Справа № 206/1986/24

Провадження № 3/206/907/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.2024 суддя Самарського районного суду міста Дніпропетровська Маштак К.С., в залі суду в м. Дніпро, розглянувши справу про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1ст. 173-2 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

11.04.2024 о 16:30 год. за адресою: АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_1 перебуваючи з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру по відношенню до дружини гр. ОСОБА_2 , а саме: виражався в її бік нецензурною лайкою та вдарив один раз долонею по обличчю, що викликало хвилювання за власне життя та здоров`я у гр. ОСОБА_2 , за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1ст. 173-2 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, зловживаючи своїм правом на участь у розгляді справи, оскільки достовірно знав, що відносно нього складено протокол, який направлений до суду. Клопотань про відкладення розгляду справи на адресу суду не направляв. Тому, на підставі ст. 268 КУпАП, суд вирішив розглядати справу без участі ОСОБА_1 , оскільки він належно повідомлений про розгляд справи.

Крім того, оголошення про розгляд справ містяться на офіційному веб-сайті судової влади, що дає особі можливість дізнатися про стан судового провадження.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту.

В поняття «розумний строк» розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005 слідує, що в силу вимог ч. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Європейський Суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 наголосив, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження». Крім того, враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суддя вважає за необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07 липня 1989 року, зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Тим більше, стаття 268КУпАП не містить імперативної заборони розглядати справу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст.173-2КУпАП без обов`язкової присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. 245 КУпАПзавданнями провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи.

Дії ОСОБА_1 кваліфікуються вірно за ч. 1ст. 173-2 КУпАП.

Винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується письмовими доказами, які містяться в матеріалах справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 212911 від 11.04.2024, заявою та письмовими поясненнями ОСОБА_2 , письмовими поясненнями ОСОБА_1 та іншими матеріалами справи в їх сукупності.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумцій факту.

Приймаючи дане рішення, суддя керується саме цим принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого також сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України». Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Так, зокрема, винуватість правопорушника ОСОБА_1 поза розумним сумнівом доводиться обставинами викладеними у протоколі про адміністративне правопорушення, письмовими поясненнями потерпілої та іншими матеріалами справи в їх сукупності. Вказані докази оцінені за внутрішнім переконанням суду, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і справедливістю.

Частиною 1ст. 173-2 КУпАПпередбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису.

По даній категорії справ крім іншого, доказуванню підлягає реальність сприйняття відповідних дій кривдника постраждалою особою як таких, що посягають на їх безпеку чи безпеку третіх осіб, створюють емоційну невпевненість, нездатність захистити себе. Ці дані можливо встановити і на підставі пояснень постраждалої особи та поведінки кривдника.

На переконання суду, доказами у справах про вчинення насильства в сім`ї є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суд встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такими даними, згідно зіст. 251 КУпАП, можуть бути: протокол про адміністративне правопорушення; пояснення особи, яка вчинила насильство в сім`ї; пояснення жертви насильства в сім`ї; пояснення свідків; висновок експерта, а також інші документи. Визначений законодавцем перелік доказів не є вичерпним.

Відповідно доЗакону України «Про попередження насильства в сім`ї», насильство в сім`ї це будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім`ї по відношенню до іншого члена сім`ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім`ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров`ю.

Психологічне насильство в сім`ї, це насильство, пов`язане з дією одного члена сім`ї на психіку іншого члена сім`ї шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняєтьсяемоційна невпевненість,нездатність захистити себе та може завдаватися або завдається шкода психічному здоров`ю.

У практиці Європейського суду з прав людини існують рішення, що стосуються порушення прав людини, встановлених у Європейській конвенції в ситуаціях насильства в сім`ї. Це, зокрема, рішення у справах: «А проти Сполученого Королівства» (1998), «Контрова проти Словаччини» (2007), «Беваква та С. проти Болгарії» (2008), «Опуз проти Туреччини» (2009).

Останнє вказане рішення ЄСПЛ стосується багаторічного насилля в сім`ї відносно жінки та її матері. Системний характер насильницьких дій протягом багатьох років в результаті призвів до смерті матері. Не зважаючи на неодноразові спроби жінки привернути увагу своїми скаргами правоохоронні органи, та захистити себе та свою родини з боку держави, залишились безрезультатними.

В даній справі Європейський суд прийшов до висновку, що насильство в сім`ї не є приватною чи сімейною справою, але є питання, що зачіпає суспільні інтереси, що в свою чергу вимагаєефективних дій з боку держави. Крім того, Суд визнав нездатність держави адекватно реагувати та захиститижіноквід домашнього насилля, що порушує їх право на захист перед законом, порушує право рівності.

Стаття 8 Конвенції говорить про те, що кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя. Органи державної влади не можуть втручатися у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюються згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві, а також для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або захисту прав і свобод інших осіб. Вказана стаття Конвенції свідчить, про заборону втручання держави в особисте життя людини, однак повинна і має право належним чином відповідно до законодавства реагувати зметою протидії домашньому насильству як в державі, так і кожної окремої родини.

Проаналізовані рішення також демонструють формування ставлення Європейського суду з прав людини до проблеми насильства в сім`ї, поступове визнання цієї проблеми як такої, що зачіпає публічні інтереси, а не тільки окремо взяту родину.

Сьогодні проблема домашнього насильства визнана грубим порушенням прав людини і держави мають створити ефективні механізми захисту і допомоги жертвам такого насильства. В даному випадку і Україна не є виключенням, в якій на сьогодні відсутня ефективна система захисту та надання допомоги жертвам насильства в сім`ї.

Вищезгадані рішення Європейського суду є достатньо революційними і надзвичайно важливими у сфері боротьби із домашнім насильством. По-перше, суд дав характеристику зобов`язань держави у зв`язку з насильством в сім`ї, визнавши серйозність домашнього насильства в Європі, визнавши ті проблеми, які виникають через латентність та не реагування на це правопорушення і підкресливши серйозність, з якою держави повинні реагувати на нього.

Насамперед, насильство в сім`ї це прихована епідемія світового масштабу. Тому, люди у всьому світі добре розуміють важливість вирішення цієї проблеми, необхідність викорінення фактів насильства в сімейних відносинах, виховання молоді в дусі поваги до своїх рідних і близьких людей та намагаються виробити єдину систему попередження насильства в сім`ї й захисту його жертв. Подолання проблеми сімейного насильства надзвичайно важливе насамперед у зв`язку з тим, що сім`я це основа суспільства, яка має перебувати під особливим захистом держави. Насильство й жорстокість в сім`ї не лише призводять до руйнування гармонійних стосунків між подружжям та дітьми, але і виступають однією з передумов розвитку злочинності в суспільстві в цілому.

Від насильства в сім`ї можуть потерпати всі члени родини, але найчастіше воно торкається найбільш уразливих верств населення: людей слабких, нездатних захистити себе, залежних матеріально чи фізично від інших членів сім`ї. Відповідно до практики ЄСПЛ, найбільше страждають від насильства в сім`ї жінки та неповнолітні діти. Також жертвами насильства стають люди похилого віку або люди з обмеженими фізичними чи психічними можливостями.

Статтею 3 Конституції Українивизначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави

Стаття 28 Конституції Українидекларує право кожного на повагу до його гідності. В цій нормі також зазначено, що ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.

Статтею 15 Закону України «Про попередження насильства в сім`ї»передбачено, що члени сім`ї, які вчинили насильство в сім`ї, несуть кримінальну, адміністративну чи цивільно-правову відповідальність згідно з законом.

Аналізуючи докази по справі з точки зору їх допустимості, об`єктивності та достатності, за відсутності будь-яких істотних суперечностей вважаю вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 173-2 КУпАП, доведеною повністю.

За загальними правилами накладення стягнення за адміністративне правопорушення, встановленими ст.33КУпАП стягнення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України (ч. 1 ст. 33 КУпАП). При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

З урахуванням обставин справи та особи правопорушника, вважаю за необхідне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення в межах санкції ч. 1ст. 173-2 КУпАПу виді мінімального штрафудесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170,00 грн.

Відповідно до вимогст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з правопорушника стягується судовий збір у розмірі 605 гривні 60 копійок.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.7, 9, 40-1, 173-2, 245, 247,251, 252, 277, 278, 283, 284 КУпАПтаст. 4 Закону України «Про судовий збір»,

ПОСТАНОВИВ:

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 173-2 КУпАП.

Накласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1ст. 173-2 КУпАП, адміністративне стягнення у виді штрафу10 (десяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 170,00 (сто сімдесят) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.

Штраф має бути сплачений не пізніше, як через п`ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови без змін, чи зміни постанови.

Суддя К.С. Маштак