ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2024 року

м. Київ

справа № 686/1139/22

провадження № 61-15020св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Міністерство внутрішніх справ України,

третя особа - Управління Міністерства внутрішніх справ України у Хмельницькій області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справикасаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 серпня 2023 року в складі судді Салоїд Н. М. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 10 жовтня 2023 року в складі колегії суддів: Костенка А. М., Гринчука Р. С., Спірідонової Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України), в якому просив стягнути з відповідача на його користь 1 500 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

На обґрунтування позову зазначав, що з 15 серпня 1998 року по 16 січня 2015 року він проходив службу в органах внутрішніх справ. Наказом МВС України від 16 січня 2015 року № 48о/с його було звільнено з посади інспектора з адміністративної практики відділення Державної автомобільної інспекції з обслуговування міста Хмельницький на підставі пункту 10 частини другої статті 3 Закону України «Про очищення влади». Наказом Управління МВС України в Хмельницькій області від 31 січня 2015 року № 22о/с йому встановлено вислугу років станом на 16 січня 2015 року.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2021 року визнано протиправним та скасовано наказ МВС від 16 січня 2015 року № 48о/с «По особовому складу» в частині його звільнення, скасовано наказ Управління МВС України у Хмельницькій області від 31 січня 2015 року № 22о/с «По особовому складу» в частині встановлення йому вислуги років, поновлено його на посаді інспектора з адміністративної практики відділення Державної автомобільної інспекції з обслуговування міста Хмельницький УДАІ УМВС України в Хмельницькій області з 16 січня 2015 та стягнуто заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 293 588,48 грн.

Вказане судове рішення набрало законної сили 10 серпня 2021 року.

Наказом Управління МВС України в Хмельницькій області від 03 вересня 2021 року № 9о/с «Про особовий склад» його звільнено у запас за скороченням штатів.

Його безпідставне звільнення зі служби в органах внутрішніх справ, незаконне внесення до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади», та розгляд судами протягом шести років справ про поновлення його на службі після незаконного звільнення не лише поставило його сім`ю у скрутне матеріальне становище, але й призвело до приниження його честі та гідності, моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, що змусило його докласти додаткові зусилля для організації свого життя.

З огляду на наведене, ОСОБА_1 просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 серпня 2023 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 10 жовтня 2023 року, позов задоволено частково.

Стягнуто з МВС України на користь ОСОБА_1 10 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

У задоволенні решти вимог відмовлено.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з доведеності позивачем факту заподіяння йому моральної шкоди неправомірними діями відповідача. Рішенням суду, яке набрало законної сили, встановлено протиправність та безпідставність дій МВС України при звільненні позивача з роботи, що призвело до його моральних страждань.

Визначення моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн з урахуванням встановлених обставин справи відповідає засадам розумності, справедливості та співмірності.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У жовтні 2023 року МВС України звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просило скасувати рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 серпня 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 10 жовтня 2023 року й ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

На обґрунтування касаційної скарги зазначало про застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 19 червня 2018 року в справі № 910/23967/16, від 27 листопада 2019 року в справі № 242/4741/16-ц, від 01 березня 2021 року в справі № 180/1735/16-ц, від 13 липня 2022 року в справі № 753/15095/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав.

Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України.

Враховуючи наведене, помилковими є висновки про стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди безпосередньо з МВС України.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області.

20 грудня 2023 року справа № 686/1139/22 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що наказом МВС України від 16 січня 2015 року № 48о/с «По особовому складу» майора міліції ОСОБА_1 звільнено з посади інспектора з адміністративної практики відділення Державної автомобільної інспекції з обслуговування м. Хмельницький на підставі пункту 10 частини другої статті 3 Закону України «Про очищення влади» (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу).

Наказом Управління МВС України в Хмельницькій області від 31 січня 2015 року №220/с «По особовому складу» ОСОБА_1 встановлено вислугу років станом на 16 січня 2015 року в календарному обчисленні - 16 років 05 місяців 01 день, пільгової служби немає.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2021 року визнано протиправним та скасовано наказ МВС України від 16 січня 2015 року №48о/с «По особовому складу» в частині звільнення майора міліції ОСОБА_1 з посади інспектора з адміністративної практики відділення Державної автомобільної інспекції з обслуговування міста Хмельницький. Визнано протиправним та скасовано наказ Управління МВС України в Хмельницькій області від 31 січня 2015 року №22о/с «По особовому складу» в частині встановлення позивачу вислуги років станом на 16 січня 2015 року. Поновлено ОСОБА_1 на посаді інспектора з адміністративної практики відділення Державної автомобільної інспекції з обслуговування міста Хмельницький Управління державної автомобільної інспекції Управління МВС України в Хмельницькій області з 16 січня 2015 року. Стягнуто з Управління державної автомобільної інспекції Управління МВС України в Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 293 588,48 грн.

Вказаним рішенням встановлено, що звільнення ОСОБА_1 із займаної посади на підставі пункту 10 частини другої статті 3 Закону України «Про очищення влади» є незаконним.

Наказом Управління МВС України в Хмельницькій області від 31 травня 2021 року №2о/с «Про особовий склад» поновлено майора міліції ОСОБА_1 на посаді інспектора з адміністративної практики відділення Державної автомобільної інспекції з обслуговування міста Хмельницький Управління державної автомобільної інспекції Управління МВС України з 16 січня 2015 року.

Наказом Управління МВС України в Хмельницькій області від 03 вересня 2021 року №9о/с «Про особовий склад» згідно з положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, відповідно до пунктів 10 та 11 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» звільнено у запас Збройних Сил за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів) майора міліції ОСОБА_1 , інспектора адміністративної практики відділення Державної автомобільної інспекції з обслуговування міста Хмельницький Управління державної автомобільної інспекції Управління МВС України, з 06 вересня 2021 року.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частинами першою-третьою статті 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Відповідно до частини першої статті 237-1 КЗпП України відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи виключень для відшкодування моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у його житті та з урахуванням інших обставин. Обов`язок відшкодування моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом поновлення на роботі, а має самостійне юридичне значення.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, встановивши, що наказ МВС України 16 січня 2015 року № 48о/с «По особовому складу», яким позивача звільнено з посади інспектора з адміністративної практики відділення Державної автомобільної інспекції з обслуговування м. Хмельницький на підставі пункту 10 частини другої статті 3 Закону України «Про очищення влади», було визнано протиправним та скасовано, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 моральної шкоди.

При визначенні розміру моральної шкоди, суди попередніх інстанцій врахували подані сторонами докази, ступінь моральних страждань та переживань, та встановили розмір відшкодування, виходячи з принципів виваженості, розумності та справедливості.

Висновки судів не суперечать правовим висновкам, викладеним Верховним Судом у зазначеній в касаційній скарзі постанові.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав, оскільки ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням його трудових прав внаслідок видання МВС України наказу про його звільнення, який в подальшому було скасовано, тому належним відповідачем у цій справі є саме МВС України.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, зводяться до власного тлумачення норм права, необхідності переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону, й підстав для їх скасування немає.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу МВС України залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду залишити без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 серпня 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 10 жовтня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська СуддіА. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов