Справа № 686/32886/23

Провадження № 2/686/1070/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2024 року Хмельницький міськрайонний суд

Хмельницької області в складі:

головуючого-судді Мазурок О. В.

при секретарі Колісник Л.В.

за участі: представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому, за правилами спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» про стягнення страхового відшкодування майнової (матеріальної) та моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулась до суду за позовом до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» про стягнення страхового відшкодування майнової (матеріальної) та моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням. Просить стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» на її користь 24000 гривень понесених витрат на лікування, 1200 гривень моральної шкоди, що складає 5% страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю, а також 99490 гривень заподіяної майнової шкоди, внаслідок пошкодження її рухомого майна (автомобіля «InfinitiQX70» д.н.з. НОМЕР_1 ), що загалом складає 124690 гривень.

На обгрунтування свого позову вона вказала, що 14.10.2017 року біля 23 год. 15 хв. у м.Хмельницькому, водій ОСОБА_3 , керуючи вантажним сідловим тягачем «Daf СF 85.410» д.н.з. НОМЕР_2 із спеціалізованим напівпричепом «SchmitzSKO 24»

д.н.з. НОМЕР_3 , в порушення п.12.4. Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ №1306 від 10.10.2001, рухаючись з перевищенням допустимої швидкості руху біля 85 - 88 км/год у населеному пункті по проїзній частині Старокостянтинівського шосе зі сторони в`їзду в м.Хмельницький в напрямку до Проспекту Миру, наближаючись до нерегульованого перехрестя Старокостянтинівського шосе та вул.Озерної, в момент виникнення небезпеки для свого руху, а саме виїзду автомобіля «InfinitiQX70» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 з проїзної частини вул. Озерної на напрямок його руху, в порушення п. 10.1. Правил дорожнього руху, а саме перед зміною напрямку свого руху не переконався, що це буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам руху, змінив свій напрямок руху в ліворуч та в порушення п.11.4 Правил дорожнього руху, а саме на дорозі з двостороннім рухом, які мають дві смуги для руху в одному, виїхав на призначений для зустрічного руху бік дороги, в результаті чого на перехресті Старокостянтинівського шосе та вул.Озерної на напрямку руху, призначеному для руху від Проспекту Миру до виїзду з м.Хмельницького, допустив перехресне блокуюче зіткнення передньою правою частиною вантажного сідлового тягача «Daf СF 85.410» д.н.з. НОМЕР_2 із передньою лівою боковою частиною автомобіля «InfinitiQX70» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 , в салоні якого на передньому пасажирському сидінні знаходився пасажир ОСОБА_4 .

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та порушення водієм ОСОБА_3 вимог Правил дорожнього руху, водій автомобіля «InfinitiQX70» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_2 та пасажир ОСОБА_4 отримали тілесні ушкодження, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості та тяжких тілесних ушкоджень, відповідно.

Своїми діями водій ОСОБА_3 порушив вимоги пп.10.1, 11.4, 12.4 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ №1306 від 10.10.2001 і ці порушення перебувають у прямому причинному зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою та її наслідками, а саме заподіянням тілесних ушкоджень позивачу ОСОБА_2 та потерпілому ОСОБА_4 .

Вина водія ОСОБА_3 у вчиненні дорожньо-транспортної події, спричиненні позивачу ОСОБА_2 тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості та тотальному пошкодженні її рухомого майна - автомобіля «InfinitiQX70» д.н.з. НОМЕР_1 , підтверджується вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 листопада 2021 року (справа №686/12239/18), який набрав законної сили 31 травня 2022 року. Копії вироку суду від 24 листопада 2021 року та довідок про результати апеляційного та касаційного розгляду справи додаються.

У відповідності до ч.4, 6 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Вирок суду у кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

У зв`язку з отриманими у результаті скоєного з вини ОСОБА_3 зіткнення автомобілів тілесними ушкодженнями, вона з 19.10.2017 по 25.10.2017 перебувала на стаціонарному лікуванні у ТзОВ «Міжнародний центр ортопедії та травматології».

Під час її лікування у вказаному лікувальному закладі було виконане оперативне втручання: відкрита репозиція та металоостеосинтез закритого багатоуламкового перелому діафізу середньої третини правої ключиці пластиною LCPDoudlemedical та гвинтами.

Наведені вище обставини підтверджуються виписним епікризом №60/2мц від 25.10.2017 року, копія якого додається.

За лікування та операцію нею було сплачено ТзОВ «Міжнародний центр ортопедії та травматології» 24000 грн. власних коштів, що підтверджується довідкою №36-18/2МЦ від 27.06.2018 року, товарним чеком від 19 жовтня 2017 року та договором про надання медичних послуг №19/10/17 від 19 жовтня 2017 року, копії яких додаються.

Окрім заподіяної шкоди здоров`ю позивача ОСОБА_2 , з вини водія ОСОБА_3 також було фактично знищено автомобіль «InfimtiQX70» д.н.з. НОМЕР_1 , яким вона керувала на момент зіткнення.

Автомобіль «InfinitiQX70» д.н.з. НОМЕР_1 , 2015 року випуску, на момент його пошкодження належав позивачу ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про реєстрацію цього транспортного засобу НОМЕР_4 від 05.08.2016 року, копія якого додається.

Згідно висновку експертного дослідження за результатами проведення автотоварознавчого дослідження №220/18 від 29 червня 2018 року вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля «InfinitiQX70», реєстраційний номер: НОМЕР_5 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_6 , внаслідок його пошкодження у ДТП, враховуючи пошкодження зазначені в протоколі огляду транспортного засобу від 06.06.2018 року, станом на час завершення виконання даного дослідження, складає: 816509 грн. 78 коп.

При цьому, на стор. 12 висновку експертного дослідження №220/18 від 29 червня 2018 року зазначено, що в даному випадку відновлювати досліджуваний пошкоджений автомобіль є економічно недоцільним,тому, що вартість відновлювального ремонту перевищує його ринкову вартість без врахування пошкоджень внаслідок даної пригоди, тобто Свр >= C(1197844,62 грн. > 816509,78), тому вартість матеріального збитку, заподіяного власнику досліджуваного автомобіля внаслідок його пошкодження у ДТП визначається у розмірі його ринковій вартості на момент пошкодження, тобто: У = С = 816509,78 грн.

Відповідно до вимог пп.8,9 ч.2 ст.16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування майнової та моральної шкоди. Згідно з ч. 1,2 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, а збитками є витрати, які особа зробила для відновлення свого порушеного права. Нормами ст.23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, яка полягає у душевному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів та відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

У відповідності до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У відповідності до ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі відшкодовується особою, яка її завдала, якщо школи завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

У відповідності до п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Частиною 2 статті 1192 ЦК України передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

У відповідності до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди, зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У відповідності до ст.979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату) а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Розрізняють добровільну та обов`язкову форми страхування (стаття 5 Закону України «Про страхування»). Добровільним може бути, зокрема, страхування наземного транспорту (пункт 6 частини четвертої статті 6 Закону України «Про страхування»). Втім, законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування) (частина перша статті 999 ЦК України).

Види обов`язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема, Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

У п.14 Постанови №4 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» зазначено, що при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно п.15 згаданої вище Постанови №4 від 1 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.

Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону № 1961-IV який згідно зі статтею 8 ЦК (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Тобто транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо- транспортної пригоди.

Якщо ж транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди та витратам з евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Вона згодна із визнанням автомобіля «InfinitiQX70» д.н.з. НОМЕР_1 фізично знищеним, а тому, їй має бути відшкодована сума його вартості до дорожньо-транспортної пригоди, яка згідно висновку експертного дослідження №220/18 від 29 червня 2018 року, складає: 816509 грн. 78 коп.

На момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди, тобто 14.10.2017 року цивільно-правова відповідальність водія автомобіля DAFCF 85410 номерний знак НОМЕР_2 з напівпричепом SchmitzSKO 24 номерний знак НОМЕР_3 ОСОБА_3 , була застрахована в ПрАТ «СК «ПЕРША», що підтверджується страховими полісами №АК/5570811 від 02.02.2017 року та №АК/7262464 від 19.07.2017 року, копії яких додаються.

Згідно вказаних страхових полісів, ліміт відповідальності страховика за шкоду заподіяну життю і здоров`ю складає - двісті тисяч гривень, за шкоду заподіяну майну - сто тисяч гривень, розмір франшизи - п`ятсот десять гривень.

У відповідності до п.12.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961- IV від 01.07.2004 року зі змінами до цього Закону, розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Згідно п.12.2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961- IV від 01.07.2004 року зі змінами до цього Закону, франшиза при відшкодуванні шкоди, заподіяної життю та/або здоров`ю потерпілих, не застосовується.

У відповідності до п.22.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961- IV від 01.07.2004 року зі змінами до цього Закону, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо - транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

08 травня 2020 року, тобто під час розгляду кримінального провадження №12017240010007323 по обвинуваченню ОСОБА_3 у Хмельницькому міськрайонному суді Хмельницької області, позивач ОСОБА_2 звернулася до ПрАТ «СК «ПЕРША» із заявою про виплату їй страхового відшкодування на підставі страхових полісів №АК/5570811 від 02.02.2017 року та №АК/7262464 від 19.07.2017 року (справа №ЦВ0419283 (20-00-000956).

Листом від 27.10.2020 року вих. №2378/с страховик - ПрАТ «СК «ПЕРША» відмовив їй у виплаті страхового відшкодування у зв`язку із тим, що подана нею заява про страхове відшкодування була подана поза межами річного строку, передбаченого Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих унаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-ГУ).

На підставі пункту 22.1 статті 22 Закону № 1961- IV у разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого (стаття 28 Закону № 1961-IV ).

Підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю 37.1. статті 37 Закону № 1961- IV ).

Підпункт 37.1.4. пункту 37.1. статті 37 Закону № 1961-IV визначає наслідки пропуску річного строку подання заяви до страховика про страхове відшкодування, право страховика на відмову у виплаті регламентної виплати.

Проте ні Закон № 1961-ІУ ні ЦК України, ані будь-який інший закон не передбачає в цьому випадку припинення взагалі права потерпілої особи на отримання відшкодування або на задоволення позову, як, наприклад, передбачено ЦК України при пропуску позовної давності.

З огляду на те, що пропуск річного строку звернення із заявою до страховика не зазначений у законодавстві (стаття 12 ЦК України) як підстава для припинення матеріального права, цей строк не може бути розцінений як преклюзивний і такий, що припиняє існуюче право на отримання відшкодування шкоди в розмірі регламентних виплат взагалі.

При відмові страховика у виплаті регламентних платежів у зв`язку з пропуском річного строку потерпіла особа має право на пред`явлення вимоги до страховика винної у спричиненні шкоди особи про відшкодування шкоди в межах страхової суми протягом строку позовної давності.

До такого висновку прийшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17, який суд зобов`язаний враховувати при застосуванні наведених норм права до спірних правовідносин на підставі частини 4 статті 263 ЦПК України.

Отже, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЕРША» має відшкодувати заподіяну їй матеріальну шкоду у зв`язку із пошкодженням під час ДТП автомобіля «InfinitiQX70» д.н.з. НОМЕР_1 у розмірі ліміту відповідальності цього страховика за майнову шкоду 100000 грн. (при встановленій полісом франшизі - 510 гривень), тобто у розмірі 100000 - 510 = 99490 грн., оскільки розмір заподіяної майнової шкоди значно перевищує цей ліміт та складає: 816509 грн. 78 коп.

Як вже було зазначено раніше, вартість матеріального збитку завданого позивачу ОСОБА_2 , як власнику автомобіля «InfinitiQX70», реєстраційний номер: НОМЕР_5 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_6 , внаслідок його пошкодження у ДТП, враховуючи пошкодження зазначені в протоколі огляду транспортного засобу від

06.06.2018 року, станом на час завершення виконання даного дослідження, складав: 816509 грн. 78 коп.

У відповідності до норм п.23.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV від 01.07.2004 року зі змінами до цього Закону, понесені нею та документально підтверджені витрати на лікування у сумі 24000 грн. їй має відшкодувати страховик, тобто відповідач ПрАТ «СК «ПЕРША».

Відповідно до наведених вище норм статті 26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV від 01.07.2004 року зі змінами до цього Закону, відповідач ПрАТ «СК «ПЕРША» має також позивачу відшкодувати 1200 грн. заподіяної моральної шкоди, що складає 5% страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю (24000 грн.), оскільки згідно наведених вище норм статті 23.1 Закону, шкода, пов`язана із лікуванням потерпілого являється шкодою, заподіяною здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином. Направив до суду відзив, в якому вказав, що в провадженні Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області знаходиться справа №686/32886/23 за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» про стягнення страхового відшкодування майнової (матеріальної) та моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням.

Ухвалою суду від 15.01.2024 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі. У позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача 24000,00 гри. витрат на лікування, 1200,00 гри. моральної шкоди та 99490,00 гри. майнової шкоди. Відносини між позивачем та відповідачем, регулюються Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який є спеціальним законом у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, регулює відносини у даній сфері і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до п.24.1 Закону у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров 'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтвердлсені документально відповідним закладом охорони здоров`я.

Ознайомившись з документами, наданими позивачем на підтвердження понесених витрат на лікування, варто зазначити наступне.

Відповідно до виписного епікризу №60/2 мц позивачу встановлено клінічний діагноз S.42.0 закритий, багатоуламковий злам середньої третини діафізу правої ключиці зі зміщенням уламків.

Згідно довідки виданої ТзОВ «Міжнародний центр ортопедії та травматології» (вих.№364 18/2МЦ від 27.06.2018) позивачу було проведено відкриту репозицію та металоостосинтез уламків правої ключиці блокуючою пластиною та гвинтами.

На підтвердження понесених витрат позивач надає товарний чек від 19.10.2017 наа суму 21000,00 гри. Однак, в позовній заяві позивач стверджує, що ним було понесено витрати в розмірі 24000,00 грн., але документального підтвердження витрат саме на цю суму позивачем не надано. Тобто, позивачем не підтверджено жодним документом витрати на лікування в розмірі 3000,00 гри.

Таким чином, оскільки позивачем документально підтверджено витрати на лікування на суму 21000,00 грн., відповідач, керуючись ст. 24 Закону та ст. 26 і Закону здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 22050,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 6184 від 14.12.2023.

Розмір страхового відшкодування розраховано наступним чином:

21 000,00 гри. + 1 050,00 грн. = 22050,00 грн.,

21 000,00 грн. - підтверджений документально розмір витрат, понесених позивачем у зв`язку з лікуванням; ,

1 050,00 грн. - розмір моральної шкоди, розрахований у відповідності до ст. 26 і Закону.

Відповідно до ст. 26 Закону страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г і "п пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати шкоду, заподіяну здоров`ю.

Отже, відповідач у повному обсязі виконав свої зобов`язання перед позивачем про відшкодування шкоди, пов`язаної з лікуванням, здійснивши останньому виплату страхового відшкодування у розмірі 22050,00 грн.

Додатково звертають увагу, що виплату страхового відшкодування здійснено у досудовому порядку, до відкриття провадження по даній справі.

Щодо відшкодування майнової шкоди. ДТП, внаслідок якої пошкоджено належний позивачу ТЗ «InfinitiQX70» НОМЕР_1 , сталася 14.10.2017, що підтверджується вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24.11.2021. З заявою про виплату страхового відшкодування за пошкоджений ТЗ. Позивач звернувся до відповідача 26.10.2020. Тобто фактично через три роки після ДТП.

Відповідно до пн.37.1.4 п.37.1 ст. 37 Закону підставою для відмови у здійсненні, страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох; років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо- транспортної пригоди.

Оскільки в даному випадку шкода заподіяна майну потерпілого, то позивач для отримання страхового відшкодування повинен був звернутися до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування протягом 1 року з моменту скоєння ДТП. Тобто, позивач повинен був звернутись до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування у сірок до 14.10.2018, однак, позивач звернувся лише 26.10.2020, що перевищує строк встановлений Законом. Оскільки даний строк є пересічним і поновленню не підлягає, то позивач втратив своє право на отримання страхового відшкодування.

За наслідками розгляду заяви позивача про виплату страхового відшкодування Відповідачем було прийнято рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування, що підтверджується листом вих.№ 2378 від 27.10.2020.

Аналогічна правова позиція закріплена в Постанові Верховного Суду від 05.06.20218 по справі № 910/7449/17. Так, відповідно до висновку Верховного Суду по справі

№ 910/7449/17 закріплене в положеннях підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" право страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ відмовити у здійсненні виплати страхового відшкодування у випадку пропуску встановленого строку на звернення до нього із заявою про виплату страхового відшкодування не залежить від суб`єкта звернення з відповідною заявою, тобто підлягає застосуванню, в тому числі у випадку, коли з такою заявою звертається не безпосередньо потерпілий, а особа, яка здійснила відшкодування потерпілому завданого внаслідок пошкодження належного йому транспортного збитку на підставі договору добровільного майнового страхування. Аналогічна позиція підтверджується практикою Верховного Суду ( справа № 336/7752/16-ц від 03.04.2019 року) та рішеннями Господарського суду м. Києва від 13.04.020 року по справі № 910/1766/20, від 18.01.2024 по справі 910/14531/23.

Крім того, відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 року, справа № 147/66/17 у страховика (МТСБУ) обов`язок здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату) не виникає у разі навмисних дій страхувальника, спрямованих на настання страхового випадку (підпункт 37.1.1 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961 -IV), або у разі вчинення ним умисного кримінального правопорушення, що призвело до страхового випадку (підпункт 37.1.2 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961 -IV). Крім того, у страховика (МТСБУ) обов`язок здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату) не виникає і годі, коли мас місце неналежна поведінка й з боку потерпілого, а саме: невиконання обов`язків, визначених Законом № 1961-IV, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт ДТП, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди (підпункт 37.1.3 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV); неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року з моменту ДТП, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років з моменту ДТП, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого (підпункт 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961 -IV).

Однак, звергаємо увагу суду, що задоволення вимоги позивача, пред`явленої в судовому порядку у зв`язку з пропуском встановленого річного строку, можливе, якщо гака особа доведе, що нею здійснено розумні заходи для отримання відшкодування та строк пропущено через незалежні від такої особи обставини. Тобто, для задоволення вимог позивача мас бути наявність одночасно двох умов: доведеність здійснення позивачем розумних заходів для отримання страхового відшкодування та доведеність пропущений строку через незалежні від позивача обставини.

Але позивачем не доведено пропущенім строку через незалежні від нього обставини та більше того, позивачем не надано жодних доказів того, що ним було здійснено розумні, необхідні та достатні заходи щодо отримання страхового відшкодування та своєчасного звернення з відповідною заявою до відповідача. Звертаємо увагу суду, що відповідно до виписного епікризу № 60/2мц позивач знаходився в Міжнародному центрі ортопедії та травматології з 19.10.2017 по 25.10.2017. В довідні № 36-18/2МЦ від 27.06.2018 зазначено що ОСОБА_2 19.10.2017 проведено відкриту репозицію та металоостосиптез уламків правої ключиці блокуючою пластиною та гвинтами, виписано - 25.10.2018 (вважаємо, що допущено помилку в даті виписки - вказано 2018 рік, а має бути 2017, оскільки не можливо видати довідку про виписку датовану раніше дати виписки).

Інших документів, які б підтверджували що позивач перебував у закладі охорони здоров`я, чи не мав змоги за станом здоров`я звернутись до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування протягом року з дати ДТП, позивачем не надано.

Також просимо суд звернути увагу на наступне. На підтвердження розміру шкоди заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну позивача, останній надас висновок експертного дослідження за результатами проведення автотоварознавчого дослідження № 220/18 від 29.06.2018. У даному висновку експерта, а саме у вступі, зазначено, що дослідження виконано ДГІ «Експерт-Сервіс Авто» на підставі заяви ОСОБА_2 від 01.06.2018.

Відповідно до протоколу огляду транспортного засобу від 06.06.2018 (копія міститься в матеріалах справи) ОСОБА_2 була присутня під час здійснення огляду ТЗ InfinitiQX70 ВХ2727ВХ експертом, про що свідчить її підпис в даному протоколі. Огляд ТЗ InfinitiQX70 НОМЕР_1 здійснювався на оглядовій площадці за адресою: АДРЕСА_1 , про що зазначено безпосередньо у. Висновку експерта в розділі «Технічний огляд та ідентифікація колісного транспортного засобу», в той час як місце проживання Позивача на момент огляду (згідно протоколу огляду)., значиться: АДРЕСА_2 . Отже, позивач мала фізичну можливість прибути до місця огляду ТЗ.

Тобто позивач мала можливість звернутись до експертної установи (суб`єкта оціночної діяльність) з відповідною заявою на проведення автотоварознавчою дослідження та бути присутньою під час огляду ТЗ, однак, не мала можливості звернутися до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування у строк до 14.10.2018.

Висновок експерта датований 29.06.2018. Строк протягом якого позивач мала право звернутись до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування - до 14.10.2018. Тобто, після отримання висновку експерта, який містить висновок про вартість матеріального збитку, у позивача був строк для звернення з заявою про виплату, однак, з незрозумілих причин та за відсутності обґрунтованих та підтверджених підстав позивач не звернулась до відповідача у встановлені Законом строки.

Крім того, позивач мав право звернутися до відповідача, протягом встановленого строку, з заявою про виплату страхового відшкодування і у випадку нестачі документів чи неповного пакету документів для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування, розгляд даної справи було б зупинено. Однак позивач не звертався до відповідача.

Таким чином позивач не здійснив жодних розумних заходів для отримання страхового відшкодування у встановлені Законом строки. Більше того, наразі, через пропущені строки, позивач намагається в судовому порядку безпідставно отримати від відповідача кошти. Однак, позивачем не наведено жодного обґрунтування того, що строк для подання заяви про виплату було пропущено позивачем з незалежних від нього обставин.

ПрАТ «СК «Перша» вважає позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню на підставі пп. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав: судом об`єктивно встановлено, що відповідно до вироку Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 листопада 2021 року (справа №686/12239/18), який набрав законної сили

31 травня 2022 року: ОСОБА_3 визнано винним за ст. 286 ч. 2 КК України. Позов ОСОБА_2 до ТОВ «Транспортна компанія «Магнат» про стягнення матеріальної та моральної шкоди задоволено частково. Вказаним вироком встановлено, що 14.10.2017 року біля 23 год. 15 хв. у м.Хмельницькому, водій ОСОБА_3 , керуючи вантажним сідловим тягачем «Daf СF 85.410» д.н.з. НОМЕР_2 із спеціалізованим напівпричепом «SchmitzSKO 24» д.н.з. НОМЕР_3 , в порушення п.12.4. Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ №1306 від 10.10.2001, рухаючись з перевищенням допустимої швидкості руху біля 85 - 88 км/год у населеному пункті по проїзній частині Старокостянтинівського шосе зі сторони в`їзду в м.Хмельницький в напрямку до Проспекту Миру, наближаючись до нерегульованого перехрестя Старокостянтинівського шосе та вул.Озерної, в момент виникнення небезпеки для свого руху, а саме виїзду автомобіля «InfinitiQX70» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 з проїзної частини вул. Озерної на напрямок його руху, в порушення п. 10.1. Правил дорожнього руху, а саме перед зміною напрямку свого руху не переконався, що це буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам руху, змінив свій напрямок руху в ліворуч та в порушення п.11.4 Правил дорожнього руху, а саме на дорозі з двостороннім рухом, які мають дві смуги для руху в одному, виїхав на призначений для зустрічного руху бік дороги, в результаті чого на перехресті Старокостянтинівського шосе та вул.Озерної на напрямку руху, призначеному для руху від Проспекту Миру до виїзду з м.Хмельницького, допустив перехресне блокуюче зіткнення передньою правою частиною вантажного сідлового тягача «Daf СF 85.410» д.н.з. НОМЕР_2 із передньою лівою боковою частиною автомобіля «InfinitiQX70» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 , в салоні якого на передньому пасажирському сидінні знаходився пасажир ОСОБА_4 .

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та порушення водієм ОСОБА_3 вимог Правил дорожнього руху, водій автомобіля «InfinitiQX70» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_2 та пасажир ОСОБА_4 отримали тілесні ушкодження, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості та тяжких тілесних ушкоджень, відповідно.

Своїми діями водій ОСОБА_3 порушив вимоги пп.10.1, 11.4, 12.4 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ №1306 від 10.10.2001 і ці порушення перебувають у прямому причинному зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою та її наслідками, а саме заподіянням тілесних ушкоджень позивачу ОСОБА_2 та потерпілому ОСОБА_4 .

Ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду 31 травня 2022 року апеляційну скаргу представників ТОВ «Транспортна компанія «Магнат» задоволено. Вирок Хмельницького міськрайоннного суду Хмельницької області від 24 листопада 2021 року щодо ОСОБА_3 змінено. Відмовлено у задоволенні цивільних позовів ОСОБА_2 та ОСОБА_4 до ТОВ «Транспортна компанія «Магнат» про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням.

У відповідності до ч. 4, 6 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У зв`язку з отриманими у результаті дорожньо-транспортної пригоди ушкодженнями, ОСОБА_2 з 19.10.2017 по 25.10.2017 перебувала на стаціонарному лікуванні у ТзОВ «Міжнародний центр ортопедії та травматології».

За лікування та операцію ОСОБА_2 було сплачено ТзОВ «Міжнародний центр ортопедії та травматології» 24000 грн. власних коштів, що підтверджується довідкою

№36-18/2МЦ від 27.06.2018 року, товарним чеком від 19 жовтня 2017 року та договором про надання медичних послуг №19/10/17 від 19 жовтня 2017 року, копії яких додаються.

Автомобіль «InfinitiQX70» д.н.з. НОМЕР_1 , 2015 року випуску, на момент його пошкодження належав позивачу ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про реєстрацію цього транспортного засобу НОМЕР_4 від 05.08.2016 року.

Згідно висновку експертного дослідження за результатами проведення автотоварознавчого дослідження №220/18 від 29 червня 2018 року вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля «InfinitiQX70», реєстраційний номер: НОМЕР_5 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_6 , внаслідок його пошкодження у ДТП, враховуючи пошкодження зазначені в протоколі огляду транспортного засобу від 06.06.2018 року, станом на час завершення виконання даного дослідження, складає: 816509 грн. 78 коп.

У вказаному висновку експертного дослідження №220/18 від 29 червня 2018 року зазначено, що в даному випадку відновлювати досліджуваний пошкоджений автомобіль є економічно недоцільним,тому, що вартість відновлювального ремонту перевищує його ринкову вартість без врахування пошкоджень внаслідок даної пригоди, тобто Свр >= C(1197844,62 грн. > 816509,78), тому вартість матеріального збитку, заподіяного власнику досліджуваного автомобіля внаслідок його пошкодження у ДТП визначається у розмірі його ринковій вартості на момент пошкодження, тобто: У = С = 816509,78 грн.

Позивач вважає, що внаслідок ДТП автомобіль «InfinitiQX70» д.н.з. НОМЕР_1 , фактично знищено.

08.05.2020 року ОСОБА_2 направила до ПрАТ «СК «Перша» з заявою про виплату страхового відшкодування (за пошкоджений транспортний засіб).

Згідно з ч. 1,2 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, а збитками є витрати, які особа зробила для відновлення свого порушеного права.

Відповідно до ст.23 ЦК України - особа має право на відшкодування моральної шкоди, яка полягає у душевному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів та відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Ст.1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У відповідності до ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі відшкодовується особою, яка її завдала, якщо школи завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

У відповідності до п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Ч.2 ст.1192 ЦК України передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

У відповідності до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди, зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У відповідності до ст.979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату) а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

У п.14 Постанови №4 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» зазначено, що при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно п.15 згаданої вище Постанови №4 від 1 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.

Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону № 1961- IV який згідно зі статтею 8 ЦК (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Тобто транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо- транспортної пригоди.

Якщо ж транспортний засіб визнано фізично знищеним, ,відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди та витратам з евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

На момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди, тобто 14.10.2017 року цивільно-правова відповідальність водія автомобіля DAFCF 85410 номерний знак НОМЕР_2 з напівпричепом SchmitzSKO 24 номерний знак НОМЕР_3 ОСОБА_3 , була застрахована в ПрАТ «СК «ПЕРША», що підтверджується страховими полісами №АК/5570811 від 02.02.2017 року та №АК/7262464 від 19.07.2017 року, копії яких додаються.

Згідно вказаних страхових полісів, ліміт відповідальності страховика за шкоду заподіяну життю і здоров`ю складає - двісті тисяч гривень, за шкоду заподіяну майну - сто тисяч гривень, розмір франшизи - п`ятсот десять гривень.

У відповідності до п.12.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961- IV від 01.07.2004 року зі змінами до цього Закону, розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Згідно п.12.2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961- IV від 01.07.2004 року зі змінами до цього Закону, франшиза при відшкодуванні шкоди, заподіяної життю та/або здоров`ю потерпілих, не застосовується.

У відповідності до п.22.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961- IV від 01.07.2004 року зі змінами до цього Закону, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо - транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

08 травня 2020 року, тобто під час розгляду кримінального провадження №12017240010007323 по обвинуваченню ОСОБА_3 у Хмельницькому міськрайонному суді Хмельницької області, позивач ОСОБА_2 звернулася до ПрАТ «СК «ПЕРША» із заявою про виплату їй страхового відшкодування на підставі страхових полісів №АК/5570811 від 02.02.2017 року та №АК/7262464 від 19.07.2017 року (справа №ЦВ0419283 (20-00-000956).

Листом від 27.10.2020 року вих. №2378/с страховик - ПрАТ «СК «ПЕРША» відмовив ОСОБА_2 у виплаті страхового відшкодування у зв`язку із тим, що подана нею заява про страхове відшкодування була подана поза межами річного строку, передбаченого Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих унаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

На підставі пункту 22.1 статті 22 Закону № 1961- IV у разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого.

Підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю 37.1. статті 37 Закону № 1961- IV ).

Підпункт 37.1.4. пункту 37.1. статті 37 Закону № 1961-ГУ визначає наслідки пропуску річного строку подання заяви до страховика про страхове відшкодування, право страховика на відмову у виплаті регламентної виплати.

Проте ні Закон № 1961-ІУ ні ЦК України, ані будь-який інший закон не передбачає в цьому випадку припинення взагалі права потерпілої особи на отримання відшкодування або на задоволення позову, як, наприклад, передбачено ЦК України при пропуску позовної давності.

З огляду на те, що пропуск річного строку звернення із заявою до страховика не зазначений у законодавстві (стаття 12 ЦК України) як підстава для припинення матеріального права, цей строк не може бути розцінений як преклюзивний і такий, що припиняє існуюче право на отримання відшкодування шкоди в розмірі регламентних виплат взагалі.

При відмові страховика у виплаті регламентних платежів у зв`язку з пропуском річного строку потерпіла особа має право на пред`явлення вимоги до страховика винної у спричиненні шкоди особи про відшкодування шкоди в межах страхової суми протягом строку позовної давності.

До такого висновку прийшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17, який суд зобов`язаний враховувати при застосуванні наведених норм права до спірних правовідносин на підставі частини 4 статті 263 ЦПК України.

Відповідно до ст.. 256, 257 ЦК України - позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ст.. 268 ЦК України - перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Відповідно до ст.. 268 ЦК України -позовна давність не поширюється: на вимогу страхувальника (застрахованої особи) до страховика про здійснення страхової виплати (страхового відшкодування);

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЕРША» має відшкодувати заподіяну ОСОБА_2 матеріальну шкоду у зв`язку із пошкодженням під час ДТП автомобіля «InfinitiQX70» д.н.з. НОМЕР_1 у розмірі ліміту відповідальності цього страховика за майнову шкоду 100000 грн. (при встановленій полісом франшизі - 510 гривень), тобто у розмірі 100000 - 510 = 99490 грн., оскільки розмір заподіяної майнової шкоди значно перевищує цей ліміт та складає: 816509 грн. 78 коп.

При цьому, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог про стягнення на користь ОСОБА_2 24000,00 грн. понесених витрат на лікування та 1200 грн. моральної шкоди, слід відмовити, оскільки до суду нанадно докази на підтвердження витрат на лікування ОСОБА_2 на суму 21000,00 грн. Відповідно до платіжної інструкції №6184 від 14.12.2023 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЕРША» перерахувало ОСОБА_2 страхове відшкодування в розмірі 22050,00 грн. (21000,00 витрати на лікування, 1050,00 грн. розмір моральної шкоди). Вказане також визнається представником позивача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 22, 23, 256, 257, 268,1979, 1166, 1167, 1188, 1192, 1194 ЦК України, ст. ст. 10, 12, 18, 76, 81, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити частково.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» на користь ОСОБА_2 99490 гривень заподіяної майнової шкоди.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» на користь держави 685 гривень 30 хвилин судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду шляхом подачі в 30 денний строк з дня складання повного судового рішення апеляційної скарги .

Позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 ,

АДРЕСА_3 ;

Відповідач: приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Перша», вул.. Фізкультури, 30, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 31681672.

Повний текст рішення складено 02 травня 2024 року.

Суддя: