ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2024 рокуСправа №160/31555/23 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до відповідача-1: Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ), до відповідача-2: Військової частини НОМЕР_4 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_5 ), третя особа: Військова частина НОМЕР_6 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_7 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

01 грудня 2023 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 (далі позивач) відповідача-1: Військової частини НОМЕР_2 , до відповідача-2: Військової частини НОМЕР_4 , третя особа: Військова частина НОМЕР_6 , яка надійшла в підсистемі «Електронний Суд», в якій позивач просить суд:

1) визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 , які полягають у незастосуванні п.1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» при обчисленні мені, починаючи з 05.03.2022 по 22.08.2023 року, розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року;

2) визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_4 які полягають у незастосуванні п.1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» при обчисленні мені, починаючи з 23.08.2023 по 26.09.2023 року, розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року;

3) зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплатити мені починаючи з 05.03.2022 року по 22.08.2023 року включно, розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням з урахуванням п.1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти;

4) зобов`язати Військову частину НОМЕР_4 здійснити перерахунок та виплатити мені починаючи з 05.03.2022 року по 26.09.2023 року включно, розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням з урахуванням п.1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти;

5) зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплатити мені починаючи з 05.03.2022 року по 26.09.2023 року належні з урахуванням проведених раніше виплат суми грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік у розмірі місячного грошового забезпечення, обчисленого із розмірів його посадового окладу та розміру окладу за військовим званням з 05.03.2022 по 26.09.2023, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти;

6) зобов`язати Військову частину НОМЕР_4 здійснити перерахунок та виплатити мені матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік у розмірі місячного грошового забезпечення, обчисленого із розмірів посадового окладу та розміру окладу за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти;

7) зобов`язати Військову частину НОМЕР_4 здійснити перерахунок та виплатити мені грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 та 2023 роки та грошову компенсацію за невикористані дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій обчислених із розмірів його посадового окладу та розміру окладу за військовим званням з 05.03.2022 по 26.09.2023 , виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти;

8) зобов`язати Військову частину НОМЕР_4 здійснити перерахунок та доплатити мені одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 128 % місячного грошового забезпечення за 32 повних календарних місяців служби відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року №460, обчисленого із розмірів його посадового окладу та розміру окладу за військовим званням з 05.03.2022 по 26.09.2023, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти.

Позовна заява обґрунтована тим, що позивач проходив військову службу у відповідачів в різний період, однак обчислення відповідачами грошового забезпечення, а саме посадового окладу та окладу за військовим званням станом на 01.01.2022 року, 01.01.2023 року, відбувалося неналежним чином. З цих же підстав неналежно обчислені і разові виплати, які отримав позивач в період служби.

Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 160/31555/23 та у зв`язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді ОСОБА_2 .

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2023 року позовну заяву залишено без руху. Запропоновано позивачу протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали усунути недоліки позовної заяв.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2023 року заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення з позовом задоволено. Визнано підстави для поновлення строку звернення до суду поважними та поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду по справі № 160/31555/23. Прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі. Витребувано у відповідачів документи.

29 січня 2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від представника відповідача-2 надійшов відзив, в якому відповідач проти позову заперечує в повному обсязі. Наводить наступні заперечення:

1) щодо розрахунку грошового забезпечення, встановленого законом на 1 січня календарного року 23.08.2023 року позивача зараховано до списків особового складу відповідача-2. В цей період п. 4 Постанови №704 діяв в редакції від 12.05.2023 року, який визначав розрахункову величину 1762,00 грн, позивачу грошове забезпечення нараховувалося виходячи з цієї величини, в зв`язку з чим його права не порушено;

2) щодо перерахунку матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік це питання врегульовано окремим дорученням Міністра оборони України від 01.02.2023 року №2683, роз`ясненням департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України від 05.07.2023 року №423/4071. Рапорт позивача на отримання такої допомоги за 2023 рік відсутній, підтверджуючі документи для отримання виплати позивач не надав. Отже, відповідач правомірно не виплатив таку допомогу;

3) щодо перерахунку компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій з 05.03.2022 року по 26.09.2023 року відомості з попереднього місця служби щодо використання такої відпустки за 2022 рік відсутні, за 2023 рік компенсація не могла бути нарахована, оскільки у відповідача-2 відсутні відомості про наявність у позивача статусу учасника бойових дій, рапорти з цього приводу позивачем не подавалися.

4) щодо перерахунку допомоги при звільненні в наказі про звільнення позивача від 26.09.2023 року вказано виплатити йому таку допомогу як 128% місячного грошового забезпечення за 32 повних місяці служби. В подальшому наказом від 19.01.2024 року змінено зазначений наказ та зменшено відсоток до 68% і 17 повних календарних місяців служби. Тобто, позивачу переплачено 12456,30 грн. Просить у позові відмовити, стягнути з позивача переплачені 12456,30 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2024 року призначено розгляд адміністративної справи №160/31555/23 за правилами загального позовного провадження та замінити засідання для розгляду справи по суті підготовчим. Підготовче засідання призначено на 05 березня 2024 року. Також продовжено Військовій частині НОМЕР_2 строк для надання відзиву.

21 лютого 2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від відповідача-2 надійшли документи на виконання ухвали суду від 14 лютого 2024 року, до якої додано докази у справі.

Про дату, час та місце судового засідання, призначеного на 05 березня 2024 року, учасники справи були повідомлені належним чином. Відповідач-1 просив розгляд справ здійснити без його участі. В зв`язку з ненадходженням від відповідача-1 відзиву у справі, судове засідання відкладено на 19 березня 2024 року.

05 березня 2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відзив на позовну заяву, який надійшов від представника відповідача-1 в підсистемі «Електронний Суд». Відповідач-1 проти позову заперечує в повному обсязі. Зазначає наступне:

1) щодо розрахунку грошового забезпечення, встановленого законом на 1 січня календарного року позивач проходив військову службу з 05.03.2022 року по 22.08.2023 року. Примітки до п. 4 Постанови №704 носять інформаційний характер. При цьому після набрання законної сили судовим рішенням у справі №826/6453/18 Постанову №704 не було приведено у відповідність до зазначеного акту правосуддя. В свою чергу законодавством заборонено використання мінімальної заробітної плати як розрахункової величини.

2) щодо виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та допомоги на оздоровлення складовими цих виплат є оклади, а тому перерахунок цих виплат є похідним від попередньої вимоги, щодо якої вже наведено заперечення;

3) звертає увагу на строки звернення до суду в цій справі позивачу надавалися накази щодо розміру його окладів, а при виключенні позивача з військової частини будь-яких претензій ним не заявлено. Строк звернення до суду був продовжений до 30.06.2023 року, а з позовом позивач звернувся 01.12.2023 року. Заявлені причини несвоєчасного звернення до суду вважає необґрунтованими, а строк звернення до суду з таким позовом складає місяць згідно ч. 5 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також просить поновити процесуальний строк для надання відзиву.

05 березня 2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано заяву на виконання ухвали суду, яка надійшла від представника відповідача-1 в підсистемі «Електронний Суд», до якої додано докази у справі.

Про дату, час та місце судового засідання, призначеного на 19 березня 2024 року, учасники справи були повідомлені належним чином. В зв`язку з відсутністю необхідних для розгляду справи документів від ВЧ НОМЕР_2 , судове засідання відкладено на 02.04.2024 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 березня 2024 року витребувано у відповідача-1 докази у справі.

01 квітня 2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано заяву позивача про розгляд справи за його відсутності, яка надійшла в підсистемі «Електронний Суд».

Про дату, час та місце судового засідання, призначеного на 02 квітня 2024 року, учасники справи були повідомлені належним чином. В зв`язку з надходженням від представника відповідача-1 заяви про продовження процесуального строку для надання витребуваних документів, судове засідання відкладено на 23.04.2024 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2024 року клопотання відповідача-1 про продовження строку на подання витребуваних доказів у справі задоволено, продовжено такий строк.

18 квітня 2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано заяву про виконання ухвали суду, яка надійшла від представника відповідача-1 в підсистемі «Електронний Суд». До заяви додано витребувані судом документи. Також відповдіач-1 наводить пояснення у справі.

Про дату, час та місце судового засідання, призначеного на 23 квітня 2024 року, учасники справи були повідомлені належним чином. В зв`язку з надходженням від представника відповідача-1 клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку підготовчого провадження, судове засідання відкладено на 30.04.2024 року.

24 квітня року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано заяву про закриття підготовчого провадження, яка надійшла від представника відповідача-1 в підсистемі «Електронний Суд».

26 квітня року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано заяву про закриття підготовчого провадження, яка надійшла від представника відповідача-2 в підсистемі «Електронний Суд».

30 квітня 2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано заяву про розгляд справи за відсутності позивача, яка надійшла від нього в підсистемі «Електронний Суд».

Про дату, час та місце судового засідання, призначеного на 30 квітня 2024 року, учасники справи були повідомлені належним чином.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14 травня 2024 року.

Про дату, час та місце судового засідання, призначеного на 14 травня 2024 року, учасники справи були повідомлені належним чином.

14 травня 2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від представників відповідачів надійшли заяви про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Враховуючи надання позивачем, в тому числі і 01.04.2024 року, заяв про розгляд справи за його відсутності, а також надання представниками відповідачів заяв про розгляд справи в порядку письмового провадження, справу розглянуто в порядку письмового провадження, згідно ч.9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Наказом відповідача-1 від 05.03.2022 року №8 позивача зараховано до списків особового складу відповідача-1 та призначено на посаду кулеметника кулеметного відділення.

Наказом відповідача-1 від 22.08.2023 року №234 позивача виключено зі списків особового складу частини з 22.08.2023 року в зв`язку з вибуттям для подальшої служби до відповідача-2.

Відповідно до посвідчення від 12.08.2016 року №048726 позивач має статус учасника бойових дій.

Згідно військового квитка позивача від 27.04.2007 року серії НОМЕР_8 позивач проходив військову службу відповідача-1 з 05.03.2022 року до 22.08.2023 року, а в подальшому до 26.09.2023 року у відповідача-2.

Наказом відповідача-2 від 23.08.2023 року №80 позивача зараховано до списків особового складу відповідача-2.

Наказом відповідача-2 від 26.09.2023 року №114 позивача з 26.09.2023 року виключено зі списків особового складу відповідача-2.

Листом відповідача-2 від 21.11.2023 року №1564 позивачу повідомлено зміст наказів щодо проходження ним військової служби. Зазначено, що грошова компенсація за щорічну відпустку за 2022 рік не виплачена, компенсація за невикористані дні додаткової відпустки за 2022-2023 рік не виплачена через відсутність відомостей щодо використання таких відпусток під час служби у відповідача-1. Щодо додаткової відпустки також вказано, що у відповідача-2 відсутні відомості про наявність у позивача статусу учасника бойових дій.

Наказом відповідача-2 від 19.01.2024 року №19 внесено зміни в його наказ від 26.09.2024 року №19.

В матеріалах справи міститься відомості розподілу виплат від 13.10.2023 року щодо виплат військовослужбовцям, в т.ч. позивачу, грошового забезпечення, а також платіжна інструкція від 13.10.2023 року щодо виплати відповідних коштів. Також в наявності картка особового рахунку позивача за період служби у відповідача-2.

Заявою від 05.03.2024 року відповідач-1 повідомив, що при здійсненні нарахування позивачу грошового забезпечення застосовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2018 року 1762,00 грн.

Відповідачем-1 надана довідки №71-61-ІЄЮ та 10-85-ІЄЮ про отримання грошового та додаткових видів винагород позивачем за період служби у відповідача-1.

Вважаючи протиправними дії відповідачів щодо виплати позивачу грошового забезпечення не в повному обсязі, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд зазначає наступне.

Спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців є Закон України від 20.12.1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII).

Відповідно до статті 1 Закону №2011-ХІІ соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Відповідно до ч.4 ст. 9 Закону №2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Щодо позовних вимог стосовно належного розміру окладів (вимоги №1-№4).

Постановою №704 затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1.

