ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2024 року

м. Київ

справа № 357/5370/22

провадження № 61-13794св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на постанову Київського апеляційного суду від 06 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О., Яворського М. А.,

Короткий зміст позовних вимог

1. У липні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна подружжя.

2. Позовна заява мотивована тим, що в 1991 році вона познайомилася з відповідачем, вони почали підтримувати дружні стосунки, після закінчення навчання близько 20 років вони не бачилися.

3. З 27 лютого 1998 року по 27 квітня 2011 року вона перебувала в шлюбі з ОСОБА_4 , під час якого було народжено двоє дітей.

4. Відповідач також був одружений, його шлюб був припинений у зв`язку зі смертю дружини.

5. 27 лютого 2011 року ОСОБА_2 написав їй листа в соціальній мережі та фактично з цього часу розпочалися їхні відносини. Поки вона з дітьми проживала і працювала в с. Велика Багачка, ОСОБА_2 неодноразово приїздив до неї, в цей період вони почали планувати спільне проживання, почали пошуки житла та збирати кошти.

6. 10 червня 2012 року ОСОБА_1 переїхала до м. Біла Церква. Для проживання сторони орендували будинок за адресою: АДРЕСА_1 . На той час вона залишалась зареєстрованою за адресою своїх батьків у

АДРЕСА_2 . В серпні 2012 року вона звільнилась з місця роботи та почала пошуки роботи в м. Біла Церква, де у вересні 2012 року її діти почали навчання. 01 березня 2013 року вона працевлаштувалась до Білоцерківської районної державної адміністрації, де працює по сьогоднішній день.

8. За період спільного проживання однією сім`єю як чоловік та жінка з 10 червня 2012 року сторони мали спільний бюджет.

9. У вересні 2013 року вони знайшли житло, проте їм не вистачало коштів і на ім`я ОСОБА_2 було оформлено кредит у АТ «Альфа-банк», при цьому вона виступала поручителем.

10. 25 вересня 2013 року було укладено договір купівлі-продажу секції у гуртожитку по АДРЕСА_3 , оформивши його на ОСОБА_2 .

11. З 15 жовтня 2013 року сторони разом із дітьми переїжджають до секції у гуртожитку, де проживають до 28 грудня 2021 року. Також в 2017 році для спільних потреб сім`ї сторони придбають на ім`я ОСОБА_2 колісний причіп та гараж.

12. Весь цей період сторони спільно виховували її дітей, спільно проводили дозвілля та відпочинок, діти почали вважати відповідача батьком, у зв`язку з чим 12 серпня 2012 року її син ОСОБА_5 змінив своє прізвище на прізвище відповідача і став ОСОБА_6 .

13. З 10 червня 2012 року сторони спільно приймали участь у питаннях життєзабезпечення родини, купували продукти харчування, спільно сплачували комунальні послуги та членські внески за гараж, проводили ремонтні роботи, доглядали один одного під час хвороб, тощо.

14. Проте, в грудні 2021 року їх сім`я розпалася і з 28 грудня вони проживають окремо. Добровільної згоди про поділ майна вони досягти не змогли, бо ОСОБА_2 вважає, що оскільки майно зареєстроване за ним, то він буде розпоряджатися цим майном на власний розсуд.

15. Враховуючи наведене просила суд:

- встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 в період з 10 червня 2012 року по 28 грудня 2021 року;

- визнати спільною сумісною власністю сторін секцію № НОМЕР_1 в гуртожитку за адресою АДРЕСА_4 , площею 34,5 кв. м, колісний причіп ПГМФ 8302, номерний знак НОМЕР_2 , гараж № НОМЕР_3 в гаражному кооперативі «ІНФОРМАЦІЯ_4» за адресою: АДРЕСА_4 ;

- визнати за ОСОБА_1 в порядку поділу спільної сумісної власності право власності на 1/2 частину секції НОМЕР_1 в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_4 та 1/2 частину колісного причіпу ПГМФ 8302, номерний знак НОМЕР_2 , стягнути з відповідача на її користь компенсацію вартості 1/2 частини гаража № НОМЕР_3 в гаражному кооперативі «ІНФОРМАЦІЯ_4» в розмірі 51 298,50 грн.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

16. Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 лютого 2023 року у складі судді ОСОБА_7 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

17. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_8 не довела факт спільного проживання з ОСОБА_2 , ведення спільного бюджету, господарства та побуту, а також спільної праці, що між нею та ОСОБА_2 виникли відносини, притаманні подружжю, а спірне майно придбано за спільні кошти та спільними зусиллями.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

18. Постановою Київського апеляційного суду від 06 вересня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

19. Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 лютого 2023 року та додаткове рішення цього ж суду від 03 березня 2023 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено частково.

20. Встановлено факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період часу з 10 червня 2012 року до 28 грудня 2021 року.

21. Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 секцію НОМЕР_1 в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_4 та колісний причіп марки ПГМФ модель 8302, 2017 року випуску, сірого кольору, номерний знак НОМЕР_2 , та визнано право власності на 1/2 частку зазначеного майна за кожним з подружжя.

22. В іншій частині позову ОСОБА_1 відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат.

23. Скасовуючи рішення місцевого суду та задовольняючи позовні вимоги частково, апеляційний суд виходив із того, що місцевим судом не надано належної оцінки тому, що ОСОБА_1 надала належні, допустимі та достатні докази, які в своїй сукупності та кожен окремо доводять факти, викладені в позовній заяві на підтвердження заявлених вимог, натомість відповідачем не надано жодних доказів на спростування викладених позивачкою обставин.

24. Вирішуючи питання щодо частини спірного майна, апеляційний суд дійшов висновку, що таке набуто під час спільного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, за спільні кошти сторін, а тому є спільною сумісною власністю подружжя відповідно до статті 74 СК України. При цьому судом зазначено, що відповідач, заперечуючи викладені позивачкою обставини, не спростував презумцію спільності майна подружжя.

25. Разом із тим, відмовляючи у задоволенні позовних в частині вимог щодо гаража, суд виходив із того, що він не перебуває у власності відповідача.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

26. У вересні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 .

27. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

28. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 травня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

29. У касаційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судові рішення та залишити в силі рішення місцевого суду.

30. Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

31. Касаційна скарга мотивована тим, що самі лише показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

32. Вказує, що спільне проживання жінки та чоловіка має бути постійним, крім випадків, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками та з інших поважних причин не проживають спільно.

33. Разом із тим, одне лише спільне проживання не є достатнім для визнання фактичного подружжя сім`єю без наявності інших ознак сім`ї, а подальша реєстрація місця проживання жінки та чоловіка за однією адресою не є обов`язковою ознакою наявності фактичного шлюбу.

34. Також спільний відпочинок та присутність сторін разом на святах самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не можуть свідчити про те, що між сторонами склалися та мали місце усталені відносини, властиві подружжю.

35. Заявник зазначає, що самі по собі відносини сторін, як чоловіка та жінки (міжособистісні стосунки, які передбачають фізичну або емоційну близькість), не свідчить про утворення родини та спільного побуту.

36. Посилається на те, що твердження позивачки про перебування у цивільному шлюбі суперечить її попередній поведінці, а саме зазначення в ділових та особистих документах, що він є членом її сім`ї.

37. Крім того, сам факт перебування у фактичних шлюбних відносинах без установлення ведення спільного господарства, побуту та бюджету не є підставою для визнання права власності на половину майна.

38. Позивачка не надала суду доказів, що кошти, за які було придбано спірне майно, були їх спільними коштами або зароблені їх спільною працею, або частина з них були її особистими коштами.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

39. У листопаді 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_9 , у якому вказано, що судові рішення апеляційного суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

40. ОСОБА_1 перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_10 з 27 лютого 1998 року по 27 квітня 2011 року (а. с. 13, 15, 16, т. 1), під час якого в с. Велика Багачка Полтавської області народжено двоє дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 19, т. 1), та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 23, т. 1).

41. ОСОБА_2 перебував в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_11 з 29 жовтня 1988 року по 15 лютого 2001 року (а. с. 170 - 175, т. 1).

42. Згідно інформації про реєстрацію місця проживання особи, наданої Управлінням адміністративних послуг Білоцерківської міської ради 09 серпня 2022 року, місце проживання ОСОБА_2 було зареєстроване за адресою АДРЕСА_5 з 31 жовтня 2006 року по 29 жовтня 2013 року (а. с. 150, т. 1).

43. З 06 листопада 2013 року ОСОБА_2 зареєстрований за адресою АДРЕСА_3 (а. с. 154, т. 1).

44. 22 серпня 2012 року ОСОБА_5 отримав у відділі державної реєстрації актів цивільного стану Великобагачанського районного управління юстиції Полтавської області свідоцтво про зміну імені, згідно якого ним змінено прізвище на « ОСОБА_12 » (а. с. 20 ,т. 1).

45. Згідно додатків до атестата про повну загальну середню освіту та довідки Білоцерківської гімназії № 2 від 11 травня 2022 року на адвокатський запит ОСОБА_6 навчався в гімназії з 21 серпня 2012 року з 31 травня 2013 року, ОСОБА_4 - з 01 вересня 2012 року по 23 червня 2017 року, адреси проживання обох учнів - АДРЕСА_6 (а. с. 21, 24, 32, т. 1).

46. Згідно довідки гаражного кооперативу «ІНФОРМАЦІЯ_4» від 12 квітня 2022 року № 567 ОСОБА_4 є членом кооперативу та за ним закріплені гаражі № НОМЕР_4 - НОМЕР_6 (а. с. 26, т. 1). Згідно довідки гаражного кооперативу «ІНФОРМАЦІЯ_4» від 03 серпня 2022 року № 571 ОСОБА_2 є членом кооперативу від 11 лютого 2017 року та за ним закріплений гараж № НОМЕР_3 (а. с. 139, т. 1).

47. Згідно довідки Білоцерківської районної військової адміністрації Київської області від 11 травня 2022 року, виданої ОСОБА_1 , яка з 01 березня 2013 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 проживала за адресою АДРЕСА_7 , а з 15 жовтня 2013 року проживає за адресою АДРЕСА_3 , що вона дійсно працювала та працює в Білоцерківській районній державній адміністрації з 01 березня 2013 року (а. с. 34, т. 1).

48. Згідно витягу з реєстру Білоцерківської міської територіальної громади від 23 травня 2022 року за адресою АДРЕСА_3 станом на 23 травня 2022 року зареєстровано 4 особи: ОСОБА_2 - з 06 листопада 2013 року, ОСОБА_4 - з 06 червня 2019 року, ОСОБА_6 - з 03 грудня 2020 року, ОСОБА_1 - з 03 грудня 2020 року (а. с. 35, т. 1).

49. Згідно довідки КП Білоцерківської міської ради «Міська служба замовника» від 15 серпня 2022 року № 109 відповідно до договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 18 грудня 2020 року нарахування проводиться на 4 особи; інформацією за період з 15 жовтня 2013 року по 28 грудня 2021 року підприємство не володіє; згідно протоколу зборів співвласників будинку № 1 від 19 листопада 2020 року ОСОБА_13 вибрали уповноваженою особою (старшою будинку) гуртожитку за адресою АДРЕСА_4 на підписання договору з управителем про надання послуг з управління багатоквартирним будинком (а. с. 151, т. 1).

50. Згідно записів в трудовій книжки ОСОБА_1 вона постійно працевлаштована з 1993 року (а. с. 36-38, т. 1). Наявна копія особової справи ОСОБА_1 , заведеної Білоцерківською районною державною адміністрацією 01 березня 2013 року (а. с. 190 - 204, т. 1).

51. Наявні відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків з 2008 року по грудень 2021 року ( а. с. 39-52, т. 1).

52. Згідно договору купівлі-продажу секції в гуртожитку від 25 вересня 2013 року ОСОБА_2 за 128 608 грн придбано секцію № НОМЕР_1 в гуртожитку за адресою АДРЕСА_4 (а. с. 53 ,т. 1; а. с. 20, т. 2). Згідно звіту про оцінку майна, складеного ТОВ «Інфо-центр Консалт» 04 травня 2022 року, ринкова вартість секції НОМЕР_1 в гуртожитку за адресою АДРЕСА_4 становить 156 400 грн. (а. с. 55-63, т. 1).

53. Згідно реєстраційної картки транспортного засобу причіп НОМЕР_5 , 2017 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 , 20 квітня 2017 року зареєстрований за ОСОБА_2 (а. с. 127, т. 1).

54. Згідно відповіді ТСЦ МВС № 3242 від 09 травня 2022 року на адвокатський запит станом на 07 травня 2022 року за ОСОБА_2 зареєстровано 20 квітня 2017 року причіп ПГМФ 8302, 2017 року випуску, сірого кольору (а. с. 64, т. 1). Згідно звіту про оцінку майна, складеного ТОВ «Інфо-центр Консалт» 04 травня 2022 року, ринкова вартість колісного причепа ПГМФ 8302, 2017 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 , станом на 04 травня 2022 року становить 17 145 грн (а. с. 65 - 71, т. 1).

55. Згідно звіту про оцінку майна, складеного ТОВ «Інфо-центр Консалт» 17 червня 2022 року, ринкова вартість гаража № 243 за адресою: АДРЕСА_4 , гаражний кооператив «ІНФОРМАЦІЯ_4», станом на 17 червня 2022 року становить 102 597 грн (а. с. 74 - 85, т. 1).

56. В матеріалах справи наявні копії фотознімків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 разом, а також з дітьми ОСОБА_1 ОСОБА_6 та ОСОБА_4 з проставленими вручну датами зйомки.

57. Згідно листа АТ «Альфа-Банк» від 02 серпня 2022 року ОСОБА_2 був клієнтом АТ «Альфа-Банк» та 19 вересня 2013 року на його ім`я був оформлений кредитний договір на суму 29 512 грн, договір поруки за даним договором відсутній, борг погашений клієнтом 20 листопада 2014 року (а. с. 124, т. 1).

Позиція Верховного Суду

58. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

59. Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

60. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

61. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

62. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

63. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

64. Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

65. Згідно з частинами третьою, четвертою статті 4 СК України кожна особа має право на проживання в сім`ї та на повагу до свого сімейного життя. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

66. Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану (частина перша статті 21 СК України).

67. Згідно з частиною першою статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

68. Відповідно до статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

69. Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім`єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов`язків.

70. Важливе значення для правильного вирішення спору про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу мають конституційні положення про ґрунтування шлюбу на вільній згоді жінки і чоловіка, про рівні права і обов`язки кожного із подружжя у шлюбі та сім`ї (стаття 51 Конституції України).

71. Отже, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною, визначеною законом підставою для виникнення у них прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.

72. Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати в сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню.

73. Так, при встановленні факту наявності в осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені в понятті домогосподарства.

74. Домогосподарством є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти.

75. Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність як у жінки, так і в чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема з нормативно-правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання.

76. Розгляд справи, в якій викладена самостійна позовна вимога про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу, потребує надання сторонами належних та допустимих доказів обставин, зазначених у позовній заяві, та дослідження їх судом, адже нормами цивільного процесуального закону визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доводів сторін у справі та доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору.

77. Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів, які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин, притаманних подружжю.

78. При застосуванні статті 74 СК України необхідно виходити з того, що вказана норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю. Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, з метою вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України потрібно встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.

79. Скасовуючи рішення місцевого суду та частково задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд обґрунтованого виходив із того, що ОСОБА_1 надала належні, допустимі та достатні докази, які в своїх сукупності та кожен окремо доводять факти, викладені в позовній заяві, на підтвердження заявлених вимог, натомість відповідачем не надано жодних доказів на спростування викладених позивачкою обставин.

80. Доводи заявника у касаційній скарзі про те, що апеляційний суд безпідставно встановив наявність між сторонами стосунків, притаманних подружжю на підставі показів свідків, відхиляються колегією суддів з огляду на таке.

81. Відповідно до частини першої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

82. Отже, належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами у процесі встановлення об`єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

83. Згідно зі статтею 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

84. Відповідно до положень статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатній і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

85. Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд дослідив наявні у справі фотографії, пояснення сторін, показання свідків, встановив факт проживання сторін в одному житловому приміщенні та реєстрацію відповідачки та її дітей за адресою проживання, наявність в сина ОСОБА_1 прізвища відповідача, тому, врахувавши всі докази в сукупності, дійшов правомірного висновку про наявність у сторін відносин, притаманних подружжю. Доводи заявника у касаційній скарзі щодо відсутності у сторін відносин, притаманних подружжю, не підтверджуються матеріалами справи та спростовуються встановленими апеляційним судом обставинам.

86. Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц зазначила, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

87. Посилання заявника на те, що позивачка не надала суду доказів, що кошти, за які було придбано спірне майно, були їх спільними коштами або зароблені їх спільною працею, тобто ОСОБА_2 вказує, що набуте майно є його особистою приватною власністю, оскільки придбано за його особисті кошти, відхиляються з огляду на наступне.

88. Згідно з частиною першою статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

89. Разом із тим, матеріали справи не містять інформації про те, що між сторонами було укладено письмовий договір, в якому обумовлюється правовий статус майна, набутого за час спільного проживання.

90. Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

91. Отже статтею 60 СК України встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує.

92. Наведені положення поширюються й на майно, набуте жінкою та чоловіком, які проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

93. За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

94. Разом із тим, ОСОБА_2 не надав суду жодних доказів на підтвердження того, що майно, набуте сторонами під час проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, було придбано за його особисті кошти, тому суд апеляційної інстанції обґрунтованого виснував, що таке майно є спільною сумісною власністю подружжя й, відповідно, підлягає поділу між сторонами.

95. З урахуванням відсутності в матеріалах справи доказів, підтверджуючих доводи щодо придбання майна за особисті кошти, колегія суддів відхиляє вказані посилання ОСОБА_2 . При цьому відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

96. Таким чином, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого суду та частково задовольняючи позовні вимоги, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

97. Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

98. Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

99. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного суду від 06 вересня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович