ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" квітня 2024 р. Справа№927/249/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Демидової А.М.

Ходаківської І.П.

за участю секретаря судового засідання Невмержицької О.В.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 30.04.2024,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Смолянка-Агро»

на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 18.01.2024

у справі №927/249/23 (суддя Белов С.В.)

за скаргою Приватного підприємства "СМОЛЯНКА-АГРО" у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Альбіон"

до Приватного підприємства «Смолянка-Агро»

про стягнення 4 787 654,88 грн

за участю Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельниченка Костянтина Павловича

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Альбіон" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Чернігівської області з позовом про стягнення з Приватного підприємства «Смолянка-Агро» (далі - відповідач) заборгованості 4 787 654, 88.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 07.09.2023 у справі №927/249/23 позовні вимоги задоволено частково. Присуджено до стягнення з Приватного підприємства «Смолянка-Агро» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Альбіон" 4 096 483, 90 грн заборгованості, 737 435, 69 грн пені, 549 297, 21 грн 30 % річних, 80 748, 26 грн судового збору та 43 559, 20 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2023 апеляційну скаргу Приватного підприємства "СМОЛЯНКА-АГРО" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.09.2023 у справі №927/249/23 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.09.2023 у справі №927/249/23 залишено без змін.

07.12.2023 на виконання рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.09.2023 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2023 видано наказ.

10.01.2024 Приватним підприємством "СМОЛЯНКА-АГРО" подано скаргу на дії Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельниченко Костянтина Павловича, в якій скаржник просив суд:

- визнати дії Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельниченко Костянтина Павловича щодо винесення постанови ВП №73652500 від 20.12.2023 про відкриття виконавчого провадження та постанови ВП №73652500 від 20.12.2023 про арешт коштів боржника неправомірними;

- скасувати постанови Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельниченко Костянтина Павловича ВП №73652500 від 20.12.2023 про відкриття виконавчого провадження та ВП №73652500 від 20.12.2023 про арешт коштів боржника.

Скарга мотивована тим, що, боржник фактично знаходиться за адресою: вул. Козлова, с. Смолянка, Кульківський р-н, Чернігівська область та ніяким чином не відноситься до виконавчого органу міста Києва, а тому на переконання боржника виконавче провадження має бути відкрите за місцем знаходження боржника.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 18.01.2024 у справі №927/249/23 у задоволенні скарги скаржника (боржника) Приватного підприємства "СМОЛЯНКА-АГРО" на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельниченко Костянтина Павловича щодо винесення постанови ВП 73652500 від 20.12.2023 про відкриття виконавчого провадження та постанови ВП 73652500 від 20.12.2023 про арешт коштів боржника відмовлено.

Приймаючи вказану ухвалу судом першої інстанції враховано правову позицію Верховного Суду у постанові від 21.05.2021 у справі №905/64/15 в якій зазначено, що суди при розгляді скарг на рішення, дії / бездіяльність виконавця щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження з підстави порушення виконавцем територіальної юрисдикції (не за місцезнаходженням майна боржника) мають досліджувати обставини дотримання стягувачем вимог абзацу 11 (або 12, або 28 у залежності від того, яка редакція Інструкції підлягає застосуванню) пункту 3 розділу ІІІ Інструкції щодо надання доказів місцезнаходження майна боржника у межах території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця. Суди мають встановити, чи були додані стягувачем до заяви про примусове виконання рішення відповідні передбачені цією нормою докази існування у межах території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця, майна боржника, зокрема рахунків боржника у банківських, фінансових установах, докази, з яких стягувачу стало відомо про таке майно (про існуючі рахунки боржника), та чи підтверджують ці докази обставини знаходження майна боржника на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця.

Суд першої інстанції встановив, що матеріали справи містять копію договору купівлі-продажу №6358АЛ від 14.02.2022, укладеного між стягувачем та боржником та копію відповіді на запит №185610523 від 20.12.2023 до Державної фіскальної служби про наявні рахунки у боржника, які свідчать про наявність у боржника відкритого банківського рахунку в банківській установі, місцем знаходження якої є місто Київ, станом на дату відкриття виконавчого провадження.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою місцевого господарського суду, Приватне підприємство «Смолянка-Агро» звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на звернення до суду з відповідною скаргою; ухвалити рішення, яким скасувати ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 18.01.2024 у справі №927/249/23; ухвалити нове рішення, яким задовольнити скаргу; судові витрати покласти на Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельниченка Костянтина Павловича. На час розгляду апеляційної скарги зупинити виконання рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.09.2023 у справі №927/249/23.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що на переконання боржника, стягувач мав надати приватному виконавцю саме копії платіжних доручень з яких проводились платежі за придбання сівалки. Також апелянт зазначає, що надання стягувачем до заяви про відкриття виконавчого провадження копії договору купівлі-продажу №6358АЛ від 14.02.2022 та додаткової угоди від 22.04.2022 до договору купівлі-продажу №6358АЛ від 14.02.2022 не є належною підставою для відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження на території виконавчого округу міста Києва, оскільки кошти на вказаному рахунку АТ «Райффайзен Банк» знаходяться не в центральному офісі банку, а фактично знаходяться в Чернігівському відділенні АТ «Райффайзен Банк».

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.02.2024 апеляційну скаргу Приватного підприємства «Смолянка-Агро» на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 18.01.2024 у справі №927/249/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Ходаківська І.П., Демидова А.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду 05.02.2024 витребувано з Господарського суду Чернігівської області матеріали справи №927/249/23. Відкладено розгляд питання про відкриття, повернення, залишення без руху або відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Смолянка-Агро» на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 18.01.2024 у справі №927/249/23.

Матеріали справи №927/249/23 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 22.02.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2024 апеляційну скаргу Приватного підприємства «Смолянка-Агро» на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 18.01.2024 у справі №927/249/23 залишено без руху, надано скаржнику строк на усунення недоліків апеляційної скарги, шляхом подання відповідної заяви, а саме: докази сплати судового збору в розмірі 3 028,00 грн за подання апеляційної скарги; докази реєстрації електронного кабінету адвоката Водолагіна Сергія Миколайовича в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі).

Скаржник у встановлений строк усунув недоліки апеляційної скарги, шляхом подання відповідного клопотання.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2024 відмовлено Приватному підприємству «Смолянка-Агро» в задоволенні клопотання про поновлення строку на звернення до суду з відповідною скаргою, оскільки строк не пропущений. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Смолянка-Агро» на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 18.01.2024 у справі №927/249/23. Розгляд апеляційної скарги призначено на 09.04.2024 о 12 год. 00 хв.

19.03.2024 апелянтом подані пояснення, в яких додатково наголошено, що зазначення місцезнаходження боржника - юридичної особи є обов`язковою вимогою при оформленні виконавчого документа.

02.04.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшла заява представника Приватного підприємства «Смолянка-Агро» - Водолагіна Сергія Миколайовича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою додатку "EasyCon". Документ сформований в системі «Електронний суд».

Судове засідання 09.04.2024 не відбулося у зв`язку із перебуванням головуючого судді - Владимиренко С.В. з 03.04.2024 по 12.04.2024, на лікарняному, суддів Ходаківської І.П., Демидової А.М. з 01.04.2024 по 14.04.2024 у відпустках.

Після виходу головуючого судді Владимиренко С.В. з лікарняного, суддів Ходаківської І.П., Демидової А.М. з відпусток, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 призначено розгляд апеляційної скарги Приватного підприємства «Смолянка-Агро» на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 18.01.2024 у справі №927/249/23 на 30.04.2024 о 12 год. 30 хв, а також заяву представника Приватного підприємства «Смолянка-Агро» - Водолагіна Сергія Миколайовича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.

У судовому засіданні 30.04.2024 представник відповідача підтримав вимоги та доводи своєї апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції її задовольнити, скасувати ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 18.01.2024 у справі №927/249/23 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити скаргу Приватного підприємства «Смолянка-Агро».

Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Мельниченко Костянтин Павлович та позивач своїх представників в судове засідання, призначене на 30.04.2024, не направили, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать довідки про доставку електронного документа в їх електронні кабінети.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК) неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника відповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно з частинами першою, третьою статті 327 Господарського процесуального кодексу України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами.

Згідно з положеннями Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (частина перша статті 5 цього Закону).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У пункті 5 частини першої статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад справедливості, неупередженості та об`єктивності.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (частина перша статті 5 Закону України "Про виконавче провадження").

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", яка кореспондується з нормами статті 5 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців.

Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (стаття 3 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів").

Згідно з частинами першою та другою статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Згідно із частиною другою статті 25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

Виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя (частина перша статті 25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів").

Відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність, містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України (пункт 4 частини другої статті 23 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів").

Відповідно до частини першої статті 27 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом України "Про виконавче провадження".

Аналіз наведених норм матеріального права свідчить, що прийняття державним чи приватним виконавцем виконавчих документів до виконання здійснюється за територіальним принципом, суть якого полягає у тому, що державний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться на території, на яку поширюються його функції, а приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться у межах його виконавчого округу, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність, та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України. При цьому місце виконання виконавчого документа визначається за критеріями, зазначеними у частині другій статті 24 Закону України "Про виконавче провадження", до яких законодавець відносить: (1) місце проживання, перебування боржника - фізичної особи, (2) місцезнаходження боржника - юридичної особи, (3) місцезнаходження майна боржника.

Отже, зі змісту частин першої, другої статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" та статті 25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" вбачається, що приватний виконавець має право прийняти до виконання подані йому виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання у разі, якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи або місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташоване у межах виконавчого округу, в якому приватний виконавець здійснює свою діяльність та, відповідно, на яку поширюється компетенція цього приватного виконавця (така правова позиція викладена в постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 21.05.2021 у справі № 905/64/15 та у постанові Верховного Суду від 12.07.2021 у справі № 905/2419/18).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

За змістом норм чинного законодавства, що регулюють питання, пов`язані з виконанням судових рішень і рішень інших органів, що підлягають примусовому виконанню, виконавчий документ, прийнятий виконавцем до виконання, є підставою для початку здійснення виконавцем примусового виконання рішення. Оригінал (дублікат) виконавчого документа подається до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця разом із заявою про примусове виконання рішення.

Заява про примусове виконання рішення подається до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця у письмовій формі разом із оригіналом (дублікатом) виконавчого документа (пункт 3 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (далі - Інструкція).

Відповідно до абзацу 12 пункту 3 розділу ІІІ Інструкції у разі пред`явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця за місцезнаходженням майна боржника до заяви про примусове виконання рішення додається документ / копія документа, який підтверджує, що майно боржника (грошові кошти на рахунках в банках або інших фінансових установах) знаходиться(яться) на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця.

Передбачена цією нормою необхідність стягувача додати до заяви докази місцезнаходження майна боржника обумовлена необхідністю обґрунтування та доведення стягувачем виконавцю такого критерію, як місцезнаходження майна боржника та лише в ракурсі того, що майно боржника знаходиться в межах виконавчого округу приватного виконавця. Зазначена норма передбачає надання стягувачем лише доказів місцезнаходження майна боржника на цій території, а не доказів фактичної наявності майна боржника у місцезнаходженні такого майна.

Зазначена норма Інструкції (у разі якщо стягувач в якості майна боржника зазначає грошові кошти) не може тлумачитися як така, що передбачає обов`язок стягувача додавати до заяви про примусове виконання рішення докази фактичної наявності грошових коштів на банківських рахунках боржника, оскільки у разі такого її тлумачення (застосування) ця норма суперечила б статті 60 та пункту 1 частини першої статті 61 Закону України "Про банки і банківську діяльність", за змістом яких відомості про банківські рахунки клієнтів, фінансово-економічний стан клієнтів є банківською таємницею, забезпечення збереження якої є обов`язком банку, зокрема шляхом обмеження кола осіб, що мають доступ до інформації, яка становить банківську таємницю. Аналіз наведених норм Закону України "Про банки і банківську діяльність" свідчить про те, що стягувач, який не входить до кола осіб, які мають доступ до інформації, яка становить банківську таємницю, та не є особою, якій відповідно до частини першої статті 62 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк може розкрити інформацію, що містить банківську таємницю, обмежений у можливостях надати органу державної виконавчої служби або приватному виконавцю відомості про стан рахунків боржника у банках. Таке тлумачення цієї норми Інструкції також суперечить частині перші статті 19 Конституції України, за змістом якої ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

З огляду на викладене стягувач, звертаючись до виконавця із заявою про примусове виконання рішення, має довести саме обставини знаходження майна боржника в межах виконавчого округу приватного виконавця, надати (додати до заяви) докази місцезнаходження майна боржника на цій території, а не докази фактичної наявності майна боржника у місцезнаходженні такого майна.

Наприклад, у разі посилання стягувача на наявність у боржника грошових коштів на рахунках у банківських установах, стягувач, який обмежений в отриманні інформації, що є банківською таємницею, має надати наявні у нього докази існування таких рахунків боржника, докази, з яких йому стало відомо про такі існуючі рахунки боржника (ділова переписка, правочини, первинні, розрахункові документи тощо).

Крім того, відповідно до частини першої статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною другою статті 36 Закону України "Про виконавче провадження" розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

Отже за наявності документального підтвердження відомостей про наявність такого майна в межах виконавчого округу приватного виконавця, зокрема відомостей про відкриті на ім`я боржника рахунки в банках або інших фінансових установах, виконавець має підстави для відкриття виконавчого провадження за таким критерієм, як місцезнаходження майна боржника.

Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.07.2021 у справі № 905/2419/18 та підтримана Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 04.04.2024 у справі № 913/262/22.

В постанові Верховного Суду від 04.04.2024 у справі №913/262/22 також зазначено про необхідність врахування положень статті 93 Цивільного кодексу України згідно з якими, місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Відповідно до положень статті 95 Цивільного кодексу України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами та наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

У контексті положень цивільного законодавства щодо поняття "юридична особа", її представництва та філії, Суд виходить з того, що у статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" роз`яснюються вживані в ньому терміни.

Так, відповідно до положень наведеної статті: банк - юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги; банківська діяльність - залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб; банківський платіжний інструмент - засіб, що містить реквізити, які ідентифікують його емітента, платіжну систему, в якій він використовується, та, як правило, держателя цього банківського платіжного інструмента. За допомогою банківських платіжних інструментів формуються відповідні документи за операціями, що здійснені з використанням банківських платіжних інструментів, на підставі яких проводиться переказ грошей або надаються інші послуги держателям банківських платіжних інструментів; банківські рахунки - рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов`язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів; клієнт банку - будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку; кошти - гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент; розрахункові банківські операції - рух грошей на банківських рахунках, здійснюваний згідно з розпорядженнями клієнтів або в результаті дій, які в рамках закону призвели до зміни права власності на активи.

У статті 23 Закону України "Про банки і банківську діяльність" врегульовано порядок відкриття відокремлених підрозділів банку на території України.

Зокрема, відповідно до положень наведеної статті банк має право відкривати відокремлені підрозділи (філії, відділення, представництва тощо) на території України. Банк зобов`язаний забезпечити відповідність діяльності відокремленого підрозділу вимогам законів України та нормативно-правових актів Національного банку України. Банк зобов`язаний повідомити Національний банк України про відкриття відокремленого підрозділу та про зміни в діяльності відокремленого підрозділу банку у визначених Національним банком України випадках. Національний банк України включає відомості про відокремлені підрозділи банку та про зміни в їх діяльності до Державного реєстру банків на підставі повідомлення банку. Відокремлений підрозділ банку має право розпочати свою діяльність через 10 днів після повідомлення банком Національного банку України про відкриття такого відокремленого підрозділу. Вимоги до повідомлення банку про відкриття відокремленого підрозділу та про зміни в діяльності відокремленого підрозділу, порядок включення відомостей про відокремлені підрозділи банку та зміни в їх діяльності до Державного реєстру банків визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України. Національний банк України має право прийняти рішення про припинення здійснення відокремленим підрозділом банку операцій на користь або за дорученням клієнтів, якщо інформація про відкриття банком свого відокремленого підрозділу містить неправдиві відомості чи діяльність такого відокремленого підрозділу не відповідає вимогам цього Закону та нормативно-правовим актам Національного банку України.

Статтею 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" встановлено, що банк має право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської ліцензії шляхом надання банківських послуг. Банк здійснює професійну діяльність на ринках капіталу на підставі ліцензії, що видається Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Таким чином, аналіз чинного законодавства Цивільного кодексу України та Закону України "Про банки і банківську діяльність" свідчить про те, правовий статус філії, відділення, представництва банку на законодавчому рівні регламентований нормативно-правовими актами Національного банку України.

Так, відповідно до пункту 53 розділу VIII «Відокремлені підрозділи банку на території України» постанови Національного банку України від 22.12.2018 №149 "Про затвердження Положення про ліцензування банків" зазначається, що банк може створювати на території України відокремлені підрозділи, які здійснюють банківську діяльність від імені банку (філії, відділення тощо), та відокремлені підрозділи, які виконують функції представництва та захисту інтересів банку та не здійснюють банківської діяльності (представництва). Банк може надавати банківські послуги за допомогою інших каналів обслуговування (банкомати, платіжні термінали, пункти самообслуговування, мобільні пристрої тощо), які не є відокремленими підрозділами банку. Відокремлений підрозділ банку має відповідати таким вимогам: 1) наявність керівника, який діє на підставі виданої банком довіреності; 2) здійснення діяльності на підставі положення, затвердженого уповноваженим органом банку; 3) місцезнаходження в приміщенні, яке не належить до житлового фонду; 4) наявність щонайменше одного працівника, чиє робоче місце розташоване в приміщенні відокремленого підрозділу банку та який перебуває в цьому відокремленому підрозділі переважну частину робочого часу. Банк під час створення відокремленого підрозділу зобов`язаний присвоїти йому власний унікальний в межах банку цифровий/символьно-цифровий код підрозділу згідно зі своєю внутрішньою системою реєстраційної кодифікації. Положення про відокремлений підрозділ має містити його повне найменування та місцезнаходження. Положення про відокремлений підрозділ, який здійснює банківську діяльність від імені банку, має містити перелік видів діяльності, банківських та інших фінансових послуг, які здійснює / надає відокремлений підрозділ від імені банку. Цей перелік може включати лише ті види діяльності, банківські та інші фінансові послуги, які має право здійснювати та надавати банк.

Аналіз наведених вище приписів Закону України "Про банки і банківську діяльність" та постанови Національного банку України від 22.12.2018 №149 "Про затвердження Положення про ліцензування банків" свідчить, що з метою поліпшення обслуговування клієнтів та виконання функцій, визначених банком, банк може відкривати структурні одиниці (філії, відділення тощо), які здійснюють банківську діяльність від імені банку, і таке відкриття може здійснюватися на балансі банку.

Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.06.2023 у справі №925/791/21.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Альбіон" у заяві про відкриття виконавчого провадження наведено дані про банківські рахунки боржника у банківських установах на території виконавчого округу міста Києва (банківський рахунок в АТ «Райффайзен Банк», місцезнаходженням якого є місто Київ, вулиця Генерала Алмазова, 4-а).

В якості доказу стягувачем до заяви було додано договір купівлі-продажу №6358АЛ від 14.02.2022 та додаткову угоду від 22.04.2022 до договору купівлі-продажу №6358АЛ від 14.02.2022, укладені між боржником та стягувачем.

З матеріалів справи вбачається, що 14.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Альбіон" (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "УЛФ-ФІНАНС" (Покупець/Лізингодавець) та Приватним підприємством «Смолянка-Агро» (Користувач) укладено договір купівлі-продажу №6358АЛ.

22.04.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Альбіон" (Продавець), Товариством з обмеженою відповідальністю "УЛФ- ФІНАНС" (первісний Покупець) та Приватним підприємством «Смолянка-Агро» (Користувач / новий Покупець) було укладено додаткову угоду до договору купівлі - продажу №6358АЛ від 14.02.2022.

Предметом спору у даній справі було стягнення з Приватного підприємства «Смолянка-Агро» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Альбіон" заборгованості за неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором купівлі-продажу №6358АЛ від 14.02.2022 в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару.

Судом апеляційної інстанції перевірено, що Приватним підприємством «Смолянка-Агро» при укладенні договору купівлі-продажу №6358АЛ від 14.02.2022 зазначено банківський рахунок UA953808050000000026008311421, який згідно наявної в матеріалах справи відповіді на запит №185610523 від 20.12.2023 до Державної фіскальної служби України, відкритий в банківські установі АТ «Райффайзен Банк», ідентифікаційний код 14305909, місце знаходження якого, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: Україна, 01011, м. Київ, вулиця Генерала Алмазова, 4-а, що знаходиться на території виконавчого округу міста Києва.

Відтак, доводи апелянта, що кошти на вказаному рахунку знаходяться не в центральному офісі банку, а фактично знаходяться в Чернігівському відділенні АТ «Райффайзен Банк» є недоведеними та спростовані вищезазначеним.

Отже, з урахуванням положень статей 93, 95 Цивільного кодексу України, статті 3, 6, 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та статей 2, статей 23, 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" суд апеляційної інстанції зазначає, що станом на дату відкриття виконавчих проваджень боржник має рахунок у фінансовій установі Акціонерне товариство «Райффайзен Банк», яке зареєстроване за адресою 01011, м. Київ, вулиця Генерала Алмазова, 4-а, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що надані стягувачем приватному виконавцю докази належним чином засвідчують факт знаходження майна боржника у м. Києві за територіальним округом діяльності Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельниченка Костянтина Павловича.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції зазначає, що оскаржувані боржником дії Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельниченка Костянтина Павловича щодо винесення постанови ВП 73652500 від 20.12.2023 про відкриття виконавчого провадження та постанови ВП 73652500 від 20.12.2023 про арешт коштів боржника не суперечать частині другій статті 24 Закону України "Про виконавче провадження", статті 25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", оскільки були винесені за таким критерієм як місцезнаходження майна боржника, який був доведеним стягувачем при поданні заяви про примусове виконання рішення суду, а приватний виконавець прийняв до виконання судові накази за наявності доказів того, що місце виконання цього наказу знаходиться у межах його виконавчого округу.

Таким чином, встановивши, що відкриття виконавчих проваджень відбулося на території міста Києва за наявності належних доказів, що засвідчують факт знаходження майна боржника за територіальним округом діяльності Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельниченка Костянтина Павловича, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що такі дії приватного виконавця при відкритті виконавчих проваджень у цій справі не порушують територіальну юрисдикцію.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції не знайшов підстав для зміни чи скасування ухвали Господарського суду Чернігівської області від 18.01.2024 у справі №927/249/23.

Доводи наведені апелянтом в апеляційній скарзі не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, при цьому апеляційним судом при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні висновки доводам учасників судового процесу із посиланням на норми матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що ухвала Господарського суду Чернігівської області від 18.01.2024 у справі №927/249/23 прийнята з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального та процесуального права у зв`язку з чим апеляційна скарга Приватного підприємства «Смолянка -Агро» задоволенню не підлягає.

Судовий збір за подання апеляційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладається на апелянта.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Смолянка-Агро» на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 18.01.2024 у справі №927/249/23 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 18.01.2024 у справі №927/249/23 залишити без змін.

3. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на Приватне підприємство «Смолянка-Агро».

4. Матеріали справи №927/249/23 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в статтях 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано суддями 16.05.2024.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді А.М. Демидова

І.П. Ходаківська