міністерство оборони України, як головний розпорядник бюджетних коштів та військова частина НОМЕР_1 , як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня, наділені повноваженнями як щодо забезпечення життєдіяльності Збройних Сил України, їх функціонування, постачання їм матеріальних та інших ресурсів, так і щодо управління бюджетними коштами, наданими на відповідні цілі, із забезпеченням їх ефективного та результативного використання.

Прокурор стверджує, що у даному випадку органами, уповноваженими державою на захист її інтересів (Міністерством оборони України та військовою частиною НОМЕР_1 ), допущено нездійснення такого захисту - не пред`явлено до суду позов про визнання недійсним в частині договору № 32 та стягнення з ПП «Сіті Лайн» коштів у сумі 99 543,49 грн., безпідставно сплачених як ПДВ, а також інфляційних втрат і 3 % річних.

Додатково прокурор зазначив, що на виконання вимог, визначених абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», Миколаївська спеціалізована прокуратура у сфері оборони Південного регіону попередньо, до пред`явлення позову, листом від 21.08.2023р. № 5-4-2784 вих-23 повідомила позивачів про прийняття рішення про представництво інтересів держави шляхом пред`явлення до суду даного позову.

З огляду на вищенаведене, прокурор просить визнати недійсними п. 4.2. договору № 32 від 17.11.2022р. та Специфікацію до нього про закупівлю товарів за кошти Державного бюджету України у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість та стягнути з відповідача кошти в сумі 99 543,49 грн., з яких 93 916,67 грн. безпідставно сплачених коштів, інфляційні втрати в сумі 3 712,46 грн. та 3 % річних в сумі 1 914,36 грн.

У поясненнях за вх. № 5811/24 від 28.02.2024р. та за вх. № 9754/24 від 09.04.2024р. прокурор зазначив, що Постанова Кабінету Міністрів України № 178 прийнята з метою виконання мобілізаційних завдань в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022р. № 64 «Про введення воєнного стану в Україні». Однак нормативні положення постанови Кабінету Міністрів України № 178 не містять умови про постачання товарів саме на виконання мобілізаційних завдань.

Прокурор вказує на невідповідність змісту оспорюваних договорів, предметом поставки яких є мастильні засоби, для потреб МО України, у частині включення податку на додану вартість до їх договірних цін вимогам пп. «г» пп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України та Постанови № 178, а також про відсутність достатньої правової підстави для набуття (збереження) постачальником майна (93 916,67грн.) з огляду на ці положення законодавства.

Прокурор стверджує, що вказані положення законодавства (як ПК України, так і Постанови № 178) не містять застережень щодо їх застосовності лише при виконанні мобілізаційних завдань (замовлень).

Прокурор зазначає, що зміст нормативного положення, закріпленого в п. 1 Постанови № 178, свідчить, що операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту, зокрема, Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з`єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються ПДВ за нульовою ставкою незалежно від того, чи здійснюються такі операції за договорами укладеними на виконання мобілізаційних завдань (замовлень), чи на виконання інших господарських договорів.

Позиція позивача-1.

Міністерство оборони України у поясненнях за вх. № 26360/24 від 31.10.2023р. зазначило, що до договірної ціни з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту було включено ПДВ з огляду на наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2022р. № 178 встановлено обкладення нульовою ставкою ПДВ операцій з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил з метою виконання мобілізаційних завдань в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022р. № 64 «Про введення воєнного стану в Україні».

Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено поняття «мобілізаційні завдання (замовлення)», якими є окремі вимоги мобілізаційного плану щодо номенклатури, обсягів виробництва необхідної продукції, утворення і підготовки до розгортання спеціальних формувань, а також затверджені в установленому порядку першочергові заходи мобілізаційної підготовки, які доводяться для виконання до центральних і місцевих органів виконавчої влади, інших державних органів, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування. До підприємств, установ і організацій, що залучаються до виконання мобілізаційних завдань (замовлень), мобілізаційні завдання (замовлення) доводяться на підставі затверджених основних показників мобілізаційного плану і договорів (контрактів), що укладаються в порядку, передбаченому законодавством.

Вимоги щодо укладання договорів на виконання мобілізаційних завдань визначені Постановою Кабінету Міністрів України від 05.12.2018 №1043-0039 «Про затвердження мобілізаційних завдань (замовлень) на особливий період» (далі - Постанова КМУ № 1043-0039). Відповідно до зазначеної постанови визначено відповідних виконавців мобілізаційних завдань щодо постачання пально-мастильних матеріалів.

Позивач 1 стверджує, що операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил України обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою з метою виконання мобілізаційних завдань.

У поясненнях за вх. № 6247/24 від 04.03.2024р. позивач 1 зазначив, що договори (контракти) на виконання мобілізаційних завдань (замовлень) є окремою категорією договорів, які у системі Міністерства оборони України укладаються з врахуванням мобілізаційних завдань, на підставі затверджених Кабінетом Міністрів України мобілізаційних планів та окремим визначеним порядком. Договори на виконання мобілізаційних завдань укладаються завчасно до початку оголошення мобілізації, а їх виконання розпочинається з моменту оголошення мобілізації чи введення воєнного стану.

В судовому засіданні 14.05.2024р. представник позивача 1 позовні вимоги підтримав та просив позов задоволити.

Позиція позивача-2.

Позивач - 2 у поясненнях за вх. № 30835/23 від 18.12.2023р. зазначив, що 17.11.2022р. військовою частиною НОМЕР_1 з ПП «Сіті Лайн» було укладено договір №32 щодо поставки оливи моторної JASOL Truck Premium SHPD CI-4/SL 15W/40 ( код за ДК 021-2015: 09210000-4 Мастильні засоби) на суму 563500,00 грн., в т.ч. ПДВ в розмірі 93916,67 грн.

Договір укладений відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі», Постанови Кабінету Міністрів України №1178 від 12.10.2022р. «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування».

Поставку товару було здійснено ПП «Сіті Лайн» 20.12.2023р. відповідно до видаткової накладної №4873 від 20.12.2022р. Оплату поставленого товару здійснено військовою частиною 26.12.2022 за платіжним дорученням №652.

Військова частина НОМЕР_1 зазначає, що листом від 21.02.2023р. за вих. №3 ПП «Сіті Лайн» звернулось до військової частини НОМЕР_1 з пропозицією повернути сплачений за договором №32 від 17.11.2022р. податок на додану вартість в розмірі 93916,67 грн. Свою пропозицію ПП «Сіті Лайн» обґрунтувало вимогами пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022р. №178 «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану» та запропонувало повернути кошти шляхом укладення додаткової угоди до договору №32 від 17.11.2022р., за умовами якої зменшувалась би ціна договору на суму ПДВ.

Військовою частиною НОМЕР_1 не було прийнято пропозицію ПП «Сіті Лайн» у зв`язку із тим, що відповідно до п. 9.2 договору №32 від 17.11.2022р., останній діє до 25.12.2022р., але до повного виконання сторонами зобов`язання. Зобов`язання за договором виконано обома сторонами в повному обсязі та договір вважається виконаним після оплати поставленого товару 26.12.2022р. Умовами договору не було передбачено можливості внесення до нього змін після його виконання.

Окрім того, на переконання позивача 2 наразі неможливо прийняти остаточне рішення про можливість та необхідність повернення ПП «Сіті Лайн» військовій частині суми сплаченого ПДВ, оскільки договір №32 від 17.11.2022р. укладено не на виконання мобілізаційних завдань.

У поясненнях за вх. № 5829/24 від 28.02.2024р. та за вх. № 7195/24 від 13.03.2024р. позивач - 2 зазначив, що договори (контракти) на виконання мобілізаційних завдань (замовлень) є окремою категорією договорів, які у системі Міністерства оборони України укладаються з врахуванням мобілізаційних завдань, на підставі затверджених Кабінетом Міністрів України мобілізаційних планів та окремим визначеним порядком.

Водночас, договір №32 від 17.11.2022р. військовою частиною НОМЕР_1 та ПП «Сіті Лайн» укладено в порядку, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України №178 від 12.10.2022 року «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування».

Згідно п. 9.2 договору №32 від 17.11.2022р., останній діє до 25.12.2022р., але до повного виконання сторонами зобов`язання. Зобов`язання за договором виконано обома сторонами в повному обсязі та договір вважається виконаним після оплати поставленого товару 26.12.2022р. Умовами договору не було передбачено можливості внесення до нього змін після його виконання.

Позивач 2 вказав, що за змістом ч.1 ст.626 ЦК України, ч.ч. 1, 4 ст. 188 ГК України, ст. 651 ЦК України, ч. 1 ст.631 ЦК України та умов договору у їх сукупності, слід дійти висновку що внести зміни можливо лише в чинний договір.

В судовому засіданні 14.05.2024р. представник позивача 2 позовні вимоги підтримав та просив позов задоволити.

Позиція відповідача.

У відзиві на позовну заяву за вх. №22501/23 від 18.09.2023р. відповідач зазначив, що на момент підписання спірного договору не володів інформацією про поширення та порядок застосування положень Постанови КМ України №178 від 02.03.2022р., оскільки практики застосування положень Постанови не існувало на час її оприлюднення та вступу в дію.

Відповідач вказує, що після здійснення поставки та ретельних консультацій з податковими органами, з`ясував порядок застосування положень постанови Кабінету Міністрів №178 від 02.03.2022р. та з метою повернення ПДВ Військовій частині НОМЕР_1 , ним було надіслано лист за вих. №3 від 21.02.2023р. з пропозицією укласти додаткову угоду до договору про зміну ціни та повернення постачальником замовнику переплати в сумі 93916,67 грн.

Відповідач стверджує, що спір щодо повернення постачальником ПП «Сіті Лайн» Військовій частині НОМЕР_1 сплаченої суми ПДВ в сумі 93916,67 грн. відсутній. ПП «Сіті Лайн» не уникало і не заперечувало щодо повернення вказаної суми. Для повернення Військовій частині НОМЕР_1 слід було повідомити актуальний казначейський рахунок.

Відповідач зазначає, що позивач - 2 добровільно і свідомо уклав Договір № 32 про закупівлю за кошти Державного бюджету України від 17.11.2022р. з ПП «Сіті Лайн» на поставку моторної оливи і на переконання відповідача, Військова частина НОМЕР_1 була обізнана, що даний товар потрібно закуповувати без ПДВ. У Додатку № 1 від 17 листопада 2022року до Договору № 32 про закупівлю за кошти Державного бюджету України від 17.11.2022р. було чітко прописано суму товару без ПДВ, суму ПДВ і суму з ПДВ. ПП «Сіті Лайн» здійснило поставку товару 20.12.2022р., і на момент отримання товару Військова частина НОМЕР_1 не надала в будь-якій формі зауважень чи заперечень, щодо ПДВ, яке було враховано в ціну товару і було вказано у видаткових документах.

Відповідач вважає, що вимоги про сплату інфляційних втрат, та 3% річних не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. На думку відповідача жодного грошового зобов`язання ПП «Сіті Лайн» перед Військовою частиною НОМЕР_1 не існує, а тому застосування вказаного правового регулювання є недоречним.

З огляду на наведене, відповідач просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Обставини, встановлені судом.

Розпорядженням №370/6/2/1/1571 від 20.10.2022р. начальника Центрального управління забезпечення пально-мастильними матеріалами Тилу Командування Сил логістики Збройних Сил України, з метою організації безперебійного та якісного забезпечення військових частин Збройних Сил України пально-мастильними матеріалами, доведено до військової частини НОМЕР_1 вимогу в термін до 21.10.2022р. надати заявки (форми 1/фс та 9/ фс) на виділення коштів для здійснення закупівель за бюджетною підпрограмою КПКВ 2101020/19 КЕКВ 2210 (за децентралізованими розрахунками) пально-мастильних матеріалів, відповідно до зазначеної номенклатури. Закупівельні ціни, а також проєкт договору погодити встановленим порядком. Закупівлю провести до 01.12.2022р. Вжити необхідні заходи щодо своєчасної закупівлі вищезазначених пально-мастильних матеріалів.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 10.11.2022 року №153 «Про включення до річного плану закупівель запланованих закупівель» включено до річного плану закупівель військової частини закупівлю пально-мастильних матеріалів на загальну суму 2189,93 тис. грн.

За протоколом роботи комісії з моніторингу комерційних пропозицій №26 від 14.11.2022 року щодо предмету закупівлі - оливи моторної JASOL Truck Premium SHPD CI-4/SL 15W/40 у кількості 4900 літрів встановлено, що вартість товару запропонованого ПП «Сіті Лайн» найвигідніша, в т.ч. з урахуванням ПДВ та доставки за рахунок постачальника та вирішено здійснити закупівлю товарів, для забезпечення у ПП «Сіті Лайн» на суму 563 500,00 грн., з ПДВ (п`ятсот шістдесят три тисячі п`ятсот гривень 00 копійок з ПДВ).

17.11.2022р. військовою частиною НОМЕР_1 (замовник) та Приватним підприємством «Сіті Лайн» (виконавець) укладено договір №32 про закупівлю товарів за кошти Державного бюджету України, відповідно до п. 1.1 якого виконавець зобов`язується поставити та передати у власність замовника мастильні матеріали код за ДК 021-2015:09210000-4 - мастильні засоби (далі - продукція), кількість, назву та опис якої зазначено в специфікації (Додаток 1 до дійсного договору), а замовник прийняти та оплатити вказану продукцію.

Пунктом 2.4 договору встановлено, що поставка продукції здійснюється виконавцем в строк до 25.12.2022 року.

Згідно з п. 4.2 договору загальна вартість продукції договірна та становить 563500,00 гривень (п`ятсот шістдесят три тисячі п`ятсот гривень 00 копійок) з ПДВ.

За приписами пп. 4.4, 4.5,4.6 договору зміна ціни, обсягу та асортименту продукції, що підлягає поставці за цим договором, можлива лише після попередньої письмової згоди сторін. Розрахунок за продукцію здійснюється лише після її фактичного отримання замовником на підставі належним чином оформлених видаткової накладної та рахунків фактур виконавця. Оплата здійснюється замовником упродовж 10-ти банківських днів з дня поставки продукції в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок виконавця зазначений в договорі або в рахунку фактурі. Днем поставки вважається день підписання обома сторонами видаткової накладної та акту приймання передачі.

Згідно із п. 9.1 договору цей договір вступає в силу з дня його підписання сторонами та діє до 25 грудня 2022 року, але до повного виконання зобов`язань сторонами.

Додатком 1 до договору № 32 від 17.11.2022р. є специфікація, у якій визначено найменування продукції - олива моторна JASOL Truck Premium SHPD CI-4/SL 15W/40, кількість 4900 літрів, ціна за одиницю товару 115,00 грн. з ПДВ та сума - 563500,00 грн., в т.ч. ПДВ в розмірі 93916,67 грн.

Договір № 32 від 17.11.2022р. про закупівлю товарів за кошти Державного бюджету України та додаток 1 до договору специфікацію підписано та скріплено печатками сторін . Копії договору і специфікації долучено до матеріалів справи. Доказів розірвання договору № 32 від 17.11.2022р., визнання його недійсним чи неукладеним в судовому порядку сторонами суду не представлено.

На виконання умов договору відповідач 20.12.2022р. поставив позивачу 2 товар, а саме оливу моторну JASOL Truck Premium SHPD CI-4/SL 15W/40 у кількості 4900 літрів на суму 563500,00 грн. з ПДВ, що підтверджується підписаною обома сторонами та скріпленою їх печатками видатковою накладною № 4873 від 20.12.2022р. та виставив рахунок на оплату № 1375 від 20.12.2022р., а позивач сплатив 563500,00 грн. відповідно до платіжного доручення № 652 від 26.12.2022р. з призначенням платежу «2101020;2210; Опл. за мастил. Матеріал (ол. мотор JASOL Truck Premium); В.н.№4873, Рах.№1375-20.12.22р. Дог.№32 -17.11.22р.; ПДВ-93916.67». Копії видаткової накладної № 4873 від 20.12.2022р., рахунку на оплату № 1375 від 20.12.2022р. та платіжного доручення № 652 від 26.12.2022р. долучені до матеріалів справи.

Відповідач 21.02.2023р. скерував позивачу 2 лист за вих. № 3, яким повідомив, що ПП «Сіті Лайн» готове повернути переплату по Договору №32 про закупівлю товарів за кошти Державного бюджету України від 17.11.2022 в сумі 93916,67грн. (дев`яносто три тисячі дев`ятсот шістнадцять грн. 67 коп.) та пропонував підписати додаткову угоду для здійснення повернення коштів. Відповідно до пунктів 1, 2, 3 проекту додаткової угоди до Договору №32 про закупівлю товарів за кошти Державного бюджету України від 17.11.2022р. відповідач запропонував викласти п. 4.2 Договору у такій редакції: « 4.2. Ціна Договору складає 469 583,33 грн. (чотириста шістдесят дев`ять тисяч п`ятсот вісімдесят три грн. 33 коп.) без ПДВ (ставка ПДВ відповідно до Постанови КМУ від 02 березня 2022 р. №178: 0%)». Погодити, що внесені зміни у цій додатковій угоді поширюються на правовідносини сторін, що виникли з моменту укладення Договору № 32 про закупівлю товарів за кошти Державного бюджету України від 17 листопада 2022 року відповідно до ч. 3 ст.631 ЦК України. Погодити, що у випадку наявності переплати у зв`язку із викладенням п.4.2 Договору у новій редакції, виконавець зобов`язується повернути замовнику 93 916,67 грн. (дев`яносто три тисячі дев`ятсот шістнадцять грн. 67 коп.). Копії листа за вих. № 3 від 21.02.2023р., проекту додаткової угоди, та докази їх надіслання, а саме копія опису вкладення та поштової накладної № 7903908417254 від 23.02.2023р. долучені до матеріалів справи.

24.04.2023р. позивач 2 звернувся до відповідача з листом за вих. № 36/712, у якому зазначив, що за результатами ревізії (акт №15-14-11/3 від 16.03.2023 року), проведеної Управлінням Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області, в фінансово-господарській діяльності військової частини НОМЕР_1 були виявлені порушення вимог постанови КМ України від 02 березня 2022 року №178 «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану» та п.п. 195.1.2 п. 195.1 ст.195 Податкового кодексу України, договори на поставку товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту Збройних Сил України було укладено з урахуванням податку на додану вартість, що призвело до зайвих витрат бюджетних коштів. У зв`язку із викладеним, позивач 3 просив відповідача здійснити повернення отриманого ПДВ в сумі 93916,67 грн., або здійснити на вказану суму допоставку аналогічного товару. Доказів надіслання листа за вих. № 36/712 від 24.04.2023р. сторонами суду не представлено.

18.05.2024р. прокурор звернувся до позивача 2 з листом за вих. № 5-4-1568ВИХ-23, яким просив у строк до 22.05.2023р. надати належним чином завірені копії договорів, укладених військовою частиною у період з 24.02.2022р., предметом яких є паливно-мастильні матеріали, з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави у суді. Листом за вих. № 36/912 військова частина НОМЕР_1 надала копії договорів, які укладені в період з 24.02.2022 року та предметом яких є паливно-мастильні матеріали.

23.05.2024р. прокурор звернувся Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області з листом за вих. № 5-4-1548ВИХ-23, яким просив направити екземпляр аудиторського звіту № 15-14-11/3 від 16.03.2023р., про проведення ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності військової частини НОМЕР_1 до прокуратури. Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області листом за вих. № 151408-17/1089-2023 від 29.05.2023р. повідомило прокурору про те, що інформація про прийняте рішення за результатами розгляду переданих матеріалів ревізії військової частини НОМЕР_1 до Управління не надходила та надало копію акту ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності військової частини НОМЕР_1 від 16.03.2023р. № 15-14-11/3.

Відповідно до акту ревізії від 16 березня 2023 року № 15-14-11/3 управлінням Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області, відповідно до п. 8.5 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України на IV квартал 2022 року, проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Військової частини НОМЕР_1 за період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року. У змісті акту ревізії від 16 березня 2023 року № 15-14-11/3, не відображено інформації про порушення вимог законодавства під час укладення та виконання договору №32 від 17.11.2022р. про закупівлю товарів за кошти Державного бюджету України.

21.08.2023р. прокуратура звернулася до Головного управління Державної податкової служби України в Миколаївській області з листом за вих. № 5-4-2773ВИХ-23, яким, з метою з`ясування наявності підстав для захисту прокуратурою інтересів держави у суді, просила надати інформацію, чи поширюються вимоги постанови КМ України від 02.03.2022р. № 178 «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану» на операції з постачання Приватним підприємством «Сіті Лайн» мастильних матеріалів для потреб військової частини НОМЕР_1 за Договором № 32 від 17.11.2022р. про закупівлю товарів за кошти Державного бюджету України.

Листом за вих. № 7044/5/14-29-04-03-03 від 29.08.2023р. Головне управління Державної податкової служби України в Миколаївській області повідомило прокуратурі, про те, що нульова ставка податку на додану вартість відповідно до підпункту «г» підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 розділу V Кодексу та Постанови № 178 застосовується як для операцій з постачання пального (товар для заправки), так і до операцій з постачання будь-яких інших товарів, що використовуються для забезпечення транспорту (наприклад, інші паливно - мастильні матеріали, запасні частини для ремонту автомобільної техніки, акумуляторні батареї для автомобілів, автомобільні шини, колісні диски, комплектуючі, інструменти та додаткове обладнання, визначені відповідними нормативними та технічними документами тощо) при умові, що такі операції з постачання здійснюються категорії суб`єктів, що визначені Постановою № 178.

Таким чином, якщо ПП «Сіті Лайн» здійснило постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту, зокрема мастильні матеріали, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави отримувачам, визначеним Постановою № 178, то на операції з постачання таких товарів поширюються норми підпункту «г» підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 розділу V Кодексу щодо застосування нульової ставки з податку на додану вартість.

У листі Державної податкової служби України від 28.12.2022р. № 12537/5/99-00-21-03-02-05 повідомлено, що нульова ставка ПДВ відповідно до пп. «г» пп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 178 «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану» застосовується як до операцій з постачання пального (товар для заправки), так і до операцій з постачання будь-яких інших товарів, що використовуються для забезпечення транспорту (наприклад, але не виключно, інші пально-мастильні матеріали, запасні частини для ремонту автомобільної техніки, комплектуючі, автомобільні шини, охолоджуючі рідини, паливний, повітряний та масляні фільтри, свічки запалювання, акумуляторні батареї для автомобілів, номерні знаки на колісні транспортні засоби, фарба автомобільна, інструменти та додаткове обладнання, визначені відповідними нормативними та технічними документами тощо) за умови, що такі операції з постачання здійснюються категоріями суб`єктів, які визначені постановою № 178.

21.08.2023р. прокуратура звернулася до Міністерства оборони України та Військової частини НОМЕР_1 з листом за вих. № 5-4-2784 вих-23, яким в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» повідомила позивачів про пред`явлення Миколаївською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Південного регіону позовних заяв в інтересах Міністерства оборони України, військової частини НОМЕР_1 до Приватного підприємства «Сіті Лайн», про стягнення зайво перерахованих грошових коштів у сумі 93 916,67 грн., з метою недопущення порушень інтересів держави.

Військова частина НОМЕР_1 звернулась до прокуратури із листом за вих. № 36/1406 від 28.08.2023р., у якому зазначила, що нею вживаються заходи щодо повернення з боку ПП «Сіті Лайн» зайво перерахованих коштів в частині податку на додану вартість згідно договору №32 від 17.11.2022 року на суму 93 916,67 грн., зокрема на адресу останнього в квітні 2023 року направлено лист (претензію). Проте з боку ПП «Сіті Лайн» відповіді на лист (претензію) до військової частини не надходило, кошти не повернуто.

Позиція суду.

Щодо права прокуратури на звернення до суду з даним позовом, суд враховує наступне.

Відповідно до частин третьої - п`ятої статті 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень, щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Підставою для звернення з даним позовом до суду прокурором вказано те, що укладання оспорюваного у частині договору № 32 разом із безпідставною сплатою коштів у вказаній сумі не спрямовані на забезпечення обороноздатності України в умовах воєнного стану з максимальною економією та ефективністю, із залученням мінімального обсягу бюджетних коштів для цього, а отже є порушенням інтересів держави в оборонній і бюджетній сферах.

Прокурор вказує, що Міністерство оборони України, як головний розпорядник бюджетних коштів та військова частина НОМЕР_1 , як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня, наділені повноваженнями як щодо забезпечення життєдіяльності Збройних Сил України, їх функціонування, постачання їм матеріальних та інших ресурсів, так і щодо управління бюджетними коштами, наданими на відповідні цілі, із забезпеченням їх ефективного та результативного використання, однак не вжили заходів для захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, а саме не пред`явили до суду позов про визнання недійсним в частині договору № 32 та стягнення з ПП «Сіті Лайн» коштів у сумі 99 543, 49 грн., безпідставно сплачених як ПДВ, а також інфляційних втрат і 3 % річних.

До моменту звернення прокурора з даним позовом до Господарського суду Львівської області, Міністерство оборони України та військова частина НОМЕР_1 , не зверталися до суду з позовом про стягнення з відповідача надміру сплачених коштів. Таким чином, дії позивачів: Міністерство оборони України та військової частини НОМЕР_1 свідчать саме про пасивність поведінки останніх, які, розуміючи порушення інтересів держави та маючи відповідні повноваження для їх захисту, за відповідним захистом не зверталися.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави».

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи № 806/1000/17).

У справі, що розглядається, прокурор обґрунтував наявність «інтересів держави» у належному матеріально-технічному забезпеченні Збройних Сил України з метою захисту суверенітету держави, її територіальної цілісності і недоторканності, зміцнення обороноздатності держави в умовах збройної агресії проти неї.

Аналіз частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

«Не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Відповідно до частин 1, 5 статті 22 Бюджетного кодексу України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. Головний розпорядник бюджетних коштів отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет).

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 7 Бюджетного кодексу України бюджетна система України ґрунтується зокрема на принципі ефективності та результативності, відповідно до якого при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання публічних послуг при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.

Фінансування військової частини НОМЕР_1 , зокрема на виконання договору № 32 від 17.11.2022р., здійснювалося за рахунок коштів державного бюджету, а саме бюджетної програми 2101020 «Забезпечення діяльності Збройних Сил України, підготовка кадрів і військ, медичне забезпечення особового складу, ветеранів військової служби та членів їхніх сімей, ветеранів війни», головним розпорядником якої згідно з додатками 3 до законів України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» і «Про Державний бюджет України на 2023 рік» є Міністерство оборони України.

Таким чином, саме Міністерство оборони України, як орган, що уповноважений державою на здійснення контролю за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечення ефективного і цільового використання бюджетних коштів у військових частинах Збройних Сил України, а також військова частина НОМЕР_1 , як сторона оспорюваного правочину, є органами влади, до компетенції яких віднесені відповідні повноваження у спірних правовідносинах.

Прокурор зазначає, що Миколаївська спеціалізована прокуратура у сфері оборони Південного регіону листом від 18.05.2023р. № 5-4-1568 вих-23, проінформувала військову частину НОМЕР_1 про наявність підстав для вжиття заходів щодо захисту інтересів держави у даних правовідносинах та витребувала інформацію щодо вжитих і запланованих заходів на захист інтересів держави від указаних порушень. Та з листа військової частини НОМЕР_1 від 31.05.2023р. № 36/219, отриманого у відповідь, не вбачається вжиття заходів органу, уповноваженого державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, на самостійне звернення до суду.

Листом від 21.08.2023р. №5-4-2784 Миколаївська спеціалізована прокуратура у сфері оборони Південного регіону повторно повідомила позивачів про порушення інтересів держави внаслідок укладання із відповідачем договору № 32, п. 4.2. та Специфікації до нього, у частині включення ПДВ до його договірної ціни, що суперечать пп. «г» пп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 ПК України та Постанові Кабінету Міністрів України від 02.03.2022р. № 178. Водночас витребувано інформацію щодо вжитих і запланованих заходів на захист інтересів держави від указаних порушень. Прокурор зазначив, що з листа військової частини НОМЕР_1 від 28.08.2023р. № 36/1406, отриманого у відповідь, не вбачається вжиття заходів органів, уповноважених державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, на самостійне звернення до суду. Копії вказаних листів долучено прокурором до позовної заяви.

На виконання вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Миколаївська спеціалізована прокуратура у сфері оборони Південного регіону листом від 21.08.2023р. № 5-4-2784 ВИХ-23 повідомила позивачів про прийняття рішення про представництво інтересів держави шляхом пред`явлення до суду даного позову.

За таких обставин, господарський суд приходить до висновку, що в даному випадку прокурор правомірно звернувся до суду в інтересах держави в особі Міністерства оборони України і військової частини НОМЕР_1 та належним чином обґрунтовано порушення інтересів держави, необхідність їх захисту та неналежного здійснення такого захисту позивачами.

Щодо позовних вимог у даній справі, суд враховує наступні положення чинного законодавства України.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 16 ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини (ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст.626 ЦК України).

Між сторонами виникли взаємні права та обов`язки на підставі укладеного договору №32 від 17.11.2022р. про закупівлю товарів за кошти Державного бюджету України.

За приписами частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом частин 1 і 3 статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки, порівняно з нормативними (частина 5 статті 180 ГК України).

Відповідно до статті 11 Закону України «Про ціни і ціноутворення» вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

У підпункті 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податок на додану вартість - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

За змістом підпунктів а і б пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Податкового кодексу України.

За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем (замовником послуг).

Згідно з частиною 1 статті 1 ПК України податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту «г» підпункту 195.1.2 статті 195 РозділуПК України за нульовою ставкою оподатковуються операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством.

Статтею 4 Закону України «Про оборону України» встановлено, що у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни.

Органи державної влади та органи військового управління, не чекаючи оголошення стану війни, вживають заходів для відсічі агресії. На підставі відповідного рішення Президента України Збройні Сили України разом з іншими військовими формуваннями розпочинають воєнні дії, у тому числі проведення спеціальних операцій (розвідувальних, інформаційно-психологічних тощо) у кіберпросторі.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022р. №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022р. №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан, що наразі триває.

02.03.2022р. Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 178 «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану».

Згідно з пунктами 1, 2 вищевказаної постанови, до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з`єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24.02.2022р.

Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014р. №671, Міноборони є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Міноборони є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сферах оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період. Міноборони є центральним органом виконавчої влади та військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили та Держспецтрансслужба.

Діючим законодавством на Міноборони, як на центральний орган виконавчої влади покладено державою функції щодо забезпечення Збройних Сил України необхідними матеріальними ресурсами. Відповідно, Міністерство оборони України уповноважене державою виступати при, необхідності, від імені держави в судах у разі порушення інтересів останнього.

Статтями 3, 5 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» передбачено, що суб`єктами господарської діяльності у Збройних Силах України є військові частини, заклади, установи та організації Збройних Сил України, які утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України, ведуть відокремлене господарство, мають кошторис надходжень та видатків, рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.

Військова частина як суб`єкт господарської діяльності за своїми зобов`язаннями відповідає коштами, що надходять на її рахунок по відповідних статтях кошторису (крім захищених статей), а в разі їх недостатності відповідальність за зобов`язаннями військової частини несе Міністерство оборони України.

ВЧ НОМЕР_1 входить до складу Збройних Сил України, є юридичною особою, фінансується за рахунок бюджетних коштів, має самостійний баланс, рахунки в установах банку, утримується окремим штатом, має гербову печатку із своїм найменуванням. Командир ВЧ НОМЕР_1 несе повну відповідальність перед органом управління майном - Міноборони за стан і діяльність частини.

Системний аналіз указаних норм права засвідчує, що приписи підпункту «г» підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 РозділуПодаткового кодексу України та приписи постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022р. №178 поширюються на діяльність органів Збройних Сил України, якими є позивачі.

У листі Головного управління Державної податкової служби України в Миколаївській області за вих. № 7044/5/14-29-04-03-03 від 29.08.2023р., зазначено, що нульова ставка податку на додану вартість відповідно до підпункту «г» підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 розділу V Кодексу та Постанови № 178 застосовується як для операцій з постачання пального (товар для заправки), так і до операцій з постачання будь-яких інших товарів, що використовуються для забезпечення транспорту (наприклад, інші паливно - мастильні матеріали, запасні частини для ремонту автомобільної техніки, акумуляторні батареї для автомобілів, автомобільні шини, колісні диски, комплектуючі, інструменти та додаткове обладнання, визначені відповідними нормативними та технічними документами тощо) при умові, що такі операції з постачання здійснюються категорії суб`єктів, що визначені Постановою № 178.

За приписами частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Статтею 217 ЦК України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

При цьому, у відповідності до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Положення договору, щодо включення ПДВ до ціни товару не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку. Подібний за змістом правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 01.06.2021 року у справі № 916/2478/20 та від 03.12.2021 року у справі №910/12764/20.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» № 794-VII від 27.02.2014 Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти - постанови і розпорядження. Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України. Отже, постанова Кабінету Міністрів України від 02.03.2022р. №178 є обов`язковим для виконання нормативно-правовим актом.

Відповідно до підпункту «г» підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України за нульовою ставкою оподатковуються операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством.

Відтак, враховуючи положення постанови КМУ № 178 від 02.03.2022 та пп. «г» підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України, якими визначено нульову ставку податку на додану вартість для операцій з заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту, враховуючи, що замовником товару за договором виступає Військова частина НОМЕР_1 , тому включення до ціни договору ПДВ не за нульовою ставкою, суперечить положенням даних нормативних актів та є підставою для визнання недійсним пункту договору та специфікації у цій частині.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, наведеній у постанові від 14.11.2023 по справі № 910/2416/23, у якій зокрема зазначено, що «Оскільки не тільки постановою КМУ № 178 від 02.03.2022 визначено нульову ставку податку на додану вартість для операцій з заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту, але й це передбачено підпунктом «г» підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України, то включення до ціни договору ПДВ у розмірі 20%, враховуючи, що замовником товару за договором виступає Військова частина, суперечить постанові КМУ №178 від 02.03.2022, яка прийнята відповідно до підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України, що є підставою для визнання недійсним пункту договору в цій частині».

Таким чином, з огляду на укладення Військовою частиною НОМЕР_1 та Приватним підприємством «Сіті Лайн» договору №32 від 17.11.2022р. та Специфікації до договору з порушенням вищенаведених вимог чинного законодавства, підставними є позовні вимоги про визнання недійсним пункту 4.2 договору та Специфікації до нього, в частині включення податку на додану вартість не за нульовою ставкою.

Постанова Кабінету Міністрів України № 178 прийнята з метою виконання мобілізаційних завдань в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022р. № 64 "Про введення воєнного стану в Україні". При цьому нормативні положення Постанови Кабінету Міністрів України № 178 та підпункту «г» підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України не містять умови про постачання товарів саме на виконання мобілізаційних завдань. Тому, твердження позивачів про те, що договір №32 від 17.11.2022р. укладений не на виконання мобілізаційних завдань, а тому за таких підстав, вимоги Постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 року за №178 не поширюються на правовідносини, які склалися між Військовою частиною та Приватним підприємством «Сіті Лайн» на підставі укладеного договору поставки, є необґрунтованими та не приймаються судом до уваги.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми сплаченого ПДВ на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України, суд зазначає наступне.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, що викладений у пункті 37 постанови від 01.06.2021 року у справі № 916/2478/20, якщо сторона зобов`язання набула кошти (суму ПДВ) за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов`язання, що виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов`язального права, а поза підставами, передбаченими договором, внаслідок їх перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено, то такі кошти набуто на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Частиною 3 ст. 1212 ЦК України врегульовано, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Враховуючи отримання відповідачем грошових коштів у вигляді ПДВ від Військової частини, незважаючи на відсутність підстав для оподаткування товару та враховуючи визнання недійсними окремих положень договору №32 від 17.11.2022р. та Специфікації до договору, суд дійшов висновку про безпідставність отримання коштів в розмірі 93 916,67 грн., які підлягають поверненню позивачу - 2.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог прокурора про стягнення із Приватного підприємства «Сіті Лайн» на користь Військової частини суми безпідставно сплаченого ПДВ у розмірі 93 916,67 грн., перерахування якого підтверджується платіжним дорученням № 652 від 26.12.2022р.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, передбачений частиною другою статті 625 ЦК України обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми виникає виходячи з наявності самого факту прострочення, який у цій справі має місце з моменту безпідставного одержання відповідачем грошових коштів позивача.

Згідно із частинами першою, другою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За статтею 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

З наведених норм убачається, що особа, яка набула майно (кошти) без достатньої правової підстави (або підстава набуття цього майна (коштів) згодом відпала) зобов`язана повернути набуте майно (кошти) потерпілому. Недоговірне зобов`язання виникає в особи безпосередньо з норми статті 1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом.

Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 07.02.2024р. у справі №910/3831/22 зобов`язання повернути майно, отримане за недійсним оспорюваним правочином, виникає в особи з моменту набрання законної сили судовим рішенням про визнання такого правочину недійсним. Враховуючи презумпцію правомірності правочину (стаття 204 ЦК України), можна зробити висновок, що особа отримала майно на підставі укладеного правочину, але ця підстава згодом відпала з визнанням судом цього правочину недійсним. Отже, Касаційний цивільний суд у наведених справах зробив правильний висновок про виникнення у особи обов`язку повернути майно з моменту визнання судом відповідного правочину недійсним.

Відтак, момент виникнення прострочення виконання зобов`язання по поверненню безпідставно набутого майна слід пов`язувати з таким юридичним фактом, як дата набрання законної сили судовим рішенням, яким встановлено факт безпідставності отримання майна, оскільки саме з цього моменту боржник у зобов`язанні стає достеменно проінформованим про наявність свого зобов`язання по відношенню до кредитора щодо повернення безпідставно отриманого майна.

Статтею 1212 ЦК України врегульовані недоговірні відносини, коли особа набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно). З моменту безпідставного набуття такого майна або з моменту, коли підстава його набуття відпала, утримання особою такого майна є неправомірним. Тому зобов`язання з повернення потерпілому такого майна особа повинна виконати відразу після його безпідставного набуття або відпадіння підстави набуття цього майна.

Згідно зі статтею 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Враховуючи викладене, позовні вимоги прокурора в частині стягнення 3 712,46 грн. інфляційних втрат за період з січня по липень 2023 року та 1 914,36 грн. 3 % річних, нарахованих за період з 27.12.2022р. по 31.08.2023р. є передчасними, у зв`язку з чим суд відмовляє в задоволенні позову в цій частині.

Станом на день прийняття рішення, доказів повернення надмірно сплачених коштів, доказів в спростування наведених обставин суду не подано.

Згідно із ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ч.1 ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Статтею 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене, подані докази в їх сукупності, надані пояснення, суд дійшов висновку, що обставини які є предметом доказування у справі судом визнаються встановленими та позовні вимоги до відповідача щодо визнання недійсним п. 4.2 договору № 32 від 17.11.2022р. про закупівлю товарів за кошти Державного бюджету України, специфікації до договору в частині включення до ціни договору податку на додану вартість та стягнення безпідставно сплачених коштів в сумі 93 916,67 грн. є обґрунтованими, не спростованими, підтвердженими належними доказами, та підлягають задоволенню. В задоволенні вимог щодо стягнення 3 712,46 грн. інфляційних втрат та 1 914,36 грн. 3 % річних належить відмовити у зв`язку із безпідставністю заявлення.

На підставі положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають відшкодуванню із відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 86, 129, 185, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задоволити частково.

Визнати недійсним п. 4.2. договору № 32 від 17.11.2022р. про закупівлю товарів за кошти Державного бюджету України та Специфікацію до нього, укладеного військовою частиною НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) та приватним підприємством «Сіті Лайн» (81100, Львівська обл., Пустомитівський р-н, місто Пустомити, вулиця Фабрична, будинок 19, ідентифікаційний код 37325707), у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість.

Стягнути з Приватного підприємства «Сіті Лайн» (81100, Львівська обл., Пустомитівський р-н, місто Пустомити, вулиця Фабрична, будинок 19, ідентифікаційний код 37325707) на користь військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) заборгованість в сумі 93 916,67 грн.

Стягнути з Приватного підприємства «Сіті Лайн» (81100, Львівська обл., Пустомитівський р-н, місто Пустомити, вулиця Фабрична, будинок 19, ідентифікаційний код 37325707) на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону (65012, Одеська обл., місто Одеса, вул. Пироговська, будинок 11, ідентифікаційний код 38296363, р/р UA208201720343170001000082762 в ГУДКCУ в Одеській області) 5 216,28 грн. судового збору. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Врешті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України. Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: https://reestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 16.05.24р

СуддяІванчук С.В.