ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2024 року м. Чернігів Справа № 620/3965/24

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Бородавкіної С.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Плисківської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) 14.03.2024 (відповідно до відбитку штампу на конверті) звернувся до суду з адміністративним позовом до Плисківської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області (далі Сільрада, відповідач), у якому просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо ненадання йому відкритої публічної інформації про:

те, ким було прийняте рішення про виділення частини приміщень Плисківської сільської ради, яка знаходиться за адресою: с. Плиски, вул. Незалежності, 33, під обладнання поліцейської станції. Якщо таке рішення приймалося, прошу надати копію вказаного документа.

проектно-кошторисну документацію ремонтних робіт та відповідні дозволи на переобладнання/внесення змін в несучі конструкції будівлі під обладнання поліцейської станції в приміщенні Плисківської сільської ради за адресою: с. Плиски, вул. Незалежності, 33. Інформація повинна містити копії відповідних дозвільних та поектно-кошторисних документів.

підрядну організацію, яка виконує ремонтні/будівельні роботи по переобладнанню частини приміщень Плисківської сільської ради під поліцейську станцію;

- зобов`язати відповідача надати йому протягом 5 робочих днів з дня набрання чинності рішенням суду відкриту публічну інформацію про те, ким було прийнято рішення про виділення частини приміщень Плисківської сільської ради, яка знаходиться за адресою: с. Плиски, вул. Незалежності, 33, під обладнання поліцейської станції. Якщо таке рішення приймалося, прошу надати копію вказаного документа.

проектно-кошторисну документацію ремонтних робіт та відповідні дозволи на переобладнання/внесення змін в несучі конструкції будівлі під обладнання поліцейської станції в приміщенні Плисківської сільської ради за адресою: с. Плиски, вул. Незалежності, 33. Інформація повинна містити копії відповідних дозвільних та поектно-кошторисних документів.

підрядну організацію, яка виконує ремонтні/будівельні роботи по переобладнанню частини приміщень Плисківської сільської ради під поліцейську станцію.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідач, як розпорядник публічної інформації, зобов`язаний надавати її на запит в порядку, передбаченому Законом України «Про доступ до публічної інформації», однак вказаний обов`язок не виконав, надавши немотивовану відмову.

Ухвалою судді від 20.03.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, установлено відповідачу 15-денний строк для подання відзиву на позову.

Від відповідача в установлений судом строк надійшов відзив на позов, у якому він позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні та зазначив, що позивачу надано відповідь з урахуванням особливостей запитуваної інформації. Разом з тим, інформація про приміщення та будівлі, які використовуються для потреб органів Національної поліції України (в тому числі плани приміщень, передбачених для розміщення поліцейської станції та постійного перебування співробітників Національної поліції України, їх характеристики та конфігурацію (проектно-кошторисна документація та дозвільна)), на переконання Сільради, належить до службової інформації Національної поліції України, не є публічною, тому відповідач не має права її надавати.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити у повному обсязі, посилаючись на необґрунтованість наведених Сільрадою у відзиві доводів.

Від відповідача надійшли заперечення, у яких представник Сільради підтримав свою правову позицію, просив відмовити ОСОБА_1 у задоволенні вимог та зазначив, що запит про надання доступу до публічної інформації не може бути задоволений у формі надання відомостей про проектно-кошторисну та дозвільну документацію щодо приміщення, яке планується до використання органами Національної поліції України, тим більше, під час дії правового режиму воєнного стану, оскільки відповідно до наказу Національної поліції України від 12.10.2018 №945 така інформація є службовою.

Дослідивши матеріали справи, суд враховує таке.

09.02.2024 позивач звернувся до Сільради із запитом на отримання публічної інформації №016/02/24-ІА, у якому просив надати наступну інформацію:

- ким було прийнято рішення про виділення частини приміщень Сільради, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , під обладнання поліцейської станції. Якщо таке рішення приймалося надати копію вказаного документа;

- про проектно-кошторисну документацію ремонтних робіт та відповідні дозволи на переобладнання/внесення змін в несучі конструкції будівлі під обладнання поліцейської станції в приміщенні Сільради за адресою: АДРЕСА_1 . Інформація повинна містити копії відповідних дозвільних та проектно-кошторисних документів;

- про підрядну організацію, яка виконує ремонтні/будівельні роботи по переобладнанню частини приміщень Сільради під поліцейську станцію (а.с. 7-8).

Листом від 16.02.2024 за №166 (а.с. 9-10) відповідач повідомив, що облаштування поліцейської станції для поліцейського офіцеру громади здійснюється на виконання Програми «Поліцейський офіцер громади» Плисківської сільської ради на 2024 рік, затвердженої рішенням Плисківської сільської ради від 19.01.2024 №662-41/VIII.

Щодо другого та третього питань зазначено, що частиною п`ятою статті 105 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що виконавчі комітети сільських, селищних, міських рад надають безоплатно органам і підрозділам поліції службові приміщення, обладнані меблями і засобами зв`язку, роботи, послуги, транспорт та інші матеріально-технічні засоби. Виходячи з положень Переліку відомостей, що становлять службову інформацію в системі Національної поліції, затвердженого наказом тво Голови Національної поліції України від 12.10.2018 №945, інформація про приміщення та будівлі, які використовуються Національною поліцією України (в тому числі плани приміщень, передбачених для розміщення поліцейської станції та постійного перебування співробітників Національної поліції України, їх характеристики та конфігурацію (проектно-кошторисна документація та дозвільна)), на переконання Сільради, належить до службової інформації Національної поліції України та не є публічною, тому відповідач не має права її надавати. Також позивач покликався на положення Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Крім того, відповідач зазначив, що законодавство не містить визначення «офіційного» веб-сайту органу місцевого самоврядування, відтак публікація на веб-сайтах здійснюється відповідно до наявних можливостей, з метою інформування населення. Офіційні друковані видання та/або медіа у Сільраді відсутні. Таким чином, публікація публічної інформації здійснюється Сільрадою в умовах дії правового режиму воєнного стану на наявних веб-ресурсах відповідно до наявної фізичної можливості та з врахуванням відсутності в штаті адміністраторів веб-сайтів. Також відповідач зазначив, що інформація про дату публікації певної інформації не є публічною інформацією в розумінні закону, оскільки не є заздалегідь відображеною та задокументованою.

Вважаючи, що відповідач не належним чином надав відповідь на запит про отримання публічної інформації, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини урегульовані Законом України від 13.01.2011 №2939-VI «Про доступ до публічної інформації» (далі Закон №2939-VI, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Так, відповідно до частини першої статті 1 Закону №2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації регулює Закон України від 02.10.1992 №2657-XII «Про інформацію» (далі - Закон №2657-XII).

Відповідно до частини першої статті 5 Закону №2657-XII кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Отже, законодавцем відокремлено поняття інформації та публічної інформації.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону №2939-VI право на доступ до публічної інформації гарантується: обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.

За змістом пункту 2 частини першої статті 5 Закону №2939-VI доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема, суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання (стаття 13 Закону №2939-VI).

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 14 цього ж Закону, розпорядники інформації зобов`язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Приписами статті 22 Закону №2939-VI передбачено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту, зокрема, у випадку якщо інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону.

Суд звертає увагу на те, що даючи офіційне тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України, Конституційний Суд України наголосив, що Конституцією України визначено вичерпний перелік підстав, за наявності яких законами України може передбачатися обмеження прав особи на вільне збирання, зберігання, використання і поширення інформації, оскільки реалізація цих прав не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб, у тому числі й конституційне право особи на невтручання в її особисте і сімейне життя (Рішення від 20 січня 2012 року №2-рп/2012).

Згідно із юридичною позицією Конституційного Суду України обмеження щодо реалізації конституційних прав і свобод не можуть бути свавільними та несправедливими, вони мають встановлюватися виключно Конституцією і законами України, переслідувати легітимну мету, бути обумовленими суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційними та обґрунтованими, у разі обмеження конституційного права або свободи законодавець зобов`язаний запровадити таке правове регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у реалізацію цього права або свободи і не порушувати сутнісний зміст такого права (абзац третій підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 01 червня 2016 року №2-рп/2016).

Конституційний Суд України також зазначив, що під правомірним обмеженням конституційних прав і свобод людини і громадянина слід розуміти передбачену Конституцією України можливість втручання держави за допомогою юридичних засобів у зміст та обсяг конституційних прав і свобод людини і громадянина, яке відповідає вимогам верховенства права, потрібності, доцільності та пропорційності у демократичному суспільстві; метою такого обмеження є охорона основоположних цінностей у суспільстві, до яких належать, зокрема, життя, свобода та гідність людини, здоров`я і моральність населення, національна безпека, громадський порядок (абзац другий пункту 6 мотивувальної частини Рішення від 12 липня 2019 року №5-р(I)/2019).

Отже, відповідно до позиції Конституційного Суду України право особи на доступ до інформації, гарантоване статтею 34 Конституції України, не є абсолютним і може підлягати обмеженням. Такі обмеження мають бути винятками, які передбачені законом, переслідувати одну або декілька законних цілей і бути необхідними у демократичному суспільстві. У разі обмеження права на доступ до інформації законодавець зобов`язаний запровадити таке правове регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у реалізацію вказаного права і не порушувати сутнісного змісту такого права (абзац сьомий пункту 2.2 мотивувальної частини Рішення Першого сенату Конституційного Суду України від 22 січня 2020 року №1-р(I)/2020).

Згідно із положеннями статті 4 Закону №2939-VI одним із принципів забезпечення доступу до публічної інформації є принцип прозорості та відкритості діяльності суб`єктів владних повноважень (пункт 1 частини першої цієї статті).

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом. Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності вимог, визначених пунктами 1-3 частини другої статті 6 Закону №2939-VI.

Забезпечення доступу до публічної інформації здійснюється двома способами: систематичного та оперативного оприлюднення інформації, і надання інформації за запитами на інформацію. Спосіб забезпечення доступу до публічної інформації залежить, у тому числі, від виду (характеру, суті) такої інформації. За приписами Закону №2939-VI кожна особа має право скористатися своїм правом на подання інформаційного запиту, якому кореспондує обов`язок розпорядника інформації надати на нього відповідь.

Відмова у задоволенні запиту на інформацію повинна бути мотивованою, тобто у відмові розпорядник інформації зобов`язаний обґрунтувати наявність передбачених частиною другою статті 6 згаданого Закону підстав обмеження у доступі.

Відсутність висновку розпорядника інформації щодо наявності хоча б однієї з трьох складових, передбачених указаною правовою нормою, означає, що відмова в доступі до публічної інформації є необґрунтованою.

Аналогічну позицію наведено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі №9901/510/18 та від 14 травня 2020 року у справі №9901/589/19.

Відповідно до пункту 1 статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. А згідно з пунктом 2 цієї статті здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.

Тобто стаття 10 Конвенції має на меті гарантувати вільний обіг ідей та відомостей у суспільстві. Вона гарантує не лише право на передання інформації, але також право громадськості отримувати її. Більше того, визнане на національному рівні право на отримання інформації може бути підставою для реалізації права, гарантованого статтею 10 (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 17 лютого 2015 року у справі Гусева проти Болгарії (Guseva v. Bulgaria), заява №6987/07, пункти 36, 40; від 03 квітня 2012 року у справі Гіллберг проти Швеції (Gillberg v. Sweden), заява №41723/06, пункт 93).

Реалізації вказаних прав не повинні перешкоджати органи держави, крім випадків втручання, передбачених пунктом 2 вказаної статті. Відмова державного органу в наданні інформації на запит є формою втручання в право на свободу одержувати інформацію. Тому таке втручання має розглядатися на предмет дотримання пункту 2 статті 10 Конвенції.

За усталеною практикою ЄСПЛ відповідно до пункту 1 статті 10 Конвенції втручання у права заявника становитиме порушення Конвенції, якщо не відповідатиме вимогам пункту 2 статті 10. Тому варто визначити, чи було це втручання передбачене законом, чи переслідувало воно одну або декілька законних цілей, визначених у цьому пункті, та чи було воно необхідним у демократичному суспільстві задля досягнення цих цілей (див. рішення ЄСПЛ від 26 травня 2009 року у справі Кенеді проти Угорщини, заява №31475/05, пункт 43).

Велика палата ЄСПЛ в рішенні від 08 листопада 2016 року у справі Угорський Гельсінський Комітет проти Угорщини (Magyar Helsinki Bizottsag v. Hungary) (заява №18030/11) вказала, що те, наскільки заборона доступу до інформації є втручанням у права заявника на свободу вираження поглядів, слід оцінювати в кожному конкретному випадку та з урахуванням його особливих обставин (пункт 157). Для цього мають бути оцінені такі критерії (пункти 158-170):

1) мета запитувача. Потрібно встановити, чи справді отримання інформації є необхідним для реалізації запитувачем інформації його функції зі сприяння публічній дискусії із суспільно важливих питань і чи справді ненадання інформації створить суттєву перешкоду свободі вираження поглядів;

2) природа інформації. Інформація, дані або документи, щодо яких вимагається доступ, повинні відповідати вимогам трискладового тесту, тобто збиратися в цілях задоволення саме суспільного інтересу;

3) роль запитувача. Розраховувати на захист свого права на доступ можуть насамперед журналісти, науковці, громадські активісти, зокрема блогери та популярні користувачі соцмереж, громадські організації, діяльність яких пов`язана з питаннями, що становлять суспільний інтерес, а також автори творів з означених питань;

4) готова та доступна інформація. Надання інформації не повинно накладати на державні органи надмірного тягаря зі збирання та обробки даних.

Статтею 6 Закону № 2939-VI визначено, що інформацією з обмеженим доступом є: конфіденційна інформація; таємна інформація; службова інформація.

Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:

1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;

2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;

3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Запровадження обмеження доступу до конкретної інформації за результатами розгляду запиту на інформацію допускається лише за умови застосування вимог пунктів 1-3 частини другої статі 6 Закону.

Ці вимоги є трискладовим тестом, який повинна пройти публічна інформація для визначення її відкритою чи обмеженою. Доступ до інформації може бути обмежено за умови додержання сукупності всіх трьох підстав.

Таким чином, передумовою для встановлення відкритості чи обмеження інформації є застосовування до такої інформації трискладового тесту.

Суд звертає увагу на те, що положення частини другої статті 6 Закону передбачають вимоги до обмеження доступу до інформації, а не підстави для надання такого доступу. Такий підхід ґрунтується на тому, що статтею 1 Закону закріплена презумпція відкритості публічної інформації, доступ до якої може бути обмеженим лише у разі, якщо розпорядник інформації обґрунтує це на підставі трискладового тесту.

Отже, обов`язок доведення того факту, що доступ до інформації може бути обмежений, покладається на розпорядника публічної інформації.

Також, суд наголошує, що відмова у наданні інформації є обґрунтованою у разі, якщо розпорядник інформації у відповіді на запит вказує, якому саме з інтересів загрожує розголошення запитуваної інформації, в чому полягає істотність шкоди цим інтересам від її розголошення, чому шкода від оприлюднення такої інформації переважає право громадськості знати цю інформацію в інтересах національної безпеки, економічного добробуту чи прав людини.

Відсутність висновку розпорядника інформації щодо наявності хоча б однієї з трьох складових трискладового тесту означає, що відмова у доступі до публічної інформації є необґрунтованою.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі №806/1959/16, постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 грудня 2019 року у справі №9901/249/19.

При цьому, розпорядник інформації повинен керуватися принципом добросовісності і розсудливості та не застосовувати формалістичний підхід до вирішення питання, а максимально сприяти (на вимогу) запитувачу, наскільки це практично можливо, у доступі до публічної інформації, гарантованої статтею 10-1 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 16.03.2023 у справі №380/15492/21.

Відповідно до матеріалів справи позивач звернувся до Сільради із запитом на отримання публічної інформації, суть якого зводилась до прохання надати документи (рішення про виділення частини приміщень, проектно-кошторисну документацію, дозволи на переобладнання/внесення змін в несучі конструкції будівлі, інформацію про підрядну організацію), що стосувались обладнання поліцейської станції в частині приміщень Сільради.

Листом від 16.02.2024 Сільрада повідомила, що облаштування поліцейської станції для поліцейського офіцеру громади здійснюється на виконання Програми «Поліцейський офіцер громади» Плисківської сільської ради на 2024 рік, затвердженої рішенням Сільради від 19.01.2024 №662 - 41/VІII (https://plyskivska-gromada.gov.ua/docs/1588774/).

Разом з тим, інша запитувана інформація надана не була з посиланням на те, що вона є службовою та відповідно до вимог Закону України «Про правовий режим воєнного стану», наказу тво Голови Національної поліції України від 12.10.2018 №945 не підлягає розголошенню.

Однак, таку позицію відповідача суд вважає необґрунтованою, з огляду на таке.

Відповідно до змісту розміщеної на веб-сайті Сільради Програми «Поліцейський офіцер громади» для постійної присутності поліцейського офіцера громади на території Плисківської сільської ради облаштовується службове приміщення, що належить громаді. При цьому, фінансування заходів Програми здійснюється за рахунок коштів сільського бюджету, головний розпорядник коштів виконавчий апарат Плисківської сільської ради, або шляхом надання субвенції з місцевого бюджету державному бюджету на виконання заходів Програми.

Частиною п`ятою статті 6 Закону №2939-VI установлено, що не може бути обмежено доступ до інформації про складання, розгляд і затвердження бюджетів, кошторисів розпорядників бюджетних коштів та плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів, а також їх виконання за розписами, бюджетними програмами та видатками (крім таємних видатків відповідно до статті 31 Бюджетного кодексу України), взяття розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів бюджетних зобов`язань або здійснення розпорядження бюджетними коштами у будь-який інший спосіб, планування, формування, здійснення та виконання закупівлі товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти, у тому числі оборонних закупівель (крім випадків, якщо окрема інформація про закупівлі товарів, робіт і послуг становить державну таємницю відповідно до Закону України "Про державну таємницю"), володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно (крім випадків, передбачених частиною другою статті 23 Закону України "Про основи національного спротиву").

У свою чергу, проектно-кошторисна документація є сукупністю документів, що визначають технічні вимоги, параметри та обсяги робіт для будівництва проекту. Вона включає в себе проектні рішення, плани, розрахунки, специфікації, кошториси та інші необхідні документи, які визначають всі аспекти будівництва об`єкта.

Сільрада є розпорядником публічної інформації щодо використання бюджетних коштів (комунального майна), а інформація про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження комунальним майном, у тому числі, інформація про умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб, які отримали ці кошти або майно не може бути обмежена в силу положень частини п`ятої статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

При цьому, щодо наведених Сільрадою доводів про те, що запитувана інформація є службовою інформацією Національної поліції України та відповідно до затвердженого наказом від 12.10.2018 №945 Переліку не підлягає розголошенню, суд зазначає таке.

Так, відповідно до вимог наведеного Переліку, становлять службову інформацію в системі Національної поліції України, у тому числі, відомості у сфері:

- охорони об`єктів (зокрема, про обладнання режимних об`єктів чи приміщень органів та підрозділів поліції, а також спеціальної установи поліції (сукупні відомості), за винятком відомостей, що віднесені до державної таємниці; інформація, що розкриває план оборони, схеми обладнання та розміщення засобів охоронно-пожежної та тривожної сигналізації режимного об`єкта чи приміщення органу та підрозділу поліції, а також ізолятора тимчасового тримання, приймальника-розподільника для дітей (сукупні відомості), за винятком відомостей, які віднесені до державної таємниці);

- мобілізаційної роботи, територіальної оборони та цивільного захисту, що розкриває відомості про надання медичних, транспортних, поштових, електронних комунікаційних, житлово-комунальних, побутових, ремонтних та інших послуг в особливий період для органів та підрозділів поліції, закладів та установ, що належать до сфери управління Національної поліції України, за винятком відомостей, які віднесені до державної таємниці;

- забезпечення діяльності, експлуатації та будівництва спеціальних об`єктів (зокрема, відомості, викладені в проектній документації на будівництво, реконструкцію та ремонт спеціальних об`єктів Національної поліції України (інструкції з проектування, стандарти і нормалі до будівельних норм, проектно-кошторисна документація для проведення ремонтно-будівельних робіт), за винятком відомостей, що становлять державну таємницю).

Суд звертає увагу, що фактично позивач просив надати інформацію про проектно-кошторисну та дозвільну документацію на обладнання поліцейської станції в приміщенні Сільради, але не про плани, характеристики та конфігурації вказаного приміщення.

Суд наголошує, що в силу вимог частини восьмої статті 6 Закону №2939-VI обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.

За наведених обставин, суд уважає, що відповідач, будучи належним розпорядником запитуваної інформації, протиправно відмовив позивачу в задоволенні запиту, чим обмежив його у доступі до публічної інформації.

Відповідачем не доведено наявності обставин, за яких запитувана позивачем інформація може бути обмежена відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації», а саме не доведено того, що оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню кримінальному правопорушенню.

Згідно із частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зауважує, що критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.

Адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.02.2020 у справі №0940/2394/18.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги необхідно задовольнити шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути запит позивача від 09.02.2024 та надати доступ до публічної інформації, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 241-243, 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Плисківської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними дії Плисківської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області щодо неналежного розгляду запиту ОСОБА_1 на отримання публічної інформації від 09.02.2024 №016/02/24-ІА.

Зобов`язати Плисківську сільську раду Ніжинського району Чернігівської області повторно розглянути запит ОСОБА_1 на отримання публічної інформації від 09.02.2024 №016/02/24-ІА та надати доступ до публічної інформації, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Плисківської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 13 травня 2024 року.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 )

Відповідач: Плисківська сільська рада Ніжинського району Чернігівської області (код ЄДРПОУ 04414885, вул. Незалежності, 33, с. Плиски, Ніжинський район, Чернігівська область, 16453).

Суддя С.В. Бородавкіна