П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/6306/23-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Левицький Василь Костянтинович

Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю.

14 травня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Граб Л.С. Полотнянка Ю.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з наступними позовними вимогами:

- визнати протиправним та скасувати рішення від 01.06.2023 № 24670016458 відділу перерахунків пенсій №4 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області щодо відмови у задоволенні заяви № 3683 від 06.04.2023 про перерахунок пенсії - перехід на пенсію згідно Закону України Про державну службу № 889-VIII;

- зобов`язати відповідача зарахувати до стажу державної служби періоди роботи (служби) позивача:

- проходження військової служби на посадах офіцерського складу у період з 26.09.1984 по 10.09.1986;

- час роботи в Першотравневому районному комітеті Ленінської Комуністичної Спілки Молоді України м. Чернівці в період за 1987 - 1991 роки;

- час роботи в Першотравневому районному комітеті Комуністичної партії України м. Чернівці з 25.01.1991 по серпень 1991 року;

- зобов`язати відповідача провести позивачу перерахунок та виплату пенсії, відповідно до Закону України Про державну службу, яку призначити та розрахувати, відповідно до Закону України Про державну службу, починаючи з дня звернення з заявою з 06.04.2023.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2024 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 01.06.2023 за №241670016458.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.04.2023, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач - ГУ Пенсійного фонду України в Чернівецькій області подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Позивач направив на адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу - без задоволення, оскільки вважає, що судом вірно встановлені обставини справи та надано їх належну правову оцінку.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що 01.07.2019 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком згідно із Законом України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

06.04.2023 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області із заявою про переведення його з пенсії за віком відповідно до вимог Закону України Про зайнятість населення та Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування на пенсію за віком відповідно до Закону України від 10.12.2015 № 889-VІІІ Про державну службу.

Вказана заява за принципом екстериторіальності спрямована для розгляду до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

За результатами розгляду заяви, 01.06.2023 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області прийнято рішення за № 241670016458 про відмову в перерахунку пенсії відповідно до Закону України від 10.12.2015 № 889-VІІІ Про державну службу, у зв`язку з відсутністю необхідного стажу державної служби.

02.06.2023 Головне управління листом №2400-1706-8/22060 повідомило позивача про прийняття 01.06.2023 рішення № 241670016458 про відмову в переході на інший вид пенсії.

Не погоджуючись із рішенням про відмову у переході з одного виду пенсії на інший, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги ГУ Пенсійного фонду України у Чернівецькій області.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, визначено Законом України "Про державну службу" № 889-VIII від 10.12.2015 (далі - Закон № 889-VIII), який набрав чинності 01.05.2016.

Згідно з п. 2 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII з 01.05.2016 втратив чинність Закон України "Про державну службу" № 3723-XII від 16.12.1993 (далі - Закон № 3723-XII), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Відповідно до пункту 10 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Положеннями пункту 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII встановлено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII (у редакції на час набрання чинності Законом №889-VIII) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на часу досягнення зазначеного віку.

Обов`язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-XII після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 вказаного Закону та Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, а саме: щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Отже, за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу відмовлено в призначенні пенсії відповідно до Закону України від 10.12.2015 № 889-VІІІ Про державну службу, оскільки у нього відсутній необхідний стаж державної служби, а саме, на момент звернення позивача із заявою (06.04.2023) страховий стаж складає 37 років 7 місяців 6 днів, а стаж на посадах державної служби станом на 01.05.2016 складає 7 років 3 місяці 27 днів.

Зокрема, позивач стверджує, що пенсійним органом не враховано до його стажу держаної служби наступні періоди:

- проходження військової служби на посадах офіцерського складу у період з 26.09.1984 по 10.09.1986;

- час роботи в Першотравневому районному комітеті Ленінської Комуністичної Спілки Молоді України м. Чернівці в період з 11.06.1987 по 25.01.1991;

- час роботи в Першотравневому районному комітеті Комуністичної партії України м. Чернівці в період з 26.01.1991 по 15.09.1991.

