Постанова

Іменем України

01 травня 2024 року

м. Київ

справа № 369/2379/22

провадження № 61-3053св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача - Ситнік О. М.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Пророка В. В.,

розглянув у порядку письмового позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Литвинчука Олександра Івановича на постанову Київського апеляційного суду від 20 грудня 2023 року у складі колегії суддів Невідомої Т. О., Нежури В. А., Соколової В. В.

у справі за скаргою ОСОБА_1 на рішення та дії старшого державного виконавця Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Власюка Леоніда Сергійовича, заінтересована особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», та

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст скарги

У лютому 2022 року ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) звернулася до суду зі скаргою, в якій просила: визнати неправомірною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 17 травня 2016 року № НОМЕР_1, винесену державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Чижик А. П. про примусове виконання виконавчого листа № 369/9756/13-ц, виданого 24 квітня2014 року Києво-Святошинським районним судом Київської області про солідарне стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк«ЕкспоБанк» (далі - ПАТ «КБ «ЕкспоБанк») заборгованості за договором кредиту у розмірі 66 727,94 дол.США, що станом на момент відкриття виконавчого провадження за курсом Національного банку України (далі - НБУ) складало846 126,82 грн, 14 230,21 грн та судового збору в розмірі 3 411,00 грн, на загальну суму до стягнення 881 768,03 грн із відповідним скасуванням наслідків дій державних виконавців у рамках виконавчого провадження, а саме: постанови про арешт майна ОСОБА_2 , яку винесено 18 грудня 2019 року головним державним виконавцем Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Беланом І. В.; постанови про арешт коштів ОСОБА_2 , що містяться на відкритих рахунках, а також коштів на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення, на які заборонено законом, та належать боржнику, яку винесено 18 грудня 2019 року головним державним виконавцем Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Беланом І. В.; постанови про арешт коштів ОСОБА_2 , що містяться на відкритих рахунках, а також кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення, на які заборонено законом, та належать боржнику, яку винесено 16 листопада 2021 року державним виконавцем Вишневого відділу державної виконавчої службі у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Власюком Л. С.; постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи ОСОБА_2 , яку винесено 14 грудня 2021 року державним виконавцем Вишневого відділу державної виконавчої службі у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Власюком Л. С.

Також просила визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист, виданий 24 квітня 2014 року Києво-Святошинського районним судом Київської області у справі № 369/9756/13-ц, відповідно до якого судом стягнуто солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «ЕкспоБанк» заборгованість за договором кредиту у розмірі 66 727,94 дол.США та 14 230,21 грн, яка складається з: заборгованості за кредитом у розмірі 18 818,63 дол. США; заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 214,24 дол. США; простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 12 580,00 дол. США; простроченої заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 10 307,17 дол. США; простроченої заборгованості за щомісячною комісією за кредитне обслуговування у розмірі 5 461,78 грн; пені за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 12 876,88 дол. США; пені за несвоєчасне повернення процентів у розмірі 11 931,04 дол. США; пені за несвоєчасну сплату щомісячної комісії за кредитом у розмірі 8 768,43 грн; а також витрати з сплати судового збору в розмірі 3 411,00 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

21 березня 2023 року ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області скаргу задоволено частково.

Визнано неправомірною та скасовано постанову про відкриття виконавчого провадження від 17 травня 2016 року ВП № НОМЕР_1, винесену державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Чижик А. П. про примусове виконання виконавчого листа № 369/9756/13-ц, виданого 24 квітня 2014 року Києво-Святошинським районним судом Київської області про солідарне стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «ЕкспоБанк» заборгованості за договором кредиту у розмірі 66 727,94 дол. США, що станом на момент відкриття виконавчого провадження за курсом НБУ складало 846 126,82 грн, 14 230,21 грн та судового збору в розмірі 3 411,00 грн, на загальну суму до стягнення 881 768,03 грн із відповідним скасуванням наслідків дій державних виконавців у рамках виконавчого провадження, а саме: постанови про арешт майна ОСОБА_2 , яку винесено 18 грудня 2019 року головним державним виконавцем Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Беланом І. В.; постанови про арешт коштів ОСОБА_2 , що містяться на відкритих рахунках, а також кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику, яку винесено 18 грудня 2019 року головним державним виконавцем Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Беланом І. В.; постанови про арешт коштів ОСОБА_2 , що містяться на відкритих рахунках, а також кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення, на які заборонено законом, та належать боржнику, яку винесено 16 листопада 2021 року державним виконавцем Вишневого відділу державної виконавчої службі у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Власюком Л. С.; постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи ОСОБА_2 , яку винесено 14 грудня 2021 року державним виконавцем Вишневого відділу державної виконавчої службі у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Власюком Л. С. У решті вимог скарги відмовлено.

Суд першої інстанції керувався тим, що стягувачем пропущено строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання, а матеріали виконавчого провадження № НОМЕР_1 не містять доказів поновлення стягувачу пропущеного строку на подання виконавчого листа до виконання.

20 грудня 2023 року постановою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» (далі - ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп») задоволено.

Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 березня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні скарги ОСОБА_1 на рішення та дії старшого державного виконавця Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Власюка Л. С., заінтересована особа - ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що стягувач за виконавчим листом у справі № 369/9756/13 пред`являв вказаний документ до виконання ще в квітні 2014 року, однак 19 грудня 2015 року виконавчий лист був повернутий стягувачу у зв`язку із відсутністю майна боржника. З урахуванням положень частини третьої статті 23 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-XIV) після повернення виконавчого листа встановлено строк повторного пред`явлення його до виконання, який обмежений датою 19 грудня 2016 року. Крім того, 05 жовтня 2016 року, тобто, до моменту спливу вищевказаного строку, набрав чинності Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) у новій редакції, стаття 12 якого передбачає можливість пред`явлення виконавчого документу до примусового виконання протягом трьох років. Відповідно до пункту 5 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом. Отже, стягувач не був позбавлений можливості подати виконавчий лист повторно до 19 грудня 2018 року. Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «КБ «ЕкспоБанк» подала виконавчий лист у травні 2016 року, тобто, в передбачені законодавством строки для його повторного пред`явлення. Суд першої інстанції помилково виснував про те, що стягувачем пропущено строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Апеляційний суд вказав, що скарга ОСОБА_1 не містить доводів та визначених обставин, які б могли слугувати підставою для скасування оскаржуваних постанов державного виконавця. Посилання ОСОБА_1 на те, що її не було повідомлено про вчинення державним виконавцем відповідних дій в межах виконавчого провадження, апеляційний суд не прийняв до уваги з тих підстав, що порушення державним виконавцем порядку надсилання сторонам виконавчого провадження копій процесуальних документів як таке не є достатньою підставою, з якою законодавець пов`язує скасування постанови про відкриття виконавчого провадження. Доводи ОСОБА_1 про те, що у неї відсутній обов`язок щодо сплати заборгованості, стягнутої рішенням суду, апеляційний суд відхилив, зазначив, що виконавчий лист від 24 квітня 2014 року видано на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, вказане рішення не оскаржувалося в апеляційному порядку та є чинним. Доказів на підтвердження того, що у ОСОБА_1 відсутній відповідний обов`язок зі сплати заборгованості у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням або з інших причин суду надано не було.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

02 березня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Литвинчук О. І. засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 20 грудня 2023 року, в якій просить її скасувати, ухвалу Києво-Святошинського районного суду від 21 березня 2023 року залишити в силі.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що діяльність відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління припинено ще 04 січня 2006 року, тобто постанову про відкриття виконавчого провадження винесено посадовою особою органу, діяльність якого припинилася.

Строк пред`явлення виконавчого листа до виконання закінчився 28 січня 2015 року, тому 17 травня 2016 року виконавче провадження відкрито неправомірно. Суд апеляційної інстанції не врахував висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 905/6977/13, від 02 травня 2018 року у справі № 5016/149/2011(17/6), про те, що положення пункту 5 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII не розповсюджують свою дію на виконавчі документи, строк виконання за якими сплив на час набрання чинності зазначеним законодавчим актом. У матеріалах виконавчого провадження відсутня заява стягувача про примусове виконання судового рішення та відсутні докази поновлення стягувачу пропущеного строку на пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Початку проведення виконавчих дій має передувати належне повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження. Суд апеляційної інстанції не врахував висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 07 травня 2018 року у справі № 916/1605/15-г, від 31 липня 2019 року у справі № 554/13475/15-ц, про те, що державний виконавець повинен не лише направити боржнику копію постанови про відкриття виконавчого провадження, але й встановити факт отримання боржником копії цієї постанови, якою передбачено строк добровільного виконання рішення суду. Вона не отримувала копію постанови про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1.

Апеляційний суд порушив принцип змагальності та за власною ініціативою (без заяви сторони) направив запит до Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). Також апеляційний суд неправомірно прийняв нові докази на стадії апеляційного провадження справи. Не були досліджені оригінали постанов про відкриття виконавчого провадження 10 вересня 2014 року та про повернення виконавчого документа стягувача від 19 грудня 2015 року, тому копії таких доказів не мали братися до уваги судом.

Позиція ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп»

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» зазначає, що заявниця була обізнана з умовами договору поруки та наслідками невиконання умов кредитного договору. Відсутність в автоматизованій системі виконавчого провадження відсканованої заяви про відкриття виконавчого провадження не свідчить про те, що така заява відсутня в матеріалах виконавчого провадження.

Виконавчому провадженню № НОМЕР_1, відкритому 17 травня 2016 року, передувало виконавче провадження № 44809305, яке було відкрито 10 вересня 2014 року та завершено 19 грудня 2015 року у зв`язку з поверненням виконавчого листа стягувачу через відсутність майна у боржника. Тобто строк пред`явлення виконавчого листа до виконання перервався й почав новий відлік з 19 грудня 2015 року, тому закінчувався 19 грудня 2016 року. Повторно виконавче провадження відкрито 17 травня 2016 року, тобто в межах строку пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Висновок Верховного Суду від 31 липня 2019 року у справі № 554/13475/15-ц нерелевантний до спірних правовідносин.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 січня 2014 року стягнуто солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «ЕкспоБанк» заборгованість за договором кредиту у розмірі 66 727,94 доларів США та 14230,21 грн, яка складається з боргу за кредитом у розмірі18 818,63 доларів США; процентів у розмірі 214,24 доларів США; простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 12 580 доларів США; прострочених процентів у розмірі 10 307,15 доларів США; простроченої заборгованості за щомісячною комісією за кредитне обслуговування в розмірі 5 461,78 грн; пені за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 12 876,88 доларів США; пені за несвоєчасне повернення нарахованих процентів у розмірі 11 931,04 доларів США; пені за несвоєчасну сплату нарахованої щомісячної комісії в розмірі 8 768,43 грн, а також судового збору в розмірі 3 411 грн.

24 квітня 2014 року Києво-Святошинським районним судом Київської області видано виконавчий лист № 369/9756/13-ц.

18 квітня 2016 року уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «КБ «ЕкспоБанк» звернулася до відділу державної виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 369/9756/13-ц від 24квітня 2014 року.

Постановою державного виконавця від 17травня 2016 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 з виконання виконавчого листа № 369/9756/13-ц від 24 квітня 2014 року.

У межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 виконавець 18 грудня 2019 року виніс постанови про арешт майна ОСОБА_2 , про арешт коштів ОСОБА_2 , що містяться на відкритих рахунках, а також коштів на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення, на які заборонено законом, та належать боржнику; 16 листопада2021 року - про арешт коштів ОСОБА_2 , що містяться на відкритих рахунках, а також кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення, на які заборонено законом, та належать боржнику; 14 грудня 2021 року - про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи ОСОБА_2 .

Згідно договору про відступлення права вимоги від 06 березня 2018 року ПАТ «КБ «ЕкспоБанк»відступив ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» право вимоги за кредитним договором ОСОБА_3 та договором його забезпечення, який укладено з ОСОБА_2

18 листопада 2016 року ОСОБА_4 змінила ім`я на ОСОБА_4 .

ОСОБА_4 у зв`язку з укладенням нового шлюбу 29 листопада 2017 року змінила прізвище на ОСОБА_4.

Позиція Верховного Суду

Касаційне провадження у справі відкрито з підстави, передбаченої частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги, відзиву та виснував, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з частиною першою статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Тлумачення зазначених норм дозволяє зробити висновок, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. Ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим.

Відповідно до частини першої статті 5 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Згідно з пунктом 7 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом 05 жовтня 2016 року виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Враховуючи те, що заявниця оспорює постанову про відкриття виконавчого провадження від 17 травня 2016 року, до вирішення питання стосовно строку пред`явлення виконавчого листа до виконання застосовним є Закон № 606-XIV.