Відповідно до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704 (далі Постанова №704) станом на дату її прийняття установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Пунктом 6 Постанови №103 внесено зміни до постанов, що додаються. В п. 3 постанов Кабінету Міністрів України, в які вносяться зміни, передбачено у постанові Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб (Офіційний вісник України, 2017 р., № 77, ст. 2374; 2018 р., № 4, ст. 165) пункт 4 викласти в такій редакції:

« 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.»;

Отже, зміст змін, які внесено в п. 4 Постанови №704 Постановою №103, полягає в зміні дати, станом на яку встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб, що використовується для обчислення окладів шляхом його множення на відповідні тарифні коефіцієнти, а також в скасуванні правила про те, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року не може бути меншим 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2022 року по справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасувати п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».

Основним питанням цього спору є можливість використання редакції нормативного правового акту, яка діяла до внесення в нього змін, що в подальшому були скасовані судовим рішення.

Суд зазначає, що за обставин цієї справи окремими положеннями Постанови №103 змінено окремі положення Постанови №704, однак в подальшому згадані положення Постанови №103 були скасовано. Скасування таких положень Постанови №103 призводить до анулювання їх дії, при цьому повністю нівелює їх вплив на положення Постанови №704.

В свою чергу позиція відповідача про те, що попередня (до внесення змін згідно Постанови №103) редакція Постанови №704 автоматично не відновлюється в зв`язку зі скасуванням Постанови №103, є необґрунтованою, оскільки фактично зводиться до того, що визнаний судовим рішенням протиправний правовий акт продовжить свій вплив на відповідні правовідносини, що не відповідає засадам верховенства права та правової визначеності.

Аналогічний спосіб правозастосування положень нормативно-правового акту, до якого були іншим нормативно-правовим актом були внесені зміни, визнані в майбутньому судовим рішенням нечинними, визнано Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 24.06.2020 року по справі №160/8324/19.

Так, попри чинність в спірний період Постанови №103 Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19, від 11.08.2023 року у справі №380/103/22).

Також суд зазначає, що з 01.01.2020 положення п. 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів.

Встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Касаційного адміністративного суду від 02.08.2022 року по справі №440/6017/21. Їх релевантність обставинам цієї справи підтверджена в ході розгляду справи №380/10103/22, в т.ч. Касаційним адміністративним судом.

Суд висновує, що з дня набрання чинності постанови Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18 діє редакція п. 4 Постанови №704, яка була чинною до внесення вказаних змін, тобто з 29.01.2020 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Разом з цим, постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 року №481 (далі Постанова №481), яка набрала чинності з 20.05.2023 року, змінено п. 4 Постанови №704, в зв`язку з чим з цієї дати і дотепер відповідна норма права має наступну редакцію: установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Відповідні зміни протиправними не визнавалися, наразі Постанова №481 є чинною, обставин її суперечності нормативно-правовим актам вищої юридичної сили позивачем не наведено, а судом не встановлено.

Виходячи з вищевикладеного суд констатує, що в період до 19.05.2023 року позивач мав право на обчислення грошового забезпечення виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного станом на 1 січня календарного року, а з 20.05.2023 року це право було припинено в зв`язку зі зміною правового регулювання: п. 4 Постанови №704 перестав містити норму, яка б відсилала до величини «прожитковий мінімум для працездатних осіб і почав містити сталу величину 1762 гривні.

Аналогічне правозастосування здійснено Третім апеляційним адміністративним судом у постанові від 13.03.2024 року у справі №160/26122/23.

Таким чином, позовні вимоги до відповідача-1 (вимоги №1 та №3) підлягають задоволенню частково за період з 05.03.2022 року (дата зарахування позивача до списків особового складу відповідача-1) до 19.05.2023 року (останній день дії п. 4 Постанови 704 в редакції, яка передбачала використання величини «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом станом на 1 січня календарного року». Отже, суд задовольняє позов частково у відповідній частині.

В свою чергу позовні вимоги до відповідача-2 (вимоги №2 та №4) задоволенню не підлягають, оскільки спірні правовідносини виникли та тривали після змін, внесених до п. 4 Постанови №704 Постановою №481, в цей період відповідач-2 правомірно обчислював грошове забезпечення позивача (розміри посадового окладу та окладу за військовим званням) виходячи з прожиткового мінімуму 1762 грн, що відповідає розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2018 року. Отже, суд відмовляє в задоволенні позову в цій частині.

Щодо позовних вимог до відповідача-1 стосовно допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань (вимога №5).

Стосовно допомоги для оздоровлення.

Як позивач, так і відповідач-1 висловлювали доводи щодо цієї вимоги як похідної стосовно вимог №1 та №3. Судом вже зроблено висновок, про часткову обґрунтованість цих позовних вимог.

Порядок виплати грошової допомоги для оздоровлення визначений розділом ХІІІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260 (далі Порядок).

Згідно п. 1 розділу ХХІІІ Порядку військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Пунктом 2 розділу ХХІІІ Порядку встановлено, що грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям у разі вибуття їх у щорічну основну відпустку повної тривалості, або у другу частину щорічної основної відпустки (у тому числі в дозволених випадках за невикористану відпустку за минулі роки), або без вибуття у відпустку (за їх рапортом протягом поточного року) на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому суми грошової допомоги.

Військовослужбовцям, звільненим з військової служби, які мали право на грошову допомогу для оздоровлення та не отримали її протягом року, виплата цієї допомоги здійснюється на підставі наказу командира військової частини про виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини, в якому оголошується про її виплату.

Відповідно до п. 6 розділу ХХІІІ Порядку розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Допомога на оздоровлення за 2022 рік виплачена позивачу відповідачем-1 згідно наказу від 05.09.2022 року №192 «в розмірі місячного грошового забезпечення». На день підписання цього наказу відповідач-1 мав обчислювати грошове забезпечення позивача в більшому розмірі, ніж фактично було обчислено, що вже вирішено судом при розгляді позовних вимог №1-4. Отже, в частині вимог щодо допомоги оздоровлення за 2022 рік позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Допомога на оздоровлення за 2023 рік виплачена позивачу відповідачем-1 згідно наказу від 19.06.2023 року №170 «в розмірі місячного грошового забезпечення». Оскільки станом на день підписання цього наказу грошове забезпечення позивача обчислювалося належним чином, позивач не має право на виплату цієї допомоги в більшому розмірі.

Стосовно допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Виплата цієї допомоги врегульована розділом XXIV Порядку.

Відповідно до п. 1 розділу XXIV Порядку військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Згідно п. 7 розділу XXIV Порядку розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.

До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Пунктом 9 розділу XXIV Порядку виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги.

Згідно наданих відповідачем-1 довідок, ця грошова допомога позивачем в 2022 році отримана.

Факт виплати допомоги за 2022 рік підтверджено відповідачем-1 (довідка №71-61-ІЄЮ). Оскільки згідно вказаних положень законодавства, а також позиції самого відповідача-1 розмір допомоги визначається виходячи з розмірів посадових окладів, які відповідач використав в неналежному розмірі, позовні вимоги щодо цієї допомоги за 2022 рік підлягають задоволенню.

В свою чергу за 2023 рік позивач таку допомогу не отримував (згідно наказу від 22.08.2023 року №234), а тому її перерахунок є неможливим. При цьому згідно позовних вимог у справі №160/30855/23 позивач оскаржує саме невиплату йому такої допомоги, що свідчить про неможливість перерахунку її розміру.

Отже, вимога №5 підлягає частковому задоволенню відповідачу-1 належить перерахувати розмір допомоги для оздоровлення за 2022 рік, а також розмір допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік.

Щодо позовної вимоги до відповідача-2 стосовно матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань (вимога №6).

Згідно ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З наведених положень законодавства вбачається, що питання факту сторонами доводяться на засадах рівності, в той час як при вирішенні питання права в частині правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень саме останній доводить правомірність своїх дій.

Обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 року у справі №520/2261/19.

Як вже вказав суд, ця допомога виплачується за рапортом, однак стосовно допомоги за 2023 рік такий рапорт з доказами його подання відповідачу позивачем до суду не надано, в зв`язку з чим вимоги щодо цієї допомоги за 2023 рік задоволенню не підлягають.

Відповідач-2 стверджував, що позивач не звертався з рапортом за отриманням цієї допомоги. Згідно наказу про звільнення позивача від 23.08.2023 року (а.с. 11), ця допомога не виплачувалась, що підтверджується також карткою особового рахунку позивача.

