КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 травня 2024 року № 640/17920/21

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Білоноженко М.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Головного управління Державної податкової служб у Київській області (03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 5а, код ЄДРПОУ ВП 44096797), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Державної податкової служби у Київській області №11 - д від 23.04.2021 про накладення дисциплінарного стягнення на головного державного ревізора - інспектора відділу позапланових перевірок ризикових платників та збору податкової інформації управління податкового аудиту ГУ ДПС у Київській області Судавцової Наталії (РНОКПП: НОМЕР_1 ).

В обгрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила про протиправність оскаржуваного наказу, оскільки його було винесено неуповноваженою на те особою. Відтак, вважає, що притягнення позивача до відповідальності відбулось з грубим порушення процедури, що свідчить про незаконність винесеного наказу від 23.04.2021 року.

Окружним адміністративним судом міста Києва відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.

Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 № 2825-IX (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

На виконання вимог Закону №2825-IXупровідним листом від 23.01.2023 №03-19/5616/23 матеріали справи №640/17920/21 передано до Київського окружного адміністративного суду (вх. від 20.12.2023 №60082).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями, справу №640/17920/21 передано до розгляду судді Білоноженко М.А.

Ухвалою суду від 06 лютого 2024 року справу прийнято до свого провадження суддею Білоноженко М.А.

Відповідач, не погоджуючись із доводами позивача, надав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що позивачем було порушено Порядок доступу до інформації в інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних системах органів Державної податкової служби України, а саме надання працівнику податкової поліції ДФС у Святошинському районі м. Києва даних для входу в інформаційні системи- ІТС «Податковий блок». В зв`язку із чим, позивачем були порушені вимоги ст. 21 ЗУ «Про інформацію», ст. 43 ЗУ «Про запобігання корупції», допустивши розголошення та використанні в інший спосіб конфіденційної та іншої інформації з обмеженим доступом, що стала відома в зв`язку із виконанням своїх службових обов`язків.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Наказом Головного управління ДПС у Київській області від 15.10.2020№ 640-О «Про призначення ОСОБА_1 » ОСОБА_1 призначено в порядку переведення з 16 жовтня 2020 року на посаду головного державного ревізора-інспектора відділу позапланових перевірок ризикових платників та аналізу податкової інформації управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Київській області.

Наказом Головного управління ДПС у Київській області, як відокремленого підрозділу ДПС від 11.01.2021 № 5-о ОСОБА_1 призначено в порядку переведення з 12 січня 2021 року на посаду головного державного ревізора- інспектора відділу перевірок з питань відшкодування ПДВ управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Київській області, як відокремленого підрозділу ДПС.

До управління з питань запобігання та виявлення корупції ГУ ДПС у Київській області надійшов службовий лист від управління податкового аудиту що містив пояснювальну записку ОСОБА_1 про відновлення прав доступу до інформаційної системи ІТС «Податковий блок».

Відповідно до наданої інформації встановлено, що до позивача звернувся колишній її співробітник, а нині працівник податкової міліції ДФС у Святошинському районі м. Києва з проханням надати фото реєстраційних даних підприємства, мотивувавши дане прохання тим, що в нього відсутній доступ до баз даних ДПС. В подальшому, працівник податкової міліції отримавши фотокопію реєстраційних даних платника податків, неодноразово використовував ідентифікатор ОСОБА_1 для доступу до ІТС «Податковий блок».

На підставі отриманої інформації, наказом ГУ ДПС у Київській області від 27.11.2020 № 1790 було прийнято рішення про проведення тематичної перевірки ГУ ДПС у Київській області з питань дотримання вимог статті 43 Закону України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII та статті 21 Закону України «Про інформацію» від 02 жовтня 1992 року № 2657-XII.

За результатами проведеної перевірки, ініційовано порушення дисциплінарного провадження стосовно головного державного ревізора-інспектора відділу перевірок з питань відшкодування ПДВ управління податкового аудиту ОСОБА_1 , оформлене наказом ГУ ДПС у Київській області від 08.04.2021 № 8-д.

Наказом ГУ ДПС у Київській області від 23.04.2021 № 11-д «Про накладення дисциплінарного стягнення» позивачу було оголошено догану за неналежне виконання посадових обов`язків.

Вважаючи прийнятий наказ протиправним, позивач звернулась до суду із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.

Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2статті 38 Конституції України громадянам гарантовано рівне право доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 1статті 1 Закону України «Про державну службу» №889-VIII державна служба- це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо 1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; 2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; 3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; 4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; 5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; 6) управління персоналом державних органів; 7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.

Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Згідно з частиною 1 статті 3 Закону №889-VIII цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.

Відповідно до частин 1-3статті 5 Закону №889-VIII правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.

Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Частиною 1 ст. 8 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII визначено, що державний службовець зобов`язаний:

1) дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2)дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки;

3) поважати гідність людини, не допускати порушення прав і свобод людини та громадянина;

4) з повагою ставитися до державних символів України;

5) обов`язково використовувати державну мову під час виконання своїх посадових обов`язків, не допускати дискримінацію державної мови і протидіяти можливим спробам її дискримінації;

6) забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів;

7) сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов`язки та умови контракту про проходження державної служби (у разі укладення);

8) виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України;

9) додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції;

10) запобігати виникненню реального, потенційного конфлікту інтересів під час проходження державної служби;

11) постійно підвищувати рівень своєї професійної компетентності та удосконалювати організацію службової діяльності;

12) зберігати державну таємницю та персональні дані осіб, що стали йому відомі у зв`язку з виконанням посадових обов`язків, а також іншу інформацію, яка відповідно до закону не підлягає розголошенню;

13) надавати публічну інформацію в межах, визначених законом.

Державні службовці виконують також інші обов`язки, визначені у положеннях про структурні підрозділи державних органів та посадових інструкціях, затверджених керівниками державної служби в цих органах та контракті про проходження державної служби (у разі укладення).

Статтею 16 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992 № 2657-ХІІ (зі змінами та доповненнями) передбачено, що податкова інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб`єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Правовий режим податкової інформації визначається Податковим кодексом України та іншими законами.

Порушенням законодавства України про інформацію тягне за собою дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законами України (ст. 27 Закону України «Про інформацію»).

Відповідно і до ч. 1-3 ст. 21 Закону України «Про інформацію», інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація.

Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.

Відносини, пов`язані з правовим режимом конфіденційної інформації, регулюються законом.

Порядок віднесення інформації до таємної або службової, а також порядок доступу до неї регулюються законами.

Згідно п. п. 17.1.9. п. 17.1. ст. 17 Податкового кодексу України платник податків має право на нерозголошення контролюючим органом (посадовими особами) відомостей про такого платника без його письмової згоди та відомостей, що становлять конфіденційну інформацію, Державну, комерційну чи банківську таємницю та стали відомі під час виконання посадовими особами службових обов`язків, крім випадків, коли це прямо передбачено законами.

Посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані:

-дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами;

-не допускати розголошення інформації з обмеженим доступом, що одержується, використовується, зберігається під час реалізації функцій, покладених на контролюючі органи (п. п. 21.1.1., 21.1.6. п. 21.1. ст. 21 Податкового кодексу України).

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року № 2939-VI (зі змінами та доповненнями), конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону.

Розпорядники інформації, визначені частиною першою статті 13 цього Закону, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Згідно ст. 43 Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700-VII (зі змінами та доповненнями), особи, зазначені у пункті 1, підпункті "а" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, не розголошують і не використовують в інший спосіб конфіденційну та іншу інформацію з обмеженим доступом, що стала їм відома у зв`язку з виконанням своїх службових повноважень та професійних обов`язків, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 64 Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.

У розумінні ч. 1 ст. 65 Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

За приписами ч. 2 ст. 65 зазначеного Закону дисциплінарними проступками є: 1) порушення Присяги державного службовця; 2) порушення правил етичної поведінки державних службовців; 3) вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу; 4) дії, що шкодять авторитету державної служби; 5) невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень; 6) недотримання правил внутрішнього службового розпорядку; 7) перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу кримінального або адміністративного правопорушення; 8) невиконання вимог щодо політичної неупередженості державного службовця; 9) використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб; 10) подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби; 11) неповідомлення керівнику державної служби про виникнення відносин прямої підпорядкованості між державним службовцем та близькими особами у 15-денний строк з дня їх виникнення; 12) прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин; 13) поява державного службовця на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; 14) прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу кримінального або адміністративного правопорушення; 15) прийняття державним службовцем рішення, що суперечить закону або висновкам щодо застосування відповідної норми права, викладеним у постановах Верховного Суду, щодо якого судом винесено окрему ухвалу.

Відповідно до ч. 1 ст. 66 Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.

У ч. 6 ст. 67 Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII законодавцем передбачено, що дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов`язків.

За приписами ст. 75 Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII перед накладенням дисциплінарного стягнення суб`єкт призначення повинен отримати від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, письмове пояснення.

Пояснення державного службовця має відображати час, місце, обставини та причини вчинення ним дисциплінарного проступку, його усвідомлення чи заперечення провини, а також інші питання, які мають значення у справі.

Відмова надати пояснення оформляється відповідним актом і підтверджується двома державними службовцями. Відмова надати пояснення не перешкоджає здійсненню дисциплінарного провадження та накладенню на державного службовця дисциплінарного стягнення.

Як свідчать матеріали справи, працівниками управління з питань запобігання та виявлення корупції встановлено, що відповідно до службових записок управління податкового аудиту ГУ ДПС у Київській області від 21.10.2020 № 528/10-36-07-03 та № 529/10-36-07-03 позивачу було надано доступ до інформації, що міститься в інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних системах органів ДПС.

В листопаді 2020 року відповідальними працівниками ДПС України повідомлено начальника відділу супроводження інформаційних систем, адміністраторів безпеки та адміністрування служби каталогів управління електронних сервісів, як посадову особу що виконує функції адміністрування доступу користувачів ГУ ДПС у Київській області до інформаційно- телекомунікаційних систем, про факт тимчасового припинення (оперативного реагування) доступу до інформації в ІТС «Податковий блок» Судавцовій Наталії внаслідок порушення вимог Порядку доступу до інформації в інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних системах органів Державної податкової служби України, затвердженого наказом ДПС України від 15.05.2020 № 216.

З особистих пояснень позивача стало відомо, що 2-3 листопада 2020 року до неї звернувся колишній співробітник, з яким вона працювала раніше в СУФР ГУ м. Києва, а нині він працівник податкової міліції ДФС Святошинського району м. Києва, з проханням надання фотографії реєстраційної картки платника податків з ІТС «Податковий блок» для виконання своїх посадових обов`язків. Запитуване фото надано ОСОБА_1 з використанням менеджеру «Viber».

Надалі, 4 листопада 2020 року позивачу було обмежено доступ до ІТС «Податковий блок», в результаті чого ОСОБА_1 звернулась до начальника відділу супроводження інформаційних систем, адміністраторів безпеки та адміністрування служби каталогів управління електронних сервісів, який повідомив що під ідентифікатором для входу в систему останньої, здійснено вхід в ІТС «Податковий блок» з IP-адреси територіального органу ДФС у Святошинському районі м. Києва. З приводу цього, позивачем надано пояснення, в яких остання зазначила що їй не відомо, як інший працівник здійснив вхід до інформаційної системи за її даними, оскільки вона нікому не передавала свій логін та пароль.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року № 2939-VI (зі змінами та доповненнями), конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону.

Розпорядники інформації, визначені частиною першою статті 13 цього Закону, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Згідно ст. 43 Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700-VII (зі змінами та доповненнями), особи, зазначені у пункті 1, підпункті "а" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, не розголошують і не використовують в інший спосіб конфіденційну та пішу інформацію з обмеженим доступом, що стала їм відома у зв`язку з виконанням своїх службових повноважень та професійних обов`язків, крім випадків, встановлених законом.

Наказом ГУ ДПС у Київській області від 12.06.2020 № 843 затверджено Порядок доступу до інформації в інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно- телекомунікаційних системах Головного управління ДПС у Київській області.

Суд зауважує, що вказаним порядком було визначено взаємодію між суб`єктами відносин, пов`язаних з реалізацією повноважень обробки і розпорядження інформацією в інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних системах ГУ ДПС у Київській області, умови отримання користувачами можливості обробляти інформацію в системі та правила обробки цієї інформації, а також порядок здійснення контролю за дотриманням вимог Порядку користувачами, на момент вчинення позивачем дисциплінарного проступку, а саме листопад 2020 року.

Згідно п. п. 7.2. п. 7 Порядку, користувач зобов`язаний, з-поміж іншого, використовувати інформацію виключно в цілях, передбачених посадовою інструкцією або іншим організаційно-розпорядчим документом ГУ ДПС; не передавати інформацію стороннім особам.

Підпунктом 7.3. п. 7 Порядку доступу до інформації в інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних системах Головного управління ДПС у Київській області визначено, що користувачу забороняється, зокрема, передача іншим особам свого ідентифікатора користувача в системі/мережі, пароля та інших засобів доступу до системи; передача конфіденційної інформації стороннім особам.

Так, поясненнями, що містяться в матеріалах дисциплінарної справи, позивач фактично визнає порушення вимог п. п. 7.2. - 7.3. п. 7 Порядку доступу до інформації в інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних системах Головного управління ДПС у Київській області, а також інших нормативно- правових актів що визначають порядок доступу, використання та роботи з конфіденційною інформацією.

Жодних доводів стосовно спростування вказаних обставин позивачем не наведено.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд погоджується із висновками відповідача про те, що позивачем неналежно виконувались посадові обов`язки, що призвело до порушено вимог Закону України «Про запобігання корупції», Закону України «Про інформацію», Порядку доступу до інформації в інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних системах Головного управління ДПС у Київській області, та знайшло свій вияв у безпідставному доступі сторонніх осіб до інформації з обмеженим доступом, а також інформації, наявної в ІТС «Податковий блок»

Натомість, позивач, оскаржуючи наказ про притягнення її до відповідальності зазначає, що він винесений неуповноважений на те особою.

Суд, дослідивши матеріали справи, не погоджується із зазначеними висновками позивача з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 68 Закону № 889-VIII, дисциплінарне провадження порушується шляхом видання відповідного наказу (розпорядження):

-міністром - стосовно державного секретаря відповідного міністерства;

-суб`єктом призначення - стосовно інших державних службовців.

Дисциплінарні стягнення накладаються (застосовуються): на державних службовців, які займають посади державної служби категорії "А": зауваження - суб`єктом призначення; інші види дисциплінарних стягнень - суб`єктом призначення з урахуванням пропозиції Комісії; на державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б і В: зауваження - суб`єктом призначення; інші види дисциплінарних стягнень - суб`єктом призначення за поданням дисциплінарної комісії.

Підпункт 7 п. 1 ст. 2 Закону № 889-VIII визначає, що суб`єкт призначення - державний орган або посадова особа, яким відповідно до законодавства надано повноваження від імені держави призначати на відповідну посаду державної служби в державному органі та звільняти з такої посади.

Тобто, законодавець визначає суб`єкта призначення, як посаду, яку обіймає особа, наділена повноваженнями призначати державних службовців на відповідні посади, а не пов`язує дане визначення з конкретною фізичною особою.

Згідно п. п. 13 п. 11 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 року № 227 (із змінами і доповненнями), Голова ДПС призначає на посаду та звільняє з посади у порядку, передбаченому законодавством про державну службу, державних службовців апарату ДПС (якщо інше не передбачено законом).

Положенням про Головне управління ДПС у Київській області, затвердженим наказом Державної податкової служби України від 12.11.2020 № 643, визначено, Головне управління ДПС у Київській області є територіальним органом, утвореним на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України.

До повноважень начальника ГУ ДПС у Київській області належить, зокрема, призначення та звільнення державних службовців та працівників ГУ ДПС у Київській області, відповідно до чинного законодавства про державну службу та законодавства про працю, укладання та розірвання з державними службовцями ГУ ДПС контрактів про проходження державної служби.

Начальник ГУ ДПС має заступників, яких призначає на посади та звільняє з посад Голова ДПС відповідно до законодавства про державну службу.

Судом встановлено, що наказ ГУ ДПС у Київській області від 23.04.2021 № 11-д «Про накладення дисциплінарного стягнення», яким оголошено догану ОСОБА_1 , підписаний в. о. начальника ГУ ДПС у Київській області Олександром Загорським.

Так, наказом ДПС України від 04.02.2021 № 248-о ОСОБА_2 звільнено 04.02.2021 за угодою сторін з посади заступника начальника Головного управління ДПС у Київській області.

Відповідно до вимог чинного законодавства, наказом Голови комісії з ліквідації ГУ ДПС у Київській області - заступником начальника ГУ ДПС у Київській області від 04.02.2021 № 71-о ОСОБА_2 вважається таким, що звільнений з 04.02.2021 за угодою сторін з посади заступника начальника Головного управління ДПС у Київській області.

Наказом ДПС України від 04.02.2021 № 250-о ОСОБА_2 було призначено на посаду заступника начальника Головного управління ДПС у Київській області, як відокремленого підрозділу ДПС з 05.02.2021, шляхом укладення контракту про проходження державної служби на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та до дня визначення переможця на цю посаду за результатами конкурсного відбору відповідно до законодавства.

Так, судом встановлено, що на період відпустки начальника Головного управління ДПС у Київській області, як відокремленого підрозділу ДПС ОСОБА_3 , згідно наказу ДПС України від 21.04.2021 № 789-о на заступника начальника Головного управління ДПС у Київській області, як відокремленого підрозділу ДПС ОСОБА_2 покладено виконання обов`язків начальника Головного управління ДПС у Київській області Б 22.04.2021 по 23.04.2021.

Таким чином, суд зазначає, що наказ ГУ ДПС у Київській області від 23.04.2021 № 11-д «Про накладення дисциплінарного стягнення» підписаний в. о. начальника ГУ ДПС у Київській області Загорським О.Ф., відповідає вимогам чинного законодавства України, оскільки саме останній є суб`єктом призначення головного державного ревізора-інспектора відділу перевірок з питань відшкодування ПДВ управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Київській області Судавцової Н.К. на момент винесення оскаржуваного наказу.

Таким чином, за результатами розгляду справи суд прийшов до висновку, що головний державний ревізор-інспектор відділу перевірок з питань відшкодування ПДВ управління податкового аудиту ОСОБА_1 порушила вимоги ст. 21 Закону України «Про інформацію» та ст. 43 Закону України «Про запобігання корупції», допустивши розголошення та використання в інший спосіб конфіденційної та іншої інформації з обмеженим доступом, що стала відома у зв`язку з виконанням своїх службових обов`язків.

В зв`язку із чим, наказ ГУ ДПС у Київській області від 23.04.2021 № 11-д «Про накладення дисциплінарного стягнення», яким оголошено догану головному державному ревізору-інспектору відділу перевірок з питань відшкодування ПДВ управління податкового аудиту ОСОБА_1 за неналежне виконання посадових обов`язків є законним, а тому скасуванню не підлягає.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з меж позовних вимог, оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог, в зв`язку із чим, адміністративний позов не підлягає задоволенню.

В зв`язку із відмовою у задоволенні позову, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 241-250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Білоноженко М.А.