Відповідно до статті 1 Закону № 606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із статтею 22 Закону № 606-XIV виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для: 1) виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення; 2) виконання рішень комісій по трудових спорах - з дня видачі посвідчення на примусове виконання рішення; 3) інших виконавчих документів з наступного дня після набрання ними юридичної сили, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до статті 23 Закону № 606-XIV строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються: 1) пред`явленням виконавчого документа до виконання; 2) частковим виконанням рішення боржником; 3) наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.

Згідно із частиною першою статті 25 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред`явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Суд апеляційної інстанції встановив, що виконавчий лист № 369/9756/13-ц пред`являвся до виконання неодноразово. Виконавчому провадженню № НОМЕР_1, відкритому 17 травня 2016 року, передувало виконавче провадження № 44809305, яке було відкрито 10 вересня 2014 року та завершено 19 грудня 2015 року у зв`язку з поверненням виконавчого листа стягувачу через відсутність майна у боржника, на яке можливо звернути стягнення.

Тобто строк пред`явлення виконавчого листа до виконання перервався й почав новий відлік з 19 грудня 2015 року з моменту повернення виконавчого листа стягувачу, тому закінчувався 19 грудня 2016 року. Повторно виконавче провадження відкрито 17 травня 2016 року, тобто в межах строку пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Апеляційний суд обґрунтовано вважав безпідставними та відхилив посилання заявниці щодо порушення строків пред`явлення виконавчого листа до примусового виконання, з огляду на що доводи касаційної скарги про відсутність доказів поновлення стягувачу пропущеного строку на пред`явлення виконавчого листа до виконання не впливають на правильність висновків апеляційного суду в цій частині.

Доводи касаційної скарги, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 905/6977/13, від 02 травня 2018 року у справі № 5016/149/2011(17/6), про те, що положення пункту 5 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII не розповсюджують свою дію на виконавчі документи, строк виконання за якими сплив на час набрання чинності зазначеним законодавчим актом, безпідставні, адже строки пред`явлення виконавчого листа, виданого 24 квітня 2014 року, з урахуванням повторного звернення стягувача до виконавця у травні 2016 року, регулються Законом № 606-XIV, а не Законом № 1404-VIII.

Спростовуються матеріалами справи й доводи касаційної скарги про відсутність у матеріалах виконавчого провадження заяви стягувача про примусове виконання судового рішення, адже така заява від 04 травня 2016 року міститься на а. с. 105-106. Отже, 17 травня 2016 року державний виконавець відкрив виконавче провадження за заявою стягувача.

Стосовно доводів касаційної скарги про те, що апеляційний суд порушив принцип змагальності та за власною ініціативою (без заяви сторони) направив запит до Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ); неправомірно прийняв нові докази на стадії апеляційного провадження справи, необхідно зазначити таке.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 89 ЦПК України суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з частинами першою, п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

До апеляційної скарги представником заявника було долучено, зокрема, копію постанови від 10 вересня 2014 року про відкриття виконавчого провадження № 44809305 на підставі виконавчого листа у справі № 369/9756/13-ц, виданого 24 квітня 2014 року, та копію постанови від 19 грудня 2015 року про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні № 44809305.

Апеляційний суд прийняв указані докази без порушень статті 367 ЦПК України з метою відповідності ухваленого ним рішення критерію обґрунтованості (стаття 263 ЦПК України), адже подана до суду першої інстанції копія виконавчого документа (а. с. 20-21) містить відмітку про повернення виконавчого листа від 24 квітня 2014 року № 369/9756/13-ц, яка засвідчена підписом державного виконавця та скріплена печаткою, не була досліджена судом.

Однак обставини неодноразового пред`явлення виконавчого листа до виконання входять до предмета доказування та мають істотне значення при перевірці дотримання стягувачем строку пред`явлення виконавчого до виконання, що заперечується заявницею та є підставою оспорення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до частини сьомої статті 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Зважаючи на вимоги статті 263 ЦПК України та з урахуванням частини сьомої статті 81 ЦПК України, апеляційний суд обґрунтовано направив запит до Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з метою з`ясування інформації щодо виконавчого провадження № 44809305 та обсягу проведених у його межах виконавчих дій, що не є порушенням диспозитивності цивільного судочинства.

Крім того, відповідно до абзацу другого пункту 2 розділу I Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 05 серпня 2016 року № 2432/5 (далі - Положення), автоматизована система виконавчого провадження - це інформаційно-комунікаційна система, що забезпечує збирання, зберігання, облік, пошук, узагальнення, надання відомостей про виконавче провадження, формування Єдиного реєстру боржників та захист від несанкціонованого доступу.

Згідно з пунктами 1, 2 розділу VII Положення Міністерство юстиції України забезпечує вільний та безоплатний доступ до інформації Системи у мережі Інтернет на своєму офіційному веб-сайті з можливістю перегляду, пошуку, копіювання та роздрукування інформації (на основі поширених веб-оглядачів та редакторів) без обмежень та цілодобово.

Доступ до інформації автоматизованої системи виконавчого провадження сторонам виконавчого провадження забезпечується з використанням: 1) засобів електронної ідентифікації з високим рівнем довіри через: вебпортал Міністерства юстиції України;Єдиний державний вебпортал електронних послуг в порядку, визначеному договором, укладеним між держателем Системи та держателем Єдиного державного вебпорталу електронних послуг; 2) ідентифікатора для доступу до інформації про виконавче провадження, який зазначається в довідці про реєстрацію виконавчого документа та постанові про відкриття виконавчого провадження, через офіційний вебсайт Міністерства юстиції України.

Автоматизована система виконавчого провадження забезпечує:можливість формування сторонами виконавчого провадження узагальненої інформації про рішення (виконавчі дії), прийняті (вчинені) виконавцем, із зазначенням дати їх прийняття (вчинення) та з можливістю роздрукування такої інформації; доступ сторонам виконавчого провадження до документів виконавчого провадження.

Згідно з частиною третьою статті 82 ЦПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Інформація про наявність виконавчого провадження № 44809305, постанов виконавця від 10 вересня 2014 року про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа у справі № 369/9756/13-ц, виданого 24 квітня 2014 року, та від 19 грудня 2015 року про повернення виконавчого документа стягувачу в цьому виконавчому провадженні відображена в автоматизованій системі виконавчого провадження, а матеріали справи містять ідентифікатор для доступу до інформації про виконавче провадження № 44809305 (а. с. 143).

Отже, така інформація є загальнодоступною, тому дії апеляційного суду щодо її дослідження й уточнення не свідчать про збирання доказів за власною ініціативою всупереч диспозитивності цивільного судочинства.

Заявник у касаційній скарзі зазначає, що апеляційний суд не дослідив оригінали постанов про відкриття виконавчого провадження 10 вересня 2014 року та про повернення виконавчого документа стягувача від 19 грудня 2015 року, тому копії таких доказів не мав брати до уваги.

У розумінні статті 78 ЦПК України допустимими доказами є: 1) певні засоби доказування, які відповідно до законодавства повинні підтверджувати обставини, тобто ці обставини не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування; 2) докази, одержані без порушення закону, які в такому випадку приймаються судом.

Таким чином, допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування, бо не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Висновок про недопустимість доказу можна зробити виключно із застосуванням норми матеріального права, яка містить пряму заборону використання відповідного засобу доказування на підтвердження певної фактичної обставини справи.

Верховний Суд наголошує, що допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з передбачених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи.

Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04 квітня 2024 року у cправі № 757/230/20.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону. Тягар доведення недопустимості доказу покладено на особу, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ.

Заявник у поданій касаційній скарзі не обґрунтував того, в чому саме проявилося порушення судами положень статті 78 ЦПК України, зокрема, щодо закону, з порушенням якого отримано оцінені судом докази, та/або підтвердження обставин іншими засобами доказування, а не певними засобами доказування, які відповідно до законодавства повинні підтверджувати фактичні обставини справи.

Наявність та зміст постанов про відкриття виконавчого провадження 10 вересня 2014 року та про повернення виконавчого документа стягувача від 19 грудня 2015 року апеляційний суд встановив не лише з копій цих документів, а й з інформаційної довідки Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (а. с. 203-205). Також ця інформація підтверджується автоматизованою системою виконавчого провадження.

Допустимість наведених доказів із посиланням на відповідне законодавство ОСОБА_1 не спростувала, а формальне посилання на те, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії (стаття 95 ЦПК України), не свідчить про те, що наявність виконавчого провадження № 44809305 може підтверджуватися виключно оригіналами винесених у його межах постанов виконавця.

Стосовно посилань у касаційній скарзі на те, що діяльність відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції припинено ще 04 січня 2006 року, такі доводи не відповідають дійсності, адже відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань -17 травня 2016 року відділ державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції змінив назву на Києво-Святошинський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області (в подальшому неодноразово змінював свою назву, остання зміна на Вишневий відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)).