Виходячи з зазначених у попередньому пункті підстав, відсутність доказів звернення позивача до відповідача із рапортом за виплатою цієї допомоги свідчить про відсутність підстав для її виплати.

Отже, в задоволенні цієї позовної вимоги належить відмовити.

Щодо позовної вимоги до відповідача-2 стосовно грошової компенсації за невикористані дні відпустки (основної та додаткової) (вимога №7).

Стосовно компенсації основної відпустки.

Згідно з абз. 1 п. 2 ст. 10-1 Закону №2011-XII щорічна основна відпустка надається протягом календарного року.

Абзацами 1, 3 п. 14 ст. 10-1 Закону №2011-XII визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються з військової служби, за винятком осіб, які звільняються зі служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі та у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічна основна відпустка надається з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право відповідно до пункту 1 цієї статті за кожний повний місяць служби в році звільнення. При цьому, якщо тривалість відпустки таких військовослужбовців становить більш як 10 календарних днів, їм оплачується вартість проїзду до місця проведення відпустки і назад до місця служби або до обраного місця проживання в межах України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України "Про відпустки".

Відповідно до абз. 2 п. 20 ст. 10-1 Закону №2011-XII у рік звільнення зі служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та підлягають звільненню з військової служби у порядку і терміни, визначені рішенням Президента України, або у зв`язку з оголошенням демобілізації, у разі невикористання ними щорічної основної відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки.

Пунктом 3 розділу ХХХІ Порядку встановлено, що у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Відповідно до п. 6 розділу ХХХІ Порядку (в редакції, чинній станом на дату звільнення позивача з військової служби) розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою.

Абзацем другим п. 181 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008 (далі Положення) у разі переміщення військовослужбовця по службі невикористана ним відпустка (частина відпустки) надається за новим місцем військової служби.

Згідно наданої відповідачем-2 картки особового рахунку позивача, йому виплачено компенсацію відпустки.

Відповідно до наказу відповідача-2 від 26.09.2023 року щорічна основна відпустка за 2023 рік не надавалася. У відзиві відповідач уточнив, що виплачено компенсацію відпустки саме за 2023 рік. Також зазначив, що за 2022 рік компенсацію відпустки не виплачував, оскільки не мав відомостей щодо використання такої відпустки.

Оскільки останньою займаною штатною посадою позивача у відповідача-2 є посада, яку позивач зайняв після 20.05.2023 року (зміна редакції п. 4 Постанови №704) позивача призначено на останню займану посаду 23.08.2023 року, розмір грошового забезпечення позивача під час визначення розміру компенсації за невикористану основну відпустку за 2023 рік не повинен був обчислюватися виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в зв`язку з чим у частині позовних вимог щодо перерахунку розміру компенсації за невикористану щорічну відпустку за 2023 рік належить відмовити.

Щодо компенсації відповідачем-2 щорічної відпустки за 2022 рік суд зазначає, що виходячи з викладених вище положень таку компенсацію позивачу мав би виплатити відповідач-2, в першу чергу з огляду на п. 181 Положення.

Водночас, позивачем не обґрунтовано існування у відповідача-2 реальної можливості обчислення та виплати саме відповідачем-2 компенсації за невикористану щорічну відпустку за 2022 рік за період, коли позивач проходив військову службу у відповідача-1, в т.ч. з огляду на доводи про відсутність відомостей про використання такої відпустки позивачем під час служби у відповідача-1.

Вказане є суттєвим, оскільки в матеріалах справи в наявності довідка відповідача-1 №10-85-ІЄЮ, згідно якої позивач отримав допомогу на оздоровлення у відповідача-1 у вересні 2022 року, а згідно змісту розділу ХХІІІ Порядку допомога на оздоровлення надається до щорічної відпустки.

За таких обставин відсутні правові підстави для констатації протиправності у бездіяльності відповідача-2 щодо виплати позивачу компенсації щорічної відпустки за 2022 рік, оскільки докази на підтвердження наявності у нього достатніх відомостей для виплати такої компенсації позивачем не надано.

В ході судового розгляду до суду надано наказ відповідача-1 від 02.02.2024 року №33, яким внесено зміни в т.ч. в наказ відповідача-1 від 22.08.2023 року №234 (переведення позивача до відповідача-2), в якому вказано про ненадання позивачу щорічної основної відпустки за 2022 рік. Водночас, відповідач-2 не приймав юридично значущого рішення щодо позивача стосовно компенсації щорічної відпустки за 2022 рік після дати видання відповідачем-1 наказу від 02.02.2024 року №33, а тому підстав вважати його поведінку протиправною наразі немає через відсутність як такого правового акту, так і доказів обізнаності відповідача-2 про цей наказ відповідача-1 (від 02.02.2024 року №3).

Більш того, у справі №160/30855/23 позивачем заявлено вимоги до відповідача-2 щодо невиплати компенсації щорічної відпустки за 2022 рік, а тому вимоги про перерахунок розміру такої відпустки не можуть бути задоволені також і з огляду на їх передчасність.

Стосовно компенсації додаткової відпустки.

Окрім наведеного вище правового регулювання цей аспект справи врегульовано також п. 5 розділу ХХХІ Порядку, згідно якого військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які мають право на щорічні додаткові відпустки відповідно до чинного законодавства України, виплачується компенсація за всі календарні дні невикористаної додаткової відпустки, яка надається в повному обсязі або пропорційно часу, прослуженому в році звільнення.

Також згідно ст. 16-2 Закону України «Про відпустки» учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Згідно п. 19 ст. 10-1 Закону №2011-XII надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 (особливий період) і 18 (воєнний стан) цієї статті, інших видів відпусток припиняється, крім відпустки військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами; відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та в разі якщо дитина потребує домашнього догляду - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку (якщо обоє батьків є військовослужбовцями, - одному з них за їх рішенням); відпустки для лікування у зв`язку з хворобою або для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) за висновком (постановою) військово-лікарської комісії.

Припинення відпустки на час особливого періоду не означає припинення права на відпустку, яке (тобто, право на відпустку) може бути реалізовано у один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати не визначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 16.05.2019 року у справі №620/4218/18.

У наданих відповідачем-1 довідках відсутні відомості про виплату позивачу компенсації додаткової відпустки за 2022-2023 роки.

В наданій відповідачем-2 картці особового рахунку позивача відсутні відомості про виплату позивачу компенсації додаткової відпустки.

Відповідач-2 зазначав, що в нього були відсутні відомості про використання позивачем такої відпустки під час проходження служби у відповідача-1, а також відповідач-2 не був обізнаний про наявність у позивача статусу учасника бойових дій.

В матеріалах справи відсутні відомості на підтвердження обізнаності відповідача-2 про використання позивачем додаткової відпустки під час проходження військової служби у відповідача-1, як відсутні і докази обізнаності про наявність у позивача статусу учасника бойових дій. За таких обставин відсутні правові підстави для визнання правової поведінки відповідача-2 в цій частині протиправною.

Суд зазначає, що вказаний висновок зумовлено тим, що суд передусім надає правову оцінку поведінці суб`єкта владних повноважень щодо юридичної значущої поведінки стосовно позивача. В разі, якщо суб`єкт владних повноважень не приймав рішення щодо певного питання, яке має юридичне значення для позивача (наприклад, наявність у нього права на компенсацію невикористаної додаткової відпустки), суд не повинен перебирати на себе роль суб`єкта владних повноважень у правовідносинах та первинно приймати рішення щодо такого питання.

Позивачем не надано до суду доказів звернення до відповідачів із заявами про надання доказів на підтвердження наявності у нього статусу учасника бойових дій або ж доказів обізнаності відповідачів про цю обставину. Це має суттєве значення в аспекті наявності у позивача такого статусу з 2016 року, в той час як служба у відповідачів проходилася позивачем в 2022-2023 роках.

Отже, суд констатує необґрунтованість позовних вимог в цій частині, та їх передчасність, однак зауважує, що цим рішенням не заперечено право позивача на компенсацію додаткової відпустки як учаснику бойових дій. Таке право може бути ним реалізовано шляхом окремого звернення до відповідачів з наданням ним відповідних доказів та прийняття ними в зв`язку з цим юридично значущих рішень. В разі оскарження дій відповідачів в зв`язку з цим позивач не позбавлений права звернутися до суду за захистом своїх прав.

Окрім цього, у справі №160/30855/23 позивачем заявлено вимоги до відповідача-2 щодо невиплати компенсації додаткової відпустки за 2022 рік та 2023 рік, а тому вимоги про перерахунок розміру такої відпустки не можуть бути задоволені з огляду на їх передчасність.

Отже, щодо вимоги №7 суд зазначає, що в задоволенні цієї позовної вимоги належить відмовити.

Щодо позовної вимоги до відповідача-2 стосовно допомоги при звільненні (вимога №8).

Згідно п. 3 розділу ХХХІІ Порядку особам офіцерського складу, які проходять кадрову військову службу та звільняються зі служби за власним бажанням, іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються зі служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, визначених Переліком сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 року № 413, та мають вислугу десять календарних років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Пунктом 5 розділу ХХХІІ Порядку встановлено, що одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби обчислюється з розміру місячного грошового забезпечення, до якого включаються: звільненим із займаних посад - щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за останньою займаною посадою;

Згідно наказу відповідача-2 від 26.09.2023 року ця допомога позивачу виплачена. Оскільки ця допомога визначається виходячи з грошового забезпечення за останньою займаною посадою, яку позивач зайняв після 19.05.2023 року (зміна редакції п. 4 Постанови №704), а саме - 23.08.2023 року, правові підстави для перерахунку розміру такої допомоги виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року відсутні.

Отже, в задоволенні вимоги №8 належить відмовити.

Відповідач-2 у відзиві заявив вимоги про стягнення з позивача надміру сплаченої допомоги, обґрунтовуючи цю вимогу помилковим (збільшеним) зазначенням кількості місяців вислуги позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Суд констатує, що Кодекс адміністративного судочинства України не передбачає можливості розгляду вимог суб`єкта владних повноважень до позивача, викладених у відзиві. Отже, судом не надається правова оцінка відповідним обставинам, в т.ч. не перевіряється правомірність наказу відповідача від 19.01.2024 року №19 про внесення відповідних змін до наказу відповідача-2 від 26.09.2023 року, а також обґрунтованість вимог відповідача-2 до позивача, оскільки відповідні питання не є предметом судового розгляду в цій справі.

Відповідач-1 у відзиві також заявляв про пропуск позивачем строку звернення до суду. Суд зазначає, що відповідні обставини отримали правову оцінку суду в ухвалі про відкриття провадження від 14 грудня 2023 року, якою позивачу поновлено строк звернення до суду. Відповідний висновок не є передчасним (ч. 4 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України) з огляду на викладені доводи відповідача-1, в зв`язку з чим ці посилання відповідача-1 є необґрунтованими.

Окремо суд зауважує, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог з огляду на недотримання позивачем вимог законодавства щодо отримання певних коштів (неподання рапорту) або з огляду на відсутність протиправних діянь відповідачів (необізнаність про використання відпустки, статус учасника бойових дій), суд не констатує відсутність права позивача на такі кошти в цілому. Відповідно, позивач не позбавлений права на повторне звернення за їх отриманням в установленому законодавством порядку або разом із доведенням до відома відповідачів відповідної інформації (наприклад, про статус учасника бойових дій).

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню. Суд зазначає, що задовольняє позовні вимоги за змістом, однак приводить їх у відповідність до вимог законодавства та у спосіб, що забезпечить ефективний захист прав позивача.

Щодо розподілу судових витрат.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до відповідача-1: Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ), до відповідача-2: Військової частини НОМЕР_4 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_5 ), третя особа: Військова частина НОМЕР_6 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_7 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 05.03.2022 року по 19.05.2023 року, грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2022 рік, виходячи з неналежного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 05.03.2022 року по 31.12.2022 року, грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2022 рік, із застосуванням в якості розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року Законом України «Про Державний бюджет на 2022 рік» станом на 01.01.2022 рік, з урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 01.01.2023 року по 19.05.2023 року із застосуванням в якості розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року Законом України «Про Державний бюджет на 2023 рік» станом на 01.01.2023 рік, з урахуванням раніше виплачених сум.

В задоволенні іншої частини позивних вимог - відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснювався.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко