П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 травня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/15423/23

Перша інстанція: суддя Марин П.П.,

повний текст судового рішення

складено 28.12.2023, м. Одеса

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідачаЯковлєва О.В.,

суддівЄщенка О.В., Крусяна А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2023 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), за участі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , про проходження публічної служби,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся до суду з позовом у якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, заявлено вимоги Південному міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції (м. Одеса), а саме:

- визнання протиправним та скасування наказу від 29 листопада 2022 року № 3033/12-05 «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 »;

- визнання протиправним та скасування наказу від 05 січня 2023 року № 48/12-05 «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 »;

- визнання протиправним та скасування наказу від 16 червня 2023 року № 2662/12-05 «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 ».

- зобов`язання поновити на посаді начальника відділу державної реєстрації актів цивільного стану в Одеській області Управління державної реєстрації Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з 16 червня 2023 року;

- стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 16 червня 2023 року по день поновлення на роботі;

- стягнення невиплачених надбавок, премій та винагород до посадового окладу за період з 01 листопада 2022 року по день поновлення на посаді;

- стягнення моральної шкоди, розміром 20 000,00 грн.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2023 року частково задоволено позовні вимоги, а саме:

- визнано протиправним та скасовано наказ від 05 січня 2023 року № 48/12-05 «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 »;

- визнано протиправним та скасовано наказ від 16 червня 2023 року № 2662/12-05 «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 »;

- поновлено на посаді начальника відділу державної реєстрації актів цивільного стану в Одеській області Управління державної реєстрації Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з 17 червня 2023 року;

- стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 17 червня 2023 року по 28 грудня 2023 року, розміром 102 822,47 грн, з відрахуванням обов`язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням позивачем та відповідачем подано апеляційні скарги з яких вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просять скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, відповідно до їхніх вимог та заперечень.

Вимоги апеляційної скарги позивача обґрунтовано тим, що судом першої інстанції зроблено помилковий висновок щодо правомірності оскаржуваного наказу від 29 листопада 2022 року № 3033/12-05 «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 », яким на позивача накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани.

В даному випадку, позивач вважає, що суб`єктом владних повноважень порушено порядок проведення дисциплінарного провадження відносно позивача.

Також, позивач наголошує, що в його діях відсутній склад дисциплінарного проступку за вчинення якого на нього накладено спірне дисциплінарне стягнення, що підтверджується наданими позивачем доказами до суду.

Крім того, позивач вважає, що судом першої інстанції невірно розраховано середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу, безпідставно відмовлено позивачу у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди та не в повному обсязі здійснено розподіл понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу.

Вимоги апеляційної скарги відповідача обґрунтовано тим, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки факту пропуску позивачем процесуальних строків звернення до суду, а також належним чином не досліджено наданих до суду доказів щодо ознайомлення позивача з оскаржуваними наказами про накладення дисциплінарних стягнень.

Також, відповідач вважає, що судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права під час прийняття до розгляду та розгляду заяви позивача про збільшення позовних вимог, так як така заява подана з порушенням вимог КАС України.

При цьому, відповідач вважає, що ним правомірно видано наказ від 05 січня 2023 року № 48/12-05 «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 » та наказ від 16 червня 2023 року № 2662/12-05 «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 », так як позивачем належним чином не виконувались свої посадові обов`язки, а також вчинялись дії, що виходять за межі повноважень позивача.

Крім того, відповідач вважає, що ним належним чином доведено правомірність оскаржуваних наказів про накладення на позивача дисциплінарних стягнень.

В свою чергу, позивачем та відповідачем подано відзиви на отримані апеляційні скарги, у яких зазначено, що вони не погоджуються з отриманими апеляційними скаргами та вважають за необхідне залишити їх без задоволення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що подані апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 26 травня 2021 року перебувала на посаді начальника відділу державної реєстрації актів цивільного стану в Одеській області Управління державної реєстрації Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

При цьому, на виконання доповідної записки заступника начальника Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Буряченка А.М. від 14 жовтня 2022 року № 28548/12.2-20, відповідно до наказу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 14 жовтня 2022 року № 289/13.1-03 «Про створення комісії для проведення службової перевірки», 14 жовтня 2022 року комісією проведено службову перевірку за фактом можливих порушень з боку ОСОБА_1 при заповненні табелю обліку робочого часу у жовтні 2022 року стосовно ОСОБА_3 .

За наслідками вказаної перевірки складено довідку про результати службової перевірки за фактом можливих порушень ОСОБА_1 при складанні табелю обліку робочого часу у жовтні 2022 року (т. 1 а.с. 230-зворотній бік, 131), з пропозицією щодо порушення дисциплінарних проваджень стосовно ОСОБА_1 у зв`язку з незабезпеченням контролю щодо дотриманням підлеглими державними службовцями трудової дисципліни та невжиття заходів щодо ОСОБА_3 , а саме за наслідком неповідомлення керівнику управління про можливі факти порушення ОСОБА_3 Правил внутрішнього службового розпорядку Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у жовтні 2022 року.

В свою чергу, за результатом розгляду довідки про результати службової перевірки, наказом Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 19 жовтня 2022 року № 2831/12-05 «Про порушення дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА_1 , з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку» порушено дисциплінарне провадження стосовно начальника відділу державної реєстрації актів цивільного стану в Одеській області Управління державної реєстрації управління юстиції Падун М.В. (т. 1 а.с. 128-129, 230, 233).

При цьому, 18 листопада 2022 року дисциплінарною комісією Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з розгляду дисциплінарної справи стосовно ОСОБА_1 складено подання (т.1 а.с.136-143, 249-251), в якому за результатами розгляду матеріалів дисциплінарного провадження встановлено наявність дисциплінарного проступку, передбаченого п. 5 ч. 2 ст. 65 ЗУ «Про державну службу», а саме невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їх повноважень, що є підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення догани.

В свою чергу, Південним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції прийнято наказ від 29 листопада 2022 року № 3033/12-05 «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 » (т. 1 а.с. 132-134), яким за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень вирішено притягнути ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосовано до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді догани.

Крім того, 07 листопада 2022 року Південним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Одеса) видано наказ № 3931-к «Про проведення службової перевірки у відділі державної реєстрації актів цивільного стану в Одеській області Управління державної реєстрації Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)» (т. 2 а.с. 3).

На підставі наказу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 07 листопада 2022 року № 3931-к та доповідної записки голови Дисциплінарної комісії Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з розгляду дисциплінарної справи стосовно ОСОБА_4 від 04 листопада 2022 року № 31059/12.2-20 комісією проведено службову перевірку можливого факту порушення правил ведення діловодства у відділі державної реєстрації актів цивільного стану Одеській області Управління державної реєстрації Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

За результатами проведення даної перевірки складено акт службової перевірки у відділі державної реєстрації актів цивільного стану в Одеській області Управління державної реєстрації Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 14 листопада 2022 року (т. 1 а.с. 125-127).

При цьому, 25 листопада 2022 року на підставі доповідної записки начальника Управління державної реєстрації Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) № 32593/13.2 - 26 від 18 листопада 2022 року та акту службової перевірки у відділі державної реєстрації актів цивільного стану в Одеській області Управління державної реєстрації Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 14 листопада 2022 року, видано наказ № 3020/12-05 (т. 1 а.с. 121-122, т. 2 а.с. 1), яким порушено дисциплінарне провадження стосовно ОСОБА_1 .

В свою чергу, 27 грудня 2022 року дисциплінарною комісією Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з розгляду дисциплінарної справи стосовно ОСОБА_1 складено подання (т. 2 а.с. 36-зворотній бік, 37-39).

З відповідного подання вбачається, що дисциплінарною комісією встановлено наявність дисціплінарного проступку, передбаченого п. 5 ч. 2 ст. 65 ЗУ «Про державну службу», а саме невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їх повноважень,

Враховуючи викладене, дисциплінарною комісією надано пропозицію щодо притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, шляхом оголошення догани.

В свою чергу, 05 січня 2023 року на підставі подання дисциплінарної комісії Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з розгляду дисциплінарної справи стосовно ОСОБА_1 від 28 грудня 2022 року № 38152/12.2-20, Південним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції видано наказ № 48/12-05 «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 », яким ОСОБА_1 за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани (т.1 а.с.145-147).

Крім того, 19 квітня 2023 року начальником Управління державної реєстрації Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) В.Сєбовим складено на ім`я начальника Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Т.Дудіна клопотання про притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності (т.1 а.с.24-27, т.2 а.с.44, 47), в якому він просив:

1. Вирішити питання щодо порушення дисциплінарного провадження відносно начальника відділу державної реєстрації актів цивільного стану в Одеській області Управління державної реєстрації Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) М.Падун для перевірки вищезазначених обставин;

2. Відсторонити державного службовця від виконання посадових обов`язків з огляну на наявність обставин, що дають підстави вважати, що такий державний службовець може продовжити здійснювати вплив на працівників державного органу та інших осіб, зокрема, здійснювати протиправний тиск на підлеглих, погрожувати звільненням з роботи тощо.