Відповідно до ст. 62 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Приписами ст. 56 Закону №1788-XII визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно ч. 2 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Положеннями ст. 62 Закону №1788-XII та п. 1 Порядку №637 визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

В силу вимог абзацу 1 п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, зміст наведених норм дає підстави стверджувати, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються інші документи.

За загальним правилом відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Суд першої інстанції вірно зауважив, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, тому вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист в частині призначення пенсії за віком.

Стосовно періоду проходження позивачем військової служби на посадах офіцерського складу, судом встановлено, що позивач з 26.09.1984 по 10.09.1986 проходив військову службу, що підтверджується трудовою книжкою позивача НОМЕР_1 та розрахунком трудового стажу позивача.

Відповідно до пункту 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII.

Відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Так, згідно пункту 3 Порядку № 283 до стажу державної служби включається час військової служби у Збройних Силах та інших військових формуваннях.

Подібні правовідносини були предметом розгляду у Верховному Суді, в результаті чого Верховним судом зроблено правові висновки про зарахування періоду військової служби до стажу державної служби (постанови від 01.04.2020 у справі №607/9429/17 та від 15.12.2020 у справі № 560/2398/19.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що період проходження позивачем військової служби з період з 26.09.1984 по 10.09.1986 підлягає зарахуванню до стажу державної служби.

Стосовно роботи позивача в Першотравневому районному комітеті Ленінської Комуністичної Спілки Молоді України м. Чернівці в період з 11.06.1987 по 25.01.1991 та в Першотравневому районному комітеті Комуністичної партії України м. Чернівці в період з 26.01.1991 по 15.09.1991, колегія суддів зазначає, що за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно абзацу 3 пункту 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком.

У Додатку до вказаного Порядку наведено Перелік державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР, період роботи в яких на посадах керівних працівників і спеціалістів зараховується до стажу державної служби.

Цим Переліком, серед іншого, передбачено виконавчі комітети місцевих Рад депутатів трудящих, Рад народних депутатів, їх управління, самостійні відділи, інші структурні підрозділи.

Порядком обчислення стажу державної служби передбачено зарахування до стажу державної служби періоду роботи в організаціях, передбачених абзацом 4 пункту 3 Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1993 №1049 (далі - Положення №1049).

Відповідно до пункту 3 Положення до стажу роботи, який дає право на одержання надбавки за вислугу років, зараховується, стаж роботи в організаціях (крім роботи у кооперативних та інших громадських організаціях), передбачених статті 118 Кодексу законів про працю України, зокрема в партійних, профспілкових і комсомольських на виборних та відповідних посадах.

За змістом статті 118 КЗпП України працівникам, звільненим від роботи внаслідок обрання їх на виборні посади в державних органах, а також у партійних, профспілкових, комсомольських, кооперативних та інших громадських організаціях, надається після закінчення їх повноважень за виборною посадою попередня робота (посада), а при її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою працівника, на іншому підприємстві, в установі, організації.

Згідно з роз`ясненням Міністерства юстиції України від 03.06.1994 №4-5-1156, погодженими з Кабінетом Міністрів України, до стажу державної служби зараховують період роботи в цих органах лише на виборних та відповідальних посадах до припинення дії статті 6 Конституції УРСР і внесення змін до статті 7 Конституції УРСР (до 24 жовтня 1990 року). Відповідальною вважається посада, прийняття на яку здійснювалось колегіальним органом (рішення, бюро, комітету, постановою конференції, зборів) партійних, профспілкових, комсомольських організацій.

Таким чином, законодавством передбачено зарахування стажу роботи в партійних організаціях до стажу державного службовця, особам які працювали на виборних та відповідальних посадах в органах до 24.10.1990.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.05.2020 у справі № 2240/2515/18.

З матеріалів справи встановлено, що в період з 11.06.1987 по 25.01.1991 позивач працював на посаді заступника секретаря комітету комсомолу технікуму радянської торгівлі Першотравневого РК ЛКСМУ (протокол №18 засідання бюро Першотравневого РК ЛКСМУ від 18.06.1987), що підтверджується трудовою книжкою позивача НОМЕР_1 та архівною довідкою від 06.09.2023 №1/1524 виданою Державним архівом Чернівецької області.

З 26.01.1991 по 15.09.1991 позивач працював на посаді консультанта райкому партії Першотравневому районному комітеті Комуністичної партії України м. Чернівці (протокол №12 від 20.02.1991), що підтверджується трудовою книжкою позивача НОМЕР_1 та архівною довідкою від 06.09.2023 №1/1523 виданою Державним архівом Чернівецької області.

Беручи до уваги наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що займана позивачем посада заступника секретаря комітету комсомолу технікуму радянської торгівлі Першотравневого РК ЛКСМУ в період з 11.06.1987 по 25.01.1991 була відповідальною (прийняття здійснювалось колегіальним органом). Як наслідок, період роботи позивача з 11.06.1987 по 23.10.1990 підлягає зарахуванню до стажу державної служби.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846, затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі Порядок № 22-1, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з абзацом першим пункту 1.1 розділу І Порядку № 22-1, заява про призначення пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).

Підпунктом 2 п. 2.1 розділу ІІ Порядку № 22-1 встановлено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).

Пунктом 4.2 розділу ІV Порядку № 22-1 встановлено, що при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб:

ідентифікує заявника (його представника);

надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії;

реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;

уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування;

проводить опитування свідків для підтвердження стажу відповідно до пунктів 17-19 Порядку підтвердження наявного трудового стажу. Опитування свідків проводиться згідно із пунктом 12 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії;

з`ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат;

повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;

сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис;

надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку;

повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія;

видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам`ятку пенсіонеру (додаток 7). Скановані розписка та пам`ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі;

повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації.

Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви (п. 4.3 розділу ІV Порядку № 22-1).

Згідно з абзацом 1 п. 4.7 розділу ІV Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Частиною 2 ст. 82 Закону № 1788-XII передбачено, що повідомлення про відмову в призначенні пенсії із зазначенням причин відмови та порядку оскарження орган, що призначає пенсії, видає або надсилає підприємству, організації або заявникові не пізніше 5 днів після винесення відповідного рішення.

Тобто, відмовляючи особі в призначенні пенсії, орган, що призначає пенсію, має зазначити причини такої відмови, у тому числі обґрунтувати мотиви такої відмови.

Однак, як встановлено під час судового розгляду справи, ГУ ПФУ в Харківській області, приймаючи оскаржуване рішення про відмову у призначенні пенсії відповідно до Закону України від 10.12.2015 № 889-VІІІ Про державну службу не зазначив об`єктивних причин цієї відмови, не вказав які саме періоди роботи відповідача не підлягають до зарахування до його стажу держаної служби та причини з яких їх не зараховано.

Разом з тим, оскаржуване рішення не містить оцінки періодів роботи позивача, які дають йому право на призначення пенсії відповідно до Закону України від 10.12.2015 № 889-VІІІ Про державну службу.

Беручи до уваги вищенаведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про протиправність оскаржуваного рішення від 01.06.2023 № 241670016458 про відмову в призначенні позивачу пенсії.

Як наслідок, зважаючи на необґрунтованість і передчасність прийнятого оскаржуваного рішення про відмову в призначенні позивачу пенсії відповідно до Закону України від 10.12.2015 №889-VІІІ Про державну службу, належним способом захисту порушених прав позивача буде, зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії відповідно до Закону України від 10.12.2015 №889-VІІІ Про державну службу, з урахуванням висновків суду.

Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. При вирішенні даного публічно-правового спору, суд правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку і, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Щодо інших доводів скаржників, колегія суддів зазначає, що у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2024 року, в межах доводів апеляційної скарги відповідача відповідає.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційний суд вважає, що Чернівецький окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Граб Л.С. Полотнянко Ю.П.