ПОСТАНОВА

Іменем України

24квітня 2024 року м. Київ

справа № 304/1035/20

провадження № 13-58кс23

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

судді-доповідача ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_20 ,

засудженого ОСОБА_21 (у режимі відеоконференції),

захисників ОСОБА_22 , ОСОБА_23

(у режимі відеоконференції),

прокурора ОСОБА_24 ,

представника потерпілих ОСОБА_25 (у режимі відеоконференції),

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_21 на вирок Перечинського районного суду Закарпатської області від 17 березня 2021 року та ухвалу Закарпатського апеляційного суду

від 08 листопада 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020070130000201 і

ВСТАНОВИЛА:

Короткий зміст оскаржених судових рішень та встановлені фактичні обставини

1. За вироком Перечинського районного суду Закарпатської області від 17 березня 2021 року, залишеним без зміни 08 листопада 2022 року Закарпатським апеляційним судом, було засуджено:

ОСОБА_21 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бауска Латвійської Республіки,громадянина України, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

за ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років. У строк призначеного покарання зараховано термін попереднього ув`язнення на підставі ч. 5 ст. 72 КК.

2. Вирішено цивільні позови потерпілих, питання про процесуальні витрати і речові докази.

3. Згідно з вироком, 06 травня 2020 року близько 13.16 год ОСОБА_21 у будинку батька своєї дружини - ОСОБА_26 , на АДРЕСА_2 , умисно, з метою позбавлення життя, на ґрунті неприязних стосунків, завдав потерпілому ОСОБА_26 , який сидів на ліжку, один удар ножем у груди, зліва. Цими діями ОСОБА_21 заподіяв ОСОБА_26 тяжке тілесне ушкодження від якого останній помер на місці події.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

4. У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_21 просить скасувати вирок та ухвалу апеляційного суду з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотного порушення вимог кримінального процесуального закону і призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

5. При цьому, як на неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність засуджений посилається на помилковість кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 115 КК, заперечуючи спрямованість умислу на вбивство

і стверджуючи про заподіяння ОСОБА_26 смерті через необережність.

Не погоджується з оцінкою у вироку показань потерпілої ОСОБА_27 , покладених в основу оспорюваних висновків суду, зазначаючи про його обмову

і розбіжності свідчень потерпілої з показаннями свідків ОСОБА_28 та ОСОБА_29 .

6. Як на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону засуджений ОСОБА_21 посилається на недотримання судом першої інстанції вимог ст. 367 Кримінального процесуального кодексу (далі - КПК), що знайшло свій вираз у постановленні суддею ухвал в інших справах під час перебування у нарадчій кімнаті. Також заперечує доведеність факту спричинення ОСОБА_26 тілесного ушкодження знаряддям злочину - ножем, вилученим з автомобіля. Вважає, що версія захисту щодо механізму спричинення смертельного поранення судом не спростована.

7. Зазначається у скарзі і про порушення правової процедури проведення, документування і використання результатів процесуальних дій, у ході яких було одержано докази обвинувачення, що тягне їх недопустимість.

8. Крім цього, ОСОБА_21 вважає істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону нездійснення апеляційним судом перевірки доводів, викладених захисником ОСОБА_23 у змінах до апеляційної скарги свого підзахисного. У касаційній скарзі ОСОБА_21 не погоджується з висновком колегії суддів про відсутність процесуального права вносити захисником відповідні зміни до апеляційної скарги обвинуваченого. На обґрунтування своєї позиції ОСОБА_21 зазначає, що захисник, відповідно до приписів ч. 4 ст. ч. 46 КПК, користуючись процесуальними правами обвинуваченого, захист якого він здійснює, вправі змінити апеляційну скаргу підзахисного.

9. Містить касаційна скарга і доводи про порушення законної процедури апеляційного розгляду у зв`язку з вирішенням апеляційним судом клопотання захисника про дослідження доказів без виходу до нарадчої кімнати і тим, що суд не оформив ухвалу про відмову у задоволенні цього клопотання окремим процесуальним рішенням.

Підстави передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

10. 18 липня 2023 року колегія судів Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду (далі - колегія суддів, Суд, Касаційний кримінальний суд) постановила ухвалу, якою передано матеріали кримінального провадження щодо ОСОБА_21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) з підстав, передбачених частинами четвертою та п`ятою статті 434-1 КПК.

11. Як виключну правову проблему, вирішення якої є важливим для розвитку права і формування єдиної правозастосовчої практики, колегія суддів окреслила таке питання: «Чи може захисник (представник) доповнювати та/або змінювати апеляційну скаргу, раніше подану особою, захист якої він здійснює?»

12. На переконання колегії суддів, сформований у практиці Касаційного кримінального суду підхід, відповідно до якого змінити чи доповнити апеляційну скаргу вправі виключно особа, котра її подала (наприклад, ухвала від 20 лютого 2019 року у справі № 310/419/18, постанова від 1 лютого 2023 року у справі № 127/6182/19), суперечить забезпеченню захисту.

13. Касаційний кримінальний суд вважає, що участь у процесі захисника (представника) є похідною на відміну від незамінних учасників провадження (підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, потерпілого), він діє в інтересах свого клієнта і в будь-який час може бути замінений. Залучення адвоката учасником процесу і його подальші дії на виконання доручення свого клієнта не перетворюють адвоката на самостійну, незалежну від доручення засудженого (чи обвинуваченого) фігуру в процесі. Фактично апеляційна скарга захисника (представника) є скаргою клієнта, котрий уповноважив адвоката подати її, користуючись правом на фахову юридичну допомогу. І законодавець, вживаючи у ч. 3 ст. 403 КПК вираз «особа, яка подала скаргу», мав на увазі саме незамінного учасника провадження, незалежно від того, подала особа скаргу самостійно чи доручила це адвокату. Відтак захисник (представник) вправі змінити чи доповнити апеляційну скаргу, подану іншим захисником (представником) чи клієнтом у його інтересах.

14. Колегія суддів звергає увагу на те, що обвинувачений має право відмовитися від правової допомоги свого захисника на будь-якому етапі або здійснити заміну одного захисника на іншого, і такі дії не мають тягнути несприятливі наслідки для обвинуваченого щодо можливості ефективно захищати свої права та інтереси, інакше це потягне порушення його права на ефективний захист.

15. Також колегія суддів наголошує, що у разі, якщо апеляційний суд правильно не прийняв до розгляду зміни, подані захисником до апеляційної скарги обвинуваченого у цій справі, то в такому разі постає питання про межі касаційного перегляду.На думку Суду, приписи ст. 424 КПК в сукупності та взаємозв`язку зі статтями 22, 26, 404 цього Кодексу, не надають Касаційному кримінальному суду повноваження розглядати питання, які не були розглянуті судами першої та апеляційної інстанцій, якщо сторони мали можливість їх поставити, але цього не зробили.

16. Як на приклад, Касаційний кримінальний суд посилається на ухвалу Великої Палати від 18 січня 2023 року (справа № 488/2807/17), якою було закрито касаційне провадження у судовій справі цивільної юрисдикції, оскільки учасником справи подано касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції у частині, яку він не оскаржував в апеляційному порядку. Подібний підхід, на думку колегії суддів, є правильним.

17. На переконання колегії суддів, касаційний перегляд рішення апеляційного суду за доводами, які перед цим судом не ставилися буде суперечити приписам КПК, оскільки, у такому випадку, не можна визнати істотне порушення вимог кримінального процесуального закону чи неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність підставами для зміни чи скасування постановленого судового рішення через нездійснення перевірки рішення суду першої інстанції у тій частині, в якій воно сторонами не оскаржувалось.

18. Однак за висновком про застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеним у постанові Великої Палати від 12 вересня 2018 року у справі № 523/6472/14-к, поставлені у касаційній скарзі питання, що належать до предмету перевірки касаційного суду, відповідно до приписів ч. 1 ст. 438 КПК, і спрямовані на покращення правового становища особи, яка піддається кримінальному переслідуванню, мають вирішуватися судом касаційної інстанції по суті незалежно від того, чи ставили їх сторони перед судами попередніх інстанцій.

19. Із зазначеним висновком колегія суддів не погоджується та пропонує від нього відступити, вважаючи, що касаційний суд не вправі вирішувати питання, які не ставились сторонами перед судом апеляційної інстанції, з огляду на положення

ст. 424 КПК щодо можливості касаційного оскарження судових рішень виключно після їх перегляду в апеляційному порядку.

20. Велика Палата ухвалою від 6 вересня 2023 року прийняла до розгляду це кримінальне провадження з підстав того, що справа містить виключну правову проблему, вирішення якої є важливим для розвитку права і формування єдиної правозастосовчої практики, що полягає у вирішенні питання: «Чи може захисник (представник) доповнювати та/або змінювати апеляційну скаргу, раніше подану особою, захист якої він здійснює?», а також вирішення питання щодо необхідності відступу відвисновку, раніше викладеного у постанові Великої Палати від 12 вересня 2018 року (справа № 523/6472/14-к).

Позиція учасників судового провадження

21. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення засудженого та його захисників на підтримку доводів касаційної скарги, прокурора та представника потерпілих, які заперечили щодо задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали провадження і доводи, викладені в касаційній скарзі, Велика Палата дійшла таких висновків.

Позиція Великої Палати

Щодо вирішення питання «Чи може захисник (представник) доповнювати та/або змінювати апеляційну скаргу, раніше подану особою, захист якої він здійснює?»

22. Виходячи зі змісту ч. 5 ст. 434-1 КПК, Велика Палата у разі передачі кримінального провадження на її розгляд вирішує питання, що становлять виключну правову проблему і стали підставою для такої передачі, та розглядає кримінальне провадження як суд касаційної інстанції в межах усіх заявлених касаційних вимог і доводів на їх обґрунтування.

23. Так, відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

24. Згідно із ч. 3 ст. 403 КПК до початку апеляційного розгляду особа, яка подала апеляційну скаргу має право змінити та/або доповнити її. Буквальне (чітке) тлумачення змісту правової норми дає підстави для висновку, що відповідним процесуальним правом наділений лише суб`єкт подання апеляційної скарги, який має реалізувати його самостійно і безпосередньо. Інакше кажучи, апеляційна скарга, її зміна та/або доповнення мають походити від одного і того ж учасника судового провадження.

25. Право особи змінити власні апеляційні вимоги та/або доводи на їх обґрунтування є виявом засади диспозитивності, зміст якої розкрито у ч. 1 ст. 26 КПК, а саме: сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК, а суд вирішує лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень.

26. З огляду на зазначене, а також положення ч. 1 ст. 404 КПК, реалізація учасником судового провадження власного права, передбаченого ч. 3 ст. 403 КПК, змінює зміст і напрямок перегляду апеляційним судом рішень суду першої інстанції.

27. Вирішуючи питання про наявність чи відсутність у захисника повноважень змінити та/або доповнити апеляційну скаргу обвинуваченого, Велика Палата виходить із такого.

28. Відповідно до ч. 4 ст. 46 КПК захисник користується процесуальними правами підозрюваного, обвинуваченого, захист якого він здійснює, крім процесуальних прав, реалізація яких здійснюється безпосередньо підозрюваним, обвинуваченим

і не може бути доручена захиснику.

29. Конкретний зміст згаданого загального правила виражений у спеціальних нормах кримінального процесуального закону, якими передбачено права захисника вчиняти ті чи інші юридично значущі дії.

30. Переважна більшість процесуальних прав підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, виправданого і захисника є аналогічними (крім тих, які захисник не може здійснювати самостійно), і їх зміст дублюється законодавцем у відповідних положеннях КПК.

31. Зокрема, і підозрюваний, обвинувачений, засуджений, і захисник наділені правами клопотати про скасування арешту майна (ч. 1 ст. 174 КПК), зміну запобіжного заходу (ч. 1 ст. 174 КПК). Як підозрюваний, обвинувачений вправі: заявляти клопотання про судовий виклик певної особи для її допиту або участі у процесуальній дії (ч. 1 ст. 134 КПК); у передбачених законом випадках оскаржувати на досудовому розслідуванні рішення, дії, бездіяльність дізнавача, слідчого або прокурора (ч. 1 ст. 303 КПК); виступати у судових дебатах (ч. 1 ст. 364 КПК); подавати апеляційні скарги у частині, що стосується інтересів обвинуваченого (пункти 1-3 ст. 393; п. 1 ч. 3, п.1 ч. 4 ст. 394 КПК).

32. Засуджений, виправданий, і його захисник мають право подати касаційні скарги (пункти 1-3 ч. 1 ст. 425 КПК), звернутися до суду з заявами про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження (ч. 1 ст. 533-1 КПК). Засуджений, і захисник вправі звернутися до суду з клопотаннями про вирішення питань, пов`язаних із виконанням вироку (ч.1 ст. 539 КПК).

33. Окремі процесуальні права за змістом нерозривно пов`язані з особами незамінних учасників провадження, реалізуються виключно ними особисто

й не можуть бути нікому делеговані, у тому числі захиснику або представнику.

До таких прав належать, зокрема: право потерпілого ініціювати кримінальне переслідування винного у справах приватного обвинувачення (ч. 1 ст. 477 КПК), а також у будь-якій справі підтримувати обвинувачення у суді у разі відмови від нього прокурора (ст. 340 КПК); право обвинуваченого укласти з прокурором угоду про визнання винуватості (ч. 1 ст. 469 КПК), звертатися до суду з останнім словом (ст. 365); права обвинуваченого і потерпілого укласти угоду про примирення (ч. 2 ст. 469 КПК).

34. Отже, хоча захисник і діє в інтересах підзахисного, однак він є самостійним учасником кримінального провадження із власною правосуб`єктністю, і його юридичне становище не є тотожним становищу особи, захист якої він здійснює.

У випадку, коли певним правом обвинуваченого (підозрюваного, засудженого) одночасно наділений і його захисник, законодавець прямо зазначив про це у КПК.

35. На переконання Великої Палати, трактування терміну «особа, яка подала скаргу»

як такого, що охоплює не лише безпосереднього ініціатора апеляційного провадження, але й уповноважену ним особу, що діє на його стороні, означало б, що захисник користується значно ширшими повноваженнями, ніж сам підзахисний.

У такому випадку захисник на відміну від обвинуваченого, котрий вправі змінити чи доповнити тільки власну апеляційну скаргу, був би наділений відповідним правом щодо скарги, поданої як ним самим, так і його підзахисним.

36. Виходячи з наведеного, Велика Палата вважає, що за змістом положень частин

1 та 4 ст. 403 КПК під «особою, яка подала скаргу» необхідно розуміти учасника судового провадження, який реалізував своє право на апеляційне оскарження, діючи від свого імені.

37. На подібному підході ґрунтується висновок Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладений у постанові від 22 лютого 2021 року (справа № 481/1754/18), а саме: право відмови від апеляційної чи касаційної скарги захисника, поданої в інтересах підозрюваного, обвинуваченого чи засудженого, належить виключно тій особі, яка її подала, тобто захиснику. Підозрюваний, обвинувачений, засуджений не мають права відмовитися від апеляційної чи касаційної скарги захисника. У разі незгоди підозрюваного, обвинуваченого чи засудженого із апеляційною чи касаційною скаргою захисника (обґрунтуваннями, мотивами, вимогами скарги тощо), вони мають право заявити про це до або під час судового засідання і суд має право врахувати їхню позицію при вирішенні скарги.

38. Крім цього у ст. 6 Конституції України закріплено одну з фундаментальних засад організації і здійснення державної влади в Україні - поділ її на законодавчу, виконавчу та судову. Ця засада передбачає чітку диференціацію трьох рівнозначних гілок влади і функціональну визначеність державних органів, кожен з яких відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Основного Закону зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України. Це встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

39. Відповідно до ст. 75 та п. 3 ч. 1 ст. 85 Конституції України виконання законодавчої функції, що включає прийняття і зміну законів, є прерогативою саме Верховної Ради України як єдиного органу законодавчої влади.

40. Велика Палата, вирішуючи виключну правову проблему, формує правозастосовчі орієнтири за наявності прогалин у законодавстві, суперечливих теоретичних чи практичних підходів до розуміння тих чи інших нормативних положень, проте не вправі перебирати на себе функцію законодавця і змінювати зміст існуючих правових норм.

41. Разом із тим, на переконання Великої Палати, відсутність у захисника процесуальних повноважень змінити та/або доповнити апеляційну скаргу, подану обвинуваченим, не буде створювати перешкод у реалізації права особи на захист. Адже навіть за умови наявності суттєвих недоліків апеляційної скарги, раніше поданої обвинуваченим чи іншим захисником, процесуальні інструменти здійснення адвокатом ефективного захисту на відповідній стадії процесу не вичерпуються особистим внесенням до такої скарги змін та/або доповнень.

42. Зокрема, захисник не позбавлений можливості: надати кваліфіковану юридичну допомогу у підготовці змін чи доповнень до скарги підзахисного, які останній вправі внести особисто; звернутися до апеляційного суду із власною скаргою; висловити у судовому засіданні позицію щодо раніше поданої скарги, навести додаткові доводи й аргументи, які суд має перевірити в межах повноважень, наданих законом.

43. Враховуючи вищевикладене, Велика Палата дійшла висновку, що у розумінні

ч. 3 ст. 403 КПК «особою, яка подала апеляційну скаргу» є лише учасник судового провадження, який реалізував право на апеляційне оскарження від свого імені. Право змінити та/або доповнити апеляційну скаргу обвинуваченого, належить виключно суб`єкту її подання, тобто обвинуваченому.

Щодо наявності підстав для відступу від висновків Великої Палати

44. Передаючи справу на розгляд Великої Палати, колегія суддів Касаційного кримінального суду наголосила, що, на її думку, є підстави для відступу від висновку, викладеного у постанові Великої Палати від 12 вересня 2018 року у справі № 523/6472/14-к.

45. Згідно зі ст. 2 КПК завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

46. Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону «Про судоустрій і статус суддів» перед Великою Палатою поставлено завдання забезпечувати сталість і єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

47. Однакове й уніфіковане застосування правових норм зумовлює загальнообов`язковість і передбачуваність закону, рівність перед законом і правову визначеність, яка є складовою верховенства права. На цьому акцентувала увагу Консультативна рада європейських суддів (КРЄС) у Висновку № 20 (2017) про роль судів у забезпеченні єдності застосування закону (п. 1).

48. Європейський суд з прав людини у Рішенні від 18 січня 2001 року у справі «Чепмен проти Сполученого Королівства» (Chapman v. the United Kingdom, заява № 27238/95, п. 70) наголосив, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.

49. Інститут «overruling of precedent», який використовується у системі загального права, з метою дотримання балансу між юридичною визначеністю та розвитком права визнає за можливе не слідувати прецеденту у таких випадках: у разі зміни правових відносин або відповідних правових принципів; якщо попередній висновок суду ґрунтується на неправильному застосуванні положень закону чи прецедентів, у тому числі зумовленому їх помилковим тлумаченням, і визнаний неправильним; якщо він не діє на практиці.

50. З огляду на зазначене, з метою забезпечення єдності та сталості судової практики Велика Палата у своїх постановах послідовно керується підходом, за яким для відступу від висловлених раніше правових позицій вона повинна мати ґрунтовні підстави: її попередні рішення мають бути помилковими, неефективними, необґрунтованими, неузгодженими, чи застосований у цих рішеннях підхід повинен бути очевидно застарілим унаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання.

51. У постанові Великої Палати, від якої має намір відступити Касаційний кримінальний суд, зроблено висновок, що поставлені у касаційних скаргах питання, що належать до предмета перевірки касаційного суду згідно з ч. 1 ст. 438 КПК і спрямовані на покращення правового становища особи, яка піддається кримінальному переслідуванню, мають вирішуватися судом касаційної інстанції по суті незалежно від того, чи ставили їх сторони перед судами попередніх інстанцій.

52. На думку колегії суддів, касаційний суд не вправі вирішувати питання, які

не ставились сторонами перед судом апеляційної інстанції, з огляду на положення ст. 424 КПК щодо можливості касаційного оскарження судових рішень виключно після їх перегляду в апеляційному порядку.

53. На переконання Касаційного кримінального суду, відсутні правові підстави для зміни або скасування рішення апеляційного суду у зв`язку з тим, що цим судом

не здійснювалась перевірка вироку чи ухвали суду першої інстанції

за межами доводів, викладених у апеляційних скаргах.

54. Вирішуючи питання про доцільність відступу від висновку, викладеного у постанові Великої Палати від 12 вересня 2018 року у справі № 523/6472/14-к, слід виходити з таких міркувань.

55. Так, згідно з ч. 2 ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції наділений повноваженнями вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого або особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного характеру. Згідно із

цією ж правовою нормою якщо розгляд апеляційної скарги дає підстави для прийняття рішення на користь осіб, в інтересах яких апеляційні скарги не надійшли, суд апеляційної інстанції зобов`язаний прийняти таке рішення.