На підставі клопотання начальника Управління державної реєстрації Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) В. Сєбова № 28749/06.5-07 від 19 квітня 2023 року, Південним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Одеса) 20 квітня 2023 року видано наказ № 1400/12-05, яким порушено дисциплінарне провадження стосовно ОСОБА_1 , начальника відділу державної реєстрації актів цивільного стану в Одеській області Управління державної реєстрації Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (т. 1 а.с.21-22, т.2 а.с.42).

Наказом № 1577/12-05 від 28 квітня 2023 року (т. 2 а.с. 63) строки вказаного дисциплінарного провадження продовжено.

При цьому, 08 червня 2023 року дисциплінарною комісією Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з розгляду дисциплінарної прави стосовно ОСОБА_1 складено подання (т.1 а.с.58-74, т.2 а.с.151 - зворотній бік, 152-156), в якому за результатами розгляду матеріалів дисциплінарної справи дисциплінарна комісія дійшла висновку про наявність дисціплінарного проступку передбаченого п. 7 ч. 2 ст. 65 ЗУ «Про державну службу», а саме за перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу кримінального або адміністративного правопорушення, надано пропозицію щодо притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з посади державної служби.

В свою чергу, 16 червня 2023 року Південним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Одеса) видано наказ № 2662/12-05 «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 », яким накладено на ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби з 16 червня 2023 року за перевищення службових повноважень, якщо цей проступок не містить складу кримінального або адміністративного правопорушення, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 87 ЗУ «Про державну службу» (т. 1 а.с. 77-89).

Між тим, вважаючи протиправними накази Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 29 листопада 2022 року № 3033/12-05 «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 », від 05 січня 2023 року № 48/12-05 «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 » та від 16 червня 2023 року № 2662/12-05 «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 » позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

В свою чергу, за наслідком встановлення обставин справи, судом першої інстанції зроблено висновок, що наказ Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 29 листопада 2022 року № 3033/12-05 «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 » є правомірним та не підлягає скасуванню, так як за результатом розгляду відповідної дисциплінарної справи суб`єктом владних повноважень підтверджено вину позивача у вчиненні дисциплінарного проступку, передбаченого п. 5 ч. 2 ст. 65 ЗУ «Про державну службу».

З іншого боку, судом першої інстанції зроблено висновок, що накази Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 05 січня 2023 року № 48/12-05 «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 » та від 16 червня 2023 року № 2662/12-05 «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 » є протиправними та підлягають скасуванню, так як за результатом розгляду відповідних дисциплінарних справ суб`єктом владних повноважень не підтверджено вину позивача у вчиненні дисциплінарних проступків, передбачених у п. 5 та п. 7 ч. 2 ст. 65 ЗУ «Про державну службу».

В свою чергу, колегія суддів погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, Закон України «Про державну службу» визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.

Згідно ч. 1 ст. 64 ЗУ «Про державну службу», за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 65 ЗУ «Про державну службу», підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Згідно ч. 2 ст. 65 ЗУ «Про державну службу», дисциплінарними проступками є: 1) порушення Присяги державного службовця; 2) порушення правил етичної поведінки державних службовців; 3) вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу; 4) дії, що шкодять авторитету державної служби; 5) невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень; 6) недотримання правил внутрішнього службового розпорядку; 7) перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу кримінального або адміністративного правопорушення; 8) невиконання вимог щодо політичної неупередженості державного службовця; 9) використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб; 9-1) порушення вимог Закону України "Про запобігання загрозам національній безпеці, пов`язаним із надмірним впливом осіб, які мають значну економічну та політичну вагу в суспільному житті (олігархів)" у частині подання, дотримання строків подання декларації про контакти державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії «А» або «Б»; 10) подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби; 11) неповідомлення керівнику державної служби про виникнення відносин прямої підпорядкованості між державним службовцем та близькими особами у 15-денний строк з дня їх виникнення; 12) прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин; 13) поява державного службовця на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; 14) прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу кримінального або адміністративного правопорушення; 15) прийняття державним службовцем рішення, що суперечить закону або висновкам щодо застосування відповідної норми права, викладеним у постановах Верховного Суду, щодо якого судом винесено окрему ухвалу.

Згідно ч. 1 ст. 66 ЗУ «Про державну службу», до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.

Згідно ч. 3 ст. 66 ЗУ «Про державну службу», у разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4, 5, 12 та 15 частини другої статті 65 цього Закону, суб`єктом призначення або керівником державної служби такому державному службовцю може бути оголошено догану.

Згідно ч. 5 ст. 66 ЗУ «Про державну службу», звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 3, 7, 9-11, 13, 14 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 65 цього Закону.

Згідно ч. 1 ст. 67 ЗУ «Про державну службу», дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов`язків.

Згідно ч. 1 ст. 69 ЗУ «Про державну службу», для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія).

Згідно ч. 10 ст. 69 ЗУ «Про державну службу», результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб`єкта призначення.

Згідно ч. 11 ст. 69 ЗУ «Про державну службу», суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів зобов`язаний прийняти рішення на підставі пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії або надати вмотивовану відмову протягом цього строку.

Згідно ч. 1 ст. 77 ЗУ «Про державну службу», рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб`єкта призначення.

Згідно ч. 6 ст. 77 ЗУ «Про державну службу», державному службовцю видається під розписку належним чином завірена копія наказу (розпорядження) про накладення на нього дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження не пізніше наступного робочого дня після прийняття відповідного рішення.

Згідно ч. 7 ст. 77 ЗУ «Про державну службу», у разі відмови державного службовця від одержання копії наказу (розпорядження) про накладення на нього дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження такий документ не пізніш як у триденний строк з дня прийняття рішення надсилається державному службовцеві за місцем його проживання рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно ч. 1 ст. 78 ЗУ «Про державну службу», рішення про накладення дисциплінарного стягнення може бути оскаржено державними службовцями до суду.

Колегією суддів встановлено, що предметом спору у даній справі є перевірка правомірності наказів Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), а саме: від 29 листопада 2022 року № 3033/12-05 «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 »; від 05 січня 2023 року № 48/12-05 «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 »; від 16 червня 2023 року № 2662/12-05 «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 ».

В свою чергу, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в частині висновку щодо залишення без задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 29 листопада 2022 року № 3033/12-05 «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 », колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, з аналізу тексту оскаржуваного наказу вбачається, що позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку, визначеного у п. 5 ч. 2 ст. 65 ЗУ «Про державну службу», а саме за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень.

В даному випадку, суб`єктом владних повноважень у ході розгляду дисциплінарної справи, порушеної відносно позивача, виявлено та підтверджено факт здійснення позивачем неналежного контролю за дотриманням трудової дисципліни у відділі державної реєстрації актів цивільного стану в Одеській області Управління державної реєстрації Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Між тим, відповідно до пп. 3 п. 3 Розділу IV Положення про відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Одеській області Управління державної реєстрації Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), затвердженого наказом Південного МРУ МЮ від 14 квітня 2021 року № 202/03-08, начальник відділу забезпечує дотримання вимог виконавської та трудової дисципліни працівниками відділу в Одеській області Управління державної реєстрації.

Згідно пп. 14 п. 3 Розділу IV Положення про відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Одеській області Управління державної реєстрації Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) визначено, що начальник відділу вносить пропозиції щодо заохочення або ініціювання дисциплінарного провадження стосовно державних службовців, службовців та інших працівників Відділу в Одеській області Управління державної реєстрації, а також працівників Відділів.

Крім того, згідно п. 1 Розділу ІІІ посадової інструкції начальника відділу державної реєстрації актів цивільного стану в Одеській області Управління державної реєстрації Південного МРУ МЮ, затвердженої 14 квітня 2022 року, позивач здійснює контроль з дотримання вимог виконавської та трудової дисципліни працівниками Відділу, а також дотримання працівниками відділу законодавства України з питань державної служби та боротьби з корупцією.

Тобто, на позивача покладені обов`язки по контролю за дотримання вимог трудової дисципліни, як на начальника відділу державної реєстрації актів цивільного стану в Одеській області Управління державної реєстрації Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

В свою чергу, як вбачається з табелю обліку використання робочого часу від 14 жовтня 2022 року, підписаного ОСОБА_1 , заступник начальника відділу Бестаєв І.Л. перебував на роботі 03 жовтня 2022 року, 05 жовтня 2022 року, 06 жовтня 2022 року по три години на день, а 04 жовтня 2022 року, 07 жовтня 2022 року, 10 жовтня 2022 року, 11 жовтня 2022 року, 12 жовтня 2022 року, 13 жовтня 2022 року був відсутній на роботі.

Між тим, згідно п. 12 ч. 2 ст. 65 ЗУ «Про державну службу», дисциплінарним проступком є прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Проте, як встановлено у ході розгляду дисциплінарної справи, позивач не ініціював дисциплінарного провадження відносно ОСОБА_3 за наслідком встановлення відсутності останнього на роботі більш 3 години.

В свою чергу, із зібраних у матеріалах справи та наданих до суду пояснень вбачається, що позивач у межах спірних правовідносин усвідомлював, що ОСОБА_3 був відсутній на робочому місці без поважних причин.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з результатом розгляду відповідної дисциплінарної справи та висновком суду першої інстанції, якими підтверджено, що позивач у межах спірних правовідносин не виконав покладених на нього обов`язків зі здійснення контролю за своїми підлеглими.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що суб`єктом владних повноважень не допущено порушень процедури прийняття оскаржуваного рішення, достатніх для його скасування.

Крім того, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в частині висновку що задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 05 січня 2023 року № 48/12-05 «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 », колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, з аналізу тексту оскаржуваного наказу вбачається, що позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності та оголошено позивачу догану за вчинення дисциплінарного проступку визначеного у п. 5 ч. 2 ст. 65 ЗУ «Про державну службу», а саме за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень.

В даному випадку, суб`єктом владних повноважень у ході розгляду дисциплінарної справи, порушеної відносно позивача, виявлено та підтверджено факт виконання відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Одеській області Управління державної реєстрації Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) повідомлення Кілійського відділу державної реєстрації актів цивільного станув Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 17 лютого 2022 року № 390/24.12-55, в якому останнє просило зробити відмітку про розірвання шлюбу в другому примірнику актового запису про шлюб.

При цьому, з відповідного повідомлення вбачається, що Кілійським відділом державної реєстрації актів цивільного станув Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 17 лютого 2022 року внесено в актовий запис про шлюб відмітку про розірвання шлюбу на підставі рішення суду Російської Федерації, розміщеного на окупованій території України.

Враховуючи викладене, дисциплінарною комісією зроблено висновок, що позивачем не здійснено належного контролю за дотриманням виконавчої дисципліни у відділі державної реєстрації актів цивільного стану в Одеській області Управління державної реєстрації Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Між тим, як вбачається із зібраних матеріалів справи, ОСОБА_1 з 07 лютого 2022 року по 10 липня 2022 року перебувала у відпустці без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею п`ятирічного віку на підставі наказу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) № 373-к від 04 лютого 2022 року.

Тобто, у момент проставлення відмітки про розірвання шлюбу у першому актовому записі Кілійським відділом державної реєстрації актів цивільного станув Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та в момент надходження повідомлення від 17 лютого 2022 року до відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Одеській області Управління державної реєстрації Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (кінець березня 2022 року), позивач не виконувала своїх посадових обов`язків, так як перебувала у довготривалій відпустці.

З іншого боку, як вбачається із зібраних матеріалів справи, у відділі державної реєстрації актів цивільного стану в Одеській області вищезазначене повідомлення від 17 лютого 2022 року зареєстровано в журналі реєстрації вхідних документів відділу лише 10 серпня 2022 року за № 1982/06.2-48 та виконано працівниками відділу у відповідний день.

Між тим, як встановлено судом першої інстанції, на час виходу ОСОБА_1 із відпустки накопичилося 8000 відповідних повідомлень, які мали бути зареєстрованими після надходження та опрацьованими у встановленому порядку до дня виходу позивача з відпустки.

В свою чергу, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано враховано вказані обставини у якості обставин, що свідчать про накладення на позивача у межах спірних правовідносин надмірних обов`язків, які мали бути виконані іншими посадовими особами.

З іншого боку, колегія суддів враховує, що за наслідком виявлення факту безпідставного проставляння відмітки про розірвання шлюбу у першому актовому записі Кілійським відділом державної реєстрації актів цивільного станув Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) позивачем вже 19 серпня 2022 року отримано від начальника відповідного підрозділу письмові пояснення по вказаним обставинам.

Також, 03 жовтня 2022 року, 05 жовтня 2022 року 10 жовтня 2022 року відділом позивача направлено начальнику Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) клопотання та доповідні записки про необхідність притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб Кілійського відділу державної реєстрації актів цивільного станув Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Крім того, як вбачається із зібраних матеріалів справи, безпідставно внесені відмітки про розірвання шлюбу анульовано в обох примірниках актового запису про шлюб, як помилково внесені.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає надмірним застосоване до позивача дисциплінарне стягнення, який після виходу з довготривалої відпустки організував опрацювання повідомлень, що не реєструвались та не опрацьовувались у встановленому порядку іншими посадовими особами, а також вчинив заходи реагування на виявлене порушення, які мали наслідком притягнення винних посадових осіб до відповідальності та анулювання спірних відміток у актових записах.

При цьому, колегія суддів вважає, що вказаних обставин безпідставно не враховувано при виданні оскаржуваного наказу, а як наслідок погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність визнання протиправним та скасування оскаржуваного наказу.

Крім того, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в частині висновку про задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), а саме від 16 червня 2023 року № 2662/12-05 «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 », колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, з аналізу тексту оскаржуваного наказу вбачається, що позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності та звільнено з державної служби за вчинення дисциплінарного проступку визначеного у п. 7 ч. 2 ст. 65 ЗУ «Про державну службу», а саме за перевищення службових повноважень, що не містить складу кримінального або адміністративного правопорушення.

В даному випадку, суб`єктом владних повноважень у ході розгляду дисциплінарної справи, порушеної відносно позивача, виявлено та підтверджено факти перевищення позивачем своїх службових повноважень, оскільки позивачем запроваджено перевірки підпорядкованих відділів ДРАЦС в Одеській області, недотримано вимог ЗУ «Про інформацію», а також надавались протиправні вказівки по здійсненню реєстраційних дій.

В свою чергу, колегія суддів зазначає, що згідно з норм ЗУ «Про державну службу» звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення, яке застосовується лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, перелік яких є вичерпним.

При цьому, перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення входить до цього переліку, однак державний службовець, який вчинив дисциплінарний проступок, не може бути звільнений за перевищення службових повноважень, якщо цей проступок не можна кваліфікувати як перевищення службових повноважень.

З іншого боку, ЗУ «Про державну службу» не містить ознак перевищення службових повноважень.

Між тим, відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 26 грудня 2003 року «Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень», під перевищенням влади або службових повноважень треба розуміти:

- вчинення дій, які є компетенцією вищестоящої службової особи цього відомства чи службової особи іншого відомства;

- вчинення дій, виконання яких дозволяється тільки в особливих випадках, або з особливого дозволу, або з додержанням особливого порядку, - за відсутності цих умов;

- вчинення одноособово дій, які могли бути вчинені лише колегіально;

- вчинення дій, які ніхто не має права виконувати або дозволяти.

Тобто, щоб визначити, чи мало місце перевищення службових повноважень, необхідно з`ясувати обсяг компетенції державного службовця і порівняти її із вчиненими діями.

З іншого боку, відповідно до п. 1 розділу ІІ Положення про відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Одеській області Управління державної реєстрації Південного МРУ МЮ, затвердженого наказом Південного МРУ МЮ від 14 квітня 2021 року № 202/03-08 до завдань відділу, зокрема, віднесено організацію та методичне забезпечення та координація діяльності районних, міських (міст обласного значення), міськрайонних відділів державної реєстрації актів цивільного стану Одеської області, виконавчих комітетів сільських, селищних, міських (міст обласного значення) рад з питань державної реєстрації актів цивільного стану.

Тобто, організація, методичне забезпечення та координація діяльності підпорядкованих відділів державної реєстрації актів цивільного стану Одеської області відноситься до компетенції позивача.

В свою чергу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції пре те, що вчиненні позивачем дії щодо надання підпорядкованим відділам рекомендації по вчиненню реєстраційних дій (складанні актових записів), а також надання методичних рекомендацій, якими регламентовано вчинення певних реєстраційних дій, зокрема, в умовах дії воєнного стану, можливо кваліфікувати у якості виконання позивачем зазначених завдань відділу.

З іншого боку, колегія суддів не приймає доводів суб`єкта владних повноважень про те, що позивачем фактично здійснювались перевірки підпорядкованих підрозділів, які мали проводитись у встановленому порядку, так як наслідки вчинення позивачем відповідних дій були відмінними від наслідків таких перевірок.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суб`єктом владних повноважень належним чином не доведено та не обґрунтовано свого висновку про перевищення позивачем своїх посадових обов`язків, для застосування до позивача найтяжчого заходу дисциплінарного впливу.

Крім того, колегія суддів зазначає, що прийняття державним службовцем рішення (вчинення дій), що суперечить закону, є складом окремого дисциплінарного проступку, визначеного у п. 15 ч. 2 ст. 65 ЗУ «Про державну службу».

З іншого боку, колегія суддів зазначає, що виявлені суб`єктом владних повноважень факти упередженого ставлення позивача до підпорядкованих йому посадових осіб та порушення правил етичної поведінки державних службовців також є складом окремого дисциплінарного проступку, визначеного у п. 2 ч. 2 ст. 65 ЗУ «Про державну службу».

В свою чергу, зі змісту подання дисциплінарної комісії вбачається, що воно містить посилання на перевищення позивачем службових повноважень, водночас, відповідач, кваліфікуючи дії позивача як перевищення службових повноважень, не навів належних мотивів, чому порушення ЗУ «Про інформацію», ЗУ «Про захист персональних даних», а також порушення Правил етичної поведінки державних службовців слід кваліфікувати як перевищення позивачем свої службових повноважень.

Тому, враховуючи викладені висновки, а також факт визнання протиправним попереднього наказу про накладення на позивача дисциплінарного стягнення, який покладено в основу оскаржуваного наказу про звільнення, колегія суддів вважає, що позивача у межах спірних правовідносин протиправно звільнено з державної служби.

Між тим, за наслідком протиправного звільнення позивача з державної служби колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанцій про необхідність поновлення позивача на раніше займаній посаді, а також про стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Щодо доводів апеляційної скарги про пропуск позивачем строків звернення до суду, колегія суддів зазначає наступне.

В даному випадку, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач має право на поновлення пропущених процесуальних строків на оскарження наказів Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 29 листопада 2022 року № 3033/12-05 «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 » та від 05 січня 2023 року № 48/12-05 «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 ».

Так, згідно ч. 6 ст. 77 ЗУ «Про державну службу», державному службовцю видається під розписку належним чином завірена копія наказу (розпорядження) про накладення на нього дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження не пізніше наступного робочого дня після прийняття відповідного рішення.

При цьому, згідно ч. 1 ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

В даному випадку, позивачу, як державному службовцю, який проходив службу в Південному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції (м. Одеса), не видавались під розписку належним чином завірені копії зазначених наказів, що вбачається із зібраних матеріалів у справі.

В свою чергу, судом першої інстанцій обґрунтовано враховано обставини введення воєнного стану в Україні, які могли вплинути на обізнаність позивача з оскаржуваними наказами, за умови надсилання їх позивачу засобами електронного зв`язку.

З іншого боку, колегія суддів також враховує, що зазначені накази покладались в основу наказу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 16 червня 2023 року № 2662/12-05, яким звільнено позивача з державної служби.

Тому, враховуючи необхідність перевірки правомірності накладення останнього дисциплінарного стягнення, за умови системності вчинення позивачем дисциплінарних проступків, колегія суддів вважає наявною необхідність перевірки правомірності попередніх стягнень.

Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, що викладена в постанові від 14 липня 2020 року (справа № 461/3277/15-а).

Щодо доводів апеляційної скарги про неналежний розрахунок середнього заробітку без врахування ненарахованих позивачу премій та виплат, колегія суддів зазначає наступне.

Так, згідно п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки.

У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

При цьому, згідно пп. «б» та пп. «ґ» п. 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, при обчисленні середньої заробітної плати не враховуються: одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо); г) премії за результатами щорічного оцінювання службової діяльності, за винаходи та раціоналізаторські пропозиції, за сприяння впровадженню винаходів і раціоналізаторських пропозицій, за впровадження нової техніки і технології, за збирання і здавання брухту чорних, кольорових і дорогоцінних металів, збирання і здавання на відновлення відпрацьованих деталей машин, автомобільних шин, введення в дію виробничих потужностей та об`єктів будівництва (за винятком цих премій працівникам будівельних організацій, що виплачуються у складі премій за результати господарської діяльності).

В даному випадку, колегія суддів вважає вірним проведений судом першої інстанції розрахунок середнього заробітку позивача, виходячи з фактично виплачених йому перед звільнення коштів, без врахування одноразових виплат та премій, а також виплат, які фактично позивачу не виплачувались.

Крім того, колегія суддів зазначає, що право позивача на отримання премій не є абсолютним та залежить від рішення його керівника щодо доцільності преміювання за кожний місяць роботи та наявності відповідних бюджетних асигнувань.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для скасування чи зміни рішення суду у відповідній частині.

Також, колегія суддів не приймає доводів апеляційної скарги суб`єкта владних повноважень про безпідставне прийняття до розгляду заяви про збільшення позовних вимог щодо поновлення на раніше займаній посаді, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди, так як ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2023 року розглянуто заяву про залишення без розгляду заяву про збільшення позовних вимог від 04 вересня 2023 року.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанцій, що відповідні позовні вимоги заявлено на стадії підготовчого провадження та вони є похідними від вимоги про скасування наказу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), а саме від 16 червня 2023 року № 2662/12-05, яким звільнено позивача зі служби

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для скасування чи зміни рішення суду у відповідній частині.

Щодо висновку суду першої інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди, колегія суддів зазначає наступне.

Так, згідно ч. 5 ст. 21 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

При цьому, згідно ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно ч. 3 ст. 23 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Крім того, у практиці Європейського Суду з прав людини порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди (див. наприклад, Рисовський проти України, № 29979, п. 86, 89; від 20 жовтня 2011, Антоненков та інші проти України, № 14183/02, п. 71, 22 листопада 2005).

Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди.

Між тим, виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.

При цьому, слід виходити з презумпції, що порушення прав людини з боку суб`єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов`язкам (ст. 19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції.

Наведений правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 22 січня 2020 року (справа № 560/798/16-а).

В даному випадку, як зазначено вище, у межах спірних правовідносин суб`єктом владних повноважень протиправно звільнено позивача зі служби, а тому колегія суддів робить висновок про те, що отримані негативні емоції позивача у межах спірних правовідносин перебувають у причинно-наслідковому зв`язку із діями суб`єкта владних повноважень, а відтак безумовно завдали йому моральної шкоди.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що позивач має право на компенсацію завданої йому моральної шкоди у межах спірних правовідносин.

При цьому, на переконання колегії суддів, компенсація позивачу завданої моральної шкоди, у сумі 5 000,00 грн, є справедливою та співмірною у межах спірних правовідносин.

Крім того, щодо понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає, що згідно ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 3 ст. 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно ч. 2 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно ч. 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В свою чергу, колегія суддів вважає, що стягнуті на користь позивача 10 000,00 грн у якості понесених витрат на професійну правничу допомогу відповідають складності даної адміністративної справи.

З іншого боку, колегія суддів вважає, що за наслідком розгляду адміністративної справи, суд не зобов`язаний стягувати на користь позивача усі задокументовані ним судові витрати, а має керуватись принципом розумності та співмірності при визначенні суми таких витрат.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанцій про необхідність стягнення на користь позивача понесених ним витрат на професійну правничу допомогу, у загальній сумі 10 000,00 грн.

З іншого боку, враховуючи клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу на стадії розгляду справи судом апеляційної інстанції, з урахуванням опису та обсягу виконаних адвокатом робіт, а також результату розгляду справи колегія суддів вважає за необхідне стягнути на користь позивача частину понесених ним витрат на професійну правничу допомогу, розміром 3 000,00 грн.

Між тим, з урахуванням кількості доводів та пояснень, що відображені в апеляційних скаргах, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. При цьому, деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що за наслідком розгляду даної справи належним чином надано правову оцінку рішенню суду першої інстанції та основним доводам апеляційних скарг.

Між тим, враховуючи допущені судом першої інстанції порушення при розгляді даної справи норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції, в частині висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди, з ухваленням у цій частині нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скарги Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) - залишити без задоволення.

Апеляційну скарги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2023 року - скасувати, в частині висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди, з ухваленням у цій частині нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Стягнути з Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на користь ОСОБА_1 компенсацію завданої моральної шкоди у розмірі 5 000,00 (п`ять тисяч) грн.

В решті, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2023 року - залишити без змін.

Стягнути з Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на стадії апеляційного розгляду справи, розміром 3 000,00 (три тисячі) грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Суддя-доповідач О.В. ЯковлєвСудді О.В. Єщенко А.В. Крусян