Щодо доводів касаційної скарги в іншій частині, необхідно зазначити таке.

Заявник зазначає, що початку проведення виконавчих дій має передувати належне повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження. Суд апеляційної інстанції не врахував висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 07 травня 2018 року у справі № 916/1605/15-г, від 31 липня 2019 року у справі № 554/13475/15-ц, про те, що державний виконавець повинен не лише направити боржнику копію постанови про відкриття виконавчого провадження, але й встановити факт отримання боржником копії цієї постанови, якою встановлено строк добровільного виконання рішення суду. Вона не отримувала копію постанови про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1.

Відповідно до частин другої, п`ятої статті 25 Закону № 606-XIV державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Згідно з частиною першою статті 31 Закону № 606-XIV копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов`язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

У постанові Верховного Суду від 27 квітня 2023 року у справі № 560/6452/22 зазначено, що законодавством на державного виконавця покладено обов`язок надіслати постанову про відкриття виконавчого провадження саме рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Це зумовлено тим, що сторона виконавчого провадження має право знати про дії, що вчиняються державним виконавцем під час виконання функцій покладених законом на останніх. Така вимога закону обумовлена, зокрема, тим, що для вчинення добровільного виконання рішення суду боржнику необхідно знати про строки, протягом яких він може виконати зобов`язання добровільно, не чекаючи при цьому вжиття виконавцем заходів щодо стягнення у примусовому порядку.

Відсутність доказів направлення виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, а також інших постанов, прийнятих державним виконавцем у межах виконавчого провадження з метою виконання судового рішення боржнику свідчить про порушення прав останнього бути обізнаним про хід виконавчого провадження та на здійснення своєчасних процесуальних заходів для запобігання порушенню його прав та охоронюваних законом інтересів (постанова Верховного Суду від 30 листопада 2023 року у справі № 380/9077/22).

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 24 лютого 2021 року у справі № 756/9582/14-ц (провадження № 61-7463св19), боржник має бути належним чином повідомлений про відкриття виконавчого провадження, а державний виконавець повинен не лише направити боржнику копію постанови про відкриття виконавчого провадження, але й встановити факт отримання ним копії цієї постанови, якою встановлено строк для добровільного виконання рішення суду.

Постанову про відкриття виконавчого провадження від 17 травня 2016 року № НОМЕР_1 було надіслано ОСОБА_2 за адресою, зазначеною у виконавчому документі, а саме: АДРЕСА_1 (ця ж адреса вказана її представником у касаційній скарзі).

Однак, матеріали справи не містять доказів надсилання цієї постанови боржнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення, як і доказів вручення їй такого листа.

Отже, ОСОБА_2 ( ОСОБА_1 ) не вважається повідомленою про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1, що є перешкодою для проведення подальших виконавчих дій, однак не є підставою скасування самої постанови про відкриття виконавчого провадження.

Постановою Верховного Суду від 07 травня 2018 року у справі № 916/1605/15-г залишено без змін рішення судів попередніх інстанцій про скасування постанови виконавця від 21 вересня 2015 року про закінчення виконавчого провадження та постанови про відновлення виконавчого провадження від 16 травня 2017 року; про стягнення виконавчого збору від 16 травня 2017 року; про стягнення витрат виконавчого провадження від 16 травня 2017 року; про арешт майна боржника від 17 травня 2017 року; про арешт коштів боржника від 22 червня 2017 року.

Судові рішення попередніх інстанцій у справі № 916/1605/15-г мотивовані тим, що виконавцем порушено вимоги частини п`ятої статті 25 Закону № 606-XIV, оскільки отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження в останній день строку, наданого для добровільного виконання судового рішення, стало результатом саме неналежного виконання виконавцем обов`язків у частині своєчасного надсилання постанови на адресу сторони виконавчого провадження, що, у свою чергу, спричинило порушення прав підприємства; наказ господарського суду від 31 серпня 2015 року було виконано боржником добровільно, будь-які заходи із примусового виконання виконавчого документа не вживались, а постановою про закінчення виконавчого провадження підтверджується факт добровільного виконання боржником вимог виконавчого документа. Верховний Суд зазначив, що перед тим, як застосовувати засоби і способи примусу, державний виконавець повинен пересвідчитися, чи отримав боржник копію постанови про відкриття виконавчого провадження, яка має бути направлена на зазначену у виконавчому документі адресу боржника та встановити факт отримання боржником копії цієї постанови, якою встановлено строк для добровільного виконання рішення. Отже, у разі з`ясування факту неодержання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження державний виконавець не вправі вчиняти виконавчі дії.

Постановою від 31 липня 2019 року у справі № 554/13475/15-ц (провадження № 61-25124св18) Верховний Суд визнав неправомірними дії державного виконавця щодо винесення постанови про накладення штрафу на боржника у межах виконавчого провадження та скасував таку постанову, зазначаючи, що державний виконавець повинен не лише направити боржнику копію постанови про відкриття виконавчого провадження, але й встановити факт отримання боржником копії цієї постанови, якою встановлено строк для добровільного виконання рішення суду. У разі з`ясування факту неодержання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження державний виконавець не вправі накладати штраф на боржника за невиконання рішення у визначений у постанові про відкриття виконавчого провадження строк.

Наведені висновки Верховного Суду апеляційний суд не врахував.

У межах оспорюваного виконавчого провадження виконавець 18 грудня 2019 рокувиніс постанови про арешт майна ОСОБА_2 , про арешт коштів ОСОБА_2 , що містяться на відкритих рахунках, а також коштів на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення, на які заборонено законом, та належать боржнику; 16 листопада2021 року - про арешт коштів ОСОБА_2 , що містяться на відкритих рахунках, а також кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення, на які заборонено законом, та належать боржнику; 14 грудня 2021 року - про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи ОСОБА_2 .

Вжиті виконавцем заходи примусового характеру передбачають застосування специфічних санкцій майнового характеру, а тому порушують права ОСОБА_2 ( ОСОБА_1 ), неповідомленої належним чином про відкриття виконавчого провадження, тому постанови виконавця щодо застосування таких заходів є неправомірними та підлягають скасуванню.

Згідно з інформацією з автоматизованої системи виконавчого провадження виконавчий лист у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 повернутий стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII(у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними).

Проте такі обставини не зменшують обсяг порушених прав ОСОБА_2 ( ОСОБА_1 ), оскільки протиправно накладений виконавцем арешт на її кошти і майно залишається чинним.

Встановлені у справі обставини не врахував і суд першої інстанції та не застосував відповідну їм норму права.

У зв`язку з наведеним ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню із ухваленням нового рішення про часткове задоволення скарги ОСОБА_2 ( ОСОБА_1 ).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За змістом частин першої, другої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, порушили норми процесуального права, ухвалені у справі судові рішення відповідно до статті 412 ЦПК України підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення скарги ОСОБА_1 шляхом визнання неправомірними й скасування постанов виконавця від 18 грудня 2019 року, від 16 листопадата 14 грудня 2021 року про накладення арешту на майно та кошти ОСОБА_2 ( ОСОБА_1 ).

Щодо судових витрат

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника (стаття 452 ЦПК України).

Оскільки Верховний Суд виснував про часткове задоволення касаційної скарги, часткове скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалення нового рішення, з Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ОСОБА_2 ( ОСОБА_1 ) підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 616,50 грн.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргупредставника ОСОБА_1 - адвоката Литвинчука Олександра Івановича задовольнити частково.

Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 березня 2023 року тапостанову Київського апеляційного судувід 20 грудня 2023 року скасувати, ухвалити нове рішення.

Скаргу ОСОБА_1 на рішення та дії старшого державного виконавця Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Власюка Леоніда Сергійовича, заінтересована особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», задовольнити частково.

Визнати неправомірними та скасовувати постанови: про арешт майна ОСОБА_2 , яку винесено 18 грудня 2019 року головним державним виконавцем Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області; про арешт коштів ОСОБА_2 , що містяться на відкритих рахунках, а також кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику, яку винесено 18 грудня 2019 року головним державним виконавцем Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області; про арешт коштів ОСОБА_2 , що містяться на відкритих рахунках, а також кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення, на які заборонено законом, та належать боржнику, яку винесено 16 листопада 2021 року державним виконавцем Вишневого відділу державної виконавчої службі у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ); про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи ОСОБА_2 , яку винесено 14 грудня 2021 року державним виконавцем Вишневого відділу державної виконавчої службі у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

В іншій частині скарги ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 616,50 грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. М. СитнікСудді:А. І. Грушицький І. В. Литвиненко Є. В. Петров В. В. Пророк