КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 травня 2024 року справа №320/47804/23

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Білоноженко М.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ), в якому просить суд:

-визнати протиправною бездіяльність військової частини та зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 надати направлення старшому сержанту І механізованого взводу ІІ механізованої роти І механізованого батальйону ОСОБА_1 , 1968 р.н., РНОКПП НОМЕР_2 .,паспорт НОМЕР_3 , виданий Черняхівським РВ УМВС України в Житомирській області 20 травня 1996 р., на проходження медичного огляду військово-лікарською комісією, з метою встановлення придатності/непридатності до військової служби;

-визнати бездіяльність військової частини з не направлення ОСОБА_1 , 1968 р.н., старшого сержанта І механізованого взводу ІІ механізованої роти І механізованого батальйону, який перебуває на обліку та в числі військової частини НОМЕР_1 , на проходження військово-лікарської комісії для визначення стану його здоров`я і його придатності до подальшої служби;

-зобов`язати військову частину НОМЕР_1 направити його, який перебуває на обліку та в числі військової частини НОМЕР_1 на проходження військово-лікарської комісії в м. Біла Церква для визначення стану здоров`я та придатності до подальшої служби, забезпечивши направленням відповідної форми та необхідними для проходження військово-лікарської комісії документами негайно.

В обгрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що неодноразово звертався до командування, в т.ч. шляхом подання рапортів, щодо направлення для проходження ВЛК. Однак, відповідей на подані рапорті не надходило.

Ухвалою суду від 07 лютого 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня вречення ухвали про відкриття провадження.

Однак, відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, відзив до суду не надав.

Відтак, суд вирішує справу на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Позивач, станом на 24.02.2022 року, перебував на військовійслужбі в роті охорони ІНФОРМАЦІЯ_1 . У зв`язку з погіршенням стану здоров`я проходив обстеження в червні 2023 року.

В зв`язку із чим, позивача було поставлено в електронну чергу на проходження ВЛК на 23.10.2023 рік в м. Житомир.

Проте, 19.10.2023 року позивача було переміщено в іншу військову частину - НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 . Прибувши до частини, позивач звернувся до лікаря і 20.10.2023 року отримав направлення на проходження ВЛК.

23.10.23 позивач почав проходити лікарську комісію, але ввечері того ж дня був переміщений до району ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », село Гетьманівка, Куп`янський район, у складі військової частини НОМЕР_1 , не пройшовши повністю ВЛК.

Позивач неодноразово звертався до командування в усній формі, щодо направлення на проходження ВЛК, подавав рапорти, написані власноруч: командиру взводу, роти, додаючи до рапорту всі медичні довідки з наявними діагнозами, проте жодної відповіді позивач не отримав.

Вважаючи вказану бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також засади проходження в Україні військової служби. передбачені Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Згідно із ч. 2 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ військовий обов`язок встановлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Частиною 3 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ передбачено, що військовий обов`язок включає підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

За змістом ч. 5 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 9 ст. 1 Закону № 2232 щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час.

Згідно з абз. 1 ч. 10 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема, проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії районного (міського) військового комісаріату.

Частиною 2 ст. 2 Закону № 2232-ХІІ визначено, що проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.

Відповідно до ч. 12 ст. 12 Закону № 2232-ХІІ військовозобов`язані, які, зокрема, призначені для комплектування посад за відповідними військово-обліковими спеціальностями під час проведення мобілізації проходять обов`язковий медичний огляд. Порядок проходження медичного огляду затверджується Міністерством оборони України та центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями.

Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 затверджене Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення № 402).

Відповідно до п. 1.1 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

За правилами п.1.2 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза це:

медичний огляд, зокрема, військовозобов`язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти);

визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом;

установлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів.

Пунктом 2.1 розділу І Положення № 402 передбачено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.

Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Відповідно до п. 2.2 розділу І Положення № 402 штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом.

До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону; ВЛК евакуаційного пункту; ВЛК пересувної госпітальної бази.

Згідно із положеннями підпункту 2.5.1 пункту 2.5 розділу І Положення № 402 до позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать: госпітальні ВЛК; гарнізонні ВЛК; ЛЛК; ВЛК Десантно-штурмових військ; ВЛК ТЦК та СП; ВЛК розвідувального органу Міністерства оборони України; ВЛК Сил спеціальних операцій Збройних Сил України; ВЛК інших закладів охорони здоров`я комунальної або державної форми власності.

ЦВЛК має право розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК Збройних Сил України (абз. 15 п.п. 2.3.4 п. 2.3 розділу I Положення № 402).

Відповідно до п. 2.4.4 п. 2.4 розділу І Положення № 402 на ВЛК регіону покладаються обов`язки, зокрема, з організації військово-лікарської експертизи, керівництва підпорядкованими ВЛК, контролю за їхньою роботою та надання їм методичної і практичної допомоги в зоні відповідальності; розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи.

Постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку (п. 2.4.10. розділу І Положення № 402).

Згідно із п.п. 2.5.11. п.2.5 розділу І Положення № 402 документи позаштатних ВЛК скріплюються гербовою печаткою закладу охорони здоров`я (установи), військової частини, в яких ці комісії утворені.

Відповідно до п.п. 2.6.1. п.2.6 розділу І Положення № 402 госпітальні ВЛК створюються у ВМКЦ, медичних (лікувально-діагностичних) центрах, у тому числі розвідувального органу Міністерства оборони України, закладах охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України.

Госпітальні ВЛК також створюються в санаторно-курортних закладах (реабілітаційних госпіталях) у системі Міністерства оборони України, а також в інших закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, де обстежуються і лікуються військовослужбовці.

Гарнізонна ВЛК створюється при поліклініках, поліклінічних відділеннях (усіх найменувань) закладів охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України.

Під час дії воєнного стану можуть створюватися додаткові гарнізонні ВЛК залежно від навантаження, що розміщуються в закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності із включенням лікарів цих закладів до складу ВЛК. Такі гарнізонні ВЛК у ході своєї діяльності використовують гербову печатку та штампи відповідного закладу охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України, в якому вони створені.

На госпітальну (гарнізонну) ВЛК покладається:

проведення медичного огляду осіб, указаних у пункті 1.2 розділу I Положення (крім допризовників), з метою визначення ступеня придатності до військової служби та в інших випадках, указаних у пункті 1.4 розділу II Положення;

ведення книги протоколів ВЛК та здавання її в архів;

проведення контролю за повнотою та якістю обстеження під час проведення медичного огляду, терміном проведення обстеження;

проведення разом із провідними медичними спеціалістами ВМКЦ регіонів та начальниками медичної служби військових частин, що знаходяться у зоні відповідальності закладу охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України, детального аналізу визнання військовослужбовців непридатними (обмежено придатними) до військової служби, розробка пропозицій щодо покращення стану здоров`я військовослужбовців та попередження їх дострокового звільнення з військової служби за станом здоров`я. Узагальнення пропозицій та надання їх до штатної ВЛК (підпункт 2.6.2, 2.6.3 пункту 2.6 глави 2 розділу І Положення № 402).

Таким чином, із наведених вище норм Положення № 402 слідує, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються штатні та позаштатні військово-лікарські комісії, які проводять медичний огляд осіб, передбачених п. 1.1 розділу І Положення № 402, зокрема, з метою визначення ступеня придатності до військової служб, за результатами якого приймають постанови, що оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання ВЛК. До штатних ВЛК належать, зокрема, ВЛК регіону, до повноважень яких належить розгляд скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи. ВЛК регіону також мають право оглядати військовослужбовців, скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК та направляти військових на контрольний медичний огляд, а також за їх рішенням може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд. Постанови регіональних ВЛК можуть бути оскаржені до ЦВЛК або до суду.

Пунктом 1.1 розділу ІІ Положення № 402 передбачено, що Медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону (далі - інші військові формування), у мирний та воєнний час.

Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, зокрема, до військової служби допризовників, призовників, військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти);військовослужбовців до військової служби; військовослужбовців до військової служби за військовою спеціальністю.

Постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров`я (далі - ТДВ) (додаток 3).

Відповідно до п. 1.2 розділу ІІ Положення № 402 розклад хвороб розроблений відповідно до вимог Міжнародної статистичної класифікації хвороб та споріднених проблем охорони здоров`я 10-го перегляду (далі - МКХ-10).

Відповідно до п. 6.6. розділу ІІ Положення № 402 військовослужбовці оглядаються ВЛК у закладах охорони здоров`я (установах) за територіальним принципом або за місцем лікування, навчання, перебування у відрядженні, за місцем проведення відпустки.

За змістом п. 6.28. розділу ІІ Положення № 402 у разі коли ВЛК після амбулаторного обстеження не може прийняти остаточної постанови, вона направляє військовослужбовця на стаціонарне обстеження у заклад охорони здоров`я (установу) з подальшим оглядом його госпітальною ВЛК.

Аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що військовослужбовці підлягають медичному огляду госпітальною ВЛК, якій, за результатами військово-лікарської експертизи надане право приймати постанови щодо придатності особи до військової служби.

Як встановлено судом, в зв`язку із погіршенням стану здоров`я, позивач проходив обстеження червні 2023 року, на підставі якого був поставлений в електронну чергу на проходження ВЛК на 23.10.2023 рік в м. Житомир.

Однак, в зв`язку із переміщенням до іншої військової частини - НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 , ВЛК не проходив. Прибувши до частини, позивач звернувся до лікаря і 20.10.2023 року отримав направлення на проходження ВЛК.

23.10.23 позивач почав проходити лікарську комісію, але ввечері того ж дня був переміщений до району ОТУ «Лиман», село Гетьманівка, Куп`янський район, у складі військової частини НОМЕР_1 , не пройшовши повністю ВЛК.

Позивач неодноразово звертався до командування в усній формі, щодо направлення на проходження ВЛК, подавав рапорти, написані власноруч: командиру взводу, роти, додаючи до рапорту всі медичні довідки з наявними діагнозами, проте жодної відповіді позивач не отримав. Позивачу було запропоновано відбути до місця дислокації, оскільки за станом його здоров`я він фактично не може виконувати службові обов`язки, наказали чекати подальших розпоряджень щодо проходження ВЛК, тобто фактично відмовили у проходженні ВЛК.

Проаналізувавши матеріали справи, суд зазначає, що Положення №402 не передбачає випадків, за яких ВЛК чи військовою частиною, при якій діє ВЛК (її посадовою особою), за наявності відповідного направлення, виданого відповідно до пункту 6.1 глави 6 розділу ІІ Положення №402, може бути відмовлено у проведенні медичного огляду військовослужбовця.

Суд наголошує, що військова служба є діяльністю придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян, а обов`язок держави забезпечити об`єктивний та професійний медичний огляд. У відносинах між державою та громадянами стосовно виконання ними конституційного обов`язку по захисту Вітчизни має бути забезпечено баланс між суспільним інтересом та правами людини, життя і здоров`я якої в Україні визнаються найвищою соціальною цінністю.

На думку суду, позивач не позбавлений права на проходження обстеження стану здоров`я ВЛК для встановлення ступеня придатності до військової служби, а виключно на лікарські комісії покладений обов`язок щодо проведення військово-лікарської експертизи для визначання придатності за станом здоров`я до військової служби військовослужбовців та військовозобов`язаних.

Військова частина НОМЕР_1 , завданням якої є організація та проведення військово-лікарської експертизи особового складу Збройних Сил України, не забезпечила проведення засідання ВЛК на підставі виданого у встановленому порядку направлення на проведення медичного огляду позивача.

Зважаючи на те, що під час розгляду справи судом встановлена бездіяльність відповідача щодо не направлення позивача на проходження ВЛК, таку бездіяльність слід визнати протиправною.

На підставі досліджених доказів, аналізу норм чинного законодавства, суд дійшов висновку, що з урахуванням повноважень, визначених частиною другою статті 245 КАС України позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом прийняття рішення про визнання бездіяльність військової частини НОМЕР_1 з не направлення ОСОБА_1 на проходження військово-лікарської комісії для визначення стану його здоров`я і його придатності до подальшої служби та зобов`язання військової частини НОМЕР_1 направити позивача на проходження військово-лікарської комісії в м. Біла Церква для визначення стану здоров`я та придатності до подальшої служби.

Проте, щодо вимоги зобов`язального характеру, суд зазначає, що відповідно до ст. 371 КАС України рішення у даній категорії справ не відноситься до тих, які підлягають негайному виконанню. В зв`язку із чим, у вимозі щодо зобов`язання відповідача направити позивача для проходження ВЛК, в частині його негайного виконання суд відмовляє.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідками розгляду справи, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Під час звернення до суду, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1074 грн, що підтверджується квитанцією від 24.11.2023 року.

Відтак, на користь позивача необхідно стягнути сплачений судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) задовольнити частково;

2.Визнати протиправною бездіяльність військової частини та зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 надати направлення старшому сержанту І механізованого взводу ІІ механізованої роти І механізованого батальйону ОСОБА_1 , 1968 р.н., РНОКПП НОМЕР_2 .,паспорт НОМЕР_3 , виданий Черняхівським РВ УМВС України в Житомирській області 20 травня 1996 р., на проходження медичного огляду військово-лікарською комісією, з метою встановлення придатності/непридатності до військової служби;

3.Визнати бездіяльність військової частини з не направлення ОСОБА_1 , 1968 р.н., старшого сержанта І механізованого взводу ІІ механізованої роти І механізованого батальйону, який перебуває на обліку та в числі військової частини НОМЕР_1 , на проходження військово-лікарської комісії для визначення стану його здоров`я і його придатності до подальшої служби;

4.Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 направити ОСОБА_1 , який перебуває на обліку та в числі військової частини НОМЕР_1 на проходження військово-лікарської комісії за місцем проходження військової служби для визначення стану здоров`я та придатності до подальшої служби, забезпечивши направленням відповідної форми та необхідними для проходження військово-лікарської комісії документами.

5.В іншій частині позову відмовити;

6.Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір у розмірі 1074 грн (одна тисяча сімдесят чотири грн 00 коп) за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Білоноженко М.А.