56. Вказаним винятком із засади змагальності законодавець установив пріоритет іншої загальної засади кримінального провадження - верховенства права, за якою людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Втіленням цієї засади є норми процесуального права, які наділяють суди всіх інстанцій - від першої до касаційної, повноваженнями за наявності для того правових підстав, незалежно від процесуальних позицій сторін, навіть з власної ініціативи приймати рішення щодо покращення правового становища обвинуваченого, засудженого (ч. 3 ст. 337, ч. 2 ст. 404, ч. 2 ст. 433 КПК).

57. Відтак ігнорування апеляційним судом допущених судом першої інстанції істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та/або неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, що давало законні підстави прийняти рішення на користь обвинуваченого, незалежно від змісту розглянутих апеляційних скарг може тягнути скасування або зміну ухвали, вироку суду апеляційної інстанції. На настання зазначених правових наслідків не впливають причини, з яких відповідні питання не були предметом перевірки суду другої інстанції - чи вони не ставилися в апеляційних скаргах, чи ставилися з порушенням установленого законом порядку апеляційного оскарження.

58. Відповідно до ст. 424 КПК вироки та ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також судові рішення суду апеляційної інстанції, постановлені щодо зазначених судових рішень суду першої інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку.

59. В той же час приписи КПК не ставлять право особи включити у касаційну скаргу ті чи інші доводи в залежність від того, чи заявлялися вони перед судом апеляційної інстанції або чи розглядалися цим судом.

60. Натомість положення ч. 1 ст. 438 КПК містить лише непрямі обмеження щодо обґрунтування касаційної скарги через призму предмета перевірки касаційного суду, з яким відповідні доводи мають узгоджуватися. Згідно зі згаданою правовою нормою підставами для зміни або скасування судових рішень у касаційному порядку є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного судом покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

61. Особливих умов відносно кола питань, які можуть бути поставлені на вирішення суду касаційної інстанції в межах цих підстав, у тому числі й пов`язаних із позиціями сторін у судах нижчого рівня, закон не встановлює. Виняток з цього законодавець передбачає лише для окремих особливих порядків кримінального провадження. Як приклад, вироки, які ухвалені на підставі угод, можуть бути оскаржені до суду касаційної інстанції виключно з підстав, передбачених ч. 3 ст. 424 КПК.

62. У КПК відсутні положення, закріплені в інших процесуальних кодексах про те, що суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції (ч.2 ст. 400 ЦПК), у суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції ( ч. 3 ст. 300 ГПК, ч. 4 ст. 341 КАС). Це зумовлене істотною відмінністю кримінального судочинства від інших його форм. Натомість у кримінальному провадженні касаційний розгляд відбувається в межах того обвинувачення, по якому обвинувачений був засуджений або виправданий, чи кримінальне провадження було закрито.

63. Отже, відсутність перевірки апеляційним судом доводів, які не наводилися в апеляційних скаргах або заявлялися з порушенням установленого законом порядку, не перешкоджає перевірці таких доводів судом касаційної інстанції

у межах процесуальних повноважень відповідно до ст. 436 та ч. 1 ст. 438 КПК.

64. Велика Палата звертає увагу, що згідно із ч. 2 ст. 433 КПК касаційний суд вправі вийти за межі касаційних вимог у бік покращення правового становища засудженого, а якщо задоволення касаційної скарги дає підстави прийняти рішення на користь особи, в чиїх інтересах скарги взагалі не подано, - зобов`язаний прийняти таке рішення.

65. Таким чином, позбавлення суду можливості вирішувати питання, поставлені перед ним у касаційних скаргах, лише через те, що вони не розглядалися апеляційним судом, суперечило б засаді верховенства права і закріпленим у

ст. 2 КПК завданням кримінального провадження.

66. З огляду на викладене, відсутні підстав для відступу від правових висновків, викладених у постанові Великої Палати від 12 вересня 2018 року у справі

№ 523/6472/14-к, щодо меж перегляду судових рішень судом касаційної інстанції.

Мотиви Великої Палати щодо касаційних вимог і доводів

67. У межах своїх процесуальних повноважень, визначених статтями 434,

438 КПК, суд касаційної інстанції під час перегляду судових рішень перевіряє правильність застосування норм права, правової оцінки обставин і не уповноважений досліджувати докази, оцінювати їх з точки зору достовірності, ревізувати оскаржені рішення на предмет повноти судового розгляду та відповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Зазначені питання належать до компетенції апеляційного суду, який по суті є останньою інстанцією, що має процесуальну можливість провести судове слідство і перевірити відповідні доводи сторін.

68. Відповідно до ст. ст. 8 та 9 КПК кримінальне провадження здійснюється з додержанням засад законності та верховенства права, згідно з якими людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями і визначають зміст та спрямованість діяльності держави.

69. Законність, як загальна засада кримінального провадження, полягає в забезпеченні єдиного порядку кримінального провадження в усіх кримінальних провадженнях, неухильному дотриманні процесуальної форми та передбаченої процедури, однаковості застосування закону і поширюється на всі стадії та інститути кримінального процесу, всіх його суб`єктів, усі дії і процесуальні рішення.

70. Обов`язковою умовою прийняття законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення є неухильне дотримання вимог кримінального процесуального законодавства в процесі судового розгляду.

71. Згідно з приписами статей 370, 419 КПК ухвала суду апеляційної інстанції має бути законною, обґрунтованою та вмотивованою. Отже, при здійсненні апеляційної процедури згаданий суд зобов`язаний проаналізувати і зіставити з наявними у провадженні даними всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права. При залишенні поданої скарги без задоволення суд повинен переконливо аргументувати свою позицію, адже справедливість засудження не має викликати сумніву.

72. Цих вимог закону суд апеляційної інстанції не дотримався.

73. Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, у своїй апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_21 порушував питання про зміну вироку через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність,

а саме: незастосування судом закону, який підлягає застосуванню, що потягло за собою невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок суворості та просив пом`якшити, призначене судом першої інстанції покарання, на підставі

ст. 69 КК.

74. Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що 11 лютого 2022 року захисник ОСОБА_23 подав до апеляційного суду зміни до апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_21 , в яких просив скасувати вирок і призначити новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції, через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.

75. Як вбачається зі змісту ухвали Закарпатського апеляційного суду від 08 листопада 2022 року, отримавши від захисника зміни до апеляційної скарги обвинуваченого, суд 9 місяців не вчиняв ніяких дій, необхідних для реалізації сторонами їх процесуальних прав, і лише після початку розгляду кримінального провадження по суті, апеляційний суд, пославшись на ч. 3 ст. 403 КПК, не прийняв до розгляду зміни до апеляційної скарги ОСОБА_21 , подані захисником. При цьому апеляційний суд не дотримався загальних засад КПК, зокрема, ст. ст. 22,

403 цього Кодексу, не надав можливості та часу для внесення змін/доповнень до апеляційної скарги обвинуваченого особою, яка її подала.

76. Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 29 червня 2010 року у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини зазначив, що «одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями» (абз. 3 п.п. 3.1 п. 3), а у Рішенні

від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 Конституційний Суд України вказав, що із конституційних принципів рівності та справедливості випливає вимога визначеності, ясності й недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі (абз. 2 п.п. 5.4

п. 5).

77. У справі «Стіл та інші проти Сполученого Королівства» (Steel and others v. the United Kingdom) від 23.09.1998 (п.54) Європейський суд з прав людини (далі -ЄСПЛ) наголосив, що «Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба з належною порадою, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, які може спричинити певна дія».

78. У своїх інших рішеннях ЄСПЛ також неодноразово звертав увагу на необхідність дотримуватися принципу правової визначеності, зокрема у п.31

у справі «Ракевич проти росії» (Rakevich v. russia), у п.109 у справі «Церква Бесарабської Митрополії та інші проти Молдови» (Metropolitan Church of Bessarabia and Others v. Moldova), у п.53 у справі «Єлоєв проти України»

(Yeloyev v. Ukraine) та у п.19 у справі «Новік проти України» (Novik v. Ukraine).

79. Такі висновки Конституційного Суду України та ЄСПЛ не були взяті до уваги апеляційним судом, який фактично створив у сторони захисту хибне уявлення про те, що доводи, викладені захисником у змінах до апеляційної скарги обвинуваченого, можуть бути предметом апеляційного розгляду, а захисник ОСОБА_23 , з урахуванням принципу правової визначеності, мав легітимні очікування, що його зміни можуть бути прийняті та розглянуті апеляційним судом у порядку, визначеному КПК.

80. Для забезпечення чіткості, прозорості й стабільності судова практика має бути прогнозованою та єдиною. Однакове та уніфіковане застосування закону обумовлює загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність.

81. Відповідно до практики Касаційного кримінального суду: за приписами ч. 3 ст. 403 КПК лише особа, яка подала скаргу, має право змінити та/або доповнити її (ухвали Касаційного кримінального суду від 09 листопада 2023 року №134/432/22; від 28 березня 2023 року № 943/2064/19; від03 лютого 2020 року № 397/1334/18; від 17 серпня 2020 року № 644/7470/17, від 02 вересня 2021 року № 758/11219/16, від 25 листопада 2021 року № 950/2360/19; від 21 лютого 2022 року № 611/451/19).

82. Таким чином, апеляційний суд, який протягом тривалого часу не вжив жодних розумних і достатніх дій для того, щоб створити необхідні умови для реалізації стороною захисту її процесуальних прав, діяв всупереч положенням ч. 6 ст. 22 КПК, а також сталій судовій практиці Касаційного кримінального суду.

83. Ухвала апеляційного суду є рішенням суду вищого рівня стосовно законності й обґрунтованості вироку, що перевіряється в апеляційному порядку, повинна бути законною, обґрунтованою, вмотивованою та відповідати вимогам

ст. 419 КПК.

84. У той же час, як вбачається зі змісту ухвали, всупереч своєму рішенню про неприйняття змін захисника до апеляційної скарги обвинуваченого, апеляційний суд все ж таки зробив висновок про необґрунтованість частини з цих доводів. При цьому, у порушення вимог ст. 419 КПК, апеляційний суд не навів узагальнених доводів захисника та мотивів з яких апеляційний суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.

85. На переконання Великої Палати, зазначені порушення КПК, допущені апеляційним судом, відповідно до положень ч. 1 ст. 412 КПК є істотними, оскільки перешкодили апеляційному суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення в цьому провадженні, отже ухвала апеляційного суду є незаконною та необґрунтованою, її зміст не відповідає вимогам ст. 419 КПК.

86. За таких обставин, касаційна скарга ОСОБА_21 підлягає частковому задоволенню, а ухвала апеляційного суду - скасуванню на підставі, передбаченій п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК, з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно врахувати наведене та ухвалити законне, обґрунтоване й вмотивоване судове рішення, яке би відповідало вимогам статей 370, 419 КПК.

87. Встановлення наведених істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та скасування з цих підстав ухвали апеляційного суду з призначенням нового апеляційного розгляду унеможливлює перевірку Великою Палатоюінших доводів, наведених у касаційній скарзі засудженого ОСОБА_21 .

88. Під час скасування судового рішення і призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції касаційний суд відповідно до ч. 3 ст. 433 КПК розглядає питання про обрання запобіжного заходу.

89. З метою запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК, та з врахуванням тяжкості висунутого обвинувачення, на підставі положень ч. 3 ст. 433 КПК, Велика Палата вважає за необхідне обрати ОСОБА_21 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів.

Висновок щодо застосування норм права

У розумінні ч. 3 ст. 403 КПК «особою, яка подала апеляційну скаргу» є лише учасник судового провадження, який реалізував право на апеляційне оскарження від свого імені. Право змінити та/або доповнити апеляційну скаргу обвинуваченого, належить виключно суб`єкту її подання, тобто обвинуваченому.

Керуючись статтями 433, 436, 438, 441, 442 Кримінального процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_21 задовольнити частково.

Ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 08 листопада 2022 року щодо

ОСОБА_21 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Обрати ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Суддя-доповідач ОСОБА_1 ОСОБА_2 Судді:ОСОБА_30 ОСОБА_31 ОСОБА_32 ОСОБА_33 ОСОБА_34 ОСОБА_35 ОСОБА_36 ОСОБА_37 ОСОБА_5 ОСОБА_38 ОСОБА_39 ОСОБА_40 ОСОБА_41 ОСОБА_42 ОСОБА_43 ОСОБА_44 ОСОБА_45 ОСОБА_46 ОСОБА_47 ОСОБА_36 ОСОБА_48 ОСОБА_9 ОСОБА_17 ОСОБА_10 ОСОБА_49 ОСОБА_50 ОСОБА_51 Відповідно до частини третьої статті 441 КПК України постанову оформив суддя ОСОБА_9